counter


Пошук

Сортування:
Президент України Петро Порошенко декілька разів анонсував позитивне рішення ЄС щодо безвізового режиму для України.  Останній прогноз - конкретна дата - 24 листопада 2016 року. На цей день запланований саміт Україна - Європейський Союз. Хоча ще місяць тому Петро Олексійович називав “Час Ч” - кінець жовтня. До цього так само "залізно" прогнозувалося літо минулого року, яке "спливло" в кінець 2015 року. Чому рішення щодо України переноситься вже тричі? І які будуть наслідки для рейтингу гаранта та його політсили - "БПП", враховуючи, що обіцянка безвізу була однією з ключових у "переможному кошику" Порошенка? Імітація реформ на заваді? Історія європейської інтеграції Незалежної справді довга. Україна і Європейський Союз офіційно розпочали діалог про запровадження безвізового режиму ще вісім років тому. І лише після трагічних подій на Майдані-2, після прийняття цілої низки законопроектів, зокрема достатньо "суперечливих" для політичної ментальності (щодо рівних прав сексуальних меншин), лише наприкінці 2015 року в ЄС таки визнали, що ми виконали вимоги в рамках Плану дій щодо лібералізації візового режиму. Перший та другий етапи Плану подолані! Але ЄС вимагав та вимагає від влади конкретних реформ, з якими у нас як тоді, так і тепер не все гаразд. Так, політолог, конфліктолог-міжнародник, директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при Міністерстві закордонних справ України Григорій Перепелиця не впевнений, що 24 листопада ЄС надасть Україні безвізовий режим. Хоч Україна і виконала усі технічні умови щодо лібералізації візового режиму, вся "морква" підв’язана під реальні демократичні реформи. "Зокрема, під е-декларування. Як ми бачимо, строки е-декларування постійно відкладаються, це дає можливість і ЄС відкладати рішення про безвізовий режим. Отже, питання надання нам безвізового режиму напряму пов'язане з реальними демократичними перетвореннями, з реальними діями влади щодо таких перетворень. Тому точні прогнози робити не можна. На жаль, 24 листопада - це не остаточна і точна дата", - прогнозує він. Експерти нагадують, що не лише саботування е-декларування стоїть на заваді євроінтеграції. Великий рівень корупції в усіх сферах, конфлікт на Сході, який створює привід для відмови через загрози на кордонах, низький рівень економічного зростання та купа інших проблем, - все це прикра реальність, яка віддаляє нас від справжнього європейського рівня життя. Майдану-3 не буде! Після заяви Президента Порошенка про 24 листопада в соціальних мережах почали "жартувати", нагадуючи, що саме 29 листопада виповнюється "триріччя" нещасливого Вільнюського саміту, коли "Батонич" не підписав політичну частину Угоди про асоціацію з ЄС. Деякі, не приховуючи сарказму, цікавилися: "На чай з парасольками вже звуть?", - як було під час Євромайдану. Політологи прогнозують, що нових масових протестів, навіть якщо Європа нам скаже "ні", - не буде. Так, Перепелиця впевнений, що навіть якщо безвізовий режим нам не дадуть, то це не призведе до таких же наслідків, як після відмови Віктора Януковича підписувати Угоду про асоціацію з ЄС, що спровокувало Революцію Гідності: "Таких масових акцій протесту точно не буде. Бо лише 2% українців мають можливість їздити до Європи. Тому для більшості людей це буде чергове відкладення такого рішення", - сказав він. Політолог Вадим Карасьов нагадав, що два роки назад люди вийшли на Майдан не лише через цивілізаційний вибір між Росією та Європою. За його словами, тоді це був протест за гідність, рівність прав, проти корумпованості «родини» наближених, свавілля правоохоронних органів, судової влади. "Мотиви набагато ширші, ніж європейський вибір... Хоча, безумовно, тоді люди своїм протестом теж "голосували" за конкретне майбутнє України. І воно має бути в Європі", - додав він. "Недобезвіз"? Лише у квітні цього року Європейська комісія запропонувала Європарламенту і Раді ЄС скасувати візи для українців. Далі Європарламент 26 вересня проголосував на підтримку скасування Євросоюзом візового режиму, рекомендуючи внести зміни в регламент ЄС №539/2001 (список країн, громадяни яких повинні мати візи при перетині зовнішніх кордонів, і тих, хто звільняється від цієї вимоги). Згідно з прийнятим документом, Україна буде внесена в додаток номер 2 регламенту, який визначає список країн, для яких діє безвізовий режим. Крім того, комітет підтримав початок переговорного процесу між інститутами ЄС. Зараз, власне, цей переговорний процес іде, але, крім скасування віз, також обговорюється і механізм тимчасового його призупинення. Саме обговорення цього механізму "затягує" переговорний процес щодо скасування віз для українців. Про це в інтерв'ю АСН сказав політолог Володимир Фесенко. Він упевнений, що причина затягування з рішенням - в ЄС, а не в Україні. "Саме ЄС визначає дату. А щоб не було міфів і підозр, потрібно розуміти: це рішення залежить не від України. З нашого боку ми давно і повністю виконали всі вимоги щодо лібералізації візового режиму", - зазначив він. Експерт нагадав, що Україна не одна, а разом з Грузією і Косовом чекає на безвізовий режим. Є ще і Туреччина. Але там дещо інша ситуація. Основна причина затримки у тому, що в ЄС хочуть спільно з рішенням про надання безвізового режиму затвердити механізм тимчасового призупинення такого режиму в окремих випадках. "Наприклад, якщо буде різко погіршуватися міграційна ситуація. У цьому механізмі тимчасового призупинення, а не скасування безвізового режиму, підкреслю, я не бачу нічого страшного. Це природна реакція ЄС на міграційну кризу. Тим більше що цей механізм, якщо він буде закріплений, може бути застосований до всіх країн, які отримали такий статус. А їх - більше 20. Тому це не вибірковий підхід до України", - додав він. З його слів, право використовувати механізм тимчасового призупинення безвізового режиму викликане різким збільшенням потоку незаконних мігрантів в ЄС з середини минулого року та початку конфлікту в Сирії. Це змушує ЄС реагувати. І хоча з України нелегального потоку мігрантів немає, він іде через Туреччину, Грецію і Балкани. Частково - через Італію. "Тому вся затримка з рішенням про безвізовий режим пов'язана з тим, що в самому ЄС не можуть узгодити остаточний текст документа, визначити: хто матиме право голосу в разі застосування механізму тимчасового призупинення візового режиму: Європарламент або Саміт європейських держав?" - зазначив експерт. Фесенко прогнозує, якщо в найближчі тижні не станеться щось екстраординарне, Європарламент, а потім конференція міністрів ЄС прийме остаточне позитивне рішення для України. "У Європарламенті проблем з позитивним рішенням не буде. Голоси там точно є", - підсумував він. Отже, найближчим часом (27 жовтня) очікується засідання Комітету постійних представників країн - членів ЄС, де якраз повинні обговорювати питання лібералізації візового режиму з Україною. Після переговорів має відбутися голосування в Європейському парламенті, а далі пропозицію має схвалити Рада ЄС. Якщо Рада ЄС схвалює скасування віз, вносяться поправки в регламент ЄС, готується відповідна постанова Європейського Союзу, яку буде опубліковано в Офіційному журналі ЄС і яка через 20 днів з дня опублікування набуває чинності. Безвіз не для всіх Хто ж зможе їздити в Європу без віз? І чи таке принципове для більшості українців це рішення? По-перше, слід пам'ятати, що у разі скасування віз країни Європейського Союзу вільно зможуть відвідувати громадяни України, які отримали біометричні паспорти. Чи є у вас такий? "Я вже зробив біометричний паспорт", - розповів АСН політолог Віталій Бала. Але у більшості українців, які частіше думають про те, як прожити на $1 в день, навряд. Це підтверджують цифри. За інформацією Державної міграційної служби, з 1 січня до 30 вересня 2016 року громадяни України отримали 1,736 млн закордонних паспортів, понад 993 тис. з яких – біометричні, що майже вдвічі більше, ніж за аналогічний період минулого року. В ДМС також уточнили, що протягом вересня громадяни нашої країни отримали 187,8 тис. документів для виїзду за кордон, 112,6 тис. з яких мають електронний чіп. Тобто процес іде, але все ж таки це "крапля в морі". Не слід також забувати, що, навіть у разі позитивного рішення для нас, українці зможуть в'їжджати на територію ЄС без віз на термін до 90 днів протягом періоду в 180 днів. Плюс: скасування віз стосується всіх країн Шенгенської зони, крім Ірландії і Великої Британії. Зате українці зможуть відвідувати чотири країни, що не входять в ЄС: Ісландію, Норвегію, Швейцарію та Ліхтенштейн. І головне: скасування візового режиму не передбачає право на роботу в ЄС. Тому усі міфи щодо масового виїзду українців на заробітки після лібералізації візового режиму нічого спільного з реальністю не мають. А що Кремль? Аналітики одноголосні: якщо ЄС надасть Україні рішення про безвіз, найбільше це вдарить по інтересам Росії. "Це дуже важливо для нас. Бо цим рішенням Україна не стільки інтегрується до ЄС, скільки ще більше відділяється від Росії. Безумовно, враховуючи, що це крок від Росії, чекати від неї можна всього що завгодно. Але повторюю, що це дуже серйозне рішення для Кремля... З точки зору Росії, це однозначно буде для них неприємно. Це якщо не гільйотина, то точно м'ясний ніж по інтересах Росії", - вважає Віталій Бала. Григорій Перепелиця погоджується з тим, що від Кремля можна очікувати будь-якої непередбачуваної реакції. "Але Москва не може ніяк вплинути цього разу на рішення ЄС", - додав він.    
