counter


Пошук

Сортування:
У змінах до Конституції два дискусійних питання, пов'язаних з особливим статусом Донбасу та наданням президенту повноважень розпускати місцеві органи самоврядування. Таку думку «Аналітичній службі новин» висловив директор Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. «Норма, яка викликає багато суперечок, — це особливий статус окремих районів Донбасу. Росія і сепаратисти наполягають на тому, щоб це було закріплено в Конституції. Але, найпевніше, цю норму закріплять у перехідних положеннях», — сказав він. Таким чином, за його словами, це буде певним компромісом, який відображає позицію України за мінськими домовленостями і демонструє, що ми враховуємо цю проблему в конституційних змінах. Крім того, він пояснив, що в перехідних положеннях Конституції буде зафіксовано посилання на закон про особливий статус окремих районів Донбасу, що передбачає визначення самого статусу не Конституцією, а законом. «Навіть більше, змінювати закон можна буде навіть не конституційною більшістю», — додав він. Ще одним дискусійним питанням, на думку політолога, є надання президенту інструментів впливу на місцеві органи влади. «У тексті змін до Конституції є пункт, що дає змогу президентові, у разі прийняття місцевими органами влади неконституційних рішень, розпускати їх. Багато хто вважає, що це посилення впливу глави держави і ослаблення інституту місцевого самоврядування. Однак тут йдеться про баланс повноважень. Президент — гарант Конституції. Саме він, а не парламент і уряд, повинен стежити за дотриманням Головного закону. Відповідно, у нього повинні бути інструменти впливу на ситуацію в разі прояву сепаратизму чи інших форс-мажорних обставин», — вважає аналітик. За його словами, якщо у центральній владі не буде впливу на місцеві органи влади, то матимемо ризики «розповзання» країни, коли одні будуть ухвалювати рішення про членство в ЄС, а інші в МС. «Не думаю, що президент буде щотижня або щомісяця користуватися своїм правом розпускати місцеві органи влади. Таке право буде використовуватися лише у форс-мажорних, екстраординарних ситуаціях, а вони часто не виникатимуть», — резюмував експерт.
«Вільне» плавання Криму під російськими прапорами триває ось уже 15 місяців. «Крим — наш», — й далі наполягають у Білокам'яній, «Крим — це Україна» — захищають територіальну цілісність вітчизняні політики і дипломати. А тим часом півострів в лещатах європейських санкцій, юридичних і політичних розбірок між Україною і Росією, дрейфує шляхом політичної та економічної невизначеності. За крок від блокади На початку червня група народних депутатів виступила з ініціативою ввести повну політико-економічну блокаду Криму: обмежити в'їзд-виїзд громадян на півострів, заборонити ввезення-вивезення будь-яких вантажів туди-звідти (крім вантажів Червоного Хреста і Червоного півмісяця, — авт.), припинити торговельні відносини. Головне науково-експертне управління Верховної Ради забракувало документ, вказавши на низку юридичних неточностей та неузгодженостей з Основним законом країни. Під сумнів необхідність введення блокади Криму поставили й економісти. За словами проектного менеджера «Ліги фінансового розвитку» Андрія Блінова, блокада Криму на сьогодні не надто доречна і чесна, оскільки Україна й надалі веде торговельні відносини з Росією загалом. «В умовах, коли українська влада, оголосивши Росію — агресором, з нею торгує, не дуже зрозуміло, чому населення в цій ситуації морально або фактично ганблять за торговельні відносини між собою. Держава користується подвійними стандарти, якщо навіть не потрійними. На мій погляд, у цій ситуації вводити блокаду неетично щодо власних громадян. Уряд повинен піклуватися про власних громадян. Спочатку треба запропонувати переїхати кримчанам на контрольовану територію, а після цього вже блокувати», — розмірковує Блінов. Експерт переконаний: якщо вводити блокаду в умовах, коли на півострові залишається проукраїнська населення, то це лише погіршить ситуацію і посіє сумніви в головах цих людей, ще віддалить Крим від України. Часткову блокаду півострова підтримує директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала. «Мінімум кримчани повинні платити за воду, електроенергію за світовими цінами. Україні варто ввести політично-економічний карантин Криму», — сказав експерт. Сила санкцій Методом батога повернути Крим в лоно України намагається ЄС. Днями Рада Європейського Союзу на рік (до 23 червня 2016 року) продовжила санкції проти Криму у відповідь на незаконне приєднання півострова до Росії. Обмеження містять заборону на імпорт в ЄС продукції, виготовленої в Криму і Севастополі. Громадянам країн ЄС і європейським