Експерти знайшли вакцину від російської пропаганди

Нинішньої осені, коли школярі сіли за парти, а студенти заповнили аудиторії, голосніше заговорили про ще одну проблему, без вирішення якої, як стверджують експерти, гібридну війну з Росією не виграти. Мова — не просто про методи інформаційної війни як однієї з головних складових гібридної, яку путінські виконавці готували задовго, а про те, що «правильну» позицію вони прищеплювали в уми українців зокрема й через систему освіти. Зрозуміло, що в першу чергу «під своє розуміння світу, історії Київської Русі і місця в ній сучасної Росії» вони міняли гуманітарні науки (ні хімічну формулу, ні фізичні закони не зміниш, та й не впливають вони на історичні процеси), насамперед переписуючи історичні факти і насаджуючи сприйняття російської літератури як чільної.

Міносвіти в курсі

Експерти запевняють, що з цим треба щось робити, до того ж що швидше, то краще. Оскільки система освіти є об'єктом інформаційної агресії з боку РФ точно так само, як і економічна й оборонна галузі. Ще в березні цього року — на міжнародній конференції «Інформація як зброя війни 21 століття — досвід конфлікту 2014—2015 років в Україні для Польщі та Європи», яка проходила у Варшаві, — про це заявив заступник міністра освіти України історик Павло Полянський. «Мова — не лише про боротьбу за тексти підручників з історії або риторику вчителів під час уроків, оскільки в епіцентрі атак прихильників «русского мира» — українська молодь», — пояснив заступник міністра, акцентувавши увагу на тому, що нинішні дії Росії в освітньому просторі логічно вписуються в загальну канву інформаційної агресії, яка спрямована не лише проти України.

Сергій КвітЩоб вийти з цього глухого кута, нам, як вважає міністр освіти і науки Сергій Квіт, потрібно розвивати національно-патріотичне виховання, яке повинно бути в школі, починаючи з першого класу. «Головна ідея концепції такого виховання, — сказав «Аналітичній службі новин» (АСН) Сергій Миронович, — показати нашу історію завдяки внеску українців у різні галузі науки, адже Україна — це високотехнологічна держава, а наші провідні вчені завжди робили вагомий внесок у розвиток фізики , хімії та інших наук». За словами Сергія Квіта, «необхідно виховувати повагу до державних символів, до історії, щоб діти відчували гордість за свою історію. Важливо виховувати і повагу до людей, які порід із тобою. Тому всі речі, прописані в концепції, сучасні і відповідають всім вимогам нашого часу».

В'ячеслав БрюховецькийПро необхідність власного курсу патріотичного виховання для молоді говорить і почесний президент Києво-Могилянської академії В'ячеслав Брюховецький, наголошуючи, що розробляючи його, в жодному разі не можна брати приклад із Росії. «У нас уроків патріотичного виховання немає, але вся система освіти спрямована на патріотичне виховання, — сказав В'ячеслав Степанович «Аналітичній службі новин» (АСН). — Просто уроки патріотичного виховання, як за часів Радянського Союзу, не мають позитивного ефекту, принаймні, очевидного. І тому ми взяли інший курс — все, що у нас викладається, побудовано під таким кутом зору. Це значно ефективніше. Звичайно, проводимо на початку навчального року виступи відомих українців. А Росія сьогодні — фактично фашистська держава, і це передбачає шовіністичну спрямованість їхнього виховання».