Про це в інтерв'ю АСН заявив політолог Володимир Фесенко. "Президент України Петро Порошенко назвав нову дату, коли ЄС може надати нам безвізовий режим. Чому назвалися різні дати, починаючи з літа? Насправді выд початку причина цього не в Україні, а в ЄС. До речі, сам саміт ЄС, де планувалося таке рішення, в перший раз був призначений на травень-червень, потім перенесений на осінь, на жовтень. потім ЄС визначився, запропонувавши провести саміт саме 24 листопада. Тому саме ЄС визначає дату. А щоб не було міфів і підозр, треба розуміти: це рішення залежить не від України. З нашого боку ми давно і повністю виконали всі вимоги щодо лібералізації візового режиму", - сказав він. Експерт нагадав, що Україна не одна, а разом з Грузією і Косовом "чекає безвізового режиму". "Є ще і Туреччина. Але там дещо інша ситуація. У чому ж затримка? Причина в тому, що в ЄС хочуть спільно з рішенням про надання безвізового режиму затвердити механізм тимчасового призупинення такого режиму в окремих випадках. Наприклад, якщо різко погіршуватиметься міграційна ситуація. У цьому механізмі тимчасового призупинення, а не скасування безвізового режиму, підкреслю, я не бачу нічого страшного. Це природна реакція ЄС на міграційний криза. Тим більше що цей механізм, якщо він буде закріплений, може бути застосований до всіх країн, які отримали такий статус . А їх - більше 20. Тому це не вибірковий підхід до України", - сказав він.За його словами, право використовувати механізм тимчасового призупинення безвізового режиму викликано різким збільшенням потоку незаконних мігрантів у ЄС з середини минулого року. "Подібний підхід, звичайно ж, пов'язаний з міграційним потоком у ЄС. Це змушує ЄС реагувати. З України нелегального потоку мігрантів немає. Швидше, він існує через Туреччину, Грецію і Балкани. Частково - через Італію. І вся затримка з рішенням про безвізовий режим пов'язана з тим, що в самому ЄС не можуть узгодити остаточний текст документа, визначити: хто матиме право голосу в разі застосування механізму тимчасового призупинення візового режиму: Європарламент чи Саміт європейських держав", - додав він. Фесенко прогнозує, якщо найближчими тижнями не станеться щось екстраординарне, Європарламент, а потім конференція міністрів ЄС приймуть остаточне позитивне рішення для України. "У Європарламенті проблем з позитивним рішенням не буде. Голоси там точно є", - вважає експерт.
Генеральний прокурор України Юрій Луценко просто підірвав інформаційний простір новиною про наявність кримінального провадження на міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Новину гаряче обговорювали весь день, а надвечір прес-секретар Луценка Лариса Сарган пообіцяла, що справу закриють. Це резонно викликало у багатьох питання: «що це було?».   В політичних кулуарах гучніше заговорили про початок відкритої війни пропрезидентської команди проти «Народного фронту». Тим більше, що раніше в Адміністрації Президента вже говорили про можливість відставки міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, що, природньо, спровокувало б ротацію в силових відомствах.   Я не я і хата не моя   Сам Юрій Віталійович розповів, що провадження було розпочато після звернення начальника Центру протидії корупції Віталія Шабуніна. Останній є соратником скандального нардепа БПП Сергія Лещенка. Цікаво, що сам Шабунін не знає за яким його зверненням порушено справу. Далі дослівно: «Щодо Арсен Аваков, на якого за нашим зверненням возбудилося ГПУ. Корупційні злочини міністра МВС чи будь-якого іншого міністра - НЕ ПІДСЛІДНІСТЬ ГПУ. Я не впевнений, що конкретно мав на увазі Юрій Луценко - нехай оприлюднює деталі розслідування, бо Центр Протидії Корупції багато писав стосовно відомства Авакова», - написав Шабунін за своїй сторінці. Шабунін впевнений, що насправді за начебто конфліктом ГПУ-МВС приховують протистояння між ГПУ та НАБУ. «Ця заява генпрокурора - підготовка до проштовхування у ВРУ законопроекту №5097, який змінить прикре для президента обмеження для Генпрокурора одноосібно визначати підслідність у кримінальних справах НАБУ-ГПУ... У разі голосування № 5097, Луценко буде самостійно визначати, що кому розслідувати у всіх найжирніших корупційних справах», - підкреслив він.   Реакція у Авакова: «Клоуни!»   У Авакова на такі закиди Луценка відреагували відразу та не без іронії. Так, речник міністра Зорян Шкіряк прокоментував новину традиційно у Фейсбук: «Увага! Нічого сенсаційного не сталося! По-перше, немає ніякої справи, є провадження. Це виключно юридично-процесуальна формальність. Хтось (начебто громадянин Шабунін) настрочив кляузу на міністра МВС. Генеральна прокуратура відреагувала згідно норм КПК і внесла провадження в ЄРДР. Це їхній обов,язок. Про це й повідомив Юрій Луценко. Все. Така норма стосується будь-якого громадянина України. Перед Законом рівні усі. І міністри, і прокурори, і депутати (щоправда, окрім Лещенка і Ко, вони у нас «недоторкані»)», - написав Шкіряк. У традиційні нестриманій манері Зорян Шкіряк далі згадав всіх недругів України та Авакова, і порадив вивчити їм КПК.   Чим же закінчиться це протистояння ГПУ та МВС? Чи є воно початком активної фази «війни всіх проти всіх», починаючи з відомого конфлікту ГПУ та НАБУ? Куди може завести конфлікт структур на чолі з людиною президента та одним з лідерів «Народного фронту»?   Апокаліптичний сценарій за прикладом Ющенка   Політолог Юрій Романенко вважає, що кримінальне провадження проти міністра Авакова закінчиться нічим. Чому? Бо Аваков та «Народний фронт», за його словами,  сьогодні є наріжним каменем коаліції. Якщо цей «камінь» зрушити, то автоматично впаде і вся більшість. Це потягне за собою дострокові парламентські вибори. Після яких Президент Петро Порошенко втратить вплив на парламент, який є зараз. Відповідно Порошенко не буде більше контролювати Уряд. Це буде означати для Петра Олексійовича початок втрати влади, як це спіткало у свій час Віктора Ющенка 2006-2007 роках - Романенко   «Це потягне за собою дострокові парламентські вибори. Після яких Президент Петро Порошенко втратить вплив на парламент, який є зараз. Відповідно Порошенко не буде більше контролювати Уряд. Це буде означати для Петра Олексійовича початок втрати влади, як це спіткало у свій час Віктора Ющенка 2006-2007 роках», - сказав він в коментарі «АСН». Президент це дуже добре розуміє. Тому він не може грати таким чином, вважає Романенко. Каже, глава держави нині націлений на утримання усіх важелів влади в одних руках. Виходячи з цього, чим є новина про відкриття кримінального провадження проти Авакова?  »Це білий шум. Тому ця справа не потягне за собою жодних наслідків», - прогнозує експерт.   Останнє китайське …   Політолог Володимир Фесенко в коментарі «АСН» сказав, що історія з криміналом на Авакова - в стилі Луценка. «У нього є гріх - інстинкт журналіста. Він дізнався про провадження, тому відразу повідомив, викинувши це як гарячий пиріжок для громадськості.... Як справу відкрили, так і закриють. Але взаємна недовіра між командою президента та «Народним фронтом» була і залишається. Аваков почав робити гучні речі, що викликає незадоволення і критичну реакцію Адміністрації...  Це врешті решт може закінчитися погано для Авакова. Бо його дії викликають побоювання не стільки навіть у Порошенка, скільки у західних партнерів. Поки що не час», - вважає політолог.   Це - не напад на партію «Народний фронт», а «особисте попередження Авакову» особливо в контексті його прямих агресивних дій із застосуванням добровольчих батальйонів в скандалі з «Інтером», «Київмісьбудом», де брали участь добробати, які контролюються МВС - Фесенко Це - не напад на партію «Народний фронт», а «особисте попередження Авакову» особливо в контексті його прямих агресивних дій із застосуванням добровольчих батальйонів в скандалі з «Інтером», «Київмісьбудом», де брали участь добробати, які контролюються МВС. «Команда президента вирішила накопичувати «критичний матеріал на Авакова, як це було з екс-прем`єром Арсенієм Яценюком. Щоб далі вже підключити західних партнерів до тиску на «Народний фронт». Це і може стати останнім аргументом для відставки міністра», - допускає Фесенко.      
