Блоги

13 Січня 2017 П’ятниця
Фільтрувати за тематиками выбрать
Вибрати все
Володимир Орлов
13 Січня
13:00
Суспільство Володимир Орлов

Ні року без концепції: як у 2017 році пропонують реформувати митницю?

Цього року ми побачимо чергову Концепцію реформування митної справи «під загальною редакцією» Міністерства фінансів. У кращих традиціях імітації реформ: як же починати новий рік без нової концепції. Хочеться хоча б сподіватися, що цього разу авторський колектив у свою «працю» вклав рекомендації всіх експертів і консультантів, та й про МФВ з американцями не забули. Вже набридло читати новини про те, що до нас приїхали чергові заморські експерти і їхні рекомендації ми в черговий раз будемо спочатку довго вивчати, а потім і виконувати. Принципово нового в Концепції нічого немає: внесли все, що було напрацьовано міжнародним митним співтовариством за останні років 10 так точно. Тут і митні прототипи ЄС, і рамкові стандарти Всесвітньої Митної Організації, і інструменти СОТ, і про стандарти ISO згадали. При цьому щедро насипали красивих слів з перекладів англійських текстів (мабуть, щоб з іноземними партнерами однією мовою говорити). Уявляю, як у якійсь регіональній митниці інспектор з «бек-офісу», погодивши митну вартість з «фронт-офісом» відповідно до «Української енциклопедії митної вартості», під чітким моніторингом «Митного таргетинг-центру», виконав «стандартні операційні процедури», не забувши звіритися з «ДФС-довідником митних формальностей». А за свою роботу і виявлену «добропорядність» інспектор отримав хорошу «мотивацію» у вигляді високого KPI. Текст концепції написаний у кращих традиціях «синергії» Клименка! Суцільний «Due Diligence» з «Good governance»! Та й до 2020 року вся ця краса буде реалізована. Обійняти і плакати від радості хочеться! «ДЯКУЮ» авторам за нову надію не тільки прочитати, але й побачити цей Митний ренесанс. Хоча б на 5% від написаного, і бажано цього року. З огляду на те, що це ще не остаточна версія Концепції, кілька ремарок авторам: 1. В «інституціональному посиленні митного спрямування» та «формуванні нової територіальної структури митниць» все-таки не забути чітко і однозначно виписати окремий орган «митниця», та й про «митні пости» не забути. Без цього вся ця концепція, пронизана духом сильної митниці, нічого не варта. Та й у лобістів ліквідації інституту митниці на чолі з Насіровим одним аргументом менше буде. 2. Я розумію, що «нова» концепція вимагає нових інститутів, але, можливо, час зупинитися? Який інститут митних викривачів (!) як нова форма взаємодії з населенням по боротьбі з корупцією?! 3. Прохання почати «перевірки на добропорядність» з нинішнього Управління внутрішньої безпеки ДФС, і не формальним шляхом. Тоді відпаде необхідність «нового антикорупційного моніторингу» та інших непотрібних «ноу-хау». Та й «нову кадрову політику» треба починати з підвищення матеріального забезпечення працівників митниці. 4. Сподіваюся, що нинішня база з митної вартості та методи її використання не мімікрують в «Українську енциклопедію митної вартості», а все-таки будуть нові підходи до контролю правильності визначення митної вартості. 5. На початку Концепції наведено статистику за судовими рішеннями: від 61% до 90% митних суперечок закінчуються не на користь митниці. При цьому немає жодного слова про дієві заходи відповідальності за такі рішення митниці, зокрема свідомо неправомірні. Водночас впровадження механізмів відповідальності митниці перед бізнесом у комплексі з захистом митників від набігів орд псевдоконтролерів із суміжних органів і внутрішньої нечисті дійсно сприятиме балансу контроль-захист бізнесу. 6. З огляду на те, що бюджетних грошей не вистачить і на 10% того, що заплановано новою Концепцією, треба, в першу чергу, відновлювати геть загублений у ДФС напрям із залучення міжнародної технічної допомоги (і не у вигляді консультацій). А тепер про головне: можна кожен місяць приймати різні концепції і стратегії, але без щоденної практичної роботи всі ці слова так і залишаться на папері, а Україна з її митними інтересами буде продовжувати топтатися на місці.
Едуард Курганський
22 Листопада
11:02
Економіка Едуард Курганський

Україні потрібна повноцінна податкова реформа

Я не можу похвалитися великими статками, корупційними чи олігархічними зв’язками, але, як приватний підприємець, я розумію, що подальшому зростанню особисто моєї компанії заважають декілька речей: по-перше, падіння купівельної спроможності, по-друге, дорогі фінансові ресурси, а по-третє, великі внутрішні витрати, зокрема на "оптимізацію", простіше кажучи, на ведення бізнесу в умовах, коли з різних причин бізнес змушений подрібнювати себе на окремі підприємства. Для їх рішення необхідно змінювати податкову систему, вона реально є одним із механізмів, що блокує розвиток бізнесу, адже має корупційні вади. Вади, що мають місце бути, бо сама податкова система України довгий час не реформується. Нинішня податкова система має бути більш ліберальною, ніж вона є зараз. Безумовно, є декларація намірів політиків, влади загалом про лібералізацію податкових «правил гри» для бізнесу. Але, як людина дії, як активний учасник «Податкового Майдану», я просто залізно переконаний, що  адвокаційні рухи чи тиск "знизу" - справа складна, об’ємна, проте для бізнесу середньої та малої ланки – просто найнеобхідніший крок сьогодні і завтра. Для цього одного лише владного прагнення реформ і вимог бізнесу недостатньо. Я апелюю до  розуміння  бізнесу і влади, необхідності не лише загального реформування податкової системи, а зосередитись на підтримці ведення податку на виведений капітал. В мережі Інтернеті вже говорилось про загальні речі, наприклад, що поки гроші залишаються в бізнесі - вони не оподатковуються. Говорилось, що оподаткуванню підлягають лише кошти, які виводяться з бізнесу. Наприклад, якщо кошти виводяться власником, то застосовується ставка 15% до суми виплати, а от якщо кошти виводяться в іншій спосіб (прирівняні платежі), то застосовується ставка 20%. В чому «фішка» податку на виведений капітал Головна «фішка» в змінах, які можуть бути при веденні цього податку - податкова втратить підстави для перевірки бухгалтерського обліку підприємства. Перевіряти можна тільки зовнішні операції підприємства і то не всі. Не перевіряються платежі між юридичними особами в межах країни, адже гроші "не виходять" з економіки України. Втратять фіскальне значення такі поняття, як "фінансові результати" та "витрати" - бухгалтерський облік стає виключно питанням самого підприємства. Не буде підстав для перевірок щодо правильності нарахувань витрат, не буде претензій та штрафів. В чому виграємо ми як приватні підприємці? Податок на виведений капітал - це перший крок для бізнесу, можливість вийти з тіні. На мою думку, саме змушене перебування в тіні - це ключова проблема бізнесів, що зростають. Залишаючись у тіні, вони втрачають право на захист власності та доступ до ринку капіталу. Чому через адвокацію варто «домагатись правди»? Громадські адвокаційні кампанії - це нове явище для України. Але, я вважаю, вони є дієвим інструментом тиску на владу з боку бізнесу і цивілізованої комунікації між ними. Не можу говорити за всі адвокації, але скажу за ту, в якій беру активну участь. В нашій кампанії це виглядає так. В минулому 2015 році ми зосереджували свою увагу на розробці концептуальних напрацюваннь. Він закінчився протистоянням двох законопроектів про комплексну податкову реформу, жоден з яких не був розглянутий у парламенті. Поточного року податок на виведений капітал був винесений у окремий законопроект, обговорений з експертами, він отримав схвальні відгуки, зокрема від західних експертів. Тиск ЗМІ головним чином "розігріває" тему, і наше Міністерство фінансів вже говорить про необхідність податкової реформи. Вони вже визнають необхідність податку на виведений капітал, хоча ще мають до нього певні зауваження. Наша адвокація лише розпочинає свою проактивну дію. Зараз ми створили платформу, де через поштові розсилки по базах бізнес-асоціацій ми закликаємо бізнес зареєструватись під вимогою про впровадження податку на виведений капітал. Вже маємо 265 підписів від власників та керівників бізнесу, 12 від асоціацій бізнесу. При реєстрації вказується код підприємства в ЄДРПОУ, ми перевіряємо його, додаємо підписантів до публічного переліку учасників коаліції. Важливо, що ця ініціатива об'єднала дуже різні бізнеси - від ФОП до підприємств із декількома тисячами робітників, з різних галузей та міст України.
Тетяна Шевцова
21 Листопада
18:32
Економіка Тетяна Шевцова

