counter
поиск на сайте ИА ASN
рус укр
Архів
поиск на сайте ИА ASN


Пошук

Сортування:

Український євротиждень: візова завіса залишилася
Останнього дня зими в ЄС стартувала спільна триденна конференція високого рівня, або тиждень України в Європейському парламенті. У Брюссель поїхали півсотні наших депутатів Верховної Ради, щоб, як очікувалося, провести переговори з представниками провідних європейських інституцій з питань розвитку та зміцнення потенціалу українського парламенту. Головним підсумком цієї поїздки мав стати план з внутрішнього реформування Ради. Попередньо він складався з восьми розділів, з яких пріоритетними була половина: посилення конституційної спроможності, покращання законодавчого процесу, підвищення прозорості та покращання втілення угоди про асоціацію. Оскільки позитивних очікувань було багато, «Аналітична служба новин» (АСН) поцікавилася в експертів, якими будуть реальні підсумки поїздки наших парламентаріїв до Брюсселя. На людей подивитися і себе показати Український тиждень у Брюсселі, безперечно, важливий з точки зору необхідності налагоджувати контакти з ЄС. «Оскільки наші контакти з Євросоюзом дуже важливі, такі візити потрібні. У них беруть участь і керівництво парламенту, і депутати, і представники секретаріату, і люди, які займаються всією законодавчою документацією. А це дуже добре для Європи, - пояснив «Аналітичній службі новин» (АСН) політичний експерт Олександр Палій. - Такі візити потрібні й для того, щоб просто показати себе. Адже в ЄС не завжди знають, наскільки прозорий наш парламент. А у нас усі законодавчі процеси проходять на сайті у відкритому режимі. Це досить серйозна річ. Навіть у багатьох країнах ЄС немає такого рівня прозорості роботи законодавчого органу». Але при цьому, зазначив політолог, у нас часто демократію в парламенті доведено до хаосу: «Часто доходить до хаотичної реєстрації абсурдних, непрофесійних законопроектів. У той же час у багатьох країнах сталої демократії – Великій Британії, Франції, Німеччини - рядові депутати навіть не можуть просунути свій закон, молоді депутати тим більше. Молоді депутати в деяких країнах називаються «задньолавочниками», вони просто дивляться, як усе відбувається, і вчаться. Такі «задньолавочники» не можуть жодних законопроектів від себе реєструвати. Реєструються законопроекти тільки від фракцій, партій, більшості або опозиції. Тому ми повинні розуміти, що нам є що показати». Експерт Українського інституту міжнародної політики Ростислав Томенчук також вважає, що Український євротиждень можна розглядати і як комунікаційний інструмент, який Україна раніше не використовувала. Це свого роду презентація України і можливість налагодити робочі стосунки. «Треба розуміти, що це не просто поїздка депутатів, там їхала ціла делегація представників аналітичних центрів, громадських організацій, бізнес-платформ. Це можна порівняти з бізнес-форумами, які проводить Україна в різних державах, - запевнив він АСН. - Тому я сподіваюся, що після цієї поїздки Україні вдасться вийти на тематичні заходи. Інформаційна і комунікаційна політика України в Європейському Союзі на сьогодні дуже слабка. Нам дуже важливо виходити на ті майданчики і максимально зав'язувати комунікацію. Це потрібно, щоб ми були не просто об'єктом зовнішньої політики ЄС, а партнерами». Наступними кроками, на думку Ростислава Томенчука, мають стати саме «тематичні зустрічі, вироблення пріоритетів. Адже в Брюсселі заслухали певні звіти з аналізу політики України, як розвивається парламент, наскільки Рада була ефективною. Тут безпосередньо важливо, щоб люди один з одним познайомилися, щоб вони спілкувалися. Тому на цьому тижні в Європарламенті потрібно заповнювати ці комунікаційні прогалини». Як форму публічної дипломатії сприйняв Український тиждень у Брюсселі і політичний аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач, який зазначив, що хоч офіційні рішення не передбачені форматом його проведення, сама поїздка в ЄС наших нардепів вкрай важлива, оскільки несе тільки позитив для нашої країни, а це вже такий собі різновид дипломатії. «Звичайно, якихось офіційних рішень у цей час ухвалено не буде, але низка офіційних зустрічей і неформальних контактів однозначно є позитивною для України, - зазначив він. - Ця поїздка дала можливість краще прояснити проблеми, з якими стикається Україна, і способи їхнього розв’язання, краще пояснити європейським партнерам при особистому спілкуванні, яку допомогу Україна чекала б від Європейського союзу та Європарламенту або інших органів ЄС». Будемо просити грошей? Позитив у цій поїздці наших парламентаріїв у ЄС побачили всі без винятку. Проте без певної «ложки дьогтю» в очікуваннях не обійшлося. Так, експерт із міжнародної політики Геннадій Друзенко зазначив, що, з одного боку, «поїздка в Брюссель - це для наших парламентарів як мінімум обмін інформацією зі своїми європейськими колегами. Хоча тема України зараз і не № 1 у Брюсселі, але вона залишається в топ-5. Питання в тому, наскільки наші парламентарії зможуть послідовно донести до своїх європейських колег важливі меседжі. Бо, на жаль, українські політики їдуть до Брюсселя або «поскаржитися» один на одного, або попросити грошей. І від одного, і від іншого в Брюсселі величезна оскома». Політолог упевнений, що головне завдання депутатів в тому, щоб вони змогли представити своє бачення виходу з кризи, розвитку відносин із Європейським Союзом. Крім того, вони повинні показати шляхи розв’язання соціальних та економічних питань. «Завдання в тому, щоб вони змогли переконати європейців, що це і є рецепт для України. Європейці не повинні вирішувати за українців, але повинні підтримати і прийняти, можливо, дискутувати з ними. Що стосується презентації за кордоном, то якщо наші політики почуваються представниками суверенної нації, вони повинні були представити ідеї в Україні. А якщо генерал-губернаторами, призначеними з іноземних столиць, то за кордоном. Якщо це депутати парламенту, яких обирає український народ, то зрозуміло, що всі реформи повинні виставлятися тут. Якщо вони почуваються представниками Брюсселя, Вашингтона, Берліна, як вони раніше почувалися представниками Москви, то, звичайно, повинні спочатку їхати до своїх супервайзерів. А це дуже далеко від справжньої незалежності і навряд чи відповідає очікуванням українців», - підкреслив Геннадій Друзенко. Позиція українських парламентаріїв до того ж повинна підкріплюватися реальними діями, вважає професор політології Києво-Могилянської академії, науковий директор фонду «Демократичні ініціативи» Олексій Гарань. «Представлення ідей не в Україні, а саме там відбувається тому, що ця поїздка спрямована перш за все на європарламентарів і на керівників Європарламенту, - пояснює він. - Це роз'яснення того, що відбувається в Україні. Це певна демонстрація того, що є нібито єдність українських депутатів в парламенті. Це меседж, який посилається саме Європарламенту. Але інша справа, що в Києві ми повинні говорити з нашою аудиторією про наші проблеми, тому я думаю, що тут немає протиріччя. Інша справа, що заяви депутатів про те, що вони роблять, повинні підкріплюватися тим, що вони роблять. Зокрема, це стосується тих самих безвізових законів. Ми знаємо, що треба докласти зусиль, щоб ухвалити поправки, які дійсно необхідні, які вимагаються Європейським Союзом. Тому тих декларацій, які звучать у Брюсселі, недостатньо - вони повинні підкріплюватися конкретними діями». Директор Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко впевнений, що вихід із кризи треба шукати в Україні, а не в Брюсселі. «Йдеться про спільний проект Європарламенту і Верховної Ради про реформування української парламентської системи. Підготовлено проміжний звіт - власне проект парламентської реформи, - пояснив він АСН. - Цей проект обговорювався в Брюсселі, і туди поїхала частина парламентаріїв, група експертів, які брали участь у роботі над цим документом. Документ відповідає духу і букві європейської інтеграції України. Це дійсно спільна робота і робота, яка, в першу чергу, потрібна саме Україні. Інша справа, і я про це говорив Гройсману, що такі презентації, навіть проміжних результатів роботи над проектом, треба проводити не лише в Брюсселі, а й у Києві для представників широкої громадськості, експертів, журналістів». На думку експерта, цей проект надзвичайно важливий. Але пропозиції треба ще перевести в форму конкретних законопроектів. Після цього вони повинні розглядатися Верховною Радою, яка потім повинна їх проголосувати. За словами Володимира Фесенка, тільки тоді ця реформа стане реальністю. Крім самої парламентської реформи, там, безумовно, обговорювалися і питання, пов'язані як з європейською інтеграцією України, так і внутрішньополітичні. «І політична криза, яка зараз проявилася у Верховній Раді, - це не головне питання, воно, швидше за все, паралельно обговорювалося, - запевнив політолог. - Так чи інакше, вихід із кризи треба шукати в Україні, а не в Брюсселі. Цей тиждень є проявом європейської інтеграції України, і головний зміст цього тижня - обговорення проекту реформ українського парламенту». У статусі учня При цьому експерт Аналітичного центру «Політика» Володимир Цибулько запевнив «Аналітичну службу новин» (АСН), що українська сторона перебувала в Європі у статусі учня, а не партнера, а головний результат поїздки нардепів у Брюссель - підтвердження, що Україна залишається ключовою країною для Євросоюзу. «Треба відокремити стратегічні досягнення від тактичних поразок. Стратегічним досягненням є підтвердження, що Україна є ключовою країною для Євросоюзу і ЄС не відступиться від своїх планів. В тактичному плані це теж дуже корисний візит у тому сенсі, що українським депутатам було зазначено, що їхні маленькі відступи від узятих на себе зобов'язань завжди будуть коштувати країні великих збитків, - пояснив політолог. - Або вони стають договороспроможною стороною і виконують взяті на себе зобов'язання, або будуть руйнувати перспективи власної країни. Мені здається, що ця дорожня карта, яка обговорювалася в плані реформ Верховної Ради, розширила поле тактичних можливостей для українських депутатів. Адже серед усіх параметрів пропонується ідея введення простої більшості від присутніх у залі при голосуванні за закони. Тому в цьому плані мені здається, що Євросоюз начебто розширив можливості, він не заганяє нардепів у жорсткі нормативи поведінки, але, з іншого боку, стимулює їх до політичної діяльності». На думку Володимира Цибулька, підписання дорожньої карти реформ для ВР є найважливішим тактичним результатом. Його можна розцінювати як попередження. «Там багато звинувачень. Це попередження хорошого вчителя недбалому учневі. Українська сторона могла б діяти як партнер у переговорах, якби проголосувала, наприклад, той же закон про електронне декларування та змогла завершити процедуру зі створення Нацагентства з питань запобігання корупції, - вважає він. - Це ті вимоги, які Україна брала на себе. Якби вони були виконані, українська сторона приїхала б до Брюсселя з почуттям статусу партнера. А оскільки це не так, вона перебувала в статусі учня. Євросоюз доброзичливий, бо він дуже важко переживав наслідки комуністичної агресії, особливо в країнах Центральної Європи. Але треба запам'ятати, що ніколи ЄС не буде підтримувати українську економіку, якщо державна інфраструктура не сприяє боротьбі з корупцією і виведенню з тіні бізнесу». Українські народні обранці, вважає керівник Інституту практичної політики Богдана Бабич, не продемонстрували європейським парламентаріям очікуваний ними результат. «Насправді європейці чекають від України тільки одного - щоб ми показали результат, - запевнила вона АСН. - Тому вони сподівалися два роки, що ми цей результат покажемо і вони зможуть залучити нас до єврозони. Цього не сталося. Я недавно спілкувалася з німцями, які були дуже розчаровані. Вони сказали, що «ми самі корумпуємо українських політиків, надаючи кошти, бо ці гроші зникають як у чорну діру. І чим більше ми підтримуємо українську владу, тим більше допомагаємо утримувати цю корупційну систему». Я знаю, що фінансування буде дещо переспрямовано, і я знаю, що мова про те, що треба надати певні проекти, які конкретно будуть допомагати розвивати громадянське суспільство». На думку Бабич, такі проекти будуть запорукою того, що у нас з'являться нові політики замість старих, які показали свою нездатність рухатися в європейському напрямі та приймати правила гри європейців. «Я насправді дуже розчарована, що наші політики продемонстрували низький рівень, адже вони не ухвалили потрібні законопроекти. Особливо обурює відмова від електронного декларування своїх доходів - це говорить про те, що вони бояться їх відкривати. Одразу виникає підозра в чесності отримання таких доходів. Якщо чиновник цього боїться, це автоматично означає, що він винен. Апріорі той депутат, який не проголосував, показав, що він винен. Також вони показали свою нездатність іти в Європу і приймати правила гри, запропоновані європейцями. Але ми не можемо піти в Європу зі своїми правилами. Ми можемо тільки приєднатися до їхніх правил і вже міняти правила європейські, будучи однією з країн - членів ЄС», - зазначила експерт. Держава vs власна кишеня Результати від поїздки українських депутатів до Брюсселя неоднозначні - є як позитивні, так і негативні. Зокрема, технічна реформа парламенту, яку запропонували в Європі, - це плюс. А ось те, що поїздка збіглася з відстроченням візової лібералізації, наштовхує на певні роздуми, підкреслив у розмові з кореспондентом АСН директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов. «Якщо під результатом розуміти запропоновану Європарламентом і схвалену на спільних обговореннях із депутатами ВР технічну реформу Верховної Ради, то це можна розглядати як результат. Як результат можна розглядати і зміцнення міжпарламентських зв'язків між Європейським Парламентом та Верховною Радою. А ось якщо розглядати результати цієї поїздки як суттєвий, серйозний, фундаментальний внесок у розвиток українського парламентаризму, то результат вельми відносний, умовний і дуже технічний, - вважає експерт. - Українська ВР потребує не тільки і не стільки технічного вдосконалення і навіть процедурних і регламентних змін, які, звичайно ж, можуть полегшити ухвалення законів, скільки фундаментальної трансформації в напрямі європейського парламентаризму. Наша ВР ще далека від ключових стандартів і основних параметрів європейського парламентаризму та роботи парламенту європейських демократичних держав». Карасьов упевнений, що відстрочку візової лібералізації на невизначений термін, яка збіглася за календарем з різного роду зустрічами європейських депутатів і українських нардепів у Брюсселі, можна вважати негативним результатом Українського тижня. «Введення візової лібералізації відкладається на невизначений термін, і таким чином візова завіса продовжує залишатися перешкодою для гуманітарних контактів не для депутатів, у яких такої проблеми немає, а для простих людей, - зазначив політолог. - Біда в тому, що під час цих зустрічей представники і керівництво Європарламенту не відчули серйозності намірів представників української ВР. А єврослова, єврориторика, декларації, обіцянки і порожні гасла, які постійно транслює українська влада, вже неабияк набридли нашим європейським партнерам. З цієї точки зору результат дуже тривожний, оскільки візовий режим відкладається незрозуміло до якого терміну. Плюс ще на черзі голландський референдум щодо ратифікації Асоціації Євросоюзу з Україною. Швидше за все, не буде не те що втішного результату, але і втішного призу. Ймовірно, отримаємо негатив. Референдум не має зобов'язуючого характеру, але може свідчити про глибокі психологічні та культурні зрушення у плані і розширення Європи, і прийняття до Євросоюзу країн, що перебувають на східноєвропейській периферії». Тому цілком логічним виглядає висновок, який зробив за підсумками цієї поїздки екс-міністр закордонних справ Володимир Огризко. «Між парламентом України, який би він не був, і Європарламентом встановлюються партнерські відносини. Хіба це не корисно? Безумовно. Це несе користь у тому, що нашому парламенту дійсно є чому повчитися у Європарламенту. Адже це зразок, який поки що для нас фата-моргана, тому будь-яка форма співпраці в цьому плані дуже корисна. Інше питання в тому, чи будуть за цим планом, який запропоновано, прийнято і затверджено, конкретні кроки з його виконання», - акцентував дипломат. За словами Огризка, без подальших конкретних кроків це просто перетвориться на «корпоративну кампанію». Тому головне, щоб у наших нардепів було прагнення до змін. «Якщо прислухатися до порад європейських парламентаріїв, якщо прагнути щось змінити, немає нічого неможливого. Скажіть, чому можуть нормально працювати західні парламентарі, але не можуть українські? Вони що, з іншого тіста зліплені? Чому зараз усе зависло? Бо українські парламентарії не хочуть жити за європейськими стандартами і правилами, бо українські парламентарії не хочуть ухвалювати закон, який унеможливить брехню в деклараціях. Ось тому треба вчитися у місцевих парламентаріїв бути тими політичними діячами, які перш за все думають про державу, про свою громаду, а не про власну кишеню», - підсумував Володимир Огризко. Як бачимо, минулий тиждень приніс багато «несподіваних» сюрпризів від Євросоюзу, адресованих представникам українського політикуму. І всі вони носять переважно критичний характер. Критичний хоча б тому, що наші депутати, навіть розуміючи, що апарат ВР і принципи її роботи доведеться реформувати, адже радянський стиль, продемонстрований парламентом упродовж останніх двадцяти років, абсолютно не відповідає вимогам часу, стрімголов не кинуться цього робити. Навпаки - придумають тисячу і одну причину, чому це не виходить або з цим потрібно почекати. Можливо, навіть створять видимість бурхливої діяльності, як це відбувається з боротьбою з корупцією. А тому перспективи отримання безвізового режиму для українських громадян, на відміну від громадян Грузії, залишилися поки нереалізованою мрією.
07-03-2016 17:12 Публікації - Політика