Таку думку в коментарі АСН 14 вересня висловив політолог Володимир Фесенко. «Вся ця історія про кримінальне провадження Авакова - в стилі Генпрокурора Луценка. У нього є гріх - інстинкт журналіста. Він дізнався про наявність провадження, відразу про це повідомив журналістам, викинувши це як гарячий пиріжок для громадськості.... Як справу відкрили, так і закриють», - сказав він. Але взаємна недовіра між командою президента та «Народним фронтом» була і залишається. «Аваков почав робити гучні речі, що викликає незадоволення і критичну реакцію Адміністрації... Це врешті решт може закінчитися погано для Авакова. Бо його дії викликають побоювання не стільки навіть у Порошенка, скільки у західних партнерів. Поки що не час для відставки», - вважає політолог. На думку Фесенка, нинішнє кримінальне провадження - це особисте попередження Авакову, а не партії «Народний фронт»... «В контексті його прямих агресивних дій із застосуванням добровольчих батальйонів в скандалі з «Інтером», «Київмісьбудом», де брали участь добробати, які контролюються МВС. Команда Президента вирішила накопичувати критичний матеріал на Авакова, як це було з екс-прем'єром Арсенієм Яценюком. Щоб далі вже підключити західних партнерів до тиску на «Народний фронт». Це і стане останнім аргументом для відставки міністра», - припускає Фесенко.
Нинішнє послання Президента України до парламенту було довгим, але слухалося на одному диханні. Глава держави говорив не підглядаючи у текст, суворо поглядаючи на сесійну залу і депутатів. Він немов асоціював себе з народом України, майстерно вплітав у промову епітети і намагався бути жорстким. Треба визнати, в нинішній політичній ситуації глава держави виглядає досить виграшно на тлі розхитаного, розрізненого парламенту. Тому, очевидно, не втратить можливість скористатися цим фактом і спробує хитнути маятник влади у свій бік. Його цьогорічне послання до Верховної Ради можна назвати найменш популістським з усіх, що раніше звучали в стінах парламенту. Пройдемося головними тезами промови Петра Порошенка. Оборонна міць: свій до свого по своє Обороні, армії, агресії Росії була присвячена велика частина годинної промови Петра Порошенка. Він не прикрашав ситуацію, не підбирав м'якших епітетів і не намагався виглядати миролюбно. Глава держави визнав, що наша економіка не може дозволити собі фінансування армії в розмірі понад 3% ВВП. Хоча гроші на військо дуже потрібні. Несподівано Петро Порошенко заявив - армія, як і раніше, потребує громадської допомоги. «Більше, на жаль, це правда, ми собі дозволити не можемо. Військові навантаження на бюджет і соціальну сферу і так критично великі », - сказав Порошенко. Одночасно він акцентував - у країни-агресора грошей на військовий бюджет не шкодують і далі нарощують міць на південно-західному напрямі. Україні ж сподіватися, окрім як на свій власний народ і економіку, ні на кого. «В обороні Україна передовсім повинна спиратися сама на себе, на власну армію, на власний військово-промисловий комплекс. Як колись було гасло: свій до свого по своє», - сказав він. Втім, глава держави пом'якшив гірку пілюлю, висловивши надію, що в разі повномасштабного вторгнення з боку Росії Україна може отримати «сприяння зміцненню обороноздатності шляхом активізації військово-технічного і оборонного співробітництва, передачі військових технологій, надання нам летальних видів зброї». Стратегічною ж метою України залишається вступ у НАТО, і зараз країна вийшла на «тісний рівень співпраці з країнами - членами Альянсу», - підкреслив Президент. Приборкання норовливого Президент, звичайно, не хотів би оголошувати ні мобілізацію, ні військовий стан, але якщо непомірно агресивний сусід дасть привід, то за Порошенком справа не постоїть. «Чи буде нова хвиля часткової мобілізації або, не дай Бог, повна? Остаточна відповідь на це запитання залежить від Москви». І глава української держави не голослівний - у 2016 році 50 тис. українських добровольців вже записалися до лав Збройних сил України. Тобто наша армія вже на 75% - контрактна. А це зовсім інший і рівень підготовки і забезпечення, ніж два роки тому. Але поки Президент Порошенко вважає за краще дипломатичні методи тиску. Він заявив, що порушення Росією прав людини на окупованих територіях, зокрема і щодо кримських татар, вимагає введення додаткових секторальних санкцій. Також наша країна як і раніше зацікавлена ​​в мінському процесі та «нормандському форматі», підкреслив Порошенко. Шлях у ЄС лежить через реформи Останнім часом інтерес до України певною мірою згас, не в останню чергу через повільні реформи і систематичні корупційні скандали. Безперечною перемогою саме Петра Порошенка буде скасування віз у ЄС. Багато в чому це залежить від активності парламенту. Тому глава держави присвятив більшу частину звернення саме планам Верховної Ради, окресливши принципові питання, до яких буде виявляти особисту пильну увагу. Петро Порошенко заявив, що подасть до парламенту законопроекти про Вищу раду правосуддя і Конституційний Суд України, закликав ВР проголосувати за закон про спецконфіскацію і натякнув про неприпустимість прийняття урядом і парламентом законів, які обурять суспільство. «Я не пропущу бюджет на наступний рік, в якому буде скасування стипендій». Заклик до єднання Для добробуту українців потрібні мир, безпека і реформи. Простий і зрозумілий меседж, який не можна назвати новим, так само як і втіленим у життя. В умовах війни питання єдності народу і політиків - наріжний камінь фундаменту нашої держави, говорить Президент. І, закликаючи слухачів усвідомити всю серйозність ситуації, підкреслює - це питання життя і смерті. «В умовах, коли агресія Росії проти України все ще триває, а військова загроза зі Сходу є складним стратегічним викликом, питання національної єдності і політичної консолідації - це питання життя і смерті для нашої країни. Це, власне, головне, що я хотів би сьогодні сказати». Як оцінили експерти промову Порошенка Сильною і жорсткою назвав промову глави держави політолог Олексій Гарань. Експерт зазначає, що глава держави був відвертий і переконливий. А його промова була орієнтована не тільки на українців, наш політикум, а й на закордон, і перш за все на Росію. «Я думаю, що в ній були і жорсткі речі, які треба було сказати в контексті реалізації Мінських угод, тобто якраз риторика Президента була досить жорсткою. В цілому основні меседжі були правильними, що Україна не здала своїх принципових позицій, водночас вдалося відродити армію, але при цьому очевидно, що військовою силою ми зараз не можемо звільнити Донбас. Тому треба використовувати дипломатичне маневрування. При цьому Президент відверто говорив про всі проблеми. Мою увагу також привернув той розділ, де йшлося про помісну автокефальну українську церкву, я думаю, що це теж дуже важливе послання». А ось політолог Володимир Фесенко характеризує послання Президента як ділове і дуже реалістичне, багато в чому орієнтоване на український народ. «У зверненні до парламентаріїв він якраз торкнувся й іншої важливої ​​проблеми - національно-політичної консолідації. Він нагадував уроки минулого, коли внутрішні конфлікти, які були, зокрема, і сто років тому, руйнували спроби побудувати незалежну Українську державу... Президент звертався до парламентаріїв, що при всіх відмінностях - політичних, ідеологічних, ми повинні бути єдиними в ключових питаннях - національної безпеки і розвитку країни», - говорить політолог. Фесенко вважає, що у сьогоднішній промові Порошенка не було популізму, швидше навпаки, глава держави полемізував з популістами, зокрема і з тими, хто перебуває зараз у парламенті. Думка психолога Така ділова і реалістична промова коштувала Президенту чималих зусиль, вважає психоаналітик, координатор проекту «Школа розвитку психотерапії» Лариса Єнько. «На початку (виступу. - Ред.) на перший погляд глава держави виглядає досить впевнено, але потім створюється враження, що така демонстрація впевненості йому дуже дорого коштує в плані душевних і психічних сил. Немов людина надзвичайно втомилася і виснажена, хочеться підсунути ліжко, щоб Президент виспався. Артикуляція деяких слів також вимагає зусиль. Посмішки даються досить важко. Протягом виступу переважно спирається на трибуну, що дозволяє економити фізичні сили», - зазначила Єнько Але, як зазначає психолог, в останні 20 хвилин промови втома Порошенка зникає. Він виглядає як людина, готова йти до своєї мети. «Можливо, йому нікуди відступати», - говорить психолог, відзначаючи, що жести глави держави мають на меті демонстрацію впевненості. «У другій частині розмови він ніби сам повірив у те, що говорить, став більш живим, навіть вільніший став у поставі й у жестах, немов знайшов внутрішні енергетичні ресурси», - каже психолог. Одночасно Олена Єнько підкреслює, Президент України за минулий рік став більш твердим і переконливим.
