Путінський хід «Турецьким потоком»

Поки в країні більше переймаються тарифами та про опалювальний сезон у розрізі наявності газу ще не згадують активно. Хіба час від часу звітують, скільки запасів сформовано у підземних сховищах. Натомість газовий градус підвищується, і традиційно це відбувається за участі Російської Федерації, з якою тепер знову товаришем є Туреччина. Президент Реджеп Таїп Ердоган відвідав Санкт-Петербург, зустрівся з Володимиром Путіним та отримав солодкі обіцянки про можливе поетапне скасування спеціальних економічних санкцій та обмеження щодо турецьких компаній.

Мир – дружба – трубопровід

Окрім п’ятикратного віншування Путіна статусом «мій друг Володимир», Ердоган також вкотре завірив очільника РФ, що два великих енергетичних проекти Росії в Туреччині - газопровід до Європи «Турецький потік» і перша в країні атомна електростанція «Аккую» - отримають необхідні умови для реалізації.

«Турецький потік» теж буде здійснено. Ми зробимо необхідні кроки для постачання російського газу до Європи», - сказав Ердоган, який і раніше акцентував, що Туреччина готова негайно вжити заходів для реалізації «Турецького потоку».

Наразі союз турків із росіянами виглядає доволі крихким. Але заяви зроблені. І виникає питання, чи не призведе це до зведення транзитного потенціалу України «до нуля». Нині транзит природного газу через газотранспортну систему (ГТС) України від 3 серпня 2016 року зафіксований на рівні 233,223 млн куб. м, що є максимальним показником за весну-літо 2016 року, свідчать дані ПАТ «Укртрансгаз». Та чи матимуть рацію ті, хто стверджує, що Євросоюзу, за великим рахунком, все одно, звідки брати газ – аби він був.

Масштабне мислення

Валентин ЗемлянськийВже і негайно боятися «Турецького потоку» і руйнування нашого транзитного потенціалу рано. Так, експерт з питань енергетики Валентин Землянський вважає, що зараз будівництво «Турецького потоку» - це тільки розмови. Щоправда, ігнорувати які не можна, а масштаб біди треба розуміти.

«Якщо проект «Турецький потік» і буде реалізовуватися, почнеться будівництво, то у цього газопроводу буде не більше двох гілок, на які близько 15 мільярдів доларів потрібно Туреччині і ще стільки ж обійдеться гілка, спрямована на Європу. Але поки «Турецький потік» - це розмови. Жодних документів, які мають юридичні наслідки, немає. Завтра його починати будувати ніхто не буде. Потрібно узгодження з Європою. І все залежить від того, як не стільки Туреччина, скільки Росія домовлятиметься з Європою. Переговорний процес буде ще довгим», – сказав експерт АСН.

Він відзначив, що юридично оформлений сьогодні «Північний потік». І це більш серйозна проблема для України. Адже там є участь Європейських компаній. Протокол про наміри вже підписаний. Не виключено, що будівництво може початися раніше. Тим більше що Німеччина дуже зацікавлена в реалізації цього проекту. Оскільки отримає можливість стати потужним газовим «хабом» у Центральній і Західній Європі. Україна ж зайняла позицію про підвищення ціни на транзит, який повинен здійснюватися за європейським принципом вхід/вихід, а не за відстанню, як у контракті з «Газпромом», і коштувати повинен втричі дорожче, що, на думку Землянського, для «Газпрому» потужний аргумент у відстоюванні необхідності будівництва другої черги «Північного потоку», необхідності позбавлення залежності від транзитних країн, створення прямих відносин із Німеччиною. Тому він радить Україні в питанні транзиту мати гнучкішу позицію з урахуванням Європи, європейських споживачів.

Бюджетні прірви

Олег ПендзинА ось економіст Олег Пендзин вважає реальність «Турецького потоку» досить високою. Каже, що він несе ризик суттєвого скорочення обсягів транзиту газу через українську газотранспортну систему і, відповідно, надходжень у наш держбюджет. І вже підрахував, що кількість газу, що проходить Україною, може з 70 млрд кубометрів скоротитися ще на 40-45 млрд і скласти близько 30 млрд метрів кубічних, дохід у бюджет може впасти з двох мільярдів доларів до 600-700 млн доларів.