Вихід з кризи треба шукати в Україні, а не в Брюсселі
Українські нардепи поїхали до Брюсселя обговорювати реформування парламентської системи. Цей спільний проект України та Європейського союзу є важливим у рамках євроінтеграційних прагнень нашої держави. Втім, його слід було б презентувати не лише на території ЄС, а й в Україні. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив директор Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. «Йдеться про спільний проект Європарламенту і Верховної Ради про реформування української парламентської системи. Підготовано проміжний звіт - власне проект парламентської реформи. Цей проект обговорювався в Брюсселі і туди поїхала частина парламентаріїв, група експертів, які брали участь у роботі над цим документом. Цей документ відповідає духу і букві європейської інтеграції України. Це не просто туризм, це дійсно спільна робота і робота яка, в першу чергу, потрібна саме Україні. Інша річ, і я про це казав Гройсману, що такі презентації, навіть проміжних результатів роботи над проектом, треба проводити не лише в Брюсселі, а й у Києві для представників широкої громадськості, експертів, журналістів», - зазначив політолог. На думку експерта, цей проект надзвичайно важливий. Але пропозиції треба ще перевести у форму конкретних законопроектів. Після цього вони мають розглядатися Верховною Радою, яка потім повинна їх проголосувати. «Тільки тоді ця реформа стане реальністю. На мій погляд, це дуже важлива і актуальна подія для українського парламентаризму, для його реформування. Крім самої парламентської реформи там, безумовно, обговорювалися й питання поточної співпраці - питання, пов'язані як з європейською інтеграцією України, так і внутрішньо політичні питання. Я думаю, що, безумовно, і політична криза, яка зараз, на жаль, виявилася у Верховній Раді - це не головне питання, її радше паралельно обговорювали. Так чи інакше, вихід з кризи треба шукати в Україні, а не в Брюсселі. Цей тиждень є проявом європейської інтеграції України та головний зміст цього тижня - обговорення проекту реформ українського парламенту», - резюмував Фесенко.
02-03-2016 17:55 Думки - Політика

