counter
поиск на сайте ИА ASN
рус укр
Архів
поиск на сайте ИА ASN


Пошук

Сортування:

Уряд не завжди діяв досить уміло й оперативно
Рік роботи українського уряду має неоднозначний вигляд, оскільки є як певні досягнення, так і провали. Порівняно з минулим роком є ​​певний прогрес, але все ж головна проблема в тому, що реформи рухаються занадто повільно. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив політолог, голова центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. «З одного боку, у найскладніших економічних умовах, як у минулому році, так і в цьому, вдалося утримати під контролем соціально-економічну ситуацію, не допустити колапсу української економіки - це було непросто. З іншого боку, поки що складно сказати, скільки це буде - 10, 11 або 12% ВВП. Різні цифри називаються. Але очевидно, що це буде один з найбільш кризових років за всю історію незалежної України. Відповідальність несе уряд, оскільки не завжди діяв досить уміло й оперативно. В ім'я порятунку фінансової системи іноді йшов на непродумані економічні заходи», - розповів політолог. За словами Фесенка, головна проблема, як і раніше, пов'язана з низькою якістю реформ. При цьому він зазначає, що, на відміну від минулого року, у цьому можна, у принципі, говорити, що реформи вже йдуть. «Деякі реформи не подобаються, як, наприклад, ситуація в енергетиці та з комунальними тарифами. Це зроблено багато в чому в межах програми отримання кредиту від МВФ. Нам довелося йти на непопулярні заходи в енергетичній та тарифній політиці. Чимало обґрунтованих звинувачень, що тарифи було завищено й розрахунки проводилися, що називається, на око. Є початок реформ у МВС, найяскравіший - поява дорожньої поліції та патрульних. Вона, звичайно, неідеальна, але не так корумпована. Поки є претензії щодо її ефективності, але контраст дуже помітний - він, швидше, позитивний», - зазначає Фесенко. Експерт також розповів, що в багатьох відомствах видно початок реформ, але їх темпи не викликають задоволення. Але є й відомства-аутсайдери, в яких немає навіть початку реформ. «Є претензії до багатьох міністрів, хтось пішов, когось звільнили, хтось під загрозою звільнення. Тобто якісний склад уряду теж викликає серйозні нарікання. Уряд як мінімум вимагає серйозного кадрового ремонту. Я думаю, що є серйозні проблеми з розподілом повноважень усередині уряду й відсутністю там координатора реформ. Арсеній Петрович намагається грати всі головні ролі, бути солістом скрізь і в усьому: і прем'єр-міністром, і головним реформатором, і головним євроінтегратором. А в результаті є серйозні проблеми: фінансовий процес євроінтеграції, я маю на увазі підготовку безвізового пакета. Там були серйозні зауваження до якості проекту. А все тому, що формально цим опікується Арсеній Петрович, а повинен опікуватися, як кажуть багато експертів, віце-прем'єр. Також було б бажано, щоб у нас був координатор реформ в уряді, тому що реформи йдуть безсистемной хаотично. З тих реформ, які вже здійснюються, звичайно ж, це реформа децентралізації, але це пов'язано не тільки і не стільки з діяльністю прем'єр-міністра. І ця картинка показує, наскільки неоднозначна ситуація з роботою уряду», - вважає політолог.
02-12-2015 18:40 Думки - Політика

У Блоці Петра Порошенка завжди були розбіжності і протиріччя
У фракції Блоку Петра Порошенка завжди були розбіжності і протиріччя, тому не варто очікувати, що нинішній конфлікт призведе до розпаду фракції. Таку думку «Аналітичній службі новин» висловив директор Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. «Це велика фракція. У таких великих фракціях завжди є неоднорідність. Це було і в Партії регіонів, і в «Батьківщині», і в «Нашій Україні». Не оминуло й БПП», - сказав він. Крім того, за його словами, немає чіткої, системної організації роботи фракції. «Є кілька людей, які по-різному виконують функцію керівника фракції. Формальний керівник - Юрій Луценко і неформальний - Ігор Кононенко. Але що Луценка, що Кононенка не всі сприймають як однозначного керівника фракції», - зазначив політолог. Також, на думку Фесенка, необхідно враховувати, що фракція дуже неоднорідна. «Там є представники й бізнесу, й громадських організацій, і колишні ударівці. У них у всіх різні погляди і розуміння політичної ситуації, стандарти поведінки, цінності. Все це впливає на внутрішні протиріччя», - вважає експерт. Він зазначив, що в БПП завжди були розбіжності і протиріччя. «Близько 40 депутатів не голосували за президентські законопроекти про децентралізацію. Не всі голосували за відставку Наливайченка. Але поки що не йдеться про такі принципові розбіжності, які можуть призвести до розколу фракції. Поодинокі виходи з фракції можуть бути», - резюмував Фесенко.
24-11-2015 18:10 Думки - Політика