компаніям забороняється інвестувати в економіку Криму, зокрема придбавати нерухомість і фінансувати кримські компанії. Обмеження триватимуть й  у  галузі туризму, що означає заборону на відвідування європейськими круїзними лайнерами кримських портів, за винятком надзвичайних випадків. На думку політичного аналітика Інституту євроатлантичного співробітництва Володимира Горбача, ефект від санкцій ЄС щодо Криму буде таким самим, як і раніше, санкції заважати розвиватися півострову. «Санкції, продовжені ЄС, в першу чергу, спрямовані проти Росії і російських чиновників, окремих суб'єктів економічної діяльності і проти припливу інвестицій до Криму. Санкції чинні рік й діятимуть надалі. Їхній ефект такий самий, як і раніше. Це змушуватиме РФ компенсувати недозароблені в Криму гроші з російського бюджету. Зрозуміло, що від цього певною мірою страждає населення. У виграші лише бюджетники і російські силовики, а інші люди, наприклад, представники малого та середнього бізнесу, від цього страждають. Санкції не даватимуть змоги Криму розвиватися так, як він міг би розвиватися за нормальної ситуації у складі України», — заявив Горбач. У свою чергу директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко вважає, що санкції, введені Заходом щодо Криму, загрожують півострову поступовим економічним згасанням. «Фактично Крим перетворюється на сіру зону, яка не в змозі нормально розвиватися. Всі укладені там угоди можуть бути оскарженими в міжнародних або українських судах», — зазначив економіст. Устенко додав, що у зв'язку з продовженням економічних санкцій, Крим очікує зниження товарообігу, а також неможливість розвитку транспортної інфраструктури. Крім того, не будуть працювати на території півострова банки, які переймаються власною репутацією, що призведе до недорозвинення банківської системи і загалом фінансового сектору. Примарні перспективи Погіршує економічну ситуацію півострова і позиція Росії. Експерти стверджують, що Кремль не зацікавлений, точніше не має змоги в повному обсязі фінансувати анексований півострів. «На Крим чекає розвал і демонтаж тієї економічної моделі, яка йому дісталася у спадок від Радянського Союзу. Росії бракує коштів для ведення там повноцінної економічної діяльності. Тому за час окупації забезпечуватимуть лише військову інфраструктуру. Місцеве населення не цікавить російську владу», — стверджує експерт Аналітичного центру «Політика» Володимир Цибулько. За його словами, поступово інфраструктура півострова занепадатиме. Крім того, політолог зазначив, що з Криму виїде багато молодих фахівців. «Вони переберуться в Україну, Туреччину або навіть до Росії. Фактично, відбудеться вимивання продуктивного класу населення. На нього чекає одна доля — кооператив пенсіонерів на півострові», — додав він. Таку ж думку поділяє й керівник Інституту практичної політики Богдана Бабич. Вона вважає, що Крим у майбутньому лише деградуватиме. «Хрущов свого часу не просто так подарував Крим, він віддав його з точки зору економічної доцільності. Крим нині відрізаний від Росії. Це регіон, який не в змозі самостійно налагодити повністю всю інфраструктуру і нормально розвиватися. Він абсолютно дотаційний. Тож невідомо коли, але якщо в Україні все буде добре, то повернення Криму — це питання часу», — вважає Бабич і закликає українську владу розробляти стратегію розвитку Криму і показати Криму, яким чином Україна бачить розвиток цього регіону. До речі, як каже голова центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко, на тлі економічної неспроможності Росії повноцінно бюджетувати Крим, Україна має шанс схилити жителів півострова на свій бік. «Збереження економічних зв'язків з Кримом в перспективі важливо. Якщо, наприклад, в Росії ситуація буде розгортатися таким чином, що РФ не може контролювати Крим, то тоді економічні зв'язки дадуть змогу швидше і легше реінтегрувати півострів», — наголосив Фесенко. Чекаючи блудного сина На запитання, коли і як Україна може повернути Крим, мабуть, ніхто не дасть точної відповіді. Президент Петро Порошенко під час підсумкової річної прес-конференції зізнався, що за рік не впораємося. 10—20 років буде потрібно, щоб повернути Крим — такий прогноз екс-представника Президента в Криму Сергія Куніцина. Мер Києва Віталій Кличко вважає, що Крим повернеться, коли в Україні успішно втілять реформи. До слова, в АП розраховують (план максимум) побудувати нову Україну до 2020 року. Тобто за всіма прогнозами повернення Криму триватиме роки. Єдине, що може його прискорити, — кардинально зміниться свідомість кримчан: вони перестануть мислити категоріями російської пропаганди і в них прокинеться здоровий економічний глузд.