«Україна доставляє в Європу близько 70 млрд метрів кубічних газу. За це ми отримуємо $2 млрд на рік. Стан газотранспортної системи України задовільний. Всі регламентні роботи проводяться. Обсяг газу, який Україна може зараз прокачувати, становить близько 120-130 млрд метрів кубічних. Технологічна можливість газотранспортної системи ще більша. Близько 150 млрд», - акцентував економіст, відзначивши, що РФ для зменшення транзиту газу через Україну вже запустила «Північний потік», трубопровід дном Балтійського моря для покриття потреби в газі Північної і частково Центральної Європи. Потужність трубопроводу становить 65 млрд метрів кубічних. Він використовується на 66%. Тобто прокачується близько 35-37 млрд на рік. А, як наслідок, ці обсяги пішли з України.

Зараз росіянами, додав економіст, піднімається питання, щоб в обхід України покрити потреби в російському газі споживачів Півдня Європи. Розрахункова потужність труби, яка має пройти дном Чорного моря, складе 63 млрд метрів кубічних. Спочатку «Південний потік» повинен був іти через Болгарію. Але влада цієї країни не дала згоди на прохід труби їхньою територією. А турки дали. Таким чином «Південний потік» перетворився на «Турецький потік».

Дипломатичний інструмент

Наталія Кацер-БучковськаВ тому, що ситуацію навколо «Турецького потоку» потрібно враховувати Україні, переконана також голова підкомітету з питань сталого розвитку, стратегії та інвестицій Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу Наталія Кацер-Бучковська. АСН народний депутат акцентувала, що вітчизняна ГТС залишається особливо важливим стратегічним об’єктом для України не тільки тому, що забезпечує фінансовими надходженнями, але й виконує роль ефективного дипломатичного інструмента в переговорному процесі як з Європейським Союзом, так і з Російською Федерацією. І нам треба докласти максимум політичних зусиль для того, щоб ГТС не втратила свою стратегічну вагу і продовжила залишатися невід’ємною складовою системи транспортування газу до Європейського Союзу.

«Українська ГТС тісно пов’язана з системами таких сусідніх країн, як Росія, Білорусь, Польща, Молдова, Румунія, Угорщина, Словаччина, й через них інтегрована в загальноєвропейську газову мережу. Без перебільшення можна сказати, що ГТС України є мостом між газовидобувними регіонами Росії й Середньої Азії та споживачами газу в країнах Європи. Очевидним є той факт, що побудова інших шляхів для транспортування газу зменшує значення та знижує фінансову привабливість країн - транзитерів російського газу - України, Словаччини і Польщі. Проте головна загроза обхідних газогонів полягає в тому, що європейські покупці зараз не мають можливості самостійно обирати зручні для них маршрути доставки російського газу. Справа у тому, що сьогодні половина Європи охоплена інтегрованим і вільним ринком газу, а інша половина Європи - в результаті холодної війни - пов'язана трубопроводом із Росією. Таким чином, в цій ситуації ініційовані Російською Федерацією газотранспортні обхідні шляхи, як «Південний потік» чи «Турецький потік», посилюватимуть залежність Європейського Союзу від одного постачальника – Росії, що суперечить ідеї диверсифікації, наведеній в Європейській стратегії енергетичної безпеки», - пояснила вона.

Заяви Росії і Туреччини щодо відновлення проекту газопроводу «Турецький потік», стверджує Кацер-Бучковська, викликають занепокоєння в політичних колах Європейського Союзу, оскільки той збільшить залежність ЄС від російського «Газпрому».

Своя сорочка

Отож, хоча дружба Ердогана з Путіним більше показова, ніж реальна, ризики від самого факту її наявності відкидати не варто. Виглядає, що реалізація «Турецького потоку» залежить нині більше від Європи: домовлятиметься вона з РФ чи піде на поступки. Адже прописну істину, що забезпечення економіки будь-якої країни світу енергоносіями є одним із важливих чинників енергетичної безпеки, ніхто не відміняв.

Сидіти і дивитися, що відбувається у світі, сподіватися, що, дасть Бог, і не домовляться, обхідні трубопроводи залишаться далі проектами, точно не варто. Адже наявність потужних транспортних енергосистем дає Україні не тільки грошові прибутки, а ще й вплив у відстоюванні власних інтересів, аргументи у протистоянні тиску. В умовах загострення конкуренції на ринку транспортування енергоносіїв ми ризикуємо втратити свій стратегічний пріоритет, якщо мовчатимемо, а ГТС реформуватимемо далі тільки на словах і в суперечках. І хіба хтось має сумніви, що Москва розігруватиме газовий козир й надалі?