День з політиком: Казкові санчата від Наталії Кацер-Бучковської

«Citius, Altius, Fortius!» — дослівно це означає «швидше, вище, сильніше!». І це не тільки олімпійський лозунг, а й правило, за яким часто діють сильні світу цього, погодившись узяти участь у проекті «Аналітичної служби новин» (АСН) «Один день з політиком». Домовляючись про зустріч, ми все частіше мріємо, що вона відбудеться хоч трошки пізніше й триватиме менше. Та народний депутат Наталія Кацер-Бучковська (фракція «Народний фронт») поспати нам не дала. 3 грудня зустрічаємося о 07:00 неподалік Міністерства внутрішніх справ, що на вулиці Академіка Богомольця.

Наталія вже чекає на нас у білій автівці Honda 2012 року випуску (водить помічник). Цей автомобіль не зазначено в декларації. Цікавимось, чому. З’ясувалося, придбаний цього року на вторинному ринку. «Буде у наступній декларації», — обіцяє і просить поквапитися. Помітно нервує, оскільки хвилюється, що запізнимося на ефір.

Встигли вчасно. Гостьовий редактор зустрічає нашу команду, як старих друзів: пам’ятає, як приїжджали разом з Альоною Шкрум наприкінці жовтня. Кілька хвилин — і Кацер-Бучковська вже у прямому ефірі.

Запитують політика не стільки про енергетику, скільки про колегу з фракції та комітету Миколу Мартиненка, який анонсував складання мандату. Кацер-Бучковська не хоче давати політичних оцінок. Згодом пояснює АСН, що коментувати може лише те, про що добре знає, а Мартиненко правильно вчинив, що відвів негатив від фракції «Народний фронт», і має шанс довести свою правоту у судах. Погоджується лише з тим, що якщо Мартиненко піде, то почнуться конфлікти навколо посади голови Комітету ВР з питань паливно-енергетичного комплексу (подейкують, що цей комітет дуже цікавить порошенківців, до кабінету Мартиненка може переїхати його перший заступник, народний депутат від БПП Олександр Домбровський, якому, щоправда, приписують також і міністерські амбіції). Але категорично заперечує, що комітет, в якому працює, — це грошові потоки й лобізм.

— Це абсолютна неправда. Провина колишніх депутатів, які удавали з себе богів, що люди не знають, які справжні функції народного депутата України. Ми не маємо доступу до ресурсів. Ми приймаємо закони. Комітет ПЕК цього скликання дуже ефективний. Кворум завжди є. А це функція голови комітету, який має забезпечити явку депутатів. Наприклад, навіть таких досвідчених, як Юхим Звягільський, явку якого складно забезпечити. Та він був разів зо три точно. Відверто лобістські, антиринкові закони комітет не підтримував. Ніхто не хоче брати на себе цей негатив, — стіною стала за свій комітет.

Після ефіру — сніданок: сирники з медом і кава з молоком. Такі смаколики не заважають розмові про енергетику. Кацер-Бучковська — голова підкомітету з питань сталого розвитку, стратегії й інвестицій. Отож запитуємо, чи є це все у нас.

— Ми дуже приваблива інвестиційно країна. Є позитивні тенденції. Є ринки газу й нафти, електроенергетики, відновлювальних джерел, енергозбереження. Ми рухаємося до енергетичної незалежності, що вкрай важливо, адже РФ постійно шантажує нас постачанням енергоресурсів. Що ж до газу, то ціна, яка була у контракті, підписаному прем’єром Юлією Тимошенко (а це 550 доларів за тисячу кубометрів), уже неактуальна. Диверсифікували поставки — і маємо ціну 220–230 доларів за тисячу кубометрів. Відповідно, знижується дефіцит НАК «Нафтогаз» і не досягнуто цілі продажу нашої ГТС за борги. Система почала функціонувати, — розповідає, додаючи, що якщо за часів Януковича Україна імпортувала 99% газу з Росії і споживала на 30% більше, ніж тепер, то нині урядові вдалося диверсифікувати понад 70%. Тобто з РФ закуповуємо менше 30% газу, а решту — у країн ЄС.

Як позитив Кацер-Бучковська відзначає ухвалення закону про ринок природного газу — крок до демонополізації ринку, що дає змогу співпрацювати з різними трейдерами, які, конкуруючи між собою, пропонують кращу ціну: «Цей процес нещодавно розпочався. Ринок тільки зароджується, тож реформа десь на півшляху. Але тенденція позитивна. У підсумку ми позбудемося боргового тягаря, зробимо систему прозорою та якісною».

