counter
поиск на сайте ИА ASN
рус укр
Архів
поиск на сайте ИА ASN


Пошук

Сортування:

Що врятує «підстрілену» репутацію копів
У справі «скаженого BMW», як охрестили нічну погоню зі смертельними наслідками, що сталася в столиці 7 лютого, з'являються нові деталі. Відео, що зафіксувало подробиці трагедії, до справи долучили, але, як запевняють правозахисники, воно не відображає повної картини того, що сталося. А тому, щоб розставити крапки над «і», цих доказів мало. Поліцейського, який зробив фатальний постріл, взяли під варту, але ті ж правозахисники, та й суспільство в цілому, розділилися на два протиборчі табори. Одні кричать «за адміністративне порушення не стріляють», а інші переконують, що інакше злочинність, в тому числі і нелюбов до Правил дорожнього руху, не зупиниш. У гонитві, виявляється, особисто брав участь начальник київської патрульної поліції Юрій Зозуля на своєму авто Subaru, і тепер прокуратура також з'ясовує, чи здійснювалися постріли з його пістолета... І окремим рядком у всьому цьому процесі проходить переконання, що таким чином намагаються дискредитувати нову поліцію, а заодно - і всю реформу в МВС. «Ігри» зі швидкістю Поки в офісах, у соцмережах, на зупинках громадського транспорту, а також вдома на кухні ламаються списи навколо питання «Хто правий, хто винен?», смертельні ігри зі швидкістю, що почалися в Києві, отримали несподіване продовження в Харкові. Вчора вночі автомобіль Toyota Camry, переслідуваний патрульної поліцією Московським проспектом, врізався в стовп на Велозаводскому мосту. Водія з багатьма травмами було госпіталізовано, але лікарям не вдалося його врятувати. У його крові було виявлено алкоголь, що дає всі підстави говорити: черговий п'яний зірвиголова, якому чомусь спало на думку покататися з вітерцем, помітив поліцейських, почав від них тікати і просто не впорався з керуванням. На «Фейсбуці» дискусія, як треба чинити з такими водіями, розгорілася з новою силою. Одні доводять, що навіть якщо поліцейські підозрюють, що за кермом людина, яка добре прийняла на груди, провокувати її на бажання від них утекти не варто - краще «записати номери, пробити по базі і зустріти зірвиголову біля будинку». Їхні опоненти нагадують, що зараз у нас в країні багато людей їздять за дорученням, їхні машини зареєстровані в одному місці, а реально вони живуть зовсім в іншому, тому «зустріти біля будинку» таких у поліції просто не вийде. Отож питання «Як повинна діяти поліція в таких випадках, щоб не нашкодити оточуючим (як бачимо, подібні погоні закінчуються як мінімум ДТП, в яких можуть постраждати люди, які просто опинилися поруч із місцем пригоди)?», поки залишається відкритим. Як і те, чи дискредитують копів подібні дії. Витівки «старої системи»? До речі, спробою дискредитації нової поліції міністр внутрішніх справ Арсен Аваков вважає вже той факт, що патрульного Сергія Олійника, який застрелив пасажира «бехи» Михайла Медведєва, за рішенням суду, який задовольнив клопотання прокуратури, поки що на 60 днів, взяли під варту. За його словами, прокуратурі «важливіше дискредитувати будь-яким шляхом нову поліцію, що більмом сидить у них на оці, - як приклад реформ і змін», і таким чином стара система хоче показати, що вона краще за нову і реформувати нічого не потрібно. У прокуратурі на ці звинувачення відповідають, що просто діють за законом. Що трагічний інцидент із загибеллю підлітка в результаті погоні київської поліції за порушниками став частиною політичних спекуляцій, вважає і директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала. «За великим рахунком, треба спокійно, без спекуляцій, передовсім політичних, розібратися з цією ситуацією, що насправді сталося, - пояснив він «Аналітичній службі новин» (АСН). - По-друге, на жаль, ми вирішили, що якщо в країні щось відбувається, воно повинно бути в форматі реаліті-шоу. Що про все повинно постійно говориться. З моєї точки зору, питання з цим інцидентом тією чи іншою мірою, свідомо чи несвідомо використовується саме проти змін, які відбуваються в МВС». Але при цьому політолог зазначає, що реформи відбуваються не так швидко і не так якісно, як хотілося б. Ще більш солідарний із Арсеном Аваковим в цьому питанні керівник центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко, на думку якого ситуацію з гонитвою київської поліції зі смертельними наслідками почали використовувати для дискредитації Національної поліції в цілому. «Безумовно, у спробах створити негативне критичне тло навколо нової патрульної поліції є політика, - запевнив він АСН. - Є деякі ЗМІ, які відверто хочуть дискредитувати сам інститут Національної поліції. По-друге, це одна з реформ, яка була впроваджена і реально продемонструвала свій позитив. Безумовно, є питання, зауваження, треба більше досвіду, підвищити ефективність поліції тощо. Однак нічого не буває відразу суперефективного, але це не корумповане ДАІ, це принципово новий інститут. А зараз його намагаються дискредитувати. Такі інциденти, що відбулися в результаті погоні, трапляються у всіх країнах. У США це трапляється нехай і не щомісяця, але регулярно. Тому робити зараз з одного інциденту, звичайно, трагічного, якісь кардинальні глобальні висновки неправильно». Проте політолог упевнений, що на перебігу реформ цей інцидент не позначиться. «Треба, як кажуть у відомому прислів'ї, «відокремити мух від котлет». Є люди, конкретні поліцейські, які, можливо (точно я не можу сказати, це повинно показати розслідування), перевищили свої повноваження. Якщо так, якщо вони скоїли порушення, то вони повинні за це відповісти. І все. Але робити масштабні висновки неправильно», - зазначив експерт. Нові поліцейські - ще не реформа Втім, те, що сталося, оголило ще один бік дискусії в суспільстві: з одного боку, говорять про те, що є спроба дискредитувати реформу в МВС, а з іншого, запитують, а чи була вона насправді. «Роль нової патрульно-постової служби в якійсь реформі (псевдореформі, як мені здається) явно перебільшено, - вважає президент Української федерації професіоналів безпеки Сергій Шабовта. - І нехай у 27 містах, як це заявляв пан Аваков, скоро з'являться нові поліцейські. Це не базові підрозділи поліції, які насправді визначають якість і результативність боротьби зі злочинністю, забезпечують громадський порядок. Нас чомусь увесь час годують історіями про те, що це саме ті дивовижні люди, які все це і зроблять. Треба чітко розуміти, що навіть за час практичної обкатки вулицями Києва поліцейські все одно залишаються «скороспілками», їхня підготовка вкрай слабка. Вони за прискореним курсом пройшли підготовку, хоча їм потрібно набагато більше часу, щоб дійсно стати зубастими фахівцями, які будуть професіоналами. Від цих хлопців апріорі рано чекати солідної упевненості і злагодженої роботи». Адвокати, які захищають сім'ю загиблого Медведєва, в цьому питанні ще категоричніші. Так, на особистій сторінці в «Фейсбуці» Тараса Ламаха нещодавно з'явився такий пост: «Так, Арсене Борисовичу, це системна кампанія, але не з дискредитації нової поліції, а з вигнання профанаторів реформи і злочинців із міністерських крісел! Риба гниє з голови! Сморід вже поширився на все тіло до хвоста. Динаміка збільшення злочинності в Києві 2014-2015 рік. Кількість злочинів, скоєних у громадських місцях, - + 58% Крадіжки - + 54% Незаконне заволодіння автотранспортом - + 20% Грабежі - + 24% Вбивства - + 500% (так, я не помилився з нулями, з 56 (без урахування вбивств на Майдані) 2014-го до 259  2015-го) Розбій - + 10% З вересня 2015 року розкривання злочинів по гарячих слідах впало на 90% Ці дуже приховувані керівництвом МВС дані я розгледів у дуже важливих паперах, з необережності залишених, вгадайте ким, в їдальні Верховної Ради... » Емоції тут зайві Правозахисники, які не мають до цієї справи жодного стосунку, намагаються професійно розібратися в конкретній ситуації, ніяк не занурюючись у політичні її аспекти. Так, адвокат Вадим Володарський, який спеціалізується на ДТП, вважає, що поки «для правового аналізу ситуації загальнодоступної інформації замало. Треба було б знайомитися з матеріалами справи. Попередньо можна сказати, що, по-перше, застосування зброї для зупинки транспортного засобу в такій ситуації передбачено п.7 ч.4 ст.46 Закону «Про національну поліцію». Якщо водій спрямовував автомобіль на працівників поліції, то і під п.1 цієї частини ситуація підпадає. Раніше такі ситуації оцінювалися саме з точки зору правомірності самого застосування зброї. Можливі збитки, зокрема і пасажирам, списувалися, цілком імовірно, на ризикованість ситуації і на те, що відповідальність за наслідки лежить перш за все на водієві, який не виконав вимогу про зупинку. У всякому разі, про те, що за таке притягали до відповідальності працівників ДАІ, мені невідомо. Це бувало в разі, якщо саме застосування зброї неправомірне. З урахуванням небезпеки, яку становить такий водій, можливо, це правильно. Тут питання вже навіть не в керуванні у стані сп'яніння, а в готовності водія задля спроби уникнути відповідальності багаторазово збільшувати ризик. Треба враховувати й те, що взагалі вцілити з пістолета в автомобіль, що рухається, не так просто». Експерт вважає, що «всі дискусії щодо цього випадку говорять про те, що наші люди, причому з обох боків, не хочуть думати й аналізувати, оцінюючи ситуацію на емоціях в залежності від того, кого особисто вони більше не люблять: правоохоронні органи чи мажорів» . І запевнив АСН, що, «якби вони зупинилися на вимогу, ніхто б не гнався...» «Вони не знають, як діяти в екстремальних ситуаціях, - пояснив «Аналітичній службі новин» (АСН) генерал-полковник міліції Михайло Корнієнко. - Перш за все, ситуації треба моделювати. Застосування зброї - це крайній метод, і його можна застосовувати тільки коли застосовується зброя правопорушниками або коли виникає загроза для життя самих поліцейських або інших людей. Дії керівництва щодо оцінки подій теж були не дуже правильними. У таких випадках треба робити висновки дуже обережно, а не говорити одразу, що поліція робила все правильно. Ці правопорушники - молоді люди, у них теж є права. Перше, що мало зробити керівництво поліції, - це визнати, що саме сталося, і вибачитися перед постраждалими - батьками цього хлопчика. Він постраждав безвинно, він був пасажиром. Дуже погано, коли поліція застосовує зброю, це викликає негативний резонанс». Проте, запевнив АСН експерт Аналітичного центру «Політика» Володимир Цибулько, «на реформі цей інцидент ніяк не позначиться. На реформі більше позначиться велика кількість контингенту з минулого, який може пройти переатестацію і зберегти старі правила, старі відносини. І ось це дуже небезпечно». Без роботи над помилками не обійтися Що головною проблемою в ситуації погоні за «БМВ» є неправильна реакція поліції на цю подію, запевнив «Аналітичну службу новин» (АСН) і народний депутат Ігор Попов. На його думку, система недосконала, а поліцейські просто недовчені. «Я не фахівець у кримінальному праві і поліції, але можу оцінити ситуацію з точки зору політики і державного управління, - сказав політик. - Під час навчання ця ситуація не відпрацьовувалася або відпрацьовувалася неправильно, бо було запущено дуже багато заходів безпеки. Для того, щоб не знизився той високий рівень довіри, який є сьогодні до патрульної поліції, треба швидко вжити адміністративних кроків, щоб виправити ситуацію». Як пояснив народний депутат, «повинні бути звільнення на досить високому рівні. Повинна бути відповідальність того, хто запускав систему і не зробив її досконалою. Потрібно пояснити, що зроблено в патрульній поліції, щоб ці інциденти не повторювалися. Повинні бути якісь плани «Перехоплення», в результаті яких всі залишаються живими. Поки що таке враження, що вони вчать патрульних на голлівудських фільмах... Якщо всіх усе влаштовує і далі так продовжуватиметься, то, звичайно, довіра як до патрульних поліцейських, так і до керівників буде падати. Це золоте правило менеджменту: якщо є НП, треба її розібрати, покарати винних і вжити заходів для недопущення повторів. Цього не робиться, і це знову ж показує недосконалість системи». Розбираючи погоню «по кісточках», голова Наглядової ради Української асоціації власників зброї Георгій Учайкін зазначив, що «питання взагалі має бути трохи в іншій площині. Ми не можемо робити висновки лише на підставі повідомлень, які з'явилися тільки з боку МВС. Цього замало. Можна сказати одне, що йдеться про репутаційні ризики для нової поліції. Якщо прокуратура проводить слідчі дії, то ми - громадські фахівці - зі свого боку могли б бути залучені до цього розслідування, щоб спостерігати за його перебігом. Фахівці також будуть дотримуватися службової таємниці, що не будуть розголошувати відомості, але це дозволить суспільству повірити результатами розслідування». Як вважає Георгій Учайкін, треба зробити певні висновки і щодо рівня стрілецької підготовки поліції. «Якщо вона недостатня, треба допомогти знайти фахівців, які допоможуть навчитися, - пояснює він АСН. - Якщо вони не знають, яким чином, маючи 20 авто і систему радіозабезпечення, перекрити шляхи проходження цього авто і зупинити його, то теж треба залучати фахівців, які навчать їх блокувати автомобіль. Світова практика свідчить про те, що спочатку треба заблокувати авто, а потім під загрозою застосування зброї примушувати водія виконувати вказівки поліцейських, і тільки після таких дій стріляти. А цей автомобіль, що летить на швидкості 190 км/год., перетворювати на некерований також небезпечно. Всі поліцейські в світі використовують постійне правило: не стріляти по авто, яке рухається на такій швидкості. Наше завдання - не дискредитувати поліцію, а зробити її діяльність досконалою, щоб вони відпрацьовували ті гроші, які платять платники податків, і щоб вони могли забезпечити гарантії безпеки кожного громадянина». ...Як бачимо, довіру до нової поліції одним випадком - навіть трагічним - повністю перекреслити не можна. Похитнути - так, і саме це сталося. Чи поверне її поліція, залежить від того, як вона проведе роботу над помилками і які висновки зробить. Щодо реформи органів внутрішніх справ загалом, то впору запитати «Стривайте, а чи був хлопчик?», адже створення ще одного підрозділу навряд чи можна вважати повноцінним  перезавантаженням усієї системи.              
24-02-2016 18:37 Публікації - Політика