Те, що було на Майдані у вихідні, - фарс та імітація
Під рухом так званих революційних правих сил на Майдані хтось намагався проштовхнути питання про можливі парламентські вибори або можливість розкрутити новий політичний проект «під вибори». Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив директор Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. «Те, що відбувалося на Майдані в суботу і неділю, - фарс та імітація. Це не має жодного відношення до справжнього Майдану. Цих людей, які вийшли на «акцію», було не дуже багато - максимум 200 осіб, тож масовою вона не була. Більшість людей, які тоді клали квіти до місця загибелі активістів Майдану, ігнорували цю акцію. Але люди, котрі проводили ці мітинги, намагалися створити шумовий ефект і подати все як третій Майдан, намагалися справити враження, що зібралися відчайдушні революціонери. Там були присутні організатори, яких абсолютно ніхто не знає, а потім з'явилися деякі відомі люди. Зокрема, пан Кармазін», - зазначив Фесенко. За його словами, йому якось казали, що Кармазін «безкоштовно не працює», і раніше його не помічали в колі «революціонерів-націоналістів» або в інших таборах. «Тому цю акцію справді серйозно сприймати не треба: ані вимоги, ані саму дію. Вона була приречена, бо за нею не пішла велика маса українців. Заради чого це робилося? Версія, яку згадав Президент, що це була провокація, є цілком реальною. Думаю, це дійсно можна розглядати як провокацію. Але у мене є інші версії. Гадаю, що хтось намагався не лише підіграти Росії, а й розхитати ситуацію і спровокувати таким чином дострокові парламентські вибори. Є політичні сили, які в цьому зацікавлені. Це друга версія. Є й третя: мені здається, що розрахунок зроблено на те, що хтось «намагався» розкрутити новий правий проект на кшталт «Революційних правих сил». Така спроба була, але виявилася невдалою. А те, що в розкручуванні цього нібито Майдану активну участь брали російські ЗМІ, справді викликає підозру в наявності російського сліду», - зазначив експерт.
25-02-2016 12:15 Думки - Політика

