День з політиком: Руде щастя Альони Шкрум

Альона Шкрум — народний депутат від фракції ВО «Батьківщина», голова підкомітету з питань державної служби та служби в органах місцевого самоврядування Комітету ВР з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування. Вона молода, освічена. Навчалася в Сорбоні й Кембриджі. Стажувалася в офісі депутата Палати Громад канадського парламенту. Працювала у Лондоні й Парижі. Але повернулася в Україну й сповнена віри, що подолати зашкарублі раритетні схеми в країні реально.

Дізнавшись про те, що «Аналітична служба новин» розпочинає проект «Один день з політиком», мета якого — дослідити, чим саме займаються народні обранці у непленарні тижні, Альона сама вийшла на зв'язок з нашим виданням. «Давайте завтра?» — запропонувала. Оскільки на «завтра» було заплановане спілкування за Олександром Черненком, довелося обирати інший день. Остаточно з’ясували, що й коли, під вечір післявиборчого понеділка, 26 жовтня. Тож саме вівторок й став днем спостереження за життям Альони Шкрум та її команди.

Зустрічаємося о 7:00 біля дому Альони. «Вибачте, що так рано. Головне, щоб я у вас після сьомої ранку не знеохотила проводити день із нардепом», — хвилюється Шкрум.

Відразу ж у таксі. Скоро ефір на одному з телеканалів. Дорогою вона швиденько наносить макіяж. Паралельно перевіряє пошту. Слідкує за ситуацією з виборами. Відповідає на зведення. І розповідає про себе:

— Жаль, сама не воджу. Треба виправляти ситуацію. Колись хотіла чесно здати на водійські права, сама, без хабарів. Отож їх у мене немає. Користуюся громадським транспортом. Та коли треба швидко, викликаю таксі. По роботі їжджу радівською машиною, та цього місяця я вже вибрала свій ліміт годин (депутатові можна 20 годин на місяць користуватися автомобілем з автопарку ВР) — був такий напружений період, що вже вичерпалися.

— Може, у когось із колег-депутатів залишилися години? Хай поділяться…

— Так не можна. Години «персональні». Рахуються з моменту виїзду машини з парку і повернення її назад. Тому ось ці 20 годин — вкрай відносна величина.

Кілька хвилин — і ми вже на вулиці Зоологічній, Альона біжить у студію. Прямий ефір. Тема розмови — вибори. Ми чекаємо.

8:03. Телефонний дзвінок. «Ви де? Я вас загубила?» — схвильований голос Альони, яка після ефіру не знайшла нас біля входу (нашу групу колеги в студію не пропустили, та й на вулиці не залишили: завели в тепле місце, пригостили кавою).

8:10. Ми вже знову в таксі. Переїзд у «ранковий офіс». Це невеличка кав’ярня.

— Вона єдина так рано відкривається. Можна кави випити й попрацювати швиденько, поки є час, — пояснює Альона.

Попри усі заперечення, пригощає нас кавою з круасанами:

— Не відмовляйтеся. До того ж важливо поснідати. Хтозна, чи встигнемо ще щось за день поїсти (для цікавих, рахунок на трьох становив близько 80 гривень, що для Києва справді недорого).

Поки готують каву, Альона дістає свій ноутбук, який увесь час носить із собою у звичайнісінькій червоній торбинці. Відповідає на листи. Читає свіжі новини. Коригує робочий графік.

Часом здається, що має вміння багаторукого Шиви і займає увесь простір: і фізичний, і віртуальний. Суцільна енергія і дія.

— Поки ніби все. Запитуйте. Що вам цікаво?

— Багато з тих, хто вперше став народним депутатом, зізнаються, що розчарувалися. Ви не шкодуєте? Ще й зарплата мізерна.

— Єдине, що поки не бачу результату. У бізнесі простіше: робиш — і швидко бачиш наслідки. Якщо за два роки я не бачитиму результатів, триватиме корупція, то запитаю у себе: навіщо це все, якщо можу заробляти. А поки що усі три мої законопроекти пройшли лише перше читання.

Про «два роки» Альона повторює часто. Каже, це не тому, що не вірить у життєздатність парламенту цього скликання чи має намір скласти мандат. Поставила собі такий часовий проміжок, за який має зробити щось, побачити результат, який — переконана — буде.

