Блоги

09 Лютого 2017 Четверг
Фільтрувати за тематиками выбрать
Вибрати все
Оксана Маруняк
09 Лютого
19:30
Суспільство Оксана Маруняк

Львів виплекав для України чергового «януковича»

Найбільш європейське місто виплекало для України чергового «януковича», засновника нової псевдодемократичної політичної сили. Молодий, креативний міський голова Львова Андрій Садовий після втечі Януковича почав узурпацію влади в Україні з рідного міста, спираючись на вірних підданих - працівників виконавчого апарату міської ради та керівників комунальних підприємств. Спільно вони створили закриту корупційну схему відмивання бюджетних коштів через підставні комунальні підприємства та розпродаж комунального майна та міських земель. Депутати інших фракцій, які мають бізнес-інтереси у Львові, отримали від Садового за свою душу «невеликі» привілеї у вигляді приміщень в центрі міста за заниженою ціною, посад в дотичних до міста установах або головування в найвпливовіших депутатських комісіях. Решту депутатів, яких є одиниці і які безпосередньо близькі з громадським сектором Львова, до уваги не беруть, їх не чують на сесіях, не запрошують на колегії та інші погоджувальні зборища. В такій ситуації міський голова Андрій Садовий отримав відчуття безкарності і на кожній сесії під загальне схвалення виділяє без будь-якого звіту мільйони бюджетних коштів на комунальні підприємства. Все б залишилось поза увагою людей, якби не львівське сміття, яке попри виділення космічних коштів почало з’являтися у лісосмугах та на полях всієї України. Останньою краплею стало нахабне рішення Садового про створення п’яти сміттєпресувальних ліній біля помешкань львів’ян, погоджене зі своїми депутатами в переддень і прийняте на сесії 19 лютого на Водохреща. Обурені мешканці не змогли достукатись до депутатів. Намагання виступити на сесії та звернутись до совісті депутатів блокувалося з боку мерії посиленою охороною з боку Національної гвардії, Муніципальної дружини, футбольних фанатів, охоронців з Львівської тютюнової фабрики та невідомих осіб в цивільному одязі. В інформаційному просторі Садовий як прихований власник медіахолдингу Люкс (24 канал, Захід.нет, радіо 24 і радіо Люкс) безсоромно називає мешканців Львова та представників громадських організацій «бандформуваннями 90-х і тітушками» які намагаються вплинути на думку депутатів. Як гідний послідовник своїх «попєрєдників» Андрій Садовий пішов ще далі. Напередодні сесії 9 лютого міська рада запровадила обов’язкову акредитацію журналістів та ввела утаємничену процедуру запису мешканців на виступ на сесії. Окрім закритих дверей Ратуші, 9 лютого львів’ян вразила неймовірна кількість «братків» у спортивному спідньому і кросівках, які зайняли гардероб, фракційні, малу сесійну залу і навіть залу для ЗМІ. Попри мирну протестну акцію під стінами Ратуші з гучним боєм по діжках, палінням шин та ганебні вигуки на адресу міського голови, депутати слухняно ділили найбільш європейське місто України.
Микола Щербина
31 Січня
11:09
Суспільство Микола Щербина

Монополії в аеропортах - шляхи вирішення!

Сьогодні будь-який український аеропорт - живий приклад застарілої і невиправдано складної структури управління, яка забезпечує весь цикл роботи самостійно. Величезний штат співробітників і відділів, що займаються прибиранням і ремонтом, злітними смугами, логістикою багажу і охороною, технічною підтримкою і навігацією літаків. Всі вони управляються єдиним менеджментом аеропорту, поповнюють і витрачають один і той же бюджет. При цьому розміщені на їхній території магазини, кафе та інші підприємства не платять в цей бюджет жодної копійки. Тому в ситуації, коли умовне техобслуговування приміщень витрачає більше звичайного, а пасажиропотік виявляється нижче закладеного в бюджеті і не приносить очікуваного прибутку, така складна бюрократична машина йде найбільш очевидним шляху - компенсує збитки. Щоб підрозділ, який вийшов «у мінус» залишився на плаву і система продовжила роботу, хтось повинен заплатити зайве, і в українських реаліях цей «хтось» - завжди пасажир. Слабкі інститути влади - даність нової української історії, і Державіаслужба, головний і, по суті, єдиний регулятор у сфері, зовсім не виняток. Серед його обов'язків - встановлювати правила управління діяльністю аеропорту. Але, незважаючи на тривалі спроби влади реформувати найважливіші транспортні хаби країни, щоб ті могли самостійно рости і показувати реальний прибуток, в Державіаслужбі не просто не проявили ініціативу в регулюванні ринку, але гальмували і всіляко ігнорували таку ініціативу АМКУ. Це неймовірна для європейської держави ситуація, коли кожен аеропорт України всі ці роки був змушений брати з пасажира саме стільки, скільки йому потрібно для підтримки збиткових секторів своєї роботи. Не дивно, що розвивалися тільки найбільші і життєво важливі повітряні ворота і навіть такі міста, як Харків і Одеса, могли чекати тільки дотаційних чудес, на зразок минулого Євро. Причина того самого штрафу Борисполю - надання послуг хендлінгу, тобто технічного обслуговування авіаперевізника. Це один із найбільш складних і трудомістких напрямів роботи будь-якого аеропорту, бо вимагає високого рівня технічного оснащення та його постійної модернізації. Міжнародний досвід показує, що перехід цього сервісу на умови ринкової конкуренції у вигляді відкритого тендеру для широкого списку компаній здатне активно розвивати цю сферу, залучаючи нових перевізників і збільшуючи пасажиропотік. Накладення такого великого штрафу надзвичайно схвилювало всі сторони, замість вічного пошуку крайнього і перекладання відповідальності, вони змушені шукати реальне вирішення проблеми. Так що навіть попри деяку жорсткість від такого ходу можуть виграти всі. Сьогодні головна надія всього ринку - пробудження Державіаслужби як реального регулятора і прийняття реальності, в якій його безпосередня участь у роботі ринку - це необхідність, адже реформа про систему наземного обслуговування - це тільки перший крок в цьому напрямі і виконувати обов'язки постійного регулятора АМКУ не в змозі. Сьогодні авіаперевезення - ринок з величезним потенціалом, який може стимулювати розвиток всієї країни. Бюджетні авіаперевізники агресивно захоплюють як Європу, так і ринки, що розвиваються Азії, створюючи величезні обороти і планомірно збільшуючи покриття, ключем до цієї можливості є, зокрема, якісний хендлінг і прозоре ціноутворення вартості квитків. Тому створення адекватних умов для роботи такого перспективного й важливого ринку має стати не жалібним проханням до корумпованого і неефективного органа, а вимогою та умовою його існування.
Володимир Орлов
26 Січня
12:27
Суспільство Володимир Орлов

