counter


Пошук

Сортування:
Рівно півроку тому Верховна Рада зважилася на кадровий експеримент. Голосуючи за новий уряд на чолі з Прем'єр-міністром Арсенієм Яценюком, до складу Кабміну ввели трьох міністрів-іноземців (вони відразу ж отримали українське громадянство, - авт.). Главою Міністерства фінансів стала уродженка США з українським корінням Наталія Яресько. Міністерством економрозвитку і торгівлі доручили керувати литовцеві Айварасу Абромавичусу. А головним з медицини - міністром охорони здоров'я став грузин Олександр Квіташвілі. Пізніше іноземців почали брати в «зами». Так, першим заступником міністра внутрішніх справ Арсена Авакова стала грузинка Ека Згуладзе. Грузина своїм заступником взяв і міністр юстиції Павло Петренко. Додалося іноземців і в Генеральній прокуратурі. «Правою рукою» генпрокурора Віктора Шокіна і основним з реформ в ГПУ призначено вихідця з Грузії Давида Сакварелідзе. До речі, останнього «сватали» на посаду директора Антикорупційного бюро (взяти участь у конкурсі йому завадило громадянство Грузії, - авт.). Окрім того, на сьогоднішній день у Кабміні працює більше 140 радників з США та ЄС. Такий попит на заморських фахівців вище керівництво країни пояснювало новими викликами перед країною, які під силу ефективним менеджерам. У свою чергу, іноземці обіцяли провести в Україні реформи - швидкі і радикальні. Обіцяли багато, але що в підсумку встигли зробити за півроку? «Аналітична служба новин» (АСН) спробувала чесно відповісти на це питання і оцінити ефективність іноземців. Головна по кредитах Одна з перших обіцянок Яресько на посаді міністра фінансів стосувалася отримання Україною кредиту від МВФ. Тривалі переговори з Міжнародним валютним фондом завершилися успішно. У березні наша країна отримала перший грошовий транш. І, як кажуть у кулуарах парламенту, багато в чому це заслуга Яресько. Й натякають, що майбутні кредити, які може отримати Україна, будуть дані саме під це ім'я. Мовляв, за час роботи в Держдепі Яресько набула солідної політичної і фінансової ваги, і впливові фінансові інституції вбачають у ній надійного перемовника. «У 2016 році НАК «Нафтогаз України» вже не буде збитковим», - обіцяла Наталія Яресько. І перші кроки до реалізації цієї обіцянки здійснила. За оцінкою самої Яресько, урядові за перші місяці 2015 року вдалося знизити збитковість "Нафтогазу" з 10-ти до 1,5 мільярда доларів. У компанії був проведений аудит за останні три роки, поступово викорінюється корупція. Крім цього, як і обіцяла Яресько, «Нафтогаз України» поки вчасно розраховується з «Газпромом». З іменем Яресько пов'язують і «тарифну» реформу ЖКГ. Міністр упевнена, що підвищення тарифів на газ у найближчому майбутньому призведе до підвищення енергоефективності й скасування «тіньових схем» при розподілі блакитного палива. Тобто, умовно кажучи, Яресько прогнозує, що в перший час українцям буде боляче, але потім вони від ринкових тарифів ЖКГ тільки виграють. А щоб «пом'якшити» шок від платіжок за «комуналку», Яресько спільно з колегою з Мінсоцполітики напрацювали нову систему субсидій - нібито вони передбачені тільки для дійсно соціально незахищених верств населення. А як воно буде насправді, покаже час. Також Яресько спрямувала дії уряду на зниження фіскального тиску в країні. Україна пішла шляхом зменшення кількості податків. З двома паспортами в кишені Саме так працює міністр економрозвитку Айварас Абромавичус. Політик отримав українське громадянство, але не поспішає відмовлятися від литовського. І чомусь в Україні, де заборонено подвійне громадянство, всі заплющують на це очі. Але не будемо акцентувати увагу на законослухняності Абромавичуса, а зосередимося на його реформаторських здібностях. У перші дні своєї міністерської роботи Айварас Абромавичус обіцяв суттєво скоротити штат міністерства (Мінекономрозвитку - найбільше міністерство за кількістю співробітників у Європі, - ред.). Але зі скороченнями він поки не поспішає. Ще одна обіцянка литовсько-українського міністра – у межах дерегуляції бізнесу - скасувати 177 ліцензій. Повною мірою реалізувати це не вдалося, але перші кроки зроблені. 