counter
поиск на сайте ИА ASN
рус укр
Архів
поиск на сайте ИА ASN


Пошук

Сортування:

Блокадний Крим
Усе почалося 20 вересня з безстрокової торгової блокади півострова на адміністративному кордоні Херсонської області з Кримом, ініційованої кримськими татарами, до яких приєдналися громадські активісти і бійці добровольчих батальйонів. А вже 29 вересня у Верховній Раді був зареєстрований запропонований радикалами законопроект №3192 про цілковиту блокаду не лише Криму, а й Донбасу, тобто всієї окупованої частини нашої країни. Документ пропонує, про що раніше висловлювався лідер парламентської фракції БПП Юрій Луценко, повністю перекрити рух залізничного, вантажного і автобусного сполучення з цими територіями. Росія «віджала» у нас Крим ще в березні минулого року і відразу ж взялася «обробляти» Донбас, що давно перейшло в стадію війни, нехай і не визнаної юридичними документами. Тому відразу виникає закономірне питання: чому про блокаду мовою законопроектів заговорили тільки зараз, за півтора року після захоплення Криму росіянами? Чому цього не було зроблено відразу, щойно стало зрозуміло, що до чого? До речі, практично одночасно щодо Росії введено санкції економічного характеру. Що це – ланки одного ланцюга, спрямовані на вирішення кримсько-донбаського питання в глобальному плані, чи необачні кроки, які принесуть Україні лише розчарування? Підтримуємо окупантів? Президент Центру ринкових реформ, екс-міністр економіки Володимир Лановий впевнений, що блокада Криму – необхідний захід, якщо ми не хочемо сприяти окупаційному режиму. «Річ у тім, що контекст Криму – це контекст відносин з Росією. Тому, торгуючи з Кримом, ми торгуємо з Росією, – от і всі санкції, – пояснив він «Аналітичній службі новин». – Тим більше створили, так би мовити, зону вільної торгівлі – безмитний рух, вільна конвертація грошей, усунення певних перешкод щодо валютних обмежень, які діють на території України. Ніяк інакше, як сприянням Росії, це не назвеш. Це все веде до підтримки окупаційного режиму на території півострова. Тому ініціатива від громадських активістів нарешті блокувати Крим дуже важлива». Експерт зазначив, що саме блокада могла б протидіяти всім тенденціям сприяння окупаційному режиму. «Тому що коли ми завозимо товари, коли розвиваємо економіку півострова, коли піднімаємо всі економічні показники, ми фактично стабілізуємо ситуацію на території окупантів. Таким чином, ми працюємо на окупантів, які вбивають і заарештовують громадян України, ми зміцнюємо цей режим. Я думаю, що це лише початок, і те, що говорять про необхідність припиняти постачання електроенергії та води, – абсолютно правильно», – вважає економіст. Що блокада в'їздів до Криму є боротьбою за «віджату» росіянами територію півострова, вважає і нардеп від фракції «Народного фронту» Тетяна Чорновол. «Це така форма війни за повернення Криму, – підкреслила вона в розмові з кореспондентом АСН. – Блокада Криму потрібна, і дуже правильно, що це відбувається зараз. Важливо, що це підтримують і кримські татари. Без їхньої позиції нинішні події були б неможливі, оскільки боротьба за Крим почалася не сьогодні і не вчора. А кримські татари вже не вперше борються за свою малу батьківщину». Неприязний вересень ...На трьох тамтешніх пропускних пунктах – «Чонгарі», «Каланчаку» і «Чаплинці» – влаштувалися активісти «Громадянської блокади Криму», перекривши КПП барикадами з шин, бетонних плит і протитанкових їжаків. Вони пропускають тільки тих, хто йде на своїх двох і їде на легковиках. За перший тиждень на територію окупованого півострова так і не змогли потрапити понад 420 фур з продовольством та іншими товарами. Умови, висунуті «Громадянською блокадою Криму», різнопланові: від Росії вони вимагають звільнити політв'язнів і припинити тиск на кримських татар, від України – насамперед, скасувати закон про зону вільної торгівлі з Кримом. Тому той факт, що Президент Петро Порошенко все ж таки ініціював скасування Закону «Про вільну економічну зону», яким підприємці, що ведуть торгівлю з окупованою територією, звільнялися від сплати ПДВ, на тлі цих подій цілком логічний (депутати зможуть розглянути це питання на майбутньому сесійному тижні , який стартує 5 жовтня). До речі, з моменту, коли це сталося, кількість бажаючих щось туди везти різко зменшилася. Глава Меджлісу кримськотатарського народу, нардеп Рефат Чубаров стверджує, що це лише початок. За його словами, кримські татари будуть домагатися, щоб з кінця жовтня ця блокада посилилася ще й припиненням поставок до Криму електроенергії. Таке рішення, підкреслює Рефат Чубаров, ухвалене на знак протесту «проти системних репресій кримських жителів з боку окупаційної влади», а також «проти невдалих дій українського уряду, які викликають проблеми з переміщенням». На думку директора Інституту розвитку економіки України Олександра Гончарова, яку він висловив «Аналітичній службі новин», з економічної точки зору, блокада Криму невигідна українським підприємцям. «Ті, хто організовував блокаду, бачать якийсь ідеологічний і політичний підтексти, – сказав експерт. – Але з економічної точки зору, всі, навіть не експерти, розуміють, що будуть збитки. Економічні та договірні відносини, які були встановлені між підприємцями півострова і підприємцями Херсонської, Запорізької та Миколаївської областей, зруйнуються». Олександр Гончаров зазначив, що зрозуміти мету лідерів, які ініціювали блокаду, можна, але вона суто політична, і це питання необхідно розділити на дві складові частини. «Одна частина – це група товарів промислового призначення і подвійного призначення. Адже у нас там, у Криму, виробництво титану, содовий завод, виробництво скла. А інша група – це продовольчі товари, – пояснює він. – Якщо говорити про цю групу, то не думаю, що є проблема її замістити. Досить хороші кліматичні умови і в самого Криму. Але що стосується першої групи товарів, це питання слід було порушувати ще на початку минулого року. Про долю тих підприємств, що залишилися в Криму і що належать нашим власникам, які живуть зараз у Києві. Ось це важливіше й актуальніше питання для України, яка перебуває в стані АТО». Що маємо сьогодні Як на мене, вкрай цікава позиція російського опозиційного журналіста Айдера Муждабаева, який працює в Україні й дуже чітко вловив саму суть того, що відбувається. «Блокада довела, що вона мирна, а її вимоги – це питання не комерційного торгу з будь-ким, а принципу: Україна після Майдану, принаймні в особі її справжніх патріотів, не продається, – написав він у виданні «Новое время». – А українці в цілому розуміють причини, за якими протестувальники перекрили проходження комерційних вантажів: порушення прав людини, репресії щодо кримських татар та інших українських громадян у Криму. А також несприйняття подвійної моралі влади та бізнесу: анексію де-юре не визнаємо, але де-факто маємо з неї зиск». За його словами, протидії блокаді «якщо й варто очікувати, то не від громадянського суспільства, а від олігархів, афілійованих з ними держчиновників і криміналітету, пов'язаного з перерваними блокадою комерційними потоками». Підтримує цю позицію і російський опозиціонер Костянтин Боровий, прокоментувавши ситуацію в українських ЗМІ. «Торгова блокада – дуже ефективний і правильний крок. Якщо все триватиме як є, результат не змусить себе чекати, – запевняє Боровий, водночас звинувачуючи Київ у тому, що він «нічого не робить для повернення Криму. Позиція зрозуміла: всі чекають якихось дій з боку Заходу. Я про це багато разів говорив: поки Київ сам не почне щось робити для звільнення окупованих територій, ніхто нічого теж не робитиме. Тягати каштани з вогню для України ніхто не буде». А поки що на адмінкордоні влаштувався табір активістів, які підтримують блокаду, – і кримчани пожинають її перші плоди: українські продукти з прилавків тамтешніх магазинів практично зникли, залишилися тільки російські, які спочатку коштували дорожче (за набагато гіршої якості), але ціни на них підскочили ще в півтора рази. Зрозуміло, що через припинення поставок на півострів в українських виробників звузився ринок збуту, і деякі експерти погрожують пальчиком, мовляв, ай-ай-ай, як це недобре. Тим часом так звана влада Криму швиденько кинулася торгувати надлишками зерна, зібраного цього літа. У «Правому секторі» (а саме його батальйони тримають там блокаду) говорять, що – у разі невиконання вимог як Москвою, так і Києвом – вони заблокують ще й морське сполучення, перетворивши Крим у повноцінний острів. Так, у цьому випадку кримчанам буде дуже сутужно, але й «зеленим чоловічкам» теж будуть непереливки. «Якщо Путін вважає, що він може легко окупувати українську територію, – заявляє спікер «Правого сектору» Олексій Бик, – то нехай спробує її потім прогодувати». Що стосується енергетичної блокади Криму, про яку говорить Рефат Чубаров, то цей захід, якщо до нього таки вдадуться, судячи з усього, матиме подвійний характер: з одного боку, перекрити подачу електроенергії технічно – немає жодних проблем. Та от тільки багато експертів енергетичного ринку стверджують, що в політичному і – головне – економічному плані цей крок нам украй невигідний. Приміром, директор енергопрограмм НАНУ Валентин Землянський побоюється, що «РФ у відповідь може припинити постачання енергоносіїв, а в такому разі може постраждати і газопровід, і імпорт електроенергії, і поставки вугілля». А за словами політолога Костя Бондаренка, рано чи пізно продуктова блокада буде негласно порушена, тому що «деякі бізнесмени вирішуватимуть свої питання корупційним або кримінальним шляхом». Поки ж уряд вустами міністра енергетики та вугільної промисловості України Володимира Демчишина заявив, що ціни на електроенергію для Криму підвищаться десь на 15%. Страшні перспективи чи перспективні страшилки? Експерти, і насамперед економічні, оцінюють події по-різному, прогнозуючи різні перспективи. Приміром, президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко вважає, що блокада Криму може зіграти на руку Путіну і підставити Петра Порошенка. За його словами, «якщо відбудеться енергоблокада Криму, то Президенту і прем'єру доведеться відповідати перед Євросоюзом. Є поняття «Європейська енергетична хартія», згідно з якою блокада неприпустима. Ми дамо привід Путіну зробити агресора з України, що тільки зіграє йому на руку». Не дуже задоволені тим, що відбувається навколо Криму, і в ООН. На думку помічника генсека цієї організації Івана Шимоновича, який висловився з цього питання в Женеві перед радою ООН з прав людини, економічна блокада півострова «посилить розбіжності між Києвом і Сімферополем і збільшить проблеми обох сторін». Шимонович зазначив, що «в той час як розчарування, викликане у кримських татар через ситуацію в Криму, цілком зрозуміле, саме жителі Криму зрештою заплатять ціну за цю ініціативу. Це може призвести до збільшення поділу між Україною і Кримом, а також економічно нашкодити обом сторонам, тоді як жодна з них не може собі такого дозволити з економічних причин». А політолог Ярослав Макітра запевняє, що «зараз українська сторона почала привертати увагу до Криму і готова на більш радикальні кроки, щоб створити умови для повернення півострова в Україну». Але якщо ми посилимо блокаду, акцентує він, РФ не забариться відповісти. Причому якими будуть заходи у відповідь, на думку Макітри, зрозуміло вже зараз: «Півострів на 70-80% залежить від української електроенергетики: не працюватимуть підприємства, це створить серйозні проблеми Росії. Реакція Росії може бути від припинення постачання газу і до продовження військових дій». Позиція активного невтручання Водночас держава, вважає економічний експерт Борис Кушнірук, втручатися в акцію з блокади Криму не повинна. «Проводити її мають лише громадські організації, тоді вона матиме моральне значення, – сказав він «Аналітичній службі новин». – Кримські татари мусять захистити свої права. Зараз на їхній території їх вбивають, садять у в'язниці, намагаються вигнати з півострова». За його словами, підтримка держави має бути негласною. Разом з тим експерт вважає, що якщо акцію підтримає і втрутиться держава, це може призвести до додаткового силового загострення з боку Росії. «Умовно кажучи, на території Криму проживає два мільйони людей. Якщо почнуться дуже серйозні перебої з постачанням продуктів харчування на півострів, то Росія звинуватить Україну у спробі знищення кримчан, – запевняє Борис Кушнірук. – Більш того, це може стати приводом для спроби Москви пробити по суші шлях до Криму. Звичайно, ми зараз більше готові протистояти Росії, ніж в 2014 році, але все ж таки в РФ набагато потужніші збройні сили. Нам потрібно ще хоча б кілька років, аби дати гідну відсіч». Кушнірук додав, що це не означає, «що ми повинні боятися Росію, але нам не варто давати привід для нової хвилі військової агресії. Україні потрібен час, щоб стати сильнішою, для повернення всіх своїх окупованих територій». Хай там як, але ситуація, погодьтеся, ахова: якщо ми насправді хочемо припинити війну на Донбасі і повернути Крим в Україну, залишивши з носом путінських режисерів цих подій, а також відправивши геть «зелених чоловічків» та їх поплічників з Криму, потрібно робити реальні кроки. І кроки досить жорсткі, а не й надалі продовжувати політику такого собі загравання з окупантом. З іншого боку, на тих територіях справді залишилися наші люди, і забувати про це не можна. Як пройти по лезу бритви, нам навряд чи хтось підкаже, але зробити це все одно потрібно.  
30-09-2015 20:21 Публікації - Економіка

