Політичну рекламу ведуть у тінь

У країні ще офіційно не розпочалась місцева передвиборча кампанія, а міста і села вже тонуть у рекламі політиків і партій. Проте не унеможливлюємо того, що так триватиме недовго. Дати бій політичній рекламі обіцяють парламентарії — у Верховній Раді вже зареєстровано два законопроекти, якими забороняється (обмежується) політична реклама. Ініціатива, звичайно, реформаторська. Та чи вдасться реалізувати цю реформу і хто від неї виграє?

Тривалі потуги

Ідея заборонити політичну рекламу не нова. Її активне обговорення припадає на початок літа, коли парламент ухвалював закон про місцеві вибори. Передбачалось, що однією з новел виборчого законодавства буде якщо не заборона політичної реклами, то її жорстке регулювання. Довго тривали підкилимні партійні торги. Як наслідок — норма про заборону політреклами з виборчого закону зникла. Та найбільше за збереження політичної реклами ратували товстосуми.

«Окремі законодавчі зміни щодо політичної реклами будуть напрацьовані вже найближчим часом», — запевняв АСН у червні народний депутат Леонід Ємець. І це напрацювання стартувало з… перетягування ковдри, хто ж ці зміни писатиме. Найактивніше цю «ковдру» тягнули на себе представники фракції «Самопоміч».

«Заборонивши політичну рекламу, ми забезпечимо рівні умови боротьби для партій, однаковий доступ до виборця. Адже нині реальніші шанси перемогти на виборах мають не ідеологічні політичні сили, а ті, хто замовить більше політичної реклами в ЗМІ, хто має більше коштів», — вважає голова фракції «Самопоміч» у Верховній Раді Олег Березюк, який у співавторстві з головним радикалом країни Олегом Ляшком на початку серпня зареєстрував законопроект № 2474-а — про повну заборону політичної реклами. — У більшості країн Західної Європи — Франції, Данії, Великобританії, Норвегії, Швейцарії, Німеччині — платну передвиборчу агітацію на телебаченні й радіо повністю заборонено. Таке суворе обмеження покликане передусім бажанням унеможливити надмірний вплив на ЗМІ й результати виборів загалом з боку тих, хто має більші фінансові ресурси, та по суті формування залежності політиків від їхніх спонсорів».

Днями — за № 2474а-1 — було зареєстровано ще один законопроект щодо долі політичної реклами. Його основу напрацьовували медіаексперти. У ньому передусім ідеться не про заборону реклами, а про певне її обмеження. «Наш законопроект є альтернативним до проекту Березюка-Ляшка, які хочуть банально заборонити всю політрекламу. І не пропонують жодних механізмів виходу з кризи «джинси». Ми вважаємо, що така заборона красиво підштовхне ЗМІ до корупції, під руку власника, а політична реклама просто перейде в тінь, витіснивши новини. І потім доведеться цю заборону скасовувати, а ринок — знову вчити азам маркування і прозорості», — зазначає співавтор законопроекту, голова парламентського Комітету у закордонних справах Ганна Гопко.

Романюк ОксанаДепутати пропонують кардинально змінити стандарти політичної реклами і правила її розміщення. Зокрема, в документі йдеться про те, щоб збільшити тривалість політичної реклами з існуючих десяти секунд до двох хвилин. «Вимога до тривалості роликів обов’язково вплине на зміст. У 10—30 секундах неможливо подати змістовну частину, а от у двохвилинних без неї вже ніяк не обійтися. Ми консультувалися щодо цього з багатьма експертами, зокрема з фахівцями з реклами. Спершу взагалі хотіли зробити ролики трихвилинними, але потім усе-таки урізали до двох хвилин, — зазначає на своїй сторінці у «Фейсбуці» виконавчий директор Інституту масової інформації Оксана Романюк. — Я особисто дуже хотіла прописати вимогу, щоб у рекламних роликах обов’язково звучали тези політпрограм. І ми спочатку цю норму таки прописали. Але потім з’ясувалося, що із нового закону про місцеві вибори прибрали зобов’язання подавати передвиборні програми».