5 березня 2015 Верховна Рада підтримала урядовий законопроект «Про ліцензування певних видів господарської діяльності». Ним скасовано понад 20 ліцензій. Спільно з Наталією Яресько Абромавичус успішно пролобіював ухвалення законопроекту, що передбачає скорочення податків і зборів з 22 до 9, а також скасування перевірок для малого й середнього бізнесу на 2 роки. На початку квітня він реалізував ще одну обіцянку - вніс на розгляд Кабміну «приватизаційний» список підприємств, при цьому майже втричі скоротивши кількість стратегічних. Але в графі «нереалізованого» у Айвараса Абромавичуса ще дуже багато обіцянок. Досі не представлений новий проєвропейський закон щодо держзакупівель. Пробуксовує ініціатива міністра щодо повного переобрання всього складу Антимонопольного комітету. Зволікає чиновник і з унесенням змін у призначення аудиторів до топ-100 компаній. Дотепер українці не дочекалися обіцяного скорочення процедури реєстрації власності з 27 до 2 днів, скорочення термінів видачі технічних умов у сфері будівництва з 30 до 10 робочих днів. В очікуванні страхової медицини Грузин Олександр Квіташвілі почав свою міністерську діяльність з «підтягування хвостів» попередників. МОЗ без зволікання провів усі тендери із закупівлі лікарських препаратів та обладнання. Більш того, в березні з ініціативи Квіташвілі Верховна Рада ухвалила закон, згідно з яким ліки будуть закуповуватися через ООН, Міжнародну асоціацію забезпечення медикаментами, Королівське агентство Великобританії, Глобальний механізм щодо забезпечення лікарськими засобами й Партнерство у сфері поставок і управління поставками. За словами міністра, це дасть змогу зробити закупівлі медикаментів повністю прозорими. У березні МОЗ спростив «процедуру ліцензування, передліцензійної перевірки, ліцензійні умови здійснення господарської діяльності з оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами». Також була ліквідована 5-річна перереєстрація лікарських препаратів, зареєстрованих у країнах Євросоюзу, Австралії, Америці. Серйозно взявся Квіташвілі й за кадрове питання: звільнені або відсторонені керівники департаментів відомства. Але головні реформи, як каже цей грузинсько-український міністр, ще попереду. Він має намір до січня 2016 привести Україну до страхової медицини. Підвищити зарплату медиків. Узаконити лікарняні каси, створивши чітку базу для розрахунків вартості послуг. А також запустити єдину електронну платформу для збору різного роду статистичних даних. Заступник на заступника не схожий Перший заступник міністра внутрішніх справ Ека Згуладзе часу для розкачування не брала. Вона відразу ж узялася за реалізацію своєї основної ідеї - створення патрульної служби. Очікується, що перші патрульні вийдуть на роботу в червні цього року в п'яти пілотних містах: Києві, Одесі, Харкові, Дніпропетровську й Львові. Згуладзе вдалося оперативно провести конкурсний відбір нових патрульних, запросити для їхнього навчання інструкторів із США, забезпечити новими авто та уніформою. Планується, що зарплата нових патрульних буде від 6-8 тисяч гривень. Ще одна обіцянка Згуладзе - створення Національної поліції. Поки поліцейська реформа пригальмована. Узгоджений законопроект досі не внесено до парламенту. Стопориться і створення спецназу за типом американського S.W.A.T. Згуладзе хотіла створювати його на базі загону спеціального призначення "Сокіл". Слабко просувається і процес щодо скорочення кількості МРЕВ. За словами Еки Згуладзе, їх кількість повинна бути зменшена з 228 до 64. Щоправда, зустрічатися з громадянами України, які не вірять вітчизняним чиновникам і зробили ставку на грузинку, пані Згуладзе не встигала, тож щоб не дратувати людей, у міністерстві вчинили просто – викреслили