Якщо припинити війну олігархів, то процес відновлення прискориться
В Україні не спостерігається економічне зростання, але є уповільнення темпів падіння економіки, а позитивної динаміки варто очікувати не раніше 2018 року. При цьому ключовою умовою стабілізації економічної ситуації є припинення війни олігархів. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко. «Це не зростання. Є просто уповільнення темпів падіння. У сільському господарстві падіння було близько 4%, зараз 3,6. ВВП у першому кварталі впало майже на 18%, а в другому - на 15%. Зрозуміло, що до кінця року буде трохи краще. Але спочатку треба домогтися повної зупинки падіння. Лише тоді можна буде говорити про зростання економіки. Але цього року навряд чи буде нуль, як і в наступному. У 2017-му буде падіння ВВП близько нуля. І тоді справді в 2018 році може буде зростання ВВП, а потім уже і промисловості та сільського господарства, але не раніше», - розповів економіст. Експерт зазначив, що ключова причина падіння економіки зовсім не в конфлікті на Донбасі, як багато хто вважає. «Донбас узагалі ні до чого до економіки. У нас найбільша проблема - це війна олігархів. Якщо війна олігархів припиниться, то процес відновлення прискориться. Якщо ж ні, то буде посилення конфлікту на Донбасі, проблеми в економіці і конфлікт між гілками влади. Якщо війну олігархів припинять, то краще буде для економіки в цілому і для Донбасу в тому числі», - зазначив Охріменко. Економіст також розповів, що для економіки дуже важливі кредити та приватні інвестиції. «Важливі, наприклад, американські фонди інвесторів. Треба розуміти, що в Україну не інвестуватимуть ні американці, ні європейці. Великих інвестицій у нас дуже мало. У 2014 році з України пішло 11 мільярдів доларів, а в першому півріччі 2015-го ще 4 мільярди. Це забрали олігархи. Якщо гроші повернуть, а їх можуть повернути, то у нас буде зростання прямих іноземних інвестицій. За рахунок цих грошей можна забезпечити зростання економіки. В принципі, в Україні своїх ресурсів валюти досить багато: на руках у населення десь 100 мільярдів доларів, а в офшорах близько 50-60. Суми величезні. Але зрозуміло, що змусити віддавати їх складно, і вкладати просто так ніхто не буде. Але треба припинити війну олігархів і тоді навіть дрібний, середній бізнес почне виймати гроші і вкладати в розвиток бізнесу», - підсумував Охріменко.
30-09-2015 10:06 Думки - Економіка