Касько змусив Порошенка прибрати Шокіна
Пробуксовку реформ у нашій країні особливо ясно видно на реформуванні Генеральної прокуратури. Це відомство, керівника якого призначають за ініціативою глави держави, формально наче й реформовано, але якщо говорити про конкретні справи, то у суспільства залишається безліч питань. Серед найбільш гострих - чому тих, хто розстрілював Небесну сотню, до цього часу не покарано? Дивна логіка проглядається і в розслідуванні справи «діамантових прокурорів», а також хабарництво, кумівство і кругова порука, про що минулого тижня вголос заявив тепер уже екс-заступник Генпрокурора Віталій Касько. Заявив, коли ГПУ ще очолював Віктор Шокін, чия відставка в ситуації, що склалася, була лише питанням часу. Вже минулого. Оскільки процес із пасивної фази в активну перейшов фактично після того, як саме Касько, йдучи, голосно грюкнув дверима, «Аналітична служба новин» поцікавилася в експертів, кому був вигідний його вчинок і якими будуть наслідки для країни в цілому. Символ протистояння «З Каськом все зрозуміло, я ще дивуюся, чому він пішов тільки зараз, - заявив АСН політолог Володимир Фесенко. - Він фактично був позбавлений повноважень, реального впливу на прокуратуру, він був в ізоляції, його навіть за кордон не пускали. Тому це було тільки питання часу. Але він повинен був звільнитися ще півроку тому, коли у нього виникла серйозна конфліктна ситуація з Шокіним. Каську тоді просто урізали всі повноваження, він півроку працював як заступник Генпрокурора без портфеля (після ситуації зі справою «діамантових прокурорів». - Авт.). Якщо Сакварелідзе розв’язав свій конфлікт із Шокіним мирним співіснуванням, то відставка Каська цілком закономірна, і навряд чи він повернеться, навіть якщо Шокіна не буде в ГПУ». За словами ж завідувача кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія» Олександра Дем'янчука, Віталій Касько покинув пост заступника Генерального прокурора через те, що захотів відійти від системи виконавчої влади, яка стрімко руйнується. Крім того, його відставка зараз дасть йому можливість уникнути звинувачень у тому, що він не виконав своїх обіцянок. «Не можна сказати, що відставка несподівана, вона цілком очікувана, адже конфлікт Каська з Шокіним тягнеться ще з минулого року. Чому він пішов саме зараз? - акцентує увагу на цьому моменті політолог. - Політична криза змусить Порошенка істотно переглянути свою кадрову політику. Вчинок Каська укладається в загальну схему додаткового тиску на Порошенка. Це один із елементів, як і заява про відставку Абромавичуса, інших політиків. Коротко кажучи, всі ці речі разом вибудовуються у досить логічну загальну лінію: змусити Порошенка змінити свою кадрову політику. Відправити передовсім у відставку Шокіна і Гонтареву». При цьому експерт зазначив, що Касько, з одного боку, не виконав значну частину завдань, покладених на нього, а з іншого – зіткнувся з опором при розслідуванні справи «діамантових прокурорів». «А якщо він іде в такий критичний момент, - пояснює Олександр Дем'янчук, то, швидше за все, ніхто не буде звинувачувати його в тому, чого він не зробив. Тут досить тонкий розрахунок з боку Каська і західних кіл, які вже давно домагаються відставки Шокіна і Гонтаревої». Директор Інформаційно-аналітичного центру «Перспектива» Павло Рудяков вважає, що Віталій Касько став певним символом протистояння в прокурорській системі, а його відставка - показник того, що система працює і «усуває» всіх, хто асоціюється з боротьбою проти корупції. «У нас загальна картина антикорупційної боротьби досить сумна і невесела, - зазначив він. - А Касько - людина системи, чиновник, який волею обставин став одним із символів прогресивної лінії в прокурорській системі. Прогресивної в сенсі протистояння корупції. Наскільки це сприйняття Каська як чиновника відповідає дійсності, залишається таємницею за сімома замками, бо особливих підтверджень цьому немає. Він когось десь поборов? Наскільки мені відомо, ні». За словами експерта, Касько вирішив піти саме зараз, можливо, тому, що в суспільстві склалося уявлення про те, що він і Генпрокурор - по різні «боки барикад». «Ця відставка - свідчення того, що система працює і будь-яка людина, яка або дійсно асоціюється зі зміною цієї системи, або бореться з нею, - приречена. Касько був приречений з першого моменту на те, що проти системи він комашка, він нічого не може зробити», - підсумував Рудяков. Правильно розставити акценти Голова правління Центру соціологічних та політологічних досліджень «Соціовимір», директор Міжнародного інституту демократій Сергій Таран у розмові з кореспондентом АСН зазначив, що тепер Віталій Касько, швидше за все, піде в політику. А ось чи захоче він повертатися в ГПУ після відставки Віктора Шокіна, це ще запитання, на яке ніхто не знає відповіді. «Але треба розуміти, що основна увага зараз до антикорупційної діяльності буде зосереджена не через Генпрокуратуру, а через антикорупційну прокуратуру і Нацагентство з питань запобігання корупції, - пояснив він АСН. - Ці агентства покликані, в першу чергу, боротися з корупцією, а ми за звичкою дивимося на ГПУ, у якої вже забрали багато повноважень. Річ у тім, що тепер основні важелі й зусилля щодо антикорупційної діяльності мають бути зосереджені саме в новостворених органах». При цьому політолог вважає, що поки рано говорити, що справа щодо санкцій проти Януковича розвалиться через відставку Каська. Це, за його словами, «не питання того, який заступник на посаді. Тут питання набагато складніше. Януковича фізично немає в Україні і потрібно його притягати до відповідальності. Не думаю, що все це замикається на одній людині». При цьому народний депутат від «Народного фронту» Георгій Логвинський зазначив, що Касько - дуже професійний юрист. «Я його знав ще до того часу, як він пішов працювати в Генпрокуратуру, - поділився політик з «Аналітичною службою новин». - Він спеціалізувався на міжнародному праві, на питаннях, пов'язаних з Радою Європи, Європейським судом із прав людини. Я не знаю, чи знайшов він себе в прокуратурі. Багато бізнесменів і юристів не почуваються комфортно в державних органах. І навряд чи пан Касько чимось відрізнявся». Логвинський зазначив, що у нас у країні часто відносять держслужбовців до умовних категорій (зважаючи на те, чиї інтереси вони представляють). «У нас бувають такі поділи: це американці, це активісти, це люди Президента, чого тільки не почуєш, - пояснив він. - Але не думаю, що варто ставити ярлики, час покаже. Це право кожної людини - написати заяву, і пан Касько був досить публічним. Він виступав на ток-шоу, говорив про проблеми, які його не влаштовують». Відставка чи втеча? Водночас заступник голови парламентського Комітету з питань запобігання та протидії корупції Борислав Береза вважає, що заступнику Генпрокурора Віталію Каську варто було б перед своїм звільненням відзвітувати про виконану роботу, інакше його можна запідозрити у втечі. «Нічого не можу говорити про подальші перспективи Каська, - зазначив він для АСН, - але без звіту про виконану роботу людина йде, ніби втікає. Касько відповідав за міжнародний напрям і цей напрям він провалив. Можна говорити про саботаж у самій структурі, але два роки його роботи говорять про те, що він нічого не досяг. Коли ми востаннє спілкувалися з суддями Люксембурзького суду, вони чітко сказали, що якщо найближчими місяцями вони не отримають доказів провини наших високопоставлених чиновників, які будуть досить переконливі, то, швидше за все, знімуть усі санкції. Про це мало хто говорить, але це факт». У свою чергу директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов запевнив АСН, що Віталій Касько пішов із ГПУ, бо вже виконав свою роль - привернув увагу до питання реформування прокуратури і, оскільки процес уже запущений, більше йому в цьому відомстві робити нічого. За словами Вадима Карасьова, «роль Каська в реформуванні прокуратури перебільшено, його звільнення - це якраз свідчення того, що прокуратура реформована. Касько зрозумів, що йому там більше нічого «ловити», тому пішов назад в адвокатську, юридичну діяльність. Головне, що Касько і Сакварелідзе свою справу зробили: завдяки їм громадськість стежить за діяльністю прокуратури». Експерт запевняє, що реформування прокуратури йде в нормальному режимі, оскільки було створено Спеціальну антикорупційну прокуратуру, розпочало роботу Національне антикорупційне бюро, а кадри прокуратури помінялися на конкурсній основі. «Головне, що процес реформ запущено. Не буває так, що вчора не було реформ, а сьогодні у нас є повністю реформована прокуратура. Де одразу людей взяти для цього, інше середовище, інші звичаї? Процес реформування запущено, його не зупинити», - підсумував Карасьов. Спроба грати в політику? Якщо говорити про саму особистість Віталія Каська, то є думка, що рішення піти - це жорсткий самопіар. «Мені незрозуміло, які у заступника Генпрокурора нашої країни можуть бути іноземні партнери, з якими він порадився. Це абсурд, - вважає директор громадської організації «Публічний аудит» Максим Гольдарб. - Це взагалі не правосуддя, це не риторика чиновника незаангажованого відомства. Це риторика людини, яка намагається грати в політику. Вийде в нього чи ні, не знаю. Але те, що чиновник від системи правосуддя так говорити не має права, - сумнівів немає. Це записано і в законі, і в Конституції». За словами експерта, про причини вчинку Каська «ми можемо тільки здогадуватися, але, виходячи з того, що відбувалося навколо системи в цілому, можна припустити, що ця людина не почувається в цій системі задоволеною. Можливо, він не може реалізуватися як фахівець. Такий жест було зроблено в той час, коли всі, хто може, критикують його керівника, а на нього через це падає тінь благодаті: такий молодий, щирий прокурор, що з'явився в ГПУ через короткий час після Майдану, і такий начебто сленг у нього сучасний, на відміну від сленгу його керівника. Мабуть, тут зіграло роль і бажання вчасно піти, бажання вчасно попіаритись. Своїм відходом Касько показав, що всі невдачі прокуратури - не його проблеми, не його «заслуги». А він, навпаки, хороший хлопець, довго терпів, але тепер не витерпів і пішов. Про яку професійність тут можна говорити?». Гольдарб також зазначає, що Касько скористався нагодою і вдало «перевів стрілки» у справі президента-втікача Віктора Януковича і «діамантових прокурорів». «У прокуратурі вміння переводити стрілки завжди було на професійному рівні. І Касько зараз показує свої знання в цій галузі, - підкреслює директор «Публічного аудиту». - Можна говорити про те, що той, хто заявив про свою відставку так голосно і всім пред'явив рапорт, думає тільки про своє майбутнє працевлаштування. Це звичайний кон'юнктурний крок молодого, напевно, політика-початківця, а не чиновника від правосуддя». Як би там не було, голова підкомітету з питань правового забезпечення та контролю діяльності спеціальних органів у сфері запобігання та протидії корупції Комітету ВР з питань запобігання та протидії корупції Олег Осуховський упевнений, що жест Віталія Каська не був марний. «Це державний конфлікт, такі заступники прокурора, як Касько і Сакварелідзе, реально зсередини намагалися змінити прокуратуру, знищити корупційні схеми. Й одразу почалася атака на них, - розставляє свої акценти нардеп. - У нашій країні чомусь так завжди: коли ти борешся з корупцією, коли ти говориш правду, одразу починають заводити кримінальні справи, організовувати провокації щодо цих людей. Така ж ситуація вийшла і з Каськом. І хоча в прокуратурі пройшла переатестація, нічого не змінилося. Дуже важко одному боротися з системою. Щоб побороти корупцію в кожному органі, перш за все повинна бути політична воля вищого керівництва держави». За його словами, зараз є великі надії на те, що запрацює Антикорупційне бюро, антикорупційна прокуратура й інші антикорупційні органи. Водно час Осуховський вважає, що в ситуації з Шокіним парламент повинен проголосувати за його відставку, і вже тому «жест Віталія Каська не був марним». Прізвища - справа десята У Генпрокуратурі, впевнений директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала, головне - не прізвища і люди на посадах, а усвідомлення необхідності щось змінювати. Крім того, для реформування потрібна ще й політична воля. «Питання в тому, - зазначив він АСН, - чи є бажання щось міняти? Заява, яка була зроблена Президентом, як мінімум демонструє, що публічно Порошенко готовий до того, щоб відбулися реальні зміни на вищому рівні різних органів влади. Тобто, швидше за все, всі сигнали, які нам давали наші західні партнери, вже почуто». На його думку, не важливі прізвища Шокін, Касько та інші. Головне, щоб система почала змінюватись. Голова ж Комітету ВР у закордонних справах Ганна Гопко вважає, що головне, щоб на місце Віктора Шокіна були запропоновані гідні кандидатури. А Віталій Касько міг би після відставки керівника повернутися в Генпрокуратуру й увійти до команди реформаторів. «Я дуже сподіваюся, що парламент відставить Шокіна і четвертий після Революції гідності прокурор не буде таким безвідповідальним, як Махніцький, Ярема і Шокін, бо навіть справу «діамантових прокурорів» не було розслідувано, - пояснила вона «Аналітичній службі новин». - Я вже мовчу про ті мільярди, які були вивезені бандою Януковича в Австрію, Швейцарію, Велику Британію. Халатна чи умисна була позиція цих генпрокурорів? Треба, щоб зараз активно включилося громадянське суспільство. Особливо те, що бореться в антикорупційній сфері, слава Богу, є гідні працівники і центру протидії корупції, й інші». На думку Гопко, далі треба пропонувати кандидатури, хто буде наступним після Шокіна, а «Касько з нормальним Генеральним прокурором міг би бути в команді реформаторів, які реформували б Генпрокуратуру зсередини. Плюс розв’язували справи, які вони починали разом із Національним антикорупційним бюро. Потрібно, щоб у них були нормальні партнерські, взаємодопоміжні відносини для розслідування справ. Крім того, це була одна з вимог надання міжнародної допомоги».
22-02-2016 18:56 Публікації - Політика

