Тема тижня
Ціна політичної відповідальності
Всі теми тижня
Дорога турбота: Кабмін взявся за населення
Чого чекати Ураїні від виборів у США?
Кабмін Гройсмана: Перемоги і провали
Криза безпеки: хто пише сценарій?
Бурштинові війни
Кодекс для бійця АТО
Чим завершиться парад резонансних справ?
Про що Україна домовляється з бойовиками?
Кому служитиме Генпрокуратура?
Яка користь Україні від санкцій проти Росії?
Навіщо Україні фінансова поліція?
Судова реформа: сядуть всі?
За кадри вирішують усі
Як змінилася система після Майдану
Кому віддадуть митницю?
Два роки без Криму
Навіщо поліції стільки злочинців?
Закордон нам допоможе?
Новий прем'єр - нові перспективи
Коли у населення увірветься терпець?
Як повернути Донбас за рік
Життя після Путіна
Український тиждень в Європарламенті
До чого призведе політична криза?
Кому зіграв на руку Касько?
Право сили або сила права?
Чим загрожують Україні зміни до Конституції?
Без яких змін в бюджеті нам не обійтися?
Як провести в Україні інвестиційну терапію
Перемир'я у владі: міф чи реальність?
Що рік прийдешній нам готує?
Чого досягла Україна за минулий рік?
Які податки влаштують українців?
Як змусити кримінал попрацювати на бюджет?
Рік уряду: підсумки
Терористичні ризики України
Бюджет - 2016: Хто отримає найбільший шматок пирога
Куди подіти армію силовиків?
Народ vs Кабмін: битва за тарифи
Безвізовий режим: які наші шанси?
Кадровий дефолт: шляхи виходу
Українські заручники Путіна
Боротьба з корупцією - дієта для повноти влади
Ренесанс української економіки
Що потягнуть за собою санкції проти Росії?
Чи стане електронна петиція панацеєю від проблем?
Кому вигідна легалізація зброї?
Освіта в умовах російської агресії
Нові податки — нова країна
Чому в Україні не можна подолати бідність?
Холодний сезон 2015: На чому будемо економити
Нові голови областей проти контрабанди
Заочні суди над «сім’єю»
Як перетворити бурштин на благо для України?
Обіцянки депутатів: Місія нездійсненна
Три питання до нової Конституції
Нова карта України: За і проти
Доля Криму: що чекає на півострів?
Рокіровка на місцях: чи зіграє ставка Порошенка?
Три місяці Кабміну: шанс чи фінал?
Що криється в особливому статусі Донбасу?
Індексація пенсій і зарплат: популізм чи реальність?
До чого прийшла Україна за рік з Порошенком?
Чи врятує нас податкова реформа?
Хто стоїть за акціями протесту в Києві?
Чи потрібно залучати іноземців в уряд?
Національна поліція: Плюси і мінуси
Чи потрібна Україні децентралізація?
Наскільки законна люстрація?
Чи можливе в Україні «економічне диво»?
Чим обернеться для країни війна олігархів?
Чи можна націоналізувати приватизовані раніше підприємства та які наслідки це матиме?
Що допоможе Україні виграти інформаційну війну?
Як брати іноземні кредити, не "пресуючи" населення?
Точки зору
26 Червня
10:00
10:00
Політика
Олексій Гарань
Механізм політичної відповідальності реалізується через вибори
Вибори є найкращим показником політичної відповідальності. Саме через них і реалізується цей механізм. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив політолог, професор Києво-Могилянської академії Олексій Гарань.
