Про тарифи, пані Яресько і міжнародний аудит

Хто відслідковує тему тарифів на житлово-комунальні послуги (а вона зачіпає за живе усіх 43 мільйони українців, за винятком хіба що купки багатіїв, яким море по коліна за будь-якої політичної погоди, і так само будь-який розмір тарифів не має аніякісінького значення), останніми днями не міг не надихнутися новими подіями. Нагадаємо, перша з них датована 4 червня: саме у четвер Президент Петро Порошенко під час виступу зі щорічним зверненням до Верховної Ради «Про внутрішнє і зовнішнє становище України» пообіцяв внести на розгляд парламенту законопроект, яким передбачено «повне розкриття інформації щодо формування тарифів». Друга варта уваги подія сталася наступного дня, тобто у п’ятницю (5 червня), коли Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк теж учергове перейнявся цією проблемою, заявивши, що обґрунтованість тарифів на газ для населення перевірять міжнародні аудитори. І нарешті третя новина, датована неділею, 7 червня: міністр фінансів Наталія Яресько вважає, що «ціна на газ має бути ринковою як для підприємств, так і для населення». На її тверде переконання, «газ є газ, а одна з головних проблем українців – у тому, що вони помилково вважають, що український газ повинен менше коштувати». Головний фінансист України порівняла газ із зерном: мовляв, хіба українське зерно коштує дешевше, аніж заморське?

Де в Конституції про ринкову ціну?

Але таке порівняння з зерном, відразу похопилися експерти, якось не дуже доречне. А як на мене, якщо пані Яресько подобається зерно, то хай буде зерно. Звісно, якщо його везуть на експорт, то й ціна має бути відповідною. А якщо скосили збіжжя на своєму полі, змолотили своїм комбайном, то хіба можна дерти за нього з людей, які біля отого поля ходили, свою працю в нього вкладали, втридорога (уп’ятеро чи й удесятеро дорожче)? Те саме стосується, скажімо, наших яблук: чудові он вирощують на Вінниччині, роз’їжджаються не тільки Україною. Але хіба всередині країни ці яблука мають коштувати стільки ж, скільки й у разі експортного варіанту? Що мусить бути різниця в ціні, очевидно навіть для нефахівців: навіть якщо не зачіпати економічних розкладок, передусім зрозуміло, що абсолютно різні видатки на їхнє транспортування. То чому, скажіть на милість, український газ повинен для нас коштувати стільки ж, як і імпортований? Знову ж таки, видатки на транспортування різні (можна перерахувати ще чимало чинників, але суті це не змінює).

Чи тільки тому, що нинішній уряд вирішив за будь-яку ціну (а люди в соцмережах усе частіше називають цю ціну геноцидом власного народу) підняти тарифи на користь – ні, навіть не країни загалом! – окремих зацікавлених можновладців?! А що це йде врозріз із положеннями Конституції, схоже, у наших владних кабінетах нікого не хвилює. Так, Вадим Д. в обговоренні на «Фейсбуці» позиції міністра фінансів наводить статтю 13 Основного закону: «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна  використовуватися на шкоду людині і суспільству». І при цьому логічно запитує, а де тут йдеться про ринкову ціну?!

На висновки комісії ніхто не зважає  

Коли з квітня шалено зросли тарифи (передусім золотим для людей став газ і все, де є «газова складова»), громадськість стала наполягати на створенні Тимчасової слідчої комісії ВР, яка б вивела непрозорі тарифи на чисту воду, про що «Аналітична служба новин» своїм читачам розповідала. Проте створили тоді не ТСК, а – на виконання протокольного доручення голови парламенту пана Гройсмана – робочої групи з тарифоутворення. До її складу увійшли народні депутати з двох парламентських комітетів: з питань будівництва, містобудування і ЖКГ та соціальної політики. Людям дуже хотілося сподіватися, що діяльність цієї робочої групи принесе бодай якусь користь. Проте експерти скептично зазначали: різноманітних тимчасових слідчих комісій і робочих груп у парламенті було створено десятки, якщо не сотні, проте великого позитиву від їхньої діяльності пригадати особливо не вдається, тож навряд чи варто сподіватися на позитив від роботи цієї групи.