В Україні стартував новий політичний сезон. Після двомісячного відпочинку народні депутати з новими силами зійшлися в політичних баталіях і взаємних звинуваченнях на погоджувальній раді Верховної Ради. Країна в очікуванні, якщо такою була прелюдія, то чого чекати від парламентаріїв уже в сесійній залі, де вони зберуться 6 вересня. Об'єднані страхом Одна з головних інтриг - чи доживе це скликання хоча б до чергових канікул, чи варто чекати нових дострокових виборів? Втім, більшість експертів сходяться на тому, що нинішня, хоч і хистка коаліційна конструкція до кінця 2016-го все ж встоїть. Як би не хотіли реваншу «Батьківщина» або Опозиційний блок (саме їхні рейтинги, на відміну від конкурентів, демонструють скромну, але позитивну динаміку), але сьогодні партіям влади і бізнес-еліті дешевше і безпечніше домовлятися на березі, ніж занурюватися у вир нової виборчої кампанії. Про це свідчить і позиція депутатських груп «Воля народу» і «Відродження». «Ці групи будуть ситуативно голосувати з двома фракціями коаліції. Коаліція  триматиметься на взаємному небажанні йти на дострокові парламентські вибори», - прогнозує голова Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. Таким чином опозиції залишається сподіватися хіба що на наростаюче черговими «покращеннями» невдоволення народу. Тут наступ може розвернутися відразу за кількома напрямами: тарифна політика, гіркі плоди якої почне пожинати населення вже з осені; питання підвищення та індексації мінімальних пенсій і зарплат; хронічна нестача коштів на освіту і медицину. Щоправда, тут головними контраргументами провладних фракцій і депутатів стане необхідність витрачати гроші на зміцнення армії, реформу правоохоронних органів, а також - фінансову децентралізацію. Привид траншу навис над бюджетом У парламент уже надійшла бюджетна резолюція, а в Кабміні запевняють, що основний фінансовий документ країни потрапить у руки депутатів не пізніше 15 вересня, як і передбачено законом. Однак і парламентарії й експерти небезпідставно прогнозують, що після цього бюджет чекає чергове «ходіння по муках» коридорами Верховної Ради. «Вони представлять проект бюджету до 15 вересня, як це передбачено не тільки бюджетним кодексом, а й Конституцією України, але після цього зроблять усе, щоб він не дійшов навіть до другого читання. Все для того, щоб дочекатися мільярдного траншу від ради директорів МВФ. А після цього прийде уряд і скаже депутатам: «Хлопці, ми вам подавали трохи не той бюджет, там не було таких речей, як приватизація землі, або там скорочення субсидій, збільшення пенсійного віку... Але вони є в проекті меморандуму з МВФ. Тому тепер впишіть все це в бюджет до другого читання, інакше нас не зрозуміють у світі», - прогнозує екс-міністр економіки України Сергій Терьохін. Бюджетне «хочу» і «можу» Проблеми, які кардинально можуть вплинути на Бюджет-2017, далекі від вирішення. Всупереч оптимістичним заявам прем'єра і міністра фінансів поки повна неясність зберігається з черговим траншем МВФ, така ж неясність - з відкриттям (або продовженням мораторію) ринку землі, непрямим субсидуванням аграрного сектора, новими правилами приватизації держмайна, не кажучи про тарифне субсидування населення. Тим часом вже зрозуміло, що додаткові кошти Мінфіну доведеться вишукувати на виплату пенсій (39,3 млрд грн), збільшення фонду оплати праці бюджетникам (38,5 млрд грн) і обслуговування держборгу (6,9 млрд грн). На допомогу сім'ям з дітьми та по догляду за психічно хворими, пільги і житлові субсидії населенню потрібно ще 22,7 млрд грн. Також розрив у бюджеті майже в 14 млрд грн обіцяє і створення дорожнього фонду. Один із найбільших рядків витрат, на який потрібно знайти додатковий ресурс, - оборона і більше 90 мільярдів для міністерства внутрішніх справ. Яблука розбрату VIII скликання Крім боротьби за бюджетні потоки, на думку політолога Володимира Фесенка, продовжиться конфлікт навколо взаємовідносин ГПУ і НАБУ. Депутатам доведеться надати НАБУ право автономно від СБУ здійснювати прослуховування. Знову заговорять про обрання нового складу ЦВК. Розпочнеться дискусія навколо виборчого законодавства. З високою ймовірністю з'являться нові подання про зняття депутатської недоторканності з низки депутатів. Ну а відкриє сезон парламентських баталій виступ Президента зі щорічним посланням. Депутати чекають від глави держави чіткої відповіді на низку дуже складних питань. Перш за все, це ситуація на сході України і що буде далі з «мінським форматом». Також це тема децентралізації, передача повноважень на місця і прийняття всього необхідного пакету законопроектів. Також спікер Верховної Ради Парубій повідомив, що в перший день роботи депутати розглянуть питання про зняття недоторканності зі скандального судді Миколи Чауса, якого 9 серпня спіймали на хабарі, а затримати не могли через його суддівський імунітет. Залишається сподіватися, що це питання буде не єдиним, в якому фракції і групи виявлять повну згоду.