Податок на виведений капітал є основою для ефективної ліберальної податкової реформи

Вочевидь для окремих політичних партій українського парламенту зараз найактуальнішим є популістський піар на тлі обговорення й остаточного прийняття державного бюджету на наступний рік.  Призабутою темою, але яка має безпосередній вплив на характер  наповнення бюджету країни, є тематика модернізації податкової системи. Актуальність питання є беззаперечною з огляду на те, що зараз приватний малий та середній бізнес функціонує на межах своїх бізнес-можливостей. Якщо б парламентарі чи інші партії найближчим часом вигадали ефективний механізм конвертації власного політичного популізму в реальні бюджетні надходження та інвестиції в економіку – таким би партіям була забезпечена довготривала парламентська прописка. Але зараз маємо ситуацію великої кількості податків, які насилу може сплачувати приватний бізнес. Особисто є сподвижником ідеї трансформації податкової системи, яка  полягає у веденні податку на виведений капітал замість податку на прибуток, який і так, по суті, не сплачується.  Якщо говорити предметно, оподаткуванню підлягають лише кошти, які виводяться з бізнесу. В цифрах, наприклад, це означає, що коли ви виводите кошти шляхом виплати дивідендів, то в цьому разі застосовується ставка 15% до суми виплати (100 грн дивіденди, 15 грн податок). За умов інакших від попереднього  способу, то застосовується вже ставка 20%. Яких результатів ця трансформація податкової системи має досягти? Найочевиднішими для мене є три. Перший результат, це тотальне спрощення самої системи оподаткування та адміністрування. Другим результатом є зменшення фіскального тиску. Останнім же є відмова від подвійної бухгалтерій та реінвестування у виробництво, адже переконана, що податок має  залежити не від суми прибутку, а лише від суми виведеного капіталу. І найголовніше, скільки в фінансовому еквіваленті «коштуватиме» Україні ведення податку на виведений капітал?  Безумовно, йдеться про сотні мільярдів гривень. Оскільки на сьогоднішній день 67 % збитків держави складають несплачені податки великими компаніями (зокрема 475 млрд фінансово-промисловими групами). Саме вони займаються виведенням своїх коштів під 5 % за кордон. З 269 тис. підприємств сплачують податки лише 1086. Таким чином, держава і не має інших важелів впливу, окрім ганебного, напівкримінального збору. Відповідно, зараз не лише експерти від бізнесу, але й сама бізнес-спільнота має стати «драйверами змін», особливо в податковій сфері та  створенні конкурентного продукту та послуг.
Володимир Орлов
21 Листопада
11:30
Суспільство Володимир Орлов

Контрабанда наркотиків через українські кордони - ДФС мовчить

16 грудня цього року російською митницею на пункті пропуску «Нові Юрковичі» у громадянина України вилучили понад 100 кілограмів гашишу. Цей факт міг би бути пересічним і майже непомітним, тим більше що стався в іншій країні, якби не одне «але». Зазначений пункт пропуску є суміжним з українською «Сеньківкою». Таким чином, посадові особи Державної фіскальної служби безперешкодно випустили, а з огляду на те, що наша країна не є виробником цього виду наркотиків, - значить і впустили в Україну гашиш. Випадок в Нових Юрковичах - тільки один з фактів, але він є показовим: через український кордон абсолютно вільно переміщаються наркотики в особливо великих розмірах. І, судячи з мовчання Державної фіскальної служби, нас хочуть переконати в тому, що нічого такого і не сталося. У засобах масової інформації поспішили повідомити, що затриманий гашиш має мексиканське походження, оскільки на брикетах з наркотиками було маркування Chapo. Так, дійсно, «Ель Чапо» - прізвисько відомого мексиканського наркобарона Хоакіна Гусмана. Але сьогодні він сам, як і очолюваний ним наркокартель «Сіналоа», переживають, так би мовити, не найкращі часи. Хоакін Гусман був затриманий владою Мексики в 2015 році і зараз чекає у в'язниці екстрадиції в США. Тим часом деякі штати США легалізували вживання марихуани. Таким чином відбивши у наркокартелів частину напряму «бізнесу». Тому в «Сіналоа» переорієнтувалися на контрабанду в США інших видів наркотиків, таких як, наприклад, героїн і метамфетамін. З чим сьогодні продовжують боротися правоохоронці Мексики і США. Важливо тут те, що американський ринок як був, так і залишиться для мексиканських наркокартелів метою №1. Перш за все через свою платоспроможність. Тому не думаю, що мексиканці почали шукати ринки збуту так далеко - у Східній Європі. Тим більше що DEA (Drug Enforcement Agency) не розглядає картель «Сіналоа» як виробника і постачальника гашишу. А ось, наприклад, марокканські виробники гашишу люблять різні «фірмові» клейма. Так, існують маркування: Audi, Cordoba, Messi, CR7 (торгова марка Кріштіану Роналду). Тому не буду стверджувати, але швидше за все марокканці "приліпили" ім'я відомого наркобарона на упаковки з гашишем як такий собі "маркетинговий" хід.Те, що наркотики безперешкодно переміщаються територією України, говорить як мінімум про деградацію правоохоронної функції митниці. Адже гіпертрофія функції наповнення бюджету створює ілюзію комфорту, а «перевиконання» бюджету (переважно за рахунок девальвації гривні) робить картинку нібито ефективної роботи ДФС. Всі інші функції митниці, а особливо - правоохоронна, атрофовані повністю. У Департаменті боротьби з митними правопорушеннями ДФС, напевно, вже і не залишилося людей, які на власні очі бачили наркотики. Крім того, робота з протидії контрабанді наркотиків дуже сильно залежить від рівня взаємодії з іншими правоохоронними органами.Зокрема з митницею суміжних держав. Я розумію, що сьогодні політична обстановка дуже напружена, але це наркотики, і цю роботу хтось повинен робити! Це здоров'я нашої нації, насамперед наш генофонд! Хто сказав, що Україна - тільки країна транзиту? Адже ми не знаємо, скільки наркотиків потрапляє в Україну і залишається тут! З урахуванням того, що «увійти» в Україну контрабандний вантаж міг тільки через західний кордон або через порти Одеси, поняття «Відкритого митного простору» для наркотрафіку набуває буквальний сенс. У повідомленні про затримання гашишу, до речі, згадувалося, що наркотики були виявлені з використанням службових собак. Я далекий від думки, що собаки використовувалися при контролі всіх легкових автомобілів в пункті пропуску. Швидше за все російські митники володіли попередньою інформацією. Чому такою інформацією не володіли українські митники - питання! Про використання службових собак я навіть не говорю - цей напрям у такому ж занепаді, як і вся правоохоронна складова в цілому. Де ці 300 кінологічних команд, які були в 2012 році? Я знаю, що залишилося ще багато професіоналів-кінологів, які працюють суто на ентузіазмі, без будь-якої підтримки з боку керівництва Фіскальної служби. Зате в Хмельницькому тепер є Регіональний кінологічний навчальний центр Всесвітньої митної організації. Щоправда, про ефективність роботи кінологічного напряму ДФС ніхто не говорить, оскільки, швидше за все, у керівництва фіскальної служби діаметрально протилежні завдання. А щоб народ не обурювався, кинули «кістку» - новорічний корпоратив на тисячу людей. На це і кошти знайшлися! А на форму для інспекторського складу та кінологічні команди - міністр фінансів такий-сякий не дає. Попри повідомлення про затримання наркотиків Фіскальна служба вважала за краще відмовчатися. Як мінімум треба було внести інформацію до Єдиного реєстру кримінальних проваджень і провести службове розслідування, щоб з'ясувати, яким чином наркотики потрапили в країну і покинули її. І найголовніше - перевірити причетність посадових осіб митниці: хто допустив цю ситуацію і з яких причин. Тому що ситуація дуже підозріла - чоловік 60-ти років вирішив ні з того ні з сього начинити свій автомобіль гашишем і навмання, без будь-яких «домовленостей», рвонути через кордон. Втім, Державна фіскальна служба своїм мовчанням вже досить красномовно показала своє ставлення як до проблеми боротьби з наркотрафіком через нашу країну, так і до здоров'я і благополуччя громадян України.
Володимир Орлов
17 Листопада
10:53
Економіка Володимир Орлов

