Коли в будинку з'являється маленьке кошеня, власнику необхідно забезпечити належний догляд
Що потрібно придба....
Архів
Повернутись назад
22 Червня 2015
22 Червня
Інтерв'ю09:35
Політика
Андрій Магера
Интервью
Андрій Магера: Краще обрати менше зло Парламент ухвалив у першому читанні одну з чотирьох законодавчих ініціатив щодо змін правил проведення місцевих виборів. Обіцяно, що з прийняттям законопроекту №2831-3 Україна перейде до виборів за відкритими партійними списками без підкупу і адмінресурсу. Але експерти серйозно критикують документ, стверджуючи, що краще за старим законом йти, ніж за цим. Про те, що насправді пропонується у законопроекті і які правила можуть бути використані на виборах у жовтні, у інтерв'ю «Аналітичній Службі Новин» (АСН) розповів заступник голови Центральної виборчої комісії України Андрій Магера. – Верховною Радою прийнято за основу законопроект про місцеві вибори №2831-3. Ним, зокрема, пропонується обирати депутатів ВР Криму, обласних, районних, міських, районних у містах рад – за пропорційною виборчою системою з преференціями. Як ви оцінюєте цю ініціативу? – Спершу варто згадати, що протягом останніх десяти років гірших виборів, ніж чергові місцеві 2010 року в країні не було. Основною причиною цього був чинний сьогодні закон про місцеві вибори. І важливо, щоб нове законодавство було кращим. Чи є таким прийнятий за основу законопроект? Щоб відповісти, варто проаналізувати основні окремі положення. Зокрема, ним передбачено повернення до блоків місцевих організацій політичних партій. Це, на моє переконання, крок назад у розвитку виборчого законодавства. Також запроваджується так звана «пропорційна» виборча система на виборах усіх місцевих рад, крім сільських і селищних. Але чи є ця система пропорційною – це окреме питання. На мою думку – лише за назвою. – За назвою? Тобто немає переходу до обіцяних відкритих партійних списків? – Якщо проаналізувати текст законопроекту, то бачимо, що пропорційності як такої там немає. Адже вона не буває у вигляді списку з одного чи двох кандидатів. Пропорційна система з відкритими списками, тобто з преференціями, зазвичай передбачає наявність закритого загальнотериторіального списку. І – відкритих регіональних списків. А тут ми маємо широко розрекламований, начебто відкритий територіальний список, але з територіальними округами, які за сутністю є мажоритарними. У виборця буде можливість обирати того чи іншого кандидата від різних організацій політичних партій, надаючи комусь одному перевагу. Та навіть якщо 99% виборців віддадуть перевагу кандидату «А», це зовсім не означатиме, що він здобуває мандат у цьому окрузі. Адже якщо його місцева організація політичної партії не проходить, не долає бар’єр у 5%, або блок – 7%, мандата він не отримає. Натомість «переможцем» може стати той, хто посів 2-е чи 3-тє місце – з мізерним відсотком голосів. – Тобто лідер виборчих перегонів може бути аутсайдером і навпаки? – Так. І питання: ось як пояснити людям такі вибори? Де тут демократія? Де воля народу? Ця виборча система – маніпулятивного характеру. Вона до пропорційності не має жодного відношення На мою думку, ця виборча система – маніпулятивного характеру. Вона до пропорційності не має жодного відношення. – Вона мажоритарна? – І тут не все просто. Мажоритарна система, за всіх її мінусів, – чесна до виборців. Адже у окрузі завжди обирається щонайменше один депутат. Їх може бути й більше, якщо це багатомандатна мажоритарна виборча система. А цього немає у запропонованому законопроекті. – У пояснювальній записці до законопроекту сказано, що мета цієї системи – усунення як підкупу виборців, так і використання адміністративного ресурсу. – Я до цього ставлюся дуже скептично. Адже кожен із кандидатів, який боротиметься на територіальному виборчому окрузі, буде всіма способами намагатися отримати максимальний результат. У хід може піти все. І підкуп, і адмінресурс. – Багато сказано також про стимул розвитку партій завдяки новим правилам і відсутності самовисування. Це так? – Цим законопроектом монополізується право місцевих організацій партій на висунення кандидатів у місцеві ради, органи місцевого самоврядування, які до держави прямого відношення не мають. Натомість політичні партії (загальнонаціонального статусу) мають свої місцеві організації в певних адміністративно-територіальних одиницях. Питання: з якого це дива місцеві організації монополізують право висування кандидатів до представницьких органів місцевого самоврядування? Чому немає альтернативного механізму через список висунення незалежних кандидатів? – Як це – список незалежних кандидатів? – Наприклад, є люди – прихильники, скажімо, певної загальноміської ідеї, які не хочуть вступати до партій, мати до них якесь відношення. Вони домовилися і склали список. І пішли на вибори. – Але ж так багато сказано про пошук ефективної моделі виборчої системи на місцевих виборах, яка би відображала електоральні настрої громади, забезпечувала зв'язок обраних депутатів із виборцями, але водночас сприяла партійному будівництву, розвитку місцевих осередків політичних партій?.. – Це різні речі. Якщо ми хочемо, щоб місцеві ради замість питання благоустрою території, вивезення сміття, порядку у парках займалися питаннями НАТО, Митного союзу, двох державних мов – будь ласка, приймайте чисту пропорційну систему. Монополізуйте це все право за партіями. Але щоб потім не було здивування, чому місцеві ради не займаються тим, чим повинні. Місцеві ради за визначенням не є такими заполітизованими структурами, як парламент. Їм не потрібно формувати коаліцію і створювати уряд. Їхнє завдання – максимально ефективно представляти інтереси громади. – Що скажете про встановлений у законопроекті прохідний бар’єр? – Важко зрозуміти, чому так різко піднімається виборчий бар’єр до місцевих рад від 3% до 5%. І це при тому, що, на відміну від парламенту, де обирається одразу 450 депутатів, де є широкий представницький склад законодавчого органу, до місцевих рад пропонується обирати від 10-ти до 80-ти депутатів. Є певна математична залежність під час виборчої інженерії: чим менша кількість депутатів обирається до складу відповідної місцевої ради, тим менша репрезентативність, представництво виборців депутатами у відповідній раді. Зверніть увагу. Коли пропонується обирати всі без винятку місцеві ради (за винятком сільських і селищних) за цією так званою «пропорційною системою з відкритими списками», то варто пам’ятати, що є такі маленькі міста, як Угнів (Львівська область,Сокальський район - авт.). У ньому всього 740 виборців. За цим законопроектом, для цього міста має обиратися усього-на-всього 12 депутатів. Тепер рахуємо, скільки потрібно партії голосів, щоб провести хоча б одного депутата. Сто ділимо на дванадцять, отримуємо 8,33. Виявляється, фактичний бар’єр буде не 5%, а вищим. Схожою ситуація може бути відносно міста Белз, де 1634 виборці, і там обиратиметься лише 14 депутатів. І таких міст, з маленькою кількістю виборців, в Україні дуже багато. – Зачекайте, але ж це ніби німецька система? – Ця система до німецької жодного відношення не має. – Чому? – Тому що німецька система, зокрема та, що застосовується на виборах до Бундестагу, передбачає, по-перше, змішану виборчу систему. Тобто обрання частини депутатів за мажоритарною, а частини – за пропорційною системою. Існує певний прохідний бар’єр для політичних партій, які висувають кандидатів за пропорційною системою. Це 5%. Але це парламент, а не представницький орган місцевого самоврядування. Ще один момент. Там партія, яка навіть не долає п’ятивідсотковий бар’єр, бере участь у розподілі депутатських мандатів, якщо вона здобуває принаймні три мажоритарні мандати. – Раніше говорили, що вищий прохідний бар’єр встановити вимагає Європа… – Ні. Це неправда. Країни по-різному до цього підходять. Наприклад, Ізраїль, який застосовує чисту пропорційну систему на виборах до Кнесету, до парламенту, має виборчий бар’єр у 2%. Не кажу, що це хороший бар’єр для парламенту. Як на мене – він занизький. Світова практика свідчить, що оптимальний – це 3-4%. – Є держави, які взагалі прохідного бар’єру не встановлюють? – Є. У Європі це Королівство Нідерландів. Там обирається 150 депутатів парламенту. Але щоб партія провела хоча б одного свого кандидата, вона повинна набрати певну кількість голосів виборців. Це десь 0,67% для партії на одного депутата. Але встановлення бар’єру до представницького органу самоврядування у мене викликає як мінімум здивування. Якщо говорити про здорову пропорційну систему до місцевих рад, то я категорично проти законодавчо закріпленого бар’єру. Там бар’єр має бути фактичний. Десь такий, як у Нідерландах. Умовно кажучи, якщо до міської ради обирається 80 депутатів, то місцева організація партії має набрати одну цілу двадцять п’ять сотих відсотка голосів виборців, аби провести принаймні одного депутата. Саме відсутність законодавчого бар’єру дозволить розширити базу підтримки міської ради своїми виборцями. Буде більша кількість членів громади представлена своїми депутатами. Така міська рада є легітимнішою. Вона краще відображатиме інтереси виборців. – Заплановано і скорочення депутатського корпусу. Ніби це дозволить поліпшити якісно склад рад та зекономити кошти. Ви що думаєте про це? – Скептично ставлюся до ідеї різкого скорочення кількості загального складу депутатів місцевих рад. – Чому? – Причин кілька. Чим менша кількість депутатів у складі місцевої ради, тим більший ризик, що виборці, члени відповідної територіальної громади, будуть суттєво недопредставлені. Також таке скорочення жодною мірою не зекономить і копійки відповідного місцевого бюджету. Політики, які просувають цю ідею, чомусь забувають пояснювати в публічній площині, на політичних ток-шоу, що депутати місцевих рад працюють на безоплатній основі. На платній – лише голови та їхні заступники, кількість яких не зміниться від зменшення загального складу місцевих рад. Другий момент. Місцеві ради працюють у сесійному режимі не лише у вигляді пленарних засідань. Є ще відповідні постійні комісії, які попередньо готують проекти рішень для розгляду на пленарному засіданні відповідної місцевої ради. І тут можуть бути серйозні труднощі з утворенням не те що семи чи десяти постійних комісій, але й трьох чи чотирьох. Щоб не вийшло так, що одна людина муситиме працювати одразу у кількох комісіях. Зрозуміло, який це матиме вплив на якість роботи відповідної місцевої ради… Трете. Скорочення, м’яко кажучи, не сприятиме боротьбі з корупцією на місцевому рівні. От скажіть мені, що легше: схилити на свій бік за допомогою грошей дванадцять чи шістдесят осіб? Відповідь очевидна. – Суттєвими плюсами цього законопроекту називали простоту процедури голосування. А також виконання коаліційної угоди. Це так? – Коли говорять про те, чи буде виборцю зручно голосувати, виникає зустрічне запитання: а виборця про це хтось запитував? Коли обирався склад ВРУ у 2014 році, чомусь жодна із шести політичних партій, які пройшли до парламенту за пропорційною частиною, не обіцяла у своїй передвиборній програмі змінювати закон про місцеві вибори на пропорційній основі з відкритими списками. Жодна! І