Що врятує «підстрілену» репутацію копів
У справі «скаженого BMW», як охрестили нічну погоню зі смертельними наслідками, що сталася в столиці 7 лютого, з'являються нові деталі. Відео, що зафіксувало подробиці трагедії, до справи долучили, але, як запевняють правозахисники, воно не відображає повної картини того, що сталося. А тому, щоб розставити крапки над «і», цих доказів мало. Поліцейського, який зробив фатальний постріл, взяли під варту, але ті ж правозахисники, та й суспільство в цілому, розділилися на два протиборчі табори. Одні кричать «за адміністративне порушення не стріляють», а інші переконують, що інакше злочинність, в тому числі і нелюбов до Правил дорожнього руху, не зупиниш. У гонитві, виявляється, особисто брав участь начальник київської патрульної поліції Юрій Зозуля на своєму авто Subaru, і тепер прокуратура також з'ясовує, чи здійснювалися постріли з його пістолета... І окремим рядком у всьому цьому процесі проходить переконання, що таким чином намагаються дискредитувати нову поліцію, а заодно - і всю реформу в МВС. «Ігри» зі швидкістю Поки в офісах, у соцмережах, на зупинках громадського транспорту, а також вдома на кухні ламаються списи навколо питання «Хто правий, хто винен?», смертельні ігри зі швидкістю, що почалися в Києві, отримали несподіване продовження в Харкові. Вчора вночі автомобіль Toyota Camry, переслідуваний патрульної поліцією Московським проспектом, врізався в стовп на Велозаводскому мосту. Водія з багатьма травмами було госпіталізовано, але лікарям не вдалося його врятувати. У його крові було виявлено алкоголь, що дає всі підстави говорити: черговий п'яний зірвиголова, якому чомусь спало на думку покататися з вітерцем, помітив поліцейських, почав від них тікати і просто не впорався з керуванням. На «Фейсбуці» дискусія, як треба чинити з такими водіями, розгорілася з новою силою. Одні доводять, що навіть якщо поліцейські підозрюють, що за кермом людина, яка добре прийняла на груди, провокувати її на бажання від них утекти не варто - краще «записати номери, пробити по базі і зустріти зірвиголову біля будинку». Їхні опоненти нагадують, що зараз у нас в країні багато людей їздять за дорученням, їхні машини зареєстровані в одному місці, а реально вони живуть зовсім в іншому, тому «зустріти біля будинку» таких у поліції просто не вийде. Отож питання «Як повинна діяти поліція в таких випадках, щоб не нашкодити оточуючим (як бачимо, подібні погоні закінчуються як мінімум ДТП, в яких можуть постраждати люди, які просто опинилися поруч із місцем пригоди)?», поки залишається відкритим. Як і те, чи дискредитують копів подібні дії. Витівки «старої системи»? До речі, спробою дискредитації нової поліції міністр внутрішніх справ Арсен Аваков вважає вже той факт, що патрульного Сергія Олійника, який застрелив пасажира «бехи» Михайла Медведєва, за рішенням суду, який задовольнив клопотання прокуратури, поки що на 60 днів, взяли під варту. За його словами, прокуратурі «важливіше дискредитувати будь-яким шляхом нову поліцію, що більмом сидить у них на оці, - як приклад реформ і змін», і таким чином стара система хоче показати, що вона краще за нову і реформувати нічого не потрібно. У прокуратурі на ці звинувачення відповідають, що просто діють за законом. Що трагічний інцидент із загибеллю підлітка в результаті погоні київської поліції за порушниками став частиною політичних спекуляцій, вважає і директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала. «За великим рахунком, треба спокійно, без спекуляцій, передовсім політичних, розібратися з цією ситуацією, що насправді сталося, - пояснив він «Аналітичній службі новин» (АСН). - По-друге, на жаль, ми вирішили, що якщо в країні щось відбувається, воно повинно бути в форматі реаліті-шоу. Що про все повинно постійно говориться. З моєї точки зору, питання з цим інцидентом тією чи іншою мірою, свідомо чи несвідомо використовується саме проти змін, які відбуваються в МВС». Але при цьому політолог зазначає, що реформи відбуваються не так швидко і не так якісно, як хотілося б. Ще більш солідарний із Арсеном Аваковим в цьому питанні керівник центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко, на думку якого ситуацію з гонитвою київської поліції зі смертельними наслідками почали використовувати для дискредитації Національної поліції в цілому. «Безумовно, у спробах створити негативне критичне тло навколо нової патрульної поліції є політика, - запевнив він АСН. - Є деякі ЗМІ, які відверто хочуть дискредитувати сам інститут Національної поліції. По-друге, це одна з реформ, яка була впроваджена і реально продемонструвала свій позитив. Безумовно, є питання, зауваження, треба більше досвіду, підвищити ефективність поліції тощо. Однак нічого не буває відразу суперефективного, але це не корумповане ДАІ, це принципово новий інститут. А зараз його намагаються дискредитувати. Такі інциденти, що відбулися в результаті погоні, трапляються у всіх країнах. У США це трапляється нехай і не щомісяця, але регулярно. Тому робити зараз з одного інциденту, звичайно, трагічного, якісь кардинальні глобальні висновки неправильно». Проте політолог упевнений, що на перебігу реформ цей інцидент не позначиться. «Треба, як кажуть у відомому прислів'ї, «відокремити мух від котлет». Є люди, конкретні поліцейські, які, можливо (точно я не можу сказати, це повинно показати розслідування), перевищили свої повноваження. Якщо так, якщо вони скоїли порушення, то вони повинні за це відповісти. І все. Але робити масштабні висновки неправильно», - зазначив експерт. Нові поліцейські - ще не реформа Втім, те, що сталося, оголило ще один бік дискусії в суспільстві: з одного боку, говорять про те, що є спроба дискредитувати реформу в МВС, а з іншого, запитують, а чи була вона насправді. «Роль нової патрульно-постової служби в якійсь реформі (псевдореформі, як мені здається) явно перебільшено, - вважає президент Української федерації професіоналів безпеки Сергій Шабовта. - І нехай у 27 містах, як це заявляв пан Аваков, скоро з'являться нові поліцейські. Це не базові підрозділи поліції, які насправді визначають якість і результативність боротьби зі злочинністю, забезпечують громадський порядок. Нас чомусь увесь час годують історіями про те, що це саме ті дивовижні люди, які все це і зроблять. Треба чітко розуміти, що навіть за час практичної обкатки вулицями Києва поліцейські все одно залишаються «скороспілками», їхня підготовка вкрай слабка. Вони за прискореним курсом пройшли підготовку, хоча їм потрібно набагато більше часу, щоб дійсно стати зубастими фахівцями, які будуть професіоналами. Від цих хлопців апріорі рано чекати солідної упевненості і злагодженої роботи». Адвокати, які захищають сім'ю загиблого Медведєва, в цьому питанні ще категоричніші. Так, на особистій сторінці в «Фейсбуці» Тараса Ламаха нещодавно з'явився такий пост: «Так, Арсене Борисовичу, це системна кампанія, але не з дискредитації нової поліції, а з вигнання профанаторів реформи і злочинців із міністерських крісел! Риба гниє з голови! Сморід вже поширився на все тіло до хвоста. Динаміка збільшення злочинності в Києві 2014-2015 рік. Кількість злочинів, скоєних у громадських місцях, - + 58% Крадіжки - + 54% Незаконне заволодіння автотранспортом - + 20% Грабежі - + 24% Вбивства - + 500% (так, я не помилився з нулями, з 56 (без урахування вбивств на Майдані) 2014-го до 259  2015-го) Розбій - + 10% З вересня 2015 року розкривання злочинів по гарячих слідах впало на 90% Ці дуже приховувані керівництвом МВС дані я розгледів у дуже важливих паперах, з необережності залишених, вгадайте ким, в їдальні Верховної Ради... » Емоції тут зайві Правозахисники, які не мають до цієї справи жодного стосунку, намагаються професійно розібратися в конкретній ситуації, ніяк не занурюючись у політичні її аспекти. Так, адвокат Вадим Володарський, який спеціалізується на ДТП, вважає, що поки «для правового аналізу ситуації загальнодоступної інформації замало. Треба було б знайомитися з матеріалами справи. Попередньо можна сказати, що, по-перше, застосування зброї для зупинки транспортного засобу в такій ситуації передбачено п.7 ч.4 ст.46 Закону «Про національну поліцію». Якщо водій спрямовував автомобіль на працівників поліції, то і під п.1 цієї частини ситуація підпадає. Раніше такі ситуації оцінювалися саме з точки зору правомірності самого застосування зброї. Можливі збитки, зокрема і пасажирам, списувалися, цілком імовірно, на ризикованість ситуації і на те, що відповідальність за наслідки лежить перш за все на водієві, який не виконав вимогу про зупинку. У всякому разі, про те, що за таке притягали до відповідальності працівників ДАІ, мені невідомо. Це бувало в разі, якщо саме застосування зброї неправомірне. З урахуванням небезпеки, яку становить такий водій, можливо, це правильно. Тут питання вже навіть не в керуванні у стані сп'яніння, а в готовності водія задля спроби уникнути відповідальності багаторазово збільшувати ризик. Треба враховувати й те, що взагалі вцілити з пістолета в автомобіль, що рухається, не так просто». Експерт вважає, що «всі дискусії щодо цього випадку говорять про те, що наші люди, причому з обох боків, не хочуть думати й аналізувати, оцінюючи ситуацію на емоціях в залежності від того, кого особисто вони більше не люблять: правоохоронні органи чи мажорів» . І запевнив АСН, що, «якби вони зупинилися на вимогу, ніхто б не гнався...» «Вони не знають, як діяти в екстремальних ситуаціях, - пояснив «Аналітичній службі новин» (АСН) генерал-полковник міліції Михайло Корнієнко. - Перш за все, ситуації треба моделювати. Застосування зброї - це крайній метод, і його можна застосовувати тільки коли застосовується зброя правопорушниками або коли виникає загроза для життя самих поліцейських або інших людей. Дії керівництва щодо оцінки подій теж були не дуже правильними. У таких випадках треба робити висновки дуже обережно, а не говорити одразу, що поліція робила все правильно. Ці правопорушники - молоді люди, у них теж є права. Перше, що мало зробити керівництво поліції, - це визнати, що саме сталося, і вибачитися перед постраждалими - батьками цього хлопчика. Він постраждав безвинно, він був пасажиром. Дуже погано, коли поліція застосовує зброю, це викликає негативний резонанс». Проте, запевнив АСН експерт Аналітичного центру «Політика» Володимир Цибулько, «на реформі цей інцидент ніяк не позначиться. На реформі більше позначиться велика кількість контингенту з минулого, який може пройти переатестацію і зберегти старі правила, старі відносини. І ось це дуже небезпечно». Без роботи над помилками не обійтися Що головною проблемою в ситуації погоні за «БМВ» є неправильна реакція поліції на цю подію, запевнив «Аналітичну службу новин» (АСН) і народний депутат Ігор Попов. На його думку, система недосконала, а поліцейські просто недовчені. «Я не фахівець у кримінальному праві і поліції, але можу оцінити ситуацію з точки зору політики і державного управління, - сказав політик. - Під час навчання ця ситуація не відпрацьовувалася або відпрацьовувалася неправильно, бо було запущено дуже багато заходів безпеки. Для того, щоб не знизився той високий рівень довіри, який є сьогодні до патрульної поліції, треба швидко вжити адміністративних кроків, щоб виправити ситуацію». Як пояснив народний депутат, «повинні бути звільнення на досить високому рівні. Повинна бути відповідальність того, хто запускав систему і не зробив її досконалою. Потрібно пояснити, що зроблено в патрульній поліції, щоб ці інциденти не повторювалися. Повинні бути якісь плани «Перехоплення», в результаті яких всі залишаються живими. Поки що таке враження, що вони вчать патрульних на голлівудських фільмах... Якщо всіх усе влаштовує і далі так продовжуватиметься, то, звичайно, довіра як до патрульних поліцейських, так і до керівників буде падати. Це золоте правило менеджменту: якщо є НП, треба її розібрати, покарати винних і вжити заходів для недопущення повторів. Цього не робиться, і це знову ж показує недосконалість системи». Розбираючи погоню «по кісточках», голова Наглядової ради Української асоціації власників зброї Георгій Учайкін зазначив, що «питання взагалі має бути трохи в іншій площині. Ми не можемо робити висновки лише на підставі повідомлень, які з'явилися тільки з боку МВС. Цього замало. Можна сказати одне, що йдеться про репутаційні ризики для нової поліції. Якщо прокуратура проводить слідчі дії, то ми - громадські фахівці - зі свого боку могли б бути залучені до цього розслідування, щоб спостерігати за його перебігом. Фахівці також будуть дотримуватися службової таємниці, що не будуть розголошувати відомості, але це дозволить суспільству повірити результатами розслідування». Як вважає Георгій Учайкін, треба зробити певні висновки і щодо рівня стрілецької підготовки поліції. «Якщо вона недостатня, треба допомогти знайти фахівців, які допоможуть навчитися, - пояснює він АСН. - Якщо вони не знають, яким чином, маючи 20 авто і систему радіозабезпечення, перекрити шляхи проходження цього авто і зупинити його, то теж треба залучати фахівців, які навчать їх блокувати автомобіль. Світова практика свідчить про те, що спочатку треба заблокувати авто, а потім під загрозою застосування зброї примушувати водія виконувати вказівки поліцейських, і тільки після таких дій стріляти. А цей автомобіль, що летить на швидкості 190 км/год., перетворювати на некерований також небезпечно. Всі поліцейські в світі використовують постійне правило: не стріляти по авто, яке рухається на такій швидкості. Наше завдання - не дискредитувати поліцію, а зробити її діяльність досконалою, щоб вони відпрацьовували ті гроші, які платять платники податків, і щоб вони могли забезпечити гарантії безпеки кожного громадянина». ...Як бачимо, довіру до нової поліції одним випадком - навіть трагічним - повністю перекреслити не можна. Похитнути - так, і саме це сталося. Чи поверне її поліція, залежить від того, як вона проведе роботу над помилками і які висновки зробить. Щодо реформи органів внутрішніх справ загалом, то впору запитати «Стривайте, а чи був хлопчик?», адже створення ще одного підрозділу навряд чи можна вважати повноцінним  перезавантаженням усієї системи.              
24-02-2016 18:37 Публікації - Політика

