Хай буде світло!

У вересні, тобто вже найближчими днями ми отримаємо платіжки за комуналку ще зі «старими» тарифами, які підвищилися цієї весни. Чергове – вересневе – подорожчання електроенергії в платіжках відіб'ється вже в жовтні. Та експерти все голосніше заявляють про те, що якщо уряд не зменшить своїх апетитів, йдучи до мети по гаманцях простих громадян, криза неплатежів Україні просто гарантована.

Межа бідності – у кожного своя

Нещодавно в інтернеті з'явилася вкрай цікава цифра: виявляється, міжнародні кредитори, які ніби так ненав'язливо «підштовхують» наш уряд до подальшого затягування поясів простим людям, прекрасно обізнані, як насправді живеться українцям, тому повірити, що їм невідомі дані, оприлюднені ООН, украй складно. А за цими даними, за межею бідності нині опинилося понад 80% наших співгромадян.

Що таке «життя за межею бідності» в розумінні експертів Організації Об'єднаних Націй? Це якщо ви витрачаєте на життя (беруться до уваги передусім витрати на проживання й харчування) менше 5 доларів на день (за місяць це в середньому виходить 150 доларів). Враховуючи сьогоднішню вартість долара за курсом Нацбанку (22 гривні), нескладно підрахувати рівень мінімальної зарплати – вона повинна складати приблизно 3,5 тисячі гривень.

Водночас, відзначають експерти, у нас нині прожитковий мінімум, куди входить харчування, проїзд у транспорті, придбання одягу, а також побутові й комунальні послуги, становить близько півтора долара на день. Як можна на такі гроші одягатися, коли тільки пара взуття, причому не зимового, коштує не менше 500 гривень, мабуть, тільки високопосадовцям відомо. Хоч вони навряд чи замислюються над такими дрібницями, бо ж межа бідності – у кожного своя.

До речі, освіта й лікування в цю суму не потрапили: оскільки всі розуміють, що вони у нас далеко не безкоштовні, судячи з усього, в уряді вважають, що це – нікому не потрібна розкіш, без якої можна чудово обійтися. І якщо про освіту ще можна з натяжкою зауважити, що здібний учень прекрасно обійдеться без послуг репетитора і вступить до ВНЗ на бюджет, то як, наприклад, стареньким і людям, що мають серйозні хронічні захворювання, обійтися без ліків, втямити складно. Про мізерне харчування, яке можуть собі дозволити більшість українців, взагалі не йдеться – мабуть, людям таки доведеться прислухатися до поради «папєрєдніка» й не ухилятися від садово-городніх робіт. Дієтологи ж відзначають, що бідне харчування в підлітковому віці може відгукнутися великими проблемами зі здоров'ям, які потім не виправиш ні червоною рибою, ні чорною ікрою.

Олексій ПлотніковПри такому підході держави до розв’язання проблеми, коли людей змушують лише тугіше затягувати пояси, одночасно підсаджуючи на субсидії, які насправді нічого не вирішують, у країні відбувається консервація бідності. Про це говорить доктор економічних наук Олексій Плотніков, підкреслюючи, що для реальної боротьби з бідністю держава повинна вживати реальних кроків. «Є найменш захищені верстви населення. І є поняття прожиткового мінімуму, мінімальних зарплат і пенсій, які вже давно не прожиткові, – роз'яснює «Аналітичній службі новин» (АСН) економіст Олексій Плотніков. – І тут, незважаючи на різні зовнішні зобов'язання, потрібно думати, яка в країні питома вага населення, котре перебуває за межею бідності. Вивчити, чи не стимулює політика держави ще більшу кількість таких громадян». За словами експерта, «держава повинна повернутися до народу, а не дистанціюватися, орієнтуючись виключно на поради МВФ та інших організацій». Тобто, урядові потрібно думати, як зробити так, щоб у людей були доходи, які дають змогу оплатити послуги, а не бездумно відбирати останнє, киваючи на складну економічну ситуацію і війну на сході.

Але поки що давати людям вудку, що дає змогу ловити хорошу рибу, а не поганеньку рибку з панського плеча, ніхто не поспішає. Навпаки – нам розповідають, що підвищення тарифів навчить економити: мовляв, прати будете ночами (це може бути дешевше лише у випадку, якщо у вас спеціальний лічильник), а їжу готувати тільки у свята. До речі, в квартирах, обладнаних електроплитами, мабуть, доведеться перейти на сироїдіння, адже в соціальну норму (100 кВт на місяць) вписатися ніяк не вийде, навіть якщо готувати тільки у вихідні, в будні дні перебиваючись хлібом з чаєм. І ось на тлі всього цього ми отримуємо чергове підвищення тарифів, поки що тільки на світло.

Світло в цифрах

Цифри майбутніх тарифів на світло (підвищення здійснюється в кілька етапів: останнє, п'яте, зростання тарифу на електроенергію заплановане на березень 2017 року, коли середня ціна складе 122,77 копійки за кВт\год) оприлюднили ще взимку, постановою Нацкомісії з регулювання енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП). Перше підвищення припало на квітень-місяць – тоді ціни зросли в середньому на 45,2%. З 1 вересня – у порівнянні з чинним нині тарифом – воно подорожчало ще на 23%. Причому діяти цей тариф буде до 1 березня 2016 року.

Для сімей, які споживають до 100 кВт/год (в селах ця норма поки що більша – до 150 кВт/год), причому без різниці, газова у вас плита чи електрична, тариф зріс на чверть і тепер складає 45,6 копійки за кВт/год. Якщо ж ви витрачаєте від 100 до 600 кВт/год електроенергії на місяць, платити доведеться вже по 78,9 копійки за кВт/год (зростання тарифу – теж на чверть). На 5% збільшився і тариф для населення, яке щомісячно споживає понад 600 кВт/год: вони тепер платитимуть 1,479 гривні за кВт/год електроенергії.

На 25% збільшився і тариф – незалежно від обсягів споживання електроенергії – для багатодітних сімей, а також дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей: для них кВт/год відтепер коштує 45,6 копійки. А коли почнеться опалювальний сезон і країна отримає платіжки за теплову енергію, різко вигулькне, як припускають експерти, проблема неплатежів за комунальними рахунками, тому що людям доведеться вибирати: чи то дітей-стариків нагодувати, а чи заплатити за житло. А ситуацію, коли перед людьми стояв такий вибір, ми вже проходили, і чим вона закінчується, знаємо.

Платити припиняємо з жовтня?

Максим ГольдарбПро те, що підвищення тарифів, зокрема й на світло, неминуче потягне за собою процес зростання неплатежів за комуналку, ще навесні попереджав директор громадської організації «Публічний аудит» Максим Гольдарб. Зокрема, в коментарі «АСН» він тоді сказав, що співробітники «Публічного аудиту» навіть готові надавати людям юридичні послуги, якщо громадяни матимуть бажання оскаржити власне тарифи в судовому порядку. І хоча директор Аналітично-дослідницького центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко зазначає, що населення – найбільш дисциплінований платник за комунальними рахунками, зростання заборгованості по квартплаті уже є.

Олександр СергієнкоПравда, цифри тут звучать різні. Так, Держстат стверджує, що в липні заборгованість населення з оплати житлово-комунальних послуг збільшилася на 0,8% порівняно з червнем цього ж року і склала 12 мільярдів 324 мільйони 127 тисяч гривень. Причому ці дані наведено без урахування тимчасово окупованого Криму, а також частини зони АТО, де господарюють «батьки» так званих «народних республік». Експерти ж, відзначаючи, що платіжна дисципліна погіршилася в середньому на 6-8%, кажуть, що як тільки люди отримають нові платіжки (за світло – вже в жовтні), нова хвиля неплатежів, причому більш серйозна, країні просто гарантована. Президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко вважає, приміром, що борг з 12-ти з половиною мільярда виросте до 25-40 мільярдів. А причину дохідливо пояснює директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортник, який акцентує увагу на тому моменті, що через підвищення тарифів на комунальні послуги мешканці регіонів змушені будуть виділяти на їхню оплату до 80-90% своїх доходів. І швидше за все, за його словами, «рівень неоплати може скласти близько 50%. Програють усі: люди накопичать борги, які потім потрібно буде реструктуризувати, компанії не зможуть отримувати кошти за надані послуги».

Упевнений в реалізації найгіршого сценарію і експерт з питань енергетики Валентин Землянський, який запевняє, що безболісно українці могли б оплачувати комуналку за новими тарифами лише в тому випадку, якби їхні доходи були на рівні 18-20 тисяч гривень. «Проблема не у високих тарифах, – підкреслює експерт, – а в низьких зарплатах. Якщо ми говоримо про середні доходи в межах 3,5 тисячі гривень, «комуналка» повинна складати не більше 20% від цієї суми, а це десь 500-600 гривень». Причому, відзначає Валентин Землянський, навіть якщо уявити, що уряд перейметься проблемами громадян і поверне бодай ті соціальні норми, які діяли до цих підвищень (зокрема й на електроенергію), це стало б серйозним полегшенням для людей. Ось тільки, на жаль, навіть такий крок навряд чи здатний розв’язати проблему повністю: питання вирішиться тільки тоді, коли економіка працюватиме так, що люди будуть мати змогу отримувати за свою роботу нормальні гроші і без подачок з чийого б то не було боку платитимуть за всіма своїми рахунками.

На критичний стан речей звертають увагу і експерти тіньового уряду. «Сьогодні майже чверть українців схиляються до того, щоб не платити за комунальні послуги, - зазначає опозиційний міністр паливно-енергетичного комплексу Володимир Макуха, - а зростання неплатежів скорочує доходи енергетиків і погіршує і без того не блискучий стан галузі. Наслідком цього процесу може стати неможливість знизити залежність від імпортного газу і валютний тиск на бюджет».

Без віялових відключень ніяк

Поки, як кажуть, суд та діло, в «Укренерго» вже заговорили про віялові відключення світла, з якими українці насправді вже знайомі (хто забув, згадайте, скільки електроприладів, які небажано відключати від мережі, ті ж холодильники, приміром, накрилися під час цих відключень мідним тазом). Проте ця компанія вже підготувала план відключення електроенергії в регіонах на найближчий осінньо-зимовий період. Причому цього року нам обіцяють діяти «більш гуманно», оскільки, за словами керівництва енергокомпанії, «буде плануватися поступове розвантаження регіонів на півтори-дві години, щоб це не позначалося ні на промисловості, ні на населенні». Знову ж таки, а що буде, якщо в момент такого відключення в лікарні робитимуть серйозну операцію? Зрозуміло, планову можна перенести, з урахуванням графіка відключень. А як бути з позаплановими, коли люди опиняються в медустанові з гострими станами, які вимагають невідкладного оперативного втручання?!

Не випадково Руслан Бортник зазначив, що криза неплатежів, спровокована непомірно високими тарифами, може підштовхнути розвиток ситуації за найгіршим сценарієм – аж до комунального колапсу. «Вимальовується вкрай неприємна картина, - сказав експерт, - віялові відключення електроенергії, припинення надання послуг з водопостачання». І все це на тлі того, що понад половину українських обленерго, про що теж говорять незалежні експерти, контролюються двома російськими олігархами. Тому, цілком можливо, моє запитання прозвучить наївно, але чому – на тлі того, що Росія зробила з Кримом і тамтешніми підприємствами, які належать українцям, – ми досі не націоналізували все майно, котре належить росіянам, але перебуває в Україні? Не стає духу чи відверто підігруємо загарбникові?!

Батіг, і ще раз батіг

Але неплатежі, яких нам не уникнути, потягнуть за собою не тільки накопичення боргу, але й, якщо говорити про світло, ризик опинитися в темряві. Справа в тому, що в чинних Правилах використання населенням електроенергії, які затверджені урядом ще в 1999 році, передбачено право енергопостачальника відключати світло за борги. І, що цікаво, «поріг Ч», або суму боргу, коли вже треба повертати рубильник, може визначати самостійно саме компанія-енергопостачальник. Якщо врахувати, кому належать наші обленерго, стає зрозумілим, від кого цієї зими буде залежати світло (а то й змога приготувати їжу) в оселях українців.

Багато експертів відзначають, що енергетичний сектор України - найбільш монополізований, причому підприємства, які надають людям комунальні послуги, не надто обмежені будь-якими правилами. Питання навіть у тому, чи є сам ринок? Адже після підвищення тарифів до нібито економічно обґрунтованих якісних змін люди чомусь не відчули. При цьому українців не припиняють лякати, що через комунальні борги навіть можуть квартири відбирати. Тобто, мало того, що докерувалися так, що люди елементарно не можуть собі заробити на життя, так ще й з подачі олігархів країна збирається множити лави бомжів. Це що, теж європейська практика?

Віктор ГаласюкНевже так складно зрозуміти, що це - шлях в нікуди. «Побороти бідність, а тим більше забезпечити європейський рівень добробуту в Україні шляхом «затягування пасків» і імітації поліпшення інвестиційного клімату неможливо. Потрібне чітке бачення пріоритетів і радикальні кроки з їхньої реалізації», - пояснив «Аналітичній службі новин» (АСН) голова комітету Верховної Ради з питань промислової політики та підприємництва Віктор Галасюк. За його словами, перше, що насправді потрібно невідкладно зробити, це підвищити соціальні стандарти, збільшити доходи і, відповідно, купівельну спроможність громадян.

Ситий голодному не товариш

«Ми повинні включити зворотну логіку - низькі податки і просте адміністрування, менший тиск на малий бізнес дадуть збільшення, а не зменшення надходжень до бюджету, - каже народний депутат. - До того ж, європейське завтра в Україні не настане без радикального скорочення державного апарату й дозвільних процедур, без реальної боротьби з корупцією і тотальною люстрації й заміни суддівського корпусу, без встановлення сильних інвестиційних стимулів і диференційованої системи оподаткування, які б сприяли розвитку виробничого і наукоємного, а не примітивного сировинного бізнесу».

Віктор НебоженкоКрім цього, країні потрібна справедлива соціальна політика і наявність еліти. «Проблема бідності виникла ще 200 років тому в Англії, і вже тоді багата Англія ставила питання про те, як її перемогти, - пояснює АСН директор Соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко. - Є Швеція, яка показала, що при правильному економічному управлінні, правильній соціальній політиці проблема бідності знімається. Тому нічого винаходити не треба. Розумне державне управління без крадіжки і сильна соцполітика - ось те, що треба». Але не треба бути експертом, щоб зрозуміти, що у нас досі все, що пов'язано з соцполітикою, працює за залишковим принципом. Це означає, що спочатку корупція, інвестиції, управління, контроль, податки, бюджет, і тільки те, що залишається (якщо воно залишається!), спрямовується на потреби соцполітики.

«В Україні, на жаль, соціальний блок є одним із найслабших, - зазначив політолог. - Повинна бути еліта, а у нас олігархи вважають себе елітою. У такій ситуації і злодійство, і кумівство, і корупція, і жахливі злидні - це обов'язкові супутники такої держави. У нас немає еліти, яка виставляла б пріоритети для населення країни. А елітою вважаються люди, у яких є кілька мільйонів доларів або накрадені мільярди. У світі ніде немає такого. А олігархи навряд чи будуть ділитися самі. Еліта ж за своїм внутрішнім переконанням здатна жертвувати і розвивати якісь національні ідеї протягом кількох років».

Загалом, якщо підсумувати, картина виходить сумна: людей підштовхують до прірви кількома шляхами. З одного боку, навіть маючи вищу освіту, обтяжену досвідом, часто немає можливості заробити на забезпечення сім'ї. При цьому ростуть не тільки непомірні апетити монополістів, котрі «підштовхують» тарифи, а й ціни практично на все: їжу, одяг, ліки. З іншого, уряд пішов шляхом надання субсидій, які у підсумку опиняться в кишені тих самих монополістів, але жодним чином не допоможуть розв’язати проблему українців, які просто-на-просто потребують нормальної роботи, за яку нормально платять. А якщо врахувати, що навіть міжнародні експерти кажуть, що у нас майже вся країна, за винятком жменьки олігархів, за межею бідності, з'являються серйозні запитання до політики реформування, що проводиться чинним урядом. То чи буде світло?