навіщо це було записувати до коаліційної угоди? Навіщо абсолютизувати значення і роль коаліційної угоди як незмінного документа, фактично прирівнявши її до Біблії? Ідеальних виборчих систем не існує. Але, для прикладу, мажоритарна система, яку у нас в Україні не критикує хіба лінивий, чудово існує у Великобританії, у Сполучених Штатах Америки, у Франції і у багатьох інших державах світу. І це не тому, що вона там якась унікальна. Будь-яка виборча система, написана для України і, уявімо, експортована у ті країни – там чудово запрацює. Знаєте, чому? Рівень політичної правової культури вищий, набагато вищий. А також – розвинуті політичні партії. – Говорилося про уникнення великої кількості зіпсованих бюлетенів… Політики зіткнуться з таким явищем, як у назві твору Оноре де Бальзака – «Втрачені ілюзії» – Не треба розглядати виборця, ніби він несповна розуму чи недалека людина. До слова, виборець значно розумніший за багатьох політиків. Повірте, він дуже багато розуміє і знає. А, судячи з усіх останніх подій, він обов’язково робитиме для себе висновки. І політики зіткнуться з таким явищем, як у назві твору Оноре де Бальзака – «Втрачені ілюзії»… Коли говорять, що виборець не здатен заповнити бюлетень, варто згадати, як голосували раніше. Починаючи з радянських часів потрібно було викреслити усіх, крім одного кандидата – це так зване негативне голосування. Пізніше перейшли до позитивного голосування – проставлення позначки навпроти прізвища. Виборці розібралися. Жодних проблем. У проектах Федорука (2831-1) і Парубія (2831-2), які не пройшли, було передбачено застосування трафарету для голосування за пропорційною частиною. Тут нічого теж поганого нема. Виборці можуть згадати, як вони адресували листи у часи, коли не було інтернету, заповнювали поштовий індекс, прописували цифри на конверті чи листівці. Пропонувався точно такий самий механізм заповнення цифр у бюлетені. Що складного? Це перебільшення, які свідомо вкидалися противниками, опонентами прогресивних новел. – Уже за два тижні документ має бути винесено до зали для прийняття у другому читанні й у цілому. Чи можна щось суттєво змінити на краще? – Думаю, це зробити нереально. У режимі другого читання законодавець має право вносити пропозиції і поправки, які стосуються, наприклад, кількості депутатів, окремих норм процедурного характеру. А норми відносно виборчої системи, прохідного бар’єру залишаться незмінними. – Але хоч щось позитивне є у законопроекті 2831-3? – Є один невеликий, але позитив. Це те, що передбачено обрання міських голів у містах із населенням 90 тисяч виборців і більше за мажоритарною системою умовно абсолютної більшості. – Це так звані два тури на виборах мерів? – Так. Це така виборча система, яка дозволяє обрати міського голову, коли за нього подали голоси понад 50% виборців, які взяли участь у голосуванні. Якщо ж голосів менше – призначається повторне голосування щодо двох кандидатів, які набрали найбільше голосів. Натомість є ще один механізм, коли повторне голосування не призначається, якщо перший кандидат не отримав понад 50%. Він стає міським головою у тому разі, якщо його відрив від другого кандидата більший аніж 20%. Та я був і залишаюся категоричним прихильником обрання і сільських, і селищних, і всіх міських голів виключно за мажоритарною системою абсолютної більшості. Щоб у нас не обиралися представники відповідних громад меншістю. Вони повинні представляти інтереси всієї громади і мати від неї представницький мандат.Голова – він не лише спікер місцевої ради, а своєрідний «міні-президент» громади. – До другого читання два тури не зникнуть? – Думаю, ні. Ця норма є однією із серцевин самого законопроекту. – Спікер ВР Володимир Гройсман колись говорив, що це законодавство буде перенесене на парламентське… – Не дай Боже! Якщо пам’ятаєте, однією з вимог Революції Гідності було прийняття ВРУ нового закону про парламентські вибори на пропорційній основі з відкритими списками. І у мене виникає іноді думка, чи не є це вишуканим способом дискредитації прогресивної ідеї пропорційної виборчої системи зі преференціями, яку Верховна Рада давно мала би прийняти для парламентських виборів. Ніхто ж не розбиратиметься, що у прийнятому за основу законопроекті про місцеві вибори пропорційності взагалі ніде нема. Навіть духу її нема. Тільки назва. – Але загалом що краще – чинний закон чи проект Попова-Денисенка? – Ви мене заганяєте у безвихідь. Вони обидва мають суттєві вади. Я ніколи б не думав, що постане питання вибору на користь чинного закону. Місяць тому я б не міг повірити, що таке скажу. Та все ж менше зло – застосовувати на виборах 25 жовтня чинний закон. Причина тільки одна – він вже зрозумілий для всіх. Відомі всі його маленькі позитиви і серйозні недоліки. Є напрацьована і давно зрозуміла усім нормативна база Центральної виборчої комісії. Є судова практика. Зрештою не треба забувати, що найбільш одіозні норми чинного закону вже були усунуті. Якщо залишиться чинний закон про місцеві вибори, то це буде не найкращий варіант. Але рух до прийняття закону про парламентські вибори на якісно новій основі не буде зупинений. – Чи може бути наслідком скасування місцевих виборів 25 жовтня 2015 року? – Ні. Негативна практика, яка мала місце у роботі парламенту минулого скликання, коли вони перенесли місцеві вибори з весни на осінь 2010 року, є ганебною. Вона не може бути застосована зараз. Час проведення чергових місцевих виборів визначається, виходячи з положень чинної Конституції. – Це стосується також і виборів у великих містах? Зокрема, у Києві, Львові? – Скасування виборів у окремих місцевостях бути не може. За одним винятком: якщо ці місцевості – окуповані території.
Андрій Магера: Краще обрати менше зло Парламент ухвалив у першому читанні одну з чотирьох законодавчих ініціатив щодо змін правил проведення місцевих виборів. Обіцяно, що з прийняттям законопроекту №2831-3 Україна перейде до виборів за відкритими партійними списками без підкупу і адмінресурсу. Але експерти серйозно критикують документ, стверджуючи, що краще за старим законом йти, ніж за цим. Про те, що насправді пропонується у законопроекті і які правила можуть бути використані на виборах у жовтні, у інтерв'ю «Аналітичній Службі Новин» (АСН) розповів заступник голови Центральної виборчої комісії України Андрій Магера. – Верховною Радою прийнято за основу законопроект про місцеві вибори №2831-3. Ним, зокрема, пропонується обирати депутатів ВР Криму, обласних, районних, міських, районних у містах рад – за пропорційною виборчою системою з преференціями. Як ви оцінюєте цю ініціативу? – Спершу варто згадати, що протягом останніх десяти років гірших виборів, ніж чергові місцеві 2010 року в країні не було. Основною причиною цього був чинний сьогодні закон про місцеві вибори. І важливо, щоб нове законодавство було кращим. Чи є таким прийнятий за основу законопроект? Щоб відповісти, варто проаналізувати основні окремі положення. Зокрема, ним передбачено повернення до блоків місцевих організацій політичних партій. Це, на моє переконання, крок назад у розвитку виборчого законодавства. Також запроваджується так звана «пропорційна» виборча система на виборах усіх місцевих рад, крім сільських і селищних. Але чи є ця система пропорційною – це окреме питання. На мою думку – лише за назвою. – За назвою? Тобто немає переходу до обіцяних відкритих партійних списків? – Якщо проаналізувати текст законопроекту, то бачимо, що пропорційності як такої там немає. Адже вона не буває у вигляді списку з одного чи двох кандидатів. Пропорційна система з відкритими списками, тобто з преференціями, зазвичай передбачає наявність закритого загальнотериторіального списку. І – відкритих регіональних списків. А тут ми маємо широко розрекламований, начебто відкритий територіальний список, але з територіальними округами, які за сутністю є мажоритарними. У виборця буде можливість обирати того чи іншого кандидата від різних організацій політичних партій, надаючи комусь одному перевагу. Та навіть якщо 99% виборців віддадуть перевагу кандидату «А», це зовсім не означатиме, що він здобуває мандат у цьому окрузі. Адже якщо його місцева організація політичної партії не проходить, не долає бар’єр у 5%, або блок – 7%, мандата він не отримає. Натомість «переможцем» може стати той, хто посів 2-е чи 3-тє місце – з мізерним відсотком голосів. – Тобто лідер виборчих перегонів може бути аутсайдером і навпаки? – Так. І питання: ось як пояснити людям такі вибори? Де тут демократія? Де воля народу? Ця виборча система – маніпулятивного характеру. Вона до пропорційності не має жодного відношення На мою думку, ця виборча система – маніпулятивного характеру. Вона до пропорційності не має жодного відношення. – Вона мажоритарна? – І тут не все просто. Мажоритарна система, за всіх її мінусів, – чесна до виборців. Адже у окрузі завжди обирається щонайменше один депутат. Їх може бути й більше, якщо це багатомандатна мажоритарна виборча система. А цього немає у запропонованому законопроекті. – У пояснювальній записці до законопроекту сказано, що мета цієї системи – усунення як підкупу виборців, так і використання адміністративного ресурсу. – Я до цього ставлюся дуже скептично. Адже кожен із кандидатів, який боротиметься на територіальному виборчому окрузі, буде всіма способами намагатися отримати максимальний результат. У хід може піти все. І підкуп, і адмінресурс. – Багато сказано також про стимул розвитку партій завдяки новим правилам і відсутності самовисування. Це так? – Цим законопроектом монополізується право місцевих організацій партій на висунення кандидатів у місцеві ради, органи місцевого самоврядування, які до держави прямого відношення не мають. Натомість політичні партії (загальнонаціонального статусу) мають свої місцеві організації в певних адміністративно-територіальних одиницях. Питання: з якого це дива місцеві організації монополізують право висування кандидатів до представницьких органів місцевого самоврядування? Чому немає альтернативного механізму через список висунення незалежних кандидатів? – Як це – список незалежних кандидатів? – Наприклад, є люди – прихильники, скажімо, певної загальноміської ідеї, які не хочуть вступати до партій, мати до них якесь відношення. Вони домовилися і склали список. І пішли на вибори. – Але ж так багато сказано про пошук ефективної моделі виборчої системи на місцевих виборах, яка би відображала електоральні настрої громади, забезпечувала зв'язок обраних депутатів із виборцями, але водночас сприяла партійному будівництву, розвитку місцевих осередків політичних партій?.. – Це різні речі. Якщо ми хочемо, щоб місцеві ради замість питання благоустрою території, вивезення сміття, порядку у парках займалися питаннями НАТО, Митного союзу, двох державних мов – будь ласка, приймайте чисту пропорційну систему. Монополізуйте це все право за партіями. Але щоб потім не було здивування, чому місцеві ради не займаються тим, чим повинні. Місцеві ради за визначенням не є такими заполітизованими структурами, як парламент. Їм не потрібно формувати коаліцію і створювати уряд. Їхнє завдання – максимально ефективно представляти інтереси громади. – Що скажете