Чого чекати від безПУТної Росії

Якщо ще років п'ять тому роль того ж Путіна, а отже - й Росії, в житті України та її громадян обговорювали хіба що політики і найвища управлінська еліта країни, та й то не привселюдно, зараз про це говорять на роботі, на кухні, на ринку, на зупинці, в магазині - всюди, де збирається більше двох українців. З огляду на нинішні реалії - з анексованим Росією Кримом, гібридною війною на сході, яку підтримують і підживлюють росіяни, а також із хворобливими імперськими замашками ВВП, - це цілком логічно.

Як і цілком зрозумілим і логічним є запитання, що виникає внаслідок таких обговорень: допоки? І, ясна річ, що буде потім? Аби розібратися, чого чекати Україні від Російської Федерації у найближчому майбутньому і як кроки самої Росії залежать від її нинішнього керівника, котрий, як ми всі розуміємо, теж не вічний, хоч би як цього декому хотілося, «Аналітична служба новин» (АСН) поставила ці питання експертам. А от на запитання «Чи можна вважати їх висновки позитивними для країни?» нехай кожен відповість самостійно.

Кремлівські міфи й реалії

Микола ДавидюкПо-перше, як зазначають політологи, потрібно навчитися відрізняти правду від брехні. Справа в тім, що кремлівський керівник - майстер формувати потрібну йому думку. «Путін вклав дуже багато коштів у створення потужного міфу, що без нього Росія розвалиться, - пояснив «Аналітичній службі новин» (АСН) директор Аналітичного центру «Політика» Микола Давидюк. - Тому для російської опозиції сьогодні дуже важливо показати картинку, що Росія була і до Путіна і може бути після нього».

По-друге, запевняє Давидюк, «людина, яка повинна буде замінити Путіна, залишається все одно частиною влади. Для російського ж населення це має бути людина, яка представляє собою державника». Експерт прокоментував і ймовірність революції або громадянської війни у разі відходу Путіна з посади. «Це ще один міф, який було створено Кремлем, що, мовляв, у Кремлі революція неможлива. Якщо в царській імперії можлива була революція, в Радянському Союзі, то чому вона неможлива в путінській Росії? Також враховуймо, що незабаром 17-й рік, тобто з моменту відомих подій минуло століття. Ось тут їм (керівникам Кремля. - Ред.) треба бути обережними, тому що часто історія виходить на своє коло. До того ж у березні 2018-го відбудуться чергові президентські вибори в Росії. Швидше за все, зміна влади відбудеться в 2018 році. Але якщо вона не відбудеться м'яко, тоді треба розглядати інші сценарії: більш жорсткий, більш грубий і більш кривавий».

За словами політолога, з одного боку, може бути прихід влади в м'якій та скромній формі, що зможе гарантувати Путіну недоторканність у рамках російських кордонів. Тут варто звернути увагу, що Ходорковський пообіцяв Путіну повну недоторканність, про що заявив під час засідання в Лондонському клубі. Так воно склалося, що в Росії є така традиція: Путін обіцяв Єльцину, Єльцин обіцяв Горбачову... Навіть при зміні влади зазвичай все одно намагаються забезпечити безпеку персонального характеру і цілковиту недоторканність фінансових активів, до яких належать нерухомість, бізнес і рахунки.

«Особисто я, - наголошує Микола Давидюк, - бачу трьох кандидатів, які можуть зайти замість Путіна. Це Касьянов, Ходорковський і Медведєв. Також ще можливі кандидати від самого Путіна. Умовно це може бути той самий Собянін. Або хтось із тих, хто в загальному політикумі маловідомий. Усі гадали в 2008 році, що наступником Путіна стане Іванов, а ним став Дмитро Медведєв. Тому Путін може готувати собі наступника. Є така інформація з джерел у Кремлі, що Путін готує операцію «Наступник» на 2024 рік. Але, з огляду на анексію Криму, війни на Донбасі та в Сирії, світові еліти розуміють, що стільки чекати ніхто не хоче. І саме тому особливе значення відводиться виборам 2018 року. Швидше за все, він передасть «естафету» комусь зі своїх або виграє опозиція, після чого почнуться переговори з Путіним. Це, до речі, буде найкращим варіантом, бо все пройде дуже м'яко і в рамках операції «Наступник».