Процес повернення Криму буде тривалим, тому необхідно розробити довгострокову політику щодо півострова і визначитися з тим, як підтримувати економічні зв'язки з Кримом. Таку думку «Аналітичній службі новин» висловив політолог, голова центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. «Доля Криму, на жаль, зараз більше залежить від Росії, ніж від України. Санкції не повернуть Крим Україні. Функція санкцій в цьому випадку - покарання Росії за порушення міжнародного права. Покарання конкретних осіб, є обмеження. Хто думає, що санкції - це спосіб повернення Криму Україні, - це не так. Давайте не формувати собі ілюзії. Воювати за Крим ніхто не буде. Може, хтось і хоче воювати, але він тоді не розуміє, що спроба воювати за Крим створить великий ризик для всієї України. Від того, що буде з Росією далі, як розвиватиметься ситуація в Росії, від цього і залежить доля Криму в різних сенсах - від гуманітарної ситуації до соціальної, економічної і політичної», - розповів Фесенко. Також політолог зазначив, що є дві крайності в стратегії щодо Криму, між якими і буде коливатися Україна. «Перша - повна блокада Криму. Думаю, що повної блокади НЕ БУДЕ з різних причин. Зокрема й тому, що там є українські громадяни. Є розірвані сім'ї і закривати можливість для відвідувань буде неправильно і не по-людськи. Що стосується економічних зв'язків, досвід багатьох країн свідчить про те, що стратегічне ставлення в таких випадках - юридичне невизнання. Але це не заважає економічним відносинам. Це може бути оптимальною стратегією на майбутнє», - розповів експерт. За словами політолога, блокада означатиме відмову за нашим власним бажанням від Криму. Росія вже відрізала півострів від України політично. Якщо економічно розірвати всі зв'язки з Кримом, то Україна тільки сприятиме тому, що Крим все більше буде російським. «Збереження економічних зв'язків із Кримом в перспективі важливо. Якщо, наприклад, в Росії ситуація розгортатиметься таким чином, що РФ не зможе контролювати Крим, то тоді економічні зв'язки дадуть можливість швидше і легше реінтегрувати півострів», - підкреслив Фесенко. Експерт розповів, що створювати ціле міністерство у справах Криму - це зайве. На його думку, зовсім незрозуміло, чим воно буде займатися і чи не стане лише великою бюрократичною структурою. «Я думаю, що повинен бути спецпредставник, певне агентство, яке займатиметься складними питаннями, пов'язаними з Кримом. Ну тут потрібно дуже чітко визначити функції цього органу виконавчої влади, чим саме він буде займатися. Простий приклад - треба займатися захистом прав простих громадян на цій території. Питання - як і через кого. Питання контролю торгових відносин, визначення, чим ми можемо торгувати з Кримом, а чим - недоцільно торгувати. Наприклад, Китай, який не визнає Тайвань незалежною державою і критично ставиться до всіх країн, які визнають Тайвань, все одно торгує з ним. Свого часу Федеративна Республіка Німеччини торгувала зі Східною Німеччиною, хоча там тоді теж була складна історична ситуація», - розповів політолог. На його думку, в цьому органі має бути мінімальний штат і чітке коло функцій. Цей орган повинен виконувати контрольні функції, займатися інтересами кримських татар. Фесенко критично ставиться до ідеї об'єднати в одному законі всі обмеження щодо Криму і Донбасу, оскільки там різні ситуації. «На Донбасі йде війна. Була гібридна війна, а зараз гібридне перемир'я. Продовження війни навіть у обмежених масштабах обумовлює блокаду. З Кримом війни немає, але рівень контролю, рівень безпеки, митний контроль повинні бути як на державному рівні. Нам треба готуватися до того, що проблема Криму - це не та проблема, яка буде швидко вирішена. Немає ніяких умов для її швидкого вирішення. Тому необхідно запланувати довгострокову політику, яка б мінімізувала ризики для України. Ще одна складова політики у кримському питанні - яким чином домагатися фінансових компенсацій від Росії. Але це треба зробити так, щоб це не виглядало як наша згода за певні гроші від Росії визнати анексію Криму», - вважає політолог. Фесенко розповів, що функції кримського прокурора повинні лягти на плечі прокурора сусідньої області, наприклад, Херсонської. Створення окремої посади прокурора Криму - зайва формальність. «Думаю, що краще було б об'єднати. Наприклад, призначають прокурора Херсонської області і більшість питань, що виникають з громадянами України, які перебувають у Криму, або правові проблеми, пов'язані з кордоном, може вирішувати прокурор Херсонської області. Він може виконувати обов'язки прокурора Криму. Це треба для того, щоб підтвердити, що Крим залишається в складі України. І водночас це робиться для того, щоб не призначати формального прокурора, який просто отримуватиме зарплату», - підсумував Фесенко.