її прізвище з графіка прийому, і квит. Більше на словах, аніж на ділі вдається проводити реформи заступнику генпрокурора Давиду Сакварелідзе. У лютому він обіцяв ввести в штат ГПУ посаду антикорупційного прокурора - марно. Не запущений і відкритий конкурс на зайняття вакансій керівників місцевих прокуратур. До слова, Сакварелідзе обіцяв, що замість нинішніх 638 районних прокуратур шляхом злиття створять 178 місцевих прокуратур. Але віз і нині там. Дати шанс і придивлятися Оцінюючи діяльність міністрів-варягів, експерти і політики мають різні думки. «Нині ті іноземці, яких залучили до роботи в уряді не тільки на посади міністрів, але й на посади їхніх заступників, виглядають гідно й активно. До них є претензії, але менше, ніж до міністрів - наших співвітчизників, і їхня діяльність більш помітна», - каже політолог Володимир Фесенко. - На сьогодні цей експеримент себе виправдовує. Та все ж не варто перетворювати його в довгострокову і масштабну практику». Діяльність іноземних міністрів оцінювати передчасно. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив політичний експерт Євген Магда. «Ще рано оцінювати їхню роботу, адже минуло лише півроку, як вони очолили міністерства. Про це навіть Європейська комісія говорить, попри свою досить жорстку позицію по Україні», - сказав він. За його словами, одним з важливих питань, яке належить вирішити іноземним міністрам, є реструктуризація зовнішнього боргу. «Яресько та Абромавичус мають досвід роботи інвестиційними банкірами, гарні зв'язки. А гроші люблять тишу і неформальні контакти. Ми багато чого ще побачимо», - сказав Магда. На сьогодні Україна нічого б не втратила, якби не залучила в уряд іноземних міністрів. Таку думку АСН висловив  директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортник. «У Міністерстві охорони здоров'я Олександра Квіташвілі реформ немає і ними навіть не пахне. У Міністерстві економіки і торгівлі Абромавичуса ситуація не краща. Зовнішня торгівля України скорочується. Втрати експорту з України за минулий рік склали понад 6 мільярдів доларів, - вважає політолог. - Міністерство фінансів, яке очолює Наталія Яресько, частково успішне в залученні зовнішніх інвестицій. Однак замість потрібних 40 мільярдів вдалося залучити тільки 7 мільярдів МВФ, але їх ще необхідно отримати, а це непросто». Іноземців обов'язково треба залучати в український уряд, але тільки на посади радників, консультантів, а не в структуру. У цьому впевнений екс-заступник глави Адміністрації Президента України, народний депутат Ігор Попов. «Є побоювання, що не вдасться подолати питання мови, знання законодавчої бази, відмови від другого громадянства. Чи не зберігають вони другі паспорти? Як повинні нести відповідальність?» -- означив проблеми Попов. Категорично проти призначення іноземців в українські органи влади висловився народний депутат Сергій Власенко. «Ідея й далі призначати іноземців у владу - це абсурдний підхід. Зверніть увагу на інформацію, що у Айвараса Абромавичуса досі залишається громадянство Литви. Навіщо нам «парашутисти», які не живуть Україною, залишають для себе шляхи відступу, думають «Тут не вийде, поїду туди»? Нам потрібні люди, які вболівають за Україну», - обурився Власенко. За його словами, призначення іноземця на керівну посаду в центральний орган виконавчої влади, по суті, зменшує суверенітет України. «Якщо міністерство визначає політику держави в певній галузі, а ним керує іноземець, це означає, що він, а не українська держава визначає політику. Отже, це часткова втрата суверенітету», - пояснив свою позицію він. У чому єдині експерти, так це в тому, що реальні реформи в Україні почнуться тоді, коли на це буде політична воля всіх гілок влади країни. І саме тоді втратить актуальність, хто займає крісло міністра: українець чи іноземець. Адже і серед наших співгромадян є талановиті менеджери. Але не всім дають розвернутися й реалізувати себе.    