В сучасному політикумі реформатори змінюються хвилями. Одна з тих, що викликала найжвавіше обговорення, — це реформатори-«варяги». Однак зараз вони практично всі «вимилися» з українських міністерств та відомств. АСН вирішила з експертами розібратися, чому найяскравіші міністри-іноземці не прижилися в реаліях нашої політики та чи можливе їхнє повернення. Що заважало «іноземному десанту» «Варягами», які найбільше запам’яталися українцям реформами чи скандалами, є колишній міністр економічного розвитку Айварас Абромавичус, екс-міністр фінансів Наталя Яресько та грузинські реформатори: колишній перший заступник голови МВС Ека Згуладзе та екс-заступник голови ГПУ Давід Сакварелідзе. Колишній голова МЕРТ Абромавичус заявив, мовляв, незважаючи на те, що планує увійти в литовський уряд, залишається патріотом України. За його ж словами, працювати ефективно в українському уряді він не мав можливості через блокування реформ з боку представника пропрезидентського БПП Ігоря Кононенка. Втім, переважно експерти сходяться на думці, що діяльність того ж самого Абромавичуса просто переоцінена і питання зовсім не в тім, що хтось заважав йому проводити реформи. «Щодо Абромавичуса, то треба розуміти, що ті реформи, які були в економіці, робив не тільки він. Він запам’ятався лише гучним  скандалом з Кононенком. Звісно, він сприяв тому, щоб робилися реформи в певних сферах. Але я б дуже обережно ставився до оцінки його як реформатора. Думаю, що ми переоцінюємо його. Серйозних реформ за час його роботи в уряді не відбулося. Щодо реформи, наприклад, у державних закупівлях, то систему ProZorro робили українці», — зауважив у коментарі «Аналітичній службі новин» директор Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. Фесенко зазначає, що Абромавичус міг залишитися в українській політиці, оскільки був близький до Саакашвілі. Але чому екс-міністр обрав Литву – питання. Політолог вважає, що, можливо, Абромавичус обпікся на нашій політиці і не хоче ризикувати. Втім, які в нього шанси в Литві — теж невідомо. Отже, не можна сказати, чи стануть українські реформи стартом для його політичної кар’єри в Литві. «У Абромавичуса трохи інша ситуація, і вона гірша, ніж у інших реформаторів, оскільки величезних проривів у його сфері не було», — коментує для АСН діяльність колишнього міністра політолог Сергій Таран. А от політолог, завідувач кафедри політології Національного університету України «Києво-Могилянська академія» Олександр Дем'янчук, навпаки, вважає, що екс-міністр економічного розвитку зробив усе можливе в тодішніх реаліях. «Людина віддала все, що могла. Тепер вона відчуває, що їй краще буде реалізувати себе в іншому місці. В мене язик не повернеться сказати що-небудь негативне про Абромавичуса чи про Згуладзе. Вони чесно намагалися щось зробити, але це, в першу чергу, наші політичні корупційні умови — такі, що без серйозних політичних рішень на найвищому рівні адміністраторам щось зробити практично неможливо. Реформа значною мірою залежить від політичних аспектів. Міністри-іноземці прийшли, думаючи, що от, політичні рішення уже прийнято і залишилося тільки здійснювати реформу (тобто шукати, як найкраще — чесно, прямо, послідовно — це робити), а виявляється, що політики встромляють серйозні палиці в колеса», - розповів Дем’янчук  у коментарі АСН. Тож, за великим рахунком, реформатори-«варяги» приходили в український уряд з певними напівідеалістичними уявленнями про те, що і як буде робитися. Але дійсність виявилася трохи іншою. Реформаторський бекграунд Неоднозначно оцінюють політологи й вплив екс-міністра фінансів Наталі Яресько на проведення реформ в Україні. Таран переконаний, що Яресько й надалі працюватиме на Україну, як вона це робила до того, коли прийшла в уряд. Адже вона — представниця української діаспори і для неї важливе питання ідентичності. На думку Фесенка, Яресько не залишилася в уряді через певні амбіції, а коли не вийшло з посадою прем’єр-міністра, вона відмовилася бути просто міністром фінансів. «Щодо Яресько — вона навела певний лад у фінансах, сприяла стабілізації, розв’язанню боргової проблеми із зовнішніми позичальниками (хоча не всі це оцінюють позитивно — є багато критики щодо цієї угоди). Можна сказати, що вона була стабілізатором. Чому вона не залишилася? В неї були певні амбіції, їй пропонували посаду прем’єра. Коли не вийшло, вона не схотіла повертатися в ролі міністра — це питання самооцінки, нереалізованої ідеї про прем’єрство», — зазначив Фесенко. З чуток, колишня голова Мінфіну не планує повертатися в політику, а воліє більше уваги приділяти власній родині. Ека Згуладзе — чи не єдиний реформатор, результатами якого задоволені експерти. Таран зазначає: факт того, що патрульна служба запрацювала — наочний. І саме Згуладзе була причетна до цієї роботи, і результат був позитивним. Політологи висловлюють і думки про те, що, власне, Ека — єдина з усіх, хто може ще повернутися до реформування. «Серед усіх реформаторів реальним реформатором, який зробив справжню реформу, була Ека Згуладзе. Кажу це без жодної іронії. Створення патрульної поліції — це її справа, ні Авакова, ні когось іншого. Вона була організатором цього процесу, вона оволоділа технологією. Пішла тому, що виникли родинні проблеми. Але вона є радником, вона не пішла повністю і, в принципі, вона ще може повернутися в тому чи іншому статусі до реформи МВС», — зазначив Фесенко. І вашим і нашим Ще одним представником грузинських реформаторів є Давід Сакварелідзе, який запам’ятався українцям справою «діамантових прокурорів», протистоянням із Шокіним та величезним хабарем, який йому начебто пропонували. Зараз екс-заступник голови ГПУ пішов у політику, став одним з головних облич майбутньої партії «Хвиля» нарівні з іще одним екс-заступником Шокіна, Віталієм Каськом, та нардепом Віктором Чумаком. Але в українському політикумі не рідкість чутки про те, що Сакварелідзе (як і його старший соратник Михайло Саакашвілі) хоче всидіти на двох стільцях одночасно: крім української політики, він спробує сили і в грузинській. «Сакварелізде намагався сприяти боротьбі з корупцією в самій прокуратурі — тут йому треба віддати належне. Наприклад, справа «діамантових прокурорів». Щодо реформи прокуратури, то це його повний провал, адже саме він відповідав за реформу місцевих прокуратур. Якщо порівнювати з Екою Згуладзе, у якої ситуація була не кращою, то вона спромоглася провести свою реформу, а він свою провалив. Щодо його політичних амбіцій у Грузії — підтвердженої інформації я не чув. Але можу сказати, що якщо це правда, то там і там не вийде. Треба обирати», — певен Фесенко. Таран зауважує, що коли людина бере участь у політиці кількох країн, це завжди конфлікт інтересів. Чи стане робота в українській прокуратурі та участь у партії стартом для грузинського реваншу — покаже тільки час. Іноземці в уряді — не зло Кожен з посадовців пішов з української політики з власних причин і кожен з них матиме різний розвиток власного шляху надалі, переконаний Фесенко. Такої ж думки й політолог Сергій Таран. Він наголошує, що незважаючи на те, як закінчилися українські історії іноземців-реформаторів, цей досвід є необхідним і його треба застосовувати й надалі. «Вони всі різні, з різним бекграундом та різною історією успіху. Ми  звертаємо увагу на цю проблему, адже раніше такого ніколи не було, щоб іноземці приходили в уряд. Ми зараз стаємо відкритішими для світу, говоримо про проведення реформ, про залучення найкращих кадрів інших країн. Річ у тім, що коли реформатори сюди приїжджають, ми думаємо, що це ледь не зовнішній вплив і шпиняємо тим, що, мовляв, своїх немає?» — каже Таран і додає, що якщо подивитися на досвід Східної Європи, то от там якраз був приклад проведення реформ, коли країни перебували в набагато більшій залежності від громадян з іншими паспортами. «По суті, їхні реформи були під диктовку Брюсселя. І всю політику їхніх урядів курував Брюссель. Україна лише зараз починає відкривати для себе міжнародні процеси, і тому нам здається, що іноземці в уряді — щось таке дивне. Ми думаємо над питаннями на кшталт «приживаються — не приживаються», але тут насправді драматизму мало. На мою думку, потрібно створити цілі урядові програми, які б залучали найкращі іноземні кадри, котрі мають гарні ідеї, досвід управління. Так роблять усі країни. Є міф про те, що всі держави обмежують міграцію, але винятком є залучення найкращих кадрів», — переконаний Таран. Оцінюючи діяльність іноземців-реформаторів, експерти наголошують, що питання не в громадянстві, а в якості роботи. У країні досить патріотів та професіоналів, які можуть принести реальну користь.