про встановлений у законопроекті прохідний бар’єр? – Важко зрозуміти, чому так різко піднімається виборчий бар’єр до місцевих рад від 3% до 5%. І це при тому, що, на відміну від парламенту, де обирається одразу 450 депутатів, де є широкий представницький склад законодавчого органу, до місцевих рад пропонується обирати від 10-ти до 80-ти депутатів. Є певна математична залежність під час виборчої інженерії: чим менша кількість депутатів обирається до складу відповідної місцевої ради, тим менша репрезентативність, представництво виборців депутатами у відповідній раді. Зверніть увагу. Коли пропонується обирати всі без винятку місцеві ради (за винятком сільських і селищних) за цією так званою «пропорційною системою з відкритими списками», то варто пам’ятати, що є такі маленькі міста, як Угнів (Львівська область,Сокальський район - авт.). У ньому всього 740 виборців. За цим законопроектом, для цього міста має обиратися усього-на-всього 12 депутатів. Тепер рахуємо, скільки потрібно партії голосів, щоб провести хоча б одного депутата. Сто ділимо на дванадцять, отримуємо 8,33. Виявляється, фактичний бар’єр буде не 5%, а вищим. Схожою ситуація може бути відносно міста Белз, де 1634 виборці, і там обиратиметься лише 14 депутатів. І таких міст, з маленькою кількістю виборців, в Україні дуже багато. – Зачекайте, але ж це ніби німецька система? – Ця система до німецької жодного відношення не має. – Чому? – Тому що німецька система, зокрема та, що застосовується на виборах до Бундестагу, передбачає, по-перше, змішану виборчу систему. Тобто обрання частини депутатів за мажоритарною, а частини – за пропорційною системою. Існує певний прохідний бар’єр для політичних партій, які висувають кандидатів за пропорційною системою. Це 5%. Але це парламент, а не представницький орган місцевого самоврядування. Ще один момент. Там партія, яка навіть не долає п’ятивідсотковий бар’єр, бере участь у розподілі депутатських мандатів, якщо вона здобуває принаймні три мажоритарні мандати. – Раніше говорили, що вищий прохідний бар’єр встановити вимагає Європа… – Ні. Це неправда. Країни по-різному до цього підходять. Наприклад, Ізраїль, який застосовує чисту пропорційну систему на виборах до Кнесету, до парламенту, має виборчий бар’єр у 2%. Не кажу, що це хороший бар’єр для парламенту. Як на мене – він занизький. Світова практика свідчить, що оптимальний – це 3-4%. – Є держави, які взагалі прохідного бар’єру не встановлюють? – Є. У Європі це Королівство Нідерландів. Там обирається 150 депутатів парламенту. Але щоб партія провела хоча б одного свого кандидата, вона повинна набрати певну кількість голосів виборців. Це десь 0,67% для партії на одного депутата. Але встановлення бар’єру до представницького органу самоврядування у мене викликає як мінімум здивування. Якщо говорити про здорову пропорційну систему до місцевих рад, то я категорично проти законодавчо закріпленого бар’єру. Там бар’єр має бути фактичний. Десь такий, як у Нідерландах. Умовно кажучи, якщо до міської ради обирається 80 депутатів, то місцева організація партії має набрати одну цілу двадцять п’ять сотих відсотка голосів виборців, аби провести принаймні одного депутата. Саме відсутність законодавчого бар’єру дозволить розширити базу підтримки міської ради своїми виборцями. Буде більша кількість членів громади представлена своїми депутатами. Така міська рада є легітимнішою. Вона краще відображатиме інтереси виборців. – Заплановано і скорочення депутатського корпусу. Ніби це дозволить поліпшити якісно склад рад та зекономити кошти. Ви що думаєте про це? – Скептично ставлюся до ідеї різкого скорочення кількості загального складу депутатів місцевих рад. – Чому? – Причин кілька. Чим менша кількість депутатів у складі місцевої ради, тим більший ризик, що виборці, члени відповідної територіальної громади, будуть суттєво недопредставлені. Також таке скорочення жодною мірою не зекономить і копійки відповідного місцевого бюджету. Політики, які просувають цю ідею, чомусь забувають пояснювати в публічній площині, на політичних ток-шоу, що депутати місцевих рад працюють на безоплатній основі. На платній – лише голови та їхні заступники, кількість яких не зміниться від зменшення загального складу місцевих рад. Другий момент. Місцеві ради працюють у сесійному режимі не лише у вигляді пленарних засідань. Є ще відповідні постійні комісії, які попередньо готують проекти рішень для розгляду на пленарному засіданні відповідної місцевої ради. І тут можуть бути серйозні труднощі з утворенням не те що семи чи десяти постійних комісій, але й трьох чи чотирьох. Щоб не вийшло так, що одна людина муситиме працювати одразу у кількох комісіях. Зрозуміло, який це матиме вплив на якість роботи відповідної місцевої ради… Трете. Скорочення, м’яко кажучи, не сприятиме боротьбі з корупцією на місцевому рівні. От скажіть мені, що легше: схилити на свій бік за допомогою грошей дванадцять чи шістдесят осіб? Відповідь очевидна. – Суттєвими плюсами цього законопроекту називали простоту процедури голосування. А також виконання коаліційної угоди. Це так? – Коли говорять про те, чи буде виборцю зручно голосувати, виникає зустрічне запитання: а виборця про це хтось запитував? Коли обирався склад ВРУ у 2014 році, чомусь жодна із шести політичних партій, які пройшли до парламенту за пропорційною частиною, не обіцяла у своїй передвиборній програмі змінювати закон про місцеві вибори на пропорційній основі з відкритими списками. Жодна! І навіщо це було записувати до коаліційної угоди? Навіщо абсолютизувати значення і роль коаліційної угоди як незмінного документа, фактично прирівнявши її до Біблії? Ідеальних виборчих систем не існує. Але, для прикладу, мажоритарна система, яку у нас в Україні не критикує хіба лінивий, чудово існує у Великобританії, у Сполучених Штатах Америки, у Франції і у багатьох інших державах світу. І це не тому, що вона там якась унікальна. Будь-яка виборча система, написана для України і, уявімо, експортована у ті країни – там чудово запрацює. Знаєте, чому? Рівень політичної правової культури вищий, набагато вищий. А також – розвинуті політичні партії. – Говорилося про уникнення великої кількості зіпсованих бюлетенів… Політики зіткнуться з таким явищем, як у назві твору Оноре де Бальзака – «Втрачені ілюзії» – Не треба розглядати виборця, ніби він несповна розуму чи недалека людина. До слова, виборець значно розумніший за багатьох політиків. Повірте, він дуже багато розуміє і знає. А, судячи з усіх останніх подій, він обов’язково робитиме для себе висновки. І політики зіткнуться з таким явищем, як у назві твору Оноре де Бальзака – «Втрачені ілюзії»… Коли говорять, що виборець не здатен заповнити бюлетень, варто згадати, як голосували раніше. Починаючи з радянських часів потрібно було викреслити усіх, крім одного кандидата – це так зване негативне голосування. Пізніше перейшли до позитивного голосування – проставлення позначки навпроти прізвища. Виборці розібралися. Жодних проблем. У проектах Федорука (2831-1) і Парубія (2831-2), які не пройшли, було передбачено застосування трафарету для голосування за пропорційною частиною. Тут нічого теж поганого нема. Виборці можуть згадати, як вони адресували листи у часи, коли не було інтернету, заповнювали поштовий індекс, прописували цифри на конверті чи листівці. Пропонувався точно такий самий механізм заповнення цифр у бюлетені. Що складного? Це перебільшення, які свідомо вкидалися противниками, опонентами прогресивних новел. – Уже за два тижні документ має бути винесено до зали для прийняття у другому читанні й у цілому. Чи можна щось суттєво змінити на краще? – Думаю, це зробити нереально. У режимі другого читання законодавець має право вносити пропозиції і поправки, які стосуються, наприклад, кількості депутатів, окремих норм процедурного характеру. А норми відносно виборчої системи, прохідного бар’єру залишаться незмінними. – Але хоч щось позитивне є у законопроекті 2831-3? – Є один невеликий, але позитив. Це те, що передбачено обрання міських голів у містах із населенням 90 тисяч виборців і більше за мажоритарною системою умовно абсолютної більшості. – Це так звані два тури на виборах мерів? – Так. Це така виборча система, яка дозволяє обрати міського голову, коли за нього подали голоси понад 50% виборців, які взяли участь у голосуванні. Якщо ж голосів менше – призначається повторне голосування щодо двох кандидатів, які набрали найбільше голосів. Натомість є ще один механізм, коли повторне голосування не призначається, якщо перший кандидат не отримав понад 50%. Він стає міським головою у тому разі, якщо його відрив від другого кандидата більший аніж 20%. Та я був і залишаюся категоричним прихильником обрання і сільських, і селищних, і всіх міських голів виключно за мажоритарною системою абсолютної більшості. Щоб у нас не обиралися представники відповідних громад меншістю. Вони повинні представляти інтереси всієї громади і мати від неї представницький мандат.Голова – він не лише спікер місцевої ради, а своєрідний «міні-президент» громади. – До другого читання два тури не зникнуть? – Думаю, ні. Ця норма є однією із серцевин самого законопроекту. – Спікер ВР Володимир Гройсман колись говорив, що це законодавство буде перенесене на парламентське… – Не дай Боже! Якщо пам’ятаєте, однією з вимог Революції Гідності було прийняття ВРУ нового закону про парламентські вибори на пропорційній основі з відкритими списками. І у мене виникає іноді думка, чи не є це вишуканим способом дискредитації прогресивної ідеї пропорційної виборчої системи зі преференціями, яку Верховна Рада давно мала би прийняти для парламентських виборів. Ніхто ж не розбиратиметься, що у прийнятому за основу законопроекті про місцеві вибори пропорційності взагалі ніде нема. Навіть духу її нема. Тільки назва. – Але загалом що краще – чинний закон чи проект Попова-Денисенка? – Ви мене заганяєте у безвихідь. Вони обидва мають суттєві вади. Я ніколи б не думав, що постане питання вибору на користь чинного закону. Місяць тому я б не міг повірити, що таке скажу. Та все ж менше зло – застосовувати на виборах 25 жовтня чинний закон. Причина тільки одна – він вже зрозумілий для всіх. Відомі всі його маленькі позитиви і серйозні недоліки. Є напрацьована і давно зрозуміла усім нормативна база Центральної виборчої комісії. Є судова практика. Зрештою не треба забувати, що найбільш одіозні норми чинного закону вже були усунуті. Якщо залишиться чинний закон про місцеві вибори, то це буде не найкращий варіант. Але рух до прийняття закону про парламентські вибори на якісно новій основі не буде зупинений. – Чи може бути наслідком скасування місцевих виборів 25 жовтня 2015 року? – Ні. Негативна практика, яка мала місце у роботі парламенту минулого скликання, коли вони перенесли місцеві вибори з весни на осінь 2010 року, є ганебною. Вона не може бути застосована зараз. Час проведення чергових місцевих виборів визначається, виходячи з положень чинної Конституції. – Це стосується також і виборів у великих містах? Зокрема, у Києві, Львові? – Скасування виборів у окремих місцевостях бути не може. За одним винятком: якщо ці місцевості – окуповані території.