Яким буде тарифний компроміс
Надворі листопад, за плечима - зима, а українці з острахом чекають на платіжки з опалювальною складовою, розрахованою вже за новими, задертими до небес тарифами. Платіжки ці з'являться в наших поштових скриньках практично з дня на день (може, когось вони вже встигли «ощасливити» своєю появою), тому в цьому очікуванні є якийсь елемент приреченості. Однак той, хто враховує у цьому непростому протистоянні між простими людьми і впевненою у правоті своїх вчинків та рішень владою ще й менталітет українців, намагається застерегти: мовляв, хто знає, чим обернеться, якщо наступити українцю на хвору мозолю, але відомо достовірно, що цього українець не терпітиме. А якщо й терпітиме, то недовго: поки мозоля не лопне. Але що на нас чекає: масові неплатежі (про провал всенародної субсидізації вже заявляли, і не раз), а потім перегляд драконівських тарифів у бік їхнього зменшення, або все ж таки вистачить мудрості не допустити неплатежів (а вони й справді створять безліч серйозних проблем, та ще й посеред зими, чи то пак - опалювального сезону), відшукавши потрібне в цій ситуації рішення? Саме це і спробувала з'ясувати «Аналітична служба новин» (АСН) за допомогою експертів. В очікуванні платіжок Як не дивно, але на перегляді тарифів у бік підвищення чесності їхнього нарахування (гадаю, всі, хто відстежує тему, пам'ятають висновки парламентської робочої групи про те, що вони не лише завищені, а ще й схема їхнього створення дуже далека від прозорості), що, враховуючи рівень доходів середньостатистичного українця, було б, по-перше, логічним, а по-друге, справедливим, наполягають далеко не всі незалежні експерти. Розгляньмо їхні доводи. Приміром, співголова Фонду енергетичних стратегій Дмитро Марунич запевняє АСН, що завищені тарифи - необхідність, узгоджена з міжнародними кредиторами. Мовляв, знизити їх буде непросто, оскільки це може спричинити навіть відмову кредиторів фінансувати Україну, що призведе до дефолту. «Парламентська комісія пояснила нинішній рівень тарифів тим, що обсяги газу, які мали йти, наприклад, підприємствам і населенню нібито за низькою ціною, з якоїсь причини не відображені в балансі, - пояснює експерт енергетичного ринку. - Що може змусити уряд знизити тарифи? Наприклад, тиск з боку політичних опонентів. Та от чи можна Юлію Тимошенко назвати опонентом? Вона - член правлячої коаліції, хоча й серйозно критикує уряд, зокрема за тарифну політику. Але ми повинні розуміти, що поточний розмір тарифів узгоджено з МВФ, і скасувати рішення про підвищення тарифів тепер навряд чи можливо». Дмитро Марунич зазначає, що узгоджено дефіцит фінансових планів того ж «Нафтогазу», а він безпосередньо залежить від тарифів. Мовляв, навіть спробувати переглянути чинні тарифи буде непросто, оскільки така спроба може спричинити певні дії з-за кордону - аж до припинення подальшого фінансування нашої країни. Якщо говорити про розвиток ситуації, то експерт очікує «дуже складної дискусії». За його словами, «з одного боку, буде популізм від окремих фракцій, які вже займають опозиційну позицію, а з іншого - буде дилема узгодженості всіх цих параметрів у бюджеті, зокрема з міжнародними кредиторами. Зменшення чи збільшення тарифів без узгодження з МВФ неможливе». Марунич вважає, що питання - не в тому, яка ціна на імпортний газ, а в тому, яка позиція з боку кредиторів України, як буде залагоджено це питання відносно дефіциту держбюджету в цілому і «Нафтогазу» зокрема. Якщо виникає проблема - люди її розв’язують До речі, фразу «нинішні тарифи - це вимога МВФ» як мантру повторює багато хто. Що нічого іншого не вийде, окрім як залишити їх на цьому рівні, інакше Україні загрожує банкрутство, впевнений і глава центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. «Наскільки завищені тарифи - це питання специфічне й делікатне. Але те, що поспішали, нашвидку рахували, і те, що вони трохи збільшилися, - це факт. Але тут ситуація дуже проста, і навіть Тимошенко цілком розуміє, що якщо хоче стати прем'єром на цій темі, вона не здобуде підтримки Заходу. Тому можуть бути хіба що певні коригування тарифів, а ось кардинального перегляду очікувати не варто», - вважає політолог. Він зазначив, що можливість виникнення невдоволення, яке переросте в масові заворушення, малоймовірна. «Що стосується заворушень, то в Україні ніколи не було серйозних заворушень на тлі соціальних проблем, крім шахтарських протестів початку 90-х років. В умовах глобальних соціальних проблем наші люди не йдуть протестувати, вони починають розв’язувати проблему, наприклад, припиняють платити, що у дійсності є найімовірнішим варіантом. Майдани у нас з'являються з політичних причин, а не з соціально-економічних. І для того, щоб виникли якісь більш-менш масштабні заворушення, їх має бути організовано», - пояснив Фесенко. Тимчасові заходи не допоможуть Що ми не можемо розраховувати на зниження тарифів, вважає і експерт з питань енергетики Михайло Гончар. Але тут є надзвичайно цікава обмовка: лише в тому випадку, якщо газовим ринком заправляє монополіст. А тому, щоб вирішити проблему раз і назавжди, впевнений він, «на газовому ринку необхідно створити конкуренцію». Це призведе до зниження тарифів природним шляхом і посприяє прозорості в роботі підприємств. На його думку, зниження тарифів - не основне питання, адже навіть якщо уряду вдасться змусити монополіста знизити ціну, це стане тимчасовим заходом, але не рішенням. «Якщо виникне здорова конкуренція, підприємства йтимуть не до підвищення тарифів, а до зниження шляхом ліквідації продуктивних витрат. Це допоможе підприємствам, які змагаються, взяти більшу частку ринку», - пояснює він «Аналітичній службі новин» (АСН), наводячи як приклад Норвегію - найбільшу газовидобувну країну в Європі. Там на газовому ринку існує близько десяти великих підприємців, котрі працюють здебільшого на експорт. Але норвезькі тарифи на газ вважаються найвищими по всій Європі. «Секрет полягає в тому, що населення може собі це дозволити. Рівень життя стає вищим, і держава збагачується», - сказав Гончар. А НАК «Нафтогаз» України, на його думку, необхідно зробити одним з гравців газового ринку. Уряду в цьому всьому відводиться роль інструменту, який мав удосконалити антимонопольне законодавство і створити дієвий механізм регулятора газового ринку як такого. Враховуючи те, що розмір тарифів фактично встановлюють монополісти, а люди не здатні їх оплатити, підприємці рано чи пізно залишаться або без платежів, або без лічильників, пояснює АСН директор енергетичних програм Центру світової економіки та міжнародних відносин НАН України Валентин Землянський. Фахівець переконаний, що тарифи призведуть до того, що споживачі припинять оплачувати свої рахунки. При цьому він вважає, що Кабмін легко б упорався з газовою монополією, якби з'явилася така мета: підтримав би інші газові компанії, знизив би податки, як роблять інші мудрі держави. «Та й чим нашу владу не влаштовували нормативи дворічної давнини? Все логічно: до 2500 кубометрів - одна вартість, після - ціна вища. А ці пільгові 1200 кубометрів газу на півроку не сприяють економії, адже холодно у нас як мінімум сім місяців на рік. Але розумніше було б зробити на цілий рік, адже люди б змогли коригувати свої потреби і розраховувати, коли і скільки кубів газу витрачати», - переконаний експерт енергоринку, роз'яснюючи, що «з подібними тарифами монополісти дуже скоро самі почнуть втрачати, бо від опалення будинки вони не відключать, а люди платити припинять. Що отримає країна в результаті? Якщо раніше справно платило 95% населення, то тепер буде добре, якщо проплатять 70% українців, і то насилу. Задушивши таким чином споживачів, підприємці задушать самі себе». Враховуючи настрої людей напередодні отримання платіжок, розуміємо, що такий сценарій розвитку ситуації цілком імовірний. Подарунок на прощання? Нещодавно було зроблено спробу згладити гостроту проблеми шляхом встановлення соціальної норми споживання газу - це 1200 кубометрів на весь опалювальний сезон. Це означає, що людина може сама визначати, скільки газу використовуватиме щомісяця в межах соціальної норми протягом опалювального сезону (хоча тут є нюанс: ці кубометри можна на свій розсуд використовувати впродовж півроку, а опалювальний сезон у нас триває 7 місяців). Крім того, прийнято рішення, що в лютому 2016 року буде здійснено контроль реальних витрат населенням газу для опалення та оцінено необхідність збільшення соціальної норми у разі холодної зими. Та от чи збільшать насправді чи тільки пообіцяли, щоб переключити увагу людей, це ще велике питання. «Полічімо коротко, - запропонував АСН заступник директора громадської організації «Публічний аудит» з інформаційної політики, фахівець у галузі права Андрій Вігірінський, - що нам продали за зарплату, яку чиновники отримують зі сплачених нами податків. Отже, опалювальний сезон (а саме протягом нього діє пільгова ціна 3,6 гривні за 1 кубометр газу для опалення будинку) триває з 1 жовтня по 30 квітня, тобто сім повних місяців, протягом яких ви отримали можливість використовувати 200 кубометрів газу за пільговою ціною. Обсяг газу за пільговим тарифом, який можна було б рівномірно використовувати протягом цього періоду, досі становив 1400 кубометрів на споживача. Тепер же споживач отримає 1200 кубометрів на цей самий період, тобто мінус 200 кубів і плюс обіцянку переглянути в лютому цю норму, яка фактично теж має зігрівати». Але все не так просто. З одного боку, за словами експерта, українцям як споживачам надано можливість самостійно розпоряджатися обсягом природного газу за пільговим тарифом. Тепер люди можуть використовувати його за один-два місяці, коли температура повітря буде дуже низькою або, наприклад, напередодні новорічних та різдвяних свят, коли і без того зростатимуть витрати сім'ї. Скорочення фактичних витрат у ці місяці призводить до пропорційного збільшення витрат природного газу в інші три-чотири місяці опалювального сезону, оскільки за газ доведеться платити по 7,2 гривні за кубічний метр. З іншого, людям варто звикати, оскільки Україна, як уже неодноразово акцентувалося, взяла перед МВФ зобов'язання взагалі скасувати з наступного року пільговий тариф (3,6 гривні за кубічний метр газу). «Поступово, - наголошує Андрій Вігірінський, - українців до цього готують. Глава НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв дослівно сказав таке: «Для споживачів, які не використовують газ для обігріву житла, а лише для приготування їжі та підігріву води, ціна - 7,188 гривні за кубометр. Це ще не ринкова, але вже наближена до ринкової ціна (ринковою зараз вважається близько 8 гривень за кубометр)». Крім того, Коболєв повторно зауважив, що тариф 7,2 гривні за кубометр не є ринковим, відповідаючи на запитання про те, за якою ціною НАК «Нафтогаз України» закуповує природний газ в «Укргазвидобування»: «Якщо вже на те пішло, то нехибною практикою буде продавати газ усім категоріям споживачів за ринковою ціною, яка наразі становить близько 8000 гривень за тисячу кубометрів. Ми готові до такого кроку? Команда «Нафтогазу» одразу пропонувала зробити такий кардинальний крок. Ринкова ціна плюс субсидії для тих, кому складно платити. Але той самий парламент заблокував це рішення і ухвалив варіант поступового підвищення цін. Тому поки що ціни реалізації «Укргазвидобування» залишаються нижчими за ринкові». Об’єм природного газу, який відпускається населенню за пільговим тарифом 3,6 гривні за кубометр, вважає Андрій Вигиринський, імовірно, доживає останній опалювальний сезон. І якщо навіть у лютому переглянуть обсяг споживання, за який сплачуватиметься за пільговим тарифом, це, за його словами, буде подарунком на прощання. Ось де притичина Але насправді, як зазначають фахівці з тарифно-газової проблеми, Кабмін не стільки побоюється гніву міжнародних фінансових структур, скільки доморощених олігархів. Про те, що українському уряду в питанні регулювання тарифів доводиться враховувати як інтереси народу, так і (як на мене, так насамперед) інтереси олігархів, «Аналітичній службі новин» сказав політичний експерт Петро Олещук. «Взагалі Кабмін перебуває в дуже складній ситуації. З одного боку, підвищення тарифів до економічно обґрунтованих - це одне з фундаментальних зобов'язань України. Необхідно вирішувати певні проблеми. З іншого боку, протести справді можливі, відповідні настрої в суспільстві є. Просто питання в тому, хто з політиків зможе якимось чином очолити ці хвилювання. Грунт загалом для протестів благодатний. Ситуація фактично патова, і як уряд виходитиме з неї, це ще питання», - вважає Петро Олещук. Експерт зазначає, що в уряді не згадують про результати роботи парламентської групи з встановлення прозорості тарифів через економічні інтереси людей, котрі мають відповідний дохід від підприємств. «Не треба забувати, що всі підприємства, наприклад ті ж енергетичні компанії, контролюються цілком конкретними олігархічними колами. Тому уряд стоїть перед вибором необхідності враховувати інтереси цих олігархічних кіл, але, з іншого боку, демонструвати суспільству, що він нібито про нього піклується. Але судячи з дій уряду, він більше відчуває для себе загрозу від олігархічних кіл, а не від суспільства», - підсумував Олещук. У свою чергу екс-міністр регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Анатолій Близнюк запевнив АСН, що бунтувати люди вже не будуть, вони просто припинять платити за газ. Експерт переконаний, що люди не зможуть покривати нинішні витрати за тарифами, а тому вважає повсюдну заборгованість за квитанціями передбачуваним підсумком цього опалювального періоду. «Тарифи надто завищені монополістами. Якщо торік на них впливала ціна закупівлі, то вже цього року вона майже вдвічі нижча. І чим же зумовлена ​​така вартість? За логікою речей, тарифи мали впасти разом зі зниженням цін на закупівлю. За допомогою цих напружених тарифів держава наповнить бюджет? «Нафтогаз» покриє борги? Чи знову хтось кишені собі наб'є? Не можу сказати, який з варіантів є найімовірнішим», - зазначив Близнюк, наголосивши, що невелике відхилення від ціни закупівлі зрозуміле, адже в собівартість включається ціна доставки. З іншого боку, в умовах децентралізації, на його думку, можна встановлювати локальні тарифи, враховуючи специфіку не лише області, а й районів. «А за великим рахунком, це черговий недолік уряду, адже проблему вирішити так легко! Чом би не запровадити правильний ринковий контроль прибутку монополістів? Держава повинна контролювати правильність віднесення витрат на собівартість продукції і фіксувати рівень рентабельності для монополістів до 10% понад першу суму», - запропонував екс-міністр. Він упевнений, що така реформа допомогла б знизити тарифи, але дуже сумнівається, що в найближчому році її проведуть. Що отримаємо на виході? Як бачимо, прогнози далекі від оптимізму. З одного боку, уряд нічого не може зробити нібито через домовленості з МВФ. З іншого, він і не хоче нічого робити, тому що боїться власних олігархів (або, що нескладно припустити в цій ситуації, він з ними в долі, а зарубіжжю заливає про боротьбу з корупцією). З третього, є доведений до відчаю народ, і яким буде його наступний крок, можна хіба що здогадуватися. Необгрунтовано завищені тарифи можуть призвести до того, що населення припинить платити за ними, що сприятиме збільшенню заборгованості перед НАК «Нафтогаз», запевнив «Аналітичну службу новин» (АСН) народний депутат Михайло Головко. Він нагадав, що «навіть міжнародні експерти та аудиторські компанії довели, що у нас завищені тарифи. Національна комісія з регулювання електроенергетики та комунальних послуг підвищила тариф на газ більше, ніж у сім разів, а для людей такі тарифи є просто непідйомними». Крім того, на думку парламентарія, «не завжди всі справедливо отримують субсидії. Понад те, люди починають шукати шляхи, як обдурити державу й оформити собі субсидію. Наприклад, ті, хто працює на приватних фірмах, просять платити їм мінімальну зарплату, а все решта в конверті. Таким чином створюється ще одна дірка, ще більше економіки йде у тінь, що не може не позначитися на бюджеті». Експерт з енергетичних питань Юрій Корольчук вважає, що розв’язати цю проблему можна із залученням правоохоронних органів. «У Верховній Раді було створено спеціальну робочу групу, яка займалася розслідуванням цього питання. Вони проаналізували і надали ту інформацію, яку отримали від причетних до тарифного питання структур. Але механізму зменшення ця робоча група не запропонувала. Чому я кажу, що тарифи завищені? Бо «Укргазвидобування» (компанія, яка займається видобутком газу всередині країни) ще на початку цього року писала, що їх влаштовувала ціна (вже з усім: з податками, рентою) близько 2900 гривень, тобто менше трьох тисяч. Як бачимо, ці цифри навіть менші за так звану пільгову соціальну ціну. Її завищено, у компанії вистачає грошей і для розвитку, і для буріння, і для інвестицій», - пояснив АСН Юрій Корольчук. Попереду - важка зима На думку екс-міністра вугільної промисловості Віктора Тополова, занижених тарифів в Україні бути не повинно і рівнятися потрібно більше на Європу. «Спочатку ми всіх під одну мірку рівняли низькими тарифами і плакали про дефіцит бюджету. Бо ті люди, у яких півтори тисячі квадратних метрів, споживали величезну кількість ресурсів, а грошей у бюджет вливали мало», - пояснив експерт. Тим не менш, за його словами, для певних верств суспільства нинішні тарифи об'єктивні, у той час, як для більшої частини українців вони непосильні. «Неправильна політика в системі компенсації, а точніше - неякісне її поширення. Люди не встигли зреагувати на нові субсидії, і в цьому вся біда, - вважає Віктор Тополов. - Коли тарифи підвищили, стало зрозуміло, що зарплати людей не дозволять їм покрити ці витрати. Але мінімальну зарплату чи пенсію підвищити не могли. Тому й прийшли до ідеї компенсації, яка гаситиме частину тарифу, залежно від прибутку». Екс-міністр упевнений, що далеко не всі, хто потребує субсидії, отримали її, а тому зима для українців буде дуже важкою. У будь-якому разі цю важку зиму людям треба буде якось пережити. Якщо врахувати величину нових тарифів, на думку глави правління альянсу «Нова енергія України» Валерія Боровика, яку він висловив АСН, очевидно, що значно зменшиться кількість людей, готових платити за такими тарифами. Експерт запропонував три варіанти розвитку ситуації: «По-перше, люди просто припинять платити - не тому, що збунтуються, а просто через відсутність грошей. По-друге, вигадуватимуть способи підкрутити лічильники, щоб якщо й платити, то значно меншу суму. Іншим виходом буде перехід на альтернативні джерела, що, в принципі, добре. Але чи є у людей гроші на новий газовий лічильник або котел? Зрештою ми побачимо падіння відсотка оплати за такими тарифами». З його точки зору, підтримка держави у вигляді субсидії не спрацювала, адже люди її просто не оформлюють. Тому політика, обрана державою, не виправдовує себе. Він наголосив, що не вважає, що енергія має бути дешевою, але підвищувати тарифи необхідно поступово, у міру того, як люди переходитимуть на зручні їм джерела енергії. «Коли ще планувалося підвищення тарифів, потрібно було вводити програму енергозбереження. Можна було взяти приклад з Польщі, коли людям з нульовою процентною ставкою давали в кредит обладнання для альтернативних джерел енергії (сонячні батареї, котли та інше). У такому разі, враховуючи обсяг зниження споживання серед людей, можна було б підвищувати тарифи», - зазначив Боровик. А експерт енергетичних програм, голова Бюро комплексного аналізу та прогнозів Сергій Дяченко справедливо вважає, що необхідно, щоб з питання формування тарифів геть зникла політика. «Тут є хитрий момент: тарифи встановлює не уряд, а нацкомісія. Формально НКРЕКП - незалежний орган, який регулює ринки електроенергії та газу, причому призначення відбуваються в координатах Адміністрації Президента. Але зрозуміло, що уряд впливає на політику підвищення тарифів, хоча формально - це сфера НКРЕКП. Що тут можна зробити? Для прозорості тарифів треба надати цій структурі реально незалежний статус, і тоді політика взагалі піде з цього питання. Бо раніше, коли тарифи були заниженими, звинувачували владу у популізмі, а зараз, навпаки, маємо звинувачення з іншого боку - в тому, що наповнюючи бюджет, не думають, як це б'є по кишені споживачів. Тому, аби зняти в цій темі всі питання, потрібно надати реально незалежний статус НКРЕКП і створити механізм призначення, який би приводив туди професіоналів, а не політиків», - роз'яснив експерт «Аналітичній службі новин» (АСН). ...Загалом, як бачимо, ситуація склалася вкрай непроста. І, що найцікавіше, і на Грушевського, і на Банковій, швидке за все, розуміють, як то кажуть, у що вляпалися. Хоча при цьому продовжують фанатично наполягати на своїй правоті, пускаючи народу в очі субсидіарний туман. Хоча насправді варто було б зайнятися не пошуком додаткових грошей у бюджеті, які зрештою можна пустити на субсидії, а отже, на виході знову підтримати штани бідному монополісту, а створенням достатньої кількості робочих місць. Причому не «за так» (на поїсти-одягнутися не вистачає), як у нас звикли, а за гарну оплату, яка дозволить людині і сім'ю утримувати, і за рахунками платити, та ще й на відпустку або придбання чогось, що не входить у поняття «товари для виживання», вистачить. Але для пошуку рішення в цьому напрямку, мабуть, потрібен хитрючий звір із непередбачуваним характером, який має горду назву «політична воля». От лишень серед можливих сценаріїв розвитку подій в українців, доведених до скрути розміром тарифів, може з'явитися бажання допомогти можновладцям відшукати цю саму політичну волю. І не під чуйним керівництвом ляшківців чи когось іще, а за власним бажанням. Цікаво, яким тоді буде тарифний компроміс?    
09-11-2015 12:40 Публікації - Суспільство

