До питання про лазівки для фальсифікацій у новому законі «Про місцеві вибори»

У четвер, 18 червня, Верховна Рада України ухвалила в першому читанні законопроект № 2831-3 від 28.05.2015 р. «Про місцеві вибори». Про його умовні плюси написано досить багато, тому жвавий інтерес викликають саме «підводні камені» цього закону, здатні нівелювати прогресивні виборчі нововведення.

Що приховано між рядками нового закону «Про місцеві вибори»?

1. Законопроект № 2831-3 спотворює саму ідею пропорційної системи виборів з відкритими партійними списками.

Партіям (блокам) заборонено висувати в окрузі понад двох кандидатів. Та водночас допускається висування в окрузі одного кандидата або зняття одним із двох кандидатів своєї кандидатури після реєстрації (див. Розділ VI «Висування кандидатів у депутати, кандидатів на посади сільського, селищного, міського голови» законопроекту № 2831-3 від 28.05.2015 р.).

За такої організації виборчого процесу виборець фактично не має альтернативи при голосуванні, а його голос, відданий за список партії, автоматично зараховується кандидату, «прикріпленому» партією на відповідній території.

Запропонована законопроектом «Про місцеві вибори» конструкція створює лише видимість виборів за партійними списками, а насправді не дає виборцям змоги для реального впливу на персональний склад місцевих рад. Іншими словами, законопроект № 2831-3 пропонує виборцю один єдиний варіант: або голосуй за того, кого тобі пропонують, або можеш взагалі не голосувати.
Навіть більше, законопроектом «Про місцеві вибори» допускається «десантування» в партійний список осіб, які взагалі не мають жодного стосунку до адміністративно-територіальної одиниці, де вони будуть балотуватися до місцевої ради. Надалі такі депутати-«варяги», в кращому випадку, приїжджатимуть 1—2 рази на місяць для роботи на сесіях ради. Для значної ж частини виборців день виборів має всі шанси виявитися останнім днем, коли вони бачили свого депутата.

Подібні виборчі «нововведення» законопроекту № 2831-3 «Про місцеві вибори» навряд чи можна оцінити як позитивні. Їх втілення в життя унеможливить відображення волі виборців.

2. Законопроект «Про місцеві вибори» успадковує порочну практику продажу місць у виборчих комісіях.

Не секрет, що основою фальсифікації виборів є «правильно» підібраний склад виборчої комісії, «замотивований» на позитивний для «потрібної» партії або кандидата результат.

Як працює ця схема?

Загальновідомо, що значна частина політичних партій апріорі не мають перспектив роздобути місця в радах. Тому деякі отримують дивіденди за рахунок реєстрації своїх представників членами виборчкомів, а потім за гроші змінюють одних своїх на інших «своїх» членів комісій (які лише формально свої, а насправді — представники інших політичних сил). Така комбінація має на меті штучне засилання «правильних» людей у ​​виборчі комісії для забезпечення перемоги «потрібної» людини або певної політичної сили.

На жаль, новий закон «Про місцеві вибори» цю крамольну схему не зламав. Хоча без вирішення цієї проблеми найпрогресивніші виборчі ідеї та технології будуть зведені нанівець.

3. Проголосований 18 червня законопроект № 2831-3 дає широкі можливості для маніпуляцій при встановленні результатів виборів через безкарність членів виборчкомів, що навмисне затягують процес підрахунку голосів.

Традиційно злива фальсифікацій припадає на стадію підрахунку голосів та встановлення результатів виборів, коли неправильно рахуються одні бюлетені, докладаються в стоси (або в мішки) «правильно» заповнені інші, фальсифікуються записи в протоколах тощо.

Один з інструментів подібних технологій — незаконне припинення комісією підрахунку голосів, залишення членами комісії приміщень виборчкомів на необмежений час. Мета цього дійства — виморити представників політичних партій, офіційних спостерігачів, представників від ЗМІ, й змусити їх піти з виборчої дільниці і таким чином позбавитись контролю над оформленням результатів виборів.

Ті, хто хоч раз брав участь у виборах, знають, як ця схема працює в житті.

Боротьба з порушенням вимог закону про безперервність засідань виборчої комісії — давня актуальна проблема. Проте новий законопроект «Про місцеві вибори» не пропонує її вирішення.

4. Не закриває законопроект № 2831-3 від 28.05.2015 р. й одвічну лазівку для фальсифікаторів — голосування вдома.

Ще одна ніша для «досвідчених» фальсифікаторів — голосування за місцем проживання. Виборцю, що не здатному за віком, у зв'язку з інвалідністю або за станом здоров'я самостійно пересуватися, надається можливість голосувати за місцем проживання.

Як працює схема фальсифікації?

Медпрацівники видають довідки спеціально «відібраним» виборцям, наприклад, у зв'язку загальнореспіраторними захворюваннями. Цих виборців вносять до списку тих, хто голосуватиме за місцем проживання, хоча насправді законних підстав для того немає. Далі відбувається контрольоване голосування, до того ж кількість таких виборців здебільшого коливається в діапазоні 80—220 людей, а іноді доходить і до 400 виборців, що голосуватимуть вдома.

Сухі цифри демонструють неможливість законного проведення таких голосувань. Для забезпечення голосування вдома 1 (одного) виборця потрібно 10—20 хвилин. Разом за календарну годину комісія з переносною урною може відвідати 3—6 виборців. За встановлений законом період для голосування вдома до 11:00 години вечора комісія може забезпечити голосування максимум від 33 до 66 осіб. Тому відповідь на запитання про те, як голосують вдома 80, 220, 400 осіб, — очевидна.

Ця схема фальсифікації працює багато років. І знову ухвалений законопроект № 2831-3 її не скасовує, а продовжує (див. ст. 78 законопроекту «Про місцеві вибори»).

Парадокс полягає і в тому, що за нормативами МОЗ такий медичний документ, як довідку (висновок) про нездатність особи самостійно пересуватися не складають і не видають. Видають лише довідку про стан здоров'я. Тому рішення про можливість/неможливості людини самостійно пересуватися ухвалює не медичний працівник, а безпосередньо члени виборчої комісії, що не мають належних знань у галузі медицини.

Не розв’язує законопроект № 2831-3 «Про місцеві вибори» й інших нагальних проблем виборчого процесу. При цьому їх кількість зросла до таких розмірів, що сама система народовладдя все більше нагадує ілюзію.