Якщо Шокін не піде, це обернеться проблемами для Президента
Генпрокурор Віктор Шокін, швидше за все, залишить свою посаду, інакше це обернеться проблемами для Президента. Однак його заступник Віталій Касько до прокуратури, мабуть, не повернеться навіть у разі його відставки. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив політолог, глава центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. «Думаю, що якщо сказали, що Шокін має піти, то краще, аби пішов. Якщо він не піде, це викличе дуже негативні наслідки для Президента», - розповів політолог. Експерт зазначив, що відставка Каська була лише питанням часу. «Із Каськом усе зрозуміло, я ще дивуюся, чому він пішов тільки зараз. Його фактично було позбавлено повноважень, реального впливу на прокуратуру, він був в ізоляції, його навіть за кордон не пускали. Тому це було лише питання часу. Але він мав звільнитися ще півроку тому, коли у нього виникла серйозна конфліктна ситуація протистояння з Шокіним. Каську тоді просто урізали всі повноваження, він півроку працював як заступник генпрокурора без портфеля. Якщо Сакварелідзе вирішив свій конфлікт із Шокіним мирним співіснуванням, то відставка Каська є цілком закономірною і навряд чи він повернеться, якщо навіть Шокін піде», - упевнений Фесенко.
17-02-2016 17:53 Думки - Політика

Яценюк «підставився»: він зараз виглядає як прем'єр-міністр в інтересах олігархів
Зараз в Україні передкризова ситуація, але її нейтралізовано на певний час. Відставка ж уряду призвела б до політичної кризи. Але питання про відставку прем'єра просто відкладено на пізніший термін. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив політолог, глава центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. «Політична криза у нас, з юридичної точки зору, виникла б у тому разі, якби відбулася відставка уряду. Зараз же у нас передкризова ситуація, однак її на час нейтралізовано. Але я б не сказав, що поставлено ​​крапку в питанні про відставку Яценюка. Це три крапки. Відставку відкладено або на осінь - на наступну сесію на вимогу Конституції (протягом однієї парламентської сесії можна голосувати питання про недовіру уряду), або подивимося, як зараз розвиватиметься ситуація. Якщо не тільки «Батьківщина», а й «Самопоміч» вийде, то виникне коаліційна криза. І якщо буде створено нову коаліцію, а я думаю, що її буде створено, то тоді вона сформує новий уряд і, швидше за все, з новим прем'єром. Якби не заява Президента, після якої ймовірність відставки уряду стала дуже високою, не дуже очікувалося, що відставка відбудеться. З точки зору влади, зараз це було б не зовсім правильно, це могло б створити проблеми у співпраці з МВФ», - розповів політолог. На думку Фесенка, відставки уряду та прем'єр-міністра не було через неголосування нардепів, яких можна розділити на три групи з урахуванням того, чиї інтереси вони представляють. «Думаю, що спрацювали інтереси трьох політичних груп. Перша група - Президент би не чекав із заміною прем'єра, але не варто ризикувати відносинами з МВФ, тому, можливо, частина депутатів від Президента і не тільки від нього не голосували. Це лише припущення, але для Президента був би найкращим варіант, якби Яценюк пішов самостійно, і Порошенко саме на цьому наполягав. Друга група депутатів, які не голосували, - це депутати, пов'язані з інтересами олігархів - Ахметова, Коломойського. Їх влаштовує Яценюк. І 16 лютого Яценюк, казатимемо відверто, підставився. Він зараз виглядає як прем'єр-міністр в інтересах олігархів. І третя група депутатів, які не голосували, і їх було найбільше - це люди, котрі не бажають дострокових виборів. А ось Юля виходить з коаліції саме тому, що хоче дострокових виборів», - резюмував експерт.
17-02-2016 15:11 Думки - Політика

