Яким буде тарифний компроміс

Надворі листопад, за плечима - зима, а українці з острахом чекають на платіжки з опалювальною складовою, розрахованою вже за новими, задертими до небес тарифами. Платіжки ці з'являться в наших поштових скриньках практично з дня на день (може, когось вони вже встигли «ощасливити» своєю появою), тому в цьому очікуванні є якийсь елемент приреченості.

Однак той, хто враховує у цьому непростому протистоянні між простими людьми і впевненою у правоті своїх вчинків та рішень владою ще й менталітет українців, намагається застерегти: мовляв, хто знає, чим обернеться, якщо наступити українцю на хвору мозолю, але відомо достовірно, що цього українець не терпітиме. А якщо й терпітиме, то недовго: поки мозоля не лопне.

Але що на нас чекає: масові неплатежі (про провал всенародної субсидізації вже заявляли, і не раз), а потім перегляд драконівських тарифів у бік їхнього зменшення, або все ж таки вистачить мудрості не допустити неплатежів (а вони й справді створять безліч серйозних проблем, та ще й посеред зими, чи то пак - опалювального сезону), відшукавши потрібне в цій ситуації рішення? Саме це і спробувала з'ясувати «Аналітична служба новин» (АСН) за допомогою експертів.

В очікуванні платіжок

Дмитро МаруничЯк не дивно, але на перегляді тарифів у бік підвищення чесності їхнього нарахування (гадаю, всі, хто відстежує тему, пам'ятають висновки парламентської робочої групи про те, що вони не лише завищені, а ще й схема їхнього створення дуже далека від прозорості), що, враховуючи рівень доходів середньостатистичного українця, було б, по-перше, логічним, а по-друге, справедливим, наполягають далеко не всі незалежні експерти. Розгляньмо їхні доводи. Приміром, співголова Фонду енергетичних стратегій Дмитро Марунич запевняє АСН, що завищені тарифи - необхідність, узгоджена з міжнародними кредиторами. Мовляв, знизити їх буде непросто, оскільки це може спричинити навіть відмову кредиторів фінансувати Україну, що призведе до дефолту.

«Парламентська комісія пояснила нинішній рівень тарифів тим, що обсяги газу, які мали йти, наприклад, підприємствам і населенню нібито за низькою ціною, з якоїсь причини не відображені в балансі, - пояснює експерт енергетичного ринку. - Що може змусити уряд знизити тарифи? Наприклад, тиск з боку політичних опонентів. Та от чи можна Юлію Тимошенко назвати опонентом? Вона - член правлячої коаліції, хоча й серйозно критикує уряд, зокрема за тарифну політику. Але ми повинні розуміти, що поточний розмір тарифів узгоджено з МВФ, і скасувати рішення про підвищення тарифів тепер навряд чи можливо».

Дмитро Марунич зазначає, що узгоджено дефіцит фінансових планів того ж «Нафтогазу», а він безпосередньо залежить від тарифів. Мовляв, навіть спробувати переглянути чинні тарифи буде непросто, оскільки така спроба може спричинити певні дії з-за кордону - аж до припинення подальшого фінансування нашої країни. Якщо говорити про розвиток ситуації, то експерт очікує «дуже складної дискусії». За його словами, «з одного боку, буде популізм від окремих фракцій, які вже займають опозиційну позицію, а з іншого - буде дилема узгодженості всіх цих параметрів у бюджеті, зокрема з міжнародними кредиторами. Зменшення чи збільшення тарифів без узгодження з МВФ неможливе». Марунич вважає, що питання - не в тому, яка ціна на імпортний газ, а в тому, яка позиція з боку кредиторів України, як буде залагоджено це питання відносно дефіциту держбюджету в цілому і «Нафтогазу» зокрема.

Якщо виникає проблема - люди її розв’язують

Володимир ФесенкоДо речі, фразу «нинішні тарифи - це вимога МВФ» як мантру повторює багато хто. Що нічого іншого не вийде, окрім як залишити їх на цьому рівні, інакше Україні загрожує банкрутство, впевнений і глава центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. «Наскільки завищені тарифи - це питання специфічне й делікатне. Але те, що поспішали, нашвидку рахували, і те, що вони трохи збільшилися, - це факт. Але тут ситуація дуже проста, і навіть Тимошенко цілком розуміє, що якщо хоче стати прем'єром на цій темі, вона не здобуде підтримки Заходу. Тому можуть бути хіба що певні коригування тарифів, а ось кардинального перегляду очікувати не варто», - вважає політолог.