Енергетична митниця: Карфаген має бути зруйнований!

Карфаген должен быть разрушен! Так древнеримский политик Катон Старший вне зависимости от контекста завершал свои выступления в Сенате. В своих предыдущих блогах я писал о нецелесообразности дальнейшего существования Энергетической таможни. Этот вопрос приобретает еще большую актуальность в свете последних громких событий. Оперативные мероприятия, проведенные Национальной полицией Украины при содействии органов прокуратуры (привет Управлению внутренней безопасности ГФС), очень ярко показывают реальное состояние дел. Поэтому в ситуации с Энергетической таможней контекст более чем очевиден и понятен. В своих блогах я выделял 5 причин, по которым Энергетическая таможня должна быть ликвидирована. Коротко напомню: - недопустимость монополии на оформление определенного вида товаров; - абсурдность «борьбы со схемами Курченко» одним только фактом существования Энергетички; - усложнение управления личным составом, который находится в регионах; - отсутствие непосредственной связи между существованием Энергетической таможни и собираемостью налогов; - нарушение права субъекта ВЭД на выбор места оформления. В свою очередь, защитники Энергетички на бескрайних просторах Фейсбука рассказывали о каком-то мифическом коллективе профессионалов, который нужно сберечь. Об уникальности и специфике оформления энергоносителей. О едином подходе к определению таможенной стоимости. А самое главное — о невероятных подвигах во имя Священной борьбы со схемами Курченко. К сожалению, убедительных аргументов необходимости дальнейшего существования Энергетички так никто и не привел. Более того, как говорят в следственных органах «свидетель путался в показаниях». Адепты Энергетички, понимая бесполезность данной структуры, сознательно или несознательно прибегают к логическим ошибкам только потому, что либо они там до сих пор работают, либо консервативность и закостенелость не дает им принять очевидный факт — эта структура себя изжила. Ну а для некоторых отдельных лиц воссоздание Энергетички — это формальность, позволяющая замести следы по «вонючему газу». А тут еще приятные бонусы!!! Энергетичка — это классический вариант «горлышка бутылки», очевидно, для того чтобы импортер высокостоимостного товара не забывал «кланяться» вовремя. Единый подход мы тоже увидели — доллар за тонну и оформление без отбора образцов — это наверное «энергетическое» ноу-хау, связанное с уникальностью товара. О коллективе не хочу говорить плохо. Хочу верить, что там остались действительно профессионалы, да и просто порядочные люди. Думаю, что специалисты в сфере оформления энергоносителей могли бы усилить коллектив любой таможни. Ну и самое главное — когда мы уже станем свидетелями падения схем им. Курченко? Данная ситуация показала, что если это и произойдет, то явно не по воле руководства Энергетической таможни. Ликвидация Энергетической таможни не является, ни самоцелью, ни навязчивой идеей, как для Катона Старшего. Это скорее дань здравому смыслу, который, как известно, в Государственной фискальной службе давно уже не живет!
Анне Бикова
15 Листопада
17:29
Політика Анне Бикова

Чому українці не вірять в антикорупційне майбутнє України

Осінній політичний сезон виявився черговим випробуванням на міцність не тільки для депутатів Верховної Ради, а й для всіх політиків і держчиновників країни. Електронні декларації, тарифна катастрофа, спроби відсторонити Гонтареву, обіцянки про безвізовий режим, остаточний розвал декоративної коаліції в парламенті - все це дало можливість політикам ще раз показати некомпетентність і нездатність виконувати обіцянки і зобов'язання. Але найбільшим провалом можна знову назвати спроби боротьби з корупцією. Вчора озвучив дані всеукраїнського опитування Інститут публічної політики та консалтингу ІНПОЛІТ. Спільно з Independent British Council of Foreign Relations та асоціацією випускників Robert Gordon University (Великобританія) ІНПОЛІТ провів дослідження громадської думки, яке за період з 1 по 11 листопада охопило 2240 респондентів з 120 населених пунктів України. Темою дослідження стало питання: «Кому довіряють і чого бояться українці?». Результати говорять самі за себе: більше 75,4% опитаних бояться економічного падіння, 58,6% - знецінення української валюти, а 45,8% - колапсу влади, який призведе до подальшого загострення політичної кризи. Довіра українців до представників влади, за результатами опитування, залишається мізерно малою: президенту довіряє 13,7% опитаних, парламенту - 7,3%, а уряду - 18,9% громадян. Що ж стосується зростання корупції в Україні, то його остерігаються 42,4% респондентів. А тепер найбільш шокуюча цифра: 97,4% респондентів відповіли, що не довіряють розслідуванням корупційних справ та українському списку санкцій (86,9%). Дивуватися тут особливо нічому - новий список санкцій дійсно виглядає дуже підозріло, як і всі антикорупційні справи в Україні. Нагадаю, 17 жовтня Петро Порошенко указом №467/2016 ввів у дію рішення РНБО і на рік продовжив санкції проти Росії. Сам список складається з 682 фізосіб і 271 юрособи, але деякі компанії, які в нього потрапили, не мають взагалі ніякого відношення до тероризму або військового конфлікту в Україні. Виявилося, це не випадковість і не помарка, а новий метод боротьби з конкурентами. На думку українських експертів і журналістів американського Huffington Post, які досліджували це питання, представники бізнесу, прагнучи усунути конкурентів, «упакували» їх за допомогою своїх політичних зв'язків і, можливо, чималих грошей до цього санкційного списку. Безумовно, цей список санкцій повинен бути терміново переглянутий, і компанії, що потрапили туди з різних корупційних схем, повинні бути видалені з нього. Але чи зростуть від цього антикорупційні надії українців - це відкрите питання. Питання не тільки до великих відомств - СБУ, ГПУ, РНБО, а й до кожного українського чиновника.
Володимир Орлов
15 Листопада
12:41
Суспільство Володимир Орлов