Навколо інциденту з погонею намагаються створити негативне тло
Ситуацію з погонею київської поліції зі смертельними наслідками почали використовувати для дискредитації Національної поліції в цілому. Такі спроби з'явилися через те, що це одна з реформ, яка була реально проведена. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив політолог, голова центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. «Безумовно, у спробах створити негативне критичне тло навколо нової патрульної поліції - є політика. Є деякі ЗМІ, які відверто хочуть дискредитувати сам інститут Національної поліції. По-друге, це одна з реформ, яка була проведена і реально продемонструвала свій позитив. Безумовно, є питання, зауваження, треба більше досвіду, підвищити ефективність поліції тощо. Проте нічого не буває одразу суперефективного, але це не корумповане ДАІ, це принципово новий інститут. А зараз його намагаються дискредитувати. Такі інциденти, що відбулися в результаті погоні, трапляються у всіх країнах. У США це трапляється не можу сказати, що кожен місяць, але регулярно. Тому робити зараз із одного інциденту, звичайно, трагічного, якісь кардинальні глобальні висновки - неправильно», - упевнений Фесенко. На думку політолога, ця трагічна ситуація не позначиться на ході реформ. «Треба, як кажуть у відомому прислів'ї, «відокремити мух від котлет». Є люди, конкретні поліцейські, які, можливо (точно я не можу сказати, це повинно показати розслідування), перевищили свої обов'язки. Якщо так, якщо вони скоїли порушення, то вони повинні за це відповісти. І все. Але робити масштабні висновки - це абсолютно неправильно», - зазначив експерт.
12-02-2016 17:56 Думки - Суспільство

Двоє в човні, не враховуючи Саакашвілі
Взаємини між українським гарантом Петром Порошенком і главою уряду Арсенієм Яценюком теплими не були із самого початку. Навпаки - вони перманентно натягнуті, наче струна, навіть якщо фігуранти конфлікту розшаркуються на публіку з приклеєними посмішками. Тобто народився цей конфлікт не сьогодні і навіть не вчора: ще у квітні минулого року у ЗМІ писали, що приховане напруження між Президентом та прем'єром посилюється, але відкритого протистояння у владі не буде - до миру сторони змусить війна і позиція західних донорів. До кінця року майже нічого не змінилося: у грудні заговорили про те, що між командами Порошенка і Яценюка ведеться боротьба за можливість контролювати МВС, очолюване ставлеником прем'єра Арсеном Аваковим. У ЗМІ також зазначали, що Петро Порошенко щиро переконаний, що його рейтинг постраждає, якщо Яценюк залишиться у прем'єрському кріслі, а тому потрібні перевибори, нова коаліція - і новий прем'єр. Як нам здається, причина, хоч би які зовнішні фактори називали (конфлікт інтересів, скандал Авакова та Саакашвілі, сфери впливу і т.д.), одна - боротьба за владу. Так це чи ні, «Аналітична служба новин» (АСН) вирішила з'ясувати разом з експертами. Вибори для Яценюка - політична смерть Одна з точок зору з цього питання, яку чітко озвучили більшість політологів, з якими поспілкувалася АСН, - тема конфлікту між Президентом та прем'єром роздмухується штучно. У цьому нас запевнив, приміром, глава центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко, котрий вважає, що між Петром Порошенком і Арсенієм Яценюком особистого конфлікту нема. «Є конфлікт між командою Саакашвілі і командою прем'єр-міністра. Є також певне напруження між частиною депутатів фракції Блоку Порошенка і деякими людьми з команди Яценюка, - пояснює він. - Крім того, тема конфлікту всередині коаліції між Президентом та прем'єр-міністром спеціально штучно роздмухується для провокування кризи в парламенті і дострокових парламентських виборів. Але такі вибори не в інтересах ані прем'єра, ані Президента». За словами політолога, поки що немає жодних правових підстав для перевиборів. Утім, Фесенко зазначає, що коли вони з'являться, то Президент діятиме відповідно до ситуації. «Зараз він проти, - зазначає Володимир Фесенко. - До того ж у глави держави є всі правові можливості та інструменти для нейтралізації ризиків і викликів дострокових парламентських виборів. Та й міжнародні союзники зовсім не в захваті від можливості проведення таких виборів, вони виступають за збереження в нашій країні політичної стабільності». Проте банкір, а за сумісництвом політик Василь Горбаль наголошує, що все не так просто. «Складно оцінювати, чи є між двома особистостями конфлікт, але можу сказати напевно, що остання прес-конференція Президента показала, що главі держави стає дедалі важче абстрагуватися від того негативу, який іде від уряду й політики, котру він проводить, - запевнив він АСН . - Цей негатив уже проектується і на Порошенка, що незабаром підштовхуватиме його до певних кроків, оскільки балансувати стає дедалі складніше й складніше». Що ситуація у країні склалася вкрай важка, зазначає й політик Олесь Доній. Проте він не бачить конфлікту між частинами команд Порошенка і Яценюка. «Як такої сварки між Блоком Петра Порошенка і «Народним фронтом» немає, - пояснює Олесь Доній «Аналітичній службі новин». - Є бажання групи Порошенка монополізувати всі фінансові потоки і мати абсолютний, а не частковий вплив у Кабміні. «Народний фронт» зараз ослаблений мінімальним рейтингом особисто Яценюка і перетворився з партнера на васала, а будь-які вибори для НФ і особисто для Яценюка - це політична смерть». Тому з боку держави, наголошує політичний аналітик Інституту євроатлантичної співпраці Володимир Горбач, чиниться пресинг, аби Арсеній Яценюк подав у відставку самостійно. «Звісно, складно заперечувати наявність протиріч і напруженості між Президентом і прем'єр-міністром. Але говорити, що це конфлікт, поки що підстав немає. Принаймні він не відкритий, - каже політолог. - Якщо він є, то про нього знають лише ті, хто в епіцентрі. Напруженість, протиріччя, звичайно, є, тертя величезне. Більше з боку Президента на адресу прем'єра». У стані протистояння Ще одна точка зору, яку відстоює досить багато експертів, - Петро Порошенко та Арсеній Яценюк перебувають у стані певного протистояння. Так, політичний експерт Петро Олещук у коментарі АСН зазначив, що конфлікту між Президентом та прем'єром немає, оскільки він невигідний обом сторонам. Крім того, Арсенію Яценюку - через відсутність підтримки в суспільстві - доводиться зберігати паритет з главою держави. «Конфлікт у нинішній ситуації є в принципі неможливим, оскільки Президент почувається досить-таки впевнено, - пояснює політолог, - водночас прем'єр Арсеній Яценюк - це політик, політична кар'єра якого добігає кінця. Його становище є дуже нестабільним, і це лише питання часу, коли конкретно його перебування на посаді глави уряду закінчиться». Однак, на думку політолога, можна говорити про очевидний конфлікт оточення прем'єр-міністра і Президента. І ті, й інші претендують на певні політичні та економічні ресурси. «Вони у стані протистояння. Та оскільки глава держави не може запропонувати альтернативну кандидатуру на посаду прем'єра, яка здобуде підтримку парламенту, він абсолютно не зацікавлений у дострокових парламентських виборах, - вважає Петро Олещук. - У цьому ж не зацікавлений і прем'єр-міністр. Тому якщо якісь конфлікти в оточенні й виникають, вони зрештою залагоджуються». За словами ж директора Інформаційно-аналітичного центру «Перспектива» Павла Рудякова, якщо брати «за одиницю виміру конфліктності між посадовцями той високий рівень неприйняття одне одного, який був у Ющенка і Тимошенко, в даному випадку такого немає. Є якісь конфліктні ситуації, в яких кожен з них (Порошенко і Яценюк. - Авт.) виступає як державний діяч найвищого рівня, як політик, за спиною якого є політична сила, і як бізнесмен, бо вони обидва займаються бізнесом. Але ці не надто теплі відносини є нейтрально нормальними, і вони не дуже позначаються на ситуації». Роль Міхо Павло Рудяков зазначає, що серйозні конфлікти є серед людей з оточення Президента і прем'єра - йдеться про персональне неприйняття між деякими членами вищого оточення як з одного, так і з іншого боку. У свою чергу Петро Олещук конкретизує цей момент - за його словами, очевидним конфліктом у владі є конфлікт між головою Одеської облдержадміністрації Михайлом Саакашвілі та прем'єр-міністром Арсенієм Яценюком і його оточенням. «Також у сферу цього конфлікту потрапляє деяка частина оточення Президента. Саакашвілі має певні плани та амбіції. Він їх намагається реалізовувати і таким чином стикається з інтересами інших відповідних угруповань, - пояснює Олещук АСН. - Президент змушений бути нібито над цим процесом, оскільки у Саакашвілі є певна популярність у суспільстві. З іншого боку, він не може прямо йти на конфлікт із прем'єром, тому конфлікт має характер перманентного без будь-яких очевидних результатів. Більше ні про які серйозні конфлікти ми не можемо говорити. Президент вибудував своє оточення, систему влади таким чином, що на даному етапі ніхто з політиків всерйоз йому протистояти не може». Говорячи про цей конфлікт, політолог Володимир Горбач називає ще одного його фігуранта - це міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, котрий, як ми знаємо, належить до команди прем'єра. «Ми спостерігали відкриті сварки між Аваковим і Саакашвілі, які так чи інакше належать до двох політичних команд - ​​Президента та прем'єр-міністра. Якщо йдеться про інцидент між Саакашвілі і Аваковим, не думаю, що це було зроблено спеціально для розголосу, - запевняє він. - Проте зацікавлені спостерігачі розуміють (і в країні, і за її межами), що ситуація у владі непроста, що вона переходить у площину публічного з'ясування стосунків. Але, на відміну від конфлікту між президентом Ющенком і прем'єр-міністром Тимошенко, нинішнє покоління політиків робить усе можливе, щоб уживатися одне з одним». Те, що гострішим є саме конфлікт між Михайлом Саакашвілі та Арсенієм Яценюком, зазначає і політолог Олександр Палій, наголошуючи, що більш негативними наслідки цього протистояння можуть бути саме для Яценюка - аж до втрати прем'єрського портфеля. У будь-якому разі, якщо Міхо вийшов на люди ще й у такому амплуа, отже, це комусь потрібно. Чи змінить він Яценюка на посту, це ще питання, але що йому відведено певну роль у нашому політичному театрі, це однозначно. Промислові кластери & фінансисти-спекулянти На думку директора Національного інституту стратегічних досліджень Андрія Єрмолаєва, конфлікт між главою держави і главою уряду таки є і виник він через те, що Петро Порошенко та Арсеній Яценюк належать до різних кластерів. «Хай би як там було, але Президент Порошенко пов'язаний був із серйозними промисловими кластерами, він був і залишається промисловцем-торговцем, - пояснює Андрій Єрмолаєв «Аналітичній службі новин». - А в уряді домінують фінансисти-спекулянти, котрі стурбовані здебільшого бюджетними проблемами. Те, що це стало вже й особистісною проблемою, це радше з історії особистих відносин. Але для країни важливим є питання вибору курсу, а не персони. Тому відбувається превалювання радикально-ліберального курсу над інтересами стабілізації - ось те, що зараз розриває владу. Крім того, все це відбувається на тлі дуже низької компетентності політиків, які зараз представлені у правлячій коаліції в парламенті. Дуже багато прийшло людей, погано орієнтованих в економічній структурі країни, її демографії, економічній історії. Дуже багато поверхового. І це призводить до того, що очевидним є розрив між тим, що відбувається в парламенті, тим, що викидається в пресу, і реальними проблемами країни. І це призводитиме до подальшого розриву між владою та суспільством і подальшого загострення соціальної ситуації. Є ризик, що цей конфлікт виллється і на регіональний рівень». Політолог Володимир Цибулько, у свою чергу, зазначає, що певне протистояння є, оскільки обидва «заходять» на чужу територію. «Конфлікту немає - є боротьба за плацдарми, - запевнив він АСН. - Подивіться, як Яценюк часто заходить у питання безпеки, коментуючи ситуацію в країні. А Петро Порошенко виходить на поле економіки і зі свого боку також коментує події в Україні». За словами Цибулька, допоки є політичний інструмент тиску на уряд, Порошенко буде ним користуватися. «Яценюк якраз зі свого боку нервує, оскільки його фракція, хоч і друга за чисельністю в парламенті та в коаліції, є менш креативною, менше здатна нав'язувати певний стратегічний сценарій і тому завжди залишається вторинною, хоч і висунула кандидатуру прем'єра, - говорить експерт. - І якраз відсутність яскравих постатей на тлі Яценюка - найбільша біда його політичної сили». У кожному конфлікті є конструктив? Завідувач кафедри політології Національного університету України «Києво-Могилянська академія» Олександр Дем'янчук вказав на глибинну причину, м'яко кажучи, напружених взаємин Петра Олексійовича та Арсенія Петровича. «По-перше, конфлікти - це відображення якихось проблем. Значна частина конфліктів є не деструктивними, а конструктивними, тобто вони - це рушійна сила подальшого розвитку. Проблема в тому, що конфлікти завжди виникають, коли створюється коаліційний уряд. До його складу входять люди з різною ідеологією, з різними поглядами, з різними системами цінностей. Причому ідеологія, погляди і система цінностей закладаються їхніми партіями або виборчими блоками», - пояснює політолог АСН. На думку Дем'янчука, в даному випадку конфлікт між Порошенком та Яценюком у першу чергу виник через те, що Президент позбавлений цілої низки повноважень, а отже, певних важелів впливу на діяльність виконавчої влади: «Президент залишається значною мірою відповідальним за дії виконавчої влади, але водночас він не відповідає за це формально. У нього немає важелів впливу для того, щоб істотно змінити поведінку того ж Кабінету Міністрів. І в такому випадку, звісно, виникають конфлікти особистісного характеру, бо кожен є особистістю зі своїми інтересами, прагненнями і баченням подальшого розвитку. Це бачення і в одного, і в другого персонажів вступає у певне протиріччя, бо кожен вважає, що він краще знає, як це все має бути. Ну і головне, що все це - наслідки непрозорості політики і Президента, і уряду». Хоч би як там було, а диму без вогню не буває. І навіть якщо припустити, що тему конфлікту між Петром Порошенком і Арсенієм Яценюком і, відповідно, їхніми командами певною мірою роздмухують штучно, це все одно комусь потрібно. Що певним гравцям на українському політичному олімпі - це поза сумнівом. А ось що народу - постає велике питання. На жаль, риторичне.
18-01-2016 18:08 Публікації - Політика

