Передвиборча кадриль

До чергових місцевих виборів залишилося трохи більше, ніж півроку. Багато? Це як подивитися, оскільки треба не лише встигнути сподобатися виборцям, а й напрацювати нове законодавство. Більше того, воно має набути чинності, інакше буде чимало плутанини.

Очевидне–неймовірне

Уявімо собі, що виборчий процес, розпочавшись, регулюватиметься старим законом. А десь із середини кампанії раптом набуде чинності новий?! Що тоді робити і самим виборчкомам, і кандидатам, враховуючи те, що нині є підстави вважати, що мажоритарну складову можуть прибрати? Одні ламатимуть голови, як дотримати законності, іншим в авральному режимі доведеться шукати підтримку партій, що обов’язково призведе до корупції.

Ще один чинник – це децентралізація, зміни до Конституції, повноваження, під які обиратиметься місцева влада. Тут теж треба добре подумати, щоб не вийшло так, що люди обирали під одні можливості, а місцева влада отримала інші. Адже це: а) несправедливо і нечесно; б) може поставити питання дочасних місцевих виборів. До речі, вже нині говорять, що перевибори місцевої влади можливі у 2017 році.

Закон як дишло?

Процес удосконалення законодавства щодо місцевих виборів уже зрушив з місця. Принаймні у Раді створена робоча група за участю депутатів, експертів, представників міжнародних інститутів для напрацювання нових правил. На офіційному сайті ВР з’явилася помітка: «Увага! Остання подія — Редакція відбудеться 26.04.2015». І голова ВР Володимир Гройсман не раз наголошував: новий закон має бути напрацьований і зареєстрований у парламенті до кінця квітня цього року, а вже у травні проголосований. А під час підбиття підсумків діяльності восьмої Ради Гройсман зазначив: «Є думка, щоб апробовувати систему на місцевих виборах, а потім запроваджувати точно таку саму на парламентських виборах. Думаю, в цьому є сенс. Головне, щоб зробити систему відкритих списків».

Своє бачення необхідних змін презентували як представники громадськості, так і експертних кіл. Їх думки було озвучено під час «круглого столу» на тему «Реформа законодавства про місцеві вибори», проведеного Комітетом з питань правової політики та правосуддя. Єдиного бачення правил місцевих виборів не було, а пропозиції лунали часто діаметрально протилежні. Якщо дуже стисло, то одні наполягали на збереженні мажоритарної складової, оскільки місцеві очільники – це управлінці, а не партократи. Інші ж переконували, що чиста пропорційна система – це наше все, бо розвиватиме партії, зніме корупційну складову тощо.

Зараз є обіцянка, що всі пропозиції буде опрацьовано Комітетом з питань правової політики та правосуддя, потім напрацювання будуть подані на розгляд Експертної групи з питань підготовки законопроекту про місцеві вибори, а в подальшому вони будуть використані в законотворчому процесі. Як поєднати несумісне, поки важко зрозуміти. Можливо, цього й не буде.

Є інформація, ніби цього вже не потрібно робити, оскільки в Адміністрації Президента активно готують свій законопроект. Офіційної інформації про ініціативу Банкової немає. Та є люди, які «не для преси» розповіли: законопроект бачили на власні очі. Він майже готовий. Там чиста пропорційна система з відкритими списками. І найближчим часом проект буде внесено в парламент за підписом групи народних депутатів.

Розвідка боєм

Зрозуміло сьогодні єдине – є політична воля ввести саме пропорційну систему на місцевих виборах. Про це свідчить і активізація партій – як малих, так і «брендових». Зокрема, на місцях тим, хто планує взяти участь у кампанії, рекомендують забути про «мажоритарку». А парламентські політичні сили уже щосили нагадують виборцю про себе.

Так, Блок Петра Порошенка до назви фракцій додає «Солідарність». Рейтинги партії Президента, за даними соціологів, залишаються найвищими, приблизно 13-14%, тоді як у Президента – приблизно 16%. І відрив від конкурентів нині доволі суттєвий. «УДАР», який не має окремої фракції в Раді-8, скоріше за все, головну ставку робитиме на членство в блоці Порошенка, а також – на активність Віталія Кличка як мера Києва.