Літо в екваторі, а політичний градус не спадає. Більше проблем створюють бої за популярність, а не те, що відбувається на Сході. А через боротьбу «за соціальну справедливість», яка вдало конвертується у рейтинги, робота Верховної Ради ще більше розбалансована.  А тут ще й «Опозиційний блок» погрожує складанням мандатів. Одним словом: хто в ліс, хто по дрова. Працювати наполегливо Затишшя можуть принести парламентські літні канікули. Нагадаємо, поточна сесія Верховної Ради України VIII скликання, згідно з календарним планом, повинна закінчитися 22 липня 2016 року, а останнє пленарне засідання має відбутися в п'ятницю, 15 липня. Натомість голова Верховної Ради Андрій Парубій має намір знову запропонувати народним депутатам не закривати сесію українського парламенту з огляду на активізацію бойовиків на Сході. «Я цього тижня, як і минулого, буду пропонувати не закривати сесію Верховної Ради України, щоб продовжити до 6 вересня нашу роботу», – сказав Парубій на засіданні Погоджувальної ради. Спікер наполягає, що в той час, коли на сході України спостерігається активізація дій з боку російських окупаційних військ, закривати сесію недоцільно. Акцентує, що, за інформацією розвідки, ворог планує у серпні-вересні активізувати дії як на фронті, так і всередині країни, і на міжнародній арені. Йдучи - йди Поки Парубій агітує за роботу, інші продовжують крутити тему дочасного розпуску парламенту. Так Юрій Бойко заявив, що нардепи від фракції «Опозиційний блок», яку він очолює, готові скласти свої мандати, щоб запустити механізм розпуску Верховної Ради за сценарієм 2007-го (тоді більше 150 народних депутатів Юлії Тимошенко і «Нашої України» склали мандати та «обнулили хвости» у списках кандидатів у депутати, і президент оголосив дочасні вибори ВР). Отож Бойко закликає до «чесності перед виборцями»: що цей парламент не відбувся і варто саморозпуститися. І опоблоківці готові скласти свої 43 мандати. Звучить красиво. Популярно. Хоч більш ніж сумнівно, що колишні регіонали своїми руками знімуть із себе депутатський імунітет і ввімкнуть правоохоронним органам «зелене світло» до їх арештів. Та уявімо, що опоблоківці склали мандати і навіть «обнулили» списки, де у них 195 кандидатів. І що це дасть? А нічого. Адже ВР стає неповноважною, якщо депутатів у ній менше трьохсот. Трошки математики. Зараз парламентарів 416. Мінусуємо 43. Маємо 373. Тому примусити Порошенка до розпуску Бойко і його команда цим шляхом не зможуть. Потрібні союзники. Але навіть якщо усі, хто йменує себе опозицією, об’єднаються, це теж нічого не дасть. Бо у «Самопомочі» 26 мандатів, у Олега Ляшка - 21, у Юлії Тимошенко – 19. Разом – це 66. Отож розіграш сценарію 2007-го виглядає малоймовірним. Та й представники так званої демократичної опозиції на офіційний шлюб з екс-регіоналами не наважаться. Вони мають своє гарно оброблене і прооране поле для боротьби за народну любов. Сядуть усі Виглядає, що топ-теми з минулого пленарного тижня, коли депутати від «Батьківщини» та Радикальної партії блокували роботу парламенту, вимагаючи вирішити питання про зниження тарифів на комунальні послуги для населення, а також створити ТСК з розслідування інформації щодо офшорів та корупції вищих посадових осіб держави, перенесуться на цей. Ляшко вже анонсував продовження «сидячого протесту», додавши, що він буде мирним і ненасильницьким. Цікаво, як діятиме Юлія Володимирівна, яка минулого тижня довела правильність приказки, що іноді краще жувати, аніж говорити, назвавши депутатів-комбатів «чорними полковниками», тобто – хунтою. Одразу згадалася історія, прес-конференція у Москві 2008-го, коли Путін обізвав Президента України Ющенка мазуриком, а Тимошенко – хихотіла. Що стосується «Самопомочі», то вона теж за зниження тарифів. Але пручається втягненню у широку опозицію на чолі з Тимошенко. І заяви від неї різняться. Приміром, зараз депутати Андрія Садового закликають інших працювати без канікул, призначити новий склад ЦВК. Цинічна тактика Відміна парламентських канікул – це було б логічно,  - вважає політтехнолог, директор компанії персонального та стратегічного консалтингу Berta Communications Тарас Березовець. «Це було б логічно. Адже час - воєнний. І парламентарі мали б віддатися цілком і повністю роботі. Захищати суверенітет так само, як і Збройні сили сьогодні на сході країни», - акцентував експерт у коментарі АСН. Водночас Березовець відзначив, що сумнівається в дієздатності Ради. «Сьогодні популісти вибудували цинічну тактику.  «Батьківщина» і «Радикали», з одного боку, закликають парламент працювати. А з іншого - Радикальна партія влаштовує сидячі протести. Тим самим – блокують роботу. Не дають Верховні Раді нормально працювати», - обурився він. Тому експерт прогнозує, що навіть якщо формально парламент не відмовиться від канікул, то активної роботи очікувати не варто. Генеральна репетиція У тому, що наразі нічого особливого в парламенті не станеться, переконаний і голова Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. Він прогнозує, що цей пленарний тиждень пройде в конфліктах, буде схожим на попередній. А рішення про продовження роботи ВР ухвалити буде важко. Та навіть якщо формально воно буде, то реально – депутати підуть на канікули. Фесенко відзначив також, що опозиціонери усіх мастей мають свої інтереси і відповідну риторику. «Відбувається репетиція. Нагадування про себе. Потрібно ж влітку вигадувати інформаційні приводи. А головні події матимемо восени. Та оскільки скоро спливає 100 днів з 14 квітня 2016 року – дня призначення Володимира Гройсмана прем’єр-міністром України, то і Тимошенко і інші використають це для демонстрації своєї поведінки. Критикуватимуть уряд за тарифну проблему перш за все», - пояснив експерт. Що ж стосується осені, то, на думку Фесенка, слід очікувати намагання організувати акції протесту, підняття теми відставки Кабміну. Але призначення позачергових виборів наразі виглядає малоймовірним. «Технічно все можливо. Але практично все залежатиме від того, якою буде економічна ситуація, чи вдасться уряду нейтралізувати тарифну проблему через соціальні субсидії. І від реакції населення, чи підуть люди на вулиці, на площі, на паради тих чи інших партій. Це питання відкрите», – резюмував він. Кому вигідніше А директор Соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко вважає, що депутати, що б вони не заявляли на камери, нині думають найбільше про відпочинок. «Вони принципово не хочуть працювати. Дуже низької якості ця Рада», – переконаний експерт. Небоженко вважає, що й потопити Гройсмана у критиці не вийде: «Він схожий на неваляшку: скільки б не клали на бік, не штовхали  вправо чи вліво - він вставатиме і вираз обличчя не мінятиме. До Нового року нічого з ним не станеться». Та в тому, що осінь обіцяє бути гарячою, Небоженко не сумнівається. Прогнозує, що країну все ж готують до позачергових парламентських виборів. «Нічого з обіцяного владою – від реформ до боротьби з агресором – не втілено. І не дивно, що і опозиція, і влада готуються до певних зіткнень. Адміністрація Президента, можливо, також готується до дострокових виборів. Цілком імовірно, що влада зацікавлена провести вибори раніше, аніж впадуть її рейтинги. Тут не все так просто. І ще невідомо, хто більше готовий до виборів: Адміністрація Президента, у якої є своя керована ЦВК, чи опозиції, яка розпорошена і достеменно не знає, що вона хоче», – сказав він АСН.