Впевненість у тому, що підсумком діяльності цієї робочої групи буде зниження тарифів, висловлювала хіба що глава фракції партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко, яка водночас закликала ліквідувати НАК «Нафтогаз України» й повернути державі «вкрадені за часів Януковича газові родовища». Мовляв, це пришвидшить і полегшить розв’язання проблеми. Та поки що – попри те, що робоча група завершила свою діяльність і висновки її тільки підтвердили те, що люди й так знають, – тарифний «віз» з місця зрушувати не збирається. До речі, з узагальненими висновками робочої групи відразу можна було ознайомитись у ФБ на сторінці народного депутата Сергія Капліна. Перший – і найосновніший: норми використання тепла при розрахунках тарифів завищенні в окремих випадках у 3–5 разів. Окрім того, за словами Сергія Капліна, «група підкреслює існування корупційної складової при нарахуванні тарифів», а також «заявляє про серйозні корупційні зловживання (а тепер увага!) у питаннях використання газу українського видобування, що призначений для потреб населення». І щойно ця робоча група завершила аналіз тарифоутворення, як звіт про її діяльність ліг на робочий стіл двом людям: голові Верховної Ради Володимиру Гройсману і Прем’єр-міністру Арсенію Яценюку.  

І що ми маємо у результаті? Депутати зазначили, що підвищення тарифів на газ і опалення для населення (а значить, і решта тарифів, бо всі вони «підросли» через газову складову) було необґрунтованим. Про що це свідчить? Що люди, які займаються у нашій країні тарифоутворенням, щонайменше мають проблеми із професійним рівнем. Логічно було б призначити тепер службове розслідування – і покарати тих, хто (несвідомо чи спеціально) допустив помилку, яка надто дорого коштуватиме для народу. Більше того, у звіті депутатської робочої групи є рекомендація для Національної комісії з регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг «невідкладно переглянути ціни/тарифи на природний газ і комунальні послуги (теплопостачання, централізоване опалення), враховуючи уточнені показники балансу надходження і розподілу природного газу в Україні на 2015 рік». Думаєте, хтось прислухався?  

Тобто, з одного боку, представники двох парламентських комісій, проаналізувавши всі складники тарифів, на всю країну заявили, що вони завищені щонайменше утричі, а то й уп’ятеро, а з іншого – міністр фінансів Наталія Яресько (теж на всю країну) заявляє, що українцям не варто навіть сподіватися на зниження тарифів. Мовляв, а не діждетеся! Таке враження, що парламентська робоча група була створена тільки для того, щоб відволікти увагу людей від їхніх тарифних проблем: мовляв, нехай навіть на рівні парламенту погаласують, пару спустять – а нам своє робить. Хтось може мені пояснити, якими адекватним словом таке називається?!

Заради чиїх красивих очей працюватимуть аудитори?

А тим часом на підвищення вартості електроенергії люди вже «зреагували»: в Києві почали фіксувати неплатежі. А це ж, за словами президента Українського аналітичного центру Олександра Охріменка, «тільки перший етап підвищення тарифу на електрику, яких усього заплановано п'ять. У результаті тариф загалом підвищиться в чотири рази». І проблема з неплатежами, прогнозує аналітик, буде тільки наростати, оскільки середня зарплата в Києві, та й в Україні, на відміну від тарифів, не збільшується, а навпаки – впала. Експерти стверджують, що неплатежі торкнуться не тільки електроенергії, і не сплачуватимуть вчасно не лише кияни.