Невидимий мільярд: Чому ніхто не помітив звіт ДФС про результати 2016 року

На днях совсем незамеченной прошла пресс-конференция со странным названием «ГФС: результаты работы в 2016 году» (Почему-то в Фискальной службе решили отчитаться за целый 2016 год спустя 11 месяцев). И так непримечательные результаты работы ведомства Насирова были испорчены такими «эпикфейлы» как остановка на сутки оформления импорта и поддержка ГФС законопроекта о налогообложения посылок свыше 22 евро. Но если во всеукраинской остановке импорта вина в большей степени Минфина, который может находить деньги на «черные сотни», «межрегиональные таможни» и другие бесполезные проекты, но никак не на серверы казначейства и защиту от хакерских атак. То идеей о налогообложении посылок свыше 22 евро Роман Михайлович, который опрометчиво высказался в ее поддержку, изрядно подпортил свою и так не особо «детенизированую» репутацию. Вместо того, чтобы отстаивать европейские нормы, которые ГФС обязана имплементировать по Соглашению об Ассоциации, в том числе и по лимитам беспошлинного ввоза (а сегодняшний лимит по посылкам 150 евро соответствует норме ЕС), руководитель ГФС начал лоббировать предложения, мягко говоря, сомнительной Ассоциации предприятий информационных технологий. Вместо норм ЕС Насиров выбрал белорусский опыт, где действительно беспошлинный ввоз посылок ограничен 22 евро. Но вернемся к пресс-конференции и ее цифрам. Как отчитались в ГФС, за 11 месяцев работы было собрано 211 млрд. грн. Это больше, нежели доведено госпланом, и, безусловно, больше, чем за аналогичный период прошлого года. Но как гласит известный анекдот – есть маленький нюанс! По 2016 году показатель будет чуть более 230 миллиардов: это примерно 9,2 млрд. дол., что даже меньше, чем было собрано в 2015-м (9,3 млрд. дол.). И как быть с дополнительными 50 миллиардами гривен таможенных платежей ежегодно, которые Премьер-министр ожидает от ведомства, а Насиров обещает их предоставить? Наверное, этим можно объяснить желание Государственной фискальной службы расширить базу налогообложения. Причем сделать это не за счёт обещанной детенизации, а путем «билетизации» обычных граждан, которые совершают покупки в Интернете и получают товары по почте. P.S. Даже несмотря на то, что вчера в следствие негативной общественной реакции лоббисты отказались от законопроекта о «22 евро», вся эта история отлично презентовала недалекость нынешнего руководителя ГФС.  
Володимир Орлов
15 Листопада
11:34
Економіка Володимир Орлов

Боротьба з контрафактом, або Чому митниця не захищає українців від підробок

Інтелектуальна власність сьогодні є одним з найцінніших активів. Вартість багатьох компаній, які відомі своїми торговими марками, технологіями, інноваціями, часто набагато більша, ніж класичних активів. З огляду на те, що об'єктом митного контролю передовсім є товар, який може містити один або кілька об'єктів права інтелектуальної власності (торгові марки, промислові зразки, корисні моделі, географічні зазначення тощо), митниця стала одним із важливих елементів системи захисту прав інтелектуальної власності. Наприклад, в товарі «спортивні кросівки» може захищатися: - торгова марка (відрізняє дані кросівки від схожих товарів і захищає «репутацію» кросівок і компанію, якаїх виробляє); - промисловий зразок (форма, малюнок, розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд товару); - винахід, корисна модель (результат інтелектуальної діяльності в сфері, наприклад, технологій виготовлення кросівок). Перебуваючи «на передовій» міжнародної торгівлі, митниця виконує, зокрема, і функції щодо захисту прав інтелектуальної власності, боротьби з контрафактними товарами. Захист прав інтелектуальної власності на кордоні (IPR Protection at the customs border) - це ще один прояв правоохоронної сутності митниці. Як відомо, крім фінансових і репутаційних ризиків, контрафактні товари можуть нести серйозну загрозу здоров'ю населення, екології, громадської безпеки. Крім того, поряд з наркотрафіком, прибуток від виробництва і реалізації контрафакту є головним джерелом фінансування організованої злочинності і тероризму. Тому боротьба з контрафактними товарами при митному контролі - безперечно, важливий напрямок не тільки в реалізації митної політики, а й у контексті реалізації інших державних функцій. Чому ж саме митниця має "ловити" контрафакт на кордоні або в місцях митного оформлення? Один простий аргумент - значно простіше зупинити контейнер з контрафактними ліками, іграшками, електротехнікою або агрохімією при митному контролі, ніж потім збирати «по шматочках» в місцях реалізації на внутрішньому ринку. Якщо аналізувати ситуацію в Україні по «IPR Protection at the customs border», то зовнішні атрибути начебто присутні: ухвалено законодавство, що відповідає нормам СОТ, застосовуються аналогічні процедури (митний реєстр об'єктів прав інтелектуальної власності; механізми призупинення митного оформлення в разі виявлення ознак порушення прав, взаємодії з правовласниками, процедури знищення контрафактних товарів, перемаркування  тощо). Згідно зі статистикою ДФС, до митного реєстру внесено понад 3 тисячі об'єктів прав інтелектуальної власності. На підставі інформації з реєстру митницями тільки цього року здійснено понад 5 тисяч припинень митного оформлення за підозрою в порушенні прав інтелектуальної власності. І ці показники зростають з року в рік. Але, на жаль, вони (показники) не несуть об'єктивної оцінки ситуації щодо захисту інтелектуальної власності та боротьби з контрафактом. Більш того, можу з упевненістю сказати, що сьогодні цей напрям роботи митниці - не тільки неефективний і безрезультативний, а й до того ж несе шкоду законній зовнішньоекономічній діяльності. Поясню чому. Митні органи країн Європейського Союзу в 2015 році здійснили понад 81 тис. припинень митного оформлення за підозрою в порушенні прав інтелектуальної власності (43,7 млн. шт. різних товарів). Але головне тут не цифра (кількість припинень), а ефективність. Так результатом 91% припинень стало або знищення контрафактних товарів (більше 15 млн. одиниць), або ініціювання судових процесів. Тільки в 3% випадків припинень товари виявилися такими, що не порушують права інтелектуальної власності, а в 6% - були випущені митницею у вільний обіг в зв'язку з тим, що правовласник не відреагував на припинення. Ситуація в Україні - діаметрально протилежна. 99% припинень митного оформлення за підозрою в контрафактності закінчуються нічим. Ні протоколом про порушення прав інтелектуальної власності, ні знищенням, ні судовими розглядами. При показнику понад 5 тисяч припинень за рік на всі митниці набирається в кращому випадку 5-7 фактів знищення контрафактних товарів і, може, ще з десяток адміністративних протоколів (в процентному відношенні - це менше 0,3% від усієї кількості припинень). Митна служба США, досвід якої ДФС постійно вивчає: у 2015 році - 29 тис. випадків вилучення контрафактних товарів, вартість яких у разі їх оригінальності склала б майже 1,4 млрд. дол. У підсумку на сьогодні можна констатувати, що ефективність діяльності ДФС із захисту прав інтелектуальної власності та боротьби з контрафактом - практично дорівнює нулю, а сама реалізація в Україні цієї важливої ​​функції митниці дискредитована і не відповідає міжнародній митній       практиці. При зовнішній наявності всіх необхідних процедур митниці сьогодні займаються тим, що, з одного боку, з успіхом захищають права «патентних тролів», наприклад, на промислові зразки «бордюр для квітника», «постамент для пам'ятника» і «плита надгробна» (один з останніх яскравих проявів «патентного тролінгу»). А з іншого боку - безперешкодно пропускають контейнери з контрафактною агрохімією. За оцінками експертів, чверть усіх пестицидів на ринку України - це контрафактні товари, зокрема підробки відомих брендів Syngenta, BASF, Bayer. Після використання таких пестицидів вирощена на них сільгосппродукція отруює нас з вами, а на відновлення ґрунтів потрібно десятки років. Таким чином, реальні результати в боротьбі з контрафактом відсутні, а замість цього - «інтелектуалка» в українському форматі стала одним з «гальм» імпортно-експортних операцій: патентний тролінг, патентне вимагання, реєстрація в митному реєстрі як спосіб «брудної» боротьби з конкурентами тощо. У більшості представників бізнесу митний захист інтелектуальної власності асоціюється із затримками митного оформлення, необгґрунтованими оглядами, збільшенням фінансових і тимчасових витрат на ведення зовнішньоекономічної діяльності. P.S. Про те, як вийти на правильний шлях, в наступному блозі.
Катерина Одарченко
10 Листопада
13:59
Суспільство Катерина Одарченко