Хай буде світло!
У вересні, тобто вже найближчими днями ми отримаємо платіжки за комуналку ще зі «старими» тарифами, які підвищилися цієї весни. Чергове – вересневе – подорожчання електроенергії в платіжках відіб'ється вже в жовтні. Та експерти все голосніше заявляють про те, що якщо уряд не зменшить своїх апетитів, йдучи до мети по гаманцях простих громадян, криза неплатежів Україні просто гарантована. Межа бідності – у кожного своя Нещодавно в інтернеті з'явилася вкрай цікава цифра: виявляється, міжнародні кредитори, які ніби так ненав'язливо «підштовхують» наш уряд до подальшого затягування поясів простим людям, прекрасно обізнані, як насправді живеться українцям, тому повірити, що їм невідомі дані, оприлюднені ООН, украй складно. А за цими даними, за межею бідності нині опинилося понад 80% наших співгромадян. Що таке «життя за межею бідності» в розумінні експертів Організації Об'єднаних Націй? Це якщо ви витрачаєте на життя (беруться до уваги передусім витрати на проживання й харчування) менше 5 доларів на день (за місяць це в середньому виходить 150 доларів). Враховуючи сьогоднішню вартість долара за курсом Нацбанку (22 гривні), нескладно підрахувати рівень мінімальної зарплати – вона повинна складати приблизно 3,5 тисячі гривень. Водночас, відзначають експерти, у нас нині прожитковий мінімум, куди входить харчування, проїзд у транспорті, придбання одягу, а також побутові й комунальні послуги, становить близько півтора долара на день. Як можна на такі гроші одягатися, коли тільки пара взуття, причому не зимового, коштує не менше 500 гривень, мабуть, тільки високопосадовцям відомо. Хоч вони навряд чи замислюються над такими дрібницями, бо ж межа бідності – у кожного своя. До речі, освіта й лікування в цю суму не потрапили: оскільки всі розуміють, що вони у нас далеко не безкоштовні, судячи з усього, в уряді вважають, що це – нікому не потрібна розкіш, без якої можна чудово обійтися. І якщо про освіту ще можна з натяжкою зауважити, що здібний учень прекрасно обійдеться без послуг репетитора і вступить до ВНЗ на бюджет, то як, наприклад, стареньким і людям, що мають серйозні хронічні захворювання, обійтися без ліків, втямити складно. Про мізерне харчування, яке можуть собі дозволити більшість українців, взагалі не йдеться – мабуть, людям таки доведеться прислухатися до поради «папєрєдніка» й не ухилятися від садово-городніх робіт. Дієтологи ж відзначають, що бідне харчування в підлітковому віці може відгукнутися великими проблемами зі здоров'ям, які потім не виправиш ні червоною рибою, ні чорною ікрою. При такому підході держави до розв’язання проблеми, коли людей змушують лише тугіше затягувати пояси, одночасно підсаджуючи на субсидії, які насправді нічого не вирішують, у країні відбувається консервація бідності. Про це говорить доктор економічних наук Олексій Плотніков, підкреслюючи, що для реальної боротьби з бідністю держава повинна вживати реальних кроків. «Є найменш захищені верстви населення. І є поняття прожиткового мінімуму, мінімальних зарплат і пенсій, які вже давно не прожиткові, – роз'яснює «Аналітичній службі новин» (АСН) економіст Олексій Плотніков. – І тут, незважаючи на різні зовнішні зобов'язання, потрібно думати, яка в країні питома вага населення, котре перебуває за межею бідності. Вивчити, чи не стимулює політика держави ще більшу кількість таких громадян». За словами експерта, «держава повинна повернутися до народу, а не дистанціюватися, орієнтуючись виключно на поради МВФ та інших організацій». Тобто, урядові потрібно думати, як зробити так, щоб у людей були доходи, які дають змогу оплатити послуги, а не бездумно відбирати останнє, киваючи на складну економічну ситуацію і війну на сході. Але поки що давати людям вудку, що дає змогу ловити хорошу рибу, а не поганеньку рибку з панського плеча, ніхто не поспішає. Навпаки – нам розповідають, що підвищення тарифів навчить економити: мовляв, прати будете ночами (це може бути дешевше лише у випадку, якщо у вас спеціальний лічильник), а їжу готувати тільки у свята. До речі, в квартирах, обладнаних електроплитами, мабуть, доведеться перейти на сироїдіння, адже в соціальну норму (100 кВт на місяць) вписатися ніяк не вийде, навіть якщо готувати тільки у вихідні, в будні дні перебиваючись хлібом з чаєм. І ось на тлі всього цього ми отримуємо чергове підвищення тарифів, поки що тільки на світло. Світло в цифрах Цифри майбутніх тарифів на світло (підвищення здійснюється в кілька етапів: останнє, п'яте, зростання тарифу на електроенергію заплановане на березень 2017 року, коли середня ціна складе 122,77 копійки за кВт\год) оприлюднили ще взимку, постановою Нацкомісії з регулювання енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП). Перше підвищення припало на квітень-місяць – тоді ціни зросли в середньому на 45,2%. З 1 вересня – у порівнянні з чинним нині тарифом – воно подорожчало ще на 23%. Причому діяти цей тариф буде до 1 березня 2016 року. Для сімей, які споживають до 100 кВт/год (в селах ця норма поки що більша – до 150 кВт/год), причому без різниці, газова у вас плита чи електрична, тариф зріс на чверть і тепер складає 45,6 копійки за кВт/год. Якщо ж ви витрачаєте від 100 до 600 кВт/год електроенергії на місяць, платити доведеться вже по 78,9 копійки за кВт/год (зростання тарифу – теж на чверть). На 5% збільшився і тариф для населення, яке щомісячно споживає понад 600 кВт/год: вони тепер платитимуть 1,479 гривні за кВт/год електроенергії. На 25% збільшився і тариф – незалежно від обсягів споживання електроенергії – для багатодітних сімей, а також дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей: для них кВт/год відтепер коштує 45,6 копійки. А коли почнеться опалювальний сезон і країна отримає платіжки за теплову енергію, різко вигулькне, як припускають експерти, проблема неплатежів за комунальними рахунками, тому що людям доведеться вибирати: чи то дітей-стариків нагодувати, а чи заплатити за житло. А ситуацію, коли перед людьми стояв такий вибір, ми вже проходили, і чим вона закінчується, знаємо. Платити припиняємо з жовтня? Про те, що підвищення тарифів, зокрема й на світло, неминуче потягне за собою процес зростання неплатежів за комуналку, ще навесні попереджав директор громадської організації «Публічний аудит» Максим Гольдарб. Зокрема, в коментарі «АСН» він тоді сказав, що співробітники «Публічного аудиту» навіть готові надавати людям юридичні послуги, якщо громадяни матимуть бажання оскаржити власне тарифи в судовому порядку. І хоча директор Аналітично-дослідницького центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко зазначає, що населення – найбільш дисциплінований платник за комунальними рахунками, зростання заборгованості по квартплаті уже є. Правда, цифри тут звучать різні. Так, Держстат стверджує, що в липні заборгованість населення з оплати житлово-комунальних послуг збільшилася на 0,8% порівняно з червнем цього ж року і склала 12 мільярдів 324 мільйони 127 тисяч гривень. Причому ці дані наведено без урахування тимчасово окупованого Криму, а також частини зони АТО, де господарюють «батьки» так званих «народних республік». Експерти ж, відзначаючи, що платіжна дисципліна погіршилася в середньому на 6-8%, кажуть, що як тільки люди отримають нові платіжки (за світло – вже в жовтні), нова хвиля неплатежів, причому більш серйозна, країні просто гарантована. Президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко вважає, приміром, що борг з 12-ти з половиною мільярда виросте до 25-40 мільярдів. А причину дохідливо пояснює директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортник, який акцентує увагу на тому моменті, що через підвищення тарифів на комунальні послуги мешканці регіонів змушені будуть виділяти на їхню оплату до 80-90% своїх доходів. І швидше за все, за його словами, «рівень неоплати може скласти близько 50%. Програють усі: люди накопичать борги, які потім потрібно буде реструктуризувати, компанії не зможуть отримувати кошти за надані послуги». Упевнений в реалізації найгіршого сценарію