Тема конфлікту між Президентом та прем'єром роздувається штучно
Президент Петро Порошенко та прем'єр-міністр Арсеній Яценюк, усупереч розтиражованій у ЗМІ інформації, не мають особистого конфлікту між собою. Чутки про такий конфлікт поширюються штучно, щоб спровокувати кризу. Таку думку «Аналітичній службі новин» висловив політолог, голова центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. «Конфлікту між Президентом та прем'єром немає. Є конфлікт між, скажімо так, командою Саакашвілі та командою прем'єр-міністра. Є також певна напруга між частиною депутатів фракції Блоку Порошенка й деякими людьми з команди Яценюка. Але особистого конфлікту між Президентом Порошенком і прем'єр-міністром Яценюком немає. У ЗМІ говорять багато дурниць: не треба все, що говорять у ЗМІ, вважати за правду. Це не відбиває реального характеру подій. Крім того, тема конфлікту всередині коаліції між Президентом і прем'єр-міністром спеціально, штучно роздувається для провокування кризи в парламенті й дострокових парламентських виборів. Але такі вибори не в інтересах ні прем'єра, ні Президента», - розповів Фесенко. За словами політолога, поки немає жодних правових підстав для перевиборів. Утім, Фесенко зазначає, що коли вони з'являться, то Президент діятиме за ситуацією. «Наразі він (Порошенко. - Ред.) проти. У нього є всі правові можливості та інструменти для того, щоб нейтралізувати ризики й виклики дострокових парламентських виборів. До того ж варто зауважити, що міжнародні союзники також, скажімо так, не в захваті від можливості проведення дострокових парламентських виборів, вони виступають за збереження політичної стабільності в Україні», - підсумував експерт.
11-01-2016 11:01 Думки - Політика