— А те, що увесь час тепер під мікроскопом? Усі стежать, яку сумочку маєте, чи дорогий одяг?

— Звісно, це неприємно. Та розумієте, депутатів ненавидять. Люди дуже бідні. І обов’язково будуть ті, хто скаже: кава за 20 гривень — це занадто дорого.

— Депутати ходять з охороною. У вас її немає?

— А навіщо? Я ж не голова Нацбанку?

— Але ж депутатів, як ви кажете, ненавидять. Ніколи не погрожували?

— Бувало. Та я не сказала б, що це серйозні погрози, хоч дуже неприємно, коли телефонують, пишуть, що горіти мені в пеклі, що зрадила державу, що не так голосувала. Це ненависть. Це наслідки кліше, що всі всіх зрадили. Психологічно важко. Абстрагуватися вкрай складно.

Розпитуємо Альону, що робить у фракції ВО «Батьківщина», яка, стверджують, фюрерського типу, і рішення ухвалює Юлія Тимошенко одноосібно:

— Це не так. Юлія Володимирівна — мудра жінка. І жодного разу вона не розповідала нам, що маємо голосувати тільки так, бо інакше — викреслять зі списків фракції. Жодного разу не кричала на нас. Але Юлія Володимирівна так класно переконує, бачить структуру, стратегічні аргументи. І голосуєш впевнено, думаєш, що саме так і треба.

— Тобто як у секті? І Тимошенко має силу як пастор? І люди їй занадто віддані?

— Пастор від нас пішов (сміється, — Авт.). Усі лідери, від Черчилля до Рузвельта, мали харизматичну силу. В нас усе ж демократія. За голосування з фракції не виганяють.

З Тимошенко, зазначає співрозмовниця, вона може спілкуватися не лише на засіданнях фракції, а й зателефонувавши (через приймальню). Та здебільшого листуються смсками. Альона також розповіла, що не має доплат у фракції чи додаткових гонорарів, приміром за голосування чи авторство лобістських законопроектів:

— Кажуть, в інших фракціях є доплати. У нас ніхто не пропонував, ніхто нічого не доплачує. Щоб гроші у валізах носили, я не бачила. Думаю, наразі корупція пішла з парламенту. Домовляються за голоси — це так. А про скуповування голосів не чула.

Найбільшою корупція завжди була у державних підприємствах, територіальних виконавчих органів, на рівні заступників та «смотрящих». Ось нині, приміром, призначено радників на Укрзалізницю, які є «смотрящими»: фактично забирають гроші й передають, куди треба. Мовляв, корупція де була, там і залишилася. Спонсорує партію Яценюка наразі.

А щодо законопроектів, то тут усе просто: приміром, реєструєте законопроект про заборону продажу алкоголю після 21:00 (до речі, якраз над цим працюю). З цього можна зробити справжній піар, заручитися підтримкою інших фракцій. А коли прийдуть великі компанії із наріканнями, що це вб’є їхній бізнес, назвати ціну за відкликання законопроекту. За бажання це робиться легко. Та я не для того йшла в політику. Якби я хотіла заробляти гроші, я залишилася б у Лондоні й робила це там. Не маю ні бажання, ні потреби так чинити. Але це — відкриті механізми. Бороти їх можна прозорістю роботи політиків, і засудженням навіть підозр у зловживання. Та у нас поки люди кажуть, що нічого страшного. Низькі очікування від депутата — це проблема.

Та вже 10:00. Час передислоковуватися. Йдемо пішки на Турівську, 13. Там офіс ВО «Батьківщина».

Дорогою до кабінету спілкуємося далі. Що з часом багатьох романтиків долав «вірус Верховної Ради», перетворював на сірого, слухняного кнопкодава. Альона каже, що від перетворення у парламентського зомбі рятують зустрічі з виборцями:

— Треба їздити у регіони, спілкуватися з людьми. Інакше втрачаєш відчуття реальності. Київ, ВР чи соціальні мережі — це не Україна, не реальність.

На Турівській Шкрум ділить кабінет із колегою по фракції Олексієм Рябчиним. Кабінет не дуже обжитий. Альона пояснює, що здебільшого працюють на Садовій, 3-а, в комітетах ВРУ. Тут — коли засідання фракції на Турівській. Саме сьогодні такий день. Потрібно обговорити вибори, стратегії, плани на пленарний тиждень.