«Страх і ненависть у Рівненській області», або Операція «Янтар»

Добыча янтаря с самого начала периода независимости Украины вызывала живой интерес более или менее крупных бизнесменов, чиновников, потенциальных инвесторов и людей, которые просто не прочь нажиться на жёлтом камне, однако в последнее время лихорадка приобрела поистине вселенские масштабы. Хоть вооружайся старыми Levi`s да лопатой и сам едь искать янтарного счастья, параллельно пописывая мемуары о славных деньках в стиле Джека Лондона. Вот только ситуация с желтым камнем располагает к чему угодно, только не к романтизму. К междоусобным войнам кланов – да, к взяточничеству – естественно, к воровству у своей собственной страны – конечно, заходите в любое время дня и суток. Но не к романтизму. И судьба тех, кто попал в янтарный плен, отнюдь не романтична. Посторонись, я беспредельщик! Обвинять тех, кто нелегально добывает янтарь хоть и морально непросто, однако можно и нужно. С одной стороны, украинское государство не сподобилось создать ничего больше, чем хиленький «Укрбурштин», который вкупе с компаниями поменьше добывает максимум четыре тонны драгоценного камня в год. На фоне этого нелегалы выглядят просто-таки промышленными гигантами, исправно экспортируя от 150 до 300 тонн в год, и так же исправно получая весьма впечатляющие прибыли – говорят о двухсот-трёхсот миллионах долларов в год. При этом ни на какой особый контроль регион и проблема поставлена не были – по крайней мере, фактически, ибо из киевских кабинетов нарушителей особо не накажешь. Как говаривал один небезызвестный человек, «страна даёт возможности – мы их реализовываем». С другой стороны, конечно, ситуация выглядит намного сложнее. «Укрбурштин» сотоварищи же не потому добывает всего около четырех тонн, что им мощностей (желания, ума – нужное подчеркнуть) не хватает. Возможно, это одна из причин, но далеко не самая главная. Дело в том, что добывать янтарь необходимо аккуратно и умеренно; в противном случае можно спровоцировать экологическое бедствие, по сравнению с которым египетские казни –лёгкая разминка природы. И, судя по оценкам экологов, природа уже готова вершить возмездие. «Франкфуртский прокурор» принимает вызов Впрочем, возмездие интересует и высокопоставленных государственных чиновников. Летом пантеону киевских прокуроров якобы надоело терпеть всю эту неразбериху, и его представители решили своей железной рукой навести настоящий порядок. Ну или наконец подчинить локальных нелегалов единому столичному центру – как знать? В пресловутый «Отряд янтарных самоубийц» вошли замглавы ГПУ Александр Матиос, глава СБУ Василий Грицак, представитель Нацполиции Сергей Вязьмикин, анонсировал всё это легендарный Юрий Луценко – гроза немецких аэропортов и генпрокурор без юридического образования. Как бы то ни было, а столь громкая подборка имён обязывает показывать результаты. Юрий Луценко заявил, что силовики провели 123 обыска в кабинетах и домах местных представителей прокуратуры и СБУ, задержали несколько высокопоставленных коррупционеров, а также накрыли «схему» организованной преступной группировки. Последняя якобы осуществляла подмену крупных камней на более мелкие (цена «отсева» не превышает 50 долларов за килограмм, тогда как камни по 100-200 грамм стоят около 6000 долларов за кг) на предприятии «Энергопостач». А теперь давайте-ка подведём итоги этой летней экскурсии киевских чиновников в Ровенскую область. Представитель каждого ведомства (СБУ, ГПУ, Нацполиция) изыскал по одной «крысе» в региональных отделениях. Дескать, каждый руководитель справился со своей задачей на «отлично», все молодцы, все свободны Задержанный зампрокурора Ровенской области Андрей Боровик – персона весьма медийная. Боровик известен благодаря регулярным появлениям в СМИ с выступлениями касательно расследований прокуратуры по вопросам янтаря. Преподнести известного борца с коррупцией как заядлого коррупционера – что может быть выгоднее для оперативников? Тот же Боровик не подвергся ни одному допросу, хотя количество обвинений в его адрес неуклонно растёт. Не наталкивает ни на какие мысли? «Энергопостач», на котором якобы орудовала преступная группировка, подменявшая крупные камни на мелкие, является частным предприятием. То есть, Матиос сотоварищи обвиняют бизнесменов в работе себе же в убыток. Можно, конечно, предположить, что руководители «Энергопостача» все разом впали в маразм, но какова вероятность подобного группового сумасшествия? А судьи кто, а дальше что? Взирая на эту видимость бурной деятельности, остаётся только с грустью констатировать, что Матиос и другие прокуроры пытаются создать инфоповоды и осветлить свою далеко не белоснежную репутацию, но никак не реально борются с проблемой. В противном случае комплекс мероприятий выглядел бы совершенно иначе. Немалое, если не решающее, влияние на развитие ситуации, должен иметь законопроект о легализации старательства. Если его примут, Ровенскую область будет ожидать специальный мониторинговый режим (было бы недурно привлечь партнеров из-за рубежа для большей убедительности), а всех нелегальных добытчиков – серьезные экономические взыскания вкупе с уголовным преследованием. Если же законопроект провалится в Верховной Раде, правоохранители и дальше будут время от времени предавать общественному (и не только) суду якобы причастных к «крышеванию» чиновников местного значения. Телевидению и журналистам с исправностью конвейера будут поставляться красочные сюжеты с сочными задержаниями очередных «янтарных ведьм», а сам янтарь будет вывозиться в тех же объемах, но по негласной санкции самых высоких чинов. Какой вариант видится более вероятным? А жаль.
Наталія Білоус
02 Вересня
07:30
Політика Наталія Білоус