2015: Перемоги та поразки
Озираючись на 2015 рік, що минає, можна сказати, що українцям він запам'ятається не тільки тривалою війною на сході країни, але й безпрецедентним зростанням тарифів на комунальні послуги на тлі загального зубожіння населення. Проте уряд, який фактично повноцінно так і не відзвітував про свою роботу, ставить собі в заслугу прийняття бюджету-2016. Тому «Аналітична служба новин» спробувала разом з експертами розібратися, що насправді було цьогоріч хорошого (якщо було), а що - як завжди. Прорив, який побачили тільки європейці На думку народного депутата Остапа Семерака, найбільшим досягненням цього року стало виконання євроінтеграційного плану, однак якщо в частині отримання безвізового режиму між Україною та ЄС ми зробили колосальний прорив, то виконання Угоди про асоціацію є менш успішним. «Найбільшою перемогою і парламенту, і уряду є виконання другої фази безвізового пакету та отримання позитивного висновку від Європейської комісії. Далі робота не зупиняється. Протягом останніх півтора року українська влада зробила колосальний прорив, і це підтвердили європейці. Це подія, на яку очікували українці», - сказав він. Остап Семерак вважає, що це рішення Європейської комісії пов'язано не тільки з тим, що українці найближчим часом отримають можливість короткострокових подорожей без віз до ЄС, але й відкриває безліч можливостей для реформ і змін. «Деякі зміни вже відбулися. Наприклад, запроваджено біометричний паспорт, ID-посвідчення, створено всі органи, які повинні боротися з корупцією», - сказав нардеп, зазначивши, що виконання другої складової євроінтеграційного процесу, а саме Угоди про асоціацію, не настільки успішне. «На жаль, досі в парламенті не створено систему інституційної спроможності наблизити українське законодавство до стандартів ЄС. Ми повинні у 2016 році вирішити цю проблему. Відповідні законопроекти вже готові. Залишилася тільки політична воля парламенту. Це буде для нього іспитом: або ми про євроінтеграцію тільки говоримо, або все ж виконуємо всі вимоги і йдемо до ЄС», - сказав Остап Семерак «Аналітичній службі новин» (АСН). Те, що головним досягненням стало схвалення Єврокомісією безвізового режиму між Україною та ЄС, зазначив у коментарі АСН і народний депутат Юрій Дерев'янко, підкресливши, що у той же час у країні не проводилися реформи й не було забезпечено економічне зростання. «Основне досягнення цього політичного року - наближення до безвізового режиму. Це одночасно і політичне, і економічне досягнення. Ми однозначно стали ближчими до Європи, перед нами відкриваються великі перспективи. Понад те, це допоможе нам повернути Крим і Донбас», - запевняє нардеп. Разом з тим, на його думку, основним провалом стало розчарування українців в уряді та коаліції. «Влада виявилася нездатною забезпечити економічне зростання і виправдати всі очікування людей. Жодних системних змін не відбувається, - підкреслив Дерев'янко. - Ми взагалі не почали судову реформу. Реформа прокуратури не відбулася. Там відбулося не оновлення кадрів, а змішування старих і нових. Причому нових людей до системи прокуратури зайшло дуже мало, до 15%. Так у нас нічого не зміниться». Одне з головних досягнень - другі Мінські... Підбиваючи підсумки головних економічних і політичних подій року, варто звернути увагу саме на позитивні зрушення, а не на провали, які українці звикли зазвичай помічати. Тим більше що цього року позитивні тенденції переважають, запевнив «Аналітичну службу новин» (АСН) голова центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. «У нас дуже люблять говорити про провали, скандали і так далі. З таким підходом наш корабель далеко не попливе, - вважає політолог. - Тому я пропоную звертати увагу не лише на провали, а й на позитивні речі. А вони полягають у тому, що країна поступово, крок за кроком, хоч і повільно, але все-таки виходить з тієї ситуації, в якій проти власної волі опинилася в минулому році. Ще не завершена війна на сході України, але зараз гине набагато менше людей, ніж торік. Військово-політична ситуація на сході країни виглядає більш стабільно, ніж було навіть на початку року. Є різне ставлення до Мінських домовленостей, але однозначно є позитив від цих домовленостей - у тому, що ситуація з війною на сході зараз виглядає менш загрозливою, менш ризикованою, ніж рік тому». На думку Фесенка, при всіх проблемах діяльності уряду з проведенням реформ усе ж, на відміну від минулого року, є певний прогрес у їхньому проведенні. «Є реальні позитивні результати - створення Дорожньої патрульної поліції. Але це насправді не заслуга Авакова, як він хоче показати. Якби не було Еки Згуладзе, то не було б і реформи. Аваков просто не заважав. Але це результат. Також продовжується з позитивним результатом децентралізація. У нас про неї мало пишуть і мало говорять. Це непомітна реформа, але навіть в умовах війни й економічної кризи люди на місцях отримали додаткові кошти. Крім того, ми стали менш залежними від російського газу. Реверсне постачання газу з Європи - це теж позитивні зрушення», - переконаний експерт. За словами Володимира Фесенка, якщо оцінювати конкретні підсумки (незалежно від того, як ми до цього ставимося), однією з головних подій цього року, що визначила логіку політичного процесу - і зовнішнього, і внутрішнього, - є другі Мінські домовленості. Важливо і створення нових антикорупційних інститутів (у першу чергу Антикорупційного бюро), а також Державного бюро розслідувань, Антикорупційної прокуратури. Звісно, цього політичного року було чимало проблемних питань, зазначає експерт. Насамперед це постійні конфлікти, скандали - і в парламенті, і поза його межами. «Але нічого нового тут немає. Таке було й раніше, - підкреслив політолог. - Також однією з головних подій були місцеві вибори. Це було закінчення процесу інституційного перезавантаження української влади і водночас просування проєвропейських партій на схід України. Тенденція свідчить про те, що українське суспільство та українська влада поступово змінюються. Очікувати, що станеться все й одразу, було наївно». Народний депутат Леонід Ємець у коментарі АСН зазначив, що «у нас стоїть єдине завдання - жити в європейській країні. Україна виконала всі вимоги ЄС в частині лібералізації безвізового режиму. Це говорить про те, що ми вже не повернемося до Росії та до радянської системи, тому що Європа для нас відчинила двері». Не реформи, а бутафорія Але бачити досягнення схильні далеко не всі експерти. Приміром, народний депутат Юрій Левченко вважає, що проведені у 2015 році реформи є бутафорією. «Складно говорити про якісь перемоги. Ця Верховна Рада, як і попередня, працює на збагачення, а не на інтереси суспільства. Усі важливі законопроекти й рішення, зміни до Податкового кодексу, Конституції або низької якості, або відверто корупційні», - зазначив він. «Від того, що відбувається переатестація рядових співробітників поліції, нічого не зміниться, - пояснює Юрій Левченко АСН. - Більшість керівного складу залишилися всі при своїх посадах. До прокуратури взагалі не прийшли зовнішні кандидати. Усі «нові» прокурори вже працювали в системі. З них лише 17% не мали керівних посад. Реальних змін для людей немає. Реальні зміни - це коли сядуть хоча б 5 суддів, тоді почне змінюватися судова система. Коли сидітимуть 10 найодіозніших прокурорів і коли буде справедлива соціально-економічна система. Це реформи. Але ця Верховна Рада не здатна до таких дій». А його колега народний депутат Сергій Власенко зазначив, що найбільшою поразкою в поточному році є діяльність уряду. «За цей рік люди стали жити гірше й жодної повноцінної реформи не відбулося. Ми можемо говорити про певні досягнення, наприклад, було зроблено крок у напрямку лібералізації візового режиму з ЄС. Але це тільки крок. У нас уже склалася своєрідна українська традиція, коли ми певні речі видаємо за результат. Усі вже говорять про перемогу, про безвізовий режим, але поки цього ще немає», - сказав Власенко. За його словами, робляться певні кроки до змін у країні на краще, але вони хаотичні й нічим не підкріплені. А поразкою всієї роботи уряду Власенко вважає «бюджет, який вони внесли до Верховної Ради». Згоден з тим, що рік був складним і нічого хорошого не приніс, і парламентарій Сергій Тарута. «Великої радості цей рік не приніс: ні в плані політики, ні в плані економіки. Одна тільки динаміка, що погіршується. Відбувається зубожіння країни. Люди все більше невдоволені владою», - сказав він АСН, зазначивши, що населення цього року розчарувалося в інституті президентства й виконавчої влади, а конфлікт на Донбасі поступово входить у фазу замороженого, що не є позитивною динамікою і не сприяє його вирішенню. Також, на думку парламентарія, у західних партнерів і внутрішньої спільноти з'явилася втома від того, що відбувається. «Це штовхає людей на невдоволення, злість, ненависть, агресію. Хотілося б, щоб ця динаміка змінилася і в новому році ми показали якісь позитивні сигнали. Ми маємо зробити так, щоб пенсіонери, працівники бюджетної сфери, люди, що мають низькі матеріальні доходи, могли нормально себе забезпечувати. Тільки таким чином ми зможемо підняти рівень життя», - вважає Сергій Тарута. Антирекорди влади Найбільшим успіхом України цього року, вважає народний депутат Борислав Береза, стало те, що громадська думка перетворилася на спосіб впливу на владу і Київ поступово розриває відносини з Москвою. «Громадська думка відправляла у відставку багатьох чиновників, змушувала депутатів здавати мандати, змінювала ситуацію в міністерствах, змінювала вектор розвитку України. Головне - не зануритися остаточно в популізм», - вважає Береза. Що ж стосується Росії, то парламентарій зазначив, що «уже зараз необхідно мати дорожню карту подальшого розвитку відносин із Москвою. Росія - це ворог, але вона завжди буде сусідом, тому проігнорувати відносини з РФ у нас просто не вийде». У свою чергу його колега народний депутат Юрій Павленко вважає, що за цей рік влада завела країну в глибоку соціальну, економічну й фінансову кризу. «Можливо, одне з досягнень - умовне перемир'я на Донбасі. Вдалося припинити активні військові дії. Хоча перемир'я протрималося недовго, але все одно кількість жертв зменшилася. Інших досягнень у цьому році не було», - сказав він, зазначивши, що поразки були у всіх сферах. «В економічній сфері за цей рік уряд, коаліція і Президент встановили велику кількість антирекордів. Сюди можна віднести і падіння ВВП, і промисловості, і гривні, і рівня життя. За рік влада завела країну у глибоку соціальну, економічну й фінансову кризу. Більше того, Україна потрапила в залежність від міжнародних кредитних організацій», - пояснив Юрій Павленко АСН, зазначивши, що єдиним виходом для збереження країни є перевибори до Верховної Ради. За його словами, «парламент сьогодні не відповідає очікуванням суспільства. ВР живе своїм життям, а українці - своїм. Тому парламент повинен бути достроково переобраний. Уряд повинен піти у відставку». Влада демонструє, що вона нічого не боїться, що готова й далі грати з вогнем, але на тлі падіння рівня життя українців говорити про її досягнення не доводиться, підкреслила в коментарі АСН співачка, громадський діяч Руслана Лижичко. «На тлі того, що країна зубожіла, досягнення влади не дуже помітні й не відіграють ніякої ролі. Рівень життя українців з кожним днем ​​все нижче й нижче. У людей дуже багато соціальних проблем, з якими вони стикаються, а держава не в змозі їм допомогти», - зазначила Руслана. За її словами, за події в країні відповідальні всі гілки влади, претензії є і до уряду, і до депутатів, і до Президента. Протягом усього року влада нам демонструвала недієздатність і небажання покращувати ситуацію в країні. «Коаліційна угода не працює, жодну реформу не проведено. Про які досягнення може йти мова? Усі реалістичні, необхідні, адекватні законопроекти лежать у комітетах і не включаються до порядку денного. У цьому парламенті реально нічого не можна зробити», - пояснив причини того, що відбувалося цілий рік у країні, народний депутат Сергій Лабазюк. Що стосується реформ, то, на думку парламентарія, проведено лише реформу патрульної поліції. «Проте її проведено не в комплексі, тому її ефективність може скоро викликати сумніви. Бо більше в правоохоронних органах нічого не змінилося. Усе залишилося таким, як раніше», - запевнив він, зазначивши, що внесення змін до Податкового кодексу призведе до краху малого й середнього бізнесу. У нас, за словами Сергія Лабазюка, «немає реформ, які призведуть до збільшення державного бюджету. У країні має з'явитися лідер, який візьме на себе відповідальність і не побоїться краху своєї політичної кар'єри через прийняття непопулярних рішень, які дадуть результат не відразу, а через півроку-рік. Ми повинні будувати державу всередині країни, а не приймати рішення, нав'язані нам ззовні». Як бачимо, цей рік дійсно видався безрадісним з багатьох причин. Хотілося б, звісно, щоб 2016-й був трохи кращим, але поки що сподіватися на це складно. Хоча б тому, наприклад, що один лише тариф на електроенергію підвищуватиметься двічі - з березня і з вересня. Та й розцінки на тепло, яке й без того коштує дуже дорого, і воду теж зростатимуть (у червні цього року було прийнято закон, що забороняє з січня 2016-го встановлювати тарифи нижче собівартості, а от як розраховується ця собівартість - велике питання). Якщо до цього додати постійні проблеми на ринку праці (те, що до нової поліції йдуть люди з дипломами економістів, досягненням бути ніяк не може), а значить, подальше падіння рівня життя українців, стає зрозуміло, що й наступний рік навряд чи стане дуже вже втішним.
28-12-2015 17:19 Публікації - Політика