і експерт з питань енергетики Валентин Землянський, який запевняє, що безболісно українці могли б оплачувати комуналку за новими тарифами лише в тому випадку, якби їхні доходи були на рівні 18-20 тисяч гривень. «Проблема не у високих тарифах, – підкреслює експерт, – а в низьких зарплатах. Якщо ми говоримо про середні доходи в межах 3,5 тисячі гривень, «комуналка» повинна складати не більше 20% від цієї суми, а це десь 500-600 гривень». Причому, відзначає Валентин Землянський, навіть якщо уявити, що уряд перейметься проблемами громадян і поверне бодай ті соціальні норми, які діяли до цих підвищень (зокрема й на електроенергію), це стало б серйозним полегшенням для людей. Ось тільки, на жаль, навіть такий крок навряд чи здатний розв’язати проблему повністю: питання вирішиться тільки тоді, коли економіка працюватиме так, що люди будуть мати змогу отримувати за свою роботу нормальні гроші і без подачок з чийого б то не було боку платитимуть за всіма своїми рахунками. На критичний стан речей звертають увагу і експерти тіньового уряду. «Сьогодні майже чверть українців схиляються до того, щоб не платити за комунальні послуги, - зазначає опозиційний міністр паливно-енергетичного комплексу Володимир Макуха, - а зростання неплатежів скорочує доходи енергетиків і погіршує і без того не блискучий стан галузі. Наслідком цього процесу може стати неможливість знизити залежність від імпортного газу і валютний тиск на бюджет». Без віялових відключень ніяк Поки, як кажуть, суд та діло, в «Укренерго» вже заговорили про віялові відключення світла, з якими українці насправді вже знайомі (хто забув, згадайте, скільки електроприладів, які небажано відключати від мережі, ті ж холодильники, приміром, накрилися під час цих відключень мідним тазом). Проте ця компанія вже підготувала план відключення електроенергії в регіонах на найближчий осінньо-зимовий період. Причому цього року нам обіцяють діяти «більш гуманно», оскільки, за словами керівництва енергокомпанії, «буде плануватися поступове розвантаження регіонів на півтори-дві години, щоб це не позначалося ні на промисловості, ні на населенні». Знову ж таки, а що буде, якщо в момент такого відключення в лікарні робитимуть серйозну операцію? Зрозуміло, планову можна перенести, з урахуванням графіка відключень. А як бути з позаплановими, коли люди опиняються в медустанові з гострими станами, які вимагають невідкладного оперативного втручання?! Не випадково Руслан Бортник зазначив, що криза неплатежів, спровокована непомірно високими тарифами, може підштовхнути розвиток ситуації за найгіршим сценарієм – аж до комунального колапсу. «Вимальовується вкрай неприємна картина, - сказав експерт, - віялові відключення електроенергії, припинення надання послуг з водопостачання». І все це на тлі того, що понад половину українських обленерго, про що теж говорять незалежні експерти, контролюються двома російськими олігархами. Тому, цілком можливо, моє запитання прозвучить наївно, але чому – на тлі того, що Росія зробила з Кримом і тамтешніми підприємствами, які належать українцям, – ми досі не націоналізували все майно, котре належить росіянам, але перебуває в Україні? Не стає духу чи відверто підігруємо загарбникові?! Батіг, і ще раз батіг Але неплатежі, яких нам не уникнути, потягнуть за собою не тільки накопичення боргу, але й, якщо говорити про світло, ризик опинитися в темряві. Справа в тому, що в чинних Правилах використання населенням електроенергії, які затверджені урядом ще в 1999 році, передбачено право енергопостачальника відключати світло за борги. І, що цікаво, «поріг Ч», або суму боргу, коли вже треба повертати рубильник, може визначати самостійно саме компанія-енергопостачальник. Якщо врахувати, кому належать наші обленерго, стає зрозумілим, від кого цієї зими буде залежати світло (а то й змога приготувати їжу) в оселях українців. Багато експертів відзначають, що енергетичний сектор України - найбільш монополізований, причому підприємства, які надають людям комунальні послуги, не надто обмежені будь-якими правилами. Питання навіть у тому, чи є сам ринок? Адже після підвищення тарифів до нібито економічно обґрунтованих якісних змін люди чомусь не відчули. При цьому українців не припиняють лякати, що через комунальні борги навіть можуть квартири відбирати. Тобто, мало того, що докерувалися так, що люди елементарно не можуть собі заробити на життя, так ще й з подачі олігархів країна збирається множити лави бомжів. Це що, теж європейська практика? Невже так складно зрозуміти, що це - шлях в нікуди. «Побороти бідність, а тим більше забезпечити європейський рівень добробуту в Україні шляхом «затягування пасків» і імітації поліпшення інвестиційного клімату неможливо. Потрібне чітке бачення пріоритетів і радикальні кроки з їхньої реалізації», - пояснив «Аналітичній службі новин» (АСН) голова комітету Верховної Ради з питань промислової політики та підприємництва Віктор Галасюк. За його словами, перше, що насправді потрібно невідкладно зробити, це підвищити соціальні стандарти, збільшити доходи і, відповідно, купівельну спроможність громадян. Ситий голодному не товариш «Ми повинні включити зворотну логіку - низькі податки і просте адміністрування, менший тиск на малий бізнес дадуть збільшення, а не зменшення надходжень до бюджету, - каже народний депутат. - До того ж, європейське завтра в Україні не настане без радикального скорочення державного апарату й дозвільних процедур, без реальної боротьби з корупцією і тотальною люстрації й заміни суддівського корпусу, без встановлення сильних інвестиційних стимулів і диференційованої системи оподаткування, які б сприяли розвитку виробничого і наукоємного, а не примітивного сировинного бізнесу». Крім цього, країні потрібна справедлива соціальна політика і наявність еліти. «Проблема бідності виникла ще 200 років тому в Англії, і вже тоді багата Англія ставила питання про те, як її перемогти, - пояснює АСН директор Соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко. - Є Швеція, яка показала, що при правильному економічному управлінні, правильній соціальній політиці проблема бідності знімається. Тому нічого винаходити не треба. Розумне державне управління без крадіжки і сильна соцполітика - ось те, що треба». Але не треба бути експертом, щоб зрозуміти, що у нас досі все, що пов'язано з соцполітикою, працює за залишковим принципом. Це означає, що спочатку корупція, інвестиції, управління, контроль, податки, бюджет, і тільки те, що залишається (якщо воно залишається!), спрямовується на потреби соцполітики. «В Україні, на жаль, соціальний блок є одним із найслабших, - зазначив політолог. - Повинна бути еліта, а у нас олігархи вважають себе елітою. У такій ситуації і злодійство, і кумівство, і корупція, і жахливі злидні - це обов'язкові супутники такої держави. У нас немає еліти, яка виставляла б пріоритети для населення країни. А елітою вважаються люди, у яких є кілька мільйонів доларів або накрадені мільярди. У світі ніде немає такого. А олігархи навряд чи будуть ділитися самі. Еліта ж за своїм внутрішнім переконанням здатна жертвувати і розвивати якісь національні ідеї протягом кількох років». Загалом, якщо підсумувати, картина виходить сумна: людей підштовхують до прірви кількома шляхами. З одного боку, навіть маючи вищу освіту, обтяжену досвідом, часто немає можливості заробити на забезпечення сім'ї. При цьому ростуть не тільки непомірні апетити монополістів, котрі «підштовхують» тарифи, а й ціни практично на все: їжу, одяг, ліки. З іншого, уряд пішов шляхом надання субсидій, які у підсумку опиняться в кишені тих самих монополістів, але жодним чином не допоможуть розв’язати проблему українців, які просто-на-просто потребують нормальної роботи, за яку нормально платять. А якщо врахувати, що навіть міжнародні експерти кажуть, що у нас майже вся країна, за винятком жменьки олігархів, за межею бідності, з'являються серйозні запитання до політики реформування, що проводиться чинним урядом. То чи буде світло?
08-09-2015 16:21 Публікації - Економіка