Гонконг: вибір за «перевіреними»

Нещодавно на сайті Euronews з'явилася інформація про протест проти рішення місцевого уряду зняти з передвиборної гонки кілька кандидатів, які виступають за незалежність Гонконгу від Китаю. Хоча відділення від Китаю не передбачено чинними законами, ця ідея все більше набирає популярносты. Перша маніфестація прихильників незалежності Гонконгу пройшла на початку місяця і зібрала кілька тисяч учасників. Вибори в законодавчі збори спеціального адміністративного району Гонконг пройдуть 4 вересня. Варто нагадати, що ще 2014 року почалися масові протести проти китайського уряду і на захист своїх законних демократичних прав і свобод. «Пахуча гавань» («Гонконг» у перекладі  з китайської) більше сотні років перебувала під протекторатом Великої Британії. Захоплені в 1841 році і передані Великій Британії за договором на 99 років території Гонконгу на довгий період стали одним із головних торговельних і фінансових центрів Британської імперії. У 1997 році Гонконг перейшов під юрисдикцію КНР як спеціальний адміністративний регіон Китаю, в результаті чого територіям Гонконгу була надана широка автономія до 2047 року, дарувалися основні демократичні права, основний закон, який виконує роль конституції, право на контроль економіки, громадянського суспільства, поліції тощо. Безперечно, лібералізувати повністю всі сфери життя регіону КНР не могла, тому, в свою чергу, уряд Китайської Народної Республіки в рамках політики «одна країна - дві системи» взяв на себе контроль над зовнішньою політикою, а також над питаннями оборони територій Гонконгу (до слова , у Гонконгу немає власної армії). Крім того, він також вніс зміни в адміністративну систему - за новим законом главу Гонконгу не призначають Сполученим Королівством, а обирався особливим комітетом, по суті, підконтрольним КНР. Таким чином, Китайська держава, з одного боку, гарантувала виконання всіх законних демократичних прав і свобод громадян Гонконгу, а з іншого - невидимими відносинами зв'язала важливі сфери життя гонконгців з китайськими важелями управління. Саме ця особливість взаємодії Китаю і Гонконгу стала каменем спотикання в подальшій історії розвитку їхніх відносин і послужила причиною невдоволення в Гонконзі в наші дні. Масові демонстрації гонконгців почалися на ґрунті недотримання урядом гарантованих їм прав - 31 серпня 2014 року ПК ВЗНП (Всекитайські збори народних представників) постановили, що на виборах, які пройдуть 2017 року, глава адміністрації Гонконгу буде обиратися за допомогою всенародного голосування. На перший погляд здається, що це рішення є втіленням демократії, але це не так. Трохи пізніше спікер уряду додав, що кандидати на пост глави адміністрації мають бути висунуті в кількості не більше трьох осіб і зобов'язані набрати більше половини голосів представників спеціального комітету з виборів. Іншими словами, на народне голосування в Гонконзі будуть висуватися вже «перевірені» і «підготовлені» люди, схвалені Пекіном. Після цієї заяви натовпи молодих гонконгців вийшли на вулиці боротися за свої права - спершу це були окремі студенти та їхні ватажки, потім до «протестів за свободу» приєдналися різні об'єднання - Occupy Central (досл. Захопимо Центр), Antioccupy Central, уряд Гонконгу і уряд КНР. Надати гонконгцям право самим обирати собі керівника - значить втратити контроль над однією з економічно важливих територій країни. Такий розвиток ситуації суперечить головним установкам Пекіна, тому в КНР засуджують масові виступи на підтримку демократичних виборів і сподіваються на якнайшвидше врегулювання проблем. Демонстрації за демократизацію можуть похитнути стабільність суспільства і економіки не тільки Гонконгу, а й усього Китаю. Вже зараз уряд побоюється розгортання протестного руху на інших територіях Китаю - Тайвані, в Тибеті, а також можливого загострення територіальних суперечок. Наприклад, є відомості про цензуру, яка була недавно введена на території всього Китаю. У вигляді блокування Instagram, а також часткового закриття китайського аналога Twitter - Weibo. Як бачимо час від часу в Сянгані (Гонконзі) проходять акції на захист своїх прав і подібні заходи продовжуватимуться. Поки що не доводиться прогнозувати про наслідки так званої «Революції парасольок», того ж путчу. Безумовно, за непослух будуть «посадки», кадрові перестановки, аж до консультативного референдуму (з правильним результатом). Не слід забувати про зовнішній чинник в цій ситуації. І США, і Росія зацікавлені в розпаді Китаю, в його витісненні зі світового ринку, але серйозних загроз зараз не доводиться спостерігати. Розвал Китаю може зайняти не один рік, і тут питання полягає в тому, що Гонконгу не обов'язково проголошувати незалежність, можна прийти до консенсусу з керівництвом, що стоїть вище, намагатися вирішити проблему.
Олексій Гарань
12 Серпня
14:45
Політика Олексій Гарань

В Україні відбувається пряма накачка російською пропагандою через підконтрольні ЗМІ