Він зазначив, що можливість виникнення невдоволення, яке переросте в масові заворушення, малоймовірна. «Що стосується заворушень, то в Україні ніколи не було серйозних заворушень на тлі соціальних проблем, крім шахтарських протестів початку 90-х років. В умовах глобальних соціальних проблем наші люди не йдуть протестувати, вони починають розв’язувати проблему, наприклад, припиняють платити, що у дійсності є найімовірнішим варіантом. Майдани у нас з'являються з політичних причин, а не з соціально-економічних. І для того, щоб виникли якісь більш-менш масштабні заворушення, їх має бути організовано», - пояснив Фесенко.

Тимчасові заходи не допоможуть

Михайло ГончарЩо ми не можемо розраховувати на зниження тарифів, вважає і експерт з питань енергетики Михайло Гончар. Але тут є надзвичайно цікава обмовка: лише в тому випадку, якщо газовим ринком заправляє монополіст. А тому, щоб вирішити проблему раз і назавжди, впевнений він, «на газовому ринку необхідно створити конкуренцію». Це призведе до зниження тарифів природним шляхом і посприяє прозорості в роботі підприємств. На його думку, зниження тарифів - не основне питання, адже навіть якщо уряду вдасться змусити монополіста знизити ціну, це стане тимчасовим заходом, але не рішенням.

«Якщо виникне здорова конкуренція, підприємства йтимуть не до підвищення тарифів, а до зниження шляхом ліквідації продуктивних витрат. Це допоможе підприємствам, які змагаються, взяти більшу частку ринку», - пояснює він «Аналітичній службі новин» (АСН), наводячи як приклад Норвегію - найбільшу газовидобувну країну в Європі. Там на газовому ринку існує близько десяти великих підприємців, котрі працюють здебільшого на експорт. Але норвезькі тарифи на газ вважаються найвищими по всій Європі. «Секрет полягає в тому, що населення може собі це дозволити. Рівень життя стає вищим, і держава збагачується», - сказав Гончар. А НАК «Нафтогаз» України, на його думку, необхідно зробити одним з гравців газового ринку. Уряду в цьому всьому відводиться роль інструменту, який мав удосконалити антимонопольне законодавство і створити дієвий механізм регулятора газового ринку як такого.

Враховуючи те, що розмір тарифів фактично встановлюють монополісти, а люди не здатні їх оплатити, підприємці рано чи пізно залишаться або без платежів, або без лічильників, пояснює АСН директор енергетичних програм Центру світової економіки та міжнародних відносин НАН України Валентин Землянський. Фахівець переконаний, що тарифи призведуть до того, що споживачі припинять оплачувати свої рахунки. При цьому він вважає, що Кабмін легко б упорався з газовою монополією, якби з'явилася така мета: підтримав би інші газові компанії, знизив би податки, як роблять інші мудрі держави.Валентин Землянський

«Та й чим нашу владу не влаштовували нормативи дворічної давнини? Все логічно: до 2500 кубометрів - одна вартість, після - ціна вища. А ці пільгові 1200 кубометрів газу на півроку не сприяють економії, адже холодно у нас як мінімум сім місяців на рік. Але розумніше було б зробити на цілий рік, адже люди б змогли коригувати свої потреби і розраховувати, коли і скільки кубів газу витрачати», - переконаний експерт енергоринку, роз'яснюючи, що «з подібними тарифами монополісти дуже скоро самі почнуть втрачати, бо від опалення будинки вони не відключать, а люди платити припинять. Що отримає країна в результаті? Якщо раніше справно платило 95% населення, то тепер буде добре, якщо проплатять 70% українців, і то насилу. Задушивши таким чином споживачів, підприємці задушать самі себе». Враховуючи настрої людей напередодні отримання платіжок, розуміємо, що такий сценарій розвитку ситуації цілком імовірний.

Подарунок на прощання?

Нещодавно було зроблено спробу згладити гостроту проблеми шляхом встановлення соціальної норми споживання газу - це 1200 кубометрів на весь опалювальний сезон. Це означає, що людина може сама визначати, скільки газу використовуватиме щомісяця в межах соціальної норми протягом опалювального сезону (хоча тут є нюанс: ці кубометри можна на свій розсуд використовувати впродовж півроку, а опалювальний сезон у нас триває 7 місяців). Крім того, прийнято рішення, що в лютому 2016 року буде здійснено контроль реальних витрат населенням газу для опалення та оцінено необхідність збільшення соціальної норми у разі холодної зими. Та от чи збільшать насправді чи тільки пообіцяли, щоб переключити увагу людей, це ще велике питання.