Діяльність іноземних міністрів більш помітна, ніж українських міністрів. Таку думку «Аналітичній Службі Новин» (АСН) висловив політолог Володимир Фесенко. «На даний момент ті іноземці, яких залучили до роботи в уряді не тільки на посади міністрів, але й на посади їхніх заступників, виглядають гідно і активно. До них є претензії, але менше, ніж до міністрів - наших співвітчизників, і діяльність їх більш помітна», - сказав він. За його словами, найбільш активним і помітним членом уряду є міністр фінансів Наталія Яресько. «Про неї навіть говорять як про потенційного претендента на пост прем'єр-міністра», - додав експерт. Крім того, на думку політолога, заслуговує на увагу і діяльність першого заступника міністра МВС Еки Згуладзе, і заступника генерального прокурора Давида Сакварелідзе, і міністра економіки і торгового розвитку Айваруса Абромавічуса. «На сьогодні цей експеримент собі виправдовує. Але все ж не варто його перетворювати на довгострокову і масштабну практику.», - підсумував він.  
Національна безпека важливіше, ніж право на проведення мітингів. Таку думку «Аналітичної службі новин» (АСН) висловив голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.За його словами, ймовірність проведення різних акцій, демонстрацій на травневі свята досить висока.«Але потрібно розуміти, що демонстрація демонстрації ворожнечу. Якщо була б звичайна ситуація, не було б війни, протистояння з Росією, тоді нехай проводять демонстрації пролетарської солідарності. Але зараз такі демонстрації можуть використовуватися для дестабілізації ситуації, при чому не тільки в Харкові і в Одесі, а й у Києві », - сказав він.Він зазначив, що правоохоронні та судові органи зобов'язані перевіряти доцільність кожної запланованої акції, заздалегідь вивчати гасла, склад учасників демонстрацій. «Зараз мова йде не просто про право проведення мітингів, а про національну безпеку. Акція не повинна давати привід до антиукраїнської та антидержавної діяльності », - резюмував експерт.
Українські політики припускаються помилки, коли роблять заяви про нібито підготовлювані масові заворушення і наступ на травневі свята. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив глава Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. «Політики припускаються помилки, постійно залякуючи людей воєнними діями. Думаю, вони роблять такі заяви від нестачі політичного досвіду. Але їм слід розуміти, що в даному випадку Путін ловить їх на свою вудку, використовує у своїй психологічній війні. Адже коли вони ретранслюють ідею про війну 9 травня, на жаль, вони допомагають Путіну нагнітати пристрасті в Україні», — вважає Володимир Фесенко. За його словами, не потрібно зациклюватися на датах і жити у вічному страху. «Політики нас знову вводять у стресовий стан. Потрібно вирішувати поточні проблеми, а не жити в очікуванні чогось страшного. Краще страшний кінець, ніж безкінечний жах», — говорить експерт. Фесенко нагадав, що аналогічні психологічні прийоми застосовувалися і торік. «Пам'ятаєте, торік нас точно так само залякували, говорили, що Путін має намір 9 травня провести Парад Перемоги у Києві. Багато людей, у яких була можливість, на ці свята виїхали з країни. Боялися війни», — розповів Фесенко.
Те, як показово дали по руках головному олігархові в країні, вселяє надію на початок деолігархізації України. Далі тягнути нікуди: якщо не відлучити великих капіталістів від державної годівниці, це може призвести до катастрофи і розірвання стосунків з  міжнародними партнерами. Перманентна війна Перерозподіл активів – улюблена справа українських товстосумів. Відколи Україна стала незалежною державою, група людей постійно займається переділом сфер впливу в найприбутковіших галузях. Так, у 90-і була кривава боротьба між "дніпропетровськими" і "донецькими". У 2005-му – між "старими", прокучмівськими олігархами, і новими, які прийшли з Ющенком. Більш-менш ситуація заспокоїлася після перемоги Януковича. Основні олігархи розподілили між собою найприбутковішу – енергетичну – сферу. Ігор Коломойський і Дмитро Фірташ зайнялися нафтою і газом, Рінат Ахметов – електрикою, Микола Мартиненко – ядерною енергетикою. Очікувалося, що перемога Януковича