Імовірність того, що Прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк добровільно піде у відставку невелика. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив директор Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.   «Якщо Юрій Віталійович (Луценко - ред.) щось каже, це не випадково. Це витік кулуарної інформації. Тому восени можна очікувати переформатування уряду. Але не думаю, що мова йде про якийсь конкретний план», - сказав він.   При цьому він зазначив, що переформатування може полягати в тому, що змінять тільки кількох міністрів.   «Це не означає, що обов'язково буде нова коаліція і Прем'єр», - заявив він.   Політолог нагадав, що новий Прем'єр-міністр може з'явиться тільки в трьох випадках.   «Або якщо буде нова коаліція, або у разі добровільної відставки Прем'єр-міністра, або якщо Верховна Рада відправить його у відставку», - пояснив він.   Разом з тим, Фесенко вважає малоймовірним факт добровільної відставки Прем'єр-міністра.   «Поки непомітно таке бажання в Арсенія Петровича, але теоретично це можливо. Він уже таку спробу робив», - сказав він. Крім того, експерт додав, що в уряді може з'явитися нова посада - віце-прем'єр міністра з європейської інтеграції.
Ніяких принципових змін у відносинах між Польщею та Україною з перемогою на польських президентських виборах Анджея Дуди не відбудеться. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив політолог Володимир Фесенко.   «У польських елітах існує певний консенсус - це установка на стратегічне партнерство з Україною. Підтримка євроінтеграційних устремлінь України та підтримка в нинішньому конфлікті з Росією. Тут ніяких принципових змін не буде, можуть бути тільки якісь дрібні нюанси. Давайте враховувати, що президентом став політик молодий, не дуже-то досвідчений. Все-таки досвід його обмежений, йому доведеться адаптуватися. Крім того, у Польщі набагато впливовішим є уряд. Саме уряд визначає як внутрішню, так і зовнішню політику Польщі», - сказав експерт.  Фесенко зазначив, що новому президенту Польщі свій авторитет ще доведеться напрацьовувати, оскільки він швидше став главою держави завдяки тому, що сформувалося критичне ставлення до нинішньої правлячої польської влади.   «Голосували не стільки за нього, скільки проти представників нинішньої правлячої партії. Є звичайно, складні моменти - такі як ОУН-УПА, але ця тема другорядна, вона скоріше важлива для маргінальних політиків. Серйозні політики намагаються її вводити в більш нейтральний контекст», - зазначив політолог.   Експерт підкреслив, що орієнтованість Польщі на Європу залишиться колишньою.   «Польща з ЄС виходити, звичайно ж, не буде. Тим більше, що вона багато чого отримала. Саме завдяки ЄС Польща отримала статус регіонального лідера. Може, будуть прагнути до прояву більшої самостійності в окремих питаннях. Але це буде залежати не стільки від президента, скільки від нового уряду, якщо такий буде після парламентських виборів у Польщі. Цілком можливий варіант коаліційного уряду», - сказав політолог.  Фесенко також підкреслив, що Порошенку змінювати свою тактику спілкування з польським президентом не варто. Головне завдання українського гаранта - швидко встановити особистий контакт з польським президентом, схилити його на свій бік і встановити хороші особисті стосунки.   «Фактор хороших особистих стосунків дуже важливий у дипломатії. І Порошенко це розуміє, і він цим користується. Треба діяти на основі того фундаменту відносин, який вже сформований і який зробив наші країни стійкими стратегічними партнерами», - підсумував Фесенко.
Нинішній Першотравень і День Перемоги минули відносно спокійно. Не було масштабних мітингів у традиціях СРСР, походів чітких колон з червоними прапорами і портретами «вождів». Притому колон, сформованих переважно з молоді, котра знати не знає, хто на плакатах і яка ідея цієї масової акції. Кажуть, перед Першотравнем ті, хто треба, з комуністами серйозну профілактичну бесіду провели про можливі наслідки розхитування ситуації в Києві. А на анонсований опозиційний двадцятитисячний мітинг з’явилося в 10 разів менше народу, оскільки ризики низько оплачувалися: за цілий день усього 100 гривень. Те, що мітинги – можливість заробити, відомо давно. Знайти таку роботу можна в Інтернеті, через знайомих. Оплата погодинна. Складає 15-50 гривень за годину, якщо просто постояти. Є й премії. Тим, хто тримає прапори, плакати, – накидають ще по 10-20 гривень. Преміюють і за «неофітів» – приведених з собою друзів і дітей. У підсумку за день може набігти непогана сума. Прикро, що ніхто з професійних мітингувальників не замислюється, що за 30 срібників нівелює протест як метод демонстрації громадянської позиції, протистояння діям влади, сваволі й решті неподобств. Яскравий приклад – акція шахтарів у Києві. Пам'ятаєте, як наприкінці квітня шахтарі, які приїхали відстоювати свої трудові права, загубилися в натовпі проплачених «протестуючих» – людей добряче напідпитку, які гарно орієнтувалися на території Маріїнського парку і в районі станції метро «Арсенальна»? Прибулі на заробітки