Блог:
Думки10:08
Політика
Петро Олещук
Введення блокади — найефективніший механізм повернення Криму
Допоки не залагодять військовий конфлікт на Донбасі, питання повернення Криму лишатиметься на другому плані. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив політичний експерт Петро Олещук.
«Про Крим ніхто не забув. Але у зв'язку з тим, що Росія розв'язала конфлікт на Донбасі, не відбувається жодної активної діяльності з його повернення. Доти, доки конфлікт не залагодять, Крим лишатиметься на другому плані. Лише згодом світова спільнота може звернути свою увагу на проблему півострова», — сказав він.
Політолог додав, що РФ буде намагатися зміцнювати свою присутність шляхом зміни політичної ситуації у Криму, а також й надалі зміцнювати свою військову базу.
«Це дасть змогу Росії зміцнити свої позиції у переговорах зі світовим співтовариством», — сказав він.
Також експерт зазначив, що створення управління міліції по Криму є традиційним засобом, який використовують всі держави з окупованими територіями.
«Країни створюють органи влади, які діють у вигнанні, але представляють певний регіон. Наприклад, в Грузії діє парламент Абхазії, в національному чемпіонаті з футболу в Азербайджані грають команди, що представляють Нагорний Карабах, тривалий час у Тайвані були депутати, які представляли округи материкового Китаю. Це традиційна практика», — зазначив він.
Крім того, Олещук вважає, у створенні управління міліції по Криму може бути чисто символічний жест.
«Україна й надалі вважає Крим своєю територією не лише де-юре, а й де-факто. З іншого боку, можуть бути й практичні міркування, пов'язані з тим, що згідно з українським законодавством, Крим залишається в складі України. Відповідно можуть виникати ситуації, коли можливі звернення громадян із кримською реєстрацією, й інші моменти, які потребують вирішення за допомогою міліції. Але я не думаю, що таких ситуацій буде багато», — пояснив політолог.
Разом з тим, на думку аналітика, якщо Україна справді захоче повернути Крим, то буде задіяний механізм блокади півострова.
«Досі Україна не вдавалася до блокування Криму, бо були побоювання того, що для Росії це стане приводом активізації бойових дій на інших територіях. Але якщо буде реально поставлено завдання щодо повернення півострова, то механізм блокади буде задіяний. Однак питання його ефективності залежить від того, наскільки Україна зможе побороти корупцію в органах влади. Введення блокади на сьогодні — найефективніший механізм впливу України на ситуацію», — резюмував він.
Блог:
Думки10:55
Політика
Олександр Готін
До питання про лазівки для фальсифікацій у новому законі «Про місцеві вибори»
У четвер, 18 червня, Верховна Рада України ухвалила в першому читанні законопроект № 2831-3 від 28.05.2015 р. «Про місцеві вибори». Про його умовні плюси написано досить багато, тому жвавий інтерес викликають саме «підводні камені» цього закону, здатні нівелювати прогресивні виборчі нововведення.
Що приховано між рядками нового закону «Про місцеві вибори»?
1. Законопроект № 2831-3 спотворює саму ідею пропорційної системи виборів з відкритими партійними списками.
Партіям (блокам) заборонено висувати в окрузі понад двох кандидатів. Та водночас допускається висування в окрузі одного кандидата або зняття одним із двох кандидатів своєї кандидатури після реєстрації (див. Розділ VI «Висування кандидатів у депутати, кандидатів на посади сільського, селищного, міського голови» законопроекту № 2831-3 від 28.05.2015 р.).
За такої організації виборчого процесу виборець фактично не має альтернативи при голосуванні, а його голос, відданий за список партії, автоматично зараховується кандидату, «прикріпленому» партією на відповідній території.
Запропонована законопроектом «Про місцеві вибори» конструкція створює лише видимість виборів за партійними списками, а насправді не дає виборцям змоги для реального впливу на персональний склад місцевих рад. Іншими словами, законопроект № 2831-3 пропонує виборцю один єдиний варіант: або голосуй за того, кого тобі пропонують, або можеш взагалі не голосувати.Навіть більше, законопроектом «Про місцеві вибори» допускається «десантування» в партійний список осіб, які взагалі не мають жодного стосунку до адміністративно-територіальної одиниці, де вони будуть балотуватися до місцевої ради. Надалі такі депутати-«варяги», в кращому випадку, приїжджатимуть 1—2 рази на місяць для роботи на сесіях ради. Для значної ж частини виборців день виборів має всі шанси виявитися останнім днем, коли вони бачили свого депутата.
Подібні виборчі «нововведення» законопроекту № 2831-3 «Про місцеві вибори» навряд чи можна оцінити як позитивні. Їх втілення в життя унеможливить відображення волі виборців.
2. Законопроект «Про місцеві вибори» успадковує порочну практику продажу місць у виборчих комісіях.
Не секрет, що основою фальсифікації виборів є «правильно» підібраний склад виборчої комісії, «замотивований» на позитивний для «потрібної» партії або кандидата результат.
Як працює ця схема?
Загальновідомо, що значна частина політичних партій апріорі не мають перспектив роздобути місця в радах. Тому деякі отримують дивіденди за рахунок реєстрації своїх представників членами виборчкомів, а потім за гроші змінюють одних своїх на інших «своїх» членів комісій (які лише формально свої, а насправді — представники інших політичних сил). Така комбінація має на меті штучне засилання «правильних» людей у виборчі комісії для забезпечення перемоги «потрібної» людини або певної політичної сили.
На жаль, новий закон «Про місцеві вибори» цю крамольну схему не зламав. Хоча без вирішення цієї проблеми найпрогресивніші виборчі ідеї та технології будуть зведені нанівець.
3. Проголосований 18 червня законопроект № 2831-3 дає широкі можливості для маніпуляцій при встановленні результатів виборів через безкарність членів виборчкомів, що навмисне затягують процес підрахунку голосів.
Традиційно злива фальсифікацій припадає на стадію підрахунку голосів та встановлення результатів виборів, коли неправильно рахуються одні бюлетені, докладаються в стоси (або в мішки) «правильно» заповнені інші, фальсифікуються записи в протоколах тощо.
Один з інструментів подібних технологій — незаконне припинення комісією підрахунку голосів, залишення членами комісії приміщень виборчкомів на необмежений час. Мета цього дійства — виморити представників політичних партій, офіційних спостерігачів, представників від ЗМІ, й змусити їх піти з виборчої дільниці і таким чином позбавитись контролю над оформленням результатів виборів.
Ті, хто хоч раз брав участь у виборах, знають, як ця схема працює в житті.
Боротьба з порушенням вимог закону про безперервність засідань виборчої комісії — давня актуальна проблема. Проте новий законопроект «Про місцеві вибори» не пропонує її вирішення.
4. Не закриває законопроект № 2831-3 від 28.05.2015 р. й одвічну лазівку для фальсифікаторів — голосування вдома.
Ще одна ніша для «досвідчених» фальсифікаторів — голосування за місцем проживання. Виборцю, що не здатному за віком, у зв'язку з інвалідністю або за станом здоров'я самостійно пересуватися, надається можливість голосувати за місцем проживання.
Як працює схема фальсифікації?
Медпрацівники видають довідки спеціально «відібраним» виборцям, наприклад, у зв'язку загальнореспіраторними захворюваннями. Цих виборців вносять до списку тих, хто голосуватиме за місцем проживання, хоча насправді законних підстав для того немає. Далі відбувається контрольоване голосування, до того ж кількість таких виборців здебільшого коливається в діапазоні 80—220 людей, а іноді доходить і до 400 виборців, що голосуватимуть вдома.