Підкреслює також, що на різниці тарифів для промисловості й населення у нас виникла окрема каста газових королів і принцес. Звертає увагу, що всі олігархи, які є в Україні, — енергетичні. Вони роками спекулювали на різницях у тарифах. Пояснює, що ділки навчилися маскувати підприємства під цілі «села», фактично створені на папері за відкати (щоб менше платити — за цінами для фізичних осіб). Ці схеми нині руйнуються адресним субсидіюванням окремих родин. І на цьому етапі Україні вигідніше субсидіювати людей, аніж узагалі не розуміти, куди йдуть ресурси.

Каже, що ті, хто сидів на схемах, пов’язаних з імпортом газу й нафти, гальмували розвиток власного видобутку газу: «Завдання для парламенту й уряду — стимулювати власний видобуток газу. Якщо запровадити правильну фіскальну політику, паралельно скорочуючи споживання, ми у перспективі зможемо обійтися без російського й навіть європейського газу», — пояснює вона. Та інформує, що питання рентної ставки, яке сильно заполітизоване, зокрема Юлією Тимошенко, заплановано внести у податкову реформу, зволікати з якою не можна через ризик зриву бюджетного процесу: «Важливо прийняти зрозумілі правила, врахувати інтереси держави й бізнесу, зробити так, щоб галузь розвивалася. До нової податкової реформи плануємо включити реформу нафтогазової сфери, зокрема, зниження ренти».

Поснідавши, їдемо до ВРУ. Дорогою говоримо про енергозбереження й перспективи розвитку енергосервісних компаній. Депутат стверджує, що нині вже є змога залучати інвесторів, які вкладатимуть гроші в модернізацію приміщень і заміну котлів. Що це має бути цікаво підприємцям, стати поштовхом для малого й середнього бізнесу, оскільки вони як мінімум гарантовано повернуть інвестиції: «Для прикладу, енергосервісна компанія вкладається у модернізацію лікарні. Після проведених робіт вона платить за газ уже не 10 тисяч гривень, а 4 тисячі. Бачимо економію у 6 тисяч гривень. З них інвестору повертаються кошти. І вже сьогодні люди думають, моделюють, розраховують, як запровадити енергосервісні компанії».

Окремо зупиняємося на відновлювальних джерелах. Говоримо про сонце, вітер, біомаси, біогаз, переробку сміття й малі гідроелектростанції. Що зараз держава підтримує ці проекти, а технології дешевшають й за кілька років стануть самоокупними. Поки ж потрібно стимулювати залучення інвестицій у цю галузь:

— У скандинавських країнах 60-70% електроенергії виробляється з відновлювальних джерел. В Україні це менше 1%. Це теж тому, що олігархи тримали все у своїх руках. Приміром, закупити обладнання інакше, як у Клюєва, не можна було. ВР ухвалила закон, яким заборонила монополію Клюєва та скасувала несправедливі тарифи. Нині будь-яка компанія може реалізовувати в Україні проекти. До того ж біомаса та біогаз — можливі замінники природного газу. Україна як аграрна країна має можливість замінити значну частину природного газу на цей ресурс. Адже сонячну панель чи вітряну або гідроелектростанцію не всюди встановиш, але скрізь, де є ферми, відходи від переробки пшениці, кукурудзи, інших культур, можна встановлювати заводи, — розповідає на шляху до кабінету на Садовій.

Зазначимо, що АСН потрапила на новосілля до депутата. У цьому кабінеті вона тільки перший день, раніше працювала в іншій будівлі — на Липській. Тому цього разу зазирати до шаф сенсу немає — ще порожні. На столі у Наталії квіти, але не прості, а… на сонячних батареях. Це пристрій для зарядки мобільного телефону.

Поки ми роздивляємося навкруги, Кацер-Бучковська нарікає, що електроенергетика досі у стадії реформування, законопроект ще розробляється. «Сподіваюся, навесні його буде прийнято. Потрібна лібералізація ринку. Маємо нині монополії, занижений тариф — усі проблеми, що й на ринку газу», — додає. І просить трохи часу попрацювати з документами. Каже, має на це трохи більше години. А ще треба встигнути на засідання Кабінету Міністрів.

Близько 10:30 — коротка перерва на каву. Наталія пропонує дорогою у буфет показати нам «визначне місце» парламенту — дитячу кімнату. Розчаровуємо — бачили. Ходили туди, щоправда, без дітей, із депутатом від БПП Олександром Черненком. Кацер-Бучковська каже, що теж синочка туди не приводила. І навіть якби можна було до сесійної зали з дитиною прийти, сто разів би подумала, враховуючи, наскільки часто там буває негативна атмосфера. Ми ж як парламентські старожили теж маємо, що розповісти. Зокрема, про закриття «курилок», облаштованих ще за спікерства Олександра Мороза, який таким чином намагався приборкати звичку депутатів палити де заманеться. Тоді обіцяли відкрити там кімнати для годування малюків груддю й заміни підгузків. Місця для санкціонованого перекуру закрили і забули про потреби мам і діток. Схоже, правда, що добрий намір був лише прикриттям боротьби із зайвою поінформованістю ЗМІ…

Від розмов, що краще мати облаштовані місця для курців, аніж задимлені туалети й коридори, переходимо знову до палива — до вугілля.