Скандал із листуванням співробітників телеканала «Інтер» з «МДБ «ДНР» - це питання радше не Мінінформполітики, а СБУ. Але міністерство все ж таки має робити висновки. Наразі в Україні відбувається пряма накачка російською пропагандою через підконтрольні ЗМІ. Російська сторона користується тими методами, які диктатори завжди використовували проти демократії. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив науковий директор фонду «Демократичні ініціативи», професор Києво-Могилянської академії Олексій Гарань. «Думаю, що подібні ситуації свідчать про ту ступінь інфільтрації, яку робить Росія через журналістів, котрі працюють в Україні. Втім, не лише через журналістів, а й загалом через російських лобістів, через прихованих лобістів. Є люди, відомі в самій Росії, вони виступали за анексію Криму, за допомогу так званим «ДНР» і «ЛНР», а потім вони опиняються в Україні. Важливо сказати, що СБУ відреагувала на ситуацію з шеф-редактором «Інтера» Столяровою так само, як і потім громадськість відреагувала на Гаврилову. Зрештою на «Радіо Вісті» були змушені відмовитися від її призначення шеф-редактором. Подібні факти свідчать про те, що відбувається пряма накачка російською пропагандою через підконтрольні ЗМІ», - розповів політолог. Читайте також: Інформаційна політика «Інтера» - замовлення Кремля Професор зауважив, що, на жаль, у деяких випадках українська сторона діє занадто демократично. А от російська, навпаки, діє методами, які завжди використовували диктатори. «Ще один приклад – нещодавно було псевдоопитування, яке провела газета «Вісті» з приводу того, хто найкращий український президент. Янукович там на першому місці. Дуже прикро, що російська сторона користується тими методами, які диктатори завжди використовували проти демократії. Так було і напередодні Другої світової війни, так робили Сталін і Гітлер, які використовували демократію у Франції чи інших країнах, щоб підірвати цю ж саму демократію. В Україні користуються такими методами, щоб підривати країну зсередини. На жаль, наші журналісти і деякі канали беруть участь у цій грі, розкручуючи якісь сюжети чи «експертів», котрі висловлюють абсолютно проросійську точку зору. Я вже не кажу про Мураєва, про канал NewsOne, які насправді провокують дестабілізацію України і чия стратегія абсолютно вписується в стратегію Путіна», - підсумував Гарань.
Олександр Палій
11 Серпня
17:20
Політика Олександр Палій

Навколокримські фантазії Кремля - це його конвульсія

Навколокримські фантазії Кремля - це його конвульсія. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив політолог, експерт з питань євроатлантичної інтеграції Олександр Палій. «Ми живемо в історичний момент - конання імперії. Нинішні навколокримські фантазії Кремля - це його конвульсія. Не вдалося на Донбасі, не вдалося з попами - відбувається провокація прямого вторгнення. Але ми переможемо, Україна переможе», – переконаний він. Палій прогнозує: якщо Путін не здійснить цими тижнями масштабного нападу на Україну, його заяви про тероризм можуть означати легітимацію цього засобу та різке підвищення можливості терористичних атак на Україну, зокрема на керівництво держави. Експерт припускає, що, можливо, й історія з Плотницьким була саме для цього - легітимізувати терор проти України. «Серед іншого провокації Кремля покликані зіпсувати нам інвестиційний клімат і зупинити одужання економіки. Адже дивовижно: економіка України попри все зростає, нехай і помалу, а російська - і далі валиться, попри всі ресурси», - також зауважив він.
Василь Горбаль
11 Серпня
10:33
Економіка Василь Горбаль

Зараз нове обмеження на розрахунки готівкою в сумі 50 тисяч гривень є недоречним

Запроваджувати обмеження на розрахунки готівкою у запропонованому Нацбанком обсязі в 50 тисяч гривень зараз недоречно. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив банкір-фінансист Василь Горбаль. «Зараз не час. Чинне обмеження у 150 тисяч гривень уже є достатнім. Якщо поглянемо на європейські приклади, то побачимо, що там суми є вищими, наприклад - 10 000 євро, 10 000 доларів. А з огляду на те, що у нас 150 000 гривень - уже давно не 10 000 євро, з обмеженням можна було б зупинитися», - переконаний він. Горбаль також наголосив, що зараз ситуація в банківській сфері України залишається непростою. «Не можна сказати, що ситуацію в банківській сфері абсолютно стабілізовано. Ми бачимо, що будь-які чутки, будь-яка неперевірена інформація щодо банків хвилюють ринок. Згадайте, якою була реакція нещодавно на інформацію з приводу «Укргазбанку». Тобто ринок чутливий. А такі речі, як чергові обмеження, є подразниками. Слід уникати їх, доки ми не вийшли на період стабілізації», - резюмував Горбаль.
Наталія Кацер-Бучковська
11 Серпня
09:56
Економіка Наталія Кацер-Бучковська

«Турецький потік» посилюватиме залежність Європейського союзу від одного постачальника - Росії

Україна має докласти максимум зусиль для того, щоб газотранспортна система (ГТС) не втратила своє стратегічне значення. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловила голова підкомітету з питань стійкого розвитку, стратегії та інвестицій Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, народний депутат Наталія Кацер-Бучковська. «Газотранспортна система є особливо важливим стратегічним об'єктом для України, оскільки вона не лише забезпечує фінансовими надходженнями бюджет, а й виконує роль ефективного дипломатичного інструменту в переговорному процесі як з Європейським союзом, так і з Російською Федерацією. Саме тому Україна має докласти максимум політичних зусиль для того, щоб ГТС не втратила свою стратегічну вагу і продовжила залишатися невід'ємною складовою системи транспортування газу до ЄС. Українська ГТС тісно пов'язана із системами таких сусідніх країн, як Росія, Білорусь, Польща, Молдова, Румунія, Угорщина, Словаччина, і через них інтегрована в загальноєвропейську газову мережу. Без перебільшення можна сказати, що ГТС України є мостом між газодобувними регіонами Росії та Середньої Азії і споживачами газу в країнах Європи», - акцентувала вона. Очевидним є той факт, стверджує Кацер-Бучковська, що побудова інших шляхів для транспортування газу зменшує значення і знижує фінансову привабливість країн - транзитерів російського газу: України, Словаччини та Польщі. «Проте головна загроза обхідних газопроводів полягає в тому, що європейські покупці поки що не мають можливості самостійно обирати зручні для них маршрути доставки російського газу. Річ у тім, що зараз половина Європи охоплена інтегрованим і вільним ринком газу, а інша половина Європи - внаслідок «холодної війни» - пов'язана трубопроводом з Росією. Таким чином у цій ситуації ініційовані Російською Федерацією газотранспортні обхідні шляхи («Південний потік», або «Турецький потік») посилюватимуть залежність Європейського союзу від одного постачальника - Росії, що суперечить ідеї диверсифікації наведеної в Європейській стратегії енергетичної безпеки», - наголошує парламентарій. Вона зазначила, що заяви Росії і Туреччини щодо відновлення проекту газопроводу «Турецький потік» викликають занепокоєння в політичних колах Євросоюзу: «Представники ЄС побоюються, що «Турецький потік» дозволить обійти Україну як транзитний маршрут для постачання газу до Європи, збільшивши залежність від російського «Газпрому». «Союз двох країн поки що є досить хитким, і в такій ситуації Москва і Анкара більше налаштовані на «обмін політичними заявами», ніж на реальну реалізацію проектів», - зауважила Кацер-Бучковська. Крім того, вона звернула увагу, що в сучасній політичній обстановці загроза для України з боку Росії є перманентною, і що ближчим буде закінчення терміну дії договору з Росією про транзит газу через територію України (він добігає кінця в 2019 році), то більше буде спроб Росії дестабілізувати ситуацію. «У даній ситуації потрібна підтримка наших партнерів з ЄС, з якими ми створюємо єдиний ринок. Оскільки для низки європейських партнерів, зокрема країн - транзитерів російського газу, це економічно і політично недоцільно», - резюмувала Кацер-Бучковська.
Гліб Сегіда
10 Серпня
12:42
Економіка Гліб Сегіда