Боротьба з контрафактом: як захистити Україну від підробок

Минулого року я присвятив окремий блог питанням захисту митницею прав інтелектуальної власності та боротьби з контрафактом. Основні тези, які при цьому були озвучені: 1. Захист прав інтелектуальної власності та боротьба з контрафактом на кордоні - прояв правоохоронної сутності митниці. Доцільніше запобігати ввезенню контрафакту на кордоні, ніж потім збирати «по шматочках» у місцях реалізації на внутрішньому ринку. 2. З одного боку, в Україні впроваджено аналогічні міжнародній практиці процедури щодо захисту митницею інтелектуальної власності: ведеться митний реєстр об'єктів інтелектуальної власності; на підставі реєстру здійснюється припинення митного оформлення в разі підозр на порушення; передбачені процедури досудового врегулювання, знищення контрафактних товарів, їх перемаркування тощо). З іншого боку, в Україні фактичний результат уборотьбі з контрафактом близький до нуля. 99% припинень митного оформлення за підозрою в порушенні інтелектуальної власності закінчуються безрезультатно: ні адміністративним протоколом, ні знищенням контрафактного товару, ні судовими розглядами. Можна виділити три основні причини такої ситуації. Перша причина - це бездіяльність ДФС і митниць з виявлення ввезення контрафактних товарів. Ні для кого не секрет, що контрафакт в Україні можна знайти всюди, він продається на ринках, в інтернет-магазинах, соціальних мережах, в торгових центрах столиці тощо. Про яку боротьбу з контрафактом у ДФС може йтися, якщо навіть в оцінці митниць відсутні критерії «кількість виявлених одиниць контрафактної продукції», «кількість знищень контрафактних товарів» тощо. Аналіз результативності митниць зводиться до підрахунку кількості припинень митного оформлення за підозрою в порушенні прав інтелектуальної власності. І якщо таких припинень більше, то робиться висновок, що митниця добре працює. Але при цьому ніхто не говорить, що, по-перше, будь-які призупинення митного оформлення (а Митним кодексом передбачено, що термін призупинення з «інтелектуалки» може бути до робочих 10 днів і продовжений ще на 10 днів) - це простої, які обчислюються для бізнесу конкретними фінансовими і тимчасовими витратами. По-друге, коли результативність таких припинень зводитися до показника 0,2% (в 2016 році на 6,5 тис. припинень митного оформлення 15 випадків виявлення порушень) - виникає запитання: інтереси якого бізнесу захищає ДФС і навіщо взагалі потрібен цей «митний захист інтелектуальної власності », якщо порушення не виявляються, а митне оформлення затримується?! Друга причина відсутності результатів у боротьбі з контрафактом - це «патентний тролінг» (реєстрація промислових зразків на відомі форми виробів з метою подальшого вимагання грошей за дозвіл зовнішньоекономічних операцій з такими товарами). Митниця, по суті, опинилася в заручниках «патентних тролів», оскільки повинна виконувати закон щодо захисту прав інтелектуальної власності, зокрема і щодо внесених до митного реєстру патентів на такі «шедеври» як, наприклад, вішаки для одягу, сірники, кулькові ручки, зубочистки, світильники, прищіпки, бахіли тощо. Саме «патентні тролі» відбирають частину людського і часового ресурсу, який митниця могла б використовувати на інші цілі. Митний реєстр забитий патентами тролів, руками митниці блокуються імпортно-експортні операції, але черговий рік поспіль жодних серйозних кроків у вирішенні цих проблем не відбувається. «Патентні тролі» заробляють на крові бізнесу, а ДФС розводить руками: мовляв, «не винна я, він сам прийшо ...» і подав заявку на реєстрацію в митному реєстрі чергової коробки для сірників, батарейки, способу упаковки зелені, горіхів тощо. Можна довго чекати, коли у Верховної Ради знайдеться воля прийняти законодавчі зміни, які ускладнюють отримання і використання патентів на речі, давно винайдені людством. А можна і самим діяти: наприклад, введенням заходів відповідальності за несумлінне використання прав інтелектуальної власності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, і як варіант кардинального вирішення проблеми «патентного троллінгу» - ініціювати виключення «промислових зразків» і «корисних моделей» з числа об'єктів інтелектуальної власності, які контролюються митницею. За 4 роки до митного реєстру з заявами про захист прав на промислові зразки і корисні моделі в 95% випадках зверталися відверті «патентні тролі», мета яких вставити палиці в колеса бізнесу і заробити на цьому гроші. На жаль, реєструвати патент на форму планшета iPad в митному реєстрі ДФС поспішає «патентний троль», а не представники Apple. Третьою причиною того, «чому у нас відбувається припинення митного оформлення, а по факту немає ніяких результатів», є питання контролю митницею «паралельного імпорту». Річ у тім, що на сьогодні митниця, ґрунтуючись на інформації митного реєстру, повинна призупиняти митне оформлення всіх товарів, незалежно від того є вони оригінальними чи контрафактними. Якщо суб'єкта ЗЕД немає в переліку уповноважених імпортерів/експортерів товарів певної торгової марки, наприклад, Nike, Lacoste, Pampers, Sony, Samsung, Bosch тощо, то його зовнішньоекономічні операції з товарами цих марок будуть припинятися митницею, навіть попри те , що переміщуються оригінальні товари з усіма документами, що підтверджує легальність їх придбання, і суб'єкт готовий платити всі імпортні податки в бюджет. Таким чином, на сьогодні в Україні митні механізми захисту інтелектуальної власності поширюються на так званий «паралельний імпорт», тобто ввезення оригінальних товарів (які не порушують права інтелектуальної власності) суб'єктами ЗЕД, які не є офіційними постачальниками. Більш того, навіть якщо фізособа замовить експрес-кур'єром, наприклад, пару оригінальних кросівок Nеw Balance, то митниця в рамках чинного законодавства зобов'язана призупинити митне оформлення цієї пари кросівок і поінформувати правовласника або його представника. Після інформування правовласників має термін до 10 робочих днів (який може бути продовжений ще на 10 днів), щоб відреагувати на припинення: вирішити в досудовому порядку спір з власником товару (наприклад, власник дає свою згоду на знищення контрафактного товару за рахунок правовласника); перенести вирішення ситуації в судову площину або дати свою згоду на відновлення митного оформлення. Не важко здогадатися, що такі призупинення митного оформлення спрямовані не на боротьбу з контрафактом, а на боротьбу з конкурентами таких же оригінальних товарів такої ж торговельної марки. Природно, що припинення «паралельного імпорту» закінчуються підтвердженням, що немає ніякого факту порушення інтелектуальної власності, і митне оформлення поновлюється. Ніхто не проти, щоб формувалися і захищалися офіційні дистриб'юторські канали поставок товарів тих чи інших торгових марок, але це треба робити іншими методами, а не за рахунок повноважень митниці у боротьбі з контрафактом. У всьому світі митниця бореться з контрафактом, а у нас її ресурс використовується для контролю «паралельного імпорту». Якщо суб'єкт на законних підставах ввозить або вивозить оригінальні товари, ніякі заходи щодо захисту прав інтелектуальної власності не повинні застосовуватися митницею. Більш того, відмова від контролю митницею «паралельної торгівлі» прямо вказана в Регламенті ЄС №608/2013, який, між іншим, вже до кінця цього року Мінфін з ДФС повинні імплементувати в національне законодавство. Тому, щоб вивести митний захист інтелектуальної власності на правильний шлях і звільнити ресурс на боротьбу з контрафактом, передовсім треба на законодавчому рівні відмовитися від контролю «паралельного імпорту» ​​і зосередитьсь на виявленні і реагуванні виключно контрафактних товарів. Тоді результати ЄС (91% припинень закінчуються знищенням контрафактних товарів (понад 15 млн одиниць) або судовими процесами) не будуть здаватися чимось недосяжним і ми будемо краще розуміти економічні побоювання європейських колег, які підрахували, що через контрафакт і піратство щорічні втрати ЄС складають 83 млрд євро і 790 тис. безробітних.
Едуард Курганський
22 Листопада
11:02
Економіка Едуард Курганський