Сухі цифри демонструють неможливість законного проведення таких голосувань. Для забезпечення голосування вдома 1 (одного) виборця потрібно 10—20 хвилин. Разом за календарну годину комісія з переносною урною може відвідати 3—6 виборців. За встановлений законом період для голосування вдома до 11:00 години вечора комісія може забезпечити голосування максимум від 33 до 66 осіб. Тому відповідь на запитання про те, як голосують вдома 80, 220, 400 осіб, — очевидна.
Ця схема фальсифікації працює багато років. І знову ухвалений законопроект № 2831-3 її не скасовує, а продовжує (див. ст. 78 законопроекту «Про місцеві вибори»).
Парадокс полягає і в тому, що за нормативами МОЗ такий медичний документ, як довідку (висновок) про нездатність особи самостійно пересуватися не складають і не видають. Видають лише довідку про стан здоров'я. Тому рішення про можливість/неможливості людини самостійно пересуватися ухвалює не медичний працівник, а безпосередньо члени виборчої комісії, що не мають належних знань у галузі медицини.
Не розв’язує законопроект № 2831-3 «Про місцеві вибори» й інших нагальних проблем виборчого процесу. При цьому їх кількість зросла до таких розмірів, що сама система народовладдя все більше нагадує ілюзію.
Суспільство
В Маріуполі «швидка» з пораненим бійцем «Азова» потрапила в ДТП
Вчора, 21 червня в Маріуполі «швидка допомога», яка перевозила пораненого бійця батальйону «Азов», зіткнулася з автомобілем Деу Ланос.
Як повідомляє прес-служба ДАІ в Донецькій області, внаслідок аварії госпіталізовано п'ятеро людей. За інформацією прес-служби, автомобіль «швидкої допомоги» під керуванням 36-річного бійця полку «Азов» віз з Широкиного в лікарню пораненого військовослужбовця.
«Швидка» рухалася на червоний сигнал світлофора з увімкненим проблисковим маячком синього кольору. В результаті ДТП постраждали водій і 30-річний пасажир «швидкої допомоги», а також 42-річний водій автомобіля Деу Ланос та два його пасажири.
Нині порушено кримінальне провадження з попередньою кваліфікацією за ч. 1 ст. 286 «Порушення правил безпеки дорожнього руху особами, які керують транспортними засобами» Кримінального кодексу України. Проводиться досудове слідство.
В Маріуполі «швидка» з пораненим бійцем «Азова» потрапила в ДТП
Вчора, 21 червня в Маріуполі «швидка допомога», яка перевозила пораненого бійця батальйону «Азов», зіткнулася з автомобілем Деу Ланос.
Як повідомляє прес-служба ДАІ в Донецькій області, внаслідок аварії госпіталізовано п'ятеро людей. За інформацією прес-служби, автомобіль «швидкої допомоги» під керуванням 36-річного бійця полку «Азов» віз з Широкиного в лікарню пораненого військовослужбовця.
«Швидка» рухалася на червоний сигнал світлофора з увімкненим проблисковим маячком синього кольору. В результаті ДТП постраждали водій і 30-річний пасажир «швидкої допомоги», а також 42-річний водій автомобіля Деу Ланос та два його пасажири.
Нині порушено кримінальне провадження з попередньою кваліфікацією за ч. 1 ст. 286 «Порушення правил безпеки дорожнього руху особами, які керують транспортними засобами» Кримінального кодексу України. Проводиться досудове слідство.
Публікації13:50
Політика
Парад відставок під місцеві вибори
Без попередньої анонсованої інформаційної кампанії Президент Петро Порошенко поміняв голів двох важливих областей України — Одеської й Донецької. Замість Ігоря Палиці регіоном Південної Пальміри завідуватиме гарячий грузинський екс-президент — реформатор Михайло Саакашвілі. Біля керма Донецької військово-цивільної адміністрації замість Олександра Кіхтенка поставили Павла Жебрівського.
Чи зіграє кадрова ставка глави держави і чи варто найближчим часом чекати на парад відставок голів ОДА в інших регіонах?
Тест на міцність
Кадрова політика Президента щодо голів Одеської і Донецької ОДА абсолютно правильна. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив народний депутат від фракції «Блок Петра Порошенка» Дмитро Добродомов.
«Призначення Михайла Саакашвілі цілком зрозуміле. Одеська область одна з ключових у країні, враховуючи складну політичну ситуацію і корупцію на митниці. Знаючи характер колишнього грузинського президента і його вміння працювати на результат, думаю, в Одеській ОДА ставка Президента спрацює», — говорить Добродомов. За словами парламентарія, найближчим часом досягненнями зможе похвалитися і новий голова Донецької ОДА Павло Жебрівський. «Що стосується нового голови Донецької ОДА Павла Жебрівського, то він порядний і принциповий політик. Я спостерігав за його роботою як керівника Антикорупційного відділення Генпрокуратури, можу сказати, що він професійно працює. Упевнений, що Жебрівський зможе побороти контрабанду на лінії розмежування в зоні АТО», — заявив Дмитро Добродомов.
Частково солідарний з народним депутатом і директор Міжнародного інституту демократій Сергій Таран. «Призначення залежали від тих потреб, що поставали на першому плані: в Одесі необхідно було оживити бізнес, завести інвестиції. А в Донецькій — варто було посилити заходи по боротьбі із сепаратизмом. Відповідно й людей добирали. Думаю, що нові призначення в такий важкий момент не погіршать ситуацію, — заявив Таран.
Та чи поліпшать? До прикладу, директор Національного інституту стратегічних досліджень, політолог Андрій Єрмолаєв сумнівається в результативності роботи Саакашвілі. І справа не в особистості голови ОДА, а в дещо обмежених повноваженнях, які він (всі голови ОДА, — ред.) найближчим часом може отримати.
«Саакашвілі, очоливши Одеську область, заявив, що має намір тут працювати декілька років і в нього є програма, плани залучення інвесторів, проведення конкурсу для керівництва голів адміністрацій. Це все має яскравий вигляд, та якщо найближчим часом ухвалять зміни до Конституції, пов'язані з реформою місцевого самоврядування та децентралізацією, то, найпевніше, й Саакашвілі, й усі, кого він призначить, матимуть обмежений набір повноважень», — каже Єрмолаєв.
За словами політолога, по суті справи, наобіцявши й збуривши хвилю очікувань, Саакашвілі може опинитися лише в ролі координатора і контролера, але не керівника всіх тих програм і заявок, які він зробив. «Є ризик того, що одесити можуть бути ошуканими у цих обіцянках. Тут проблема і самого Президента, який йде на ці призначення і підтримує гучні заяви, і самого Саакашвілі, якому з жовтня-листопада доведеться пояснювати, на що він не має компетенції і що він не в змозі робити», — наголосив політолог.
Коментуючи призначення на посаду голови Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павла Жебрівського, експерт заявив, що Президент просто керувався особистими симпатіями і призначив із найближчого оточення, знайомих і друзів.
«Але в ситуації із Донецьком варто було б шукати фігуру, яку поважали б у регіоні, яка добре знає специфіку ситуації по обидві сторони лінії розмежування і яка не використовує риторику, притаманну нині радикалам коаліції. На жаль, Жебрівський від початку призначення став говорити про блокаду. Тому, мені здається, це призначення недалекоглядне», — наголосив Єрмолаєв.
Найбільш солідарними експерти, у яких АСН цікавилася думками, виявилися в тому, що й Михайлу Саакашвілі, й Павлу Жебрівському варто дати шанс і час для реалізації своїх обіцянок. Але в разі провалу кадрового експерименту ці політики мають покинути політичну арену України, а Президент публічно визнати помилки.
Відставки голів ОДА: бути чи не бути?
Парад відставок, до речі, не лише голів ОДА, а й суддів, прокурорів прогнозує глава корпорації стратегічного консалтингу «Гардарика» Костянтин Матвієнко.
«Надалі також можна чекати на кадрові зміни. І це буде стосуватися не лише губернаторів, а й суддів, прокурорів, різного рівня чиновників. Адже в Україні й досі процвітає корупція. Всі схеми, що були, працюють і нині. Хабарі як брали, так і беруть», — сказав Костянтин Матвієнко. За його словами, найменше очікуємо, що губернаторів мінятимуть у західних областях країни, але всі інші регіони мають ідентичні шанси. «Складно сказати, хто конкретно може очолити ту чи ту область. Але це точно буде людина Президента. Через зміни до Конституції у глави держави забрали багато повноважень, однак ті, що лишилися, він контролюватиме самостійно. А от призначення губернаторів саме його обов'язок», — зазначив політолог.
Анітрішечки не сумнівається в подальших відставках голів ОДА народний депутат Борислав Береза. Політик натякає, що напередодні проведення місцевих виборів, глава держави захоче посилити свій вплив на місцях. «Найімовірніше, ми побачимо заміни на посадах голів обласних державних адміністрацій, залишать лише тих, хто забезпечуватиме адмінресурс на виборах, допомагатиме владним партіям, які втрачають рейтинги, роздобути певну кількість голосів», — припустив заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції Борислав Береза.
А заступник директора Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький зазначив, що деяких голів ОДА можуть поміняти не заради використання адміністративного ресурсу на виборах, а заради того, щоб ці місцеві вибори взагалі відбулися. «Наближаються місцеві вибори і на перший план виходить ефективність роботи голів обласних адміністрацій. Тому надалі матимемо й інші відставки. В першу чергу це стосується проблемних південно-східних областей, — розмірковує Голобуцький. — У нас щотижня відбуваються вибухи. До виборів ситуація буде загострюватися. Тому потрібні сильні губернатори на місцях. А щодо адміністративного ресурсу... Ми нині бачимо, що найсильніша владна політична сила має всього 2—3% підтримки. Жодними адміністративними ресурсами вона не зможе збільшити свій рейтинг».
Не вірить у низку нових відставок голів ОДА народний депутат Юрій Левченко.