Андрій Вігірінський«Полічімо коротко, - запропонував АСН заступник директора громадської організації «Публічний аудит» з інформаційної політики, фахівець у галузі права Андрій Вігірінський, - що нам продали за зарплату, яку чиновники отримують зі сплачених нами податків. Отже, опалювальний сезон (а саме протягом нього діє пільгова ціна 3,6 гривні за 1 кубометр газу для опалення будинку) триває з 1 жовтня по 30 квітня, тобто сім повних місяців, протягом яких ви отримали можливість використовувати 200 кубометрів газу за пільговою ціною. Обсяг газу за пільговим тарифом, який можна було б рівномірно використовувати протягом цього періоду, досі становив 1400 кубометрів на споживача. Тепер же споживач отримає 1200 кубометрів на цей самий період, тобто мінус 200 кубів і плюс обіцянку переглянути в лютому цю норму, яка фактично теж має зігрівати».

Але все не так просто. З одного боку, за словами експерта, українцям як споживачам надано можливість самостійно розпоряджатися обсягом природного газу за пільговим тарифом. Тепер люди можуть використовувати його за один-два місяці, коли температура повітря буде дуже низькою або, наприклад, напередодні новорічних та різдвяних свят, коли і без того зростатимуть витрати сім'ї. Скорочення фактичних витрат у ці місяці призводить до пропорційного збільшення витрат природного газу в інші три-чотири місяці опалювального сезону, оскільки за газ доведеться платити по 7,2 гривні за кубічний метр. З іншого, людям варто звикати, оскільки Україна, як уже неодноразово акцентувалося, взяла перед МВФ зобов'язання взагалі скасувати з наступного року пільговий тариф (3,6 гривні за кубічний метр газу). «Поступово, - наголошує Андрій Вігірінський, - українців до цього готують. Глава НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв дослівно сказав таке: «Для споживачів, які не використовують газ для обігріву житла, а лише для приготування їжі та підігріву води, ціна - 7,188 гривні за кубометр. Це ще не ринкова, але вже наближена до ринкової ціна (ринковою зараз вважається близько 8 гривень за кубометр)».

Крім того, Коболєв повторно зауважив, що тариф 7,2 гривні за кубометр не є ринковим, відповідаючи на запитання про те, за якою ціною НАК «Нафтогаз України» закуповує природний газ в «Укргазвидобування»: «Якщо вже на те пішло, то нехибною практикою буде продавати газ усім категоріям споживачів за ринковою ціною, яка наразі становить близько 8000 гривень за тисячу кубометрів. Ми готові до такого кроку? Команда «Нафтогазу» одразу пропонувала зробити такий кардинальний крок. Ринкова ціна плюс субсидії для тих, кому складно платити. Але той самий парламент заблокував це рішення і ухвалив варіант поступового підвищення цін. Тому поки що ціни реалізації «Укргазвидобування» залишаються нижчими за ринкові». Об’єм природного газу, який відпускається населенню за пільговим тарифом 3,6 гривні за кубометр, вважає Андрій Вигиринський, імовірно, доживає останній опалювальний сезон. І якщо навіть у лютому переглянуть обсяг споживання, за який сплачуватиметься за пільговим тарифом, це, за його словами, буде подарунком на прощання.

Ось де притичина

Але насправді, як зазначають фахівці з тарифно-газової проблеми, Кабмін не стільки побоюється гніву міжнародних фінансових структур, скільки доморощених олігархів. Про те, що українському уряду в питанні регулювання тарифів доводиться враховувати як інтереси народу, так і (як на мене, так насамперед) інтереси олігархів, «Аналітичній службі новин» сказав політичний експерт Петро Олещук. «Взагалі Кабмін перебуває в дуже складній ситуації. З одного боку, підвищення тарифів до економічно обґрунтованих - це одне з фундаментальних зобов'язань України. Необхідно вирішувати певні проблеми. З іншого боку, протести справді можливі, відповідні настрої в суспільстві є. Просто питання в тому, хто з політиків зможе якимось чином очолити ці хвилювання. Грунт загалом для протестів благодатний. Ситуація фактично патова, і як уряд виходитиме з неї, це ще питання», - вважає Петро Олещук.Петро Олещук

Експерт зазначає, що в уряді не згадують про результати роботи парламентської групи з встановлення прозорості тарифів через економічні інтереси людей, котрі мають відповідний дохід від підприємств. «Не треба забувати, що всі підприємства, наприклад ті ж енергетичні компанії, контролюються цілком конкретними олігархічними колами. Тому уряд стоїть перед вибором необхідності враховувати інтереси цих олігархічних кіл, але, з іншого боку, демонструвати суспільству, що він нібито про нього піклується. Але судячи з дій уряду, він більше відчуває для себе загрозу від олігархічних кіл, а не від суспільства», - підсумував Олещук.