Касько змусив Порошенка прибрати Шокіна
Пробуксовку реформ у нашій країні особливо ясно видно на реформуванні Генеральної прокуратури. Це відомство, керівника якого призначають за ініціативою глави держави, формально наче й реформовано, але якщо говорити про конкретні справи, то у суспільства залишається безліч питань. Серед найбільш гострих - чому тих, хто розстрілював Небесну сотню, до цього часу не покарано? Дивна логіка проглядається і в розслідуванні справи «діамантових прокурорів», а також хабарництво, кумівство і кругова порука, про що минулого тижня вголос заявив тепер уже екс-заступник Генпрокурора Віталій Касько. Заявив, коли ГПУ ще очолював Віктор Шокін, чия відставка в ситуації, що склалася, була лише питанням часу. Вже минулого. Оскільки процес із пасивної фази в активну перейшов фактично після того, як саме Касько, йдучи, голосно грюкнув дверима, «Аналітична служба новин» поцікавилася в експертів, кому був вигідний його вчинок і якими будуть наслідки для країни в цілому. Символ протистояння «З Каськом все зрозуміло, я ще дивуюся, чому він пішов тільки зараз, - заявив АСН політолог Володимир Фесенко. - Він фактично був позбавлений повноважень, реального впливу на прокуратуру, він був в ізоляції, його навіть за кордон не пускали. Тому це було тільки питання часу. Але він повинен був звільнитися ще півроку тому, коли у нього виникла серйозна конфліктна ситуація з Шокіним. Каську тоді просто урізали всі повноваження, він півроку працював як заступник Генпрокурора без портфеля (після ситуації зі справою «діамантових прокурорів». - Авт.). Якщо Сакварелідзе розв’язав свій конфлікт із Шокіним мирним співіснуванням, то відставка Каська цілком закономірна, і навряд чи він повернеться, навіть якщо Шокіна не буде в ГПУ». За словами ж завідувача кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія» Олександра Дем'янчука, Віталій Касько покинув пост заступника Генерального прокурора через те, що захотів відійти від системи виконавчої влади, яка стрімко руйнується. Крім того, його відставка зараз дасть йому можливість уникнути звинувачень у тому, що він не виконав своїх обіцянок. «Не можна сказати, що відставка несподівана, вона цілком очікувана, адже конфлікт Каська з Шокіним тягнеться ще з минулого року. Чому він пішов саме зараз? - акцентує увагу на цьому моменті політолог. - Політична криза змусить Порошенка істотно переглянути свою кадрову політику. Вчинок Каська укладається в загальну схему додаткового тиску на Порошенка. Це один із елементів, як і заява про відставку Абромавичуса, інших політиків. Коротко кажучи, всі ці речі разом вибудовуються у досить логічну загальну лінію: змусити Порошенка змінити свою кадрову політику. Відправити передовсім у відставку Шокіна і Гонтареву». При цьому експерт зазначив, що Касько, з одного боку, не виконав значну частину завдань, покладених на нього, а з іншого – зіткнувся з опором при розслідуванні справи «діамантових прокурорів». «А якщо він іде в такий критичний момент, - пояснює Олександр Дем'янчук, то, швидше за все, ніхто не буде звинувачувати його в тому, чого він не зробив. Тут досить тонкий розрахунок з боку Каська і західних кіл, які вже давно домагаються відставки Шокіна і Гонтаревої». Директор Інформаційно-аналітичного центру «Перспектива» Павло Рудяков вважає, що Віталій Касько став певним символом протистояння в прокурорській системі, а його відставка - показник того, що система працює і «усуває» всіх, хто асоціюється з боротьбою проти корупції. «У нас загальна картина антикорупційної боротьби досить сумна і невесела, - зазначив він. - А Касько - людина системи, чиновник, який волею обставин став одним із символів прогресивної лінії в прокурорській системі. Прогресивної в сенсі протистояння корупції. Наскільки це сприйняття Каська як чиновника відповідає дійсності, залишається таємницею за сімома замками, бо особливих підтверджень цьому немає. Він когось десь поборов? Наскільки мені відомо, ні». За словами експерта, Касько вирішив піти саме зараз, можливо, тому, що в суспільстві склалося уявлення про те, що він і Генпрокурор - по різні «боки барикад». «Ця відставка - свідчення того, що система працює і будь-яка людина, яка або дійсно асоціюється зі зміною цієї системи, або бореться з нею, - приречена. Касько був приречений з першого моменту на те, що проти системи він комашка, він нічого не може зробити», - підсумував Рудяков. Правильно розставити акценти Голова правління Центру соціологічних та політологічних досліджень «Соціовимір», директор Міжнародного інституту демократій Сергій Таран у розмові з кореспондентом АСН зазначив, що тепер Віталій Касько, швидше за все, піде в політику. А ось чи захоче він повертатися в ГПУ після відставки Віктора Шокіна, це ще запитання, на яке ніхто не знає відповіді. «Але треба розуміти, що основна увага зараз до антикорупційної діяльності буде зосереджена не через Генпрокуратуру, а через антикорупційну прокуратуру і Нацагентство з питань запобігання корупції, - пояснив він АСН. - Ці агентства покликані, в першу чергу, боротися з корупцією, а ми за звичкою дивимося на ГПУ, у якої вже забрали багато повноважень. Річ у тім, що тепер основні важелі й зусилля щодо антикорупційної діяльності мають бути зосереджені саме в новостворених органах». При цьому політолог вважає, що поки рано говорити, що справа щодо санкцій проти Януковича розвалиться через відставку Каська. Це, за його словами, «не питання того, який заступник на посаді. Тут питання набагато складніше. Януковича фізично немає в Україні і потрібно його притягати до відповідальності. Не думаю, що все це замикається на одній людині». При цьому народний депутат від «Народного фронту» Георгій Логвинський зазначив, що Касько - дуже професійний юрист. «Я його знав ще до того часу, як він пішов працювати в Генпрокуратуру, - поділився політик з «Аналітичною службою новин». - Він спеціалізувався на міжнародному праві, на питаннях, пов'язаних з Радою Європи, Європейським судом із прав людини. Я не знаю, чи знайшов він себе в прокуратурі. Багато бізнесменів і юристів не почуваються комфортно в державних органах. І навряд чи пан Касько чимось відрізнявся». Логвинський зазначив, що у нас у країні часто відносять держслужбовців до умовних категорій (зважаючи на те, чиї інтереси вони представляють). «У нас бувають такі поділи: це американці, це активісти, це люди Президента, чого тільки не почуєш, - пояснив він. - Але не думаю, що варто ставити ярлики, час покаже. Це право кожної людини - написати заяву, і пан Касько був досить публічним. Він виступав на ток-шоу, говорив про проблеми, які його не влаштовують». Відставка чи втеча? Водночас заступник голови парламентського Комітету з питань запобігання та протидії корупції Борислав Береза вважає, що заступнику Генпрокурора Віталію Каську варто було б перед своїм звільненням відзвітувати про виконану роботу, інакше його можна запідозрити у втечі. «Нічого не можу говорити про подальші перспективи Каська, - зазначив він для АСН, - але без звіту про виконану роботу людина йде, ніби втікає. Касько відповідав за міжнародний напрям і цей напрям він провалив. Можна говорити про саботаж у самій структурі, але два роки його роботи говорять про те, що він нічого не досяг. Коли ми востаннє спілкувалися з суддями Люксембурзького суду, вони чітко сказали, що якщо найближчими місяцями вони не отримають доказів провини наших високопоставлених чиновників, які будуть досить переконливі, то, швидше за все, знімуть усі санкції. Про це мало хто говорить, але це факт». У свою чергу директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов запевнив АСН, що Віталій Касько пішов із ГПУ, бо вже виконав свою роль - привернув увагу до питання реформування прокуратури і, оскільки процес уже запущений, більше йому в цьому відомстві робити нічого. За словами Вадима Карасьова, «роль Каська в реформуванні прокуратури перебільшено, його звільнення - це якраз свідчення того, що прокуратура реформована. Касько зрозумів, що йому там більше нічого «ловити», тому пішов назад в адвокатську, юридичну діяльність. Головне, що Касько і Сакварелідзе свою справу зробили: завдяки їм громадськість стежить за діяльністю прокуратури». Експерт запевняє, що реформування прокуратури йде в нормальному режимі, оскільки було створено Спеціальну антикорупційну прокуратуру, розпочало роботу Національне антикорупційне бюро, а кадри прокуратури помінялися на конкурсній основі. «Головне, що процес реформ запущено. Не буває так, що вчора не було реформ, а сьогодні у нас є повністю реформована прокуратура. Де одразу людей взяти для цього, інше середовище, інші звичаї? Процес реформування запущено, його не зупинити», - підсумував Карасьов. Спроба грати в політику? Якщо говорити про саму особистість Віталія Каська, то є думка, що рішення піти - це жорсткий самопіар. «Мені незрозуміло, які у заступника Генпрокурора нашої країни можуть бути іноземні партнери, з якими він порадився. Це абсурд, - вважає директор громадської організації «Публічний аудит» Максим Гольдарб. - Це взагалі не правосуддя, це не риторика чиновника незаангажованого відомства. Це риторика людини, яка намагається грати в політику. Вийде в нього чи ні, не знаю. Але те, що чиновник від системи правосуддя так говорити не має права, - сумнівів немає. Це записано і в законі, і в Конституції». За словами експерта, про причини вчинку Каська «ми можемо тільки здогадуватися, але, виходячи з того, що відбувалося навколо системи в цілому, можна припустити, що ця людина не почувається в цій системі задоволеною. Можливо, він не може реалізуватися як фахівець. Такий жест було зроблено в той час, коли всі, хто може, критикують його керівника, а на нього через це падає тінь благодаті: такий молодий, щирий прокурор, що з'явився в ГПУ через короткий час після Майдану, і такий начебто сленг у нього сучасний, на відміну від сленгу його керівника. Мабуть, тут зіграло роль і бажання вчасно піти, бажання вчасно попіаритись. Своїм відходом Касько показав, що всі невдачі прокуратури - не його проблеми, не його «заслуги». А він, навпаки, хороший хлопець, довго терпів, але тепер не витерпів і пішов. Про яку професійність тут можна говорити?». Гольдарб також зазначає, що Касько скористався нагодою і вдало «перевів стрілки» у справі президента-втікача Віктора Януковича і «діамантових прокурорів». «У прокуратурі вміння переводити стрілки завжди було на професійному рівні. І Касько зараз показує свої знання в цій галузі, - підкреслює директор «Публічного аудиту». - Можна говорити про те, що той, хто заявив про свою відставку так голосно і всім пред'явив рапорт, думає тільки про своє майбутнє працевлаштування. Це звичайний кон'юнктурний крок молодого, напевно, політика-початківця, а не чиновника від правосуддя». Як би там не було, голова підкомітету з питань правового забезпечення та контролю діяльності спеціальних органів у сфері запобігання та протидії корупції Комітету ВР з питань запобігання та протидії корупції Олег Осуховський упевнений, що жест Віталія Каська не був марний. «Це державний конфлікт, такі заступники прокурора, як Касько і Сакварелідзе, реально зсередини намагалися змінити прокуратуру, знищити корупційні схеми. Й одразу почалася атака на них, - розставляє свої акценти нардеп. - У нашій країні чомусь так завжди: коли ти борешся з корупцією, коли ти говориш правду, одразу починають заводити кримінальні справи, організовувати провокації щодо цих людей. Така ж ситуація вийшла і з Каськом. І хоча в прокуратурі пройшла переатестація, нічого не змінилося. Дуже важко одному боротися з системою. Щоб побороти корупцію в кожному органі, перш за все повинна бути політична воля вищого керівництва держави». За його словами, зараз є великі надії на те, що запрацює Антикорупційне бюро, антикорупційна прокуратура й інші антикорупційні органи. Водно час Осуховський вважає, що в ситуації з Шокіним парламент повинен проголосувати за його відставку, і вже тому «жест Віталія Каська не був марним». Прізвища - справа десята У Генпрокуратурі, впевнений директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала, головне - не прізвища і люди на посадах, а усвідомлення необхідності щось змінювати. Крім того, для реформування потрібна ще й політична воля. «Питання в тому, - зазначив він АСН, - чи є бажання щось міняти? Заява, яка була зроблена Президентом, як мінімум демонструє, що публічно Порошенко готовий до того, щоб відбулися реальні зміни на вищому рівні різних органів влади. Тобто, швидше за все, всі сигнали, які нам давали наші західні партнери, вже почуто». На його думку, не важливі прізвища Шокін, Касько та інші. Головне, щоб система почала змінюватись. Голова ж Комітету ВР у закордонних справах Ганна Гопко вважає, що головне, щоб на місце Віктора Шокіна були запропоновані гідні кандидатури. А Віталій Касько міг би після відставки керівника повернутися в Генпрокуратуру й увійти до команди реформаторів. «Я дуже сподіваюся, що парламент відставить Шокіна і четвертий після Революції гідності прокурор не буде таким безвідповідальним, як Махніцький, Ярема і Шокін, бо навіть справу «діамантових прокурорів» не було розслідувано, - пояснила вона «Аналітичній службі новин». - Я вже мовчу про ті мільярди, які були вивезені бандою Януковича в Австрію, Швейцарію, Велику Британію. Халатна чи умисна була позиція цих генпрокурорів? Треба, щоб зараз активно включилося громадянське суспільство. Особливо те, що бореться в антикорупційній сфері, слава Богу, є гідні працівники і центру протидії корупції, й інші». На думку Гопко, далі треба пропонувати кандидатури, хто буде наступним після Шокіна, а «Касько з нормальним Генеральним прокурором міг би бути в команді реформаторів, які реформували б Генпрокуратуру зсередини. Плюс розв’язували справи, які вони починали разом із Національним антикорупційним бюро. Потрібно, щоб у них були нормальні партнерські, взаємодопоміжні відносини для розслідування справ. Крім того, це була одна з вимог надання міжнародної допомоги».
22-02-2016 18:56 Публікації - Політика