Тарифи можуть підкоригувати, але не переглядатимуть
Нинішні тарифи - це вимога МВФ. І не маємо іншого виходу, окрім як залишити їх на цьому рівні, інакше Україні загрожує банкрутство. Змусити уряд зменшити тарифи не вийде, вони взмозі лише трохи їх підкоригувати. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив політолог, голова центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. «Наскільки завищені тарифи - це питання специфічне і делікатне. Але те, що поспішали, квапливо підраховували, і те, що вони трохи зросли, - це факт. Треба розуміти, що зростання комунальних тарифів - це вимога МВФ. І тут ситуація дуже проста: ми виконуємо. Якщо ні, то ми збанкрутуємо. І навіть Юлія Володимирівна Тимошенко розуміє, якщо хоче стати прем'єром на цій темі, вона не отримає підтримки Заходу. Тому певне коригування тарифів - це те, що зробив уряд: більш гнучка політика щодо тарифів та їх нарахування. Такі певні коригування можуть бути. Кардинальний перегляд - ні», - розповів політолог. Він зазначив, що можливість виникнення невдоволення, яке переросте в масові заворушення, малоймовірна. «Що стосується заворушень, то це питання. В Україні ніколи не було серйозних заворушень на тлі соціальних проблем, крім шахтарських протестів початку 90-х років. В умовах серйозних соціальних проблем наші люди не йдуть протестувати, не йдуть на бунти і заворушення. Вони починають вирішувати проблему, наприклад, перестають платити, що насправді найбільш вірогідний варіант. Майдани у нас з'являються з політичних причин, а не з соціально-економічних. І для того щоб виникли якісь більш-менш масштабні заворушення, вони повинні бути організовані. Якщо почнуть організовувати такий Майдан, в принципі, Ляшко вже зробив таку спробу, але якщо ви поглянете уважно, хто в ньому бере участь, то побачите, що це політичні активісти або люди, які туди прийшли не через проблеми з платіжками», - пояснив Фесенко.
03-11-2015 15:04 Думки - Економіка