Крим і Донбас

В'ячеслав Брюховецький зазначає, що нам треба шукати більш цивілізовані шляхи. Так, «курс історії має бути в першу чергу справедливим, писати на догоду кон'юнктурі неправильно, це взагалі жахливо, що у нас за кожної нової влади змінюється курс історії». Поки Україна отримає перші результати такого виховання, сплине чимало часу. А зараз ми збираємо плоди масштабного плану Путіна щодо захоплення України. Нехай у глобальному плані він і провалився, за окремими напрямами приніс РФ досить відчутний позитив. До речі, якщо на всій території України російські спецслужби намагаються на нас впливати через зомбоящик та Інтернет (про роботу організацій тролів відомо давно), і якщо в тебе голова на плечах, ти аналізуєш, що відбувається насправді і вмієш відділити зерно від полови, фейкова інформація, як правило, не досягає мети. Правда, якщо говорити про Інтернет як про інструмент впливу на уми українців, то в групі ризику насамперед молодь, яка просиджує в соцмережах щодобово.

У Криму ж з приходом «зелених чоловічків» атака на уми молоді ведеться абсолютно відкрито. Як написала в листі до профільного міністерства мама одного зі школярів, «всі предмети, пов'язані з Україною, ліквідували, а підручники надрукували новенькі — російські, до того ж з усіх предметів. У підручниках з історії про Україну залишилася тільки інформація в контексті «антидержавного антиконституційного перевороту». Що сталося з українськими підручниками, ніхто не знає. Кажуть, спочатку їх просто складували в підвалах. Бібліотеки працюють, але літературу видають вибірково. Силовики перевіряють всіх і вся — шукають так звану «екстремістську літературу». Вилучали насамперед все, де була біографія Степана Бандери, збірки віршів українських поетів».

Сергій ЛабазюкЗ Кримом зрозуміло, а от що відбувається на сході країни, дати однозначну оцінку не можна. Приміром, народний депутат Сергій Лабазюк впевнений, що бойові дії у Луганській і Донецькій областях жодним чином не впливають на якість освіти в Україні. «Школи працюватимуть за програмою, затвердженою раніше, — сказав Сергій Лабазюк «Аналітичній службі новин» (АСН). — Сьогодні щораз більше дітей налаштовані патріотично. Вони активно користуються Інтернетом, соцмережами, володіють інформацією і негативно налаштовані стосовно Росії, чітко знаючи, що Росія з нами воює. Це означає, що по відношенню до Росії у дітей буде щораз більше агресії, але це нормально».

Правда, стверджувати, що зазначені події жодним чином не вплинуть на навчання дітей на територіях так званих «ДНР» і «ЛНР», не візьметься ніхто. Хіба що вони зможуть вчитися за українськими програмами онлайн — цей проект Міносвіти вже працює. І нині, запевняють у профільному міністерстві, вже розглядається питання, щоб надати їм право проходити Державну підсумкову атестацію теж дистанційно. «Крім того, ми готові на будь-які кроки, — говорять в МОН, — щоб у Криму завжди зберігалася ментальна освітня політична сила, на яку можна буде спертися в процесі і відразу ж після реоккупації півострова. Не можна допустити, щоб десятки тисяч дітей перебували під впливом російської пропаганди, навпаки: ця молодь повинна формуватися як громадяни України». А поки що кримські і донбаські школярі можуть прикріплятися до шкіл на територіях, підконтрольних Україні, без повного пакета документів.

Заслін для проросійських структур

Проаналізувавши діяльність росіян, яку вони провадили задовго до явного початку війни, і те, що відбувається в Криму і на сході України нині, у Міністерстві освіти вирішили розробити свій план протидії цьому процесу. Днями він був оприлюднений Павлом Полянським, який наголосив, що «особливо активна робота проросійських організацій з уніфікації української освіти з російськими програмами проводилася ще в 2010—2013 роках. Це і повернення до 11-річки, яка сьогодні діє лише в Росії, та ще в Білорусі, й намагання вилучити з курсу історії важливі й знакові для українців теми: голодомор, російсько-українську війну, імена діячів українського культурного і політичного відродження».