Якщо Шокін не піде, це обернеться проблемами для Президента
Генпрокурор Віктор Шокін, швидше за все, залишить свою посаду, інакше це обернеться проблемами для Президента. Однак його заступник Віталій Касько до прокуратури, мабуть, не повернеться навіть у разі його відставки. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив політолог, глава центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. «Думаю, що якщо сказали, що Шокін має піти, то краще, аби пішов. Якщо він не піде, це викличе дуже негативні наслідки для Президента», - розповів політолог. Експерт зазначив, що відставка Каська була лише питанням часу. «Із Каськом усе зрозуміло, я ще дивуюся, чому він пішов тільки зараз. Його фактично було позбавлено повноважень, реального впливу на прокуратуру, він був в ізоляції, його навіть за кордон не пускали. Тому це було лише питання часу. Але він мав звільнитися ще півроку тому, коли у нього виникла серйозна конфліктна ситуація протистояння з Шокіним. Каську тоді просто урізали всі повноваження, він півроку працював як заступник генпрокурора без портфеля. Якщо Сакварелідзе вирішив свій конфлікт із Шокіним мирним співіснуванням, то відставка Каська є цілком закономірною і навряд чи він повернеться, якщо навіть Шокін піде», - упевнений Фесенко.
17-02-2016 17:53 Думки - Політика

Яценюк «підставився»: він зараз виглядає як прем'єр-міністр в інтересах олігархів
Зараз в Україні передкризова ситуація, але її нейтралізовано на певний час. Відставка ж уряду призвела б до політичної кризи. Але питання про відставку прем'єра просто відкладено на пізніший термін. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив політолог, глава центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. «Політична криза у нас, з юридичної точки зору, виникла б у тому разі, якби відбулася відставка уряду. Зараз же у нас передкризова ситуація, однак її на час нейтралізовано. Але я б не сказав, що поставлено ​​крапку в питанні про відставку Яценюка. Це три крапки. Відставку відкладено або на осінь - на наступну сесію на вимогу Конституції (протягом однієї парламентської сесії можна голосувати питання про недовіру уряду), або подивимося, як зараз розвиватиметься ситуація. Якщо не тільки «Батьківщина», а й «Самопоміч» вийде, то виникне коаліційна криза. І якщо буде створено нову коаліцію, а я думаю, що її буде створено, то тоді вона сформує новий уряд і, швидше за все, з новим прем'єром. Якби не заява Президента, після якої ймовірність відставки уряду стала дуже високою, не дуже очікувалося, що відставка відбудеться. З точки зору влади, зараз це було б не зовсім правильно, це могло б створити проблеми у співпраці з МВФ», - розповів політолог. На думку Фесенка, відставки уряду та прем'єр-міністра не було через неголосування нардепів, яких можна розділити на три групи з урахуванням того, чиї інтереси вони представляють. «Думаю, що спрацювали інтереси трьох політичних груп. Перша група - Президент би не чекав із заміною прем'єра, але не варто ризикувати відносинами з МВФ, тому, можливо, частина депутатів від Президента і не тільки від нього не голосували. Це лише припущення, але для Президента був би найкращим варіант, якби Яценюк пішов самостійно, і Порошенко саме на цьому наполягав. Друга група депутатів, які не голосували, - це депутати, пов'язані з інтересами олігархів - Ахметова, Коломойського. Їх влаштовує Яценюк. І 16 лютого Яценюк, казатимемо відверто, підставився. Він зараз виглядає як прем'єр-міністр в інтересах олігархів. І третя група депутатів, які не голосували, і їх було найбільше - це люди, котрі не бажають дострокових виборів. А ось Юля виходить з коаліції саме тому, що хоче дострокових виборів», - резюмував експерт.
17-02-2016 15:11 Думки - Політика