Криза в Китаї може негативно вплинути на український експорт
Криза в Китаї може негативно позначитися на українському експорті. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко. «На фондових показниках це не відіб'ється. Фондовий ринок Китаю дуже далекий від українського», - сказав він. Водночас, за словами експерта, криза в Китаї може негативно вплинути на український експорт. «Криза призведе до того, що попит на товари у світі зменшитися. Отже, можна очікувати падіння цін на метал, зерно. Для нашого експорту це не найкращий варіант», - зазначив він. При цьому експерт наголосив, що хоча девальвація юаня і не вплине на гривню, однак вона для нас не вигідна. «На нашій національній валюті девальвація юаня ніяк не відіб'ється. Безумовно, якщо сильно зменшитися експорт, то це буде тиснути на курс, але відбуватися це буде впродовж трьох-чотирьох місяців. Це загальна тенденція на всьому світовому ринку. Але девальвація юаня для нас не вигідна, тому що ми втрачаємо гроші на продажу кукурудзи через те, що її китайцям ми продаємо за їх нацвалюту», - резюмував він.
26-08-2015 14:02 Думки - Економіка

Зарплати підвищать, але віртуально
Влада знову обіцяє всерйоз розгорнути боротьбу з «чорними» і «сірими» виплатами, придумавши стягувати Єдиний соціальний внесок (ЄСВ) не з реальних, а з індикативних зарплат. Процес віртуалізації виплат не пов'язаний зі збільшенням реальних заробітків людей. І викликає підозри, що уряд знову вирішив закривати свої фінансові проблеми, засунувши руку в кишені громадян. Примус до відповідальності Зазначимо відразу, офіційно мінімальну заробітну плату підвищувати не будуть. Але, при зніманні ЄСВ, вона виросте в рази. Зокрема, пропонується встановити, що середня індикативна зарплата не може бути менше встановленої законом мінімальної, збільшеної на відповідний коефіцієнт для окремих категорій працівників. Механізм, розробленим Пенсійним фондом, прописаний у законопроекті «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо впорядкування оплати праці)». Зокрема, передбачається, що для керівної ланки підприємств, установ та організацій такий коефіцієнт дорівнює п'яти, для головних бухгалтерів - трьом, для працівників - двом. Розмір зарплати кожної застрахованої особи не може бути менше середньої індикативної зарплати, яка, у свою чергу, не може бути менше мінімальної (сьогодні це 1218 грн), збільшеної на певний коефіцієнт. Якщо виплати заробітної плати та інших доходів найманим працівникам будуть проведені без попереднього їхнього нарахування згідно з законом, окремо кожному порушнику - роботодавцю та працівнику - доведеться заплатити штраф розміром у 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Законопроект невеликий - це всі прописані в ньому пропозиції, спрямовані нібито на легалізацію реальних зарплат. Чорним по білому А от експерти критично ставляться до такої ідеї і не вірять, що посиленням адміністративного тиску можна вибілити зарплати. Багато погоджуються з думкою, що це посилення бюрократії та адміністративного тиску на бізнес. А ідея стягувати Єдиний соціальний внесок (ЄСВ) із віртуальних зарплат виникла не стільки в розрізі боротьби з «конвертами», скільки через порожню державну скарбницю. «Наші чиновники очікували, що у 2015 році бізнес розкриє реальні зарплати своїх працівників, збільшивши базу для оподаткування та відрахування до Пенсійного фонду, а ця новація із застосуванням понижуючого коефіцієнту до ставки ЄСВ поки результату не дала, - зазначив директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик. – Сьогодні навіть у Мінфіні його почали критикувати. Я дивлюся дані ДФС за останні півроку: надходження від ЄСВ становили 102, 5 млрд. грн, хоча минулого року цей показник становив 104, 9 млрд. грн. Ми отримали не збільшення надходжень через зниження навантаження на фонд оплати праці, а навпаки. І не потрібно все списувати на зупинку підприємств у Донбасі. Це не аргумент». Тепер, впевнений Кулик, Кабмін, намагаючись виправити ситуацію, шукає додаткові кошти. «У мене таке враження, що експерти ПФ живуть в ілюзорному світі і не мають уявлення про реальні механізми здійснення господарської діяльності. А у мене питання, пенсії також будуть виплачуватися з прицілом на індикативні зарплати чи реальні? Яка калькуляція? Навіщо ця гра в теоретичну економіку, коли держава балансує на межі технічного дефолту? Так, може, давайте скасуємо ЄСВ і підвищимо податок на доходи фізосіб? Навіщо нам середній бізнес?» - акцентував Кулик. На думку економічного експерта Олександра Охріменка, Кабмін продовжує вигадувати шляхи для надходження грошей до держбюджету, наплювавши на те, що, в разі реалізації проекту, основне навантаження ляже аж ніяк не на «тіньовиків», а на соціально відповідальний бізнес. «Це ідея МВФ. Вони ж вимагають різко збільшити зростання податків, що знімаються з фізосіб», - сказав у коментарі АСН Охріменко, зазначивши, що обійти ці правила також можна. Наприклад, перевести людей на 0,25% ставки або оформити як стажера». У тому, що ідея просто не витримує критики, впевнений також економічний експерт Борис Кушнірук. «Скажу коротко - це бюрократичний маразм», - лише зазначив він. Без варіантів Незважаючи на всю критику, у профільному міністерстві наполягають: ідея хороша, вона спрацювала в деяких пострадянських країнах із великим сегментом тіньової економки, наприклад у Болгарії. Міністр соцполітики і праці Павло Розенко стверджує, що, якби не реальна проблема тінізації зарплат, в Україні цей досвід не розглядали б. Він зазначив, що держава вже зробила певні кроки на зустріч бізнесу щодо зниження ставки Єдиного соціального внеску (йдеться про закон № 1573 «Про реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізацію фонду оплати праці» про зниження єдиного соцвнеску з 41% до 16,4% .) Але ніякого ефекту від цього ми поки не отримали. «Бізнес, якщо йому дати волю, взагалі б податки не платив. Але є соціальна відповідальність. І є статистика, яка свідчить, що в абсолютній більшості підприємств керівники отримують мінімальну заробітну плату (1218 грн. - авт.). Усі чудово розуміють, що такого бути не може. Тому пропонуємо, щоб ставка ЄСВ повинна бути не нижче, ніж із трьох-п'яти мінімальних заробітних плат для керівника», - заявив Розенко АСН. Міністр також пояснив, навіщо віртуалізувати мінімальну зарплату замість того, щоб просто офіційно її підвищити. З ростом «мінімалки» збільшується розмір витрат державного сектору, що сьогодні Україна не може собі дозволити. І зазначив, що напрацювання Пенсійного фонду - поки тільки тема для обговорення, а не 100% прийнята міра. До того ж, гроші, зняті з індикативних зарплат, у підсумку повернутися людям, адже людина, що заплатила більше внесків, у майбутньому отримає вище пенсію. «Не треба ховатися, треба обговорювати. Ідея не нова», - закликав він. На зауваження АСН, що індикативна зарплата була улюбленою темою в 2011 році віце-прем'єр-міністра в уряді Миколи Азарова Сергія Тігіпка, Розенко відповів, що це не повинно бути причиною відкидати її сьогодні. «Я цю ідею підтримував свого часу. Вона не була реалізована, я так розумію через певні моменти. Але це не ноу-хау України. Багато країн пострадянського простору пройшли через цей етап».            
14-08-2015 19:39 Публікації - Економіка