Україні потрібна повноцінна податкова реформа

Я не можу похвалитися великими статками, корупційними чи олігархічними зв’язками, але, як приватний підприємець, я розумію, що подальшому зростанню особисто моєї компанії заважають декілька речей: по-перше, падіння купівельної спроможності, по-друге, дорогі фінансові ресурси, а по-третє, великі внутрішні витрати, зокрема на "оптимізацію", простіше кажучи, на ведення бізнесу в умовах, коли з різних причин бізнес змушений подрібнювати себе на окремі підприємства. Для їх рішення необхідно змінювати податкову систему, вона реально є одним із механізмів, що блокує розвиток бізнесу, адже має корупційні вади. Вади, що мають місце бути, бо сама податкова система України довгий час не реформується. Нинішня податкова система має бути більш ліберальною, ніж вона є зараз. Безумовно, є декларація намірів політиків, влади загалом про лібералізацію податкових «правил гри» для бізнесу. Але, як людина дії, як активний учасник «Податкового Майдану», я просто залізно переконаний, що  адвокаційні рухи чи тиск "знизу" - справа складна, об’ємна, проте для бізнесу середньої та малої ланки – просто найнеобхідніший крок сьогодні і завтра. Для цього одного лише владного прагнення реформ і вимог бізнесу недостатньо. Я апелюю до  розуміння  бізнесу і влади, необхідності не лише загального реформування податкової системи, а зосередитись на підтримці ведення податку на виведений капітал. В мережі Інтернеті вже говорилось про загальні речі, наприклад, що поки гроші залишаються в бізнесі - вони не оподатковуються. Говорилось, що оподаткуванню підлягають лише кошти, які виводяться з бізнесу. Наприклад, якщо кошти виводяться власником, то застосовується ставка 15% до суми виплати, а от якщо кошти виводяться в іншій спосіб (прирівняні платежі), то застосовується ставка 20%. В чому «фішка» податку на виведений капітал Головна «фішка» в змінах, які можуть бути при веденні цього податку - податкова втратить підстави для перевірки бухгалтерського обліку підприємства. Перевіряти можна тільки зовнішні операції підприємства і то не всі. Не перевіряються платежі між юридичними особами в межах країни, адже гроші "не виходять" з економіки України. Втратять фіскальне значення такі поняття, як "фінансові результати" та "витрати" - бухгалтерський облік стає виключно питанням самого підприємства. Не буде підстав для перевірок щодо правильності нарахувань витрат, не буде претензій та штрафів. В чому виграємо ми як приватні підприємці? Податок на виведений капітал - це перший крок для бізнесу, можливість вийти з тіні. На мою думку, саме змушене перебування в тіні - це ключова проблема бізнесів, що зростають. Залишаючись у тіні, вони втрачають право на захист власності та доступ до ринку капіталу. Чому через адвокацію варто «домагатись правди»? Громадські адвокаційні кампанії - це нове явище для України. Але, я вважаю, вони є дієвим інструментом тиску на владу з боку бізнесу і цивілізованої комунікації між ними. Не можу говорити за всі адвокації, але скажу за ту, в якій беру активну участь. В нашій кампанії це виглядає так. В минулому 2015 році ми зосереджували свою увагу на розробці концептуальних напрацюваннь. Він закінчився протистоянням двох законопроектів про комплексну податкову реформу, жоден з яких не був розглянутий у парламенті. Поточного року податок на виведений капітал був винесений у окремий законопроект, обговорений з експертами, він отримав схвальні відгуки, зокрема від західних експертів. Тиск ЗМІ головним чином "розігріває" тему, і наше Міністерство фінансів вже говорить про необхідність податкової реформи. Вони вже визнають необхідність податку на виведений капітал, хоча ще мають до нього певні зауваження. Наша адвокація лише розпочинає свою проактивну дію. Зараз ми створили платформу, де через поштові розсилки по базах бізнес-асоціацій ми закликаємо бізнес зареєструватись під вимогою про впровадження податку на виведений капітал. Вже маємо 265 підписів від власників та керівників бізнесу, 12 від асоціацій бізнесу. При реєстрації вказується код підприємства в ЄДРПОУ, ми перевіряємо його, додаємо підписантів до публічного переліку учасників коаліції. Важливо, що ця ініціатива об'єднала дуже різні бізнеси - від ФОП до підприємств із декількома тисячами робітників, з різних галузей та міст України.
Тетяна Шевцова
21 Листопада
18:32
Економіка Тетяна Шевцова

Податок на виведений капітал є основою для ефективної ліберальної податкової реформи

Вочевидь для окремих політичних партій українського парламенту зараз найактуальнішим є популістський піар на тлі обговорення й остаточного прийняття державного бюджету на наступний рік.  Призабутою темою, але яка має безпосередній вплив на характер  наповнення бюджету країни, є тематика модернізації податкової системи. Актуальність питання є беззаперечною з огляду на те, що зараз приватний малий та середній бізнес функціонує на межах своїх бізнес-можливостей. Якщо б парламентарі чи інші партії найближчим часом вигадали ефективний механізм конвертації власного політичного популізму в реальні бюджетні надходження та інвестиції в економіку – таким би партіям була забезпечена довготривала парламентська прописка. Але зараз маємо ситуацію великої кількості податків, які насилу може сплачувати приватний бізнес. Особисто є сподвижником ідеї трансформації податкової системи, яка  полягає у веденні податку на виведений капітал замість податку на прибуток, який і так, по суті, не сплачується.  Якщо говорити предметно, оподаткуванню підлягають лише кошти, які виводяться з бізнесу. В цифрах, наприклад, це означає, що коли ви виводите кошти шляхом виплати дивідендів, то в цьому разі застосовується ставка 15% до суми виплати (100 грн дивіденди, 15 грн податок). За умов інакших від попереднього  способу, то застосовується вже ставка 20%. Яких результатів ця трансформація податкової системи має досягти? Найочевиднішими для мене є три. Перший результат, це тотальне спрощення самої системи оподаткування та адміністрування. Другим результатом є зменшення фіскального тиску. Останнім же є відмова від подвійної бухгалтерій та реінвестування у виробництво, адже переконана, що податок має  залежити не від суми прибутку, а лише від суми виведеного капіталу. І найголовніше, скільки в фінансовому еквіваленті «коштуватиме» Україні ведення податку на виведений капітал?  Безумовно, йдеться про сотні мільярдів гривень. Оскільки на сьогоднішній день 67 % збитків держави складають несплачені податки великими компаніями (зокрема 475 млрд фінансово-промисловими групами). Саме вони займаються виведенням своїх коштів під 5 % за кордон. З 269 тис. підприємств сплачують податки лише 1086. Таким чином, держава і не має інших важелів впливу, окрім ганебного, напівкримінального збору. Відповідно, зараз не лише експерти від бізнесу, але й сама бізнес-спільнота має стати «драйверами змін», особливо в податковій сфері та  створенні конкурентного продукту та послуг.
Володимир Орлов
21 Листопада
12:01
Суспільство Володимир Орлов

Ні року без концепції: як у 2017 році пропонують реформувати митницю?