Павло ПолянськийТак, концепція літературної освіти, яку ухвалили на той час, нагадує Павло Броніславович, пріоритетною визначала російську літературу. Наразі  ж дії росіян на цьому фронті дещо змінилися: вони, за словами Павла Полянського, «полягають в ідеологічному зомбуванні молоді у тимчасово окупованому Криму та на непідконтрольних Україні територіях Донецької та Луганської областей». У свою чергу, МОН разом із групою молодих вчених-істориків ініціювало випуск двотомника «Революція Гідності. Російська агресія проти України» — своєрідний підручник, один том якого призначений для школярів, а другий — для педагогів.

Відреагували в профільному відомстві і на спроби деяких проросійських структур впливати на школярів. «Ми звернулися до СБУ з проханням уважніше проаналізувати діяльність громадської організації «Русская школа», яку спонсорують «Русский мир», «Русское единство» і «Единая родина», оскільки в документах цих організацій чітко сформульовано їхнє освітнє кредо за лекалами «Русского мира». Але при цьому міністерство жодним чином не впливає на батьків, які хочуть, щоб їхні діти навчалися російською мовою», — каже Павло Полянський, зауважуючи, що підтримувати і розвивати освіту в умовах зовнішньої агресії і війни, коли для цього немає необхідного досвіду, досить складно.

Патріотичне зомбування — не для нас

Олександр Дем'янчукПро те, що нам, щоб вирватися зі щупалець путінського спрута, необхідно розвивати патріотичне виховання, говорять майже всі експерти, з якими поспілкувалася «Аналітична служба новин» (АСН). «У Росії патріотичне виховання побудовано на вірності своєму правителю, на принципах ортодоксального колективізму, — зазначає керівник Інституту громадянської освіти Олександр Дем'янчук. — В Україні дуже міцні індивідуальні традиції та цінності серед населення. Тому українська система патріотичного виховання повинна бути побудована не на любові до своїх правителів, а на любові до своєї Батьківщини. Це суттєва відмінність між патріотичним вихованням в Україні та Росії».

Володимир В'ятровиУ свою чергу, директор Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович вважає, що Україні потрібно розвивати патріотизм європейського зразка. «Сучасна Росія будує свій патріотизм на імперіалізмі. Це шлях в нікуди, — роз'яснює він АСН. — Він не дасть змоги країні нормально розвиватися і стати демократичною державою. Що стосується українського патріотизму, то нам потрібно показувати, що ми є країною свободи, а також виховувати гордість за свою державу».

Олексій БогдановичНасправді той процес, який самі росіяни вважають патріотичним вихованням, має трохи інший вигляд. Так, народний артист України, актор театру імені Івана Франка Олексій Богданович вважає, що в Російській Федерації існує не патріотичне виховання, а патріотичне зомбування, а це — різні речі. «Якщо патріотичне виховання засноване на правдивій інформації, правдивій історії — це одне, а якщо це зомбування на брехні, то його не можна назвати патріотичним вихованням. Рано чи пізно людина це осмислить і виникне внутрішній протест. Обманювати дітей в жодному разі не можна. Треба говорити правду, навіть якщо вона не така солодка, як хотілося б», — роз'яснює Олексій Богданович. За його словами, «треба закріплювати законодавчо, щоб в театрах було більше українських постановок. Потрібно прищеплювати дітям смак до хорошого мистецтва».

Андрій Кокотюха.Що питання освіти нашої молоді, особливо гуманітарної, в умовах російської агресії набувають надзвичайної ваги, згоден і письменник Андрій Кокотюха. Але проблема в тому, зазначає Андрій, що правильної гуманітарної освіти не існує апріорі, тому гуманітарна галузь не має чітко визначених меж або постійних істин і визначень, як, наприклад, галузь природничих або точних наук. «Неправильність є наріжним каменем гуманітарної освіти, — акцентує Кокотюха АСН, — і це означає, що вона постійно в русі, продукує нові смисли. А їх не буде без переосмислення та переробки, а можливо, навіть утилізації старих, віджилих, архаїчних. Зате правильність рівнозначна консервативності, а гуманітарна галузь не сприймає консервативного підходу, він її законсервує і вб'є. Тому я говорив би не про правильну гуманітарну освіту, а про контексти, куди потрібно повернути і в які слід занурити саме українську гуманітарну галузь. Це значить, більше практики, будь-якої, більше свободи, більше творчості».