Реформування ДФС зводиться до зміни вивісок
Реформування Державної фіскальної служби не зачіпає саму систему, все залишається як колись, змінюються тільки вивіски. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко. «Усе реформування зводиться тільки до зміни вивісок. Це неправильно. Якщо дійсно стоїть мета реформування, то було б доцільно змінити саму систему. Передбачається зміна підбору кадрів, зміна функціональних обов'язків. Нині нічого цього не робиться. У нас все залишається, змінюється вивіска, залишається знову простір для корупції. І, на жаль, немає ніякої можливості реально зробити європейську модель фіскальної, митної служби. Залишається перевірена система з усіма своїми плюсами і мінусами, але ніхто її реформувати не хоче», - розповів експерт. Економіст підкреслив, що розділення митниці та податкової жодним чином не покращить роботу цих органів. «Це ніяк не поліпшить ані роботу податкової, ані митниці. Хабарі як були, так і залишаться. Це марна трата часу і грошей, жодного ефекту від цього не буде. Навіщо щось робити, якщо ми свідомо розуміємо, що у підсумку не буде позитивного ефекту. Просто імітація роботи. З'явиться служба фінансових розслідувань - не з'явиться, хабарі братимуть. Єдине, з'являться нові начальники, нові перевіряючі. Не змінюється сам механізм роботи», - розповів Охріменко.
07-08-2015 17:11 Думки - Політика

Новий транш від МВФ ніяк не вплине на стан національної валюти
Наступний транш МВФ може мати виключно іміджевий характер. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко. «Цей транш МВФ носить виключно іміджевий характер. Отримані кошти будуть зараховані на золотовалютні резерви. Їх не можна буде використовувати ні на валютні інтервенції, ні для закупівлі газу, ні на погашення боргів», - пояснив він. За словами Охріменка, вважається, що після збільшення золотовалютних резервів інвестори захочуть вкладати кошти в Україну. «Але пригадаємо ситуацію 2014 року - це ніяк не вплинуло на настрої інвесторів», - додав він. Експерт також вважає, що отримання чергового траншу МВФ ніяк не вплине і на стан національної валюти України. «Нам сьогодні не кредити потрібно брати, а припинити війну олігархів. Зайнятися економікою країни замість політиканства», - підсумував Охріменко.
28-07-2015 16:42 Думки - Економіка

Популізм коштуватиме 95 мільярдів гривень
В шумі і хаосі народні депутати 2 липня ухвалили скандальний закон 1558-1. Ухвалили, а потім усвідомили, за яку фінансову катастрофу проголосували. Якщо закон про реструктуризацію валютних кредитів не скасують або Президент не ветує його, банківська система країни стане на коліна. Торжество піару Під натиском і бравурними популістськими спічами лідерів «Батьківщини» Юлії Тимошенко, «Радикальної партії» Олега Ляшка та «Самопомочі» Олега Березюка народні депутат проголосували за законопроект про реструктуризацію валютних кредитів. Сіль документа в тому, що він дає право українцям оплачувати валютні борги за валютним курсом НБУ на момент взяття позики. Досить принести в банк заяву з проханням перерахувати кредит. Жодних інших документів банк вимагати не має права. До речі, більшість скандальних кредитів брали за курсом 5,05 гривень за долар. Для розуміння, на сьогодні курс долара дорівнює 21—22 гривням. Після голосування Тимошенко, Березюк і Ляшко пішли тиснути руки валютним позичальникам, що мітингували під Радою, і купатися в променях подяки. Тим часом міністри, банкіри та експерти підраховували потенційні збитки від ухваленого закону. Щастя для тисяч і проблеми для мільйонів Однією з перших розкритикувала рішення народних депутатів міністр фінансів Наталія Яресько. «Сьогодні одні громадяни України, які взяли позики в банках, попри кризу платять за своїми кредитами. Інші громадяни взагалі відмовилися від кредитів, щоб не брати на себе ризики, асоційовані з ними. Треті взяли валютні позики, але домовилися з банками про добровільну реструктуризацію цих кредитів і сплачують за ними. Але чомусь депутати вирішили подбати про інтереси зовсім невеликої частини позичальників, які взяли валютні кредити», — написала обурений пост на своїй сторінці у Фейсбуці Наталія Яресько. За попередніми підрахунками міністра, потенційні втрати всієї банківської системи від такого депутатського голосування становитимуть 95 мільярдів гривень, що більше, ніж буде витрачено на оборону і правоохоронну діяльність у 2015 році. «І ці кошти платитимуть всі громадяни у формі погіршення стану нашої банківської системи, нових банкрутств банків, втрат депозитів громадянами, зовсім не винних. Це — популізм, який не має нічого спільного зі справедливістю», — наголошує міністр фінансів. Ще більшу суму втрат назвали в Національному банку. «Ухвалення законопроекту 1558-1 матиме руйнівний характер для фінансової та банківської систем. Адже ним запропоновано зобов'язати банки конвертувати всі споживчі кредити в іноземній валюті за курсом на момент підписання договору (приблизно 5,05 грн/дол. США). Під загрозу поставлять ​​не лише стабільність банківської системи, а й добробут усіх громадян, — йдеться в офіційному повідомленні НБУ. — Якщо всі кредити, надані фізичним особам — резидентам в іноземній валюті, конвертувати в гривню за курсом 5,05 грн/дол. США, то банківська система зазнає збитків у сумі близько 100 мільярдів гривень». Крім того, як наголошують у НБУ, «передбачені законопроектом заходи суттєво порушують баланс прав сторін кредитного договору — кредиторів і позичальників у бік споживача, покладаючи всю тяжкість збитків винятково на банківську систему». Економісти також обурені таким популістським рішенням Верховної Ради. За словами президента Українського аналітичного центру Олександра Охріменка, для десятків банків конвертація валютних кредитів за пільговим курсом стане великою проблемою. «Думаю, банки намагатимуться пролобіювати вето Президента на закон. Навіть більше, вони зможуть підключити і МВФ для тиску на Президента», — сказав Охріменко. До слова, на економічних форумах експерти озвучують третю суму втрат банківської системи в разі набуття чинності законом про реструктуризацію валютних кредитів. Розрахунок такий: згідно з інформацією, розміщеною на сайті НБУ, загальна сума всіх валютних кредитів населення на 1 червня 2015 року становить 4,56 мільярда доларів. Якщо перерахувати їх за курсом 5,05 гривень виходить 23 мільярди гривень. Сума в гривні всіх валютних кредитів населення за поточним курсом 95 мільярдів гривень. Різниця переоцінки 72 мільярди гривень. «Якщо коротко, голосування за закон про реструктуризацію валютних кредитів змусив відчувати себе лохами мільйони українців, які сумлінно виплатили свої кредити, потом і кров'ю заробляючи на життя. І зовсім ідіотами почуваються ті, хто з розумних міркувань цих кредитів не брав. «Знав би прикуп, жив би в Сочі, — ось як це називається, а не реструктуризація кредитів», — емоційно прокоментував ухвалення закону народний депутат від фракції БПП Мустафа Найєм. У свою чергу, лідер фракції БПП Юрій Луценко лаконічно заявив, що реструктуризація ощасливить тисячі українців, а ось мільйони громадян країни — постраждають, їхні гаманці стануть тоншими. Вето або анулювання голосування У пропрезидентській і пропрем'єрській фракціях впевнені, що Президент ветує закон про реструктуризацію валютних кредитів. Мовляв, Петро Порошенко як досвідчений економіст і державник чудово усвідомлює всі ризики чинності цього закону. «Парламент під тиском ухвалив божевільний закон — мінус 90 мільярдів у країні. Вважаю, що Президент скористається своїм правом вето», — заявив народний депутат Ігор Кононенко. Але, найпевніше, справа до вето не дійде. Парламентарії почали відкликати свої голоси за цей закон. Першим схаменувся народний депутат Олександр Черненко. «Відкликаю свій голос за 1558-1. У тому бардаку, який був у залі, просто не розібрався. Це не виправдання, просто інформація», — написав на своїй сторінці  у Фейсбуці Черненко. За ним аналогічну заяву зробив і соратник Юлії Тимошенко народний депутат Ігор Луценко. «Друзі, я вчинив як ідіот. У п'ятницю відкликаю голос. Я був шокований, коли, прийшовши додому і переглянувши підсумки голосування, виявив, що 1558-1 ухвалений у цілому. Чекаю нині  стенограму — як сформулював Гройсман. Я не чув, щоб йшлося про закон в цілому», — виправдовувався Луценко. Схаменулася і народний депутат Олена Шкрум. «Жах. Написала заяву про відкликання свого голосу за закон про реструктуризацію валютних кредитів. Вважаю, що єдина справжня помилка — не виправляти свої помилки. Це на сьогодні — єдиний вчинок, за який мені соромно в цій Раді», — заявила Шкрум. Отже, якщо до цієї трійці долучиться ще хоча б один депутат,  то ухвалення закону автоматично анулюється. Все просто: закон схвалили з підтримкою в 229 голосів. Якщо четверо депутатів відкличуть голоси, то «за» закон буде лише 225 голосів, що недостатньо для позитивного рішення. За інформацією АСН, потрібну кількість депутатів для відкликання голосів за закон буде знайдено. Закон не набуде чинності. А вся ця епопея з реструктуризацією валютних кредитів була хоч і експромтом, але добре зрежисованим. Причина — зірвати голосування за закон про місцеві вибори, щоб жовтневі вибори провести за старими правилами. Спочатку окремі партії опрацьовували «зірвання» через банальне блокування трибуни. Передумали. Зважилися на хитріший план: і позичальникам догодити (мовляв, ми старалися — не вийшло), і ухвалення закону про вибори зірвати. Ось такі стандарти демонструють деякі політики, в той час як на сході тривають військові дії.  
03-07-2015 13:38 Публікації - Економіка