Цього року ми побачимо чергову Концепцію реформування митної справи «під загальною редакцією» Міністерства фінансів. У кращих традиціях імітації реформ: як же починати новий рік без нової концепції. Хочеться хоча б сподіватися, що цього разу авторський колектив у свою «працю» вклав рекомендації всіх експертів і консультантів, та й про МФВ з американцями не забули. Вже набридло читати новини про те, що до нас приїхали чергові заморські експерти і їхні рекомендації ми в черговий раз будемо спочатку довго вивчати, а потім і виконувати. Принципово нового в Концепції нічого немає: внесли все, що було напрацьовано міжнародним митним співтовариством за останні років 10 так точно. Тут і митні прототипи ЄС, і рамкові стандарти Всесвітньої Митної Організації, і інструменти СОТ, і про стандарти ISO згадали. При цьому щедро насипали красивих слів з перекладів англійських текстів (мабуть, щоб з іноземними партнерами однією мовою говорити). Уявляю, як у якійсь регіональній митниці інспектор з «бек-офісу», погодивши митну вартість з «фронт-офісом» відповідно до «Української енциклопедії митної вартості», під чітким моніторингом «Митного таргетинг-центру», виконав «стандартні операційні процедури», не забувши звіритися з «ДФС-довідником митних формальностей». А за свою роботу і виявлену «добропорядність» інспектор отримав хорошу «мотивацію» у вигляді високого KPI. Текст концепції написаний у кращих традиціях «синергії» Клименка! Суцільний «Due Diligence» з «Good governance»! Та й до 2020 року вся ця краса буде реалізована. Обійняти і плакати від радості хочеться! «ДЯКУЮ» авторам за нову надію не тільки прочитати, але й побачити цей Митний ренесанс. Хоча б на 5% від написаного, і бажано цього року. З огляду на те, що це ще не остаточна версія Концепції, кілька ремарок авторам: 1. В «інституціональному посиленні митного спрямування» та «формуванні нової територіальної структури митниць» все-таки не забути чітко і однозначно виписати окремий орган «митниця», та й про «митні пости» не забути. Без цього вся ця концепція, пронизана духом сильної митниці, нічого не варта. Та й у лобістів ліквідації інституту митниці на чолі з Насіровим одним аргументом менше буде. 2. Я розумію, що «нова» концепція вимагає нових інститутів, але, можливо, час зупинитися? Який інститут митних викривачів (!) як нова форма взаємодії з населенням по боротьбі з корупцією?! 3. Прохання почати «перевірки на добропорядність» з нинішнього Управління внутрішньої безпеки ДФС, і не формальним шляхом. Тоді відпаде необхідність «нового антикорупційного моніторингу» та інших непотрібних «ноу-хау». Та й «нову кадрову політику» треба починати з підвищення матеріального забезпечення працівників митниці. 4. Сподіваюся, що нинішня база з митної вартості та методи її використання не мімікрують в «Українську енциклопедію митної вартості», а все-таки будуть нові підходи до контролю правильності визначення митної вартості. 5. На початку Концепції наведено статистику за судовими рішеннями: від 61% до 90% митних суперечок закінчуються не на користь митниці. При цьому немає жодного слова про дієві заходи відповідальності за такі рішення митниці, зокрема свідомо неправомірні. Водночас впровадження механізмів відповідальності митниці перед бізнесом у комплексі з захистом митників від набігів орд псевдоконтролерів із суміжних органів і внутрішньої нечисті дійсно сприятиме балансу контроль-захист бізнесу. 6. З огляду на те, що бюджетних грошей не вистачить і на 10% того, що заплановано новою Концепцією, треба, в першу чергу, відновлювати геть загублений у ДФС напрям із залучення міжнародної технічної допомоги (і не у вигляді консультацій). А тепер про головне: можна кожен місяць приймати різні концепції і стратегії, але без щоденної практичної роботи всі ці слова так і залишаться на папері, а Україна з її митними інтересами буде продовжувати топтатися на місці.
Володимир Орлов
17 Листопада
11:00
Суспільство Володимир Орлов

Контрабанда наркотиків через українські кордони - ДФС мовчить

16 грудня цього року російською митницею на пункті пропуску «Нові Юрковичі» у громадянина України вилучили понад 100 кілограмів гашишу. Цей факт міг би бути пересічним і майже непомітним, тим більше що стався в іншій країні, якби не одне «але». Зазначений пункт пропуску є суміжним з українською «Сеньківкою». Таким чином, посадові особи Державної фіскальної служби безперешкодно випустили, а з огляду на те, що наша країна не є виробником цього виду наркотиків, - значить і впустили в Україну гашиш. Випадок в Нових Юрковичах - тільки один з фактів, але він є показовим: через український кордон абсолютно вільно переміщаються наркотики в особливо великих розмірах. І, судячи з мовчання Державної фіскальної служби, нас хочуть переконати в тому, що нічого такого і не сталося. У засобах масової інформації поспішили повідомити, що затриманий гашиш має мексиканське походження, оскільки на брикетах з наркотиками було маркування Chapo. Так, дійсно, «Ель Чапо» - прізвисько відомого мексиканського наркобарона Хоакіна Гусмана. Але сьогодні він сам, як і очолюваний ним наркокартель «Сіналоа», переживають, так би мовити, не найкращі часи. Хоакін Гусман був затриманий владою Мексики в 2015 році і зараз чекає у в'язниці екстрадиції в США. Тим часом деякі штати США легалізували вживання марихуани. Таким чином відбивши у наркокартелів частину напряму «бізнесу». Тому в «Сіналоа» переорієнтувалися на контрабанду в США інших видів наркотиків, таких як, наприклад, героїн і метамфетамін. З чим сьогодні продовжують боротися правоохоронці Мексики і США. Важливо тут те, що американський ринок як був, так і залишиться для мексиканських наркокартелів метою №1. Перш за все через свою платоспроможність. Тому не думаю, що мексиканці почали шукати ринки збуту так далеко - у Східній Європі. Тим більше що DEA (Drug Enforcement Agency) не розглядає картель «Сіналоа» як виробника і постачальника гашишу. А ось, наприклад, марокканські виробники гашишу люблять різні «фірмові» клейма. Так, існують маркування: Audi, Cordoba, Messi, CR7 (торгова марка Кріштіану Роналду). Тому не буду стверджувати, але швидше за все марокканці "приліпили" ім'я відомого наркобарона на упаковки з гашишем як такий собі "маркетинговий" хід.Те, що наркотики безперешкодно переміщаються територією України, говорить як мінімум про деградацію правоохоронної функції митниці. Адже гіпертрофія функції наповнення бюджету створює ілюзію комфорту, а «перевиконання» бюджету (переважно за рахунок девальвації гривні) робить картинку нібито ефективної роботи ДФС. Всі інші функції митниці, а особливо - правоохоронна, атрофовані повністю. У Департаменті боротьби з митними правопорушеннями ДФС, напевно, вже і не залишилося людей, які на власні очі бачили наркотики. Крім того, робота з протидії контрабанді наркотиків дуже сильно залежить від рівня взаємодії з іншими правоохоронними органами.Зокрема з митницею суміжних держав. Я розумію, що сьогодні політична обстановка дуже напружена, але це наркотики, і цю роботу хтось повинен робити! Це здоров'я нашої нації, насамперед наш генофонд! Хто сказав, що Україна - тільки країна транзиту? Адже ми не знаємо, скільки наркотиків потрапляє в Україну і залишається тут! З урахуванням того, що «увійти» в Україну контрабандний вантаж міг тільки через західний кордон або через порти Одеси, поняття «Відкритого митного простору» для наркотрафіку набуває буквальний сенс. У повідомленні про затримання гашишу, до речі, згадувалося, що наркотики були виявлені з використанням службових собак. Я далекий від думки, що собаки використовувалися при контролі всіх легкових автомобілів в пункті пропуску. Швидше за все російські митники володіли попередньою інформацією. Чому такою інформацією не володіли українські митники - питання! Про використання службових собак я навіть не говорю - цей напрям у такому ж занепаді, як і вся правоохоронна складова в цілому. Де ці 300 кінологічних команд, які були в 2012 році? Я знаю, що залишилося ще багато професіоналів-кінологів, які працюють суто на ентузіазмі, без будь-якої підтримки з боку керівництва Фіскальної служби. Зате в Хмельницькому тепер є Регіональний кінологічний навчальний центр Всесвітньої митної організації. Щоправда, про ефективність роботи кінологічного напряму ДФС ніхто не говорить, оскільки, швидше за все, у керівництва фіскальної служби діаметрально протилежні завдання. А щоб народ не обурювався, кинули «кістку» - новорічний корпоратив на тисячу людей. На це і кошти знайшлися! А на форму для інспекторського складу та кінологічні команди - міністр фінансів такий-сякий не дає. Попри повідомлення про затримання наркотиків Фіскальна служба вважала за краще відмовчатися. Як мінімум треба було внести інформацію до Єдиного реєстру кримінальних проваджень і провести службове розслідування, щоб з'ясувати, яким чином наркотики потрапили в країну і покинули її. І найголовніше - перевірити причетність посадових осіб митниці: хто допустив цю ситуацію і з яких причин. Тому що ситуація дуже підозріла - чоловік 60-ти років вирішив ні з того ні з сього начинити свій автомобіль гашишем і навмання, без будь-яких «домовленостей», рвонути через кордон. Втім, Державна фіскальна служба своїм мовчанням вже досить красномовно показала своє ставлення як до проблеми боротьби з наркотрафіком через нашу країну, так і до здоров'я і благополуччя громадян України.
Анне Бикова
15 Листопада
17:29
Політика Анне Бикова