антимайданівці поводилися точнісінько так само, як узимку 2013-14 років. Буквально відразу стало відомо, що замовник дійства – олігарх Рінат Ахметов. До речі, його підшефні «шахтарі», але не ті, що вугілля видобувають, а котрі футболісти, зовсім не бідують. Міг би і реальним шахтарям допомогти. На жаль... Довелося Кабінетові міністрів терміново вишукувати кошти. Притому і для шахт, вугілля з яких в Україну не потрапляє. Як пояснив АСН міністр соціальної політики й праці Павло Розенко, це тому, що де-юре шахтарі з так званих «ДНР» і «ЛНР» – представники українських підприємств: «Абсолютну більшість шахт зареєстровано на території України. Тобто це українські підприємства, українські працівники». Відзначимо, що протестами Ахметова зайнялися правоохоронці. Служба безпеки вже повідомила: відбуваються допити представників топ-менеджменту однієї з компаній бізнесмена щодо можливої ​​причетності до фінансування акцій у Києві. Також затримані люди, що привозили гроші з московського офісу екс-прем'єра Миколи Азарова, і так звані «тисячники», які організовували й фінансували постановочні акції в Києві. Можливо, саме тому анонсований на 9 Травня двадцятитисячний опозиційний мітинг провалився. Але ймовірність нових акцій залишається. Росія і збіглі політики працюють на дестабілізацію ситуації всередині України, зокрема й на наростання громадянського невдоволення, створення негативного іміджу нашої країни в очах світової громадськості. Наступний період активного проведення «акцій протесту», ймовірно, варто очікувати 25 травня  – на річницю виборів Президента України, який, як відомо, обіцяв виборцям «життя по-новому» і найголовніше: «антитерористична операція не може і не буде тривати два-три місяці. Вона повинна і буде тривати години». Так що ж робити, щоб Україну не лихоманило за допомогою проплачених мітингів? Рецептів багато. Найбільш радикальні  – застосовувати силу. Але силовий розгін  – не панацея. Піди доведи, особливо нашим друзям з ЄС, що акція не справжня. Та й у влади може виникнути спокуса всіх незгодних таврувати прізвиськом «тітушки» й вантажити в автозаки. До того ж, стаття 39 Конституції гарантує: громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації.  Є ідея ввести кримінальну відповідальність за організацію псевдо-мітингів. Її також розкритикували. Нагадаємо, вона – дітище народного депутата Антона Геращенка. Вже оформлена в законопроект № 2651, який передбачає внесення доповнень до Кримінального кодексу щодо підкупу учасника масового заходу. Карати пропонується не тих, хто стоїть за гроші, а їхніх спонсорів  – організаторів дійства. Проте багато хто впевнений: це як мінімум не допоможе. І поки буде попит, залишиться і пропозиція. На думку політолога Олексія Вороненка, люди погоджуються брати участь у подібних акціях через бідність.  «У нас можуть все і всіх згребти в одну купу і заборонити мітинги взагалі. А мирні мітинги  – це нормальна європейська практика. Вони проходять у всіх цивілізованих країнах», – сказав він у коментарі АСН. З ним згоден і глава Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко: «У людей справді є проблеми з доходами. Якщо мітинги проходять у межах закону, немає нічого катастрофічного, навіть якщо вони й проплачені». Політолог Володимир Золотарьов дивиться на проблему філософськи. Він вважає, що будь-який мітинг в тій чи іншій мірі проплачений: там працюють організатори, орендують апаратуру, замовляють символіку  – прапорці, листівки. «Суспільство має змогу відрізнити брехню від правди. Адже і «фінансовий майдан», і протест шахтарів, і претензії до тарифів не отримали підтримки», – дійшов висновку він. Політолог Юрій Палійчук упевнений, що проплачені мітинги будуть доти, поки будуть ті, хто готовий виходити на протест за гроші. Позбутися їх можна тільки еволюційним шляхом, що вже зараз виходить непогано. «Журналісти навчилися розрізняти справжні акції протесту й мітинги, проплачені чи організовані за допомогою адміністративного ресурсу, активно відстежують такі випадки», – акцентував він. Хай там як, але всі сходяться на думці: дискредитації протесту платними акціями бути не повинно, а якщо вже сталося, винні мають бути покарані. І боротися потрібно превентивно: шукати призвідників, а не ганятися за бабусями й студентами. «Демократія  – це право, а не те, що купується і продається», – упевнений директор Центру суспільних відносин Євген Магда. Як бачимо, звести нанівець платні мітинги непросто. І будь-які необережні кроки можновладців можуть принести не тільки рейтингові втрати їм особисто, а й применшити авторитет країни в очах наших західних партнерів, які часто не хочуть вникати в хитросплетіння українського політичного життя. Кремль же і його слуги зовсім не відмовилися від так званого «третього Майдану». І треба бути вкрай обережними всім  – як мовиться, навіть на холодну воду дути. Адже якщо вдасться дестабілізувати ситуацію в Україні, держави може не стати, і отримувати економічні й політичні дивіденди, як і мітингувати за тридцять срібників, буде вже ніде й нікому.    
