«Протест» за тридцять срібників

Нинішній Першотравень і День Перемоги минули відносно спокійно. Не було масштабних мітингів у традиціях СРСР, походів чітких колон з червоними прапорами і портретами «вождів». Притому колон, сформованих переважно з молоді, котра знати не знає, хто на плакатах і яка ідея цієї масової акції.

Кажуть, перед Першотравнем ті, хто треба, з комуністами серйозну профілактичну бесіду провели про можливі наслідки розхитування ситуації в Києві. А на анонсований опозиційний двадцятитисячний мітинг з’явилося в 10 разів менше народу, оскільки ризики низько оплачувалися: за цілий день усього 100 гривень.

Те, що мітинги – можливість заробити, відомо давно. Знайти таку роботу можна в Інтернеті, через знайомих. Оплата погодинна. Складає 15-50 гривень за годину, якщо просто постояти. Є й премії. Тим, хто тримає прапори, плакати, – накидають ще по 10-20 гривень. Преміюють і за «неофітів» – приведених з собою друзів і дітей. У підсумку за день може набігти непогана сума.

Прикро, що ніхто з професійних мітингувальників не замислюється, що за 30 срібників нівелює протест як метод демонстрації громадянської позиції, протистояння діям влади, сваволі й решті неподобств. Яскравий приклад – акція шахтарів у Києві. Пам'ятаєте, як наприкінці квітня шахтарі, які приїхали відстоювати свої трудові права, загубилися в натовпі проплачених «протестуючих» – людей добряче напідпитку, які гарно орієнтувалися на території Маріїнського парку і в районі станції метро «Арсенальна»? Прибулі на заробітки антимайданівці поводилися точнісінько так само, як узимку 2013-14 років.

Буквально відразу стало відомо, що замовник дійства – олігарх Рінат Ахметов. До речі, його підшефні «шахтарі», але не ті, що вугілля видобувають, а котрі футболісти, зовсім не бідують. Міг би і реальним шахтарям допомогти. На жаль... Довелося Кабінетові міністрів терміново вишукувати кошти. Притому і для шахт, вугілля з яких в Україну не потрапляє.

Павло РозенкоЯк пояснив АСН міністр соціальної політики й праці Павло Розенко, це тому, що де-юре шахтарі з так званих «ДНР» і «ЛНР» – представники українських підприємств: «Абсолютну більшість шахт зареєстровано на території України. Тобто це українські підприємства, українські працівники».

Відзначимо, що протестами Ахметова зайнялися правоохоронці. Служба безпеки вже повідомила: відбуваються допити представників топ-менеджменту однієї з компаній бізнесмена щодо можливої ​​причетності до фінансування акцій у Києві. Також затримані люди, що привозили гроші з московського офісу екс-прем'єра Миколи Азарова, і так звані «тисячники», які організовували й фінансували постановочні акції в Києві.

Можливо, саме тому анонсований на 9 Травня двадцятитисячний опозиційний мітинг провалився. Але ймовірність нових акцій залишається. Росія і збіглі політики працюють на дестабілізацію ситуації всередині України, зокрема й на наростання громадянського невдоволення, створення негативного іміджу нашої країни в очах світової громадськості.

Наступний період активного проведення «акцій протесту», ймовірно, варто очікувати 25 травня  – на річницю виборів Президента України, який, як відомо, обіцяв виборцям «життя по-новому» і найголовніше: «антитерористична операція не може і не буде тривати два-три місяці. Вона повинна і буде тривати години».

Так що ж робити, щоб Україну не лихоманило за допомогою проплачених мітингів? Рецептів багато. Найбільш радикальні  – застосовувати силу. Але силовий розгін  – не панацея. Піди доведи, особливо нашим друзям з ЄС, що акція не справжня. Та й у влади може виникнути спокуса всіх незгодних таврувати прізвиськом «тітушки» й вантажити в автозаки. До того ж, стаття 39 Конституції гарантує: громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації.

 Є ідея ввести кримінальну відповідальність за організацію псевдо-мітингів. Її також розкритикували. Нагадаємо, вона – дітище народного депутата Антона Геращенка. Вже оформлена в законопроект № 2651, який передбачає внесення доповнень до Кримінального кодексу щодо підкупу учасника масового заходу. Карати пропонується не тих, хто стоїть за гроші, а їхніх спонсорів  – організаторів дійства.

Олексій ВороненкоПроте багато хто впевнений: це як мінімум не допоможе. І поки буде попит, залишиться і пропозиція. На думку політолога Олексія Вороненка, люди погоджуються брати участь у подібних акціях через бідність.  «У нас можуть все і всіх згребти в одну купу і заборонити мітинги взагалі. А мирні мітинги  – це нормальна європейська практика. Вони проходять у всіх цивілізованих країнах», – сказав він у коментарі АСН.

З ним згоден і глава Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко: «У людей справді є проблеми з доходами. Якщо мітинги проходять у межах закону, немає нічого катастрофічного, навіть якщо вони й проплачені».Володимир Фесенко

Політолог Володимир Золотарьов дивиться на проблему філософськи. Він вважає, що будь-який мітинг в тій чи іншій мірі проплачений: там працюють організатори, орендують апаратуру, замовляють символіку  – прапорці, листівки. «Суспільство має змогу відрізнити брехню від правди. Адже і «фінансовий майдан», і протест шахтарів, і претензії до тарифів не отримали підтримки», – дійшов висновку він.

Юрій ПалійчукПолітолог Юрій Палійчук упевнений, що проплачені мітинги будуть доти, поки будуть ті, хто готовий виходити на протест за гроші. Позбутися їх можна тільки еволюційним шляхом, що вже зараз виходить непогано. «Журналісти навчилися розрізняти справжні акції протесту й мітинги, проплачені чи організовані за допомогою адміністративного ресурсу, активно відстежують такі випадки», – акцентував він.

Євген МагдаХай там як, але всі сходяться на думці: дискредитації протесту платними акціями бути не повинно, а якщо вже сталося, винні мають бути покарані. І боротися потрібно превентивно: шукати призвідників, а не ганятися за бабусями й студентами. «Демократія  – це право, а не те, що купується і продається», – упевнений директор Центру суспільних відносин Євген Магда.

Як бачимо, звести нанівець платні мітинги непросто. І будь-які необережні кроки можновладців можуть принести не тільки рейтингові втрати їм особисто, а й применшити авторитет країни в очах наших західних партнерів, які часто не хочуть вникати в хитросплетіння українського політичного життя.

Кремль же і його слуги зовсім не відмовилися від так званого «третього Майдану». І треба бути вкрай обережними всім  – як мовиться, навіть на холодну воду дути. Адже якщо вдасться дестабілізувати ситуацію в Україні, держави може не стати, і отримувати економічні й політичні дивіденди, як і мітингувати за тридцять срібників, буде вже ніде й нікому.