Що проблем тут – вагон і візок на доважок, у соцмережі пише Наталя Ушакова: «Хіба тільки світло подорожчало? Он газ – у 7 разів! Всім, у кого колонки, плита (у моєму випадку), нараховують великі заборгованості. У мене лічильник, тож показники повинні братися за лічильником. Їх може записувати у свою відомість перевіряючий, але його запис повинен завірити своїм підписом споживач. Але в газконторах проставляють ті розрахунки, які їм вигідні, беручи цифри зі стелі, а потім нараховують захмарні заборгованості…» І це ще не все. «За борги відключають світло, – додає Тетяна Однорог, – живий приклад: ходять кожні 2 місяці звіряють, а потім відключають на щитку у під’їзді. А коли оплатиш, мусиш їх впрошувати, щоб підключили знову. І здогадайтеся з першого разу, хто вигадав такі санкції…» (це камінь у город Ріната Ахметова, – авт.). Тож цілком зрозуміле хвилювання Людмили Горячевої (теж ФБ). «Ще не вечер – буде ще й не таке, – зазначає пані Людмила. – Та я не можу зрозуміти одного: чому всі страждають мовчки?»

Та поки люди «страждають мовчки» або, у кращому разі, випускають пару на «Фейсбуці», уряд всіма правдами й неправдами намагається відстояти підвищені тарифи, всіляко їх обгрунтовуючи. Чи не тому пан Яценюк, чи то пак, Національна комісія регулювання електроенергетики і комунальних послуг, не повіривши висновкам парламентської робочої групи, звернулася по допомогу до міжнародних аудиторів? А що, нехай ще й вони перевірять наші тарифи! Тож НКРЕКП, мабуть, образившись на депутатів, які розгледіли, що тарифи створені непрозоро, та ще й завищені, 2 червня теж створила робочу групу для перевірки тарифів на природний газ для населення. І ввійшли у цю робочу групу представники чотирьох великих міжнародних аудиторських компаній: Deloitte, Pricewaterhouse Coopers, Ernst & Young і KPMG. Враховуючи той факт, що фахівці такого рівня не можуть працювати за красиві очі, хотілося б отримати відповідь на одне-єдине запитання: за чиї кошти проводитимуть цей міжнародний аудит?

На тлі ігрищ, які відбуваються довкола тарифної проблеми, чомусь не віриться, що президентський законопроект – про оте повне розкриття інформації щодо формування тарифів, – навіть якщо в цьому документі будуть прописані прозорі правила гри у сфері тарифоутворення і його ухвалять, здатен змінити ситуацію з тарифами, перевівши їхнє формування у прозоре русло. Як не віриться і в те, що справжнє завдання міжнародних аудиторів (для яких, до речі, всю документацію щодо тарифів потрібно перекласти англійською, а це – теж додаткові витрати, і не маленькі) – проаналізувати їхню обґрунтованість і подбати про прозорість. Свої он уже проаналізували – і показали всі недоліки й прорахунки… Та кому вони потрібні?  

І наостанок. Вчора – перш ніж сісти до комп’ютера – цілий день надихалася темою тарифів. І ось чому. Неділя. В хаті багато роботи: щось прибрати, щось помити, випрати… З 1 травня набагато дорожче коштує прання – бо саме з травня (навздогін за газом і теплом) піднялася в ціні холодна вода й водовідведення. З 1 червня вливатиметься в копієчку прийняти душ і помити посуд – за компанію з рештою тарифів піднявся і тариф на гарячу воду. Подумки прокручую «аргументи» високопосадовців на користь таких дій – і тихо скаженію. Упродовж дня користувалася водою з гарячого крана разів з десять-п'ятнадцять – і жодного разу (!!!) не вмикала додатково холодний, бо з гарячого текла не гаряча вода, як мусить бути, а літепло. Тож через це у мене запитання до пана Яценюка, пані Яресько і всієї компанії, яка обстоює високі тарифи: чому за воду, температура якої не перевищує 36 градусів, ми повинні платити європейську ціну гарячої води?!