возвеличить близьких до нього олігархів Ріната Ахметова і Дмитра Фірташа. Проте переважили кровні зв’язки: так звана "Сім'я" на чолі зі старшим сином екс-президента Олександром швидко відтіснила олігархічних "патріархів", посівши ключові позиції. Черговий сплеск активності олігархів був в 2014 році, вже після Революції гідності. І марно хтось сподівався, що нова влада задовольнить основний запит суспільства на очищення влади від впливу великого капіталу. З'ясувалося, що ситуація зайшла занадто далеко, і без олігархів у цій країні щось вирішити неможливо. Тодішній в. о. президента Олександр Турчинов справедливо зауважив, що якщо хто і може не допустити сепаратизму у своїй вотчині, то тільки "хазяї" областей – впливові бізнесмени. Так виникла ідея запропонувати очолити Дніпропетровську область Ігорю Коломойському, Донецьку – Рінату Ахметову або Сергію Таруті, Харківську – Олександрові Ярославському. Вперше в історії у людей, які роками використовували Україну у своїх цілях, з'явилася можливість врятувати країну. Ігор Коломойський і Сергій Тарута погодилися стати керівниками Дніпропетровської і Донецької областей. Щоправда, останньому так і не вдалося утримати ситуацію в регіоні – занадто далеко зайшла. Зате Коломойський зумів швидко завоювати імідж істинного патріота, батька регіону, який не пустив сепаратистську нечисть у свою і сусідні області. Бізнесмен міркував так: якщо він – оплот патріотизму, то ті, хто потурає сепаратизму, мають бути покараними. Іншими словами, вплив і активи того ж Ахметова або Фірташа мають бути вкрай зменшені. Мабуть, на користь самого Коломойського. Одним з підприємств, яке, на його думку, має бути націоналізоване, голова Дніпропетровської облдержадміністрації назвав "Укртелеком". Який, як відомо, належить Рінату Ахметову. Оскільки Ахметов проковтнув образу майже мовчки, а протиставити Коломойському було нікого, його вплив продовжував зростати. І одного чудового дня він відкрито протиставив себе всім, включаючи обраного Президента Петра Порошенка. Й залишився один на "Олімпі". По суті, з реальних конкурентів у Коломойського залишився тільки Дмитро Фірташ. І тут Коломойський натиснув на всі важелі впливу, включаючи телеканал "1+ 1", який із задоволенням поливав брудом Фірташа, Льовочкіна і їх протеже Олега Ляшка. Втім, Фірташ у боргу не  залишився: упродовж кількох місяців третина щовечірнього новинного випуску на "Інтері" була присвячена "злочинам" групи "Приват" і особисто її власника. Попри компромат і звинувачення в пресі, Ігор Коломойський за ступенем впливу до останнього часу залишався головним олігархом країни. Це при тому, що, якщо вірити останнім даним "Forbes Україна", він майже в 6 разів бідніший за Ріната Ахметова ($1, 4 млрд. проти $6, 9 млрд.) і навіть за Віктора Пінчука, чий статок $1, 5 млрд.. Політолог Володимир Фесенко пояснює становище Коломойського тим, що у нього більше ресурсів для впливу. Окрім підконтрольних депутатів і ЗМІ (які мають у розпорядженні й інші представники великого бізнесу), у нього є добровольчі батальйони і, головне, інструмент фінансового впливу – "Приватбанк". Як підкреслює Фесенко, останній інструмент він використав як для шантажу Януковича, так і Порошенка. Знай своє місце 19 березня Верховна Рада внесла зміни до Закону "Про акціонерні товариства" в частині виплати дивідендів. Згідно з документом, в 2015 році знижується кворум для проведення загальних зборів акціонерів для всіх акціонерних товариств незалежно від їх виду власності до 50% плюс 1 акція.Попри те, що ініціатори змін приховують його справжню мету і прив'язку до конкретних прізвищ, усім відомо, що це було зроблено для того, щоб змусити підприємство "Укрнафта" виплатити державі дивіденди обсягом 2 мільярди гривень. Акціонери компанії, 42% якої належить групі "Приват", ніяк не могли скликати збори акціонерів, щоб ухвалити відповідне рішення. Якраз через те, що люди Коломойського блокували це питання. Ігор Коломойський сприйняв ухвалення закону як особисту образу і розпочав війну. Зокрема, проти самого Петра Порошенка. Після образи журналіста олігархом Президент обмежився лише доганою, сподіваючись, що глава Дніпропетровської облдержадміністрації