counter
поиск на сайте ИА ASN
рус укр
Архів
поиск на сайте ИА ASN


Пошук

Сортування:

Як і сліду не було: куди поділися реформатори-іноземці
В сучасному політикумі реформатори змінюються хвилями. Одна з тих, що викликала найжвавіше обговорення, — це реформатори-«варяги». Однак зараз вони практично всі «вимилися» з українських міністерств та відомств. АСН вирішила з експертами розібратися, чому найяскравіші міністри-іноземці не прижилися в реаліях нашої політики та чи можливе їхнє повернення. Що заважало «іноземному десанту» «Варягами», які найбільше запам’яталися українцям реформами чи скандалами, є колишній міністр економічного розвитку Айварас Абромавичус, екс-міністр фінансів Наталя Яресько та грузинські реформатори: колишній перший заступник голови МВС Ека Згуладзе та екс-заступник голови ГПУ Давід Сакварелідзе. Колишній голова МЕРТ Абромавичус заявив, мовляв, незважаючи на те, що планує увійти в литовський уряд, залишається патріотом України. За його ж словами, працювати ефективно в українському уряді він не мав можливості через блокування реформ з боку представника пропрезидентського БПП Ігоря Кононенка. Втім, переважно експерти сходяться на думці, що діяльність того ж самого Абромавичуса просто переоцінена і питання зовсім не в тім, що хтось заважав йому проводити реформи. «Щодо Абромавичуса, то треба розуміти, що ті реформи, які були в економіці, робив не тільки він. Він запам’ятався лише гучним  скандалом з Кононенком. Звісно, він сприяв тому, щоб робилися реформи в певних сферах. Але я б дуже обережно ставився до оцінки його як реформатора. Думаю, що ми переоцінюємо його. Серйозних реформ за час його роботи в уряді не відбулося. Щодо реформи, наприклад, у державних закупівлях, то систему ProZorro робили українці», — зауважив у коментарі «Аналітичній службі новин» директор Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. Фесенко зазначає, що Абромавичус міг залишитися в українській політиці, оскільки був близький до Саакашвілі. Але чому екс-міністр обрав Литву – питання. Політолог вважає, що, можливо, Абромавичус обпікся на нашій політиці і не хоче ризикувати. Втім, які в нього шанси в Литві — теж невідомо. Отже, не можна сказати, чи стануть українські реформи стартом для його політичної кар’єри в Литві. «У Абромавичуса трохи інша ситуація, і вона гірша, ніж у інших реформаторів, оскільки величезних проривів у його сфері не було», — коментує для АСН діяльність колишнього міністра політолог Сергій Таран. А от політолог, завідувач кафедри політології Національного університету України «Києво-Могилянська академія» Олександр Дем'янчук, навпаки, вважає, що екс-міністр економічного розвитку зробив усе можливе в тодішніх реаліях. «Людина віддала все, що могла. Тепер вона відчуває, що їй краще буде реалізувати себе в іншому місці. В мене язик не повернеться сказати що-небудь негативне про Абромавичуса чи про Згуладзе. Вони чесно намагалися щось зробити, але це, в першу чергу, наші політичні корупційні умови — такі, що без серйозних політичних рішень на найвищому рівні адміністраторам щось зробити практично неможливо. Реформа значною мірою залежить від політичних аспектів. Міністри-іноземці прийшли, думаючи, що от, політичні рішення уже прийнято і залишилося тільки здійснювати реформу (тобто шукати, як найкраще — чесно, прямо, послідовно — це робити), а виявляється, що політики встромляють серйозні палиці в колеса», - розповів Дем’янчук  у коментарі АСН. Тож, за великим рахунком, реформатори-«варяги» приходили в український уряд з певними напівідеалістичними уявленнями про те, що і як буде робитися. Але дійсність виявилася трохи іншою. Реформаторський бекграунд Неоднозначно оцінюють політологи й вплив екс-міністра фінансів Наталі Яресько на проведення реформ в Україні. Таран переконаний, що Яресько й надалі працюватиме на Україну, як вона це робила до того, коли прийшла в уряд. Адже вона — представниця української діаспори і для неї важливе питання ідентичності. На думку Фесенка, Яресько не залишилася в уряді через певні амбіції, а коли не вийшло з посадою прем’єр-міністра, вона відмовилася бути просто міністром фінансів. «Щодо Яресько — вона навела певний лад у фінансах, сприяла стабілізації, розв’язанню боргової проблеми із зовнішніми позичальниками (хоча не всі це оцінюють позитивно — є багато критики щодо цієї угоди). Можна сказати, що вона була стабілізатором. Чому вона не залишилася? В неї були певні амбіції, їй пропонували посаду прем’єра. Коли не вийшло, вона не схотіла повертатися в ролі міністра — це питання самооцінки, нереалізованої ідеї про прем’єрство», — зазначив Фесенко. З чуток, колишня голова Мінфіну не планує повертатися в політику, а воліє більше уваги приділяти власній родині. Ека Згуладзе — чи не єдиний реформатор, результатами якого задоволені експерти. Таран зазначає: факт того, що патрульна служба запрацювала — наочний. І саме Згуладзе була причетна до цієї роботи, і результат був позитивним. Політологи висловлюють і думки про те, що, власне, Ека — єдина з усіх, хто може ще повернутися до реформування. «Серед усіх реформаторів реальним реформатором, який зробив справжню реформу, була Ека Згуладзе. Кажу це без жодної іронії. Створення патрульної поліції — це її справа, ні Авакова, ні когось іншого. Вона була організатором цього процесу, вона оволоділа технологією. Пішла тому, що виникли родинні проблеми. Але вона є радником, вона не пішла повністю і, в принципі, вона ще може повернутися в тому чи іншому статусі до реформи МВС», — зазначив Фесенко. І вашим і нашим Ще одним представником грузинських реформаторів є Давід Сакварелідзе, який запам’ятався українцям справою «діамантових прокурорів», протистоянням із Шокіним та величезним хабарем, який йому начебто пропонували. Зараз екс-заступник голови ГПУ пішов у політику, став одним з головних облич майбутньої партії «Хвиля» нарівні з іще одним екс-заступником Шокіна, Віталієм Каськом, та нардепом Віктором Чумаком. Але в українському політикумі не рідкість чутки про те, що Сакварелідзе (як і його старший соратник Михайло Саакашвілі) хоче всидіти на двох стільцях одночасно: крім української політики, він спробує сили і в грузинській. «Сакварелізде намагався сприяти боротьбі з корупцією в самій прокуратурі — тут йому треба віддати належне. Наприклад, справа «діамантових прокурорів». Щодо реформи прокуратури, то це його повний провал, адже саме він відповідав за реформу місцевих прокуратур. Якщо порівнювати з Екою Згуладзе, у якої ситуація була не кращою, то вона спромоглася провести свою реформу, а він свою провалив. Щодо його політичних амбіцій у Грузії — підтвердженої інформації я не чув. Але можу сказати, що якщо це правда, то там і там не вийде. Треба обирати», — певен Фесенко. Таран зауважує, що коли людина бере участь у політиці кількох країн, це завжди конфлікт інтересів. Чи стане робота в українській прокуратурі та участь у партії стартом для грузинського реваншу — покаже тільки час. Іноземці в уряді — не зло Кожен з посадовців пішов з української політики з власних причин і кожен з них матиме різний розвиток власного шляху надалі, переконаний Фесенко. Такої ж думки й політолог Сергій Таран. Він наголошує, що незважаючи на те, як закінчилися українські історії іноземців-реформаторів, цей досвід є необхідним і його треба застосовувати й надалі. «Вони всі різні, з різним бекграундом та різною історією успіху. Ми  звертаємо увагу на цю проблему, адже раніше такого ніколи не було, щоб іноземці приходили в уряд. Ми зараз стаємо відкритішими для світу, говоримо про проведення реформ, про залучення найкращих кадрів інших країн. Річ у тім, що коли реформатори сюди приїжджають, ми думаємо, що це ледь не зовнішній вплив і шпиняємо тим, що, мовляв, своїх немає?» — каже Таран і додає, що якщо подивитися на досвід Східної Європи, то от там якраз був приклад проведення реформ, коли країни перебували в набагато більшій залежності від громадян з іншими паспортами. «По суті, їхні реформи були під диктовку Брюсселя. І всю політику їхніх урядів курував Брюссель. Україна лише зараз починає відкривати для себе міжнародні процеси, і тому нам здається, що іноземці в уряді — щось таке дивне. Ми думаємо над питаннями на кшталт «приживаються — не приживаються», але тут насправді драматизму мало. На мою думку, потрібно створити цілі урядові програми, які б залучали найкращі іноземні кадри, котрі мають гарні ідеї, досвід управління. Так роблять усі країни. Є міф про те, що всі держави обмежують міграцію, але винятком є залучення найкращих кадрів», — переконаний Таран. Оцінюючи діяльність іноземців-реформаторів, експерти наголошують, що питання не в громадянстві, а в якості роботи. У країні досить патріотів та професіоналів, які можуть принести реальну користь.
01-08-2016 15:24 Публікації - Політика