Одна з головних подій року – другі Мінські домовленості
Підсумовуючи головні економічні та політичні події року, варто звернути увагу саме на позитивні зрушення, а не на провали, які українці звикли помічати зазвичай. Тим більше що в цьому році позитивні тенденції переважають. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив політолог, голова центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. «У нас дуже люблять говорити про провали, скандали і так далі. З таким підходом наш корабель далеко не попливе. Тому я пропоную звертати увагу не лише на провали, а й на позитивні речі. А позитивні речі полягають у тому, що країна поступово, крок за кроком, хоч і повільно, але все ж таки виходить з тієї ситуації, в якій проти власної волі опинилася в минулому році. Ще не завершена війна на сході України, але зараз гине набагато менше людей, ніж торік. Військово-політична ситуація на сході країни виглядає більш стабільно, ніж було навіть на початку року. Є різне ставлення до Мінських домовленостей, бо є позитив від цих домовленостей, який полягає в тому, що ситуація з війною на сході зараз виглядає менш загрозливою, менш ризикованою ніж рік тому», - зазначив політолог. На думку Фесенка, при всіх проблемах діяльності уряду з проведенням реформ усе ж таки, на відміну від минулого року, є певний прогрес у їхньому проведенні. «Є реальні позитивні результати – створення Дорожньої патрульної поліції. Але це справді не заслуга Авакова, як він хоче продемонструвати. Якби не було Еки Згулазе, то не було б і реформи. Аваков просто не заважав. Але це результат. Також продовжується з позитивним результатом реформа децентралізації. У нас про неї мало пишуть і мало говорять. Це непомітна реформа, але спитайте місцевих керівників. Навіть в умовах війни та економічної кризи вони отримали додаткові кошти. Крім того, ми стали менш залежними від російського газу. Реверсні постачання газу з Європи – це теж позитивні зрушення. Якщо уважно подивитись, то ми такі позитивні тенденції знайдемо у більшості соціальних сфер», - впевнений експерт. Фесенко зауважив, що природа української політики - звертати увагу на якісь скандальні речі. «Якщо оцінювати конкретні підсумки року, знову таки в незалежності від того, як ми ставимося до цього, одна з головних подій цього року, яка визначила логіку політичного процесу - і зовнішнього, і внутрішнього – це другі Мінські домовленості. З іншого боку, я також назвав би важливою подією створення нових антикорупційних інституцій. Я маю на увазі Антикорупційне бюро. Це зроблено і це дуже важливо. Серед позитивних кроків я би відзначив останню добру новину – звіт щодо надання Україні безвізового режиму. Поки що це політичне рішення. Це теж позитивна тенденція – недаремно працювали в цьому році, бо ж треба було ухвалити цілу низку законодавчих актів, прийняти певні дії на рівні виконавчої влади. Працювали в даному випадку недостатньо ефективно: за кілька рішень голосували з кількох спроб, з останньої спроби ухвалювали, але це перспектива на зрушення», - розповів політолог. Звісно, що цього політичного року було й чимало проблемних питань, зазначає експерт. Перш за все, це постійні конфлікти, скандали - і в парламенті, і поза його межами. «Але нічого нового тут нема. Таке було й раніше. Також однією з головних подій були місцеві вибори, я вважаю, що це радше позитивна подія. Це було завершення процесу інституційного перезавантаження української влади і водночас – просування проєвропейських партій на схід України. Тенденція свідчить про те, що українське суспільство і українська влада поступово змінюються. Очікувати, що відбудеться все одразу, було наївно. Ті, хто кажуть, мовляв, як же так: Донбас не так проголосував, Харків... Але ці висновки роблять люди, котрі не розуміють сутності української політики. Не може бути негайних змін. Політика – це процес, де завжди є політична інерція. Але зміни є, і це головне. В цілому було більше позитиву, ніж негативу», - підсумував Фесенко.
21-12-2015 11:11 Думки - Політика