зрозуміє з першого разу. Той не зрозумів, тому Порошенко, жорстко розкритикувавши "кишенькові армії", змусив Коломойського подати у відставку. Втім, навряд чи це було тільки рішенням Президента. Як зазначив у коментарі "АСН" політолог Тарас Березовець, звільнення глави Дніпропетровської ОДА було ледь не прямою вимогою американських партнерів, які справедливо обурилися: з одного боку, Україна ходить світом з простягнутою рукою і випрошує гроші, з іншого – на всіх її ресурсах паразитують олігархи, висмоктуючи з держбюджету мільярди. Окремі експерти вважають, що відставки Коломойського можна було уникнути. Але він зайшов за край, так звану "червону лінію". На думку депутата від Блоку Петра Порошенка Сергія Лещенка, межа залишилася позаду тоді, коли Коломойський почав вихвалятися своїми "кишеньковими арміями", погрожуючи використати їх, якщо на нього й надалі тиснутимуть. Якби Петро Порошенко, якому належить винятковий мандат на використання армії, мовчки проковтнув ці погрози, це, на думку Лещенка, поставило б під сумнів його президентський авторитет. Окрім "акціонерного" закону, який значно звужує можливості олігархів впливати на державні компанії, влада намагається поставити на своє місце і тих, завдяки кому олігархи почуваються невразливими і безкарними. Так, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков традиційно, на свій сторінці у Facebook, написав, що відтепер запобігатиме носінню зброї цивільними особами, які служать у приватних охоронних фірмах. Носити вогнепальну зброю в громадських місцях дозволять тільки співробітникам державних силових структур. Без винятків. "На вулицях міст не бродитимуть особисті охоронні групи бізнесменів і політиків – з вогнепальною зброєю. Це стосується всіх: і "квазіпатріотів", і реальних патріотів, і великих бізнесменів, і олігархів. І – персонально – Коломойського, Пінчука, Ахметова, Єремеєва, Суркіса, Григоришина й інших. Хочете мати охорону вашого бізнесу з вогнепальною зброєю? Жорстко, згідно із законом, залучайте міліцейську Державну службу охорони. Іншому будемо запобігати", – попередив Аваков. Перерозподіл чи деолігархізація? Експерти, опитані "Аналітичною служба новин", схиляються до думки, що давши по руках Коломойському, Президент зробив серйозний крок у напрямку до позбавлення впливу олігархів. Наприклад, політолога Віктора Небоженка приємно здивувала рішучість, з якою глава держави поставив на місце Ігоря Коломойського. Щоправда, експерт застерігає від передчасної радості: мовляв, треба подивитися, як вчинять з іншими олігархами. Сам Президент теж стверджує, що почав курс на деолігархізацію. "Передусім хочу, щоб це не виглядало, як конфлікт усередині влади. Я цього не допущу як Президент країни. Ключова позиція, з якої я зараз виходжу, – деолігархізація країни", – заявив Порошенко в інтерв'ю одному з телеканалів. Чесно кажучи, багато експертів сумніваються в щирості намірів влади і її здатності довести справу до кінця. На думку політолога Тараса Березовця, немає жодних гарантій, що після "віджимання" власності Коломойського у нас не будуть з'являтися нові великі капіталісти, дужчі за попередніх. Або що не зросте політичний вплив інших олігархів. Звиклі тримати ніс за вітром, представники великого капіталу навряд чи упустять повернення 90-х і можливість увірвати собі більш ласий шматок. Непрямі докази прийдешнього перерозподілу ми вже бачимо. Приміром, у середині березня Ігор Суркіс, в чию бізнес-імперію входить «Львівенерго», почав судовий розгляд у ФДМ про незаконну приватизацію 2012 року ПАТ «Дніпроенерго», яке входить в "DTEK Холдингс Лімітед» Ріната Ахметова. Аргументи Суркіса такі: під час продажу підприємства були допущені дискримінаційні умови приватизації, а Фонд держмайна не забезпечив конкурентного продажу акцій «Дніпроенерго». Ігор Коломойський, до речі, в цьому конфлікті займає позицію Суркіса: він теж зажадав реприватизації «Дніпроенерго», подавши позов до Господарського суду Києва від імені «Бізнес-інвесту». Щоправда, аналітики впевнені: ключове рішення – "віджати" «Дніпроенерго» у Ахметова чи залишити – ухвалюватиме не суд. А особисто Петро Порошенко. Не виключено, що на тлі збільшеної активності своє