Директор Аналітичного центру «Політика» зазначає, що ймовірність приходу до влади представників силового крила Кремля є надзвичайно низькою. «Я особисто не вірю в цей сценарій. Як на мене, Путін сам цього сценарію побоюється. Для силового блоку, який отримав таку кількість фінансових нагород, як близькі друзі Путіна Тимченко, Ротенберг, з'явиться можливість перерозподілити всі фінансові потоки. Тому прихід будь-кого з представників силового блоку означатиме те, що у Путіна як у колишньої першої особи держави одразу відберуть усе зароблене «непосильною працею». Зміна російської влади, впевнений експерт, означатиме й перегляд питання України, що для Москви є не лише ключовим, а й надзвичайно болючим: «Зміна влади в Кремлі завжди стосувалася трьох основних питань: якою буде зовнішня і внутрішня політика Росії, якою буде співпраця з бізнесом і громадянами та питання України. У разі приходу до влади ставлеників Путіна чи опозиційних діячів тут можливі різні шляхи вирішення українського питання. Зокрема, Ходорковський пропонує сценарій повторного референдуму або створення зони вільної торгівлі, як у Гонконзі. Решта опозиційних політиків пропонують негайне зупинення війни на Донбасі і повернення анексованої території Криму протягом невеликого проміжку часу. Саме тому зміна влади в Кремлі все одно стосуватиметься Української держави».

Володимир ЦибулькоТа навіть якщо ВВП піде зі свого поста і з політики, в російському суспільстві ще довго житимуть за встановленим ним порядком, запевнив АСН експерт Аналітичного центру «Політика» Володимир Цибулько, зазначивши, що в РФ люди вже дуже зомбовані, а модель країни перетворилася на суміш режимів Ірану та Північної Кореї. «Оскільки рівень зомбованості людей зашкалює, інерція путінізму триватиме, - пояснив він. - Це взагалі повна патологія як для європейської свідомості, так і для російської. З одного боку, інформаційна модель північнокорейська, а рівень клерикалізації іранський. Росія приміряла на себе суміш найгірших двох особливостей авторитаризму. При цьому РФ ще залишається навіть не в комуністичній, а в сталіністській парадигмі. Тому вихід у Росії один - цілковитий демонтаж країни, доведення її до конфедеративної системи устрою».

На думку експерта, Україні в такому разі варто почати розвиток формату політичного міжмор'я: «Такий союз буде значним за обсягами економіки, а якщо ще приєднається Туреччина, то союз цих трьох країн буде на пострадянському просторі найбільшим і найпотужнішим утворенням - економічним та військовим. Тому фактично Стара Європа отримає у вигляді щита для себе переформатовану Східну і Центральну Європу. У РФ можуть виникнути внутрішні конфлікти, які можуть вилитися в чергову зовнішню агресію. А отже, в очікуванні переформатування Росії світ має бути у всеозброєнні. Світ має захистити себе від сплесків агресії. З іншого боку, потрібно пропонувати російському населенню в цей період різні форми співпраці. Адже, очевидно, будуть потоки біженців, буде хаос, і в Росії рівень життя впаде до критичного, що й спричинить велику міграцію».