«Параду відставок губернаторів не буде. Ми завтра-післязавтра не побачимо того, що було за часів Кучми, коли звільнили десятьох губернаторів», — висловив свою думку АСН парламентарій. За його словами, в країні вся державна гілка влади укомплектована неправильно. «Тож щоб змінити того чи того губернатора, потрібно домовиться з Арсенієм Петровичем (Яценюком, — ред.). Юридично главі держави не вдасться поставити свою людину. Вона може постійно виконувати обов'язки, але це матиме негативні наслідки», — резюмував свободівець.
Замість ЄС курс на Гондурас
Варте уваги те, що, говорячи про потенційні відставки голів обласних державних адміністрацій, і народні депутати, і експерти вказували на «підкилимні» причини можливих кадрових рішень Президента: від договірняків до бажання в ручному режимі «намалювати» правильні підсумки жовтневих місцевих виборів. Ніхто, наголошую, НІХТО, не говорив про економічні та соціальні передумови для кадрових переформатувань. Це дуже сумно. Адже поки країна, зокрема її керівництво, буде жити з думкою, кого б поставити на чолі регіону, щоб отримати максимальну особисту вигоду, нічого в Україні не зміниться — країна буде рухатися не до ЄС, а мимоволі поповнить ряди економічно відсталих країн.
Парад відставок під місцеві вибори
Без попередньої анонсованої інформаційної кампанії Президент Петро Порошенко поміняв голів двох важливих областей України — Одеської й Донецької. Замість Ігоря Палиці регіоном Південної Пальміри завідуватиме гарячий грузинський екс-президент — реформатор Михайло Саакашвілі. Біля керма Донецької військово-цивільної адміністрації замість Олександра Кіхтенка поставили Павла Жебрівського.
Чи зіграє кадрова ставка глави держави і чи варто найближчим часом чекати на парад відставок голів ОДА в інших регіонах?
Тест на міцність
Кадрова політика Президента щодо голів Одеської і Донецької ОДА абсолютно правильна. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив народний депутат від фракції «Блок Петра Порошенка» Дмитро Добродомов.
«Призначення Михайла Саакашвілі цілком зрозуміле. Одеська область одна з ключових у країні, враховуючи складну політичну ситуацію і корупцію на митниці. Знаючи характер колишнього грузинського президента і його вміння працювати на результат, думаю, в Одеській ОДА ставка Президента спрацює», — говорить Добродомов. За словами парламентарія, найближчим часом досягненнями зможе похвалитися і новий голова Донецької ОДА Павло Жебрівський. «Що стосується нового голови Донецької ОДА Павла Жебрівського, то він порядний і принциповий політик. Я спостерігав за його роботою як керівника Антикорупційного відділення Генпрокуратури, можу сказати, що він професійно працює. Упевнений, що Жебрівський зможе побороти контрабанду на лінії розмежування в зоні АТО», — заявив Дмитро Добродомов.
Частково солідарний з народним депутатом і директор Міжнародного інституту демократій Сергій Таран. «Призначення залежали від тих потреб, що поставали на першому плані: в Одесі необхідно було оживити бізнес, завести інвестиції. А в Донецькій — варто було посилити заходи по боротьбі із сепаратизмом. Відповідно й людей добирали. Думаю, що нові призначення в такий важкий момент не погіршать ситуацію, — заявив Таран.
Та чи поліпшать? До прикладу, директор Національного інституту стратегічних досліджень, політолог Андрій Єрмолаєв сумнівається в результативності роботи Саакашвілі. І справа не в особистості голови ОДА, а в дещо обмежених повноваженнях, які він (всі голови ОДА, — ред.) найближчим часом може отримати.
«Саакашвілі, очоливши Одеську область, заявив, що має намір тут працювати декілька років і в нього є програма, плани залучення інвесторів, проведення конкурсу для керівництва голів адміністрацій. Це все має яскравий вигляд, та якщо найближчим часом ухвалять зміни до Конституції, пов'язані з реформою місцевого самоврядування та децентралізацією, то, найпевніше, й Саакашвілі, й усі, кого він призначить, матимуть обмежений набір повноважень», — каже Єрмолаєв.
За словами політолога, по суті справи, наобіцявши й збуривши хвилю очікувань, Саакашвілі може опинитися лише в ролі координатора і контролера, але не керівника всіх тих програм і заявок, які він зробив. «Є ризик того, що одесити можуть бути ошуканими у цих обіцянках. Тут проблема і самого Президента, який йде на ці призначення і підтримує гучні заяви, і самого Саакашвілі, якому з жовтня-листопада доведеться пояснювати, на що він не має компетенції і що він не в змозі робити», — наголосив політолог.
Коментуючи призначення на посаду голови Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Павла Жебрівського, експерт заявив, що Президент просто керувався особистими симпатіями і призначив із найближчого оточення, знайомих і друзів.
«Але в ситуації із Донецьком варто було б шукати фігуру, яку поважали б у регіоні, яка добре знає специфіку ситуації по обидві сторони лінії розмежування і яка не використовує риторику, притаманну нині радикалам коаліції. На жаль, Жебрівський від початку призначення став говорити про блокаду. Тому, мені здається, це призначення недалекоглядне», — наголосив Єрмолаєв.
Найбільш солідарними експерти, у яких АСН цікавилася думками, виявилися в тому, що й Михайлу Саакашвілі, й Павлу Жебрівському варто дати шанс і час для реалізації своїх обіцянок. Але в разі провалу кадрового експерименту ці політики мають покинути політичну арену України, а Президент публічно визнати помилки.
Відставки голів ОДА: бути чи не бути?
Парад відставок, до речі, не лише голів ОДА, а й суддів, прокурорів прогнозує глава корпорації стратегічного консалтингу «Гардарика» Костянтин Матвієнко.
«Надалі також можна чекати на кадрові зміни. І це буде стосуватися не лише губернаторів, а й суддів, прокурорів, різного рівня чиновників. Адже в Україні й досі процвітає корупція. Всі схеми, що були, працюють і нині. Хабарі як брали, так і беруть», — сказав Костянтин Матвієнко. За його словами, найменше очікуємо, що губернаторів мінятимуть у західних областях країни, але всі інші регіони мають ідентичні шанси. «Складно сказати, хто конкретно може очолити ту чи ту область. Але це точно буде людина Президента. Через зміни до Конституції у глави держави забрали багато повноважень, однак ті, що лишилися, він контролюватиме самостійно. А от призначення губернаторів саме його обов'язок», — зазначив політолог.
Анітрішечки не сумнівається в подальших відставках голів ОДА народний депутат Борислав Береза. Політик натякає, що напередодні проведення місцевих виборів, глава держави захоче посилити свій вплив на місцях. «Найімовірніше, ми побачимо заміни на посадах голів обласних державних адміністрацій, залишать лише тих, хто забезпечуватиме адмінресурс на виборах, допомагатиме владним партіям, які втрачають рейтинги, роздобути певну кількість голосів», — припустив заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції Борислав Береза.
А заступник директора Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький зазначив, що деяких голів ОДА можуть поміняти не заради використання адміністративного ресурсу на виборах, а заради того, щоб ці місцеві вибори взагалі відбулися. «Наближаються місцеві вибори і на перший план виходить ефективність роботи голів обласних адміністрацій. Тому надалі матимемо й інші відставки. В першу чергу це стосується проблемних південно-східних областей, — розмірковує Голобуцький. — У нас щотижня відбуваються вибухи. До виборів ситуація буде загострюватися. Тому потрібні сильні губернатори на місцях. А щодо адміністративного ресурсу... Ми нині бачимо, що найсильніша владна політична сила має всього 2—3% підтримки. Жодними адміністративними ресурсами вона не зможе збільшити свій рейтинг».
Не вірить у низку нових відставок голів ОДА народний депутат Юрій Левченко.
«Параду відставок губернаторів не буде. Ми завтра-післязавтра не побачимо того, що було за часів Кучми, коли звільнили десятьох губернаторів», — висловив свою думку АСН парламентарій. За його словами, в країні вся державна гілка влади укомплектована неправильно. «Тож щоб змінити того чи того губернатора, потрібно домовиться з Арсенієм Петровичем (Яценюком, — ред.). Юридично главі держави не вдасться поставити свою людину. Вона може постійно виконувати обов'язки, але це матиме негативні наслідки», — резюмував свободівець.
Замість ЄС курс на Гондурас
Варте уваги те, що, говорячи про потенційні відставки голів обласних державних адміністрацій, і народні депутати, і експерти вказували на «підкилимні» причини можливих кадрових рішень Президента: від договірняків до бажання в ручному режимі «намалювати» правильні підсумки жовтневих місцевих виборів. Ніхто, наголошую, НІХТО, не говорив про економічні та соціальні передумови для кадрових переформатувань. Це дуже сумно. Адже поки країна, зокрема її керівництво, буде жити з думкою, кого б поставити на чолі регіону, щоб отримати максимальну особисту вигоду, нічого в Україні не зміниться — країна буде рухатися не до ЄС, а мимоволі поповнить ряди економічно відсталих країн.
Блог:
Думки14:14
Економіка
Володимир Цибулько
Крим стане кооперативом пенсіонерів
За час російської окупації Крим очікує розвал економічної моделі та інфраструктури. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив експерт Аналітичного центру «Політика» Володимир Цибулько.
«Крим чекає розвал і демонтаж тієї економічної моделі, яка йому дісталася у спадок від Радянського Союзу. Росії бракує коштів для ведення там повноцінної економічної діяльності. Тому за час окупації забезпечуватимуть лише військову інфраструктуру. Місцеве населення не дуже цікавить російську владу», — сказав він.
За його словами, поступово інфраструктура півострова занепадатиме. Крім того, політолог зазначив, що з Криму виїде багато молодих фахівців.
«Вони переберуться в Україну, Туреччину або навіть до Росії. Фактично, відбудеться вимивання продуктивного класу населення. Його чекає одна доля — кооператив пенсіонерів на півострові» — додав він.
Разом з тим, експерт пояснив, що управління міліції по Криму могли створювати для того, щоб на момент звільнення від російської окупації готовий підрозділ відразу мав би змогу розпочати свою діяльність на території півострова.
«Взагалі Україна має створити кадрові підрозділи всіх міністерських вертикалей», — сказав Цибулько. Що стосується повної блокади Криму, то, на думку політолога, цього робити не потрібно, оскільки там проживають громадяни України і повністю створити на півострові мертву зону ми не маємо морального права.