Чому українці не вірять в антикорупційне майбутнє України

Осінній політичний сезон виявився черговим випробуванням на міцність не тільки для депутатів Верховної Ради, а й для всіх політиків і держчиновників країни. Електронні декларації, тарифна катастрофа, спроби відсторонити Гонтареву, обіцянки про безвізовий режим, остаточний розвал декоративної коаліції в парламенті - все це дало можливість політикам ще раз показати некомпетентність і нездатність виконувати обіцянки і зобов'язання. Але найбільшим провалом можна знову назвати спроби боротьби з корупцією. Вчора озвучив дані всеукраїнського опитування Інститут публічної політики та консалтингу ІНПОЛІТ. Спільно з Independent British Council of Foreign Relations та асоціацією випускників Robert Gordon University (Великобританія) ІНПОЛІТ провів дослідження громадської думки, яке за період з 1 по 11 листопада охопило 2240 респондентів з 120 населених пунктів України. Темою дослідження стало питання: «Кому довіряють і чого бояться українці?». Результати говорять самі за себе: більше 75,4% опитаних бояться економічного падіння, 58,6% - знецінення української валюти, а 45,8% - колапсу влади, який призведе до подальшого загострення політичної кризи. Довіра українців до представників влади, за результатами опитування, залишається мізерно малою: президенту довіряє 13,7% опитаних, парламенту - 7,3%, а уряду - 18,9% громадян. Що ж стосується зростання корупції в Україні, то його остерігаються 42,4% респондентів. А тепер найбільш шокуюча цифра: 97,4% респондентів відповіли, що не довіряють розслідуванням корупційних справ та українському списку санкцій (86,9%). Дивуватися тут особливо нічому - новий список санкцій дійсно виглядає дуже підозріло, як і всі антикорупційні справи в Україні. Нагадаю, 17 жовтня Петро Порошенко указом №467/2016 ввів у дію рішення РНБО і на рік продовжив санкції проти Росії. Сам список складається з 682 фізосіб і 271 юрособи, але деякі компанії, які в нього потрапили, не мають взагалі ніякого відношення до тероризму або військового конфлікту в Україні. Виявилося, це не випадковість і не помарка, а новий метод боротьби з конкурентами. На думку українських експертів і журналістів американського Huffington Post, які досліджували це питання, представники бізнесу, прагнучи усунути конкурентів, «упакували» їх за допомогою своїх політичних зв'язків і, можливо, чималих грошей до цього санкційного списку. Безумовно, цей список санкцій повинен бути терміново переглянутий, і компанії, що потрапили туди з різних корупційних схем, повинні бути видалені з нього. Але чи зростуть від цього антикорупційні надії українців - це відкрите питання. Питання не тільки до великих відомств - СБУ, ГПУ, РНБО, а й до кожного українського чиновника.
Володимир Орлов
15 Листопада
13:00
Економіка Володимир Орлов

Енергетична митниця: Карфаген має бути зруйнований!

Карфаген должен быть разрушен! Так древнеримский политик Катон Старший вне зависимости от контекста завершал свои выступления в Сенате. В своих предыдущих блогах я писал о нецелесообразности дальнейшего существования Энергетической таможни. Этот вопрос приобретает еще большую актуальность в свете последних громких событий. Оперативные мероприятия, проведенные Национальной полицией Украины при содействии органов прокуратуры (привет Управлению внутренней безопасности ГФС), очень ярко показывают реальное состояние дел. Поэтому в ситуации с Энергетической таможней контекст более чем очевиден и понятен. В своих блогах я выделял 5 причин, по которым Энергетическая таможня должна быть ликвидирована. Коротко напомню: - недопустимость монополии на оформление определенного вида товаров; - абсурдность «борьбы со схемами Курченко» одним только фактом существования Энергетички; - усложнение управления личным составом, который находится в регионах; - отсутствие непосредственной связи между существованием Энергетической таможни и собираемостью налогов; - нарушение права субъекта ВЭД на выбор места оформления. В свою очередь, защитники Энергетички на бескрайних просторах Фейсбука рассказывали о каком-то мифическом коллективе профессионалов, который нужно сберечь. Об уникальности и специфике оформления энергоносителей. О едином подходе к определению таможенной стоимости. А самое главное — о невероятных подвигах во имя Священной борьбы со схемами Курченко. К сожалению, убедительных аргументов необходимости дальнейшего существования Энергетички так никто и не привел. Более того, как говорят в следственных органах «свидетель путался в показаниях». Адепты Энергетички, понимая бесполезность данной структуры, сознательно или несознательно прибегают к логическим ошибкам только потому, что либо они там до сих пор работают, либо консервативность и закостенелость не дает им принять очевидный факт — эта структура себя изжила. Ну а для некоторых отдельных лиц воссоздание Энергетички — это формальность, позволяющая замести следы по «вонючему газу». А тут еще приятные бонусы!!! Энергетичка — это классический вариант «горлышка бутылки», очевидно, для того чтобы импортер высокостоимостного товара не забывал «кланяться» вовремя. Единый подход мы тоже увидели — доллар за тонну и оформление без отбора образцов — это наверное «энергетическое» ноу-хау, связанное с уникальностью товара. О коллективе не хочу говорить плохо. Хочу верить, что там остались действительно профессионалы, да и просто порядочные люди. Думаю, что специалисты в сфере оформления энергоносителей могли бы усилить коллектив любой таможни. Ну и самое главное — когда мы уже станем свидетелями падения схем им. Курченко? Данная ситуация показала, что если это и произойдет, то явно не по воле руководства Энергетической таможни. Ликвидация Энергетической таможни не является, ни самоцелью, ни навязчивой идеей, как для Катона Старшего. Это скорее дань здравому смыслу, который, как известно, в Государственной фискальной службе давно уже не живет!
Володимир Орлов
15 Листопада
12:41
Суспільство Володимир Орлов