Об 11:00 депутат іде на закрите засідання фракції. Перед тим просить помічницю Іванну підготувати запит щодо прозорості конкурсу на директора Іллічівського порту, оскільки там на посаду можуть призначити людину, яка підпадає під люстрацію. За словами Шкрум, йдеться про відомого корупційними скандалами Крижановського.

Повертається за годину. І знову треба поспішати. На Грушевського підвозить Олексій Рябчин.

12:00 — нарада під головуванням очільника ВР Володимира Гройсмана. Вона стосується підготовки до проведення в парламенті дня розвитку економіки та дерегуляції. Для преси це засідання закрите, участь беруть депутати й урядовці. Триває понад годину. Потім з’являється Альона й каже, що маємо 20 вільних хвилин, можна перепочити. І… знову біжимо.

Біля парламенту на Шкрум чекає фотокореспондент. Маленька фотосесія. Її речі — незастібнута сумочка, комп’ютер, телефон — біля нас. Кажемо, що провели ревізію сумочки і повідомлень. Та Альона лише сміється, мовляв, знає, що це не так, до того ж їй немає чого приховувати.

«Перепочивши», повертаємося у будівлю парламенту, де о 14:00 розпочнеться рада коаліції щодо ситуації у Маріуполі й Красноармійську. Знову закрита для преси. Там присутні не тільки парламентарії, а й голова ЦВК Михайло Охендовський та один з його заступників, Жанна Усенко-Чорна.

Охендовський вийшов від депутатів з червоним обличчям. Й був геть не радий зустріти у кулуарах журналістів: намагався втекти сходами, поки їх зупиняв охоронець. Та все ж декілька слів таки сказав.

Альона з розумінням зачекала. А тоді повела нас в основний кабінет — на Садову, 3-а, дорогою забігши в касу отримати «депутатські», з яких, зокрема, доплачує помічникам.

Кабінет на четвертому поверсі. Маленький і затишний.

Є вази. Квіти у горщиках. Ажурні теки для паперу. Телевізор маленький. Простенька кавоварка.

А ось сейфа немає. Альона каже, що відмовилась від нього, оскільки лише місце займав:

— Вдома майже не буваю, то пропонувала свій телевізор сюди принести. Дівчата відмовляються, жартують, що його треба продати, а за отримані гроші придбати кавоварку. А давайте у кав’ярню сходимо? На 11-му поверсі є. Маленька. Але яка панорама! А я ще й пообідаю.

Піднімаємося на одинадцятий. Обідає депутат десь о 16:30. Вибір простий: картопляні зрази, зефір, кава з молоком. Рахунок — гривень тридцять.

О 17:00 Шкрум знову в кабінеті.

Працює над поправками у законопроект про держслужбу. Їх 1306. У паперовому вимірі — це пачка «А4».

Ми за той час перевіряємо шафи. Жаль — нічого цікавого: документи й канцелярія.

Часом у кабінет заходять інші депутати. Обговорюють законопроекти. Або просять підтримати той чи той запит.

О 18:20 Шкрум починає збиратися.

Перед тим, як піти, — декілька прохань помічницям (сказати «вказівок» — язик не повертається: спілкування рівне, без будь-якої зверхності чи неповаги).

У шафі — біла футболка з фото Надії Савченко:

— Надя скоро повернеться. Обов’язково запросіть її у ваш проект. Переконана, погодиться!

Йдемо на вулицю. Думали, будемо прощатися. Але ні. Попереду — ще одна зустріч. Вже неофіційна, але важлива. Із заступником Міністра Кабінету Міністрів директором Урядового офісу з питань європейської інтеграції Наталією Гнидюк. За кавою Шкрум і Гнидюк обговорюють два питання: напрацювання нового законодавства щодо держслужби й візової лібералізації.

Майже о 20:00 Альона каже, що на цьому її робочий день завершився.

І… запрошує познайомитися з кицею. Нас зустрічає руде чудо:

— Знайомтеся, це Гертруда. Ми її з пташиного ринку врятували. Вона сьогодні рада, оскільки я прийшла раніше з роботи, — мимохідь зазначає народний депутат, водночас цікавлячись, чи не було нам з нею надто нудно…