«Але якщо окупант нам продає газ за високими тарифами, то ми мінімум повинні підвищити ціни на воду та електроенергію, не говорячи вже про продукти харчування», — додав він.
Блог:
Думки15:34
Політика
Олексій Кошель
На наступних виборах потрібно повністю заборонити політичну рекламу
На майбутніх місцевих виборах необхідно ввести жорстке обмеження політичної реклами, щоб надалі її взагалі заборонити. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив генеральний директор Комітету виборців України Олексій Кошель.
«Ми повинні зупинити дикість з політичною рекламою. Політики за допомогою медіа тиснуть на виборців. На цих місцевих виборах потрібно жорстко обмежити політичну рекламу, а на наступних — зовсім заборонити. Це буде такий собі політичний компроміс. Заборона політичної реклами — європейська практика. Країни Західної Європи плавно обмежують рекламу навіть в Інтернеті», — сказав він.
За його словами, обмеження або заборона політичної реклами дасть змогу значно знизити вартість виборчої кампанії.
«Вони стануть дешевими і відповідно доступними. Головне ж, ми переводимо вибори в нову якість, у зміст. Тобто будуть змагатися не режисери емоційних телероликов, а ідеї та програми. Політики змушені будуть йти до громадян і спілкуватися», — пояснив він.
Крім того, Кошель додав, що необхідно розширити межі проведення виборів мерів у два тури.
«Нині законом передбачено проведення виборів у два тури лише в містах із чисельністю від 90 тис. Але якщо ми розширимо вибори до двох турів для міст з населенням в 20—50 тис, то побачимо справжню конкуренцію і зовсім іншу якість місцевої влади», — вважає експерт.
Також, на його думку, потрібно запровадити механізми, які забезпечать жорсткий контроль за виборчими засобами.
«Ми повинні зупинити виборчу корупцію. Виборчі звіти партій обов'язково мають бути. Якщо бракує звіту, то має бути жорстка норма покарання, зокрема й до зняття з реєстрації», — сказав він.
Події
У мережі з'явилося відео обшуку в Апеляційному суді
Генеральна прокуратура опублікувала в мережі відео обшуку в будівлі Апеляційного суду.
Зокрема на відео видно, як голова Апеляційного суду Антон Чернишенко намагався заховати документи, згідно з якими в одному з проваджень ухвалу було винесено до засідання суду.
Під час обшуку також виявлили гроші й генератор шуму.
У мережі з'явилося відео обшуку в Апеляційному суді
Генеральна прокуратура опублікувала в мережі відео обшуку в будівлі Апеляційного суду.
Зокрема на відео видно, як голова Апеляційного суду Антон Чернишенко намагався заховати документи, згідно з якими в одному з проваджень ухвалу було винесено до засідання суду.
Під час обшуку також виявлили гроші й генератор шуму.
Блог:
Думки18:09
Політика
Святослав Пікуль
У законопроект «Про місцеві вибори» можна внести суттєві зміни
Поки що рано оцінювати законопроект № 2831-3 «Про місцеві вибори», тому що в нього можуть внести суттєві зміни перед другим читанням у Верховній Раді. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив керівник юридичної служби Комітету виборців України Святослав Пікуль.
«Законопроект ще рано оцінювати. У нинішньому вигляді є нюанси, які не зовсім зрозумілі, чи то вони технічні, чи то вони спеціально закладені. Остаточну оцінку потрібно давати після другого читання», — сказав він.
За його словами, законопроект містить ризики для виборчої геометрії, коли округи можуть бути вдалими або невдалими для кандидата.
«Тобто в кожному окрузі кандидат отримує певну кількість голосів, від яких залежить, чи стане він депутатом. Та водночас округи не можуть бути абсолютно рівними. Скрізь різна кількість виборців. Тому запроваджують вирівнювальний коефіцієнт. Але він залежить від кількості виборців, зареєстрованих в області. А у нас є округи, де традиційно явка нижча, і де — вище. Відповідно у кандидата, де в окрузі вище явка, буде більше шансів стати депутатом», — пояснив він.
Також експерт зазначив, що є проблема з фінансуванням.
«Засновується один виборчий фонд партії. На нього переводяться гроші партії, кандидатів, а також виборців. Такий рахунок може бути один. Тому виходить, що партія фактично вирішує, скільки вона дасть грошей кожному зі своїх кандидатів», — резюмував він.
Публікації18:50
Політика
Люстрація: у грі — ЄСПЛ
Юридичні баталії щодо законності проведення люстрації в Україні завершені. Венеціанська комісія оприлюднила остаточний висновок щодо закону «Про очищення влади». І висновки Комісії такі, що переможцями сутички вважають себе й прихильники, й противники української люстрації.
Схвалили із застереженнями
За тиждень до розгляду «українського питання» у Страсбурзі екс-заступник глави Адміністрації Президента Андрій Портнов на своїй сторінці у Фейсбуці оприлюднив нібито проект висновку Венеціанської комісії (ВК, — авт.). У скан-копії оприлюдненого документа йшлося про те, що у ВК багато претензій до українського закону «Про очищення влади», що люстрація суперечить європейським правовим нормам.
«Публікую майбутній висновок Комісії, який ухвалять за тиждень. Сенс його завчасного оприлюднення — знеохотити владних функціонерів ходити європейськими коридорами, намагаючись знайти приватні підходи до членів Комісії й сподіваючись дописати щось цінне у вже підготовлений проект документа, — написав Андрій Портнов і додав. — Головне і ключове — цей висновок європейської комісії є негативним для української влади і дискредитує основні положення впроваджених у країні люстраційних порядків».
19 червня на сайті Венеціанської комісії оприлюднено офіційний висновок європейських експертів — правознавців. І він відрізняється від раніше опублікованого «інсайда».
«Що ж ухвалили? Венеціанська комісія визнала, що люстрація в Україні законна і оскарженню не підлягає», — лаконічно прокоментував АСН висновки ВК народний депутат Леонід Ємець.
Більш докладно розповіла про ухвалене рішення Тетяна Козаченко. За її словами, ключовим у висновках Венеціанської комісії є пункт, в якому говориться, що люстрація в Україні не порушує права людини.
«Люстрація в нашій країні унікальна. Вона відрізняється від досвіду інших країн і розширює рамки традиційного розуміння люстрації». Також комісія визнала цілі закону правомірними», — підсумувала Козаченко.
Та водночас політики й чиновники намагаються не випинати назовні юридичні «камені» висновків Венеціанської комісії. А такі є. Зокрема, експерти-конституціоналісти, схваливши закон «Про очищення влади», вказали, що його варто реалізовувати лише у випадку, якщо провину чиновника, якого звільняють, було доведено, щоб люстрація не перетворилася на політичну помсту, розправу.
«Нова демократична держава може мати вагомі причини, щоб тимчасово видалити із суспільного життя людей, які обіймали високі посади при попередньому, недемократичному режимі або які пов'язані з серйозними порушеннями прав людини ... Але важливо мати на увазі, що люстрація не є і не повинна бути формою кримінального судочинства. Її ніколи не повинні використовувати як заміну кримінального покарання, або як відплату чи помсту», — сказано у висновках експертів Венеціанської комісії. — Дискваліфікація певних осіб на підставі того, що вони обіймали посади за часів президентства Віктора Януковича або під час подій на Майдані... апріорі не суперечить міжнародним стандартам, за умови, що йдеться про посади у відомствах, відповідальних за серйозні порушення прав людини і винних у серйозних випадках недбальства».
Європейські конституціоналісти наголосили, що не варто проводити масштабної люстрації, бо це становить загрозу для держави. Також здатна спричинити наслідки й люстрація чиновників за статтею «боротьба з корупцією». Експерти радять розмежувати очищення влади з антикорупційною боротьбою у верхах. «Комісія рекомендувала змінити положення люстраційного закону, що встановлює 10-річну заборону на роботу у владі чиновників, які неточно вказали своє майно або майнові права в минулорічних податкових деклараціях. На думку Комісії, необхідно одне з двох: або перемістити його в антикорупційний закон, або індивідуалізувати застосування заборони, щоб брати до уваги природу і ступінь неточності в декларації», — пояснив суть зауваження народний депутат Сергій Ківалов.
Ще одне зауваження ВК стосується люстрації суддів. У Страсбурзі, проаналізувавши наше нове законодавство, прийшли до висновку, що служителі Феміди в Україні проходять «очищення» двічі — в межах закону «Про очищення влади» і закону «Про відновлення довіри до судової системи».
Суди чи законодавчі правки?
Міністр юстиції Павло Петренко пообіцяв, що всі зауваження Венеціанської комісії буде враховано.
«Всі технічні зауваження, зроблені щодо майнової люстраційної перевірки та порядку функціонування незалежного антикорупційного органу, будуть враховані українською владою при доопрацюванні закону «Про очищення влади» в парламенті», — заявив Павло Петренко.
Коли буде ухвалено ці технічні правки, в парламенті не беруться прогнозувати. Лише натякають, що на цій сесії Верховної Ради навряд чи встигнуть. «Ця сесія закривається 17 липня. Чи зможе парламент ухвалити ці правки? Побачимо», — сказав АСН народний депутат Єгор Соболєв.
У свою чергу, Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк, не чекаючи законодавчих змін, закликає Міністерство юстиції якнайшвидше завершити люстраційні процеси в країні. «Я прошу Міністерство юстиції завершити процедуру люстрації і за результатами нашої колегії я дам доручення всім органам державної влади, зокрема й МВС, СБУ, прокуратурі, Державній фіскальної службі (там теж чисті люди працюють), завершити процедуру люстрації і набрати нових якісних працівників для країни», — заявив 22 червня прем'єр Арсеній Яценюк.
Опозиціонери ж запевняють: якщо влада буде так швидко гнати коней, то нинішня люстрація ще не раз відгукнеться в Європейському суді з прав людини.
«Чого лукавити, люстраційний закон недосконалий. І якщо не підкоригувати його, в майбутньому ми отримаємо виграшні справи в ЄСПЛ проти України і за рахунок ошуканих громадян держава сплачуватиме тисячі євро компенсації. Вже на сьогодні у вітчизняних судах перебуває понад 500 таких справ», — зазначив колишній народний депутат, представник України у Венеціанській комісії Володимир Пилипенко.
