Саргсян готує Вірменії долю Північної Кореї

4 липня о 20:40 вірменська армія атакувала с. Алханли Фізулінського району, що на території Нагірного Карабаху. В результаті загинуло двоє людей, бабуся зі своєю онучкою - Гулієва Сахиба Ідріс гизи (1967 р.н.) і Гулієва Захра Ельнур гизи (2015 р.н.). Не відомо, чи що спонукало вірменських бойовиків атакувати мирне азербайджанське поселення, в якому не розташовуються військові частини армії, відомо тільки, що стрілянина по дітям і старим велася з мінометних знарядь з 120-міліметровим калібром.

Важко навіть припустити, чим керувався Єреван, затіваючи таку операцію? Може, пан Саргсян, недавно відзначав своє 63-річчя, побажав феєрверків на свято, або ж польові командири, які не отямившись від цього пияцтва, вирішили постріляти по беззбройних? По крайней мере, пояснювати в уряді Вірменії цей злочин не поспішають і, мабуть, навіть не збираються.

Правда, Саргсян може повторити слова, якими він виправдовував геноцид в Ходжали, де, до речі, сталася майже аналогічна ситуація. Тоді він уже заявляв - це вимушені заходи, без яких Азербайджан не зможе зрозуміти, що Карабах під контролем Єревана.

Якщо простежити хронологію участі Сержа Саргсяна в карабаському конфлікті, починаючи від польового командира і закінчуючи президентством, то можна знайти цікаву деталь, що в операціях під його прямим і непрямим керівництвом загинули тисячі дітей і жінок. Цей момент дозволяє всьому світу звернути увагу як на жорстокість даного суб'єкта, так і на те, що президент не погребує бруднити руки кров'ю ні в чому не винних людей в майбутніх своїх витівках.

Але Бог з ним, з Саргсяном, а ось що стосується звичайних громадян Вірменії, які виявляють захоплення від події, над цим варто задуматися. Адже така реакція - показник посилення радикально-ксенофобських настроїв в даному регіоні, які будуть проектуватися на подальші покоління вірмен. Виходячи з цих міркувань, можна сміливо стверджувати, що рішення конфлікту відбудеться далеко не скоро, плюс історична пам'ять обох народів про подібні події протримається не одне десятиліття.

А ось що стосується безпосередньо останнього інциденту, то він в більшій мірі відноситься до диверсійно-провокаційної діяльності, так як логіка вірменських командирів дуже проста, вони, швидше за все, очікують у відповідь вогню з Азербайджану і вважають, що це зможе розв'язати їм руки в подальшій ескалації конфлікту.

Останнє аж надто необхідно Єревану в період економічної кризи, щоб заховати діри в бюджеті ну і, звичайно ж, посилити піар-кампанію самого президента. Адже ніщо так не прикрашає главу держави, як перемоги над зовнішнім ворогом, і без різниці чи це озброєні до зубів війська або ж дворічні діти з ляльками в руках.

Також дивує і те, що світові лідери мовчать про цю ситуацію, причому під час саміту двадцятки. Теракт в селі Алханли просто зобов'язані розглянути і в ООН, так як вони весь час твердять про рішення карабахського конфлікту мирним шляхом, отже, ми зможемо спостерігати за погіршенням відносин між Саргсяном і європейськими країнами, якщо ООН і справді зацікавлена ​​в закінченні вірмено-азербайджанського конфлікту.

В результаті Нагорний Карабах майже 30 років є нестабільною частиною Кавказу, за допомогою якої зовнішньополітичні фігури можуть впливати на Каспійський регіон і таким чином змінювати зовнішній вектор обох сторін. Але в цій партії найменше набуває собі Азербайджан і Вірменія, адже результатом тридцятирічної війни стали втрата відносин між колись дружніми народами і тисячі безневинних жертв.

Тому Саргсян як вбивством Захри, так і іншими подібними вчинками перейшов точку неповернення у відносинах з Баку і з багатьма Євроазіатського країнами, від яких слід очікувати негайної санкцій реакції в самому найближчому майбутньому. Залишається тільки питанням часу, спіткає Вірменію доля Північної Кореї в світовій ізоляції, а пана Саргсяна спадщина лаврів Кім Чен Ина?