Літня репетиція осіннього вибору
Літо в екваторі, а політичний градус не спадає. Більше проблем створюють бої за популярність, а не те, що відбувається на Сході. А через боротьбу «за соціальну справедливість», яка вдало конвертується у рейтинги, робота Верховної Ради ще більше розбалансована.  А тут ще й «Опозиційний блок» погрожує складанням мандатів. Одним словом: хто в ліс, хто по дрова. Працювати наполегливо Затишшя можуть принести парламентські літні канікули. Нагадаємо, поточна сесія Верховної Ради України VIII скликання, згідно з календарним планом, повинна закінчитися 22 липня 2016 року, а останнє пленарне засідання має відбутися в п'ятницю, 15 липня. Натомість голова Верховної Ради Андрій Парубій має намір знову запропонувати народним депутатам не закривати сесію українського парламенту з огляду на активізацію бойовиків на Сході. «Я цього тижня, як і минулого, буду пропонувати не закривати сесію Верховної Ради України, щоб продовжити до 6 вересня нашу роботу», – сказав Парубій на засіданні Погоджувальної ради. Спікер наполягає, що в той час, коли на сході України спостерігається активізація дій з боку російських окупаційних військ, закривати сесію недоцільно. Акцентує, що, за інформацією розвідки, ворог планує у серпні-вересні активізувати дії як на фронті, так і всередині країни, і на міжнародній арені. Йдучи - йди Поки Парубій агітує за роботу, інші продовжують крутити тему дочасного розпуску парламенту. Так Юрій Бойко заявив, що нардепи від фракції «Опозиційний блок», яку він очолює, готові скласти свої мандати, щоб запустити механізм розпуску Верховної Ради за сценарієм 2007-го (тоді більше 150 народних депутатів Юлії Тимошенко і «Нашої України» склали мандати та «обнулили хвости» у списках кандидатів у депутати, і президент оголосив дочасні вибори ВР). Отож Бойко закликає до «чесності перед виборцями»: що цей парламент не відбувся і варто саморозпуститися. І опоблоківці готові скласти свої 43 мандати. Звучить красиво. Популярно. Хоч більш ніж сумнівно, що колишні регіонали своїми руками знімуть із себе депутатський імунітет і ввімкнуть правоохоронним органам «зелене світло» до їх арештів. Та уявімо, що опоблоківці склали мандати і навіть «обнулили» списки, де у них 195 кандидатів. І що це дасть? А нічого. Адже ВР стає неповноважною, якщо депутатів у ній менше трьохсот. Трошки математики. Зараз парламентарів 416. Мінусуємо 43. Маємо 373. Тому примусити Порошенка до розпуску Бойко і його команда цим шляхом не зможуть. Потрібні союзники. Але навіть якщо усі, хто йменує себе опозицією, об’єднаються, це теж нічого не дасть. Бо у «Самопомочі» 26 мандатів, у Олега Ляшка - 21, у Юлії Тимошенко – 19. Разом – це 66. Отож розіграш сценарію 2007-го виглядає малоймовірним. Та й представники так званої демократичної опозиції на офіційний шлюб з екс-регіоналами не наважаться. Вони мають своє гарно оброблене і прооране поле для боротьби за народну любов. Сядуть усі Виглядає, що топ-теми з минулого пленарного тижня, коли депутати від «Батьківщини» та Радикальної партії блокували роботу парламенту, вимагаючи вирішити питання про зниження тарифів на комунальні послуги для населення, а також створити ТСК з розслідування інформації щодо офшорів та корупції вищих посадових осіб держави, перенесуться на цей. Ляшко вже анонсував продовження «сидячого протесту», додавши, що він буде мирним і ненасильницьким. Цікаво, як діятиме Юлія Володимирівна, яка минулого тижня довела правильність приказки, що іноді краще жувати, аніж говорити, назвавши депутатів-комбатів «чорними полковниками», тобто – хунтою. Одразу згадалася історія, прес-конференція у Москві 2008-го, коли Путін обізвав Президента України Ющенка мазуриком, а Тимошенко – хихотіла. Що стосується «Самопомочі», то вона теж за зниження тарифів. Але пручається втягненню у широку опозицію на чолі з Тимошенко. І заяви від неї різняться. Приміром, зараз депутати Андрія Садового закликають інших працювати без канікул, призначити новий склад ЦВК. Цинічна тактика Відміна парламентських канікул – це було б логічно,  - вважає політтехнолог, директор компанії персонального та стратегічного консалтингу Berta Communications Тарас Березовець. «Це було б логічно. Адже час - воєнний. І парламентарі мали б віддатися цілком і повністю роботі. Захищати суверенітет так само, як і Збройні сили сьогодні на сході країни», - акцентував експерт у коментарі АСН. Водночас Березовець відзначив, що сумнівається в дієздатності Ради. «Сьогодні популісти вибудували цинічну тактику.  «Батьківщина» і «Радикали», з одного боку, закликають парламент працювати. А з іншого - Радикальна партія влаштовує сидячі протести. Тим самим – блокують роботу. Не дають Верховні Раді нормально працювати», - обурився він. Тому експерт прогнозує, що навіть якщо формально парламент не відмовиться від канікул, то активної роботи очікувати не варто. Генеральна репетиція У тому, що наразі нічого особливого в парламенті не станеться, переконаний і голова Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. Він прогнозує, що цей пленарний тиждень пройде в конфліктах, буде схожим на попередній. А рішення про продовження роботи ВР ухвалити буде важко. Та навіть якщо формально воно буде, то реально – депутати підуть на канікули. Фесенко відзначив також, що опозиціонери усіх мастей мають свої інтереси і відповідну риторику. «Відбувається репетиція. Нагадування про себе. Потрібно ж влітку вигадувати інформаційні приводи. А головні події матимемо восени. Та оскільки скоро спливає 100 днів з 14 квітня 2016 року – дня призначення Володимира Гройсмана прем’єр-міністром України, то і Тимошенко і інші використають це для демонстрації своєї поведінки. Критикуватимуть уряд за тарифну проблему перш за все», - пояснив експерт. Що ж стосується осені, то, на думку Фесенка, слід очікувати намагання організувати акції протесту, підняття теми відставки Кабміну. Але призначення позачергових виборів наразі виглядає малоймовірним. «Технічно все можливо. Але практично все залежатиме від того, якою буде економічна ситуація, чи вдасться уряду нейтралізувати тарифну проблему через соціальні субсидії. І від реакції населення, чи підуть люди на вулиці, на площі, на паради тих чи інших партій. Це питання відкрите», – резюмував він. Кому вигідніше А директор Соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко вважає, що депутати, що б вони не заявляли на камери, нині думають найбільше про відпочинок. «Вони принципово не хочуть працювати. Дуже низької якості ця Рада», – переконаний експерт. Небоженко вважає, що й потопити Гройсмана у критиці не вийде: «Він схожий на неваляшку: скільки б не клали на бік, не штовхали  вправо чи вліво - він вставатиме і вираз обличчя не мінятиме. До Нового року нічого з ним не станеться». Та в тому, що осінь обіцяє бути гарячою, Небоженко не сумнівається. Прогнозує, що країну все ж готують до позачергових парламентських виборів. «Нічого з обіцяного владою – від реформ до боротьби з агресором – не втілено. І не дивно, що і опозиція, і влада готуються до певних зіткнень. Адміністрація Президента, можливо, також готується до дострокових виборів. Цілком імовірно, що влада зацікавлена провести вибори раніше, аніж впадуть її рейтинги. Тут не все так просто. І ще невідомо, хто більше готовий до виборів: Адміністрація Президента, у якої є своя керована ЦВК, чи опозиції, яка розпорошена і достеменно не знає, що вона хоче», – сказав він АСН.
11-07-2016 18:08 Публікації - Політика

Одеса провела повну декомунізацію міста
Місто позбулося радянських назв вулиць. Одеська міська рада в рамках декомунізації перейменувала низку вулиць та провулків. За відповідний проект рішення проголосували в четвер 46 з 64 депутатів, передає LB.ua. Так, вулицю Піонерську перейменували в Академічну, вулицю Жовтневої революції - у вулицю Юхима Геллера (на честь одеського шахіста і гросмейстера Юхима Петровича Геллера). Вулиця Комінтерну в Малиновському районі стала вулицею Петра Лещенка - естрадного співака, життя і творчий шлях якого були пов'язані з Одесою. Вулицю Петровського у тому ж районі перейменовано на честь Юхима Фесенка - відомого одеського видавця, а вулицю Колгоспну в Київському районі назвали ім'ям ученого і винахідника Йосипа Тимченка. Вулиця Щорса в Малиновському районі стала вулицею Святослава Ріхтера, вулиця Затонcького в Суворовському районі - вулицею Давида Ойстраха, на честь видатного скрипаля, альтиста, диригента і педагога. Провулок Щорса в Суворовському районі назвали на честь Людмили Гінзбург - музичного педагога, професора кафедри Одеської державної національної музичної академії імені Нежданової. Провулок 1-й Колгоспний став провулком Сергія Уточкіна на честь видатного спортсмена і авіатора, а 2-й Колгоспний - провулком кінорежисера Сергія Ейзенштейна. Провулок 1-й Стахановський у Суворовському назвали ім'ям українського композитора і педагога Данила Крижанівського. Провулок 2-й Стахановський перейменовано на честь вченого і письменника Аполлона Скальковського, а 3-й Стахановський - дипломата і письменника Олександра Стурдзи. Ленінградське шосе в Малиновському районі стало Київським, а парк Ленінського комсомолу - Савицьким (на честь Григорія Савицького - одеського підприємця та інженера-технолога, який подарував місту цю ділянку землі). Крім того, провулок Колгоспний у Приморському районі перейменовано в провулок Резницький (історична назва). Нагадаємо, більшості вулиць у центральній частині Одеси їхні історичні назви (Рішельєвська, Катерининська, Грецька, Троїцька, Старопортофранківська, Пантелеймонівська і багато інших) було повернуто в 1990-ті роки, коли мером міста був Едуард Гурвіц.
27-04-2016 16:28 Новини - Суспільство