Навколо інциденту з погонею намагаються створити негативне тло
Ситуацію з погонею київської поліції зі смертельними наслідками почали використовувати для дискредитації Національної поліції в цілому. Такі спроби з'явилися через те, що це одна з реформ, яка була реально проведена. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив політолог, голова центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. «Безумовно, у спробах створити негативне критичне тло навколо нової патрульної поліції - є політика. Є деякі ЗМІ, які відверто хочуть дискредитувати сам інститут Національної поліції. По-друге, це одна з реформ, яка була проведена і реально продемонструвала свій позитив. Безумовно, є питання, зауваження, треба більше досвіду, підвищити ефективність поліції тощо. Проте нічого не буває одразу суперефективного, але це не корумповане ДАІ, це принципово новий інститут. А зараз його намагаються дискредитувати. Такі інциденти, що відбулися в результаті погоні, трапляються у всіх країнах. У США це трапляється не можу сказати, що кожен місяць, але регулярно. Тому робити зараз із одного інциденту, звичайно, трагічного, якісь кардинальні глобальні висновки - неправильно», - упевнений Фесенко. На думку політолога, ця трагічна ситуація не позначиться на ході реформ. «Треба, як кажуть у відомому прислів'ї, «відокремити мух від котлет». Є люди, конкретні поліцейські, які, можливо (точно я не можу сказати, це повинно показати розслідування), перевищили свої обов'язки. Якщо так, якщо вони скоїли порушення, то вони повинні за це відповісти. І все. Але робити масштабні висновки - це абсолютно неправильно», - зазначив експерт.
12-02-2016 17:56 Думки - Суспільство

Двоє в човні, не враховуючи Саакашвілі
Взаємини між українським гарантом Петром Порошенком і главою уряду Арсенієм Яценюком теплими не були із самого початку. Навпаки - вони перманентно натягнуті, наче струна, навіть якщо фігуранти конфлікту розшаркуються на публіку з приклеєними посмішками. Тобто народився цей конфлікт не сьогодні і навіть не вчора: ще у квітні минулого року у ЗМІ писали, що приховане напруження між Президентом та прем'єром посилюється, але відкритого протистояння у владі не буде - до миру сторони змусить війна і позиція західних донорів. До кінця року майже нічого не змінилося: у грудні заговорили про те, що між командами Порошенка і Яценюка ведеться боротьба за можливість контролювати МВС, очолюване ставлеником прем'єра Арсеном Аваковим. У ЗМІ також зазначали, що Петро Порошенко щиро переконаний, що його рейтинг постраждає, якщо Яценюк залишиться у прем'єрському кріслі, а тому потрібні перевибори, нова коаліція - і новий прем'єр. Як нам здається, причина, хоч би які зовнішні фактори називали (конфлікт інтересів, скандал Авакова та Саакашвілі, сфери впливу і т.д.), одна - боротьба за владу. Так це чи ні, «Аналітична служба новин» (АСН) вирішила з'ясувати разом з експертами. Вибори для Яценюка - політична смерть Одна з точок зору з цього питання, яку чітко озвучили більшість політологів, з якими поспілкувалася АСН, - тема конфлікту між Президентом та прем'єром роздмухується штучно. У цьому нас запевнив, приміром, глава центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко, котрий вважає, що між Петром Порошенком і Арсенієм Яценюком особистого конфлікту нема. «Є конфлікт між командою Саакашвілі і командою прем'єр-міністра. Є також певне напруження між частиною депутатів фракції Блоку Порошенка і деякими людьми з команди Яценюка, - пояснює він. - Крім того, тема конфлікту всередині коаліції між Президентом та прем'єр-міністром спеціально штучно роздмухується для провокування кризи в парламенті і дострокових парламентських виборів. Але такі вибори не в інтересах ані прем'єра, ані Президента». За словами політолога, поки що немає жодних правових підстав для перевиборів. Утім, Фесенко зазначає, що коли вони з'являться, то Президент діятиме відповідно до ситуації. «Зараз він проти, - зазначає Володимир Фесенко. - До того ж у глави держави є всі правові можливості та інструменти для нейтралізації ризиків і викликів дострокових парламентських виборів. Та й міжнародні союзники зовсім не в захваті від можливості проведення таких виборів, вони виступають за збереження в нашій країні політичної стабільності». Проте банкір, а за сумісництвом політик Василь Горбаль наголошує, що все не так просто. «Складно оцінювати, чи є між двома особистостями конфлікт, але можу сказати напевно, що остання прес-конференція Президента показала, що главі держави стає дедалі важче абстрагуватися від того негативу, який іде від уряду й політики, котру він проводить, - запевнив він АСН . - Цей негатив уже проектується і на Порошенка, що незабаром підштовхуватиме його до певних кроків, оскільки балансувати стає дедалі складніше й складніше». Що ситуація у країні склалася вкрай важка, зазначає й політик Олесь Доній. Проте він не бачить конфлікту між частинами команд Порошенка і Яценюка. «Як такої сварки між Блоком Петра Порошенка і «Народним фронтом» немає, - пояснює Олесь Доній «Аналітичній службі новин». - Є бажання групи Порошенка монополізувати всі фінансові потоки і мати абсолютний, а не частковий вплив у Кабміні. «Народний фронт» зараз ослаблений мінімальним рейтингом особисто Яценюка і перетворився з партнера на васала, а будь-які вибори для НФ і особисто для Яценюка - це політична смерть». Тому з боку держави, наголошує політичний аналітик Інституту євроатлантичної співпраці Володимир Горбач, чиниться пресинг, аби Арсеній Яценюк подав у відставку самостійно. «Звісно, складно заперечувати наявність протиріч і напруженості між Президентом і прем'єр-міністром. Але говорити, що це конфлікт, поки що підстав немає. Принаймні він не відкритий, - каже політолог. - Якщо він є, то про нього знають лише ті, хто в епіцентрі. Напруженість, протиріччя, звичайно, є, тертя величезне. Більше з боку Президента на адресу прем'єра». У стані протистояння Ще одна точка зору, яку відстоює досить багато експертів, - Петро Порошенко та Арсеній Яценюк перебувають у стані певного протистояння. Так, політичний експерт Петро Олещук у коментарі АСН зазначив, що конфлікту між Президентом та прем'єром немає, оскільки він невигідний обом сторонам. Крім того, Арсенію Яценюку - через відсутність підтримки в суспільстві - доводиться зберігати паритет з главою держави. «Конфлікт у нинішній ситуації є в принципі неможливим, оскільки Президент почувається досить-таки впевнено, - пояснює політолог, - водночас прем'єр Арсеній Яценюк - це політик, політична кар'єра якого добігає кінця. Його становище є дуже нестабільним, і це лише питання часу, коли конкретно його перебування на посаді глави уряду закінчиться». Однак, на думку політолога, можна говорити про очевидний конфлікт оточення прем'єр-міністра і Президента. І ті, й інші претендують на певні політичні та економічні ресурси. «Вони у стані протистояння. Та оскільки глава держави не може запропонувати альтернативну кандидатуру на посаду прем'єра, яка здобуде підтримку парламенту, він абсолютно не зацікавлений у дострокових парламентських виборах, - вважає Петро Олещук. - У цьому ж не зацікавлений і прем'єр-міністр. Тому якщо якісь конфлікти в оточенні й виникають, вони зрештою залагоджуються». За словами ж директора Інформаційно-аналітичного центру «Перспектива» Павла Рудякова, якщо брати «за одиницю виміру конфліктності між посадовцями той високий рівень неприйняття одне одного, який був у Ющенка і Тимошенко, в даному випадку такого немає. Є якісь конфліктні ситуації, в яких кожен з них (Порошенко і Яценюк. - Авт.) виступає як державний діяч найвищого рівня, як політик, за спиною якого є політична сила, і як бізнесмен, бо вони обидва займаються бізнесом. Але ці не надто теплі відносини є нейтрально нормальними, і вони не дуже позначаються на ситуації». Роль Міхо Павло Рудяков зазначає, що серйозні конфлікти є серед людей з оточення Президента і прем'єра - йдеться про персональне неприйняття між деякими членами вищого оточення як з одного, так і з іншого боку. У свою чергу Петро Олещук конкретизує цей момент - за його словами, очевидним конфліктом у владі є конфлікт між головою Одеської облдержадміністрації Михайлом Саакашвілі та прем'єр-міністром Арсенієм Яценюком і його оточенням. «Також у сферу цього конфлікту потрапляє деяка частина оточення Президента. Саакашвілі має певні плани та амбіції. Він їх намагається реалізовувати і таким чином стикається з інтересами інших відповідних угруповань, - пояснює Олещук АСН. - Президент змушений бути нібито над цим процесом, оскільки у Саакашвілі є певна популярність у суспільстві. З іншого боку, він не може прямо йти на конфлікт із прем'єром, тому конфлікт має характер перманентного без будь-яких очевидних результатів. Більше ні про які серйозні конфлікти ми не можемо говорити. Президент вибудував своє оточення, систему влади таким чином, що на даному етапі ніхто з політиків всерйоз йому протистояти не може». Говорячи про цей конфлікт, політолог Володимир Горбач називає ще одного його фігуранта - це міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, котрий, як ми знаємо, належить до команди прем'єра. «Ми спостерігали відкриті сварки між Аваковим і Саакашвілі, які так чи інакше належать до двох політичних команд - ​​Президента та прем'єр-міністра. Якщо йдеться про інцидент між Саакашвілі і Аваковим, не думаю, що це було зроблено спеціально для розголосу, - запевняє він. - Проте зацікавлені спостерігачі розуміють (і в країні, і за її межами), що ситуація у владі непроста, що вона переходить у площину публічного з'ясування стосунків. Але, на відміну від конфлікту між президентом Ющенком і прем'єр-міністром Тимошенко, нинішнє покоління політиків робить усе можливе, щоб уживатися одне з одним». Те, що гострішим є саме конфлікт між Михайлом Саакашвілі та Арсенієм Яценюком, зазначає і політолог Олександр Палій, наголошуючи, що більш негативними наслідки цього протистояння можуть бути саме для Яценюка - аж до втрати прем'єрського портфеля. У будь-якому разі, якщо Міхо вийшов на люди ще й у такому амплуа, отже, це комусь потрібно. Чи змінить він Яценюка на посту, це ще питання, але що йому відведено певну роль у нашому політичному театрі, це однозначно. Промислові кластери & фінансисти-спекулянти На думку директора Національного інституту стратегічних досліджень Андрія Єрмолаєва, конфлікт між главою держави і главою уряду таки є і виник він через те, що Петро Порошенко та Арсеній Яценюк належать до різних кластерів. «Хай би як там було, але Президент Порошенко пов'язаний був із серйозними промисловими кластерами, він був і залишається промисловцем-торговцем, - пояснює Андрій Єрмолаєв «Аналітичній службі новин». - А в уряді домінують фінансисти-спекулянти, котрі стурбовані здебільшого бюджетними проблемами. Те, що це стало вже й особистісною проблемою, це радше з історії особистих відносин. Але для країни важливим є питання вибору курсу, а не персони. Тому відбувається превалювання радикально-ліберального курсу над інтересами стабілізації - ось те, що зараз розриває владу. Крім того, все це відбувається на тлі дуже низької компетентності політиків, які зараз представлені у правлячій коаліції в парламенті. Дуже багато прийшло людей, погано орієнтованих в економічній структурі країни, її демографії, економічній історії. Дуже багато поверхового. І це призводить до того, що очевидним є розрив між тим, що відбувається в парламенті, тим, що викидається в пресу, і реальними проблемами країни. І це призводитиме до подальшого розриву між владою та суспільством і подальшого загострення соціальної ситуації. Є ризик, що цей конфлікт виллється і на регіональний рівень». Політолог Володимир Цибулько, у свою чергу, зазначає, що певне протистояння є, оскільки обидва «заходять» на чужу територію. «Конфлікту немає - є боротьба за плацдарми, - запевнив він АСН. - Подивіться, як Яценюк часто заходить у питання безпеки, коментуючи ситуацію в країні. А Петро Порошенко виходить на поле економіки і зі свого боку також коментує події в Україні». За словами Цибулька, допоки є політичний інструмент тиску на уряд, Порошенко буде ним користуватися. «Яценюк якраз зі свого боку нервує, оскільки його фракція, хоч і друга за чисельністю в парламенті та в коаліції, є менш креативною, менше здатна нав'язувати певний стратегічний сценарій і тому завжди залишається вторинною, хоч і висунула кандидатуру прем'єра, - говорить експерт. - І якраз відсутність яскравих постатей на тлі Яценюка - найбільша біда його політичної сили». У кожному конфлікті є конструктив? Завідувач кафедри політології Національного університету України «Києво-Могилянська академія» Олександр Дем'янчук вказав на глибинну причину, м'яко кажучи, напружених взаємин Петра Олексійовича та Арсенія Петровича. «По-перше, конфлікти - це відображення якихось проблем. Значна частина конфліктів є не деструктивними, а конструктивними, тобто вони - це рушійна сила подальшого розвитку. Проблема в тому, що конфлікти завжди виникають, коли створюється коаліційний уряд. До його складу входять люди з різною ідеологією, з різними поглядами, з різними системами цінностей. Причому ідеологія, погляди і система цінностей закладаються їхніми партіями або виборчими блоками», - пояснює політолог АСН. На думку Дем'янчука, в даному випадку конфлікт між Порошенком та Яценюком у першу чергу виник через те, що Президент позбавлений цілої низки повноважень, а отже, певних важелів впливу на діяльність виконавчої влади: «Президент залишається значною мірою відповідальним за дії виконавчої влади, але водночас він не відповідає за це формально. У нього немає важелів впливу для того, щоб істотно змінити поведінку того ж Кабінету Міністрів. І в такому випадку, звісно, виникають конфлікти особистісного характеру, бо кожен є особистістю зі своїми інтересами, прагненнями і баченням подальшого розвитку. Це бачення і в одного, і в другого персонажів вступає у певне протиріччя, бо кожен вважає, що він краще знає, як це все має бути. Ну і головне, що все це - наслідки непрозорості політики і Президента, і уряду». Хоч би як там було, а диму без вогню не буває. І навіть якщо припустити, що тему конфлікту між Петром Порошенком і Арсенієм Яценюком і, відповідно, їхніми командами певною мірою роздмухують штучно, це все одно комусь потрібно. Що певним гравцям на українському політичному олімпі - це поза сумнівом. А ось що народу - постає велике питання. На жаль, риторичне.
18-01-2016 18:08 Публікації - Політика