Невидимий мільярд: Чому ніхто не помітив звіт ДФС про результати 2016 року

На днях совсем незамеченной прошла пресс-конференция со странным названием «ГФС: результаты работы в 2016 году» (Почему-то в Фискальной службе решили отчитаться за целый 2016 год спустя 11 месяцев). И так непримечательные результаты работы ведомства Насирова были испорчены такими «эпикфейлы» как остановка на сутки оформления импорта и поддержка ГФС законопроекта о налогообложения посылок свыше 22 евро. Но если во всеукраинской остановке импорта вина в большей степени Минфина, который может находить деньги на «черные сотни», «межрегиональные таможни» и другие бесполезные проекты, но никак не на серверы казначейства и защиту от хакерских атак. То идеей о налогообложении посылок свыше 22 евро Роман Михайлович, который опрометчиво высказался в ее поддержку, изрядно подпортил свою и так не особо «детенизированую» репутацию. Вместо того, чтобы отстаивать европейские нормы, которые ГФС обязана имплементировать по Соглашению об Ассоциации, в том числе и по лимитам беспошлинного ввоза (а сегодняшний лимит по посылкам 150 евро соответствует норме ЕС), руководитель ГФС начал лоббировать предложения, мягко говоря, сомнительной Ассоциации предприятий информационных технологий. Вместо норм ЕС Насиров выбрал белорусский опыт, где действительно беспошлинный ввоз посылок ограничен 22 евро. Но вернемся к пресс-конференции и ее цифрам. Как отчитались в ГФС, за 11 месяцев работы было собрано 211 млрд. грн. Это больше, нежели доведено госпланом, и, безусловно, больше, чем за аналогичный период прошлого года. Но как гласит известный анекдот – есть маленький нюанс! По 2016 году показатель будет чуть более 230 миллиардов: это примерно 9,2 млрд. дол., что даже меньше, чем было собрано в 2015-м (9,3 млрд. дол.). И как быть с дополнительными 50 миллиардами гривен таможенных платежей ежегодно, которые Премьер-министр ожидает от ведомства, а Насиров обещает их предоставить? Наверное, этим можно объяснить желание Государственной фискальной службы расширить базу налогообложения. Причем сделать это не за счёт обещанной детенизации, а путем «билетизации» обычных граждан, которые совершают покупки в Интернете и получают товары по почте. P.S. Даже несмотря на то, что вчера в следствие негативной общественной реакции лоббисты отказались от законопроекта о «22 евро», вся эта история отлично презентовала недалекость нынешнего руководителя ГФС.  
Катерина Одарченко
10 Листопада
13:59
Суспільство Катерина Одарченко

«Страх і ненависть у Рівненській області», або Операція «Янтар»

Добыча янтаря с самого начала периода независимости Украины вызывала живой интерес более или менее крупных бизнесменов, чиновников, потенциальных инвесторов и людей, которые просто не прочь нажиться на жёлтом камне, однако в последнее время лихорадка приобрела поистине вселенские масштабы. Хоть вооружайся старыми Levi`s да лопатой и сам едь искать янтарного счастья, параллельно пописывая мемуары о славных деньках в стиле Джека Лондона. Вот только ситуация с желтым камнем располагает к чему угодно, только не к романтизму. К междоусобным войнам кланов – да, к взяточничеству – естественно, к воровству у своей собственной страны – конечно, заходите в любое время дня и суток. Но не к романтизму. И судьба тех, кто попал в янтарный плен, отнюдь не романтична. Посторонись, я беспредельщик! Обвинять тех, кто нелегально добывает янтарь хоть и морально непросто, однако можно и нужно. С одной стороны, украинское государство не сподобилось создать ничего больше, чем хиленький «Укрбурштин», который вкупе с компаниями поменьше добывает максимум четыре тонны драгоценного камня в год. На фоне этого нелегалы выглядят просто-таки промышленными гигантами, исправно экспортируя от 150 до 300 тонн в год, и так же исправно получая весьма впечатляющие прибыли – говорят о двухсот-трёхсот миллионах долларов в год. При этом ни на какой особый контроль регион и проблема поставлена не были – по крайней мере, фактически, ибо из киевских кабинетов нарушителей особо не накажешь. Как говаривал один небезызвестный человек, «страна даёт возможности – мы их реализовываем». С другой стороны, конечно, ситуация выглядит намного сложнее. «Укрбурштин» сотоварищи же не потому добывает всего около четырех тонн, что им мощностей (желания, ума – нужное подчеркнуть) не хватает. Возможно, это одна из причин, но далеко не самая главная. Дело в том, что добывать янтарь необходимо аккуратно и умеренно; в противном случае можно спровоцировать экологическое бедствие, по сравнению с которым египетские казни –лёгкая разминка природы. И, судя по оценкам экологов, природа уже готова вершить возмездие. «Франкфуртский прокурор» принимает вызов Впрочем, возмездие интересует и высокопоставленных государственных чиновников. Летом пантеону киевских прокуроров якобы надоело терпеть всю эту неразбериху, и его представители решили своей железной рукой навести настоящий порядок. Ну или наконец подчинить локальных нелегалов единому столичному центру – как знать? В пресловутый «Отряд янтарных самоубийц» вошли замглавы ГПУ Александр Матиос, глава СБУ Василий Грицак, представитель Нацполиции Сергей Вязьмикин, анонсировал всё это легендарный Юрий Луценко – гроза немецких аэропортов и генпрокурор без юридического образования. Как бы то ни было, а столь громкая подборка имён обязывает показывать результаты. Юрий Луценко заявил, что силовики провели 123 обыска в кабинетах и домах местных представителей прокуратуры и СБУ, задержали несколько высокопоставленных коррупционеров, а также накрыли «схему» организованной преступной группировки. Последняя якобы осуществляла подмену крупных камней на более мелкие (цена «отсева» не превышает 50 долларов за килограмм, тогда как камни по 100-200 грамм стоят около 6000 долларов за кг) на предприятии «Энергопостач». А теперь давайте-ка подведём итоги этой летней экскурсии киевских чиновников в Ровенскую область. Представитель каждого ведомства (СБУ, ГПУ, Нацполиция) изыскал по одной «крысе» в региональных отделениях. Дескать, каждый руководитель справился со своей задачей на «отлично», все молодцы, все свободны Задержанный зампрокурора Ровенской области Андрей Боровик – персона весьма медийная. Боровик известен благодаря регулярным появлениям в СМИ с выступлениями касательно расследований прокуратуры по вопросам янтаря. Преподнести известного борца с коррупцией как заядлого коррупционера – что может быть выгоднее для оперативников? Тот же Боровик не подвергся ни одному допросу, хотя количество обвинений в его адрес неуклонно растёт. Не наталкивает ни на какие мысли? «Энергопостач», на котором якобы орудовала преступная группировка, подменявшая крупные камни на мелкие, является частным предприятием. То есть, Матиос сотоварищи обвиняют бизнесменов в работе себе же в убыток. Можно, конечно, предположить, что руководители «Энергопостача» все разом впали в маразм, но какова вероятность подобного группового сумасшествия? А судьи кто, а дальше что? Взирая на эту видимость бурной деятельности, остаётся только с грустью констатировать, что Матиос и другие прокуроры пытаются создать инфоповоды и осветлить свою далеко не белоснежную репутацию, но никак не реально борются с проблемой. В противном случае комплекс мероприятий выглядел бы совершенно иначе. Немалое, если не решающее, влияние на развитие ситуации, должен иметь законопроект о легализации старательства. Если его примут, Ровенскую область будет ожидать специальный мониторинговый режим (было бы недурно привлечь партнеров из-за рубежа для большей убедительности), а всех нелегальных добытчиков – серьезные экономические взыскания вкупе с уголовным преследованием. Если же законопроект провалится в Верховной Раде, правоохранители и дальше будут время от времени предавать общественному (и не только) суду якобы причастных к «крышеванию» чиновников местного значения. Телевидению и журналистам с исправностью конвейера будут поставляться красочные сюжеты с сочными задержаниями очередных «янтарных ведьм», а сам янтарь будет вывозиться в тех же объемах, но по негласной санкции самых высоких чинов. Какой вариант видится более вероятным? А жаль.
Наталія Білоус
02 Вересня
07:30
Політика Наталія Білоус