відібране колись добро спробують повернути й інші товстосуми. Приміром, Віктор Пінчук, який може відновити багаторічну боротьбу за "Криворіжсталь". Чим ця війна обернеться для держави? На думку експертів, тут багато, якщо не все, залежатиме від позиції Петра Порошенка. Якщо Ігор Коломойський – лише перший в довгому ланцюжку тих, кого слід рішуче відлучити від бюджетних "материнських грудей", тоді з'являється слабка надія на реальну деолігархізацію України. Якщо ж віджаті у Коломойського активи будуть перерозподілені між іншими олігархами і почне з'являтися молода поросль – нові Саші Стоматологи, Сергії Курченки й інші, тоді на нас чекає ще не одна олігархічна війна. І в такому разі можна чекати найнепередбачуваніших наслідків. По-перше, олігархи, які контролюють цілі області (як, наприклад, той же Коломойський), у разі тиску на них можуть навмисно нагнітати обстановку. І хто знає, чим це скінчиться? Щонайменше, Київ утратить вплив на ці регіони. Як максимум, є небезпека появи нових "невизнаних республік". Ще одна небезпека – кожен олігарх, який поважає себе, контролює певну кількість депутатів у парламенті. Вони є в усіх фракціях, і якщо їх боси захочуть, можна розвалити коаліцію, а то й поставити під сумнів подальше існування нинішньої Верховної Ради. Очевидне одне: будь-які зіткнення українських олігархів ведуть до дестабілізації ситуації в країні, а значить, грають на користь Росії. Не даремно про "страшну олігархічну війну на Україні" ось уже декілька тижнів наввипередки розповідають усі російські ЗМІ.
Ігоря Коломойського поставили на місце, причому це було зроблено в конструктивній і прийнятній формі Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. За його словам, не треба називати «війною олігархів» те, що відбувається зараз у країні.«Допоки Коломойський не подав у відставку, це була війна Коломойського навіть не проти особисто Порошенка, а проти держави. І війна Коломойського з іншими олігархами. Так би мовити, війна проти всіх. Жоден олігарх, крім нього, не міг би дозволити собі таку війну», – зазначив експерт. На його думку, Ігор Коломойський шантажував попередню владу своїм впливом і ресурсами і спробував зробити те ж саме з нинішньою. «Коломойський – майстер конфліктів. По-перше, у нього конфліктний характер і він отримує психологічне задоволення від цих конфліктів. Крім того, інші олігархи не мають таких інструментів впливу, як він. У нього і пара десятків депутатів у парламенті, і масмедіа, і добровольчі батальйони в наявності. І головне, специфічний інструмент фінансового впливу – «ПриватБанк», яким він шантажував іще Януковича, а зараз намагається шантажувати Порошенка», – підкреслив експерт. При цьому, на думку Володимира Фесенка, президент Порошенко зробив несподівано рішучі кроки, аби поставити Коломойського на місце. «Президент Порошенко намагається зупинити цю олігархічну махновщину. Я не очікував, що він так рішуче піде на це. І відставка Коломойського – це правильно. Правильно й те, що це було здійснено в конструктивній і прийнятній формі», – підсумував політолог.

Кошеня в будинку: що потрібно знати про маленьких мурликів
Кошеня в будинку: що потрібно знати про маленьких мурликів
Коли в будинку з'являється маленьке кошеня, власнику необхідно забезпечити належний догляд Що потрібно придба....
Відкриття чакр: як досягти внутрішньої гармонії
Відкриття чакр: як досягти внутрішньої гармонії
Чакри — це енергетичні рівні розвитку Це наші внутрішні центри сили, якими протікає енергія
Як створити місце сили у своїй квартирі
Як створити місце сили у своїй квартирі
Будинок може не тільки захищати нас від зовнішніх факторів, але й надавати сили Такий куточок можна створити у....
Життя без стресу: як дійти згоди із собою та зі світом
Життя без стресу: як дійти згоди із собою та зі світом
Стрес є невід'ємною частиною життя сучасної людини Незважаючи на те, що в житті кожного з нас бувають складні ....
Як боротися з негативними енергетичними впливами
Як боротися з негативними енергетичними впливами
Кожна людина зазнає негативного впливу: втома, дратівливість та раптові болі – ознаки енергетичної атаки Борот....
більше матеріалів
/-0,083810091018677-/ /-pc-/
Top