Корбана навряд чи звільнятимуть - це питання принципове
Затримання Корбана нині не зовсім доречне, оскільки в ГПУ та СБУ не врахували наслідків. Однак цей арешт був лише питанням часу. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив директор Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. «Чому саме зараз - це справді питання. Певною мірою це можна пояснити тим, що раніше, хоч би як парадоксально це звучало, не дозволяла політика. Зараз багато говорять про політичні причини затримання. Команда Коломойського стверджує, що це пов'язано із результатами виборів УКРОПа, але тоді треба було, в першу чергу, заарештовувати «Самопоміч», «Свободу» і т.д. Але ситуація зі «Свободою», - роз'яснює політолог, - показує, що затримання працюють радше на рейтинг. З точки зору політики, зараз було б недоречно заарештовувати Корбана, враховуючи, що в Дніпропетровську буде другий тур виборів, і це спрацює на користь Філатова. Такий парадокс. Чому раніше не могли? Тому що до березня Коломойський був главою Дніпропетровської області, Корбан - його першим заступником. І було табу на будь-які правові дії проти Коломойського та Корбана. Я знаю, що в ГПУ на це дуже ображалися, така ситуація їм дуже не подобалася, тим паче що був конфлікт навколо посади прокурора Дніпропетровської області. Але не можна було тому, що Коломойський був союзником. Потім уже, після звільнення Коломойського і Корбана, виникла нова ситуація: спочатку були джентльменські домовленості - неофіційні про те, що Коломойський пішов, аби не було жодних дій проти членів його команди. А потім Корбан був кандидатом у депутати парламенту в Чернігові, потім кандидатом у мери Києва». За словами експерта, затримання краще було б провести в інший час, хоча претензії до Корбана й дуже серйозні. «Лише справа про викрадення двох людей - це сама по собі дуже серйозна кримінальна ситуація. Тому я згоден з Юрієм Луценком, що притягнення Корбана до відповідальності було питанням часу. Але зараз не найкращий момент - не врахували у прокуратурі та СБУ всіх політичних обставин і наслідків», - зазначив Фесенко. Політолог вважає, що Корбана навряд чи звільнятимуть, оскільки це питання принципове. «Якщо його звільнять, то це буде проявом слабкості влади. Тим паче що в даному випадку є принциповий конфлікт. Якщо зараз звільнити Корбана, почнуть вимагати й інших поступок. Ще один наслідок такого затримання - безумовно конфліктна ситуація в парламенті, будуть акції протесту. Чи вистачить у УКРОПа сил для якихось масштабних протестів - побачимо. У Дніпропетровську вони зібрали всього-на-всього близько тисячі людей. Це не дуже багато», - зазначив експерт. Фесенко впевнений, що УКРОПу не так просто буде зібрати численні акції протесту без підтримки інших політичних сил. Однак якщо партії це вдасться, у Києві виникне досить серйозна конфліктна ситуація. «Між іншим, дуже показово, що Коломойський на цю ситуацію сам відреагував дуже стримано. Лише в неділю, а навіть не в суботу, швидше іронічно, ніж агресивно. Гадаю, він розуміє ризики прямого протистояння із президентською командою. Треба зазначити, що є певні ризики розхитування ситуації в парламенті, зростання напруги всередині коаліції вже відбулося. З'явилася нова додаткова тема щодо Корбана. Можуть вийти зі складу двох великих фракцій деякі депутати, близькі до Коломойського. І з'являється ще одна проблема: для нейтралізації критики на адресу вибіркового правосуддя зараз відправлено повістки на допит кільком депутатам від Опоблоку. І тут може виникнути війна на два фронти», - вважає Фесенко.
02-11-2015 17:03 Думки - Політика

Неявка на місцеві вибори - проблема не лише України
Низька явка на місцеві вибори - загальносвітова проблема: і в Польщі, і в Сполучених Штатах, це при всьому патріотизмі тамтешнього населення. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив директор Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко, коментуючи проведення місцевих виборів в Україні. За його словами, є країни, в яких виборці зобов'язані брати участь у голосуванні. А Україна - демократична країна з правом, але не обов'язком голосувати. «Неявка на місцеві вибори - недивне явище», - запевняє Фесенко. Коментуючи ситуацію з виборами в Маріуполі, політолог зазначив, що на цей процес могла істотно вплинути лише одна людина. «Рінат Ахметов - господар Маріуполя, він вирішив ігнорувати інтереси та вимоги інших політичних сил. На цих виборах він хоче, щоб усі грали тільки за його правилами, от і виникла конфліктна ситуація. Тож відповідальність за зрив цих виборів значною мірою лежить на господарі міста. А він повинен розуміти, що живе в країні, де потрібно поважати і брати до уваги виборче право», - заявив Фесенко. Він упевнений, що в Маріуполі, як і в Красноармійську, в яких вибори зірвалися, їх буде проведено незабаром.
25-10-2015 23:26 Думки - Політика

Янукович хоче виглядати жертвою, а не злочинцем
Україна має докласти максимум зусиль, щоб ЄСПЛ не задовольнив позов колишнього президента Януковича. Таку думку «Аналітичній службі новин» висловив директор Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. «Він не хоче бути все життя невиїзним і не планує жити лише в Росії. Свої гроші він хоче витрачати за кордоном, їздити на міжнародні конференції, курорти. Янукович хоче виглядати жертвою, а не злочинцем», - сказав він. За словами Фесенка, подати позов до ЄСПЛ Януковичу порадили юристи, які хочуть заробити на цій справі гроші. «Однак це не означає, що його буде реабілітовано», - зазначив Фесенко. Разом з тим він акцентував, що українська влада має докласти максимум зусиль, щоб ЄСПЛ не задовольнив позов Януковича. «Правоохоронні органи не повинні сподіватися на те, що європейці визнають Януковича винним і не реабілітують. Україна має надати Європейському суду з прав людини необхідні докази корупції з боку колишнього президента. Європейці повинні побувати в його Хонці. Це наочний доказ корупції», - пояснив він. Крім того, політолог вважає, що втрутитися в ситуацію має керівництво країни, оскільки ГПУ в деяких питаннях діє безпорадно. «Яскравий приклад - справа Злочевського. Сумніваюся, звісно, що з Януковичем чи з кимось іншим із «сім'ї» повториться така сама ситуація, бо буде скандал іншого масштабу і закінчиться відставкою Шокіна, однак на 100% покладатися на ГПУ в цьому питанні не варто. Потрібно залучити керівництво країни та інші правоохоронні органи, які б надали європейському правосуддю всі необхідні аргументи, які обґрунтують наші претензії до Януковича», - резюмував Фесенко.
21-10-2015 13:50 Думки - Політика