Загроза для України

Віталій БалаПри цьому, зазначають співрозмовники АСН, Україні варто задуматися про розвиток власних успіхів, а не озиратися на події в РФ. Адже справа тут не в окремій фігурі президента - чи то Путіна, чи то Медведєва абощо, - а в населенні самої Росії, яке повністю схвалює агресивну політику керівництва своєї країни. «Путін зараз очолює Росію і перебуває на верхньому плані того, що відбувається. Але куди подіти 80% людей, які підтримують політику Путіна по відношенню до України, починаючи з війни та окупації? - акцентує директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала. - А анексію Криму підтримують 90%, ба навіть більше. То до чого тут Путін? Виникає питання, що робити як мінімум із 70% громадян Російської Федерації. Тому треба усвідомити, що, як уже було сказано розумною людиною, ніякі вони нам не брати, а так собі».

За словами політолога, потрібно змиритися з цим і менше звертати на Росію уваги: «Нам треба було б за ці два роки закласти фундамент, щоб створювати успішну Україну. Що скоріше ми станемо успішною країною, то менше вони впливатимуть на нас, то швидше ми їх зречемося. До речі, лібералізація безвізового режиму, хоча вона, за великим рахунком, є великим міфом і не може бути панацеєю, зараз дуже важлива. Це певна зачіпка, яка наближає нас до Європи. Це було б важливо для нас у контексті віддалення від Росії. Тому буде Путін чи не Путін, тією чи іншою мірою все одно треба усвідомити, що для нас загроза номер один, як для незалежної суверенної держави Україна, це перш за все Російська Федерація загалом, а не її конкретний керівник».

Євгена МагдиЩо ж стосується самої Росії, то, за словами директора Центру суспільних відносин Євгена Магди, ніхто з нинішніх російських опозиціонерів зайняти місце в Кремлі просто не здатний. «Я думаю, що Путін при владі довічно, - зазначив він АСН. - Тому, за старою кремлівською традицією, змінити його зможе той, хто очолюватиме комісію з його поховання. Хто буде цією людиною? Може, Сергій Іванов чи Сергій Шойгу. Але сьогодні це питання не на часі». Євген Магда переконаний, що жоден з нинішніх російських опозиціонерів не здатний зайняти місце в Кремлі. «І безвідносно до російських опозиціонерів скажу ще одну річ: Захід не зацікавлений у розпаді РФ, як у 1991 році Захід не був зацікавлений у розпаді СРСР. Я думаю, що нам не треба створювати собі ілюзії, а треба будувати Україну як ефективну державу», - констатував він.

Експерт вважає, що ймовірний сценарій розпаду або громадянської війни в РФ після зміни правлячого режиму в Росії невигідний жодній зі сторін: ані Україні, ані Заходу, а для демократизації (цей сценарій був би найбільш прийнятним) поки що немає підстав. Крім того, зміна влади в Кремлі не означає припинення воєнних дій на сході України і в Сирії. «Це залежить від того, хто прийде. Але система, яку побудував Путін, така, що більшість імовірних кандидатів не змінюватимуть курс. І підтримка його політики є в Криму, на Донбасі та щодо авантюри в Сирії», - наголосив політолог, зазначивши, що Захід не збирається втручатися в процес зміни влади в Кремлі, адже сприймає Москву як свого стратегічного партнера.

Павло РудяковЯкщо Путін піде з влади, не зміниться нічого, крім прізвища керівника держави, а відносини між Україною та РФ залишаться колишніми, запевнив директор Інформаційно-аналітичного центру «Перспектива» Павло Рудяков. «Росія, як будь-яка країна з колишніх великих, а зараз регіональних сил, має свої інтереси, котрі виходять за рамки її державних кордонів, - пояснив він АСН. - Як Польща, Німеччина та інші країни. Відповідно, політика Росії по відношенню до України і стратегія російсько-українських відносин не зміниться, незважаючи на те, буде Путін при владі або хтось інший».