«Насправді механізм політичної відповідальності може бути реалізований або через вибори, або, скажімо, якщо мова йде про члена Кабінету Міністрів або керівника будь-якої партії, через відставку. Наприклад, партія програла вибори - лідер партії може йти у відставку. Важко уявити собі ситуацію, коли партія весь час втрачала б рейтинги (з 20% в 1998 році опустилася до 3-4%), а лідер залишався б незмінним. У такому випадку він повинен йти у відставку. Якщо знайдено якусь невідповідність у службовця або його дії суперечать політичній етиці, такий службовець теж іде у відставку. Наприклад, Зорян Шкіряк пішов у відставку з посади голови Державної служби з надзвичайних ситуацій після того, як йому закинули те, що він неефективно діяв у Непалі і взяв свою кохану з собою. Але в цілому я б сказав так: механізм політичної відповідальності перш за все реалізується через вибори. У цьому сенсі можна вважати, що в Україні поступово цей механізм з'являється. Працює демократія на виборах. Того, хто не виконав свої обіцянки, карають. Так. Ющенко дискредитував себе - його покарали. «Наша Україна» зникла, соціалісти в 2006 році перейшли на сторону Януковича, наступного разу їх виборці не переобрали. "Партія регіонів" і комуністи теж були покарані. Ми бачимо це за результатами виборів», - зазначив політолог.Гарань підкреслив, що насправді механізм політичної відповідальності, який реалізується через вибори, не одномоментний.
«Думаю, що в перспективі буде так, як і на Заході, де політики за власним бажанням йдуть у відставку, якщо зробили щось не те. Перші приклади у нас ми вже бачимо. Для Заходу це, звичайно, досить характерно, а у нас - лише поодинокі випадки», - підсумував політолог.
25 Червня
14:45
14:45
Політика
Сергій Таран
Не лише політики, а й громадяни не звикли брати на себе відповідальність на виборах
В Україні поняття політичної відповідальності відсутнє і не зрозуміле громадянам, оскільки вони звикли до радянської політичної системи, яка сама була відповідальна за всіх і все. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив політолог Сергій Таран.
«Проблема відповідальності, точніше її відсутності, бере свій початок ще з радянської системи, коли держава відповідала за все. Влада була для людей одна. Люди розуміли, що є влада, яка бере на себе відповідальність, а від них нічого не залежить. І зараз ми маємо ситуацію, коли концепція відповідальності взагалі не розвинена в Україні. І такою вона є не лише тому, що політики не відповідають за свої слова, а й тому, що громадяни не розуміють, хто й за що відповідає. Вони взагалі не розуміють цю концепцію відповідальності тому, що просто для українців є політик, який говорить гарні речі, який красиво обіцяє - і на цьому все. Відсутнє тривале очікування результату діяльності політиків, коли вони обіцяють щось під час виборчої кампанії, потім проходять вибори, потім вони виконують свої обіцянки, а громадяни стежать за цим. Тобто ці виборчі цикли, які на Заході тривають 4-5 років, в Україні не відбуваються, вони закінчуються днем виборів: проголосували і все. І далі громадяни не розуміють, що таке відповідальність політиків взагалі», - розповів політолог.
Таран зазначив, що найгірше в такому стані речей те, що українці самі не готові брати на себе відповідальність. Результати виборів красномовно свідчать про бажання громадян уникати відповідальності.
«В Україні існує небезпека популізму саме тому, що приходять політики, які говорять: «Ми все зробимо», - і громадянам легше обрати таких кандидатів, ніж заглиблюватися в те, що вони не можуть виконати свої обіцянки. З іншого боку, є бажання громадян уникнути цієї відповідальності. Іноді вони можуть бути відповідальними, як під час Революції гідності, іноді ні. І як показують результати виборів, чисельно в Україні переважають ті виборці, які не готові брати на себе відповідальність, а ті, хто готові (і вони, по суті, є) - рухають країну, але їх дуже мало », - підсумував політолог.
23 Червня
19:05
19:05
Політика
Володимир Горбач
Партії не повинні створюватися для участі в одному циклі виборів
Політична відповідальність в Україні існує, але вона дуже ослаблена. Головна проблема полягає в тому, що вона до того ж і не закріплена інституційно. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив політичний аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач.