Рівно півроку тому Верховна Рада зважилася на кадровий експеримент. Голосуючи за новий уряд на чолі з Прем'єр-міністром Арсенієм Яценюком, до складу Кабміну ввели трьох міністрів-іноземців (вони відразу ж отримали українське громадянство, - авт.). Главою Міністерства фінансів стала уродженка США з українським корінням Наталія Яресько. Міністерством економрозвитку і торгівлі доручили керувати литовцеві Айварасу Абромавичусу. А головним з медицини - міністром охорони здоров'я став грузин Олександр Квіташвілі. Пізніше іноземців почали брати в «зами». Так, першим заступником міністра внутрішніх справ Арсена Авакова стала грузинка Ека Згуладзе. Грузина своїм заступником взяв і міністр юстиції Павло Петренко. Додалося іноземців і в Генеральній прокуратурі. «Правою рукою» генпрокурора Віктора Шокіна і основним з реформ в ГПУ призначено вихідця з Грузії Давида Сакварелідзе. До речі, останнього «сватали» на посаду директора Антикорупційного бюро (взяти участь у конкурсі йому завадило громадянство Грузії, - авт.). Окрім того, на сьогоднішній день у Кабміні працює більше 140 радників з США та ЄС. Такий попит на заморських фахівців вище керівництво країни пояснювало новими викликами перед країною, які під силу ефективним менеджерам. У свою чергу, іноземці обіцяли провести в Україні реформи - швидкі і радикальні. Обіцяли багато, але що в підсумку встигли зробити за півроку? «Аналітична служба новин» (АСН) спробувала чесно відповісти на це питання і оцінити ефективність іноземців. Головна по кредитах Одна з перших обіцянок Яресько на посаді міністра фінансів стосувалася отримання Україною кредиту від МВФ. Тривалі переговори з Міжнародним валютним фондом завершилися успішно. У березні наша країна отримала перший грошовий транш. І, як кажуть у кулуарах парламенту, багато в чому це заслуга Яресько. Й натякають, що майбутні кредити, які може отримати Україна, будуть дані саме під це ім'я. Мовляв, за час роботи в Держдепі Яресько набула солідної політичної і фінансової ваги, і впливові фінансові інституції вбачають у ній надійного перемовника. «У 2016 році НАК «Нафтогаз України» вже не буде збитковим», - обіцяла Наталія Яресько. І перші кроки до реалізації цієї обіцянки здійснила. За оцінкою самої Яресько, урядові за перші місяці 2015 року вдалося знизити збитковість "Нафтогазу" з 10-ти до 1,5 мільярда доларів. У компанії був проведений аудит за останні три роки, поступово викорінюється корупція. Крім цього, як і обіцяла Яресько, «Нафтогаз України» поки вчасно розраховується з «Газпромом». З іменем Яресько пов'язують і «тарифну» реформу ЖКГ. Міністр упевнена, що підвищення тарифів на газ у найближчому майбутньому призведе до підвищення енергоефективності й скасування «тіньових схем» при розподілі блакитного палива. Тобто, умовно кажучи, Яресько прогнозує, що в перший час українцям буде боляче, але потім вони від ринкових тарифів ЖКГ тільки виграють. А щоб «пом'якшити» шок від платіжок за «комуналку», Яресько спільно з колегою з Мінсоцполітики напрацювали нову систему субсидій - нібито вони передбачені тільки для дійсно соціально незахищених верств населення. А як воно буде насправді, покаже час. Також Яресько спрямувала дії уряду на зниження фіскального тиску в країні. Україна пішла шляхом зменшення кількості податків. З двома паспортами в кишені Саме так працює міністр економрозвитку Айварас Абромавичус. Політик отримав українське громадянство, але не поспішає відмовлятися від литовського. І чомусь в Україні, де заборонено подвійне громадянство, всі заплющують на це очі. Але не будемо акцентувати увагу на законослухняності Абромавичуса, а зосередимося на його реформаторських здібностях. У перші дні своєї міністерської роботи Айварас Абромавичус обіцяв суттєво скоротити штат міністерства (Мінекономрозвитку - найбільше міністерство за кількістю співробітників у Європі, - ред.). Але зі скороченнями він поки не поспішає. Ще одна обіцянка литовсько-українського міністра – у межах дерегуляції бізнесу - скасувати 177 ліцензій. Повною мірою реалізувати це не вдалося, але перші кроки зроблені. 