Спроби прив'язати зарплату керівника підприємства до прибутковості зводяться до підвищення зарплати
На сьогоднішній день наш уряд не может ефективно розробити механізми прив'язки зарплати керівника державного підприємства до прибутку цього підприємства. Таку думку «Аналітичній службі новин» висловив президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко. За словами Охріменка, є успішний досвід Європи в цьому питанні. До того ж, у договорі про Асоціацію з ЄС є цілі розділи, присвячені організації бізнеса, в тому числі держпідприємства. «Навіщо щось вигадувати? Адже знову витратять багато грошей, всі пересваряться, зліплять сурогат, який не буде працювати», - сказав Охріменко. За його словами, прив'язати зарплату до прибутку намагаються з часів Кучми, проте все зводиться до того, щоб підвищити зарплату. «Потрібен прямий взаємозв'язок між доходами керівника і прибутковістю. У ЄС є система бонусу, яка прив'язана до прибутку. Це 5% премії. Так, це можуть бути великі витрати, але це справді стимул», - сказав Охріменко.
23-06-2015 16:10 Думки - Економіка

Про тарифи, пані Яресько і міжнародний аудит

Хто відслідковує тему тарифів на житлово-комунальні послуги (а вона зачіпає за живе усіх 43 мільйони українців, за винятком хіба що купки багатіїв, яким море по коліна за будь-якої політичної погоди, і так само будь-який розмір тарифів не має аніякісінького значення), останніми днями не міг не надихнутися новими подіями. Нагадаємо, перша з них датована 4 червня: саме у четвер Президент Петро Порошенко під час виступу зі щорічним зверненням до Верховної Ради «Про внутрішнє і зовнішнє становище України» пообіцяв внести на розгляд парламенту законопроект, яким передбачено «повне розкриття інформації щодо формування тарифів». Друга варта уваги подія сталася наступного дня, тобто у п’ятницю (5 червня), коли Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк теж учергове перейнявся цією проблемою, заявивши, що обґрунтованість тарифів на газ для населення перевірять міжнародні аудитори. І нарешті третя новина, датована неділею, 7 червня: міністр фінансів Наталія Яресько вважає, що «ціна на газ має бути ринковою як для підприємств, так і для населення». На її тверде переконання, «газ є газ, а одна з головних проблем українців – у тому, що вони помилково вважають, що український газ повинен менше коштувати». Головний фінансист України порівняла газ із зерном: мовляв, хіба українське зерно коштує дешевше, аніж заморське? Де в Конституції про ринкову ціну? Але таке порівняння з зерном, відразу похопилися експерти, якось не дуже доречне. А як на мене, якщо пані Яресько подобається зерно, то хай буде зерно. Звісно, якщо його везуть на експорт, то й ціна має бути відповідною. А якщо скосили збіжжя на своєму полі, змолотили своїм комбайном, то хіба можна дерти за нього з людей, які біля отого поля ходили, свою працю в нього вкладали, втридорога (уп’ятеро чи й удесятеро дорожче)? Те саме стосується, скажімо, наших яблук: чудові он вирощують на Вінниччині, роз’їжджаються не тільки Україною. Але хіба всередині країни ці яблука мають коштувати стільки ж, скільки й у разі експортного варіанту? Що мусить бути різниця в ціні, очевидно навіть для нефахівців: навіть якщо не зачіпати економічних розкладок, передусім зрозуміло, що абсолютно різні видатки на їхнє транспортування. То чому, скажіть на милість, український газ повинен для нас коштувати стільки ж, як і імпортований? Знову ж таки, видатки на транспортування різні (можна перерахувати ще чимало чинників, але суті це не змінює). Чи тільки тому, що нинішній уряд вирішив за будь-яку ціну (а люди в соцмережах усе частіше називають цю ціну геноцидом власного народу) підняти тарифи на користь – ні, навіть не країни загалом! – окремих зацікавлених можновладців?! А що це йде врозріз із положеннями Конституції, схоже, у наших владних кабінетах нікого не хвилює. Так, Вадим Д. в обговоренні на «Фейсбуці» позиції міністра фінансів наводить статтю 13 Основного закону: «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна  використовуватися на шкоду людині і суспільству». І при цьому логічно запитує, а де тут йдеться про ринкову ціну?! На висновки комісії ніхто не зважає   Коли з квітня шалено зросли тарифи (передусім золотим для людей став газ і все, де є «газова складова»), громадськість стала наполягати на створенні Тимчасової слідчої комісії ВР, яка б вивела непрозорі тарифи на чисту воду, про що «Аналітична служба новин» своїм читачам розповідала. Проте створили тоді не ТСК, а – на виконання протокольного доручення голови парламенту пана Гройсмана – робочої групи з тарифоутворення. До її складу увійшли народні депутати з двох парламентських комітетів: з питань будівництва, містобудування і ЖКГ та соціальної політики. Людям дуже хотілося сподіватися, що діяльність цієї робочої групи принесе бодай якусь користь. Проте експерти скептично зазначали: різноманітних тимчасових слідчих комісій і робочих груп у парламенті було створено десятки, якщо не сотні, проте великого позитиву від їхньої діяльності пригадати особливо не вдається, тож навряд чи варто сподіватися на позитив від роботи цієї групи. Впевненість у тому, що підсумком діяльності цієї робочої групи буде зниження тарифів, висловлювала хіба що глава фракції партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко, яка водночас закликала ліквідувати НАК «Нафтогаз України» й повернути державі «вкрадені за часів Януковича газові родовища». Мовляв, це пришвидшить і полегшить розв’язання проблеми. Та поки що – попри те, що робоча група завершила свою діяльність і висновки її тільки підтвердили те, що люди й так знають, – тарифний «віз» з місця зрушувати не збирається. До речі, з узагальненими висновками робочої групи відразу можна було ознайомитись у ФБ на сторінці народного депутата Сергія Капліна. Перший – і найосновніший: норми використання тепла при розрахунках тарифів завищенні в окремих випадках у 3–5 разів. Окрім того, за словами Сергія Капліна, «група підкреслює існування корупційної складової при нарахуванні тарифів», а також «заявляє про серйозні корупційні зловживання (а тепер увага!) у питаннях використання газу українського видобування, що призначений для потреб населення». І щойно ця робоча група завершила аналіз тарифоутворення, як звіт про її діяльність ліг на робочий стіл двом людям: голові Верховної Ради Володимиру Гройсману і Прем’єр-міністру Арсенію Яценюку.   