«Політична відповідальність у нас є, просто вона серйозно ослаблена інституційної слабкістю Української держави як такої і слабкістю політичних інститутів. Ось у Януковича, наприклад, відповідальність настала, у Ющенка - теж, коли він балотувався на другий термін, але отримав дуже мало підтримки. У Яценюка також була політична відповідальність, його фактично силою громадської думки і громадського тиску змусили подати у відставку. Але проблема в Україні полягає в тому, що ця відповідальність не закріплена інституційно. Вона не спирається, наприклад, на внутрішньопартійну демократію, коли всередині партії можна було б регулювати ці питання, зокрема і добровільних відставок політиків у результаті якихось проступків. Це те, що є в західних демократіях, коли самі однопартійці контролюють своїх лідерів, своїх самовисуванців від партії, бо вони з ними конкурують всередині партії, зокрема за посади, вплив, за внутрішню владу», - розповів політолог.
Горбач зазначив, що цей внутрішній інституційний контроль особливо підкреслює політичну відповідальність. Це якраз те, чого немає в Україні, і те, чого нам не вистачає.
«Але для цього потрібно, щоб народ не просто мав довгу пам'ять, а щоб політичні інститути функціонували в довгостроковому режимі, в довгостроковій стратегії. Потрібно, щоб партії не створювалися задля участі тільки в одному циклі виборів. Політичні партії повинні бути стабільними системоутворюючими політичними інститутами. Тоді все функціонуватиме інакше, ніж зараз», - підсумував експерт.
23 Червня
18:53
18:53
Політика
Ігор Курус
Політики змушують виборців приймати емоційні рішення
Найбільшою проблемою в Україні є недовіра до влади з боку суспільства. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив голова правління Українського центру прямої демократії Ігор Курус.
«Безвідповідальність «накрила» всі органи влади і місцевого самоврядування. За останні 25 років громадяни втратили довіру до основних інститутів держави, а електоральна демократія, під час якої громадяни нашої країни можуть позбутися безвідповідальних політиків, - не працює. Під час виборів політики за допомогою маніпуляційних піар-технологій залишають громадянину єдину опцію - делегувати у владу людей, яким виборець не зовсім довіряє, але вважає їх меншим злом», - розповів експерт.
Курус зазначив, що українська демократія ще не на тому етапі розвитку, коли громадянське суспільство, виборці, ЗМІ можуть забезпечити відповідальність політиків. Самі ж політики нехтують думкою українців і не піклуються про свою репутацію в проміжку між виборами.
«В Україні знищено поняття політичної репутації. Нинішні політики так само, як і попередні - не переймаються через свою репутацію. Їм байдуже, що про них думає виборець в період між виборами. Вони керуються політичною чи бізнесовою доцільністю і масово нехтують думкою громадян, розраховуючи виключно на законодавчі та піар-технології. Так, через постійну зміну виборчого законодавства, гречку і брехня політики змушують виборців приймати емоційні рішення і таким чином уникають політичної відповідальності. На моїй пам'яті було лише кілька випадків, коли політики, що розчарували виборців, були «покарані». Згадаймо Олександра Мороза, який вступив у більшість із «регіонами», що стало початком кінця його політичної діяльності. Віктор Ющенко поплатився за те, що не виконав обіцянок Майдану. Але це поодинокі випадки. Інші уникають такої відповідальності, змінюючи партійні бренди, залучаючи до виборчих списків популярних діячів, змінюючи виборчі системи тощо. У демократичних країнах політична відповідальність настає не тільки під час виборів. Там громадяни мають можливість достроково відкликати безвідповідальних мерів, депутатів, які не виконують своїх обіцянок, таким чином підвищуючи значимість репутації політика, а не передвиборчих технологій. Однак наші політики рухаються у протилежному напрямі. Скажімо, ініціативи Президента Порошенка щодо недоторканності депутатів призведуть до ще більшої «незалежності» депутатів від виборців, але повної залежності від бажання Президента і його Генпрокурора. Закон №3700 про внесення змін до закону «Про вибори народних депутатів України», який було ухвалено 16 лютого цього року, дає можливість партії відкликати кандидатів у депутати вже після виборів. Недарма його назвали законом про «партійне рабство». Це ініціативи, які дозволяють депутатам не думати про політичну відповідальність, репутацію, але дають можливість Президенту та лідерам партій ефективно контролювати цих політиків. Ці ініціативи політично безвідповідальні, а їх ціною може бути побудова в Україні президентської чи партійної диктатури за прикладом Москви», - підсумував експерт.
Інші новини на тему:
