Неплатежі рахують восени?

Можливо, комусь здалося, що проблема зростання тарифів на житлово-комунальні послуги — на тлі того, що відбувається нині в країні, особливо у сфері боротьби з корупцією, — втратила свою гостроту, але політика страуса ще нікому не приносила особливої ​​користі. З одного боку, тарифи зросли, але влітку, коли людям не доводиться платити за опалення, нібито приспало пильність. З іншого, уряд (знову щоб отримати гроші міжнародних кредиторів) ініціював ухвалення закону № 2029-а, яким запровадили заборону встановлювати тарифи на житлово-комунальні послуги нижчими за так званий економічно-обґрунтований рівень.

У результаті ця «медаль» обзавелася третьою стороною, оскільки в країні вже лунають заклики окремих експертів та громадських організацій не платити за нечувано завищеними тарифами. Можна спрогнозувати, що за місяць-півтора до цих закликів приєднаються й політики, що звикли робити собі ім'я нібито на турботі про благо людей. Як бачимо, насправді ситуація тільки загострюється, і чим вона обернеться для країни загалом і для кожного зі споживачів цих послуг зокрема, точно спрогнозувати не береться ніхто. А втім, робити вигляд, що проблеми не існує або що вона не настільки важлива, як, скажімо, та сама боротьба з корупцією, навряд чи можна вважати правильною тактикою.

Дорога послуга — не означає якісна

Візьмемо, приміром, воду. Вона для країни, до того ж суттєво, подорожчала з першого квітня, але щоб було простіше для розуміння, візьмемо цифри по Києву. До цього дня кияни платили за кубометр гарячої води 23 гривні 48 копійок (якщо в квартирі немає рушникосушильника) і 25 гривень 10 копійок (це там, де ванна кімната обладнана рушникосушильником). Нові тарифи мають такий вигляд: 38 гривень 8 копійок, якщо у вас є рушникосушильник, і 35 гривень 23 копійки, якщо його немає. З травня ці цифри, нехай і менше ніж на гривню, але все одно підросли: до 38,78 і 35,94.

Та додаткова плата за рушникосушильник — це, як кажуть експерти, окрема пісня (людей фактично змушують платити двічі за опалення однієї і тієї самої площі): на цій афері зацікавлені структури заробляють мільйони гривень. Сьогодні мова — про інше: про якість надаваних послуг. Так от, у висотці, в якій я мешкаю, десь близько місяця, а то й більше гарячої води не було взагалі. Структури, які надають нам цю послугу, чомусь свято вірять, що влітку так і повинно бути. Але якщо випадково включиш гарячий кран — платитимеш не за холодну воду, аж ніяк! У «Київенерго», судячи з усього, вважають, що це теж правильно.

Але коли на нашу вулицю таки прийшло свято — і гаряча вода з’явилася, думаєте, вона справді була гарячою? Аякже! З крана — майже по 40 гривень за куб! — і сьогодні тече ледь тепленька водичка, що нагрівається лише вечорами, коли її одночасно включають мало не у всіх квартирах. З тарифом зрозуміло: монополіст підняв (а у нас ці послуги надають так звані природні монополії) і вимагає, щоб люди платили, періодично страхаючи мало не карою небесною тих, хто сумнівається в обґрунтованості такої ціни.

Коли ж споживачі піднімають питання якості цієї послуги, їм відразу пропонують такий спосіб вирішення проблеми, який людей апріорі не влаштовує, адже забирає безліч часу і сил: мовляв, ви повинні повідомити в свій ЖЕК, звідти має прийти комісія, зафіксувати це все в акті , а потім, можливо, якщо все підтвердиться, вам щось там колись перерахують. Або просто не перерахують, що імовірніше. Коли можна звернутися в ЖЕК? Правильно — в робочий час. Коли чекати комісію? Правильно — теж у робочий час. Ах, ви не можете сидіти, склавши руки, і чекати біля моря погоди? Так це ваші особисті проблеми...

Правда, знайома ситуація? Але люди, які ініціюють у нашій країні зростання тарифів на житлово-комунальні послуги, чомусь на якість цих послуг уваги не звертають. Немов цієї проблеми не існує. Хоча ні, на папері все має гарний вигляд: в пояснювальній записці до проекту № 2029-а сказано, що економічно-обґрунтовані тарифи дадуть змогу зокрема «підвищити й якість послуг». Та ось лише в нашій країні між сказаним можновладцями і реальними справами на користь населення — нездоланна прірва.

Крок на благо чи узаконений грабіж?

Пам'ятаючи весняну історію зі спробою прояснити ситуацію з непрозорими тарифами на житлово-комунальні послуги загалом і на газ зокрема, яка закінчилася фактично нічим (висновки парламентської комісії, яка розслідувала це питання і заявила, що тарифи сильно завищені, до уваги так ніхто і не взяв, а обіцянка Прем'єра Арсенія Яценюка оприлюднити результати міжнародного аудиту з цього ж питання так і залишилася обіцянкою), хотілося б прояснити ситуацію з формулою, за якою монополісти тепер формуватимуть, як їм здається, економічно-обґрунтовані тарифи. І взагалі, що це таке — економічно-обґрунтований тариф — і з чим його їдять?!

Максим Гольдарб«Узаконивши такий підхід до формування тарифів, фактично узаконили грабіж населення, — роз'яснює «Аналітичній службі новин» (АСН) керівник громадської організації «Публічний аудит» Максим Гольдарб. — Адже якщо говорити вузько про саме поняття «економічно-обґрунтовані тарифи в житлово-комунальному господарстві», на мій погляд, ми стикаємося з очевидними і не роз'ясненими нинішнім законом поняттями, а саме: економічно-обґрунтований — за якою формулою? Тобто, що братимуть за основу для того, щоб сказати «це правильно» або «це неправильно»? Друге: економічно-обґрунтований ким? Якщо йдеться про монополії, ні для кого не секрет, яким чином монополія обґрунтовуватиме свій тариф: на свою користь, з єдиною метою отримати прибуток». І найголовніше, за словами експерта, перед ким обґрунтовуватимуть ці тарифи. «Якщо уявити собі, що великий монополіст в Києві буде обґрунтовувати свій тариф, припустимо, перед чиновником міськадміністрації, корупційна складова в такій ситуації буде обов'язково», — вважає Максим Гольдарб.

Крім того, експерти запевняють, що з ухваленням цього закону де-факто місцева влада (а саме вона встановлювала тарифи в невеликих містах і селищах, тимчасом як для великих міст на сьогодні тарифи встановлює національний регулятор, який у цій справі, як правило, йде на поводі у підприємств-монополістів, які надають послуги), яка ухвалювала рішення на користь свого населення і вишукувала кошти, щоб покрити різницю між чинними тарифами і реальними витратами, повністю позбавляється змоги впливати на тарифоутворення, що теж, особливо в руслі децентралізації, не є добре.

Юрій ГаврилечкоОскільки стримуючих факторів не залишилося, бо ухвалення цього закону монополістам, які надають ці послуги, по суті, розв'язали руки, виникає закономірне питання: що ми будемо мати найближчої осені? На думку економічного експерта ГО «Фонд суспільної безпеки» Юрія Гаврилечка, не що інше, як черговий етап підвищення тарифів, тому що абсолютно всі підприємства одразу звернуть увагу на курс долара — і розгледять його зростання навіть там і тоді, де і коли його не було. «Навіть більше, хтось обов'язково заявить, що він звик до інвестицій, і йому потрібно терміново включити в тариф інвестиційну складову, — роз'яснює АСН Юрій Гаврилечко. — Але в нашій країні майже ніхто не розуміє, що таке інвестиції. І часто інвестиції плутають із кредитом, а покупки — з інвестиціями. Але інвестиція до тарифу здебільшого жодного відношення не має».

За словами Юрія Гаврилечка, якщо підприємство залучає кредит (щоб, наприклад, змінити насоси на економніші або прокласти труби з тепловим захистом для того, щоб зменшити кількість втрат у мережі), воно розраховує на те, що після зменшення втрат (при збереженні того самого тарифу!) вони відіб'ють вкладені в модернізацію кошти, а потім будуть отримувати прибуток. «А якщо ці самі кошти, які вони зараз взяли, — говорить експерт, — розкидають через тарифи на споживача, то це не інвестиція, а банальна купівля. І люди це повинні розуміти».

Нові тарифи за старою формулою

Експерти, з якими вдалося поспілкуватися АСН, всі як один намагаються донести позицію, що відтепер у вартість житлово-комунальних послуг, киваючи на їхнє економічне обґрунтування, підприємства-монополісти, які ці самі послуги надають, будуть закладати все, що їм заманеться. І повірте, «обґрунтувати» це вони зуміють. Але все-таки, за якою формулою повинен розраховуватися тариф, щоб мати право називатися економічно-обґрунтованим?

Варто зауважити, що чинна досі система тарифоутворення, яку називають «витрати плюс», фактично дісталася нам у спадок з часів СРСР. Правда, закріплена вона урядовою постановою у 2011 році. Формула формування собівартості комунальних послуг проста до неподобства — до неї входять всі витрати монополістів на виробництво власне послуги плюс витрати на транспортування і постачання ресурсів та енергії кінцевому споживачу, а також рентабельність підприємств-виробників. До речі, якщо ще рік тому рентабельність для підприємств теплокомуненерго не перевищувала 12%, нині верхня межа — 15% (її встановлює НКРЕКП).

Виходячи з цього, зрозуміло, чому монополістам вигідно нарощувати обсяги витрат на виробництво і поставку послуг, а також вписувати в цю формулу передбачувані витрати — саме так можна обґрунтувати навіть розвідку наявності корисних копалин поза нашою планетою. До того ж, як кажуть фахівці, чинна формула враховує і витрати попереднього періоду. І хоча зі структурою тарифів, за чинним законодавством, повинен бути ознайомлений кінцевий споживач (наприклад, через її оприлюднення на сайтах підприємств), монополісти на це не йдуть, посилаючись на комерційну таємницю. Знову ж таки, під маскою «комерційної таємниці» можна заховати все, що їм заманеться.

Чи є світло в кінці тунелю?

До речі, не став на бік споживачів, чи то пак нас з вами, і Президент Петро Порошенко — декілька днів тому він підписав цей закон, чим запустив механізм оббирання народу в дію. Тому видається не позбавленою сенсу ідея окремих експертів, які стверджують, що в країні потрібно створити інститут споживчого омбудсмена, який зокрема буде відстоювати права людей, які оплачують житлово-комунальні послуги.

Якщо йдеться про сплату послуг ЖКГ, оптимістів, які бачили б світло в кінці цього тунелю, якось не знаходиться, а ось песимісти прогнозують у кращому випадку триразове зростання цін в першу чергу на опалення. До того ж, зазначають експерти, через брак чіткого розуміння розрахунків економічно-обґрунтованих тарифів може скластися ситуація, за якої частина населення справді перестане платити, а недоплати — знову таки, через тариф — розкидають на плечі тих, хто платить сумлінно. Тобто в тариф закладатимуть прогнозований відсоток неплатежів.

Олександр СергієнкоЯкою має бути прогресивна формула, щоб, як кажуть, і вовки були ситі (тобто монополісти задоволені), і вівці цілі (споживач отримував нормальної якості послуги за прийнятною ціною), АСН роз'яснив директор аналітичного центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко. «У всьому світі, — сказав АСН керівник «Інституту міста» тариф на житлово-комунальні послуги — це питання компромісу, тобто це не суто економічний, а соціально-економічний чинник, коли відшукується рівновага між змогою виробника виробляти і змогою населення купувати. А щоб досягти цієї мети, у багатьох країнах жорстко обмежують відсоток рентабельності, до того ж це невелика цифра».

В умовах монополії, роз'яснює Юрій Гаврилечко, єдиним раціональним методом розрахунку тарифу буде витратний метод за собівартістю, який якраз контролюється державою, плюс встановлена ​​норма рентабельності для монополій. Всі інші види розрахунків призводять до того, що ми будемо отримувати фантастичну ціну незрозуміло звідки. Але чи врахує точку зору експертів національний регулятор, який відповідає за формування в нашій країні житлово-комунальних тарифів, це ще велике питання.