— На певний час його вистачить. Та не поділяю впевненості міністра, що його вистачить на всю зиму. Потрібно терміново укладати додаткові контракти з тими країнами, які продають на біржах вугілля. Переконана, що як тільки настануть холоди, РФ розпочне свій енергетичний шантаж. Багато шахт залишилось на тимчасово окупованих територіях. Наше Міністерство енергетики прийняло рішення закуповувати вугілля частково у РФ, частково з тимчасово окупованих територій, що, як на мене, стратегічна помилка. Хай буде дорожче, хай далі везти, але не треба фінансувати країну-агресора, закупівлю зброї тощо. Міністр нам доповідав, що інших варіантів нині немає. Можливо, вугілля з Польщі менш якісне, а з Південно-Африканської Республіки дорожче. Але чи дешевшими є втрати в АТО? Чи дешевшим є вплив РФ? — розмірковує член профільного комітету.

Та ось ми вже на Грушевського, у Кабміні. Наталія намагається регулярно відвідувати засідання уряду. Каже, це допомагає розуміти процеси. До того ж депутати вправі залишатися на закриту частину, оскільки мають допуск до таємниці.

Цього разу депутат пішла раніше — у Києві відбувався важливий щорічний захід The Tiger Conference «Ukraine: Creating the new social contract». До початку енергетичної панелі Кацер-Бучковська мала розмову з чоловіком, якого ми не одразу впізнали. Це посол Королівства Нідерландів в Україні Кейс Кломпенхаувер. Ішлося про створення міжпарламентської групи дружби, інформування про Україну.

— Парламентська дипломатія — це важливо. Потрібно розповідати, хто такі українці, історії успіху наших людей: спортсменів, митців, науковців. Дуже важливо, щоб Україна асоціювалася в ЄС з успіхом, а не тільки з танками, війною, фінансовою кризою, — акцентувала Наталія, яка також є керівником групи з міжпарламентських зв’язків з Королівством Нідерландів у Верховній Раді. — У Нідерландах настільки мало відомо про нас, що ініціативна група громадян ініціювала проведення референдуму щодо доцільності підписання Угоди з ЄС. Цей референдум може заблокувати Асоціацію. Тому з Нідерландами ми проводимо роботу. Плануємо туди візит депутатів. Світ глобальний, та однаково все будується на особистих зв’язках.

На цій конференції були присутніми не тільки дипломати й політики, а також експерти зі світовим іменем, до думки яких прислуховуються навіть у Білому домі, представники США, Європи та Японії. Обговорювалися всі проблемні моменти української енергетики, її розвитку й безпеки. І недивно, адже, вкладаючи гроші в Україну, втрачаючи від санкцій, західні партнери хочуть знати, чи є результати. Що стосується очікувань, то, зокрема, це ухвалення закону про національного регулятора енергетики: «Його ми мали прийняти ще влітку. Не вистачало голосів, оскільки законопроект був не дуже якісним. Нині він уже доопрацьований разом з представниками громадянського суспільства й міжнародними експертами. Будемо намагатися ухвалити до кінця року».

Присутність представників американської компанії Westinghouse, у якої Україна закуповує частину палива для АЕС, наштовхує на питання про мирний атом і перспективи самостійно збагачувати паливо, будувати нові станції. Наталія зазначає, що не все так просто, як може здаватися. Збагачувати паливо можуть ядерні держави, зокрема Франція, США, Японія, Китай, Туреччина. А невиконання гарантій Будапештського меморандуму не означає, що Україні можна просто взяти й почати збагачувати — це призведе до міжнародної ізоляції.

— Відновлення статусу ядерної держави — досить тривалий процес, а війна ставить під величезний сумнів, що світ на це погодиться. Але якщо раніше 100% ядерного палива закуповувалося у Росії, то нині 40% - у американської компанії. Це добре, оскільки РФ будь-якої миті може припинити нам постачання, а це насправді катастрофа, оскільки атомну станцію взяти й зупинити неможливо. Тут також іде процес диверсифікації. Україна розірвала контракти з РФ на добудову двох блоків Хмельницької АЕС. Можливо, буде проведено конкурс і залучено іншого інвестора. Але поки тільки йдуть переговори. А ось змогу будівництва нових об’єктів атомної енергетики політик називає дискусійною.