Чим займатиметься новий уряд
Урядова криза, що закінчилася іграми навколо кандидатури нового прем'єра і заміною всього складу Кабінету міністрів, за логікою, має стати відправною точкою для якісних змін у країні. Забезпечити ці зміни якраз і повинен новий прем'єр-міністр, який сформує під реальні цілі свій Кабмін. Щоправда, діяти йому доведеться в рамках жорстких вимог, висунутих Україні міжнародними партнерами. Так уже відомо, що США підтримають новий уряд на чолі з новим прем'єром лише в разі, якщо ця команда відповідатиме чотирьом умовам. Це подальша співпраця з МВФ (який, як відомо, ставить перед Україною свої вимоги), виконання зобов'язань за Угодою з ЄС, виконання Мінських домовленостей і наполеглива боротьба з корупцією, з чим у нас хронічно сутужно. Тому «Аналітична служба новин» (АСН) поцікавилася в експертів, чого нам реально чекати від нової команди і чи є шанси на проведення реформ, а не їхньої імітації. Можлива зміна пріоритетів Поки в Штатах розповідають, за яких умов підтримають новий уряд, у нас продовжують торгуватися, створюючи коаліцію, а також обговорюючи можливі кандидатури на пост прем'єра. Хоча дехто очікував, що цей портфель може отримати Наталія Яресько, яка на посаді міністра фінансів забезпечила Україні кредити Міжнародного валютного фонду, судячи з усього, більш реальна кандидатура - нинішній голова парламенту Володимир Гройсман, якого небезпідставно вважають ставлеником Президента Петра Порошенка. Швидше за все, новий голова уряду, запевнив АСН директор Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко, продовжить реформи, але з певними поправками. «Можна очікувати певної зміни пріоритетів, з акцентом на економічні реформи, - пояснює він. - Не просто дерегуляція, децентралізація економічної системи, а саме ставка на відновлення і посилення економічного зростання України». Ще одним ключовим моментом роботи нового Кабміну повинні стати питання соціальної політики і соціальної стабільності. «На жаль, за минулий рік різко впав рівень життя пересічних українців, і тому саме зараз тема стабілізації соціального захисту стала актуальною. Наскільки я розумію, Гройсман буде приділяти цьому увагу, якщо стане прем'єр-міністром України. Безумовно, буде і продовження співпраці з МВФ, і курс на євроінтеграцію. Ці вектори економічної політики не зміняться. Хоча я не виключаю, що у відносинах з МВФ можуть бути певні корективи, знову для того, щоб більшою мірою врахувати необхідність соціального захисту і соціальну складову реформ», - підкреслив політолог. Практично всі без винятку зазначають, що хто б не прийшов на посаду прем'єра, структурні реформи неминучі, як їх не відтягуй. Але, з іншого боку, новому прем'єру доведеться працювати в певних рамках: і західним партнерам треба буде подобатися, і людям догодити, вважає виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко. «При будь-якому розвитку ситуації - новий прем'єр або «старий новий» прем'єр - повинні бути зміни, - пояснив він « Аналітичній службі новин »(АСН). - Будь-хто, хто б не був у кріслі прем'єра зараз (так само як і в будь-якому іншому міністерському кріслі), практично буде закутий у рамки. З одного боку, йому треба буде обов'язково показати прогрес України для іноземних партнерів - щоб заручитися підтримкою і забезпечити кредитні фінансові потоки в країну. З іншого, прем'єру треба буде намагатися сподобатися українським громадянам. Якщо це буде «старий новий» прем'єр, у нього буде можливість обілити свою зіпсовану репутацію». Від зміни доданків... Інша позиція, яка також має право на життя, полягає в тому, що, помінявши очільника уряду, ми лише змінимо представника однієї фракції на іншого. Не в останню чергу багато залежить не тільки від нового прем'єра, а й від тієї коаліції, яка стане йому опорою, впевнений народний депутат Юрій Дерев'янко. «Треба перезавантажити Раду і отримати більшу кількість нормальних людей. Але робити це треба тільки після змін до виборчого законодавства», - пояснив нардеп АСН. Юрій Дерев'янко переконаний, що якщо коаліція, яку буде створено, не продемонструє здатність рухатися вперед і домовлятися між собою, то треба йти на вибори. Нинішній спікер Верховної Ради Володимир Гройсман, зазначає в розмові з АСН уповноважений Президента з прав кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв, добре справляється зі своєю роллю голови парламенту, проте на посаді прем'єра попри його здібності у нього можуть виникнути проблеми через становище, що склалося в країні. «Гройсман каже, що буде від ранку до ночі працювати і у нього все вийде. Але зараз він на своєму місці, - каже Мустафа Джемілєв. - І в мене немає сумніву в його здібностях. Крім того, в якихось корупційних справах він ніколи не був помічений. Але країна зараз у такому становищі, що навіть найідеальніший прем'єр-міністр все одно буде викликати невдоволення. Все через те, що життєвий рівень у людей дуже низький». Тому головне завдання для нового прем'єра - відшукати спосіб підвищити життєвий рівень українців, причому зробити це в максимально стислі терміни. А ось від того, наскільки у нього це вийде, і залежить рівень його популярності у населення. Як мінімум рік для цих цілей у нового уряду буде, впевнена керівник Інституту практичної політики Богдана Бабич. «Чи варто говорити, що варіант Володимира Гройсмана на посаді голови уряду буде виглядати тимчасовим. Тому новий склад Кабміну повинен бути не просто відповідальним, але й професійним, - пояснює вона «Аналітичній службі новин» (АСН). - Однак доводити професіоналізм буде неймовірно складно, оскільки економічна і політична ситуація навряд чи посприяє. Ресурсів стає все менше, олігархи все більше і більше намагаються дотягнутися своїми руками до бюджету, а там вже нічого «ловити». Політичний експерт Інституту соціальних технологій «Соціополіс» Ярослав Макітра, навпаки, вважає, що Володимир Гройсман може «спалити» весь свій потенціал усього за кілька місяців. За його словами, ймовірний «уряд Гройсмана» не протримається довше визначеного терміну. Адже після переходу спікера ВР на посаду голови Кабміну в парламенті просто не буде такої людини, яка зможе змушувати законодавчий орган ухвалювати потрібні рішення. «Але уряду Гройсмана поки немає, і навіть у разі його формування шанси на тривале функціонування дуже низькі. Крім уже названих причин, сам спікер ВР поставив у залі парламенту такий стиль «проштовхування» будь-якого законопроекту, який рекомендує Захід. Фактично такі дії нагадують «ломку через коліно», бо при голосуванні за деякі закони було не менше 30 спроб ухвалити той чи інший документ. Також певні голосування за так званим «ноу-хау» Гройсмана з певними технічними правками, куди вписувалося все необхідне, - це відверте порушення закону, проте водночас воно дозволяло ухвалювати потрібні рішення. Але тільки-но такої людини, яка здатна буде це робити, в парламенті не буде, можуть виникнути проблеми, - розставляє крапки над «і» політолог. - Тим більше якщо йдеться про конфігурацію, яка є в парламенті зараз, то крісло його керівника може отримати «Народний фронт». В такому форматі спікер зможе в законному порядку і «красиво» блокувати роботу Кабінету міністрів». Економічна політика залишиться колишньою Прем'єр, який прийде на зміну Яценюкові, в першу чергу повинен представити свою програму дій, переконаний заступник голови парламентського Комітету з питань запобігання та протидії корупції Борислав Береза. І тільки вона покаже, чи будуть для країни перспективи після кадрових перестановок. «Все залежить від тієї програми і тих дій, які будуть після обрання прем'єра. Ми повинні побачити саму програму, ми повинні зрозуміти, яким шляхом і за який термін, за допомогою кого і чого буде досягнуто результатів, тільки тоді можна говорити про перспективи», - вважає політик. Водночас експерти відзначають, що фактично зараз не має значення, хто обійме посаду голови уряду, оскільки економічна політика України не зміниться. «Я точно знаю, що потрібно обговорювати не імена і прізвища людей, а треба обговорювати програми, - підтримує цю точку зору і голова Комітету економістів України Андрій Новак. - Оскільки жоден із кандидатів, що претендують на посаду прем'єра, не оприлюднював будь-яких відповідних документів, навіть ті програми, які повинні бути представлені одним із кандидатів, є більш ніж формальними. Причина в тому, що справжня програма економічного розвитку будь-якої країни - це солідна наукова робота, яка повинна бути результатом серйозної праці, особливо для такої кризової країни, як наша». На думку експерта, зміна прем'єра на економічну політику держави не вплине, адже повноцінної стратегії економічного розвитку держави просто немає. У свою чергу економічний експерт Борис Кушнірук запевнив АСН, що претендент на пост голови уряду Володимир Гройсман не стане «лялькою в чужих руках», а буде чинити опір і працюватиме на посаді максимально тривалий період часу. «В цілому я ставлюся до Гройсмана, якщо саме його буде обрано, досить позитивно. Незважаючи на все, Гройсман буде сприйматися не як технічний або тимчасовий голова уряду. Тоді як уряд Яресько, який позиціонується як технократичний, однозначно був би тимчасовим, - пояснив економіст. – Від початку такий Кабмін сприймався як уряд на короткострокову перспективу роботи, який би працював не більше року. Тому, знаючи цей факт, деякі політики можуть зайнятися самопіаром і блокувати реформи уряду. З огляду на це я є більше прихильником кандидатури Гройсмана, бо є розуміння, що цей уряд буде постійним. По-друге, якщо брати до уваги саму персону Гройсмана, то він був довгий час мером Вінниці, і досить успішним. Він буде намагатися робити речі, які змогли б утримувати його рейтинг на високих показниках. Крім того, він - молодий чоловік, який вже багато чого вміє». На думку Бориса Кушнірука, крім політичного чинника вибору Гройсмана на посаду голови Кабміну, присутній і певний психологічний фактор: «Арсеній Яценюк з огляду на всі його плюси і мінуси має надзвичайно низький рейтинг, а це, в свою чергу, провокує реакцію. Тобто будь-які кроки, які він робитиме, матимуть негативне сприйняття тому, що це робить саме уряд з надзвичайно непопулярним прем'єром. Ця ситуація нагадує процес лікування від хвороби: для того, щоб лікування стало ефективним, ви повинні довіряти тому, хто вас лікує. Та ж ситуація і тут. Має бути певний рівень довіри, чого у Арсенія Яценюка в силу вимушених кроків і помилок, допущених його урядом, просто немає». Без довіри людей не обійтися А щоб надалі уникнути падіння рейтингів голови уряду, політичний аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач пропонує свій варіант дій: виявляється, найкращим виходом тут могла б стати регулярна зміна урядів під виконання конкретних завдань. Робити це, за його словами, наприклад, можна раз на рік, щоб кожен уряд працював над якоюсь реформою і йшов після виконання певного завдання. Зараз же зміна уряду в українських реаліях потрібна для того, щоб працював державний механізм. «Чи є перспективи після обрання нового голови Кабміну, буде залежати від того, який саме уряд сформується, в яких саме умовах, в якому саме контексті прийде до влади, - розставляє акценти політолог. - За великим рахунком, Україні зараз потрібна регулярна зміна урядів під виконання конкретних завдань і під проведення конкретних реформ. Рік-півтора працюють і роблять реформу в призначений термін. Така ситуація була б надпродуктивна. Але зараз великих надій на те, що зі зміною уряду зміниться щось на краще в житті простих людей, я б не покладав». На думку Володимира Горбача, багато залежатиме і від того, як саме буде змінено уряд: «Якщо він зміниться таким чином, що викличе додаткову довіру у громадськості, політикам буде видано додатковий карт-бланш у проведенні реформ. А ось якщо зміна уряду пройде так, що довіри політики не отримають, це означатиме, що все одно доведеться повертатися до ідеї дострокових парламентських виборів». Володимир Гройсман, вважає експерт, непоганий кандидат на посаду прем'єра, «враховуючи і його досвід на посаді голови парламенту, і досвід у керівництві, в управлінні у Вінниці, у нього також є досвід роботи в уряді віце-прем'єром. Тому можна було б йому дати шанс показати себе». Втім, політолог, як і деякі інші експерти, не виключає ситуації, коли прем'єром стане не Гройсман, а будь-який інший кандидат. У такому випадку може відбутися або повернення до ідеї з прем'єрством Яресько, або з’явиться зовсім інша людина. «Чи буде Гройсман прем'єром - це ворожіння на кавовій гущі, - зазначає і голова правління Інституту української політики Кость Бондаренко. - Треба дивитися, як складеться ситуація надалі. Пам'ятаєте, як 1999 року Леонід Кучма виносив кандидатуру Валерія Павловича Пустовойтенка на розгляд Верховної Ради, і здавалося, що все - він проходить. Але чотирьох голосів йому все ж не вистачило. І все, тоді прем'єром став Ющенко». Експерт вважає, що пост прем'єр-міністра може обійняти хто завгодно: «Процедура наступна: збирається коаліція (щоб її сформувати, за Конституцією, є місяць), потім вони ще місяць можуть обговорювати питання прем'єр-міністра. Потім виносять його на розгляд Президента, потім вже Верховна Рада або проголосує, або не проголосує. Якщо парламент проголосував, кандидат отримує прем'єрську посаду, не проголосував - починається новий пошук прем'єра». Але хто б не очолив у результаті український уряд, вважає старший науковий співробітник Інституту міжнародної економіки Петерсона Андерс Аслунд, головне, щоб у ньому «не було злодіїв і шахраїв». Сам Володимир Гройсман заявляє, що в новому Кабміні «повинні бути абсолютно нові, якісні люди з новим менталітетом, які можуть якісно і чесно відповідати на ті виклики, які є сьогодні». Як бачимо, запити збігаються з намірами, але, як буде в реальності, покаже час.
04-04-2016 20:48 Публікації - Політика

Від нового голови уряду можна чекати зміни пріоритетів
Від нового голови уряду варто чекати, що він продовжить справу реформ, втім, будуть певні коригування. Також головним пріоритетом має стати економічне зростання. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив директор Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. «Якщо прем'єром стане Гройсман, як зараз обговорюється, то можна очікувати продовження процесу реформ. Можна очікувати деяку корекцію, певну зміну пріоритетів, але, безумовно, акцент буде на економічні реформи. Думаю, він робитиме ставку на те, щоб якомога швидше відновити економічне зростання України - це ключове питання. Не просто дерегуляція, децентралізація економічної системи, а саме ставка на відновлення і посилення економічного зростання України», - вважає політолог. На думку Фесенка, ще одним ключовим моментом роботи Гройсмана будуть питання соціальної політики і соціальної стабільності. «На жаль, за минулий рік різко впав рівень життя пересічних українців, і тому саме зараз тема стабілізації соціального захисту стала актуальною. Наскільки я розумію, Гройсман буде приділяти цьому увагу, якщо стане прем'єр-міністром України. Безумовно, буде і продовження співпраці з МВФ і курс на євроінтеграцію. Ці вектори економічної політики не зміняться. Хоча я не виключаю, що у відносинах з МВФ можуть бути певні корективи, знову для того, щоб більшою мірою врахувати необхідність соціального захисту і врахувати соціальну складову реформ», - резюмував експерт.
01-04-2016 18:48 Думки - Економіка

Український євротиждень: візова завіса залишилася
Останнього дня зими в ЄС стартувала спільна триденна конференція високого рівня, або тиждень України в Європейському парламенті. У Брюссель поїхали півсотні наших депутатів Верховної Ради, щоб, як очікувалося, провести переговори з представниками провідних європейських інституцій з питань розвитку та зміцнення потенціалу українського парламенту. Головним підсумком цієї поїздки мав стати план з внутрішнього реформування Ради. Попередньо він складався з восьми розділів, з яких пріоритетними була половина: посилення конституційної спроможності, покращання законодавчого процесу, підвищення прозорості та покращання втілення угоди про асоціацію. Оскільки позитивних очікувань було багато, «Аналітична служба новин» (АСН) поцікавилася в експертів, якими будуть реальні підсумки поїздки наших парламентаріїв до Брюсселя. На людей подивитися і себе показати Український тиждень у Брюсселі, безперечно, важливий з точки зору необхідності налагоджувати контакти з ЄС. «Оскільки наші контакти з Євросоюзом дуже важливі, такі візити потрібні. У них беруть участь і керівництво парламенту, і депутати, і представники секретаріату, і люди, які займаються всією законодавчою документацією. А це дуже добре для Європи, - пояснив «Аналітичній службі новин» (АСН) політичний експерт Олександр Палій. - Такі візити потрібні й для того, щоб просто показати себе. Адже в ЄС не завжди знають, наскільки прозорий наш парламент. А у нас усі законодавчі процеси проходять на сайті у відкритому режимі. Це досить серйозна річ. Навіть у багатьох країнах ЄС немає такого рівня прозорості роботи законодавчого органу». Але при цьому, зазначив політолог, у нас часто демократію в парламенті доведено до хаосу: «Часто доходить до хаотичної реєстрації абсурдних, непрофесійних законопроектів. У той же час у багатьох країнах сталої демократії – Великій Британії, Франції, Німеччини - рядові депутати навіть не можуть просунути свій закон, молоді депутати тим більше. Молоді депутати в деяких країнах називаються «задньолавочниками», вони просто дивляться, як усе відбувається, і вчаться. Такі «задньолавочники» не можуть жодних законопроектів від себе реєструвати. Реєструються законопроекти тільки від фракцій, партій, більшості або опозиції. Тому ми повинні розуміти, що нам є що показати». Експерт Українського інституту міжнародної політики Ростислав Томенчук також вважає, що Український євротиждень можна розглядати і як комунікаційний інструмент, який Україна раніше не використовувала. Це свого роду презентація України і можливість налагодити робочі стосунки. «Треба розуміти, що це не просто поїздка депутатів, там їхала ціла делегація представників аналітичних центрів, громадських організацій, бізнес-платформ. Це можна порівняти з бізнес-форумами, які проводить Україна в різних державах, - запевнив він АСН. - Тому я сподіваюся, що після цієї поїздки Україні вдасться вийти на тематичні заходи. Інформаційна і комунікаційна політика України в Європейському Союзі на сьогодні дуже слабка. Нам дуже важливо виходити на ті майданчики і максимально зав'язувати комунікацію. Це потрібно, щоб ми були не просто об'єктом зовнішньої політики ЄС, а партнерами». Наступними кроками, на думку Ростислава Томенчука, мають стати саме «тематичні зустрічі, вироблення пріоритетів. Адже в Брюсселі заслухали певні звіти з аналізу політики України, як розвивається парламент, наскільки Рада була ефективною. Тут безпосередньо важливо, щоб люди один з одним познайомилися, щоб вони спілкувалися. Тому на цьому тижні в Європарламенті потрібно заповнювати ці комунікаційні прогалини». Як форму публічної дипломатії сприйняв Український тиждень у Брюсселі і політичний аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач, який зазначив, що хоч офіційні рішення не передбачені форматом його проведення, сама поїздка в ЄС наших нардепів вкрай важлива, оскільки несе тільки позитив для нашої країни, а це вже такий собі різновид дипломатії. «Звичайно, якихось офіційних рішень у цей час ухвалено не буде, але низка офіційних зустрічей і неформальних контактів однозначно є позитивною для України, - зазначив він. - Ця поїздка дала можливість краще прояснити проблеми, з якими стикається Україна, і способи їхнього розв’язання, краще пояснити європейським партнерам при особистому спілкуванні, яку допомогу Україна чекала б від Європейського союзу та Європарламенту або інших органів ЄС». Будемо просити грошей? Позитив у цій поїздці наших парламентаріїв у ЄС побачили всі без винятку. Проте без певної «ложки дьогтю» в очікуваннях не обійшлося. Так, експерт із міжнародної політики Геннадій Друзенко зазначив, що, з одного боку, «поїздка в Брюссель - це для наших парламентарів як мінімум обмін інформацією зі своїми європейськими колегами. Хоча тема України зараз і не № 1 у Брюсселі, але вона залишається в топ-5. Питання в тому, наскільки наші парламентарії зможуть послідовно донести до своїх європейських колег важливі меседжі. Бо, на жаль, українські політики їдуть до Брюсселя або «поскаржитися» один на одного, або попросити грошей. І від одного, і від іншого в Брюсселі величезна оскома». Політолог упевнений, що головне завдання депутатів в тому, щоб вони змогли представити своє бачення виходу з кризи, розвитку відносин із Європейським Союзом. Крім того, вони повинні показати шляхи розв’язання соціальних та економічних питань. «Завдання в тому, щоб вони змогли переконати європейців, що це і є рецепт для України. Європейці не повинні вирішувати за українців, але повинні підтримати і прийняти, можливо, дискутувати з ними. Що стосується презентації за кордоном, то якщо наші політики почуваються представниками суверенної нації, вони повинні були представити ідеї в Україні. А якщо генерал-губернаторами, призначеними з іноземних столиць, то за кордоном. Якщо це депутати парламенту, яких обирає український народ, то зрозуміло, що всі реформи повинні виставлятися тут. Якщо вони почуваються представниками Брюсселя, Вашингтона, Берліна, як вони раніше почувалися представниками Москви, то, звичайно, повинні спочатку їхати до своїх супервайзерів. А це дуже далеко від справжньої незалежності і навряд чи відповідає очікуванням українців», - підкреслив Геннадій Друзенко. Позиція українських парламентаріїв до того ж повинна підкріплюватися реальними діями, вважає професор політології Києво-Могилянської академії, науковий директор фонду «Демократичні ініціативи» Олексій Гарань. «Представлення ідей не в Україні, а саме там відбувається тому, що ця поїздка спрямована перш за все на європарламентарів і на керівників Європарламенту, - пояснює він. - Це роз'яснення того, що відбувається в Україні. Це певна демонстрація того, що є нібито єдність українських депутатів в парламенті. Це меседж, який посилається саме Європарламенту. Але інша справа, що в Києві ми повинні говорити з нашою аудиторією про наші проблеми, тому я думаю, що тут немає протиріччя. Інша справа, що заяви депутатів про те, що вони роблять, повинні підкріплюватися тим, що вони роблять. Зокрема, це стосується тих самих безвізових законів. Ми знаємо, що треба докласти зусиль, щоб ухвалити поправки, які дійсно необхідні, які вимагаються Європейським Союзом. Тому тих декларацій, які звучать у Брюсселі, недостатньо - вони повинні підкріплюватися конкретними діями». Директор Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко впевнений, що вихід із кризи треба шукати в Україні, а не в Брюсселі. «Йдеться про спільний проект Європарламенту і Верховної Ради про реформування української парламентської системи. Підготовлено проміжний звіт - власне проект парламентської реформи, - пояснив він АСН. - Цей проект обговорювався в Брюсселі, і туди поїхала частина парламентаріїв, група експертів, які брали участь у роботі над цим документом. Документ відповідає духу і букві європейської інтеграції України. Це дійсно спільна робота і робота, яка, в першу чергу, потрібна саме Україні. Інша справа, і я про це говорив Гройсману, що такі презентації, навіть проміжних результатів роботи над проектом, треба проводити не лише в Брюсселі, а й у Києві для представників широкої громадськості, експертів, журналістів». На думку експерта, цей проект надзвичайно важливий. Але пропозиції треба ще перевести в форму конкретних законопроектів. Після цього вони повинні розглядатися Верховною Радою, яка потім повинна їх проголосувати. За словами Володимира Фесенка, тільки тоді ця реформа стане реальністю. Крім самої парламентської реформи, там, безумовно, обговорювалися і питання, пов'язані як з європейською інтеграцією України, так і внутрішньополітичні. «І політична криза, яка зараз проявилася у Верховній Раді, - це не головне питання, воно, швидше за все, паралельно обговорювалося, - запевнив політолог. - Так чи інакше, вихід із кризи треба шукати в Україні, а не в Брюсселі. Цей тиждень є проявом європейської інтеграції України, і головний зміст цього тижня - обговорення проекту реформ українського парламенту». У статусі учня При цьому експерт Аналітичного центру «Політика» Володимир Цибулько запевнив «Аналітичну службу новин» (АСН), що українська сторона перебувала в Європі у статусі учня, а не партнера, а головний результат поїздки нардепів у Брюссель - підтвердження, що Україна залишається ключовою країною для Євросоюзу. «Треба відокремити стратегічні досягнення від тактичних поразок. Стратегічним досягненням є підтвердження, що Україна є ключовою країною для Євросоюзу і ЄС не відступиться від своїх планів. В тактичному плані це теж дуже корисний візит у тому сенсі, що українським депутатам було зазначено, що їхні маленькі відступи від узятих на себе зобов'язань завжди будуть коштувати країні великих збитків, - пояснив політолог. - Або вони стають договороспроможною стороною і виконують взяті на себе зобов'язання, або будуть руйнувати перспективи власної країни. Мені здається, що ця дорожня карта, яка обговорювалася в плані реформ Верховної Ради, розширила поле тактичних можливостей для українських депутатів. Адже серед усіх параметрів пропонується ідея введення простої більшості від присутніх у залі при голосуванні за закони. Тому в цьому плані мені здається, що Євросоюз начебто розширив можливості, він не заганяє нардепів у жорсткі нормативи поведінки, але, з іншого боку, стимулює їх до політичної діяльності». На думку Володимира Цибулька, підписання дорожньої карти реформ для ВР є найважливішим тактичним результатом. Його можна розцінювати як попередження. «Там багато звинувачень. Це попередження хорошого вчителя недбалому учневі. Українська сторона могла б діяти як партнер у переговорах, якби проголосувала, наприклад, той же закон про електронне декларування та змогла завершити процедуру зі створення Нацагентства з питань запобігання корупції, - вважає він. - Це ті вимоги, які Україна брала на себе. Якби вони були виконані, українська сторона приїхала б до Брюсселя з почуттям статусу партнера. А оскільки це не так, вона перебувала в статусі учня. Євросоюз доброзичливий, бо він дуже важко переживав наслідки комуністичної агресії, особливо в країнах Центральної Європи. Але треба запам'ятати, що ніколи ЄС не буде підтримувати українську економіку, якщо державна інфраструктура не сприяє боротьбі з корупцією і виведенню з тіні бізнесу». Українські народні обранці, вважає керівник Інституту практичної політики Богдана Бабич, не продемонстрували європейським парламентаріям очікуваний ними результат. «Насправді європейці чекають від України тільки одного - щоб ми показали результат, - запевнила вона АСН. - Тому вони сподівалися два роки, що ми цей результат покажемо і вони зможуть залучити нас до єврозони. Цього не сталося. Я недавно спілкувалася з німцями, які були дуже розчаровані. Вони сказали, що «ми самі корумпуємо українських політиків, надаючи кошти, бо ці гроші зникають як у чорну діру. І чим більше ми підтримуємо українську владу, тим більше допомагаємо утримувати цю корупційну систему». Я знаю, що фінансування буде дещо переспрямовано, і я знаю, що мова про те, що треба надати певні проекти, які конкретно будуть допомагати розвивати громадянське суспільство». На думку Бабич, такі проекти будуть запорукою того, що у нас з'являться нові політики замість старих, які показали свою нездатність рухатися в європейському напрямі та приймати правила гри європейців. «Я насправді дуже розчарована, що наші політики продемонстрували низький рівень, адже вони не ухвалили потрібні законопроекти. Особливо обурює відмова від електронного декларування своїх доходів - це говорить про те, що вони бояться їх відкривати. Одразу виникає підозра в чесності отримання таких доходів. Якщо чиновник цього боїться, це автоматично означає, що він винен. Апріорі той депутат, який не проголосував, показав, що він винен. Також вони показали свою нездатність іти в Європу і приймати правила гри, запропоновані європейцями. Але ми не можемо піти в Європу зі своїми правилами. Ми можемо тільки приєднатися до їхніх правил і вже міняти правила європейські, будучи однією з країн - членів ЄС», - зазначила експерт. Держава vs власна кишеня Результати від поїздки українських депутатів до Брюсселя неоднозначні - є як позитивні, так і негативні. Зокрема, технічна реформа парламенту, яку запропонували в Європі, - це плюс. А ось те, що поїздка збіглася з відстроченням візової лібералізації, наштовхує на певні роздуми, підкреслив у розмові з кореспондентом АСН директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов. «Якщо під результатом розуміти запропоновану Європарламентом і схвалену на спільних обговореннях із депутатами ВР технічну реформу Верховної Ради, то це можна розглядати як результат. Як результат можна розглядати і зміцнення міжпарламентських зв'язків між Європейським Парламентом та Верховною Радою. А ось якщо розглядати результати цієї поїздки як суттєвий, серйозний, фундаментальний внесок у розвиток українського парламентаризму, то результат вельми відносний, умовний і дуже технічний, - вважає експерт. - Українська ВР потребує не тільки і не стільки технічного вдосконалення і навіть процедурних і регламентних змін, які, звичайно ж, можуть полегшити ухвалення законів, скільки фундаментальної трансформації в напрямі європейського парламентаризму. Наша ВР ще далека від ключових стандартів і основних параметрів європейського парламентаризму та роботи парламенту європейських демократичних держав». Карасьов упевнений, що відстрочку візової лібералізації на невизначений термін, яка збіглася за календарем з різного роду зустрічами європейських депутатів і українських нардепів у Брюсселі, можна вважати негативним результатом Українського тижня. «Введення візової лібералізації відкладається на невизначений термін, і таким чином візова завіса продовжує залишатися перешкодою для гуманітарних контактів не для депутатів, у яких такої проблеми немає, а для простих людей, - зазначив політолог. - Біда в тому, що під час цих зустрічей представники і керівництво Європарламенту не відчули серйозності намірів представників української ВР. А єврослова, єврориторика, декларації, обіцянки і порожні гасла, які постійно транслює українська влада, вже неабияк набридли нашим європейським партнерам. З цієї точки зору результат дуже тривожний, оскільки візовий режим відкладається незрозуміло до якого терміну. Плюс ще на черзі голландський референдум щодо ратифікації Асоціації Євросоюзу з Україною. Швидше за все, не буде не те що втішного результату, але і втішного призу. Ймовірно, отримаємо негатив. Референдум не має зобов'язуючого характеру, але може свідчити про глибокі психологічні та культурні зрушення у плані і розширення Європи, і прийняття до Євросоюзу країн, що перебувають на східноєвропейській периферії». Тому цілком логічним виглядає висновок, який зробив за підсумками цієї поїздки екс-міністр закордонних справ Володимир Огризко. «Між парламентом України, який би він не був, і Європарламентом встановлюються партнерські відносини. Хіба це не корисно? Безумовно. Це несе користь у тому, що нашому парламенту дійсно є чому повчитися у Європарламенту. Адже це зразок, який поки що для нас фата-моргана, тому будь-яка форма співпраці в цьому плані дуже корисна. Інше питання в тому, чи будуть за цим планом, який запропоновано, прийнято і затверджено, конкретні кроки з його виконання», - акцентував дипломат. За словами Огризка, без подальших конкретних кроків це просто перетвориться на «корпоративну кампанію». Тому головне, щоб у наших нардепів було прагнення до змін. «Якщо прислухатися до порад європейських парламентаріїв, якщо прагнути щось змінити, немає нічого неможливого. Скажіть, чому можуть нормально працювати західні парламентарі, але не можуть українські? Вони що, з іншого тіста зліплені? Чому зараз усе зависло? Бо українські парламентарії не хочуть жити за європейськими стандартами і правилами, бо українські парламентарії не хочуть ухвалювати закон, який унеможливить брехню в деклараціях. Ось тому треба вчитися у місцевих парламентаріїв бути тими політичними діячами, які перш за все думають про державу, про свою громаду, а не про власну кишеню», - підсумував Володимир Огризко. Як бачимо, минулий тиждень приніс багато «несподіваних» сюрпризів від Євросоюзу, адресованих представникам українського політикуму. І всі вони носять переважно критичний характер. Критичний хоча б тому, що наші депутати, навіть розуміючи, що апарат ВР і принципи її роботи доведеться реформувати, адже радянський стиль, продемонстрований парламентом упродовж останніх двадцяти років, абсолютно не відповідає вимогам часу, стрімголов не кинуться цього робити. Навпаки - придумають тисячу і одну причину, чому це не виходить або з цим потрібно почекати. Можливо, навіть створять видимість бурхливої діяльності, як це відбувається з боротьбою з корупцією. А тому перспективи отримання безвізового режиму для українських громадян, на відміну від громадян Грузії, залишилися поки нереалізованою мрією.
07-03-2016 17:12 Публікації - Політика

Вихід з кризи треба шукати в Україні, а не в Брюсселі
Українські нардепи поїхали до Брюсселя обговорювати реформування парламентської системи. Цей спільний проект України та Європейського союзу є важливим у рамках євроінтеграційних прагнень нашої держави. Втім, його слід було б презентувати не лише на території ЄС, а й в Україні. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив директор Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. «Йдеться про спільний проект Європарламенту і Верховної Ради про реформування української парламентської системи. Підготовано проміжний звіт - власне проект парламентської реформи. Цей проект обговорювався в Брюсселі і туди поїхала частина парламентаріїв, група експертів, які брали участь у роботі над цим документом. Цей документ відповідає духу і букві європейської інтеграції України. Це не просто туризм, це дійсно спільна робота і робота яка, в першу чергу, потрібна саме Україні. Інша річ, і я про це казав Гройсману, що такі презентації, навіть проміжних результатів роботи над проектом, треба проводити не лише в Брюсселі, а й у Києві для представників широкої громадськості, експертів, журналістів», - зазначив політолог. На думку експерта, цей проект надзвичайно важливий. Але пропозиції треба ще перевести у форму конкретних законопроектів. Після цього вони мають розглядатися Верховною Радою, яка потім повинна їх проголосувати. «Тільки тоді ця реформа стане реальністю. На мій погляд, це дуже важлива і актуальна подія для українського парламентаризму, для його реформування. Крім самої парламентської реформи там, безумовно, обговорювалися й питання поточної співпраці - питання, пов'язані як з європейською інтеграцією України, так і внутрішньо політичні питання. Я думаю, що, безумовно, і політична криза, яка зараз, на жаль, виявилася у Верховній Раді - це не головне питання, її радше паралельно обговорювали. Так чи інакше, вихід з кризи треба шукати в Україні, а не в Брюсселі. Цей тиждень є проявом європейської інтеграції України та головний зміст цього тижня - обговорення проекту реформ українського парламенту», - резюмував Фесенко.
02-03-2016 17:55 Думки - Політика

Те, що було на Майдані у вихідні, - фарс та імітація
Під рухом так званих революційних правих сил на Майдані хтось намагався проштовхнути питання про можливі парламентські вибори або можливість розкрутити новий політичний проект «під вибори». Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив директор Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. «Те, що відбувалося на Майдані в суботу і неділю, - фарс та імітація. Це не має жодного відношення до справжнього Майдану. Цих людей, які вийшли на «акцію», було не дуже багато - максимум 200 осіб, тож масовою вона не була. Більшість людей, які тоді клали квіти до місця загибелі активістів Майдану, ігнорували цю акцію. Але люди, котрі проводили ці мітинги, намагалися створити шумовий ефект і подати все як третій Майдан, намагалися справити враження, що зібралися відчайдушні революціонери. Там були присутні організатори, яких абсолютно ніхто не знає, а потім з'явилися деякі відомі люди. Зокрема, пан Кармазін», - зазначив Фесенко. За його словами, йому якось казали, що Кармазін «безкоштовно не працює», і раніше його не помічали в колі «революціонерів-націоналістів» або в інших таборах. «Тому цю акцію справді серйозно сприймати не треба: ані вимоги, ані саму дію. Вона була приречена, бо за нею не пішла велика маса українців. Заради чого це робилося? Версія, яку згадав Президент, що це була провокація, є цілком реальною. Думаю, це дійсно можна розглядати як провокацію. Але у мене є інші версії. Гадаю, що хтось намагався не лише підіграти Росії, а й розхитати ситуацію і спровокувати таким чином дострокові парламентські вибори. Є політичні сили, які в цьому зацікавлені. Це друга версія. Є й третя: мені здається, що розрахунок зроблено на те, що хтось «намагався» розкрутити новий правий проект на кшталт «Революційних правих сил». Така спроба була, але виявилася невдалою. А те, що в розкручуванні цього нібито Майдану активну участь брали російські ЗМІ, справді викликає підозру в наявності російського сліду», - зазначив експерт.
25-02-2016 12:15 Думки - Політика

Налаштування пошуку

Оберіть тип матеріалу

Оберіть тематику

За весь час

Не пропустіть

Прикмети та забобони про кішок
Прикмети та забобони про кішок
Кішки завжди вважалися хранителями домашнього вогнища Кажуть, там, де є кішка, є добро та кохання
Сон у ніч з 3 на 4 травня 2024 року: тлумачення за місячним календарем
Сон у ніч з 3 на 4 травня 2024 року: тлумачення за місячним календарем
4 травня о 3:41 розпочнеться 26-й місячний день Фаза Місяця – спадна
Гороскоп від Анжели Перл на 4 травня 2024 року для всіх знаків Зодіаку.
Гороскоп від Анжели Перл на 4 травня 2024 року для всіх знаків Зодіаку.
Астролог Анжела Перл попередила, що 4 травня буде найбільш вдалим періодом, у багатьох сферах життя очікуються....
Гороскоп від Павла Глоби на 4 травня 2024 року для всіх знаків Зодіаку
Гороскоп від Павла Глоби на 4 травня 2024 року для всіх знаків Зодіаку
Павло Глоба у гороскопі на 4 травня 2024 року звертає увагу на потенційні зміни в особистих відносинах для дея....
Гороскоп на 4 травня 2024 року від Тамари Глоби для всіх знаків Зодіаку
Гороскоп на 4 травня 2024 року від Тамари Глоби для всіх знаків Зодіаку
Ранок 4 травня обіцяє бути цікавим та сприятливим для багатьох представників знаків зодіаку За словами Тамари ....
більше матеріалів
/-0,073498010635376-/ /-pc-/
Top