Піти не можна залишитися
Нинішній Кабінет Міністрів України пропрацював рік. І тепер його можна відправляти у відставку - імунітет закінчився. Тож тиждень, що стартував сьогодні, - особливий у житті нашого уряду: саме з понеділка по п'ятницю міністри зі шкіри пнутимуться, тільки б переконати країну у власній корисності. Водночас українці зроблять чергову спробу розглянути у діяльності Кабміну хоча б дещицю позитиву, причому не лише для себе особисто, а й для країни в цілому. І якщо перші щосили запевнятимуть парламент, а заодно й усіх громадян, що кому треба поставити після другого слова у фразі, винесеній у заголовок, то люди більше схильні до того, щоб намалювати її, причому жирну таку, аби всі бачили, після першого. Прем'єр Арсеній Яценюк пояснив, що «міністри звітуватимуть про проведену роботу, про виконання програми дій уряду, про те, що виконано в коаліційній угоді, і про те, що необхідно зробити в 2016 році», уточнивши, що звіт буде розділено на чотири блоки : гуманітарний, безпеки, економічний та антикорупційний. А в останній робочий день тижня свої успіхи за рік роботи з трибуни Верховної Ради озвучить сам прем'єр. Разом з тим українці, котрі зіткнулися зі знеціненням гривні, зростаючим безробіттям і при цьому захмарним зростанням тарифів на житлово-комунальні послуги, кажуть, що їм результати роботи уряду зрозумілі й без звітів. Позитив зуміли розглянути хіба що представники Міжнародного валютного фонду, але у громадян нашої країни та іноземного кредитора - різні гаманці, до яких до того ж абсолютно неоднаковий підхід в уряду, тож це не дивно. Проте «Аналітична служба новин» (АСН) із допомогою експертів також спробувала відшукати досягнення, які Кабінету Міністрів можна зарахувати в плюс. Здобутків небагато Як виявилося, майже всі, з ким АСН вдалося поговорити, оцінюють цілий рік наполегливої ​​праці наших найвищих чиновників нижче, ніж на трієчку. І у відповідях прозирає головне - цей уряд розчарував людей, оскільки методи роботи залишилися колишніми. Народ же очікував, що після Майдану прийде зовсім інша когорта чиновників. Але, за словами політолога Костя Бондаренка, нинішнє керівництво країни лише вдосконалило негативні методи роботи попереднього уряду. Якщо ж говорити про досягнення, то головними вважають три позиції: реформування, нехай і не швидкими темпами, системи освіти (і на тлі цього дуже дивно лунали заяви про те, що в тому числі й міністр освіти - нібито одна з кандидатур на виліт), зменшення енергетичної залежності від Російської Федерації, яке при бажанні могло б просуватися більш швидкими темпами, і створення нової поліції. «На нинішній уряд покладали серйозні надії, які, на жаль, не виправдалися, - роз'яснює «Аналітичної службі новин» (АСН) завідувач кафедри політології Національного університету України «Києво-Могилянська академія» Олександр Дем'янчук. - Збереглася лінія роботи, спрямована на те, щоб максимально відбирати у населення. Тут зрозуміла критика: одна річ, коли критикувати марно, бо дубоголови сидять, а інша річ, коли на хвилі Революції гідності до влади прийшли люди, котрі продовжують ведення державної політики фактично старими методами. Це прикро і це обурює». Водночас експерти зазначають, що всі свої прорахунки влада постійно пояснює ситуацією на сході: мовляв, у країні війна - і тому в нас все погано. «Плюсів я не бачу. Не бачу жодного позитивного моменту, в якому був би істотний прорив. Те, що вдосконалено корупційну схему, те, що в принципі було показано кричущий непрофесіоналізм і популізм, - цього достатньо. Населення України збідніло, гривня девальвувала - ось таких «успіхів» достатньо, - зазначає голова правління Інституту української політики Кость Бондаренко. - Що стосується інших моментів, то дуже легко прикриватися війною. Дуже легко звалювати все на війну і говорити, що вона в усьому винна. Але я завжди нагадую про те, що з 1954-го по 1962-й рік Франція вела не менш кровопролитну війну, яка, за різними підрахунками, забрала від 300 тисяч до мільйона людей. Але при цьому саме ці роки були часом економічного підйому в цій країні. І в наявній ситуації все звалювати на війну недоцільно. Швидше за все, говорити варто про непрофесіоналізм і бажання заробити, а не втілити якісь програмні зміни, про небажання змінювати або модернізувати державну систему». За словами Бондаренка, навіть гучна реформа поліції похвалитися особливим результатом не може. «Як їх можна оцінювати, якщо вони ще не принесли якихось відчутних плодів? Поки що є лише зовнішня атрибутика реформи: показали нових хлопців із білозубою посмішкою на нових машинах. І начебто контролюють, але крім того, що зняли кошеня з дерева і перевели бабусю через дорогу, інших результатів не видно. Про більш серйозні результати можна буде говорити не раніше ніж за рік», - наголосив експерт. Найкризовіший рік На іншу думку, рік роботи українського уряду виглядає неоднозначно, бо є як певні досягнення, так і провали. Порівняно з минулим роком є ​​певний прогрес, але головна проблема - занадто повільне втілення реформ. «З одного боку, в найскладніших економічних умовах, як минулого року, так і цього, вдалося утримати під контролем соціально-економічну ситуацію, не допустити колапсу української економіки, що було вкрай непросто, - пояснює «Аналітичній службі новин» (АСН) глава центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. - З іншого, очевидно, що це буде один з найкризовіших років за всю історію незалежної України. Відповідальним за це є уряд, оскільки не завжди діяв досить вміло й оперативно. В ім'я порятунку фінансової системи іноді йшов на непродумані економічні заходи». Політолог вказує на низьку якість реформ, але при цьому наголошує, що вони, якщо порівнювати з минулим роком, усе-таки відбуваються. «Деякі реформи не подобаються, як, наприклад, ситуація в енергетиці та з комунальними тарифами, - говорить Володимир Фесенко. - Це зроблено багато в чому в рамках програми одержання кредиту від МВФ. Нам довелося вдаватися до непопулярних заходів в енергетичній та тарифній політиці. Чимало обґрунтованих звинувачень, що тарифи було завищено і розрахунки проводилися, як то кажуть, на око». А ось поява дорожньої поліції та патрульних, за словами експерта, найяскравіша наша реформа. І нехай вона не ідеальна, але не така корумпована. «Є претензії до багатьох міністрів, хтось пішов, когось звільнили, хтось під загрозою звільнення. Тобто якісний склад уряду теж викликає серйозні нарікання, і він як мінімум потребує серйозного кадрового ремонту. Я думаю, що є значні проблеми з розподілом повноважень усередині уряду і відсутністю там координатора реформ. Арсеній Петрович намагається грати всі головні ролі, бути солістом скрізь і в усьому: і прем'єр-міністром, і головним реформатором, і головним євроінтегратором. А врешті-решт є серйозні проблеми: фінансовий процес євроінтеграції, я маю на увазі підготовку безвізового пакета. Там були серйозні зауваження до якості проекту. А все тому, що формально цим займається Арсеній Петрович, а повинен займатися, як говорять багато експертів, віце-прем'єр, - робить висновок Володимир Фесенко. - Також було б бажано, щоб у нас був координатор реформ в уряді, тому що реформи відбуваються безсистемно і хаотично. З тих, які вже здійснюються, реформа децентралізації». Куди не глянь - скрізь провал У свою чергу політичний експерт Андрій Золотарьов вважає, що немає жодного - ані соціального, ані економічного - показника, який можна було б вважати досягненням уряду. «Фактично протягом року уряд працює як регуляторна комісія української економіки. Він займався чим завгодно, тільки не виведенням України з кризи», - зазначає він у розмові з кореспондентом АСН. За словами експерта, насправді в країні немає жодної реформи (підвищення тарифів реформою бути не може), а розрекламована реформа поліції - не більше ніж піар-вистава. «Провал року - діяльність Міністерства охорони здоров'я, Міністерства економіки... Намагаються щось робити Міністерство освіти й Міністерство аграрної політики та продовольства», - наголосив Золотарьов, зазначивши, що подальша доля прем'єр-міністра і всього уряду визначатиметься не в Києві і не українськими політиками. У тому, що Кабмін протягом року за свою роботу заслужив хіба що на «незадовільно», впевнений і директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала. За його словами, були «великі надії, які не виправдалися. Фракція «Народний фронт» навіть сенсаційно посіла перше місце, бо обирали таки народного прем'єра. Люди хотіли побачити реальні рішення про зміни в країні, про реформи, про які говорили, говорять і говоритимуть. Понад те, коли Арсеній Яценюк був прем'єр-міністром уперше, можна ще пояснити і зрозуміти, чому нічого не робилося, треба було стабілізувати ситуацію. В принципі, йому це нібито вдалося. Але цей рік після парламентських виборів показує, що підтримка людей, яка дуже близько і швидко наблизилася до нуля, - це справжня оцінка. Це не моя особиста оцінка, це результати опитувань. Хай би що там казали експерти-політологи, політтехнологи, комуністи і фінансисти, саме громадяни України на виборах дають оцінку». Віталій Бала зазначає, що в уряді немає розуміння того, що слід робити. «Таке враження, що у нас справді в уряді переважно вчорашні політики. За великим рахунком, нам політики зараз пропонують учорашні відповіді на сьогоднішні запитання. Вчорашні політики не можуть забезпечити наше завтра. Алгоритми, які нам зараз пропонують, це пропозиції вчорашнього дня і мирного часу. Втім, не факт, що вони б і в мирний час працювали, як не видно й особливого завзяття до роботи у самих членів уряду», - підсумував експерт. «Швидко й ефективно справді не вийшло, - каже політичний експерт Володимир Цибулько. - Але не все залежить виключно від самого уряду. Наприклад, Кабмін готував законопроекти, але вони гальмувалися Верховною Радою». При цьому експерт вважає, що уряд не зміг виконати навіть 50% коаліційних зобов'язань. За його словами, уряду доводиться відстоювати свою позицію на великій кількості фронтів, починаючи від подолання економічної кризи і закінчуючи реформами окремих сфер. Країні потрібна відставка За час роботи уряду нічого не змінилося ні для інвесторів, ні для малого бізнесу, ні в оподаткуванні. Зміни відчули на собі лише прості українці, життя яких значно погіршилася, зазначив директор Інституту розвитку економіки України Олександр Гончаров. «Перше, що було обіцяно, але не зроблено, це не змінилася власність фінансово-промислових груп. Як були олігархи, так вони й залишилися. Друге - не змінилася ситуація із залучення прямих іноземних інвестицій до ключових для нас напрямів: АПК і військово-промислового комплексу. Не змінилася ситуація з розширення бази оподаткування, не проведено податкову реформу і, відповідно, немає росту податкових надходжень, - пояснив він АСН. - Наступна позиція - у нас інфляція за оцінками світового банку досягла 50% і девальвація за період роботи уряду в рази збільшилася. А тепер, як кажуть, що «здобули»: це погіршення життя пересічних українців. Усі доходи майбутніх періодів ми вже проїли. У нас зростає державний борг, а Нацбанк не може зупинити інфляцію». За його словами, така ситуація склалася не через воєнні дії на Донбасі, на які останнім часом «спихають» усі невдачі, а через непрофесіоналізм уряду. «Тривалий час була дуже висока облікова ставка НБУ, в певний період вона досягала 30%. Систему кредитування було знищено, ніхто не міг брати кредити, бо для реального сектора економіки брати кредит під 30% і більше означає неможливість його обслуговувати. Треба було хоча б на два роки оголосити програму сприяння іноземним інвестиціям. А інвестори не можуть вкладати в нас гроші, якщо вони чітко не знають правил гри, за якими потрібно працювати. І ці ж два роки не мало б потім змінюватися оподаткування. Хоча експерти постійно говорили, що ці кроки просто необхідні, нічого цього Кабміном зроблено не було», - зазначає Гончаров. Головні мінуси діяльності уряду, за словами економіста, - те, що ніяк не стимулювати малий та середній бізнес. Є проблеми, причому серйозні, і в банківській сфері. «Людям депозити практично не повертають. Тому є величезна недовіра до банківської системи. Потрібно було допускати хоча б альтернативний ринок - пайові та корпоративно-інвестиційні фонди. А найкращим виходом було б, якби 2015 рік було оголошено Роком розвитку ринку колективного інвестування. У нас зараз, за ​​даними Нацбанку, 92 мільярди в іноземній валюті та 283 мільярди гривень у фінансово заможних громадян. Це дуже тонкий прошарок населення - всього близько 5%. Але ці кошти теж не працюють на економіку країни, їх потрібно запускати. Плюс ще Кабмін так і не визначився з точками зростання в реальному секторі економіки. Які галузі є найпріоритетнішими і які конкретно підприємства в цих галузях потрібно підтримувати», - пояснює Гончаров. А оскільки Кабмін не виконав своїх обіцянок, довів країну до жахливого економічного стану, експерти вважають, що він має піти у відставку. «Питання відставки вирішуватиметься на рівні Верховної Ради, і я дуже сподіваюся, що депутати задля добробуту нації приймуть правильне рішення. На жаль, Президент підтримує сьогоднішній уряд та прем'єра Арсенія Яценюка, керуючись особистими інтересами. На думку голови правління громадської організації «Всеукраїнське об'єднання «Захист нації» Насиба Рагімова, прем'єр з низьким рейтингом зручніший, аніж прихід нової людини, яка може сподобатися суспільству і стати популярною. Коментуючи підсумки роботи уряду, він зазначив, що зупинився розвиток бізнесу та погіршився його стан, зросли ціни, відбулося падіння національної валюти, і уряд із цим абсолютно нічого не може вдіяти. «Подивіться на стан ЖКГ, на те, що робиться з тарифами. Вже одного цього достатньо, щоб відправити цих людей у ​​відставку. А якщо врахувати всі результати діяльності нинішнього Кабміну, його відставка - це вже необхідність», - вважає експерт. За словами економіста Бориса Кушнірука, проблема уряду пов'язана з тим, що для того, аби провести реформу, треба чітко відповісти на запитання, чого ми хочемо досягти, яку Україну хочемо побудувати. Але держчиновники не дадуть відповіді. «Всі кроки є хаотичними і нікуди не ведуть. Треба бачити, яку модель хочете побудувати: яке відношення малого та великого капіталу, яким чином побудуєте соціальну систему тощо. Має бути концептуальне бачення того, що ви хочете отримати. На жаль, у цього уряду концепту немає. Немає в уряді й того, хто був би ідеологом цього концепту. Як правило, в країнах, де реформи відбулися успішно, такі ідеологи були», - зазначає експерт. За його словами, одним з найбільших провалів стала система соцстрахування. «Очевидно, що тут головна провина лежить на міністрі соцполітики, який хоча й цілком професійний, але при цьому чітко стоїть на засадах збереження старої корумпованої системи соцстрахування, яка не дозволяє провести в тому числі й податкову реформу. Єдиного реєстру отримувачів соціальних пільг як не було, так і немає. Моє особисте велике розчарування серед провалів - це блок соціальної політики: відібрали пільги, скоротили їх», - нагадав Борис Кушнірук, наполягаючи на тому, що має бути проведено приватизацію, оскільки у нас як було три тисячі держпідприємств, так і залишилося, хоча це очевидне джерело для корупції. Особливе побоювання висловив АСН директор інформаційно-аналітичного центру «Перспектива» Павло Рудяков, попередньо поставивши уряду «незадовільно» за роботу. За його словами, якщо оцінювати цю роботу за 100-бальною системою, можна поставити 51 бал, якщо за 10-бальною - 5-6, а якщо за п'ятибальною - то це двійка. Мовляв, «уряд за цей рік лише втратив сегменти, які до цього перебували під контролем». При цьому уряд поступово звужує сферу своєї компетенції, що може призвести до того, що система державного управління припинить бути функціональною. За його словами, протягом року уряд займався лише тим, що проводив засідання, проте жодного рішення цих засідань не реалізовано на практиці. Разом з тим експерт вважає, що уряд найближчим часом не буде переформатовано: «Можливо, з'являться тільки якісь нові персоналії, посади, але переформатування, під яке міг би потрапити прем'єр-міністр або якісь знакові фігури, в Кабміні не відбудеться». Так чи інакше, але особливого оптимізму (та й узагалі позитивного настрою) немає ні в кого. Якщо коротко, то тарифи підвищили (на догоду МВФ, не думаючи при цьому, як створити умови, аби почав зростати й добробут народу), нову поліцію створили, але реальними реформами так ніхто і не займається. Але європейський вектор розвитку, яким за інерцією прикривають багато з того, що не до душі простим людям, - це не лише звичка звіряти кожен чих з ЄС, а ще й уміння по-європейськи відповідати за свої вчинки. Тут виникає питання, як би вчинив уряд у кожній з європейських країн, якби за свою роботу отримав від громадськості оцінку, порівнянну з тією, яку отримав наш Кабмін за рік своєї діяльності? Відповідь очевидна. Та от чи зможе наш уряд вчинити по-європейськи - питання риторичне.
07-12-2015 12:21 Публікації - Політика

Налаштування пошуку

Оберіть тип матеріалу

Оберіть тематику

За весь час

Не пропустіть

Кошеня в будинку: що потрібно знати про маленьких мурликів
Кошеня в будинку: що потрібно знати про маленьких мурликів
Коли в будинку з'являється маленьке кошеня, власнику необхідно забезпечити належний догляд Що потрібно придба....
Відкриття чакр: як досягти внутрішньої гармонії
Відкриття чакр: як досягти внутрішньої гармонії
Чакри — це енергетичні рівні розвитку Це наші внутрішні центри сили, якими протікає енергія
Як створити місце сили у своїй квартирі
Як створити місце сили у своїй квартирі
Будинок може не тільки захищати нас від зовнішніх факторів, але й надавати сили Такий куточок можна створити у....
Життя без стресу: як дійти згоди із собою та зі світом
Життя без стресу: як дійти згоди із собою та зі світом
Стрес є невід'ємною частиною життя сучасної людини Незважаючи на те, що в житті кожного з нас бувають складні ....
Як боротися з негативними енергетичними впливами
Як боротися з негативними енергетичними впливами
Кожна людина зазнає негативного впливу: втома, дратівливість та раптові болі – ознаки енергетичної атаки Борот....
більше матеріалів
/-0,072042942047119-/ /-pc-/
Top