— Одні кажуть, потрібно добудовувати третій і четвертий енергоблоки на Хмельницькій АЕС, будувати нові, а інші, — що це дешева енергія. Зараз вона реально є найдешевшою. Але лише за рахунок того, що Україна не побудувала за роки незалежності жодної АЕС. Усі атомні станції побудовано за часів СРСР. Тоді ніхто нічого не рахував. Та до тарифу не включено вартість обслуговування АЕС, як і інвестиційну складову щодо зберігання атомного палива, його закупівлі, переробки, захоронення відходів. І якщо реально порахувати все, то тариф у десятки разів вищий, аніж на відновлювальну енергетику, — зазначає Наталія.

Їдемо на запис ток-шоу на Першому національному каналі UA TeaTime. Ведучий — експерт із питань Європейського Союзу та геополітики, професор французького походження Олів’є Ведрін. Співведучий — Сергій Величанський. Мова — тільки англійська. Після запису цікавимось у Наталії, чи є сенс у цій розмові іноземною.

— Потрібно максимально доносити позицію України. Говорити правду про агресію РФ, про реформування, про все. Потрібно фокусувати максимально увагу на Україні в ЄС. Адже поки ми говоримо, на сході не стріляють… Нам дуже потрібна підтримка міжнародної спільноти, європейських країн, які продовжують посилювати санкції щодо РФ, допомагають Україні фінансово. Їм важливо бачити, що відбувається в Україні. Тому часто їздимо у відрядження за кордон на запрошення тамтешніх парламентарів. Нещодавно були у Швеції, де зустрічалися з депутатами. Приймав прем’єр-міністр, спікер і король, який за протоколом приймає або глав держав, або королів. Цей прийом засвідчив, що Швеція — один з найбільших друзів України — підтримує нас, ставиться з великою увагою. Шведи надали Україні технічну допомогу — понад 170 мільйонів євро. Її не треба повертати. Вони інвестують у суспільство, в розвиток держави. Вони ставлять дуже незручні питання про реформи, прийняття чи не прийняття законодавства. Однією зі складових діяльності депутата є публічна робота, участь у прес-конференціях, виступи на ефірах, спілкування зі ЗМІ. До цього важко звикнути. Це забирає багато часу. І це окрема професійна робота. Але вкрай важливо доносити, що відбувається в державі. Негатив швидше поширюється. Це погано. Адже як ти сприймаєш дійсність, такою вона стає: негативні очікування виливаються у негативні наслідки, — переконує.

За її словами, позитивне мислення важливе у багатьох сферах життя. Зокрема, бізнес піддається тим, хто наполегливий, хто вірить у те, що робить, не опускає рук після першої ж невдачі. До того ж негативи і кризи — це можливості.

— Спробуй відкрити бізнес у Швейцарії! Це майже неможливо: все дуже стабільно, увесь ринок зайнятий, за зберігання грошей у банку треба платити. В Україні ризики високі, але дуже багато можливостей. Інвестори завжди думають позитивно, у проблемах і кризах бачать можливості… Та інвестиції — це комплексна річ… Жодна страхова компанія не страхує політичні ризики. Зараз з метою залучення інвестицій США виділили 2 мільярди доларів на покриття політичних ризиків. Було б добре мати таку систему з ЄС, та її, на жаль, немає. Інвестори кажуть здебільшого не про війну, а про корупцію, судову систему, реформа якої затягується. Довіри до прокуратури загалом немає, — роз’яснює.

І ось офіційний робочий день пересічного українця вже збіг, стрілка годинника перейшла позначку 18:00. Та після короткої перерви (про яку трошки пізніше) Наталія іде на прийом у посольство Японії. Він — тільки для запрошених. За законом посольства охороняються, біля них не можна знімати. Мусимо змиритися.

— А ви знаєте, що українців шанують і поважають у Японії? Наші фахівці працюють там. Коли сталася аварія на АЕС «Фукусіма», допомагали дуже серйозно, — продовжує хвалити співвітчизників Кацер-Бучковська. Ми ж теж маємо про що розповісти з гордістю. А саме про подарунок, зроблений від України Фукусіма-сіті 21 листопада цього року. Це скульптура The Hope («Надія») Зої Скоропаденко, знаного в Європі українського митця. Про її проект з робочою назвою «Обличчя України», мета якого — показати Україну, яку не асоціюють із професійними особистостями.

Наталія з цікавістю слухає. За розмовою не помічаємо, що, попри затори, уже доїхали до вулиці Академіка Богомольця. З авто вона виходить раптово, забувши про все. І це недивно. На вулиці чекає людина, яка вмить перетворює політика на маму. Це маленький син Ігор. Йому один рочок і чотири місяці. Наталія оберігає сина від преси. Це перша його зйомка.

Кілька хвилин — і час їхати на прийом. Хлопчик залишається чекати маму з бабусею. А ще, оскільки він чемна дитина, до нього скоро прийде Святий Миколай і принесе санчата. Але нікому не кажіть, бо це — великий секрет.