У гуманітарній галузі треба почати просвітницьку роботу

Питання освіти нашої молоді, особливо гуманітарної, в умовах російської агресії набуває надзвичайної важливості. Але проблема в тому, що правильної гуманітарної освіти не існує апріорі, тому гуманітарна галузь не має чітко визначених меж або постійних істин і визначень, як, наприклад, галузь природних або точних наук. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив письменник Андрій Кокотюха.

«Неправильно», за його словами, є наріжним каменем гуманітарної освіти, бо це означає, що вона постійно в русі, продукує нові смисли. А їх не буде без переосмислення та переробки, а можливо, навіть утилізації старих, віджилих, архаїчних. Зате «правильно» рівнозначно «консервативному», а гуманітарна сфера не сприймає консервативного підходу, він її законсервує і вб'є.

«Тому я б говорив не про правильну гуманітарну освіту, а про контексти, в які треба повернути і в які слід занурити саме українську гуманітарну сферу, — зазначив Андрій Кокотюха. — Це значить, більше практики, будь-якої, більше свободи, більше творчості. Перш, свободи від усього радянського, адже за часів СРСР Росія не просто переписувала свою історію так, як того вимагали партійні вожді-диктатори, але і позбавляла суб'єктності культуру й освіту інших «союзних республік». Наприклад, була історія СРСР, а була ще історія Української РСР, зелений підручник російською мовою із зображенням Переяславської Ради, без чого не відбулася б сама Українська РСР, що, до речі, сумна правда».

«Зі мною,  — згадує письменник, — 15 років тому трапився випадок, коли в Німеччині німецькі художники образилися на мене за те, що в публічному виступі я, на їхню думку, заперечував Пушкіна як частину нашої культури. Хоча я сказав, що Пушкін — справді великий поет, творець російської мови і літератури, але для України він нічого не зробив. Тому він значить не більше, ніж інший зарубіжний художник».

За словами Кокотюхи, не тільки іноземці сприймають українську культуру як якийсь вид російської.

«Більшість українців під словом «наше» розуміє, насамперед, російське. Хоча «наше» ментально ближче до європейського. Тому, виходячи з цього, в гуманітарній сфері потрібно навести елементарний порядок і почати просвітницьку роботу — в хорошому сенсі цього слова. Грубо кажучи, зайнятися краєзнавством і популяризацією свого, яке більшості людей просто невідомо. А також пояснювати, чому у нас все так, і дуже важливо наголошувати на  безальтернативності європейського вибору та західництва для України і українців», — зазначив Кокотюха.

Ще один аспект, зазначає письменник, утопічний: заборонити шкільну програму з літератури як таку, що себе зжила. Школярам і студентам, на його думку, «слід давати не списки літератури, обов'язкової для прочитання. Треба давати перелік авторів, що працювали в той чи той період. І з цього переліку діти повинні самостійно вибрати того, хто їм близький. Так ми вийдемо не так на примусове читання, а на читання і знання літератури як обов'язкову опцію. Хто не привчений читати, того не привчиш ні батогом, ні пряником, і такі люди є скрізь, були і будуть. У свою чергу, даючи право вибору, ми не змусимо, а заохотимо. І читання, як решта гуманітарної галузі, отримає більше новонавернених».