Цим законопроектом пропонується вдвічі скоротити кількість політичної реклами на телебаченні і зовсім заборонити на зовнішніх носіях (білбордах). Автори законопроекту наводять суху статистику: за даними «Телекритики», на останніх парламентських виборах політреклама сягала до 50% усього рекламного часу. Глядачі (виборці) були перенасичені її переглядом. Окрім того, політичні партії витрачали колосальні кошти на рекламні ролики. Цифри справді вражають: на парламентських виборах 2014 року політичні партії на піар себе коханих витратили 900 мільйонів гривень. А рекламний бюджет лише одного кандидата в президенти Петра Порошенка в ЗМІ сягнув понад 82 мільйони гривень. Тут варто врахувати, що це — задекларовані офіційно рекламні бюджети. Експерти ж зазначають, що неофіційні — у три-чотири рази вищі.

Але чи дасть цей закон змогу партіям зекономити? Медійники кажуть, що навряд. «Якщо кількість виходу рекламних роликів на ТВ зменшать, але збільшать їхню тривалість, канали фінансово не програють, — роз’яснює один із менеджерів провідного українського каналу. — Немає різниці, що «крутити» чотири рази, 30-секундні ролики чи один раз «міні-фільм» на дві хвилини, — загалом виходимо на одну й ту саму цифру».

«Джинса» моя улюблена

Вікторія СюмарА ось у парламентському Комітеті з питань свободи слова ідею заборони політичної реклами зустріли без ентузіазму. Зокрема голова цього комітету Вікторія Сюмар вважає, що нині Україна не готова до такого радикального кроку. «Ідея хороша. Такі норми справді працюють у багатьох європейських країнах. Та є одне «але». Ми ще не маємо тієї політичної системи і медіаграмотності суспільства, які дали б змогу справді викорінити політичну рекламу. Є ризики, що офіційна заборона політичної реклами просто призведе до зростання кількості «джинси», а саму таку рекламу переведе в тінь», — вважає Сюмар.

Щоправда, законодавці налаштовані боротись і з «джинсою». У законопроекті є норма, яка передбачає, що в новинах не можна виславляти одного кандидата і ігнорувати думку іншого. «Згадки в новинах про кандидатів — лише про кількох одночасно, щоб було порівняння і не було дифірамбів і рукостискань із вдячними землеробами та обіймів із ветеранами. Уперше хочемо запровадити адміністративну відповідальність за приховану рекламу, тобто штраф для фізичних осіб — посадовців ЗМІ», — вказує на законодавчу новелу Романюк. Хоч якщо йдеться про режим «оф-рекордс», депутати сумніваються в реалістичності вимивання «джинси», допоки власниками телеканалів і газет є олігархи — фінансисти політичних партій.

Боротись із політичною рекламою парламентарії планують і через жорстке регламентування правил соціальної реклами. Адже досить часто політики маскують рекламу своєї політсили (власне, себе) саме під «соціалку». «Щоб надалі такого не було, прибираємо із соцреклами назви юридичних осіб, благодійних фондів, партій і імена. Соціальна реклама має бути справжньою», — переконана Оксана Романюк.

Від двору до двору

Олександр ЧерненкоОкремі парламентарії скептично прогнозують, що вже місцеві вибори можуть відбутись за повної офіційної заборони політичної реклами. «Якщо закон буде ухвалено й підписано Президентом до дня закінчення реєстрації кандидатів, то місцеві вибори відбудуться без реклами. А реєстрація кандидатів закінчується в середині вересня», — зазначає АСН народний депутат Олександр Черненко.

Запитаєте, а як же вибори без реклами? Запросто! Не варто плутати рекламу з агітацією. А її парламентарії забороняти аж ніяк не планують. Навпаки, автори законопроектів пропагують ідею, щоб політики активніше займались саме агітацією — ходили від двору до двору і, дивлячись в очі виборцям, знайомили зі своїми партійними програмами, звітували про попередні конкретні досягнення. Мовляв, тоді Україна отримає шанс мати на чолі країни достойних політиків, управлінців, а не просто героїв яскравих «політичних секундних роликів», які є маріонетками в руках товстосумів.