Запобіжники для корупції
На війну списати можна багато чого, проте уявити, що розрулити ситуацію на сході заважає корупція, непросто. Втім, днями помічник держсекретаря США Вікторія Нуланд озвучила свій рецепт боротьби з агресором. Виявляється, у першу чергу нам потрібно приборкати корупцію, стабілізувати економіку і навести лад у судовій системі. А щоб цього домогтися, країні треба постаратися і зробити все «для очищення від повальної корупції уряду та суспільства на всіх рівнях, розірвати зв'язок корумпованих держпідприємств та олігархів». Рецепт цієї боротьби від американської чиновниці включає в себе насамперед реформу системи держзакупівель та управління доходами в газовому секторі, оновлення Генпрокуратури за прикладом нової поліції, створення офісу генерального інспектора в рамках ГПУ і призначення вже найближчим часом антикорупційного прокурора. Важлива також практика прозорого ведення бізнесу, «зелена доріжка» для інвестицій. По суті, це означає, що всі кроки, які наша країна робила в цьому плані досі, щось на кшталт холостого пострілу: шуму багато, а результату - нуль. До речі, що Україна провалила боротьбу з корупцією, зауважив нещодавно й міністр економрозвитку і торгівлі Айварас Абромавічус. За його словами, саме корупція «залишається катастрофічною перешкодою для розвитку нашої країни». Мабуть, це так і є, оскільки, якщо вірити результатам найсвіжішого міжнародного Індексу сприйняття корупції (за підсумками минулого року), то ми посідаємо 142-гу позицію серед 175 країн, куди Україна скотилася за останнє десятиліття з 99-ї позиції. Експерти міжнародної антикорупційної спільноти зазначають, що вся біда у небажанні руйнувати корупційні схеми, одержані у спадок від усіх правлячих режимів уже часів незалежності. Тому «Аналітична служба новин» вирішила розібратися, чим зумовлене таке небажання боротися з хабарництвом: ігноруванням проблеми з причини несерйозного до неї ставлення або ж тим, що корупційні тенета настільки сильно обплутали всю країну, що всім без винятку чиновникам, аби впоратися з цим монстром, починати доведеться з себе?! Президент з народом Серед петицій, які набрали потрібну для розгляду главою держави кількість голосів, - і вимога на законодавчому рівні скасувати заставу для корупціонерів. «Я підтримую пропозицію про недопущення застосування до осіб, яких підозрюють чи обвинувачують у скоєнні тяжких або особливо тяжких корупційних злочинів, такого запобіжного заходу, як застава, - написав Петро Порошенко у своїй відповіді на цю петицію. - Саме тому одним із важливих завдань для парламенту є розгляд законопроектів з даного питання і вироблення компромісу щодо законодавчих змін у частині обмеження застосування застави до корупціонерів». У свою чергу прем'єр-міністр Арсеній Яценюк вирішив винести сміття з хати - і закликав до співпраці у боротьбі з корупцією в нашій країні країни ЄС та G7. Глава ж Мін'юсту Павло Петренко заявив, що найбільш політично корумпованим органом є Верховна Рада. Правда, повірити, що в Кабміні всі білі і пухнасті, насправді непросто. Що ж - після стількох заяв про боротьбу, спроб викорінити, обіцянок побороти та інше - ми маємо насправді? В основі основ - схеми держзакупівель Реформування держзакупівель та впровадження електронної системи, зазначив директор департаменту регулювання держзакупівель Міністерства економічного розвитку і торгівлі Олександр Стародубцев, повністю відповідає процесу боротьби з корупцією (цікаво, а чому профільному міністрові про це не доповіли?), пояснивши «Аналітичній службі новин», що «мета реформи - це заощадити гроші, а головний інструмент - це електронна система. А електронна система дозволяє дві речі: по-перше, всім усе показати в зручному вигляді, щоб потім можна було проаналізувати. Це - грузинський принцип, який ми запозичили у їхніх фахівців, котрі дуже активно допомагали створювати систему електронних держзакупівель ProZorro». Стародубцев також наголосив, що зараз у Мінекономрозвитку розробили ще один законопроект - «Про державні закупівлі», ухвалення якого дозволить до кінця наступного року здійснити в Україні повний перехід на систему електронних закупівель. Що реформи саме у сфері держзакупівель дозволять у рази зменшити корупційні ризики, вважає і заступник міністра економрозвитку і торгівлі Максим Нефьодов. «Боротьбою з корупцією займаються правоохоронні органи, ми з ними зрівнятися у цій боротьбі не можемо. Але ми зменшуємо можливості для корупції. У нас дуже часто кажуть «ой, ви проводите реформу, а в компанії Х усе ще крадуть», - зазначив він у розмові з кореспондентом АСН. - Так, це відбувається. У нас немає ілюзій і ми не говоримо, що щось ввели і воно розв’язало всі проблеми в країні. Але прибираємо ті моменти, які, умовно кажучи, дозволяють брати хабарі. Якщо в системі ніхто - ані замовник, ані регулятор - не бачить, хто бере участь у закупівлях, то брати хабар за те, щоб когось не допустили, неможливо технічно». Зрозуміло, що двома руками «за» електронну систему держзакупівель і координатор проекту ProZorro Христина Гуцалова, яка акцентувала, що корупціонерів зупиняють прозорі схеми держзакупівель, а електронна система, яка дозволить розкрити всі можливі корупційні ризики, здатна впоратися з корупційною складовою в тендерах. «Ми бачимо, що у нас по деяких позиціях у закупівлях ціна знижується одразу на 40-50%, тобто ми всі чудово розуміємо, звідки це береться, - зазначила Христина Гуцалова АСН. - Були між собою два постачальники, які тримали ціну і вигравали тендери по черзі, а тепер просто приходить третій і дає реальну ціну, і ми розуміємо, що цим долається корупційна складова. Насправді тепер кожен, зайшовши на сайт, може побачити і проаналізувати проведення тендерів та закупівель. Ви можете зайти на сайт і побачити, як часто одні й ті самі постачальники зустрічаються в тендерах одного й того самого замовника, знижують вони ціну чи утримують ціну на аукціоні такою самою. Всі ці речі за допомогою ProZorro підсвічуються, і це можливість відслідковувати процес як для контролюючих органів, так і для суспільства в цілому». Залишилося всього нічого - доопрацювати систему (поки що це лише пілотний проект), і тоді її можна буде запускати в масштабах усієї країни. «Наступний період, - зазначила експерт, - буде перехідним, оскільки у нас частина процедур відбуватиметься в паперовій формі, частина - в електронній. Але говорити про повноцінно працюючу систему ми зможемо на початку 2017 року». Боротьба чи імітація Але якщо чиновники, особливо профільних міністерств (Мінекономрозвитку, Мін'юсту, МВС), реальну боротьбу з корупцією розгледіти зуміли, багато хто в Україні вважає, що так звані кроки з боротьби з цим невикорінним процесом робляться лише про людське око, щоб знизити рівень соціальної напруги в суспільстві. Приміром, голова правління Українського центру прямої демократії Ігор Курус вважає, що в Україні боротьба з корупцією лише імітується. При цьому на «прибуткових» напрямах державного управління та регулювання відбувається заміна «чужих» людей «своїми». Як наслідок, зазначає експерт, статистика стверджує, що в 2015 році тіньовий ринок збільшився з 40% до більш ніж 50%. Крім того, Курус переконаний, що корупція у нас має всеосяжний характер і з нею потрібно боротися всіма засобами і всім «миром», а самі борці з цим процесом мають бути максимально мотивованими. Петиція «Про скасування грошової застави для корупціонерів», за його словами, дуже правильна і вирішує цілий клубок проблем у боротьбі з корупцією, але «відповідь Президента вказує на те, що майбутнє цієї петиції таке ж, як і люстрації. Багато шуму, а роботи жодної». Річ у тім, зазначає експерт, що українці, які підписали петицію (а це 32 тисячі громадян), підказали владі, як частково подолати продажність судової системи. І ця підказка продуктивна і ефективна. «На мою думку, - сказав він АСН, - Президент у першу чергу повинен скористатися своїм конституційним правом законодавчої ініціативи і подати відповідний законопроект до парламенту. Такий законопроект має бути розглянутий у першу чергу як президентський, і вже через місяць навіть «продажні» судді не змогли б відпускати під заставу чиновників, котрих звинувачують у корупції». Однак, за словами Куруса, півтора року правління нової влади показують, що нинішні чиновники не потребують порад. До того ж саме «нинішніх чиновників і членів парламентської більшості дедалі частіше звинувачують у корупційних діяннях. Правда, поки що це роблять не правоохоронні органи, але, як відомо, диму без вогню не буває», акцентував він, додавши, що і в цьому випадку Президент рекомендує ВР розглянути ініціативу, а це означає, що навколо такої ініціативи буде піар, дебати, затримка часу, блокування трибуни і все, чим супроводжуються подібні процеси. Але ж серед петицій є ще принаймні одна, яка заслуговує на увагу в плані боротьби з корупцією. Це вимога, зареєстрована під №22/000039-еп «Про можливість дострокового відкликання будь-якої обраної особи, яка не виправдала довіри виборців», котра теж набрала потрібну кількість голосів на свою підтримку. Тут знову громадяни намагаються допомогти владі вийти з глухого кута. «Понад те, - зазначає експерт, - ще у 2013 році нами було розроблено законопроект «Про вотум недовіри посадовим особам», реалізація якого дозволила б громадянам через інструмент петиції самим очистити владу, принаймні місцеву, від брехунів, корупціонерів, пройдисвітів, пристосуванців та інших «паразитів» держави. У кожному селі, місті, районі з'явилися б мотивовані борці з корупцією на волонтерських засадах, у яких був би законний механізм очищення влади. Жоден державний орган не в змозі розгорнути таку боротьбу, яку здатна провести цільова громадськість. Крім того, реалізація цього законопроекту зробила б невигідною «купівлю» посад або мандатів, а негідників було б протягом кількох місяців викинуто з влади без прокурорів, партій та інших «борців» з корупцією». Що ми маємо не реальну боротьбу з корупцією, а всього-на-всього показуху, впевнений і екс-міністр економіки Віктор Суслов. «Скажімо так, пишатися нічим, - поділився він з «Аналітичною службою новин», - те, що у нас навколо боротьби з корупцією будується пропаганда, відбувається люстрація і звільнення багатьох людей без причин з держслужби, - все це дестабілізувало роботу держапарату. Але ефективної боротьби з корупцією немає, і про це говорить увесь світ. Найяскравіший свідок цього - посол США. Досить подивитися його останні виступи, де він сказав, що ситуація з корупцією погіршується. Він висловлює серйозні зауваження, це головний індикатор. Якщо він говорить, що справи зовсім кепські, отже, так і є». Синдром бурхливої ​​діяльності Проте парламент, начебто на вимогу ЄС, без викрутасів приймає за основу законопроект №3040 про створення Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, чим фактично дає «зелене світло» створенню чергового антикорупційного органу, які з'являються в нашій країні останнім часом як гриби після дощу. Планується, що це конкретне агентство буде підзвітним Раді та підконтрольним Кабміну, та от чи стане воно ефективним, це ще питання. «Корупції у нас стільки, що ми нею могли б навіть поділитися. З нею нічого не відбувається. А боротьба, створення низки антикорупційних органів та інше - імітація бурхливої ​​діяльності, - запевняє АСН глава правління Інституту української політики Кость Бондаренко. - Насправді боротися треба не з проявами корупції, а з її основами. Але ніхто не поспішає пиляти гілку, на якій сидить сам». Бондаренко зазначив, що основи корупції лежать у дозвільній системі, і необхідно перебудовувати бюрократичну систему, мінімізувати присутність «людського фактора», різного роду дозволів та погоджень, чим убивати корупцію. Подібні антикорупційні органи створюються для демонстрації західним партнерам активної діяльності української влади з боротьби з корупцією, однак покладати на них великі надії не варто, вважає політичний експерт Петро Олещук. «Європейські структури висунули українській владі певні умови. Вони розуміють, що без боротьби з корупцією будь-яка фінансова допомога Україні буде розкрадатися. Тобто фактично ми створюємо антикорупційні органи, щоб продемонструвати, що ми щось робимо», - сказав він АСН. У свою чергу народний депутат Олег Березюк упевнений, що боротьбою з корупцією має займатися одна структура - Генеральна прокуратура, яку з нуля створювати не треба, а «створення цілої низки антикорупційних структур та комісій є просто синдромом бурхливої ​​діяльності». Він також зауважив, що для реальної протидії корупції необхідна справжня робота Генеральної прокуратури, тому реформа саме цієї структури приведе до більш ефективної боротьби і до результатів у боротьбі з проявами корупції в державі. Ще одна складова формули боротьби з корупцією - кардинальне оновлення корпусу суддів і прокурорів, на чому наголошує директор Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. За його словами, законопроект про скасування застави сам по собі ситуацію з корупцією не змінить, але може стати інструментом тиску на не винних у ній людей. «Усе залежить від того, як буде сформульовано законопроект, - роз'яснив він «Аналітичній службі новин». - Це стосуватиметься людей, обвинувачуваних у корупції, або більш широкого кола обвинувачуваних. Для початку потрібно вичистити правоохоронні органи, а питання про заставу розв’язує одну приватну проблему. Необхідне кардинальне оновлення корпусу суддів і прокурорів. Їх потрібно створювати практично з нуля. Просто зміна інфраструктури проблему хабарництва не вирішить, треба змінювати людей і саме середовище правоохоронної системи, яка перемелює навіть тих, хто спочатку не хотів у неї вплутуватися». Крім того, Фесенко зазначає, що офіційні органи з боротьби з корупцією так і не створено. Законодавство прописано, а комісію та антикорупційного прокурора підібрати ніяк не можуть. «А винні в цьому значною мірою депутати. Закони сформульовані так, що керівництво Антикорупційного бюро можна обирати роками. Детективів і працівників набрали, але навіть без прокурора бюро працювати не почне, і дай Бог, щоб його обрали на початку нового року. Як законодавці, так і прокуратура гальмують початок роботи бюро, оскільки бояться, що удар доведеться, в першу чергу, по них». Про те, що країні, як повітря, бракує антикорупційного прокурора, говорить і заступник глави Адміністрації Президента Дмитро Шимків. «Станом на другий квартал прогрес виконання завдань з антикорупційної реформи становив 36%, - зазначив він АСН. - До кінця 2015 року повинні встигнути зробити ще 64%. Але найближчим часом показники буде змінено і буде подано звіт за третій квартал». За його словами, найбільше вдалося просунутися в питанні розробки Державної програми з імплементації Антикорупційної стратегії на 2014-2017 роки - на 75%. Крім того, ухвалено законопроекти щодо оприлюднення суспільно важливої ​​інформації у формі відкритих даних і визначено орган державного нагляду у сфері доступу до публічної інформації та про перевірку на доброчесність публічних службовців - теж на 75%. Але найбільш закритими для суспільства і, отже, для будь-якої боротьби з корупцією, за словами експерта Аналітичного центру «Політика» Володимира Цибулька, є «Міноборони, Міненергетики та НАК «Нафтогаз». Це держава в державі. Сюди ж можна віднести й Мінінфраструктури. У цих сферах дуже складно зруйнувати і демонтувати клани». Правда, якщо раніше «струмочки» стікалися в кишеню «сім'ї», то зараз, зазначає в розмові з кореспондентом АСН глава парламентського Комітету з питань фінансової політики та банківської діяльності Сергій Рибалка, вони течуть до різних кишень. За його словами, «в країні змінилися лише таблички на кабінетах, а побори і хабарі в Україні залишилися, при цьому провадження прокурорськими працівниками розслідуються вибірково». Та й уповноважений Президента з питань кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв наголосив, що в питанні боротьби з корупцією нічого не змінилося, але тепер, з урахуванням ризику, беруть більше. І, судячи з усього, поки що ситуація не поспішає змінюватися, оскільки імітацію бурхливої ​​діяльності навколо проблеми боротьби з корупцією навряд чи можна вважати такими змінами. А от чи зміниться щось, коли у нас з'явиться антикорупційний прокурор, це ще велике питання.  
12-10-2015 19:00 Публікації - Політика