Анатолій БлизнюкУ свою чергу екс-міністр регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Анатолій Близнюк запевнив АСН, що бунтувати люди вже не будуть, вони просто припинять платити за газ. Експерт переконаний, що люди не зможуть покривати нинішні витрати за тарифами, а тому вважає повсюдну заборгованість за квитанціями передбачуваним підсумком цього опалювального періоду. «Тарифи надто завищені монополістами. Якщо торік на них впливала ціна закупівлі, то вже цього року вона майже вдвічі нижча. І чим же зумовлена ​​така вартість? За логікою речей, тарифи мали впасти разом зі зниженням цін на закупівлю. За допомогою цих напружених тарифів держава наповнить бюджет? «Нафтогаз» покриє борги? Чи знову хтось кишені собі наб'є? Не можу сказати, який з варіантів є найімовірнішим», - зазначив Близнюк, наголосивши, що невелике відхилення від ціни закупівлі зрозуміле, адже в собівартість включається ціна доставки.

З іншого боку, в умовах децентралізації, на його думку, можна встановлювати локальні тарифи, враховуючи специфіку не лише області, а й районів. «А за великим рахунком, це черговий недолік уряду, адже проблему вирішити так легко! Чом би не запровадити правильний ринковий контроль прибутку монополістів? Держава повинна контролювати правильність віднесення витрат на собівартість продукції і фіксувати рівень рентабельності для монополістів до 10% понад першу суму», - запропонував екс-міністр. Він упевнений, що така реформа допомогла б знизити тарифи, але дуже сумнівається, що в найближчому році її проведуть.

Що отримаємо на виході?

Як бачимо, прогнози далекі від оптимізму. З одного боку, уряд нічого не може зробити нібито через домовленості з МВФ. З іншого, він і не хоче нічого робити, тому що боїться власних олігархів (або, що нескладно припустити в цій ситуації, він з ними в долі, а зарубіжжю заливає про боротьбу з корупцією). З третього, є доведений до відчаю народ, і яким буде його наступний крок, можна хіба що здогадуватися. Необгрунтовано завищені тарифи можуть призвести до того, що населення припинить платити за ними, що сприятиме збільшенню заборгованості перед НАК «Нафтогаз», запевнив «Аналітичну службу новин» (АСН) народний депутат Михайло Головко.Михайло Головко

Він нагадав, що «навіть міжнародні експерти та аудиторські компанії довели, що у нас завищені тарифи. Національна комісія з регулювання електроенергетики та комунальних послуг підвищила тариф на газ більше, ніж у сім разів, а для людей такі тарифи є просто непідйомними». Крім того, на думку парламентарія, «не завжди всі справедливо отримують субсидії. Понад те, люди починають шукати шляхи, як обдурити державу й оформити собі субсидію. Наприклад, ті, хто працює на приватних фірмах, просять платити їм мінімальну зарплату, а все решта в конверті. Таким чином створюється ще одна дірка, ще більше економіки йде у тінь, що не може не позначитися на бюджеті».

Юрій КорольчукЕксперт з енергетичних питань Юрій Корольчук вважає, що розв’язати цю проблему можна із залученням правоохоронних органів. «У Верховній Раді було створено спеціальну робочу групу, яка займалася розслідуванням цього питання. Вони проаналізували і надали ту інформацію, яку отримали від причетних до тарифного питання структур. Але механізму зменшення ця робоча група не запропонувала. Чому я кажу, що тарифи завищені? Бо «Укргазвидобування» (компанія, яка займається видобутком газу всередині країни) ще на початку цього року писала, що їх влаштовувала ціна (вже з усім: з податками, рентою) близько 2900 гривень, тобто менше трьох тисяч. Як бачимо, ці цифри навіть менші за так звану пільгову соціальну ціну. Її завищено, у компанії вистачає грошей і для розвитку, і для буріння, і для інвестицій», - пояснив АСН Юрій Корольчук.

