Субсидії та енергоефективність - речі несумісні

Обіцяючи мільйонам українських родин субсидії і водночас говорячи, мовляв, ми впроваджуємо політику енергоефективності, уряд кривить душею. Особливо це впадає у вічі, якщо порівняти суми, що їх урядовці збираються виділити на ці дві різноспрямовані стратегії.

Різниця у три нулі

27 липня віце-прем'єр-міністр Павло Розенко оголосив, що Кабмін планує надати додатково 200 млн на програму «теплих кредитів».

Того ж дня він додав: «А на субсидії у держбюджеті на наступний рік доведеться закласти не менш як 45 мільярдів гривень». Ключові тут слова – «не менше». Оскільки, нагадаємо, Міністерство фінансів за місяць попередило: такими темпами, як зараз роздаються субсидії, у 2017 році держава муситиме витратити на них від 70 до 80 мільярдів гривень! Це близько 9% від цьогорічного державного бюджету.

Кошти просто перетечуть з держбюджету на рахунки постачальників газу, світла, тепла і т.д. Коли б на енергоефективність Україна витрачала бодай половину того, що зараз фактично викидає на вітер! Але, як бачимо, обсяги фінансування цих напрямків різняться трьома нулями і є просто неспівставними.

Чи запрацює Фонд енергоефективності?

Ідея створення Фонду енергоефективності, що його як панацею від зависоких комунальних тарифів анонсував Павло Розенко, є правильною, але запрацювати він може не скоро, каже експерт з енергоефективності Національного екологічного центру Анна Шумейко.

За її словами, головною особливістю цієї установи буде режим фінансування – за захищеною статтею. Тобто скорочувати чи призупиняти його роботу буде не можна. Лише за умови, що у законопроекті про створення фонду буде закладено саме цей пункт, він зможе ефективно працювати і не стане клоном нинішньої агенції Держенергоефективності. Ця установа хоч і функціонує уже кілька років, але має вельми скромні результати роботи. Міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадій Зубко підрахував – загалом програмою скористалися близько 150 тисяч домогосподарств. Але порівняно з мільйонами родин, які звернулися по субсидії, це - мізерна кількість.

Чому Держенергоефективності неефективне?

У чому причина такої байдужості українців до пропозиції скористатися допомогою держави у встановленні енергоощадного обладнання для опалення дому? По-перше, сучасні твердопаливні котли, які пропонує з його допомогою встановити Держенергоефективності, річ дуже якісна і корисна: у неї ККД – до 95%. В той час як у застарілих котлах – заледве 60% набереться, а то й 40%. Звісно, якісна річ і коштує недешево. Тож навіть якщо Держенергоефективності й відшкодує 20% від вартості агрегату, то решту суми громадяни мають викласти з власної кишені.

Друга проблема, говорить експерт з енергоефективності, - незахищеність фінансування агенції. «Через те, що ця програма перезатверджується з року в рік, довіри до її діяльності не дуже багато», - каже Анна Шумейко. Дійсно, важко планувати співпрацю з установою, якщо наступного року її фінансування можуть заморозити чи скоротити.  

Субсидії – і нести важко і покинути не можна

Система субсидій – застаріла і заважає просуванню ідей енергоефективності в народ. Про це не казав лише лінивий. Але доки значна частина українців не матиме змоги заплатити навіть за елементарні умови життя, такій формі державної допомоги немає заміни, визнає Анна Шумейко. Водночас експерт зазначає, що уряд не особливо поспішає шукати альтернативу субсидуванню.

Тут згадуються слова Павла Розенка, мовляв, система субсидій виконала своє базове завдання під час опалювального сезону 2015-2016 років - 5,5 млн   родин було захищено і «сьогодні саме субсидіанти практично на 100% забезпечують сплату за житлово-комунальні послуги». Міністр тільки забув додати, що ці кошти фактично вийнято з кишень більш заможних платників податків. Що це ті кошти, яких бракує для лікарень, хоспісів, ПТУ, ремонту доріг, виплат зарплат та фінансування інших пільг.  

Чому в уряді бояться монетизації

На думку експертів з Національного екологічного центру, найкраще було б монетизувати субсидії. Треба, щоб населення могло отримати на руки ці кошти і самостійно вирішувати, куди їх витратити – на енергоефективність чи заплатити за спожиті послуги. Якщо впровадити обмежувальні умови щодо використання цих коштів, то жодних зловживань не буде. Людина просто не зможе витратити субсидію на щось інше.

У підсумку на запитання, чому ж уряд так тримається за віртуальні субсидії і не бажає перетворити їх на реальні гроші, напрошується єдиний варіант відповіді – отже, це комусь вигідно.