5 березня 2015 Верховна Рада підтримала урядовий законопроект «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Ним скасовано понад 20 ліцензій. Спільно з Наталією Яресько Абромавичус успішно пролобіював ухвалення законопроекту, що передбачає скорочення податків і зборів з 22 до 9, а також скасування перевірок для малого й середнього бізнесу на 2 роки. На початку квітня він реалізував ще одну обіцянку - вніс на розгляд Кабміну «приватизаційний» список підприємств, при цьому майже втричі скоротивши кількість стратегічних. Але в графі «нереалізованого» у Айвараса Абромавичуса ще дуже багато обіцянок. Досі не представлений новий проєвропейський закон щодо держзакупівель. Пробуксовує ініціатива міністра щодо повного переобрання всього складу Антимонопольного комітету. Зволікає чиновник і з унесенням змін у призначення аудиторів до топ-100 компаній. Дотепер українці не дочекалися обіцяного скорочення процедури реєстрації власності з 27 до 2 днів, скорочення термінів видачі технічних умов у сфері будівництва з 30 до 10 робочих днів. В очікуванні страхової медицини Грузин Олександр Квіташвілі почав свою міністерську діяльність з «підтягування хвостів» попередників. МОЗ без зволікання провів усі тендери із закупівлі лікарських препаратів та обладнання. Більш того, в березні з ініціативи Квіташвілі Верховна Рада ухвалила закон, згідно з яким ліки будуть закуповуватися через ООН, Міжнародну асоціацію забезпечення медикаментами, Королівське агентство Великобританії, Глобальний механізм щодо забезпечення лікарськими засобами й Партнерство у сфері поставок і управління поставками. За словами міністра, це дасть змогу зробити закупівлі медикаментів повністю прозорими. У березні МОЗ спростив «процедуру ліцензування, передліцензійної перевірки, ліцензійні умови здійснення господарської діяльності з оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами». Також була ліквідована 5-річна перереєстрація лікарських препаратів, зареєстрованих у країнах Євросоюзу, Австралії, Америці. Серйозно взявся Квіташвілі й за кадрове питання: звільнені або відсторонені керівники департаментів відомства. Але головні реформи, як каже цей грузинсько-український міністр, ще попереду. Він має намір до січня 2016 привести Україну до страхової медицини. Підвищити зарплату медиків. Узаконити лікарняні каси, створивши чітку базу для розрахунків вартості послуг. А також запустити єдину електронну платформу для збору різного роду статистичних даних. Заступник на заступника не схожий Перший заступник міністра внутрішніх справ Ека Згуладзе часу для розкачування не брала. Вона відразу ж узялася за реалізацію своєї основної ідеї - створення патрульної служби. Очікується, що перші патрульні вийдуть на роботу в червні цього року в п'яти пілотних містах: Києві, Одесі, Харкові, Дніпропетровську й Львові. Згуладзе вдалося оперативно провести конкурсний відбір нових патрульних, запросити для їхнього навчання інструкторів із США, забезпечити новими авто та уніформою. Планується, що зарплата нових патрульних буде від 6-8 тисяч гривень. Ще одна обіцянка Згуладзе - створення Національної поліції. Поки поліцейська реформа пригальмована. Узгоджений законопроект досі не внесено до парламенту. Стопориться і створення спецназу за типом американського S.W.A.T. Згуладзе хотіла створювати його на базі загону спеціального призначення "Сокіл". Слабко просувається і процес щодо скорочення кількості МРЕВ. За словами Еки Згуладзе, їх кількість повинна бути зменшена з 228 до 64. Щоправда, зустрічатися з громадянами України, які не вірять вітчизняним чиновникам і зробили ставку на грузинку, пані Згуладзе не встигала, тож щоб не дратувати людей, у міністерстві вчинили просто – викреслили її прізвище з графіка прийому, і квит. Більше на словах, аніж на ділі вдається проводити реформи заступнику генпрокурора Давиду Сакварелідзе. У лютому він обіцяв ввести в штат ГПУ посаду антикорупційного прокурора - марно. Не запущений і відкритий конкурс на зайняття вакансій керівників місцевих прокуратур. До слова, Сакварелідзе обіцяв, що замість нинішніх 638 районних прокуратур шляхом злиття створять 178 місцевих прокуратур. Але віз і нині там. Дати шанс і придивлятися Оцінюючи діяльність міністрів-варягів, експерти і політики мають різні думки. «Нині ті іноземці, яких залучили до роботи в уряді не тільки на посади міністрів, але й на посади їхніх заступників, виглядають гідно й активно. До них є претензії, але менше, ніж до міністрів - наших співвітчизників, і їхня діяльність більш помітна», - каже політолог Володимир Фесенко. - На сьогодні цей експеримент себе виправдовує. Та все ж не варто перетворювати його в довгострокову і масштабну практику». Діяльність іноземних міністрів оцінювати передчасно. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив політичний експерт Євген Магда. «Ще рано оцінювати їхню роботу, адже минуло лише півроку, як вони очолили міністерства. Про це навіть Європейська комісія говорить, попри свою досить жорстку позицію по Україні», - сказав він. За його словами, одним з важливих питань, яке належить вирішити іноземним міністрам, є реструктуризація зовнішнього боргу. «Яресько та Абромавичус мають досвід роботи інвестиційними банкірами, гарні зв'язки. А гроші люблять тишу і неформальні контакти. Ми багато чого ще побачимо», - сказав Магда. На сьогодні Україна нічого б не втратила, якби не залучила в уряд іноземних міністрів. Таку думку АСН висловив  директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортник. «У Міністерстві охорони здоров'я Олександра Квіташвілі реформ немає і ними навіть не пахне. У Міністерстві економіки і торгівлі Абромавичуса ситуація не краща. Зовнішня торгівля України скорочується. Втрати експорту з України за минулий рік склали понад 6 мільярдів доларів, - вважає політолог. - Міністерство фінансів, яке очолює Наталія Яресько, частково успішне в залученні зовнішніх інвестицій. Однак замість потрібних 40 мільярдів вдалося залучити тільки 7 мільярдів МВФ, але їх ще необхідно отримати, а це непросто». Іноземців обов'язково треба залучати в український уряд, але тільки на посади радників, консультантів, а не в структуру. У цьому впевнений екс-заступник глави Адміністрації Президента України, народний депутат Ігор Попов. «Є побоювання, що не вдасться подолати питання мови, знання законодавчої бази, відмови від другого громадянства. Чи не зберігають вони другі паспорти? Як повинні нести відповідальність?» -- означив проблеми Попов. Категорично проти призначення іноземців в українські органи влади висловився народний депутат Сергій Власенко. «Ідея й далі призначати іноземців у владу - це абсурдний підхід. Зверніть увагу на інформацію, що у Айвараса Абромавичуса досі залишається громадянство Литви. Навіщо нам «парашутисти», які не живуть Україною, залишають для себе шляхи відступу, думають «Тут не вийде, поїду туди»? Нам потрібні люди, які вболівають за Україну», - обурився Власенко. За його словами, призначення іноземця на керівну посаду в центральний орган виконавчої влади, по суті, зменшує суверенітет України. «Якщо міністерство визначає політику держави в певній галузі, а ним керує іноземець, це означає, що він, а не українська держава визначає політику. Отже, це часткова втрата суверенітету», - пояснив свою позицію він. У чому єдині експерти, так це в тому, що реальні реформи в Україні почнуться тоді, коли на це буде політична воля всіх гілок влади країни. І саме тоді втратить актуальність, хто займає крісло міністра: українець чи іноземець. Адже і серед наших співгромадян є талановиті менеджери. Але не всім дають розвернутися й реалізувати себе.    
Діяльність іноземних міністрів більш помітна, ніж українських міністрів. Таку думку «Аналітичній Службі Новин» (АСН) висловив політолог Володимир Фесенко. «На даний момент ті іноземці, яких залучили до роботи в уряді не тільки на посади міністрів, але й на посади їхніх заступників, виглядають гідно і активно. До них є претензії, але менше, ніж до міністрів - наших співвітчизників, і діяльність їх більш помітна», - сказав він. За його словами, найбільш активним і помітним членом уряду є міністр фінансів Наталія Яресько. «Про неї навіть говорять як про потенційного претендента на пост прем'єр-міністра», - додав експерт. Крім того, на думку політолога, заслуговує на увагу і діяльність першого заступника міністра МВС Еки Згуладзе, і заступника генерального прокурора Давида Сакварелідзе, і міністра економіки і торгового розвитку Айваруса Абромавічуса. «На сьогодні цей експеримент собі виправдовує. Але все ж не варто його перетворювати на довгострокову і масштабну практику.», - підсумував він.  

Кошеня в будинку: що потрібно знати про маленьких мурликів
Кошеня в будинку: що потрібно знати про маленьких мурликів
Коли в будинку з'являється маленьке кошеня, власнику необхідно забезпечити належний догляд Що потрібно придба....
Відкриття чакр: як досягти внутрішньої гармонії
Відкриття чакр: як досягти внутрішньої гармонії
Чакри — це енергетичні рівні розвитку Це наші внутрішні центри сили, якими протікає енергія
Як створити місце сили у своїй квартирі
Як створити місце сили у своїй квартирі
Будинок може не тільки захищати нас від зовнішніх факторів, але й надавати сили Такий куточок можна створити у....
Життя без стресу: як дійти згоди із собою та зі світом
Життя без стресу: як дійти згоди із собою та зі світом
Стрес є невід'ємною частиною життя сучасної людини Незважаючи на те, що в житті кожного з нас бувають складні ....
Як боротися з негативними енергетичними впливами
Як боротися з негативними енергетичними впливами
Кожна людина зазнає негативного впливу: втома, дратівливість та раптові болі – ознаки енергетичної атаки Борот....
більше матеріалів
/-0,084636926651001-/ /-pc-/
Top