Гонконг: вибір за «перевіреними»

Нещодавно на сайті Euronews з'явилася інформація про протест проти рішення місцевого уряду зняти з передвиборної гонки кілька кандидатів, які виступають за незалежність Гонконгу від Китаю. Хоча відділення від Китаю не передбачено чинними законами, ця ідея все більше набирає популярносты. Перша маніфестація прихильників незалежності Гонконгу пройшла на початку місяця і зібрала кілька тисяч учасників. Вибори в законодавчі збори спеціального адміністративного району Гонконг пройдуть 4 вересня. Варто нагадати, що ще 2014 року почалися масові протести проти китайського уряду і на захист своїх законних демократичних прав і свобод. «Пахуча гавань» («Гонконг» у перекладі  з китайської) більше сотні років перебувала під протекторатом Великої Британії. Захоплені в 1841 році і передані Великій Британії за договором на 99 років території Гонконгу на довгий період стали одним із головних торговельних і фінансових центрів Британської імперії. У 1997 році Гонконг перейшов під юрисдикцію КНР як спеціальний адміністративний регіон Китаю, в результаті чого територіям Гонконгу була надана широка автономія до 2047 року, дарувалися основні демократичні права, основний закон, який виконує роль конституції, право на контроль економіки, громадянського суспільства, поліції тощо. Безперечно, лібералізувати повністю всі сфери життя регіону КНР не могла, тому, в свою чергу, уряд Китайської Народної Республіки в рамках політики «одна країна - дві системи» взяв на себе контроль над зовнішньою політикою, а також над питаннями оборони територій Гонконгу (до слова , у Гонконгу немає власної армії). Крім того, він також вніс зміни в адміністративну систему - за новим законом главу Гонконгу не призначають Сполученим Королівством, а обирався особливим комітетом, по суті, підконтрольним КНР. Таким чином, Китайська держава, з одного боку, гарантувала виконання всіх законних демократичних прав і свобод громадян Гонконгу, а з іншого - невидимими відносинами зв'язала важливі сфери життя гонконгців з китайськими важелями управління. Саме ця особливість взаємодії Китаю і Гонконгу стала каменем спотикання в подальшій історії розвитку їхніх відносин і послужила причиною невдоволення в Гонконзі в наші дні. Масові демонстрації гонконгців почалися на ґрунті недотримання урядом гарантованих їм прав - 31 серпня 2014 року ПК ВЗНП (Всекитайські збори народних представників) постановили, що на виборах, які пройдуть 2017 року, глава адміністрації Гонконгу буде обиратися за допомогою всенародного голосування. На перший погляд здається, що це рішення є втіленням демократії, але це не так. Трохи пізніше спікер уряду додав, що кандидати на пост глави адміністрації мають бути висунуті в кількості не більше трьох осіб і зобов'язані набрати більше половини голосів представників спеціального комітету з виборів. Іншими словами, на народне голосування в Гонконзі будуть висуватися вже «перевірені» і «підготовлені» люди, схвалені Пекіном. Після цієї заяви натовпи молодих гонконгців вийшли на вулиці боротися за свої права - спершу це були окремі студенти та їхні ватажки, потім до «протестів за свободу» приєдналися різні об'єднання - Occupy Central (досл. Захопимо Центр), Antioccupy Central, уряд Гонконгу і уряд КНР. Надати гонконгцям право самим обирати собі керівника - значить втратити контроль над однією з економічно важливих територій країни. Такий розвиток ситуації суперечить головним установкам Пекіна, тому в КНР засуджують масові виступи на підтримку демократичних виборів і сподіваються на якнайшвидше врегулювання проблем. Демонстрації за демократизацію можуть похитнути стабільність суспільства і економіки не тільки Гонконгу, а й усього Китаю. Вже зараз уряд побоюється розгортання протестного руху на інших територіях Китаю - Тайвані, в Тибеті, а також можливого загострення територіальних суперечок. Наприклад, є відомості про цензуру, яка була недавно введена на території всього Китаю. У вигляді блокування Instagram, а також часткового закриття китайського аналога Twitter - Weibo. Як бачимо час від часу в Сянгані (Гонконзі) проходять акції на захист своїх прав і подібні заходи продовжуватимуться. Поки що не доводиться прогнозувати про наслідки так званої «Революції парасольок», того ж путчу. Безумовно, за непослух будуть «посадки», кадрові перестановки, аж до консультативного референдуму (з правильним результатом). Не слід забувати про зовнішній чинник в цій ситуації. І США, і Росія зацікавлені в розпаді Китаю, в його витісненні зі світового ринку, але серйозних загроз зараз не доводиться спостерігати. Розвал Китаю може зайняти не один рік, і тут питання полягає в тому, що Гонконгу не обов'язково проголошувати незалежність, можна прийти до консенсусу з керівництвом, що стоїть вище, намагатися вирішити проблему.
Олексій Гарань
12 Серпня
14:45
Політика Олексій Гарань

В Україні відбувається пряма накачка російською пропагандою через підконтрольні ЗМІ