Урядова криза, що закінчилася іграми навколо кандидатури нового прем'єра і заміною всього складу Кабінету міністрів, за логікою, має стати відправною точкою для якісних змін у країні. Забезпечити ці зміни якраз і повинен новий прем'єр-міністр, який сформує під реальні цілі свій Кабмін. Щоправда, діяти йому доведеться в рамках жорстких вимог, висунутих Україні міжнародними партнерами. Так уже відомо, що США підтримають новий уряд на чолі з новим прем'єром лише в разі, якщо ця команда відповідатиме чотирьом умовам. Це подальша співпраця з МВФ (який, як відомо, ставить перед Україною свої вимоги), виконання зобов'язань за Угодою з ЄС, виконання Мінських домовленостей і наполеглива боротьба з корупцією, з чим у нас хронічно сутужно. Тому «Аналітична служба новин» (АСН) поцікавилася в експертів, чого нам реально чекати від нової команди і чи є шанси на проведення реформ, а не їхньої імітації. Можлива зміна пріоритетів Поки в Штатах розповідають, за яких умов підтримають новий уряд, у нас продовжують торгуватися, створюючи коаліцію, а також обговорюючи можливі кандидатури на пост прем'єра. Хоча дехто очікував, що цей портфель може отримати Наталія Яресько, яка на посаді міністра фінансів забезпечила Україні кредити Міжнародного валютного фонду, судячи з усього, більш реальна кандидатура - нинішній голова парламенту Володимир Гройсман, якого небезпідставно вважають ставлеником Президента Петра Порошенка. Швидше за все, новий голова уряду, запевнив АСН директор Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко, продовжить реформи, але з певними поправками. «Можна очікувати певної зміни пріоритетів, з акцентом на економічні реформи, - пояснює він. - Не просто дерегуляція, децентралізація економічної системи, а саме ставка на відновлення і посилення економічного зростання України». Ще одним ключовим моментом роботи нового Кабміну повинні стати питання соціальної політики і соціальної стабільності. «На жаль, за минулий рік різко впав рівень життя пересічних українців, і тому саме зараз тема стабілізації соціального захисту стала актуальною. Наскільки я розумію, Гройсман буде приділяти цьому увагу, якщо стане прем'єр-міністром України. Безумовно, буде і продовження співпраці з МВФ, і курс на євроінтеграцію. Ці вектори економічної політики не зміняться. Хоча я не виключаю, що у відносинах з МВФ можуть бути певні корективи, знову для того, щоб більшою мірою врахувати необхідність соціального захисту і соціальну складову реформ», - підкреслив політолог. Практично всі без винятку зазначають, що хто б не прийшов на посаду прем'єра, структурні реформи неминучі, як їх не відтягуй. Але, з іншого боку, новому прем'єру доведеться працювати в певних рамках: і західним партнерам треба буде подобатися, і людям догодити, вважає виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко. «При будь-якому розвитку ситуації - новий прем'єр або «старий новий» прем'єр - повинні бути зміни, - пояснив він « Аналітичній службі новин »(АСН). - Будь-хто, хто б не був у кріслі прем'єра зараз (так само як і в будь-якому іншому міністерському кріслі), практично буде закутий у рамки. З одного боку, йому треба буде обов'язково показати прогрес України для іноземних партнерів - щоб заручитися підтримкою і забезпечити кредитні фінансові потоки в країну. З іншого, прем'єру треба буде намагатися сподобатися українським громадянам. Якщо це буде «старий новий» прем'єр, у нього буде можливість обілити свою зіпсовану репутацію». Від зміни доданків... Інша позиція, яка також має право на життя, полягає в тому, що, помінявши очільника уряду, ми лише змінимо представника однієї фракції на іншого. Не в останню чергу багато залежить не тільки від нового прем'єра, а й від тієї коаліції, яка стане йому опорою, впевнений народний депутат Юрій Дерев'янко. «Треба перезавантажити Раду і отримати більшу кількість нормальних людей. Але робити це треба тільки після змін до виборчого законодавства», - пояснив нардеп АСН. Юрій Дерев'янко переконаний, що якщо коаліція, яку буде створено, не продемонструє здатність рухатися вперед і домовлятися між собою, то треба йти на вибори. Нинішній спікер Верховної Ради Володимир Гройсман, зазначає в розмові з АСН уповноважений Президента з прав кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв, добре справляється зі своєю роллю голови парламенту, проте на посаді прем'єра попри його здібності у нього можуть виникнути проблеми через становище, що склалося в країні. «Гройсман каже, що буде від ранку до ночі працювати і у нього все вийде. Але зараз він на своєму місці, - каже Мустафа Джемілєв. - І в мене немає сумніву в його здібностях. Крім того, в якихось корупційних справах він ніколи не був помічений. Але країна зараз у такому становищі, що навіть найідеальніший прем'єр-міністр все одно буде викликати невдоволення. Все через те, що життєвий рівень у людей дуже низький». Тому головне завдання для нового прем'єра - відшукати спосіб підвищити життєвий рівень українців, причому зробити це в максимально стислі терміни. А ось від того, наскільки у нього це вийде, і залежить рівень його популярності у населення. Як мінімум рік для цих цілей у нового уряду буде, впевнена керівник Інституту практичної політики Богдана Бабич. «Чи варто говорити, що варіант Володимира Гройсмана на посаді голови уряду буде виглядати тимчасовим. Тому новий склад Кабміну повинен бути не просто відповідальним, але й професійним, - пояснює вона «Аналітичній службі новин» (АСН). - Однак доводити професіоналізм буде неймовірно складно, оскільки економічна і політична ситуація навряд чи посприяє. Ресурсів стає все менше, олігархи все більше і більше намагаються дотягнутися своїми руками до бюджету, а там вже нічого «ловити». Політичний експерт Інституту соціальних технологій «Соціополіс» Ярослав Макітра, навпаки, вважає, що Володимир Гройсман може «спалити» весь свій потенціал усього за кілька місяців. За його словами, ймовірний «уряд Гройсмана» не протримається довше визначеного терміну. Адже після переходу спікера ВР на посаду голови Кабміну в парламенті просто не буде такої людини, яка зможе змушувати законодавчий орган ухвалювати потрібні рішення. «Але уряду Гройсмана поки немає, і навіть у разі його формування шанси на тривале функціонування дуже низькі. Крім уже названих причин, сам спікер ВР поставив у залі парламенту такий стиль «проштовхування» будь-якого законопроекту, який рекомендує Захід. Фактично такі дії нагадують «ломку через коліно», бо при голосуванні за деякі закони було не менше 30 спроб ухвалити той чи інший документ. Також певні голосування за так званим «ноу-хау» Гройсмана з певними технічними правками, куди вписувалося все необхідне, - це відверте порушення закону, проте водночас воно дозволяло ухвалювати потрібні рішення. Але тільки-но такої людини, яка здатна буде це робити, в парламенті не буде, можуть виникнути проблеми, - розставляє крапки над «і» політолог. - Тим більше якщо йдеться про конфігурацію, яка є в парламенті зараз, то крісло його керівника може отримати «Народний фронт». В такому форматі спікер зможе в законному порядку і «красиво» блокувати роботу Кабінету міністрів». Економічна політика залишиться колишньою Прем'єр, який прийде на зміну Яценюкові, в першу чергу повинен представити свою програму дій, переконаний заступник голови парламентського Комітету з питань запобігання та протидії корупції Борислав Береза. І тільки вона покаже, чи будуть для країни перспективи після кадрових перестановок. «Все залежить від тієї програми і тих дій, які будуть після обрання прем'єра. Ми повинні побачити саму програму, ми повинні зрозуміти, яким шляхом і за який термін, за допомогою кого і чого буде досягнуто результатів, тільки тоді можна говорити про перспективи», - вважає політик. Водночас експерти відзначають, що фактично зараз не має значення, хто обійме посаду голови уряду, оскільки економічна політика України не зміниться. «Я точно знаю, що потрібно обговорювати не імена і прізвища людей, а треба обговорювати програми, - підтримує цю точку зору і голова Комітету економістів України Андрій Новак. - Оскільки жоден із кандидатів, що претендують на посаду прем'єра, не оприлюднював будь-яких відповідних документів, навіть ті програми, які повинні бути представлені одним із