Необхідне кардинальне оновлення корпусу суддів та прокурорів
Законопроект про скасування застави сам по собі ситуацію з корупцією не змінить, але може стати інструментом тиску на не винних у ній людей. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив директор Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. «Все залежить від того, як буде сформульовано законопроект. Це стосуватиметься людей, обвинувачуваних у корупції, або більш широкого кола обвинувачуваних. Я не прихильник того, щоб повністю скасовувати грошову заставу. Її потрібно врегулювати і спрямувати лише на боротьбу з корупцією. А хто подасть цей законопроект - питання домовленості влади. Враховуючи те, що Президент підтримав ідею про скасування застави для корупціонерів ще до отримання електронної петиції, можливо, він і подасть», - сказав експерт. Фесенко переконаний, що законопроект зможе розв’язати лише малу частину проблем корупції, а ефективність боротьби пов'язана, у першу чергу, з відсутністю хабарів у Генпрокуратурі, судовій системі. «Для початку потрібно вичистити правоохоронні органи, а питання про заставу вирішує одну приватну проблему. Необхідне кардинальне оновлення корпусу суддів та прокурорів. Їх треба створювати практично з нуля. Просто зміна інфраструктури проблему хабарництва не вирішить, потрібно змінювати людей і саме середовище правоохоронної системи, яка перемелює навіть тих, хто спочатку не хотів у неї вплутуватися», - наголосив політолог. Крім того, Фесенко стверджує, що офіційні органи з боротьби з корупцією так і не створено. Законодавство прописано, а комісію та антикорупційного прокурора підібрати ніяк не можуть. «А винні в цьому значною мірою депутати. Закони сформульовані так, що керівництво Антикорупційного бюро можна обирати роками. Детективів та працівників набрали, але навіть без прокурора бюро працювати не почне, а його, дай боже, щоб обрали на початку нового року. Як законодавці, так і прокуратура гальмують початок роботи бюро, оскільки бояться, що удар прийдеться, в першу чергу, по них», - резюмував експерт.
06-10-2015 16:31 Думки - Політика

