Повинна відбуватися регулярна зміна політиків, які не виконали навіть найпростіших обіцянок

Механізм політичної відповідальності став повільно відновлюватися в Україні. Зараз головним його двигуном є тиск навіть не суспільства, а еліти на політиків. Крім того, має бути постійна зміна політиків, які не виконують своїх навіть найелементарніших обіцянок, вони повинні знати, що відповідатимуть за невиконані зобов'язання. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив директор Соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко.

«Механізм політичної відповідальності перестав працювати після зникнення Гонгадзе, а знову став працювати після Майдану і втечі Януковича, але повільно. Втеча законно обраного президента за кордон під тиском народу - це і є політична відповідальність. Інша справа, що ті, хто прийшов йому на зміну, роблять вигляд, що нічого не сталося. Щоб політична відповідальність відродилася, потрібно тиснути суспільству. Якщо в країні є еліта, то вона тисне на політиків. Вони, наприклад, не хочуть бути відповідальними, а хочуть бути королями, прем'єр-міністрами, олігархами. Але еліта говорить: «Ні, не можна, інакше всім буде погано». Однак у нас еліта пов'язана з політичною безвідповідальністю. Краще, звичайно, коли самі політики розуміють, що повинні нести відповідальність і приймають рішення про відставку, знаючи, що вони щось не так зробили. Але в наших реаліях вони самі ніколи такого не зроблять. Тільки під тиском референтної групи - еліти, а не громадськості», - розповів експерт.

Що стосується прогулів депутатів, то до простого вирішення цієї проблеми додумалися ще в Стародавній Греції. Вихід - регулярна зміна людей, які не виконують своїх обов'язків і обіцянок.

«Якщо людина обманює, краде і знає, що завтра її не притягнуть до відповідальності і не виженуть з роботи, вона продовжуватиме це робити. Тільки регулярна зміна тих, хто порушив свої обіцянки, навіть якщо вони були дуже прості, як, наприклад, у Ющенка - вивчити англійську за три місяці або побудувати лікарню майбутнього. Зараз у нас громадськість тисне, іноді занадто жорстко і неадекватно, але тисне», - резюмував політолог.