День з політиком: що ховав у шафі Олександр Черненко

У Верховній Раді навіть у пленарні тижні не надто людно. Що вже й казати про дні, відведені для роботи в комітетах і з виборцями, коли там депутата взагалі побачити важко. Є народні обранці, яких в очі ніхто не бачив. Хіба що раз, після виборів, у день присяги, яку обов’язково потрібно скласти особисто. Тож давно усталена думка, що депутат – здебільшого нероба. Прогульників пропонують штрафувати чи навіть позбавляти мандату! Тому, щоб дослідити, чим саме займаються народні обранці у непленарні тижні, «Аналітична служба новин» розпочинає проект «Один день з політиком». Взяти участь у ньому запрошені всі парламентські фракції. Про те, хто відмовиться від участі, ми теж розповімо, як і спробуємо з’ясувати причини.

Першим прожити робочий день під контролем «АСН» погодився Олександр Черненко. Нині він народний депутат від фракції Блоку Петра Порошенка, член парламентського Комітету з питань правової політики та правосуддя. Депутатський мандат Олександр здобув уперше. Раніше – очолював Комітет виборців України. Умов щодо зйомок та заборонених тем Черненко не виставляв, лише хвилювався, що нині дні, не насичені роботою, тож матеріал може вийти прісний і не наповнений подіями.

Отримавши пропозицію у вівторок, пропонує зустрітися вже у четвер, 22 жовтня. Домовились розпочати «Один день з політиком» о 8:30 на Хрещатику, біля «Будинку із зіркою». З’ясувалося, що це – перший «офіс», який уранці й увечері відвідує родина Черненків (Олександр і його дружина Зоряна): там сховався дитячий садочок, у який ходить їхня донечка. Отож мали нагоду познайомитися і з Яринкою, яка чемно привіталася, не злякавшись чужинців із фотоапаратом і морем запитань, і спокійно пішла на свою «роботу».

«Один телеканал робив сюжет про першачків, то від самого дому аж до парламенту проводжали. Ярина провела мене, як йшов у Раду. То теж через садочок», – каже Олександр.

Залишивши малечу у садочку (до речі, він державний, що теж дещо здивувало), ми передислоковуємося на Садову, 3-а, у комітети. Їдемо сімейним авто Черненків. Це Mitsubishi Grandis 2009 року випуску. За кермом – Зоряна. Як розповів Олександр, сам він не водить машину. Вранці на роботу або дружина підвозить, або він користується громадським транспортом. А якщо поспішає, викликає таксі.

Дорогою подружжя обговорює плани на день і домовляється, хто забиратиме з садка Яринку (нині це мама). Буденні справи у Олександра і Зоряни – дещо інші, ніж у звичайних сімей. Поки їдемо, Черненки обговорюють «аналіз законопроекту», «правові колізії», «експертні висновки» та ефіри на телебаченні. Загалом це не дивно. Бо ж у цій родині не тільки чоловік – народний депутат, а й Зоряна – знаний експерт: доктор права, заступник декана факультету правничих наук Києво-Могилянської академії, головний експерт Реанімаційного пакету реформ.

О 8:55 ми вже на Садовій, де комітети ВР. Верховна Рада – об’єкт режимний. Тож просто так у кабінет до депутата не пройдеш. Є певні процедури – і їх треба дотримуватися. Виявилося, що прийшли раніше, ніж відкрилося бюро перепусток. Тому чекаємо. А отримавши дозвіл зайти й взяти з собою фототехніку, підіймаємося ліфтом на п’ятий поверх, де розташований Комітет з питань правової політики та правосуддя. У Черненка – кабінет «513».

– Число «13» не лякає? Містики в роботі немає? – цікавимось.

– Та що ви! Я в це не вірю, – сміється він у відповідь.

Кабінет у Олександра маленький, але охайний і світлий. Господар одразу проводить екскурсію. Каже, що приніс сюди тільки кавоварку. А решта речей тут уже була.

– Сейфом не користуюся. Зручно «бейджі» тут прилаштовувати. До того ж верхня чарунка закрита. Жоден ключ не підходить, – зазначає співрозмовник, а ми ж жартуємо, що, може, там золото-діаманти від попередника залишилися, а він і не знає, що є власником скарбу.

У шафі замість міні-бару – багато цукерок. Одразу, випереджаючи традиційне питання, чи у представників БПП солодощі «корпоративні», Олександр сам каже, що виробник інший, і пригощає.

На столі – два внутрішніх телефони. Пропонуємо набрати голову ВР Володимира Гройсмана, побажати доброго ранку й хорошого дня. Проте прямого номера немає, оскільки Черенко – не голова й навіть не заступник голови комітету. «Хіба що з мобільного», – пропонує він. Та це якось просто. До того ж скоро 9:30 – і Олександрові потрібно на ефір на телеканалі «Рада».

Передислоковуємося на сьомий поверх, де студія. Черненка швиденько готують до ефіру. Розпитують, чому саме його першим запросили у проект про робочий день депутата. Він у звично легкій манері віджартовується: «Вирішили тренуватися на котиках». Кілька хвилин – і він уже в студії розповідає про особливості місцевих виборів.

О 10:00 Олександр знову вільний. Повертаємося в кабінет (який, до речі, залишався відчиненим, поки нас не було, та на розчарування любителів детективів ніхто туди не зайшов, нічого не поцупив, сейф, де теоретично можуть бути скарби, не зламав і перчинки у нашу розповідь не додав).

Оскільки всі великі справи починаються з маленької кави, Олександр сам варить її на всіх. А помічник депутата Максим готує документи до розгляду. Та «під каву» Олександр спершу перевіряє свою робочу «радівську» електронну пошту.

– Подивіться, скільки спаму! Десь 85%. Ось пропонують виборчу кампанію під ключ, бази потенційних виборців купити. Є дитячі канікули в Єгипті, тури Європою й навіть піца з доставкою. За день «падають» сотні листів. Серед них украй важко не загубити справді важливу інформацію. А її чимало. Це й нові законопроекти, і порівняльні таблиці, й багато іншого, – видає він свої секрети.

Ми ж за той час помічаємо на столі папку з червоним бортиком і надписом «Боротьба з мафією». Через прозору обкладинку підглядаємо, про що йдеться. З’ясувалося, що громадянка звертається до депутата Черненка, щоб допоміг подолати мафію у місті Ковелі, оскільки вона одна не може, хоч пише всюди: має 10 кілограмів листів-відповідей з Адміністрації Президента, прокуратури й міліції. Питаємо, що це.

– Розумієте, люди ж різні бувають. Звернення – теж. Ця пані підстерегла Максима (помічника. - Авт.) на одній із зустрічей з виборцями. Сказала, що як візьмемо звернення, буде молитися за нас, як ні, прокляне, – без злоби розповідає історію «запеклого борця з мафіозі».

– А чи просять гроші?

– Ой… Звісно! Я прийом громадян веду в Чернігові. 90% – це «Дайте грошей!», «Дайте дрова!» У мене грошей нема. Але важко. Видно, у людей біда. Вони стукають скрізь. Як дізнатись, чи то дивак, а чи справді людина в біді, поки не вивчиш ситуацію? Я не Мосійчук, запитами, зверненнями не торгую. Пробую допомогти. Хоч відповіді – 80-90% відписки. Та є й результати. Ось, за моїм зверненням Державна фінансова інспекція вказує, що з огляду на викладене розпочато перевірку державних закупівель. Подивимося, чим вона скінчиться. Ще одне звернення, яке мало результат, – про незаконне заволодіння автомобілем. «У кримінальному провадженні виявлено ознаки злочину, - це Аваков (міністр внутрішніх справ. - Авт.) мені написав. Відомості буде перевірено під час судового розслідування. Це не відписка. Триває розслідування», – розповідає Черненко, коментуючи документи.

У цей час помічник звертає увагу депутата на лист із Молдови. Він – про річки і рибу. Оскільки Олександр чітко асоціюється в Україні (та й не тільки) з виборами і виборчим правом, ця тема дивує. Як і те, що він, виявляється, – співавтор законопроекту щодо введення мораторію на промисловий вилов риби.

– Законопроект подано. «Інформацію отримали зі ЗМІ...» (читає, - Авт.).  Представники однієї з молдовських громадських організацій пишуть, що в ньому згадано мало річок, приміром, варто розширити Дністром, яка тече як через Україну, так і через Молдову. А ми її саме з цієї причини й не внесли. А тепер з Молдови дають згоду, пишуть, що готові зі свого боку теж ввести мораторій. Тому до другого читання ми підготуємо поправку, розширимо перелік річок, – каже депутат, додаючи, що сподівається, лобі буде подолане, заборону запровадять, бо інакше немає сенсу розводити рибу…

Поки ми говоримо про рибу, помічник підготував до розгляду ще два звернення до депутата, у яких ідеться про заниження митної вартості товарів, та список компаній, які нібито займаються контрабандою на Одеській митниці.

– Одразу перевіримо, як працює нова очільниця. Готуємо депутатське звернення на Юлію Марушевську, а я їй ще й «смс» скину. Ми трошки знайомі. Є змога показати успішну боротьбу з контрабандою – хороший тест буде. Ну й, звісно, на ДФС, ГПУ, СБУ, МВС, – вирішує Черненко.

На цьому звернення не скінчилися, тож розглянули їх ще чимало: й щодо суддів, і щодо валютних «мінял», і багато інших. А після «паперової» роботи приймається рішення… поснідати. Олександр запрошує нас із собою у парламентський буфет. Його замовлення просте: вінегрет, яєчня, компот. Ми ж спокусилися на гарбузову кашу. У сумі усі разом наїлися менше, ніж на 40 гривень.

Зворотною дорогою просимо показати парламентську дитячу кімнату, яка наробила чимало галасу. Олександр погоджується. Розповідає, що показував донечці фото ігрової:

– Яринці дуже сподобалося. Просилася до мене на роботу. Та поки у приміщення парламенту дітей не пускають. Категорично заборонено. Проте Володимир Гройсман обіцяв вирішити це питання.

Біля ігрової зустрічаємо народного депутата Тараса Пастуха, який дивується, чому Черненко «і ще двоє» йдуть саме туди. «Прийшов побачитися, а бачите – зачинено», – жартує з колегою Черненко. І одразу ж серйозно: «Що там у Тернополі?»

Пастух розповідає про виявлені проблеми з друком бюлетенів, детективну історію, як, відповідно до актів знищення, їхня утилізація відбулася раніше, ніж виготовлення, про наміри звертатися до Центральної виборчої комісії, щоб та ухвалила рішення щодо передруку бюлетенів чи неможливості проведення виборів у місті…

Повертаємось у кабінет. Помічаємо, що біля стільця Олександра, просто на підлозі, лежить старенький портфель, з яким Черненко не розлучався, коли був головою Комітету виборців. Невже то справді він? Чи просто схожий?

– Це він. До 2009 року я ходив з рюкзаками. А коли став головою КВУ, дружина подарувала його. Каже, що тепер треба новий. А мені він хороший, – сміється Черненко.

Черненко ще працював. Ми ж намагалися не дуже заважати. Та це виходило не дуже добре. Бо то у монітор підглянемо, чи нема там депутатських «темників» з Банкової, то розмову телефонну підслухаємо. Проте Олександр розчаровує, стверджуючи, що «темників» немає. Проте є листи з секретаріату фракції щодо основних рішень, моментів і бачення.

– Але це не зобов’язання вивчити той чи той текст на пам'ять і озвучувати в коментарях і на ефірах, а інформування, роз’яснення основних моментів. Зокрема, законодавчих ініціатив. Адже депутат не може знатися одночасно на тонкощах, приміром, податкового чи кримінального права, – пояснює нам.

Що ж стосується телефонних дзвінків, вони в 99,9% були з проханнями пояснити ту чи ту вимогу закону про місцеві вибори, прокоментувати її ЗМІ чи прийти на вечірній ефір, яких було аж три.

– Бачите вікно навпроти? Там прес-служба фракції. Одного разу телефонують звідтіля вже пізно ввечері: мовляв, мене на ефір кличуть. Кажу, що не можу піти. Питають, чому, а я нічого кращого не вигадав, як сказати, що не в Києві (сміється. - Авт.). Мене тоді попросили визирнути у вікно… Раз хотів схитрувати – й не вдалося: зрозумів, що мене бачать із сусіднього вікна, – ділиться спогадами Олександр і знову занурюється в роботу. Каже, треба все швидко встигнути, бо ще дві зустрічі й один ефір (від двох довелося відмовитися, оскільки ніяк не встигав).

Перша із зустрічей запланована на 15:30. Черненко, для чистоти експерименту, викликає машину з автопарку Верховної Ради, хоч каже, що йому легше своїм ходом. За нами мала приїхати «Шкода». Шукаємо машину. Біжимо в один бік – нема. В інший – теж нема. А ще й треба культурно обходити перешкоди: під Радою завжди є «чергові», які то пісню заспівати хочуть за гроші, то просто поговорити з «людиною з телевізора» (нікого образити не плануємо, просто є там люди, які роками ходять як на роботу, проте насправді нічого спільного зі справді нужденними не мають).

Час спливає. Олександр нервує. Побігавши трохи всією компанією, таки знаходимо авто. Водій зустрічає словами: мовляв, бачив, як ви бігали. То чому ж не покликав, питаємо. На що чуємо у відповідь: а я не знав, що то ви.

Їдемо. Заторів немає. Це означає, що встигаємо, – й напруга зникає. Дорогою до офісу Ради Європи в Україні Черненко розповідає, що щойно довідався – він переміг у конкурсі й став одним із семи запрошених до пілотного проекту програми USAID «РАДА» з робочою назвою «Модельний округ».

– Це новий проект, покликаний допомогти народним депутатам покращити комунікацію з виборцями, а також задіяти інструментарій електронної демократії. Ми візьмемо участь у тестовому впровадженні «мобільного робочого місця народного депутата». Буде також низка тренінгів, прес-тури регіональних журналістів до Верховної Ради, виїзні засідання комітетів тощо. Сьогодні ще треба анкети заповнити, документи відправити, – радо ділиться своїми клопотами Черненко і вже мріє вголос, як це все впроваджуватиме, як удосконалюватимуться знання, вміння й мобільність.

Ще б будували плани, та вже біля офісу Ради Європи в Україні. Там відбулася закрита зустріч з представниками Венеціанської комісії й Ради Європи, на якій були присутні заступник голови ЦВК Андрій Магера, президент Всеукраїнської громадської організації «Інститут виборчого права» Юрій Ключковський та координатор Громадянської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська. Говорили про закон, про вибори. А також ішлося про голосування вимушено переселених осіб. Як розповів Черненко, він, Магера й Ключковський виступили проти створення додаткових пільгових умов, пояснивши, чому цього нині не потрібно робити. Айвазовська й далі наполягає на розширенні. Згодом має відбутися ще одна зустріч у такому форматі, та вже після місцевих виборів.

Та це – не остання подія. Їдемо на зустріч народних депутатів з міжфракційного об'єднання «Єврооптимісти» у Верховній Раді з західними експертами, представниками аналітичних центрів США і Європи, серед них, зокрема, був Джон Гербст, колишній посол США в Україні й нинішній голова Євразійського центру ім. Діну Патрічіу Атлантичної ради США. З 17:30 до 19:00 за закритими дверима західні експерти й українські парламентарії говорили про реформи в Україні і про вибори.

Думаєте, на цьому робочий день депутата Черненка добіг кінця? Аж ніяк. Вечеря вдома – й ще на ефір, який тривав з 21:30 до 23:45. А вранці вже відрядження – Дніпропетровськ. Отож, як бачимо, «нероби» бувають різними. Є такі, що, побувши з ними поруч, міняєш уявлення про шалений день і ще більше впевнюєшся – доба реально має бути довшою, аніж 24 години, бо встигнути все, що вони собі запланували, практично нереально.