Мін'юст пропонує боротися з рейдерством поверненням до старих процедур оформлення прав власності

9 серпня Міністерство юстиції висловило кілька пропозицій, як воно має намір боротися з рейдерськими атаками на бізнес, кількість яких значно зросла в 2016 році. Однак в ефективності таких заходів є великі сумніви. Мін'юст, по суті, запропонував три кроки: 1. Спільно з поліцією створити групи щодо боротьби з рейдерством, з метою миттєвого реагування на рейдерські захоплення. Це буде оформлено у вигляді меморандуму. 2. Отримання на паперовому бланку свідоцтва про право власності на об'єкт, щоб подальша реєстрація без такого бланка була неможливою. 3. Посилення кримінальної відповідальності заявника і державного реєстратора. Для розуміння проблематики коротко опишу основну схему, за якою діють рейдери. До нотаріуса звертається людина з підробленими рішеннями суду та/або зборів акціонерів компанії. На підставі цих документів нотаріус вносить зміни в державні електронні реєстри. Після чого починається ланцюжок подальших перереєстрацій для заплутування слідів і подовження шляху відновлення прав законними власниками. Ще один варіант - несанкціоноване втручання в Держреєстр речових прав і внесення в нього змін, наприклад, по переводу права власності від справжнього власника до іншого особі або з метою зняття арешту з усього майна тощо. Для цього шахраї проникають у комп'ютери нотаріусів, заволодівають їхніми ідентифікаторами, паролями і ключами доступу, а потім вже «від імені» нотаріуса чинять у реєстрах свої шахрайські дії. Чи був злом насправді, чи це сам нотаріус «випадково» залишив ключ доступу до свого комп'ютера - з'ясувати практично неможливо. Однак навесні 2016 року на позачерговому з'їзді нотаріусів саме слабкий захист електронних реєстрів піднімався як серйозна проблема, яка присутня в їхній роботі. Відомо, що результатом проведення цього з'їзду стало звернення до Мін'юсту з низкою конструктивних пропозицій, спрямованих на вирішення проблеми, що склалася, - чому ж Мін'юст не поспішає впроваджувати ці пропозиції, в яких детально описані схеми, як поліпшити безпеку? Також залишається загадкою, чому Мін'юст не хоче зобов'язати нотаріусів просто перевіряти, а чи існує таке рішення суду, на підставі якого будуть вноситися зміни в реєстри? Реєстр судових рішень є у відкритому доступі і така перевірка буде займати не більше хвилини. Варто зауважити, що об'єктами атаки шахраїв може бути як приватна, так і державна (або комунальна) власність, зараз будь-який об'єкт нерухомості досить просто «переписати» на ту чи іншу особу або компанію. Ті, хто вже встиг зіткнутися з незаконним захопленням їхньої власності, і сьогодні в першу чергу звертаються в поліцію - яка і так має оперативно виїжджати на місце злочину. Нова спеціальна група приїжджатиме на кілька хвилин швидше і це вирішить всі проблеми? Загадково виглядає пропозиція і про повернення до паперових бланків. Сам Мін'юст ще недавно їх скасовував, акцентуючи увагу на тому, що ми живемо в ХХІ столітті і всі реєстри в електронному вигляді - і це абсолютно правильно. Так чому ми вирішили відмотати реформи назад? Коли були паперові бланки, хіба в Україні не було рейдерства? Що заважає підробляти такі бланки і що буде важливіше - запис у реєстрі чи паперовий (підроблений) бланк? Єдиною по-справжньому дієвою пропозицією виглядає посилення відповідальності держреєстраторів і осіб, які підроблюють документи. Однак саме по собі посилення покарань, згідно з чинними статтями Кримінального кодексу, не вирішить цю проблему. Треба чітко прописати, що саме є незаконною діяльністю, які факти можуть про це свідчити тощо. Сьогодні також є відповідальність реєстратора, але нотаріуси просто заявляють, що «це не вони, а шахраї через їхні «ключі» провели зміну власників майна». А коли починають з'ясовуватися особистості нових «директорів» або власників компаній, на яких було переоформлено майно, виявляється, що це підставні особи, часто особи без певного місця проживання, які, природно, нічого не знали про такі схеми. Заступник міністра юстиції з питань державної реєстрації Павло Мороз вчора заявив, що «як тільки кримінальна відповідальність реєстраторів і заявників буде посилена, як тільки будуть перші випадки арештів рейдерів, рейдерство в нашій країні зійде нанівець». Теза про те, що «як тільки будуть перші випадки арештів рейдерів», насправді правдива, однак чи є у нашої влади воля дійсно вирішувати проблему, а не намагатися винайти велосипед там, де учасники ринку вже давно знають все, що треба зробити...
Олексій Плотніков
10 Серпня
11:10
Економіка Олексій Плотніков

Перспективи отримання грошей від МВФ сумнівні

Відсутність надходжень коштів від Міжнародного валютного фонду (МВФ) автоматично гальмує прихід в Україну ресурсів із інших джерел. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив доктор економічних наук, професор, заслужений економіст України Олексій Плотніков. «У серпні виповнюється рік, як Україна не отримує грошей від Міжнародного валютного фонду (МВФ). І всі розмови, що ось-ось нам їх дадуть, не виправдалися. Зараз у Вашингтоні канікули. МВФ реально почне працювати з вересня. І, судячи з усього, перспективи отримання цих грошей сумнівні», - сказав він. Що стосується того, як відсутність чергового траншу від МВФ позначиться на економіці України, то Плотніков звернув увагу, що рік країна прожила без них і не можна сказати, що все обвалилося, у нас певною мірою стабілізувався курс гривні. «Але, з іншого боку, уряд розраховував на ці гроші. В умовах кризи нефінансування з боку МВФ автоматично гальмує прихід ресурсів із інших джерел. Нас не фінансує Світовий банк, Європейський банк реконструкції і розвитку. Ми не отримуємо допомоги від інших держав. І зрештою приватні інвестиції теж не йдуть в Україну, оскільки країна реально не співпрацює з МВФ. Наслідки не оцінюю як критичні. Але водночас вони досить негативні. Зовнішня залежність дуже велика. І я не бачу поки перспектив відходу від неї», - пояснив економіст. Також Плотніков упевнений, що розраховувати на залучення великих інвестицій в країну не доводиться, хоча уряд і планує у вересні запустити Офіс із залучення інвестицій. «Великих інвестицій, які б позначилися на державному бюджеті, на платіжному балансі, макропоказниках, в країну, де йде війна, серйозна політична невизначеність, думаю не буде. Можуть бути якісь дрібні інвестори, створення невеликих підприємств. Але це не ті інвестиції, які відчутно поліпшать ситуацію в країні», - додав він. Прогнозуючи курсову ситуацію в розрізі відсутності зовнішніх вливань, зокрема від МВФ, Плотніков зазначив, що погіршення позицій гривні можливо. «Люди скоро повернуться з відпусток. Їхня увага буде прикута до цієї теми. І я прогнозую нестабільність. Ринок лихоманитиме», - вважає економіст.
Календар



2,6919198036194