І достатньо одному позивачеві виграти таку справу, щоб спровокувати безліч подібних рішень ЄСПЛ. Правозахисники «оф-рекордс» стверджують, що люстраційну справу виграти в ЄСПЛ складно, але можливо. Виграна справа в Європейському суді з прав людини — це не лише колосальні суми компенсації, але й суттєвий репутаційний удар по країні. А люстраційний вердикт загрожує ще й колапсом у держорганах. Не факт, що «очищених» захочуть відновити на посадах.
Люстрація: у грі — ЄСПЛ
Юридичні баталії щодо законності проведення люстрації в Україні завершені. Венеціанська комісія оприлюднила остаточний висновок щодо закону «Про очищення влади». І висновки Комісії такі, що переможцями сутички вважають себе й прихильники, й противники української люстрації.
Схвалили із застереженнями
За тиждень до розгляду «українського питання» у Страсбурзі екс-заступник глави Адміністрації Президента Андрій Портнов на своїй сторінці у Фейсбуці оприлюднив нібито проект висновку Венеціанської комісії (ВК, — авт.). У скан-копії оприлюдненого документа йшлося про те, що у ВК багато претензій до українського закону «Про очищення влади», що люстрація суперечить європейським правовим нормам.
«Публікую майбутній висновок Комісії, який ухвалять за тиждень. Сенс його завчасного оприлюднення — знеохотити владних функціонерів ходити європейськими коридорами, намагаючись знайти приватні підходи до членів Комісії й сподіваючись дописати щось цінне у вже підготовлений проект документа, — написав Андрій Портнов і додав. — Головне і ключове — цей висновок європейської комісії є негативним для української влади і дискредитує основні положення впроваджених у країні люстраційних порядків».
19 червня на сайті Венеціанської комісії оприлюднено офіційний висновок європейських експертів — правознавців. І він відрізняється від раніше опублікованого «інсайда».
«Що ж ухвалили? Венеціанська комісія визнала, що люстрація в Україні законна і оскарженню не підлягає», — лаконічно прокоментував АСН висновки ВК народний депутат Леонід Ємець.
Більш докладно розповіла про ухвалене рішення Тетяна Козаченко. За її словами, ключовим у висновках Венеціанської комісії є пункт, в якому говориться, що люстрація в Україні не порушує права людини.
«Люстрація в нашій країні унікальна. Вона відрізняється від досвіду інших країн і розширює рамки традиційного розуміння люстрації». Також комісія визнала цілі закону правомірними», — підсумувала Козаченко.
Та водночас політики й чиновники намагаються не випинати назовні юридичні «камені» висновків Венеціанської комісії. А такі є. Зокрема, експерти-конституціоналісти, схваливши закон «Про очищення влади», вказали, що його варто реалізовувати лише у випадку, якщо провину чиновника, якого звільняють, було доведено, щоб люстрація не перетворилася на політичну помсту, розправу.
«Нова демократична держава може мати вагомі причини, щоб тимчасово видалити із суспільного життя людей, які обіймали високі посади при попередньому, недемократичному режимі або які пов'язані з серйозними порушеннями прав людини ... Але важливо мати на увазі, що люстрація не є і не повинна бути формою кримінального судочинства. Її ніколи не повинні використовувати як заміну кримінального покарання, або як відплату чи помсту», — сказано у висновках експертів Венеціанської комісії. — Дискваліфікація певних осіб на підставі того, що вони обіймали посади за часів президентства Віктора Януковича або під час подій на Майдані... апріорі не суперечить міжнародним стандартам, за умови, що йдеться про посади у відомствах, відповідальних за серйозні порушення прав людини і винних у серйозних випадках недбальства».
Європейські конституціоналісти наголосили, що не варто проводити масштабної люстрації, бо це становить загрозу для держави. Також здатна спричинити наслідки й люстрація чиновників за статтею «боротьба з корупцією». Експерти радять розмежувати очищення влади з антикорупційною боротьбою у верхах. «Комісія рекомендувала змінити положення люстраційного закону, що встановлює 10-річну заборону на роботу у владі чиновників, які неточно вказали своє майно або майнові права в минулорічних податкових деклараціях. На думку Комісії, необхідно одне з двох: або перемістити його в антикорупційний закон, або індивідуалізувати застосування заборони, щоб брати до уваги природу і ступінь неточності в декларації», — пояснив суть зауваження народний депутат Сергій Ківалов.
Ще одне зауваження ВК стосується люстрації суддів. У Страсбурзі, проаналізувавши наше нове законодавство, прийшли до висновку, що служителі Феміди в Україні проходять «очищення» двічі — в межах закону «Про очищення влади» і закону «Про відновлення довіри до судової системи».
Суди чи законодавчі правки?
Міністр юстиції Павло Петренко пообіцяв, що всі зауваження Венеціанської комісії буде враховано.
«Всі технічні зауваження, зроблені щодо майнової люстраційної перевірки та порядку функціонування незалежного антикорупційного органу, будуть враховані українською владою при доопрацюванні закону «Про очищення влади» в парламенті», — заявив Павло Петренко.
Коли буде ухвалено ці технічні правки, в парламенті не беруться прогнозувати. Лише натякають, що на цій сесії Верховної Ради навряд чи встигнуть. «Ця сесія закривається 17 липня. Чи зможе парламент ухвалити ці правки? Побачимо», — сказав АСН народний депутат Єгор Соболєв.
У свою чергу, Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк, не чекаючи законодавчих змін, закликає Міністерство юстиції якнайшвидше завершити люстраційні процеси в країні. «Я прошу Міністерство юстиції завершити процедуру люстрації і за результатами нашої колегії я дам доручення всім органам державної влади, зокрема й МВС, СБУ, прокуратурі, Державній фіскальної службі (там теж чисті люди працюють), завершити процедуру люстрації і набрати нових якісних працівників для країни», — заявив 22 червня прем'єр Арсеній Яценюк.
Опозиціонери ж запевняють: якщо влада буде так швидко гнати коней, то нинішня люстрація ще не раз відгукнеться в Європейському суді з прав людини.
«Чого лукавити, люстраційний закон недосконалий. І якщо не підкоригувати його, в майбутньому ми отримаємо виграшні справи в ЄСПЛ проти України і за рахунок ошуканих громадян держава сплачуватиме тисячі євро компенсації. Вже на сьогодні у вітчизняних судах перебуває понад 500 таких справ», — зазначив колишній народний депутат, представник України у Венеціанській комісії Володимир Пилипенко.
І достатньо одному позивачеві виграти таку справу, щоб спровокувати безліч подібних рішень ЄСПЛ. Правозахисники «оф-рекордс» стверджують, що люстраційну справу виграти в ЄСПЛ складно, але можливо. Виграна справа в Європейському суді з прав людини — це не лише колосальні суми компенсації, але й суттєвий репутаційний удар по країні. А люстраційний вердикт загрожує ще й колапсом у держорганах. Не факт, що «очищених» захочуть відновити на посадах.
Суспільство
У Запоріжжі горіла школа
У Запоріжжі рятувальники ліквідували пожежу в школі.
Як повідомляє прес-служба Державної служби з надзвичайних ситуацій, повідомлення про загоряння в школі №53 надійшло близько 14:20. В той момент в приміщенні знаходилися 42 дитини і 15 викладачів, які самостійно евакуювалися з будівлі школи. Як встановили рятувальники, пожежа виникла на даху школи.
Гасіння пожежі ускладнювалося тим, що будівлі школи майже 80 років, опорні конструкції покрівлі споруди виконані з легкозаймистих дерев'яних матеріалів, на які встановлено шифер і металеві бляшані конструкції, покриті декількома шарами руберойду і просочені смолою.
Як повідомляється, близько 18:00 пожежу було ліквідовано. Постраждалих в результаті пожежі немає.
У Запоріжжі горіла школа
У Запоріжжі рятувальники ліквідували пожежу в школі.
Як повідомляє прес-служба Державної служби з надзвичайних ситуацій, повідомлення про загоряння в школі №53 надійшло близько 14:20. В той момент в приміщенні знаходилися 42 дитини і 15 викладачів, які самостійно евакуювалися з будівлі школи. Як встановили рятувальники, пожежа виникла на даху школи.
Гасіння пожежі ускладнювалося тим, що будівлі школи майже 80 років, опорні конструкції покрівлі споруди виконані з легкозаймистих дерев'яних матеріалів, на які встановлено шифер і металеві бляшані конструкції, покриті декількома шарами руберойду і просочені смолою.
Як повідомляється, близько 18:00 пожежу було ліквідовано. Постраждалих в результаті пожежі немає.
Політика
Сьогодні британське телебачення покаже інтерв'ю з Януковичем (оновлено)
Колишній президент України Віктор Янукович дав інтерв'ю BBC, яке будуть транслювати сьогодні ввечері. Про це у себе в Twitter повідомив кореспондент телеканалу Гебріел Гейтхаус.
За його словами, у своєму першому інтерв'ю після початку бойових дій в Україні Янукович розповів про Майдан, Крим, Донбасі і ніч, коли президент Російської Федерації Володимир Путін врятував йому життя.
Крім того, Янукович розповів про свій розкішний маєток.
Сьогодні британське телебачення покаже інтерв'ю з Януковичем (оновлено)
Колишній президент України Віктор Янукович дав інтерв'ю BBC, яке будуть транслювати сьогодні ввечері. Про це у себе в Twitter повідомив кореспондент телеканалу Гебріел Гейтхаус.
За його словами, у своєму першому інтерв'ю після початку бойових дій в Україні Янукович розповів про Майдан, Крим, Донбасі і ніч, коли президент Російської Федерації Володимир Путін врятував йому життя.
Крім того, Янукович розповів про свій розкішний маєток.
Чакри — це енергетичні рівні розвитку Це наші внутрішні центри сили, якими протікає енергія
Будинок може не тільки захищати нас від зовнішніх факторів, але й надавати сили Такий куточок можна створити у....
Стрес є невід'ємною частиною життя сучасної людини Незважаючи на те, що в житті кожного з нас бувають складні ....
Кожна людина зазнає негативного впливу: втома, дратівливість та раптові болі – ознаки енергетичної атаки Борот....
/-0,73776388168335-/
/-pc-/
Top