Тема конфлікту між Президентом та прем'єром роздувається штучно
Президент Петро Порошенко та прем'єр-міністр Арсеній Яценюк, усупереч розтиражованій у ЗМІ інформації, не мають особистого конфлікту між собою. Чутки про такий конфлікт поширюються штучно, щоб спровокувати кризу. Таку думку «Аналітичній службі новин» висловив політолог, голова центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. «Конфлікту між Президентом та прем'єром немає. Є конфлікт між, скажімо так, командою Саакашвілі та командою прем'єр-міністра. Є також певна напруга між частиною депутатів фракції Блоку Порошенка й деякими людьми з команди Яценюка. Але особистого конфлікту між Президентом Порошенком і прем'єр-міністром Яценюком немає. У ЗМІ говорять багато дурниць: не треба все, що говорять у ЗМІ, вважати за правду. Це не відбиває реального характеру подій. Крім того, тема конфлікту всередині коаліції між Президентом і прем'єр-міністром спеціально, штучно роздувається для провокування кризи в парламенті й дострокових парламентських виборів. Але такі вибори не в інтересах ні прем'єра, ні Президента», - розповів Фесенко. За словами політолога, поки немає жодних правових підстав для перевиборів. Утім, Фесенко зазначає, що коли вони з'являться, то Президент діятиме за ситуацією. «Наразі він (Порошенко. - Ред.) проти. У нього є всі правові можливості та інструменти для того, щоб нейтралізувати ризики й виклики дострокових парламентських виборів. До того ж варто зауважити, що міжнародні союзники також, скажімо так, не в захваті від можливості проведення дострокових парламентських виборів, вони виступають за збереження політичної стабільності в Україні», - підсумував експерт.
11-01-2016 11:01 Думки - Політика

Налаштування пошуку

Оберіть тип матеріалу

Оберіть тематику

За весь час

Не пропустіть

Гороскоп на 19 травня 2024 року: що обіцяють астрологи
Гороскоп на 19 травня 2024 року: що обіцяють астрологи
♈️ Овен (21 березня - 19 квітня) Сьогодні Овни можуть відчувати внутрішню невпевненість та сумніви Намагайтес....
Любовний гороскоп на 19 травня 2024 року: що обіцяють астрологи
Любовний гороскоп на 19 травня 2024 року: що обіцяють астрологи
♈️ Овен (21 березня - 19 квітня) Сьогодні ви можете відчути себе особливо пристрасними та енергійними у стосу....
Гороскоп від Анжели Перл на 18 травня 2024 року для всіх знаків Зодіаку.
Гороскоп від Анжели Перл на 18 травня 2024 року для всіх знаків Зодіаку.
Анжела Перл зазначила, що 18 травня 2024 року буде досить продуктивним днем Цього дня можливе досягнення перши....
Гороскоп від Павла Глоби на 18 травня 2024 року для всіх знаків Зодіаку
Гороскоп від Павла Глоби на 18 травня 2024 року для всіх знаків Зодіаку
Субота, 18 травня 2024 року, згідно з гороскопом від Павла Глоби, обіцяє стати непростим днем ​​для всіх знакі....
Гороскоп на 18 травня 2024 року від Тамари Глоби для всіх знаків Зодіаку
Гороскоп на 18 травня 2024 року від Тамари Глоби для всіх знаків Зодіаку
У гороскопі на 18 травня 2024 року Тамара Глоба віщує день, який, хоч і легкий, але водночас вельми небезпечни....
більше матеріалів
/-0,089766979217529-/ /-pc-/
Top