Автоматичний розподіл декларацій: очікування і реальність від ДФС

Ще у квітні Мінфін голосно повідомив про те, що на митниці запроваджено автоматичний розподіл митних декларацій між інспекторами митниць. Що також стало предметом гордості ДФС на шляху боротьби з корупцією. Так звана електронна черга з автоматичного розподілу інспекторів на митне оформлення була покликана прибрати людський фактор і, відповідно, побороти корупцію на митниці.

Ідея, звісно, правильна, весь світ працює так. Але те, на що перетворилася ця ініціатива у виконанні ДФС на практиці, дійсно заслуговує на окрему увагу. Якщо пояснювати наочно, на думку спадають популярні в інтернеті демотиватори на кшталт «очікування і реальність». Саме так працює «електронна черга» по-українськи.

Отже, розгляньмо докладніше.

Очікування: суб'єкт ЗЕД (або його представник) надсилає в електронному вигляді декларацію, декларація «летить» і за лічені хвилини потрапляє на оформлення до інспектора, обраного «роботом» випадково з-поміж працюючих у зміні. І починається митне оформлення декларації, середній час якого (за словами Насірова) при експорті - 1 година, а при імпорті - 2 години 14 хвилин. Усе швидко, прозоро і, головне, - без корупції.

А тепер реальність:

Перше. Декларант відправляє митну декларацію в електронному вигляді і отримує протягом кількох хвилин повідомлення «Електронна митниця вітає Вас!». Це повідомлення від «робота», яке підтверджує, що декларація надійшла на центральний сервер.

Друге (і найцікавіше) - час, який може минути від першого повідомлення і до прийняття (або відмови у прийнятті) декларації живим інспектором, може становити як 5 хвилин, так і кілька годин! Тут жодної автоматики немає, суто людський фактор! Пов'язано це з тим, що натискання кнопочки (назвемо її умовно) «прийняти/оновити» і отримати порцію електронних декларацій (повідомлень) залежить від бажання інспектора.

Це факт, який ніхто особливо не афішує! І жодна «електронізація сервісів» його не перемогла. Ось вам і горезвісний людський фактор у дії! Інспектор може бути зайнятим, перебувати в поганому настрої, щоразу згадуючи мізерну зарплату і так далі... А декларація «висітиме» стільки, скільки треба... або навпаки - «вільна каса» може активізуватися і стати вмотивованою!

А те, що автоматичний розподіл «фактично унеможливив людський фактор» - це черговий міф ДФС!

Наївно думати, що 5-10 (нехай навіть і 30) інспекторів не зможуть домовитися між собою і легко, як то кажуть, вручну регулювати процес митного контролю та оформлення. А автоматичний розподіл декларацій ще не встигли запровадити, а вже з легкістю навчилися оминати.

Якщо у інспектора є домовленості з тієї чи іншої декларації і він узгодить час її відправлення з декларантом, то він може легко її прийняти до себе «в роботу», натиснувши згадану кнопочку «прийняти/оновити» в потрібний момент і попросивши своїх колег на хвилинку «завмерти».

Такі домовленості не становлять особливих труднощів, враховуючи те, що декларанти, хоч і подають декларації в електронному вигляді, фізично перебувають недалеко від митників. Не треба тішити себе ілюзіями, що якщо 96% митних декларацій подаються в електронному вигляді, то немає ніякого спілкування з обох боків «барикад».

Далі. Якщо раніше під час розподілу декларацій враховувалися професійні знання та досвід того чи іншого інспектора, то тепер автоматичний розподіл призвів до того, що інспектори елементарно боятися натискати на «оновлення», щоб зайву декларацію не отримати в роботу.

Також нова «система» не враховує фактичну завантаження інспекторів. Той, хто хоче більше оформлювати, може частіше натискати на «прийняти/оновити. А хто не хоче чи не може - просто сидіти з однією декларацією весь свій робочий день.

А якщо й отримав «незручну» декларацію, то можна «дотягнути» до кінця свого робочого часу, щоб були підстави передати її іншому інспектору. Ось такі «спрощення» та «пришвидшення»!!! Лише питання: кому це вигідно? Вже точно не імпортеру, який зацікавлений швидко оформитися і не платити за простої.

Тому висновок простий: автоматичний розподіл митних декларацій - черговий інформаційний галас. Правило «очікування-реальність» тут спрацювало не на користь суб'єктів ЗЕД.