І що ми маємо у результаті? Депутати зазначили, що підвищення тарифів на газ і опалення для населення (а значить, і решта тарифів, бо всі вони «підросли» через газову складову) було необґрунтованим. Про що це свідчить? Що люди, які займаються у нашій країні тарифоутворенням, щонайменше мають проблеми із професійним рівнем. Логічно було б призначити тепер службове розслідування – і покарати тих, хто (несвідомо чи спеціально) допустив помилку, яка надто дорого коштуватиме для народу. Більше того, у звіті депутатської робочої групи є рекомендація для Національної комісії з регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг «невідкладно переглянути ціни/тарифи на природний газ і комунальні послуги (теплопостачання, централізоване опалення), враховуючи уточнені показники балансу надходження і розподілу природного газу в Україні на 2015 рік». Думаєте, хтось прислухався?   Тобто, з одного боку, представники двох парламентських комісій, проаналізувавши всі складники тарифів, на всю країну заявили, що вони завищені щонайменше утричі, а то й уп’ятеро, а з іншого – міністр фінансів Наталія Яресько (теж на всю країну) заявляє, що українцям не варто навіть сподіватися на зниження тарифів. Мовляв, а не діждетеся! Таке враження, що парламентська робоча група була створена тільки для того, щоб відволікти увагу людей від їхніх тарифних проблем: мовляв, нехай навіть на рівні парламенту погаласують, пару спустять – а нам своє робить. Хтось може мені пояснити, якими адекватним словом таке називається?! Заради чиїх красивих очей працюватимуть аудитори? А тим часом на підвищення вартості електроенергії люди вже «зреагували»: в Києві почали фіксувати неплатежі. А це ж, за словами президента Українського аналітичного центру Олександра Охріменка, «тільки перший етап підвищення тарифу на електрику, яких усього заплановано п'ять. У результаті тариф загалом підвищиться в чотири рази». І проблема з неплатежами, прогнозує аналітик, буде тільки наростати, оскільки середня зарплата в Києві, та й в Україні, на відміну від тарифів, не збільшується, а навпаки – впала. Експерти стверджують, що неплатежі торкнуться не тільки електроенергії, і не сплачуватимуть вчасно не лише кияни. Що проблем тут – вагон і візок на доважок, у соцмережі пише Наталя Ушакова: «Хіба тільки світло подорожчало? Он газ – у 7 разів! Всім, у кого колонки, плита (у моєму випадку), нараховують великі заборгованості. У мене лічильник, тож показники повинні братися за лічильником. Їх може записувати у свою відомість перевіряючий, але його запис повинен завірити своїм підписом споживач. Але в газконторах проставляють ті розрахунки, які їм вигідні, беручи цифри зі стелі, а потім нараховують захмарні заборгованості…» І це ще не все. «За борги відключають світло, – додає Тетяна Однорог, – живий приклад: ходять кожні 2 місяці звіряють, а потім відключають на щитку у під’їзді. А коли оплатиш, мусиш їх впрошувати, щоб підключили знову. І здогадайтеся з першого разу, хто вигадав такі санкції…» (це камінь у город Ріната Ахметова, – авт.). Тож цілком зрозуміле хвилювання Людмили Горячевої (теж ФБ). «Ще не вечер – буде ще й не таке, – зазначає пані Людмила. – Та я не можу зрозуміти одного: чому всі страждають мовчки?» Та поки люди «страждають мовчки» або, у кращому разі, випускають пару на «Фейсбуці», уряд всіма правдами й неправдами намагається відстояти підвищені тарифи, всіляко їх обгрунтовуючи. Чи не тому пан Яценюк, чи то пак, Національна комісія регулювання електроенергетики і комунальних послуг, не повіривши висновкам парламентської робочої групи, звернулася по допомогу до міжнародних аудиторів? А що, нехай ще й вони перевірять наші тарифи! Тож НКРЕКП, мабуть, образившись на депутатів, які розгледіли, що тарифи створені непрозоро, та ще й завищені, 2 червня теж створила робочу групу для перевірки тарифів на природний газ для населення. І ввійшли у цю робочу групу представники чотирьох великих міжнародних аудиторських компаній: Deloitte, Pricewaterhouse Coopers, Ernst & Young і KPMG. Враховуючи той факт, що фахівці такого рівня не можуть працювати за красиві очі, хотілося б отримати відповідь на одне-єдине запитання: за чиї кошти проводитимуть цей міжнародний аудит? На тлі ігрищ, які відбуваються довкола тарифної проблеми, чомусь не віриться, що президентський законопроект – про оте повне розкриття інформації щодо формування тарифів, – навіть якщо в цьому документі будуть прописані прозорі правила гри у сфері тарифоутворення і його ухвалять, здатен змінити ситуацію з тарифами, перевівши їхнє формування у прозоре русло. Як не віриться і в те, що справжнє завдання міжнародних аудиторів (для яких, до речі, всю документацію щодо тарифів потрібно перекласти англійською, а це – теж додаткові витрати, і не маленькі) – проаналізувати їхню обґрунтованість і подбати про прозорість. Свої он уже проаналізували – і показали всі недоліки й прорахунки… Та кому вони потрібні?   І наостанок. Вчора – перш ніж сісти до комп’ютера – цілий день надихалася темою тарифів. І ось чому. Неділя. В хаті багато роботи: щось прибрати, щось помити, випрати… З 1 травня набагато дорожче коштує прання – бо саме з травня (навздогін за газом і теплом) піднялася в ціні холодна вода й водовідведення. З 1 червня вливатиметься в копієчку прийняти душ і помити посуд – за компанію з рештою тарифів піднявся і тариф на гарячу воду. Подумки прокручую «аргументи» високопосадовців на користь таких дій – і тихо скаженію. Упродовж дня користувалася водою з гарячого крана разів з десять-п'ятнадцять – і жодного разу (!!!) не вмикала додатково холодний, бо з гарячого текла не гаряча вода, як мусить бути, а літепло. Тож через це у мене запитання до пана Яценюка, пані Яресько і всієї компанії, яка обстоює високі тарифи: чому за воду, температура якої не перевищує 36 градусів, ми повинні платити європейську ціну гарячої води?!
08-06-2015 13:21 Публікації - Економіка

Налаштування пошуку

Оберіть тип матеріалу

Оберіть тематику

За весь час

Не пропустіть

Кошеня в будинку: що потрібно знати про маленьких мурликів
Кошеня в будинку: що потрібно знати про маленьких мурликів
Коли в будинку з'являється маленьке кошеня, власнику необхідно забезпечити належний догляд Що потрібно придба....
Відкриття чакр: як досягти внутрішньої гармонії
Відкриття чакр: як досягти внутрішньої гармонії
Чакри — це енергетичні рівні розвитку Це наші внутрішні центри сили, якими протікає енергія
Як створити місце сили у своїй квартирі
Як створити місце сили у своїй квартирі
Будинок може не тільки захищати нас від зовнішніх факторів, але й надавати сили Такий куточок можна створити у....
Життя без стресу: як дійти згоди із собою та зі світом
Життя без стресу: як дійти згоди із собою та зі світом
Стрес є невід'ємною частиною життя сучасної людини Незважаючи на те, що в житті кожного з нас бувають складні ....
Як боротися з негативними енергетичними впливами
Як боротися з негативними енергетичними впливами
Кожна людина зазнає негативного впливу: втома, дратівливість та раптові болі – ознаки енергетичної атаки Борот....
більше матеріалів
/-0,087174892425537-/ /-pc-/
Top