Скандал із листуванням співробітників телеканала «Інтер» з «МДБ «ДНР» - це питання радше не Мінінформполітики, а СБУ. Але міністерство все ж таки має робити висновки. Наразі в Україні відбувається пряма накачка російською пропагандою через підконтрольні ЗМІ. Російська сторона користується тими методами, які диктатори завжди використовували проти демократії. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив науковий директор фонду «Демократичні ініціативи», професор Києво-Могилянської академії Олексій Гарань. «Думаю, що подібні ситуації свідчать про ту ступінь інфільтрації, яку робить Росія через журналістів, котрі працюють в Україні. Втім, не лише через журналістів, а й загалом через російських лобістів, через прихованих лобістів. Є люди, відомі в самій Росії, вони виступали за анексію Криму, за допомогу так званим «ДНР» і «ЛНР», а потім вони опиняються в Україні. Важливо сказати, що СБУ відреагувала на ситуацію з шеф-редактором «Інтера» Столяровою так само, як і потім громадськість відреагувала на Гаврилову. Зрештою на «Радіо Вісті» були змушені відмовитися від її призначення шеф-редактором. Подібні факти свідчать про те, що відбувається пряма накачка російською пропагандою через підконтрольні ЗМІ», - розповів політолог. Читайте також: Інформаційна політика «Інтера» - замовлення Кремля Професор зауважив, що, на жаль, у деяких випадках українська сторона діє занадто демократично. А от російська, навпаки, діє методами, які завжди використовували диктатори. «Ще один приклад – нещодавно було псевдоопитування, яке провела газета «Вісті» з приводу того, хто найкращий український президент. Янукович там на першому місці. Дуже прикро, що російська сторона користується тими методами, які диктатори завжди використовували проти демократії. Так було і напередодні Другої світової війни, так робили Сталін і Гітлер, які використовували демократію у Франції чи інших країнах, щоб підірвати цю ж саму демократію. В Україні користуються такими методами, щоб підривати країну зсередини. На жаль, наші журналісти і деякі канали беруть участь у цій грі, розкручуючи якісь сюжети чи «експертів», котрі висловлюють абсолютно проросійську точку зору. Я вже не кажу про Мураєва, про канал NewsOne, які насправді провокують дестабілізацію України і чия стратегія абсолютно вписується в стратегію Путіна», - підсумував Гарань.
Олександр Палій
11 Серпня
17:20
Політика Олександр Палій

Навколокримські фантазії Кремля - це його конвульсія

Навколокримські фантазії Кремля - це його конвульсія. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив політолог, експерт з питань євроатлантичної інтеграції Олександр Палій. «Ми живемо в історичний момент - конання імперії. Нинішні навколокримські фантазії Кремля - це його конвульсія. Не вдалося на Донбасі, не вдалося з попами - відбувається провокація прямого вторгнення. Але ми переможемо, Україна переможе», – переконаний він. Палій прогнозує: якщо Путін не здійснить цими тижнями масштабного нападу на Україну, його заяви про тероризм можуть означати легітимацію цього засобу та різке підвищення можливості терористичних атак на Україну, зокрема на керівництво держави. Експерт припускає, що, можливо, й історія з Плотницьким була саме для цього - легітимізувати терор проти України. «Серед іншого провокації Кремля покликані зіпсувати нам інвестиційний клімат і зупинити одужання економіки. Адже дивовижно: економіка України попри все зростає, нехай і помалу, а російська - і далі валиться, попри всі ресурси», - також зауважив він.
Василь Горбаль
11 Серпня
10:33
Економіка Василь Горбаль

Зараз нове обмеження на розрахунки готівкою в сумі 50 тисяч гривень є недоречним

Запроваджувати обмеження на розрахунки готівкою у запропонованому Нацбанком обсязі в 50 тисяч гривень зараз недоречно. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив банкір-фінансист Василь Горбаль. «Зараз не час. Чинне обмеження у 150 тисяч гривень уже є достатнім. Якщо поглянемо на європейські приклади, то побачимо, що там суми є вищими, наприклад - 10 000 євро, 10 000 доларів. А з огляду на те, що у нас 150 000 гривень - уже давно не 10 000 євро, з обмеженням можна було б зупинитися», - переконаний він. Горбаль також наголосив, що зараз ситуація в банківській сфері України залишається непростою. «Не можна сказати, що ситуацію в банківській сфері абсолютно стабілізовано. Ми бачимо, що будь-які чутки, будь-яка неперевірена інформація щодо банків хвилюють ринок. Згадайте, якою була реакція нещодавно на інформацію з приводу «Укргазбанку». Тобто ринок чутливий. А такі речі, як чергові обмеження, є подразниками. Слід уникати їх, доки ми не вийшли на період стабілізації», - резюмував Горбаль.
Наталія Кацер-Бучковська
11 Серпня
09:56
Економіка Наталія Кацер-Бучковська

«Турецький потік» посилюватиме залежність Європейського союзу від одного постачальника - Росії

Україна має докласти максимум зусиль для того, щоб газотранспортна система (ГТС) не втратила своє стратегічне значення. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловила голова підкомітету з питань стійкого розвитку, стратегії та інвестицій Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, народний депутат Наталія Кацер-Бучковська. «Газотранспортна система є особливо важливим стратегічним об'єктом для України, оскільки вона не лише забезпечує фінансовими надходженнями бюджет, а й виконує роль ефективного дипломатичного інструменту в переговорному процесі як з Європейським союзом, так і з Російською Федерацією. Саме тому Україна має докласти максимум політичних зусиль для того, щоб ГТС не втратила свою стратегічну вагу і продовжила залишатися невід'ємною складовою системи транспортування газу до ЄС. Українська ГТС тісно пов'язана із системами таких сусідніх країн, як Росія, Білорусь, Польща, Молдова, Румунія, Угорщина, Словаччина, і через них інтегрована в загальноєвропейську газову мережу. Без перебільшення можна сказати, що ГТС України є мостом між газодобувними регіонами Росії та Середньої Азії і споживачами газу в країнах Європи», - акцентувала вона. Очевидним є той факт, стверджує Кацер-Бучковська, що побудова інших шляхів для транспортування газу зменшує значення і знижує фінансову привабливість країн - транзитерів російського газу: України, Словаччини та Польщі. «Проте головна загроза обхідних газопроводів полягає в тому, що європейські покупці поки що не мають можливості самостійно обирати зручні для них маршрути доставки російського газу. Річ у тім, що зараз половина Європи охоплена інтегрованим і вільним ринком газу, а інша половина Європи - внаслідок «холодної війни» - пов'язана трубопроводом з Росією. Таким чином у цій ситуації ініційовані Російською Федерацією газотранспортні обхідні шляхи («Південний потік», або «Турецький потік») посилюватимуть залежність Європейського союзу від одного постачальника - Росії, що суперечить ідеї диверсифікації наведеної в Європейській стратегії енергетичної безпеки», - наголошує парламентарій. Вона зазначила, що заяви Росії і Туреччини щодо відновлення проекту газопроводу «Турецький потік» викликають занепокоєння в політичних колах Євросоюзу: «Представники ЄС побоюються, що «Турецький потік» дозволить обійти Україну як транзитний маршрут для постачання газу до Європи, збільшивши залежність від російського «Газпрому». «Союз двох країн поки що є досить хитким, і в такій ситуації Москва і Анкара більше налаштовані на «обмін політичними заявами», ніж на реальну реалізацію проектів», - зауважила Кацер-Бучковська. Крім того, вона звернула увагу, що в сучасній політичній обстановці загроза для України з боку Росії є перманентною, і що ближчим буде закінчення терміну дії договору з Росією про транзит газу через територію України (він добігає кінця в 2019 році), то більше буде спроб Росії дестабілізувати ситуацію. «У даній ситуації потрібна підтримка наших партнерів з ЄС, з якими ми створюємо єдиний ринок. Оскільки для низки європейських партнерів, зокрема країн - транзитерів російського газу, це економічно і політично недоцільно», - резюмувала Кацер-Бучковська.
Календар



2,1223840713501