На думку політолога, в теорії після відходу Путіна був би можливий варіант зміни, якби був перехідний етап, такий, як був за часів Єльцина. «Але гадаю, що такого варіанту російська правляча еліта не допустить. Але не треба з цього робити трагедію. Не треба драматизувати ситуацію. У них є свої інтереси, частина з яких поширюється на наші справи. У нас є наші власні інтереси. Потрібно, щоб ці інтереси, які можуть збігтися, не виходили за рамки якогось конфліктного формату, як було раніше. Раніше знаходилися спільні комерційні інтереси, була гра на ринках, у тому числі й політичних. Тож потрібно шукати шляхи, як повернутися до цього сценарію, незалежно від того, хто буде при владі. Чекати, що замість Путіна прийде якийсь умовний Петров чи Іванов і одразу все зміниться і все буде, як на тарілочці з блакитною облямівкою, не варто», - зробив висновок Павло Рудяков.

Диктатора змінить диктатор?

Василь ВовкТой факт, що в Україні більшість людей не люблять Путіна (і це ще дуже м'яко сказано), є цілком зрозумілим. Проте поки що неясно, хто реально отримає дивіденди від його відходу. У Росії фактично імперська форма правління, і замість Путіна, зазначив екс-начальник Головного слідчого управління СБУ Василь Вовк, прийде інший «цар», і тут потрібно врахувати, що серед російських політиків є люди, налаштовані по відношенню до України та українців ще агресивніше. «Ми дуже багато уваги приділяємо ідеології Путіна, хоча знаємо, що це не є першочерговим, - констатує Василь Вовк. - Є ідеологія імперська, і вона дуже глибоко сидить у росіянах. А з огляду на масштабність та ефективність їхніх ЗМІ, можна відзначити, що ця ідеологія з кожним днем дедалі більше залазить у душі й серця російських громадян. Тому яке значення має Путін? Усі з часом підуть і від влади, і з цього життя. І він, звісно, залишить і влада, і життя, можливо, одночасно. Суть не в його відході. Якщо ми послухаємо російські канали, то побачимо, що в РФ багато таких, хто судить жорсткіше за Путіна, хто налаштований агресивніше за Путіна по відношенню до України (хоча, здавалося б, агресивніше нікуди). Ці люди готові до захоплення земель не тільки до Києва, а й узагалі всієї України. Наприклад, Жириновський і подібні до нього клоуни. Тому я не вважаю, що відхід Путіна якось змінить ситуацію навколо України».

Вовк акцентує увагу на тому, що в разі відходу Путіна доведеться пристосовуватися до нових керівників, бо Росія ще довго сповідуватиме «імперську» форму правління. «Форма правління в Росії - господар країни, якому підпорядковуються всі. Не бачу якихось великих змін, сильного курсу у разі зміни президента РФ. Нам треба забути про те, хто прийде до влади. Головне - пам'ятати, хто агресор, і що він нескоро припинить ним бути», - наголошує експерт. Вовк бачить вихід з ситуації, що склалася, у висуненні ультиматуму бойовикам. Зокрема, вони мають відпустити всіх заручників, яких силоміць утримують. «І друга частина ультиматуму: треба сказати терористам, щоб забиралися з території України. Потім ми оголосимо їх у розшук і будемо шукати. Це краще, аніж продовжувати мишачу метушню з Мінських переговорів. Певна річ, ультиматум не буде виконано. Але це буде позиція держави, країни, яка себе поважає. Також варто подумати над тим, чи треба продовжувати дипломатичні відносини з Росією. Я розумію, що багато питань, не хочу бути некомпетентним, але моя освіта стикається з дипломатичною, і мені здається, що це мало б великий міжнародний резонанс і велику підтримку в українського народу та міжнародної громадськості. І тоді б Росія почала домовлятися й інакше б «заспівала». Це буде потужним важелем впливу», - підсумував Вовк.