За словами письменника, багато українців досі сприймають українську культуру як певний вид російської, а під словом «наше» розуміють насамперед російське. Хоча «наше» ментально ближче до європейського. Тому, каже Андрій, «в гуманітарній галузі потрібно навести елементарний порядок і почати просвітницьку роботу — в хорошому сенсі цього слова: зайнятися краєзнавством і популяризацією свого, що більшості людей просто невідомо».

Ще один аспект, зазначає Кокотюха, утопічний: заборонити шкільну програму з літератури як таку, що віджила себе. Школярам і студентам, на його думку, «слід давати не списки літератури, обов'язкової для прочитання. Треба давати перелік авторів, що працювали в той чи той період. І з цього переліку діти мають самостійно вибрати того, хто їм близький. Так ми вийдемо не на примусове читання, а на читання і знання літератури як обов'язкову опцію. Хто не привчений читати, того не привчиш ні батогом, ні пряником, і такі люди є скрізь, були і будуть. У свою чергу, даючи право вибору, ми не змусимо, а заохотимо. І читання, як решта гуманітарних галузей, отримає більше новонавернених».

Спадкоємці Золотої Орди

Олексій АрестовичЩо без патріотичної освіти школярів Україні рухатися нікуди, запевняє і військовий експерт Олексій Арестович. Але головним він вважає той факт, що Україна повинна заявити монополію на спадщину Київської Русі, зокрема і через систему освіти, в якій потрібно кардинально змінити її історичний сегмент. За його словами, при такому розкладі «Росія фактично перетворюється на спадкоємця Золотої Орди, а це для них — катастрофа».

«Якщо ми перехоплюємо монополію на спадщину Київської Русі, насправді і для нас, і для росіян змінюється все, — роз'яснює експерт АСН, — зокрема і ставлення до України і до РФ розвинених держав, які дуже добре пам'ятають, що таке Київська Русь». Як зазначив Арестович, виходячи з цього, стає зрозумілим, якою має бути освіта в умовах російської агресії. Дуже важливий момент — її патріотичне спрямування, але при цьому «потрібно розуміти, що вишиванками нічого не вирішити — треба переписувати, виходячи з історичної справедливості, підручники історії, а в оновлених підручниках має бути чітко прописано, що ми — справжні спадкоємці Київської Русі, а Росія — не більш ніж сателіт Золотої Орди. При цьому ми повинні розуміти, що війну спочатку виграють у головах, а потім в економіці і на полі бою...».

Тому, щоб перемогти у війні за майбутнє, у громадян України необхідно сформувати правильне мислення. «І саме освіта дає змогу формувати це правильне мислення, — говорить експерт. — Але треба визначити, яка система освіти нам потрібна. На кого або що ми орієнтуємося? Яку економіку будуємо? А поки всього цього немає, той хаотичний набір знань, який отримують школярі сьогодні, вирішувати глобальні завдання, які стоять перед країною, не дасть змоги».

Загалом, як бачимо, експерти зазначають, що в школах а) нам без патріотичного виховання не обійтися, б) український патріотизм має розвиватися за європейським зразком, спираючись на індивідуальні традиції, і в) Україні потрібна чесна історія, де будуть правильно розставлені акценти щодо Київської Русі, з якої все ж як країна починалася Україна, а не Московія з її імперськими претензіями на світове панування. Тож міністерським чиновникам від освіти, які вже сказали «а», доведеться не лише говорити «б», але й робити реальні кроки, щоб отримати позитивний результат, якщо озвучені ними реформи — справжні, а не декларативні. Інакше про монополію на спадщину Київської Русі нам залишиться тільки мріяти.