На півшляху до загального озброєння
Петро Порошенко, який спочатку привселюдно заявив, що петицію про загальне озброєння українців підтримувати не збирається, оскільки, згідно із соціологічними даними, 82% громадян нашої країни не прихильники цієї ідеї, все-таки розглянув електронне звернення глави Української асоціації власників зброї Георгія Учайкіна, суть якого звучить так: законодавчо затвердити право громадян України на захист. Відповідь Президента Хто не в курсі, Георгій Учайкін, а разом з ним і 36 тисяч 244 людини, котрі підписалися на сайті на підтримку петиції, яка отримала №22 від 29 серпня цього року, вимагають «доповнити статтю 27 Конституції України частиною четвертою такого змісту: «Кожен громадянин України має право на вільне володіння вогнепальною зброєю для захисту свого здоров'я, житла і власності, життя та здоров'я інших людей, конституційних прав і свобод у разі узурпації влади, зазіхань на конституційний лад, суверенітет і територіальну цілісність України. Реалізація права на вільне володіння вогнепальною зброєю регулюється відповідним законом і може бути обмежена лише за рішенням суду щодо конкретної особистості». Цю вимогу логічно доповнено другим пунктом: негайно прийняти закон «Про громадянську зброю і боєприпаси», який поки що у вигляді законопроекту зареєстровано у парламенті під №1135-1. Чесно кажучи, після меседжу Порошенка на одному з телеканалів - про те, що він не підтримує ідею загального озброєння, бо навіть 36 тисяч людей не можуть диктувати свою волю всій країні, - грішним ділом здалося, що «неугодні» петиції главою держави (ну, або його Адміністрацією, що в даному випадку практично одне й те саме) просто ігноруватимуться, а потім і саму ідею спілкування з народом у форматі електронних звернень просто-напросто спустять на гальмах: мовляв, погралися - і досить. Але гарант таки відповів! Причому, поряд із відповідями на петиції про Саакашвілі і про скасування мита на ввезення імпортних автомобілів, і на вимогу розширити нашу Конституцію збройовою поправкою. Третього березня цього року, нагадав Президент, його ж указом №119 створено Конституційну комісію у складі трьох груп, яка розробляє пріоритетні напрямки реформування: децентралізацію, удосконалення конституційних основ правосуддя і конституційне регулювання прав, свобод і обов'язків людини і громадянина. «Для забезпечення ґрунтовного та всебічного розгляду відповідної конституційної пропозиції я звернувся до голови Верховної Ради України Володимира Гройсмана, який є і главою Конституційної комісії, - написав у своїй відповіді Петро Порошенко, - із пропозицією ініціювати скликання засідання робочої групи з прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, із залученням до її діяльності автора цієї електронної петиції, а також представників різних політичних сил, державних органів, інститутів громадянського суспільства, вчених-правознавців та експертів». За пунктом другим петиції (вимога прийняти законопроект №1135-1, котру багато хто вважає основною у петиції, а саму петицію - лобіюванням прихильників загального озброєння) глава держави нагадав, що прийняття законів - прерогатива парламенту. Проблема «з трьома головами» А тепер спробуймо розібратися, що до чого. По-перше, як акцентував Президент у телеефірі, 82% громадян України насправді проти загального озброєння (щоб визначити головний аргумент цих людей, навіть не потрібно дивитися результати цієї соціології, - мова про те, що зброя провокуватиме насильство, якого в нашій країні зараз і з лишком). По-друге, на підтримку петиції потрібну кількість голосів (а це мінімум 25 тисяч) було набрано в рекордно короткі строки - для цього знадобилося лише якихось двійко-трійко днів, що свідчить про те, що зареєстрований ще в грудні минулого року в Раді законопроект підтримується серйозним лобі. По-третє, хочемо ми це бачити чи ні, але в країні війна, і хто хотів, той давно озброївся, чудово при цьому усвідомлюючи, що володіння зброєю у нас поки що поза законом. Аргумент цих людей простий і зрозумілий, навіть якщо хтось із ним докорінно не згоден: у разі чого вельми сподіватися на захист державних силових структур не доводиться, а якщо в руках буде зброя, зловмисники сто разів подумають, перш ніж іти на відкритий конфлікт з озброєною людиною. Зіткнення цих трьох позицій підвищило температуру в суспільстві до тієї межі, яка вимагає вирішення питання, а не всіляких ухилянь від цього процесу. Тому «Аналітична служба новин» спробувала за допомогою експертів визначити, як розвиватиметься «збройне питання» і, якщо цей процес закінчиться - за американським варіантом - поправкою до Конституції, що зрештою отримає Україна. Фахівці збройового ринку, наприклад, зазначають, що питання про право вільного володіння зброєю справді було порушено через війну на Донбасі. «В Україні немає проблеми з купівлею зброї, оскільки кожен бажаючий, дотримуючись усіх вимог, може її придбати, - роз'яснив «Аналітичній службі новин» експерт збройового ринку Олексій Максимов. - Але оскільки питання це нині дуже модне і вигідне, навколо нього періодично зчиняється буча». При цьому Максимов вважає, що внесення збройової поправки до Конституції ситуацію насправді не змінить: мовляв, «це лише декларація, яка, по суті, не потрібна: що вона є, що її немає, на українцях і на їхньому бажанні купити зброю це ніяк не позначиться». 7% ВВП і мільйон робочих місць Збройна галузь може становити 7% у ВВП України, вважає експерт Фонду громадської безпеки Юрій Гаврилечко. «Якщо буде реалізовано те, що закладено в петиції, ми можемо отримати галузь, сумарна частка ВВП якої оцінюється десь у 80-100 мільярдів гривень, - сказав він АСН, - а це 7% від внутрішнього валового продукту країни». До того ж, за словами експерта, розвиток цієї галузі дасть мільйон нових робочих місць, що теж не можна не враховувати. Юрій Гаврилечко впевнений, що дохід у держбюджет може принести не лише продаж зброї, оскільки «це індустрія без потреб армії, яка забезпечує громадян масою послуг, пов'язаних з безпекою: послуги з навчання, з тюнінгу, стрільбища, витратні матеріали, наклейки, іграшки і маса інших речей, які пов'язані з розвитком самої галузі». А ось що стосується затятих супротивників права на самозахист, вони, на думку економіста, або бандити, або їхні поплічники, оскільки «більше нікому не вигідно заважати людям захищати своє життя, здоров'я, честь, майно». До того ж, зазначає Гаврилечко, у жодній країні у світі після надання громадянам більшого обсягу прав з реалізації прав на самозахист кількість злочинів не зросла. Найчастіше було навпаки - рівень злочинності різко знижувався. Той самий Георгій Учайкін запевняє, що антизбройову політику веде МВС і комерційні організації, які монополізували ринок зброї. «Головні противники закону - це комерційні структури, які зараз займаються продажем зброї, - поділився з АСН голова Наглядової ради Української асоціації власників зброї. - У них монополія на цьому ринку. І на одному автоматі Калашникова вони можуть заробити 400$. Сформована ситуація їх влаштовує. Крім того, у них уже давно є схеми з міліцією, за допомогою яких вони наживаються. Вони просто унеможливлюють розвиток ринку». Крім того, за його словами, вільне володіння вогнепальною зброєю, по-перше, не вигідне і МВС, тому що воно втрачає монополію на надання збройних охоронних послуг. А по-друге, не вигідне владі, адже з появою у людини можливості захищати себе вона стає самостійнішою. А це означає, що «нам не знадобиться така кількість поліції. В усіх країнах світу, де починалася така практика, одразу відбувалося скорочення штату поліції на 30%, що тягне за собою зменшення фінансування галузі». Півкроку до приватних армій Легалізація ж зброї, опонує йому директор Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко, вигідна виключно продавцям зброї і несе в собі великі ризики. Саме ті, хто торгує зброєю, поділився своєю думкою з АСН Володимир Фесенко, є головними лобістами цього питання. «Я знаю, що кажу, оскільки брав участь у цих спільних зборах з представниками асоціацій: за всіма цими громадськими організаціями, за всіма цими кампаніями з просування вільного продажу зброї стоять торговці зброєю». Політолог зазначає, що в Україні насправді дуже багато людей не підтримують загальне озброєння, і запевняє, «що введення в країні вільного продажу зброї було б величезною помилкою і величезним ризиком, у нас і так проблема з бойовою зброєю». Прикладом можуть слугувати розборки молодиків, не обтяжених звичкою міркувати розсудливо, але «грошовитих», котрі й так, якщо у них закінчуються інші аргументи, легко використовують дозволену у нас травматичну зброю. «А якщо це легалізувати, - вважає Фесенко, - то масштаби неконтрольованого використання зброї, коли вона може потрапляти до випадкових рук не власників, а домочадців або тих, хто може її вкрасти, будуть набагато більшими. А ще після того, як легалізують зброю, з'явиться спосіб легалізації охоронних фірм. Наступним же кроком може стати створення приватних армій». Володимир Цибулько, експерт аналітичного центру «Політика», навпаки, вважає, що наявність легальної зброї трохи остудить вуличний бандитизм, оскільки він базується на беззахисності населення. «Легалізація зброї справді вигідна торговцям зброї, - сказав він АСН. - Але вона все-таки спрощує роботу зі зброєю та самої поліції. Адже всі зразки патронів відстрілюються. Робиться база даних на легальну зброю. Легко відстежити власників зброї. Вони підзвітні, зобов'язані регулярно відстрілювати зразки патронів і віддавати в базу даних і на вимогу правоохоронців демонструвати цю зброю. Це цивілізовані правила. Насправді йдеться про короткоствольну зброю для самооборони. І на пострадянському просторі є позитивний досвід впровадження такого закону. Насамперед, це Латвія і Молдова - в останній схожий закон діє з середини 90-х». А проблема, яку Україна має вже зараз, за ​​словами Володимира Цибулька, це «ринок зброї та її тіньової збут». Адже у нас після початку конфлікту в Криму і на Донбасі, зазначає політолог, «на руках збільшилася кількість неврахованої та стрілецької зброї. Те, про що говорить закон, - це цивільна зброя для самооборони. Це трохи більше ніж травматична зброю, але вона не бойова. Проблема в обігу військової зброї, особливо автоматичної і не короткоствольної. У державі і так Калашнікови легалізувалися у вигляді мисливських карабінів «Сайга». Але проблема ще й у тім, що держава боїться ділитися правом на насильство». Хоча один з основних ризиків - той, що наше суспільство минуло психологічний бар'єр кровопролиття, а тому «букет» з економічної кризи, війни і спровокованого подіями на сході психологічного стану, який ускладнюється постійним нагнітанням конфліктних настроїв, «приправлений» легалізацією зброї, може стати тією гримучою сумішшю, з якою українці можуть не впоратися. Тож чи випускати цього «джина» із законодавчої «пляшки» - це ще велике питання, незважаючи на відповідь Президента про звернення до глави Конституційної комісії. Вся справа - в грошах Ті, хто виступає за легалізацію зброї, зацікавлені не в забезпеченні самозахисту, а в грошах, заробітках, вважає експерт-міжнародник Тарас Чорновіл. За його словами, в Україні є маргінальні політичні сили, яким «весь час хочеться брязкати зброєю». Що легалізація зброї, хоч це і загальносвітова практика, яка може наблизити нас до європейських стандартів, для українців може мати дуже серйозні наслідки, запевняє АСН директор Інформаційно-аналітичного центру «Перспектива» Павло Рудяков. «Легалізація зброї - один з атрибутів руху України в європейське співтовариство. З точки зору формальної, легалізувавши володіння зброєю, ми приєднаємося до дуже великого кола держав, де це успішно реалізовано, - зазначив політолог. - Але, на превеликий жаль, речі, які відбуваються в цих країнах, у нас проявляються через криве дзеркало. Якщо нам дати зброю, ми перестріляємо не лише одне одного, а й усіх американських і грузинських друзів на додачу». Що ж стосується ринку зброї, який у нас поки що переважно чорний, то якщо він стане сірим або напівсірим, вважає Павло Рудяков, «це будуть ще більші гроші». Зазначаючи, що легалізація в Україні зброї за нинішніх умов - украй ризикований крок, народний депутат Олександр Грановський наголошує, що, враховуючи українські реалії, є ризик, що при оформленні документів на дозвіл носіння зброї багато хто використовуватиме корупційні зв'язки для надання недостовірних відомостей. А тому, запевняє він, «люди повинні пройти якийсь психологічний масаж після подій на сході. Серед тих, хто матиме право на носіння зброї, безумовно, будуть і учасники бойових дій на сході. Але в мирній обстановці цим людям давати її без певної психологічної підготовки я б не став». Вказав народний депутат і на той момент, що ринок зброї дуже великий і дорогий, а «його учасники зацікавлені, щоб на ньому заробляти». Потрібна особлива філософія Гроші грошима, але питання безпеки наших громадян на порядку денному все одно залишається. І якщо, пройшовши довгий і тернистий шлях, збройова поправка таки прикрасить українську Конституцію, держава повинна буде взяти на себе відповідальність за формування відповідної філософії суспільства, запевняє президент Української федерації професіоналів безпеки Сергій Шабовта. Насамперед ідеться про такі якості, як психологічна стійкість, готовність людини до певної поведінки в конфліктних ситуаціях, чого, на думку експерта, людей потрібно навчати, бо це не приходить просто так. У свою чергу, екс-начальник Головного слідчого управління СБУ Василь Вовк вважає, що «головне - впорядкувати систему придбання, володіння, переміщення та зберігання зброї. Також може розглядатися питання про легалізацію бойової зброї. Це дасть можливість, по-перше, навести лад у статистиці - дізнатися, скільки зброї є, що це за зброя і де вона знаходиться, в тому числі по регіонах. І для правоохоронних органів з'явиться можливість чітко відслідковувати і вживати заходів протидії. І, по-друге, можна запустити систему: у того, хто має зброю, але не знає, що з нею робити і не хоче її легалізувати, можна викупити зброю за якісь символічні гроші. У тому числі боєприпаси і гранати». Василь Вовк запевняє, що «легалізація зброї вигідна насамперед державі, оскільки легалізацію зброї буде запущено законодавчо, ми залишимо за бортом нелегальну зброю. І тоді зможемо посилити відповідальність за нелегальне зберігання, переміщення, придбання зброї». Як бачимо, проблему легалізації зброї стороною обійти Україні вже не вдасться, оскільки на руках у населення її вже багато, а от бажання розлучатися з нею не спостерігається. І вихід тут, вважає директор Соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко, один - жорстко відрегулювати цей закон. Що ж стосується насильства, з яким пов'язують легалізацію зброї противники цього процесу, то експерт вважає, що його сплеск у суспільстві провокує війна, а не власне легалізація. Але в будь-якому разі, за його словами, «легалізація зброї - процес дуже болісний, бо держава і державні органи відрізняються від усіх інших структур громадянського суспільства тим, що вони мають монополію на насильство. А насильство - це в першу чергу погроза зброєю. Тобто зброя може бути лише у армії та поліції. Все. Мисливці і колекціонери - не рахуються. Але є країни, де справді дозволено зброю. Найяскравіший приклад - США. У нашій ситуації, коли близько півмільйона одиниць зброї та боєприпасів під час війни з Росією опинилося в руках населення, все одно доведеться приймати якийсь закон з часткової легалізації. Він дозволить відрізнити тих, у кого залишається зброя і хто вміє з нею поводитися, від великої кількості випадкових людей. Але треба його зробити досить суворим, щоб ті, хто обходить цей закон, потрапляли під серйозні статті переслідування». Багато хто при цьому говорить, що велосипед винаходити нам справді не потрібно - виходом може стати саме так звана «збройова поправка до Конституції» за американським типом (цей шлях радить і глава держави у своїй відповіді на петицію Георгія Учайкіна), та от лишень, враховуючи той момент, що американська поправка прописана таким чином, що досі у самих американців викликає різночитання, що провокують судові процеси, чомусь хочеться, аби наш «велосипед», якщо нам без нього не обійтися, був якимось сучаснішим, чи що, без зайвих деталей, але й враховував при цьому всі нюанси цього непростого процесу...
25-09-2015 14:00 Публікації - Суспільство