Попереду - важка зима

На думку екс-міністра вугільної промисловості Віктора Тополова, занижених тарифів в Україні бути не повинно і рівнятися потрібно більше на Європу. «Спочатку ми всіх під одну мірку рівняли низькими тарифами і плакали про дефіцит бюджету. Бо ті люди, у яких півтори тисячі квадратних метрів, споживали величезну кількість ресурсів, а грошей у бюджет вливали мало», - пояснив експерт.Віктор Тополов

Тим не менш, за його словами, для певних верств суспільства нинішні тарифи об'єктивні, у той час, як для більшої частини українців вони непосильні. «Неправильна політика в системі компенсації, а точніше - неякісне її поширення. Люди не встигли зреагувати на нові субсидії, і в цьому вся біда, - вважає Віктор Тополов. - Коли тарифи підвищили, стало зрозуміло, що зарплати людей не дозволять їм покрити ці витрати. Але мінімальну зарплату чи пенсію підвищити не могли. Тому й прийшли до ідеї компенсації, яка гаситиме частину тарифу, залежно від прибутку». Екс-міністр упевнений, що далеко не всі, хто потребує субсидії, отримали її, а тому зима для українців буде дуже важкою.

Валерій БоровикУ будь-якому разі цю важку зиму людям треба буде якось пережити. Якщо врахувати величину нових тарифів, на думку глави правління альянсу «Нова енергія України» Валерія Боровика, яку він висловив АСН, очевидно, що значно зменшиться кількість людей, готових платити за такими тарифами. Експерт запропонував три варіанти розвитку ситуації: «По-перше, люди просто припинять платити - не тому, що збунтуються, а просто через відсутність грошей. По-друге, вигадуватимуть способи підкрутити лічильники, щоб якщо й платити, то значно меншу суму. Іншим виходом буде перехід на альтернативні джерела, що, в принципі, добре. Але чи є у людей гроші на новий газовий лічильник або котел? Зрештою ми побачимо падіння відсотка оплати за такими тарифами».

З його точки зору, підтримка держави у вигляді субсидії не спрацювала, адже люди її просто не оформлюють. Тому політика, обрана державою, не виправдовує себе. Він наголосив, що не вважає, що енергія має бути дешевою, але підвищувати тарифи необхідно поступово, у міру того, як люди переходитимуть на зручні їм джерела енергії. «Коли ще планувалося підвищення тарифів, потрібно було вводити програму енергозбереження. Можна було взяти приклад з Польщі, коли людям з нульовою процентною ставкою давали в кредит обладнання для альтернативних джерел енергії (сонячні батареї, котли та інше). У такому разі, враховуючи обсяг зниження споживання серед людей, можна було б підвищувати тарифи», - зазначив Боровик.

А експерт енергетичних програм, голова Бюро комплексного аналізу та прогнозів Сергій Дяченко справедливо вважає, що необхідно, щоб з питання формування тарифів геть зникла політика. «Тут є хитрий момент: тарифи встановлює не уряд, а нацкомісія. Формально НКРЕКП - незалежний орган, який регулює ринки електроенергії та газу, причому призначення відбуваються в координатах Адміністрації Президента. Але зрозуміло, що уряд впливає на політику підвищення тарифів, хоча формально - це сфера НКРЕКП. Що тут можна зробити? Для прозорості тарифів треба надати цій структурі реально незалежний статус, і тоді політика взагалі піде з цього питання. Бо раніше, коли тарифи були заниженими, звинувачували владу у популізмі, а зараз, навпаки, маємо звинувачення з іншого боку - в тому, що наповнюючи бюджет, не думають, як це б'є по кишені споживачів. Тому, аби зняти в цій темі всі питання, потрібно надати реально незалежний статус НКРЕКП і створити механізм призначення, який би приводив туди професіоналів, а не політиків», - роз'яснив експерт «Аналітичній службі новин» (АСН).

Сергій Дяченко...Загалом, як бачимо, ситуація склалася вкрай непроста. І, що найцікавіше, і на Грушевського, і на Банковій, швидке за все, розуміють, як то кажуть, у що вляпалися. Хоча при цьому продовжують фанатично наполягати на своїй правоті, пускаючи народу в очі субсидіарний туман. Хоча насправді варто було б зайнятися не пошуком додаткових грошей у бюджеті, які зрештою можна пустити на субсидії, а отже, на виході знову підтримати штани бідному монополісту, а створенням достатньої кількості робочих місць. Причому не «за так» (на поїсти-одягнутися не вистачає), як у нас звикли, а за гарну оплату, яка дозволить людині і сім'ю утримувати, і за рахунками платити, та ще й на відпустку або придбання чогось, що не входить у поняття «товари для виживання», вистачить.

Але для пошуку рішення в цьому напрямку, мабуть, потрібен хитрючий звір із непередбачуваним характером, який має горду назву «політична воля». От лишень серед можливих сценаріїв розвитку подій в українців, доведених до скрути розміром тарифів, може з'явитися бажання допомогти можновладцям відшукати цю саму політичну волю. І не під чуйним керівництвом ляшківців чи когось іще, а за власним бажанням. Цікаво, яким тоді буде тарифний компроміс?