кандидатів, є більш ніж формальними. Причина в тому, що справжня програма економічного розвитку будь-якої країни - це солідна наукова робота, яка повинна бути результатом серйозної праці, особливо для такої кризової країни, як наша». На думку експерта, зміна прем'єра на економічну політику держави не вплине, адже повноцінної стратегії економічного розвитку держави просто немає. У свою чергу економічний експерт Борис Кушнірук запевнив АСН, що претендент на пост голови уряду Володимир Гройсман не стане «лялькою в чужих руках», а буде чинити опір і працюватиме на посаді максимально тривалий період часу. «В цілому я ставлюся до Гройсмана, якщо саме його буде обрано, досить позитивно. Незважаючи на все, Гройсман буде сприйматися не як технічний або тимчасовий голова уряду. Тоді як уряд Яресько, який позиціонується як технократичний, однозначно був би тимчасовим, - пояснив економіст. – Від початку такий Кабмін сприймався як уряд на короткострокову перспективу роботи, який би працював не більше року. Тому, знаючи цей факт, деякі політики можуть зайнятися самопіаром і блокувати реформи уряду. З огляду на це я є більше прихильником кандидатури Гройсмана, бо є розуміння, що цей уряд буде постійним. По-друге, якщо брати до уваги саму персону Гройсмана, то він був довгий час мером Вінниці, і досить успішним. Він буде намагатися робити речі, які змогли б утримувати його рейтинг на високих показниках. Крім того, він - молодий чоловік, який вже багато чого вміє». На думку Бориса Кушнірука, крім політичного чинника вибору Гройсмана на посаду голови Кабміну, присутній і певний психологічний фактор: «Арсеній Яценюк з огляду на всі його плюси і мінуси має надзвичайно низький рейтинг, а це, в свою чергу, провокує реакцію. Тобто будь-які кроки, які він робитиме, матимуть негативне сприйняття тому, що це робить саме уряд з надзвичайно непопулярним прем'єром. Ця ситуація нагадує процес лікування від хвороби: для того, щоб лікування стало ефективним, ви повинні довіряти тому, хто вас лікує. Та ж ситуація і тут. Має бути певний рівень довіри, чого у Арсенія Яценюка в силу вимушених кроків і помилок, допущених його урядом, просто немає». Без довіри людей не обійтися А щоб надалі уникнути падіння рейтингів голови уряду, політичний аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач пропонує свій варіант дій: виявляється, найкращим виходом тут могла б стати регулярна зміна урядів під виконання конкретних завдань. Робити це, за його словами, наприклад, можна раз на рік, щоб кожен уряд працював над якоюсь реформою і йшов після виконання певного завдання. Зараз же зміна уряду в українських реаліях потрібна для того, щоб працював державний механізм. «Чи є перспективи після обрання нового голови Кабміну, буде залежати від того, який саме уряд сформується, в яких саме умовах, в якому саме контексті прийде до влади, - розставляє акценти політолог. - За великим рахунком, Україні зараз потрібна регулярна зміна урядів під виконання конкретних завдань і під проведення конкретних реформ. Рік-півтора працюють і роблять реформу в призначений термін. Така ситуація була б надпродуктивна. Але зараз великих надій на те, що зі зміною уряду зміниться щось на краще в житті простих людей, я б не покладав». На думку Володимира Горбача, багато залежатиме і від того, як саме буде змінено уряд: «Якщо він зміниться таким чином, що викличе додаткову довіру у громадськості, політикам буде видано додатковий карт-бланш у проведенні реформ. А ось якщо зміна уряду пройде так, що довіри політики не отримають, це означатиме, що все одно доведеться повертатися до ідеї дострокових парламентських виборів». Володимир Гройсман, вважає експерт, непоганий кандидат на посаду прем'єра, «враховуючи і його досвід на посаді голови парламенту, і досвід у керівництві, в управлінні у Вінниці, у нього також є досвід роботи в уряді віце-прем'єром. Тому можна було б йому дати шанс показати себе». Втім, політолог, як і деякі інші експерти, не виключає ситуації, коли прем'єром стане не Гройсман, а будь-який інший кандидат. У такому випадку може відбутися або повернення до ідеї з прем'єрством Яресько, або з’явиться зовсім інша людина. «Чи буде Гройсман прем'єром - це ворожіння на кавовій гущі, - зазначає і голова правління Інституту української політики Кость Бондаренко. - Треба дивитися, як складеться ситуація надалі. Пам'ятаєте, як 1999 року Леонід Кучма виносив кандидатуру Валерія Павловича Пустовойтенка на розгляд Верховної Ради, і здавалося, що все - він проходить. Але чотирьох голосів йому все ж не вистачило. І все, тоді прем'єром став Ющенко». Експерт вважає, що пост прем'єр-міністра може обійняти хто завгодно: «Процедура наступна: збирається коаліція (щоб її сформувати, за Конституцією, є місяць), потім вони ще місяць можуть обговорювати питання прем'єр-міністра. Потім виносять його на розгляд Президента, потім вже Верховна Рада або проголосує, або не проголосує. Якщо парламент проголосував, кандидат отримує прем'єрську посаду, не проголосував - починається новий пошук прем'єра». Але хто б не очолив у результаті український уряд, вважає старший науковий співробітник Інституту міжнародної економіки Петерсона Андерс Аслунд, головне, щоб у ньому «не було злодіїв і шахраїв». Сам Володимир Гройсман заявляє, що в новому Кабміні «повинні бути абсолютно нові, якісні люди з новим менталітетом, які можуть якісно і чесно відповідати на ті виклики, які є сьогодні». Як бачимо, запити збігаються з намірами, але, як буде в реальності, покаже час.
Від нового голови уряду варто чекати, що він продовжить справу реформ, втім, будуть певні коригування. Також головним пріоритетом має стати економічне зростання. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив директор Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. «Якщо прем'єром стане Гройсман, як зараз обговорюється, то можна очікувати продовження процесу реформ. Можна очікувати деяку корекцію, певну зміну пріоритетів, але, безумовно, акцент буде на економічні реформи. Думаю, він робитиме ставку на те, щоб якомога швидше відновити економічне зростання України - це ключове питання. Не просто дерегуляція, децентралізація економічної системи, а саме ставка на відновлення і посилення економічного зростання України», - вважає політолог. На думку Фесенка, ще одним ключовим моментом роботи Гройсмана будуть питання соціальної політики і соціальної стабільності. «На жаль, за минулий рік різко впав рівень життя пересічних українців, і тому саме зараз тема стабілізації соціального захисту стала актуальною. Наскільки я розумію, Гройсман буде приділяти цьому увагу, якщо стане прем'єр-міністром України. Безумовно, буде і продовження співпраці з МВФ і курс на євроінтеграцію. Ці вектори економічної політики не зміняться. Хоча я не виключаю, що у відносинах з МВФ можуть бути певні корективи, знову для того, щоб більшою мірою врахувати необхідність соціального захисту і врахувати соціальну складову реформ», - резюмував експерт.

Гороскоп на 19 травня 2024 року: що обіцяють астрологи
Гороскоп на 19 травня 2024 року: що обіцяють астрологи
♈️ Овен (21 березня - 19 квітня) Сьогодні Овни можуть відчувати внутрішню невпевненість та сумніви Намагайтес....
Любовний гороскоп на 19 травня 2024 року: що обіцяють астрологи
Любовний гороскоп на 19 травня 2024 року: що обіцяють астрологи
♈️ Овен (21 березня - 19 квітня) Сьогодні ви можете відчути себе особливо пристрасними та енергійними у стосу....
Гороскоп від Анжели Перл на 18 травня 2024 року для всіх знаків Зодіаку.
Гороскоп від Анжели Перл на 18 травня 2024 року для всіх знаків Зодіаку.
Анжела Перл зазначила, що 18 травня 2024 року буде досить продуктивним днем Цього дня можливе досягнення перши....
Гороскоп від Павла Глоби на 18 травня 2024 року для всіх знаків Зодіаку
Гороскоп від Павла Глоби на 18 травня 2024 року для всіх знаків Зодіаку
Субота, 18 травня 2024 року, згідно з гороскопом від Павла Глоби, обіцяє стати непростим днем ​​для всіх знакі....
Гороскоп на 18 травня 2024 року від Тамари Глоби для всіх знаків Зодіаку
Гороскоп на 18 травня 2024 року від Тамари Глоби для всіх знаків Зодіаку
У гороскопі на 18 травня 2024 року Тамара Глоба віщує день, який, хоч і легкий, але водночас вельми небезпечни....
більше матеріалів
/-0,079616069793701-/ /-pc-/
Top