«Самопоміч», рейтинги якої за різними даними від 7 до 13%, схоже, й надалі намагатиметься ставитиме на технологію, яка дала їй змогу пройти в парламент. Тобто гратиме на захопленні Львовом. Ціль – електорат Київської області й Галичини. А також результативні «бої» на Волині, Чернігівщині, Житомирщині.

«Батьківщина», чиї рейтинги доволі низькі, боротиметься за голоси центральної України. Поки серед козирів має захоплення мужністю і витримкою Надії Савченко. Та на місцевих виборах потрібно більше. Соратники Юлії Тимошенко традиційно активно використовуватимуть соціальне невдоволення, бюджетні новації. Вже до літа в центрі активної кампанії буде сама Юлія Володимирівна.

«Народний фронт» теж нині не може похвалитися високою підтримкою. А скористатися грою на темі соціальних стандартів і рівня життя не вийде. Лідер «фронтовиків» Арсеній Яценюк – прем’єр, тобто відповідальний за «затягування пасків». На що ставитимуть? Певно, на обіцянки проведення кардинальних реформ, підкріплені заявами лідера своєї партії як голови уряду. Їм буде нелегко. На результативність розраховують на Галичині, Буковині й на Волині.

Чи не найактивніші у роботі щодо рейтингів – радикали Олега Ляшка. Вони послуговуються усіма напрацюваннями піарників: то про загрозу життю і здоров’ю лідера заявляють, то кажуть, що з коаліції вийдуть, то розглядають можливість свого лідера на Івана Петровича змінити – красеня-пса. Основні цілі у Радикальної партії Олега Ляшка – це Сумщина, Чернігівщина й Полтавщина.

Опозиційний блок, рейтинги якого потихеньку зростають, продовжує думати над своїм переформатуванням у політичну силу. Нагадаємо, про це Сергій Льовочкін казав журналістам ще у перші дні після виборів Ради восьмого скликання. Раніше йшлося про те, що цей політичний проект може називатися «Відродження», що Льовочкін спростував. Та «не для преси» стверджують, що ця назва планувалася. Сьогодні ж доводиться вигадувати нову, хоч цілком імовірно, що партія називатиметься, як і фракція, – «Опозиційний блок». Електоральне поле – південь і схід країни.

Та буде й «Відродження». Уже створена депутатська група з такою назвою, співголовами якої стали Віталій Хомутиннік і Валерій Писаренко. До неї приєднався і Євген Геллер.  Кажуть, що створюється цей проект людьми Ігоря Коломойського в піку Оппоблоку та Льовочкіну. Ціль – електорат Дніпропетровщини, сходу України. За іншою версією, Андрій Портнов у власні ігри грається, хоч є інсайд, що Валерій Писаренко, якого раніше називали членом групи Портнова, уже не в ній, бо «побиті горшки».

«АСН» поцікавилась у Хомутинніка, що ж це за проект. Інформація про партійні амбіції отримала підтвердження. На запитання, чи буде це прототип Партії регіонів, до якої увійдуть її «уламки», Хомутиннік чітко не відповів, лише сказав: партія буде всеукраїнською. Що ж до чуток, буцімто проект фінансується Ігорем Коломойським, Хомутиннік стверджує: це не так. «Коломойський нічого не фінансує. У нас достатньо своїх ресурсів і зароблених грошей для того, щоб працювати. Членів партії – у тому числі. На сьогоднішній день це невеликі видатки, щоб залучати когось до цього процесу», – переконував він.

Народні депутати Сергій Лещенко і Мустафа Наєм, кажуть, теж скоро можуть стати лідерами нового політичного проекту. Чи так це –достеменно невідомо. Говорять про створення ще й інших партійних проектів. Наприклад, про можливість народження такої собі партії комбатів. Та чи реально це? Адже сьогодні комбати вже є обличчями різних політичних сил із різними поглядами. Це був би штучний проект, хоч і яскравий. Та створення багатьох партійних проектів поки призупинене, оскільки або потенційний інвестор дезорієнтований, або просто немає грошей.

Отже бачимо, що підготовка до 25 жовтня 2015 року йде повним ходом. І правила проведення місцевих виборів не тільки формуються, а й потихеньку апробуються. Місцеві вибори-2015 обіцяють бути цікавими.