Налаштування пошуку

Оберіть тип матеріалу

Оберіть тематику

За весь час

Не пропустіть

Гороскоп від Анжели Перл на 18 травня 2024 року для всіх знаків Зодіаку.
Гороскоп від Анжели Перл на 18 травня 2024 року для всіх знаків Зодіаку.
Анжела Перл зазначила, що 18 травня 2024 року буде досить продуктивним днем Цього дня можливе досягнення перши....
Гороскоп від Павла Глоби на 18 травня 2024 року для всіх знаків Зодіаку
Гороскоп від Павла Глоби на 18 травня 2024 року для всіх знаків Зодіаку
Субота, 18 травня 2024 року, згідно з гороскопом від Павла Глоби, обіцяє стати непростим днем ​​для всіх знакі....
Гороскоп на 18 травня 2024 року від Тамари Глоби для всіх знаків Зодіаку
Гороскоп на 18 травня 2024 року від Тамари Глоби для всіх знаків Зодіаку
У гороскопі на 18 травня 2024 року Тамара Глоба віщує день, який, хоч і легкий, але водночас вельми небезпечни....
Гороскоп на 18 травня 2024 року: що обіцяють астрологи
Гороскоп на 18 травня 2024 року: що обіцяють астрологи
♈️ Овен (21 березня - 19 квітня) Сьогодні Овнам варто бути обережними у прийнятті рішень Намагайтеся уважно з....
Любовний гороскоп на 18 травня 2024 року: що обіцяють астрологи
Любовний гороскоп на 18 травня 2024 року: що обіцяють астрологи
♈️ Овен (21 березня - 19 квітня) Сьогодні ваші пристрасні ідеї та бажання можуть бути особливо привабливими д....
більше матеріалів
/-0,087404012680054-/ /-pc-/
Top