Богдана БабичЩо з відходом Путіна від справ проблеми українців не закінчаться, оскільки в РФ фінансово-промислові клани поставлять замість нього іншого диктатора, якого контролюватимуть, зазначила й керівник Інституту практичної політики Богдана Бабич. Тому Україні слід замислитися над тим, як розвивати громади і робити нашу країну успішною. «Основне його оточення нікуди не подінеться, - наголосила політолог. - Що, з'явилися якісь прогресивні сили, які можуть запропонувати інший розвиток Росії? Що може запропонувати Росія, зберігаючи ту верхівку, складно сказати, тому нам треба обирати свій шлях. Може, звичайно, з'явитися мудрий правитель, як у Сінгапурі, і по-диктаторському все зробити. Але це була диктатура новатора-державника, який захотів змінити країну і зробив це силовим методом. Що найцікавіше, він виховав покоління фахівців і передав владу добровільно».

На її думку, для України виходом може стати розвиток громад, коли люди зрозуміють, що потрібно кооперуватися. «Будьмо відвертими. Люди припинили спілкуватися: сусіди одне одного фактично не знають. Приходять ввечері, дивляться телевізор, а раніше були вечірки, посиденьки. Громада працювала як єдиний механізм, - пояснює вона АСН. - А зараз у людей цю комунікацію відібрав телевізор, у нас під'їзди стоять страшні, зате євроремонт у квартирах. І доки ми не почнемо робити ремонти в під'їздах, кооперуючись з нашими сусідами, ми не змінимося. Чи швидко відбудуться такі зміни - питання».

Тим часом зірки...

Хоча у астрологів, і перш за все українських, останнім часом своєрідне табу на інформацію про майбутнє Путіна (принаймні кілька представників цієї професії, з якими автор знайома особисто, говорити про ВВП відмовляються), це зовсім не означає, що зірки мовчать. І незважаючи на те, що найчастіше вони говорять вустами російських астрологів, нічого доброго кремлівському диктатору ці прогнози не обіцяють і зводяться, по суті, до єдиного знаменника: Путін піде (чи його «підуть», що не має значення) максимум у 2017 році , а Росія остаточно зміниться до 2021 року.

Так, за словами Павла Глоби, часом різких змін та потрясінь для Росії стане вже цей рік, причому «влада в Росії буде змушена в 2016 році боротися за виживання в прямому сенсі цього слова, а для Путіна великий ризик стати жертвою палацового перевороту, організованого його оточенням, дедалі більш незадоволеним діями лідера». Що Росія цьогоріч почне докорінну трансформацію, зазначила й відомий європейський астролог Елізабет Тесьє. «Різке погіршення економічної ситуації змусить уряд РФ піти у відставку. Це найнебезпечніший момент для країни, бо майже одночасно з цим свою владу може втратити й президент. Усе це відбувається на тлі посилення хвилювань в окремих регіонах. Результат: Росія може опинитися на порозі битви за владу різних груп еліт, що потягне за собою відділення деяких регіонів, - запевняє пані Тесьє. - Під впливом цих процесів Росія припинить намагатися впливати на Донбас і піде звідти. Однак разом із поверненням контролю України над регіоном там зросте й роль світової спільноти».

Практично солідарний зі своїми російськими та європейськими колегами чи не єдиний український астролог, який говорить про це привселюдно, одесит Влад Росс, відомий своїми досить точними прогнозами. Росс вважає Путіна доленосним кармічним російським правителем, якого скинуть у Рік Верблюда (кожний 32-й рік циклу, за зороастрійським календарем, відбувається повалення людини, котра уособлює владу). Астролог підрахував, що якщо почати відлік з 1999 року, якраз потрапляє цикл затемнення і знову виходить 2017 рік, який, за словами Росса, стане найнебезпечнішим роком для Путіна, бо «самим лише державним переворотом для цієї людини все може не закінчитися - її можуть спробувати усунути фізично». Росія ж обере більш демократичний шлях розвитку, на думку астролога, починаючи з 2021 року, а поки що доведеться шукати той шлях, який буде для України найменш болючим. Але при цьому для нас біда в тому, що, незважаючи на всі бажання забути Росію як страшний сон, зробити це за помахом чарівної палички не вийде - надто міцними виявилися насамперед економічні зв'язки, створені ще за Радянського Союзу між його республіками.