Якою буде пенсія через 20 років? Або не буде ...

У 2050 році чисельність населення України скоротиться до 35 млн осіб і кожен третій українець буде пенсійного віку. Такі прогнози Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України.

Тож якщо не змінювати кардинально пенсійну систему в країні вже зараз, економіка не витримає такого тиску.

Та досі лише тривають переговори уряду з Міжнародним валютним фондом щодо того, яка ж модель пенсійної реформи найоптимальніша для України.

Головне не вік, а стаж - Мінфін

6 лютого міністр фінансів Олександр Данилюк на прес-конференції заявив, що представники міністерства опрацьовують з МВФ модель пенсійної реформи, яка не вимагає збільшення пенсійного віку. Саме ця рекомендація міжнародного донора викликала найбільший резонанс у суспільстві.

Зі слів Данилюка, вирішити проблему з дефіцитом Пенсійного фонду урядовці планують шляхом збільшення рівня трудового стажу.

«Якщо людина працювала, сплачувала внески - це основний індикатор. Маєш достатньо стажу – виходиш на пенсію. Простого збільшення пенсійного віку не буде, ми вважаємо це неправильним», – підкреслив він.

Скорочення страхового стажу та можливість його придбати – проект Мінсоцполітики

Водночас того ж дня міністр соціальної політики Андрій Рева зазначив, що його відомство теж розробило проект Пенсійної реформи, який перебуває  на погодженні у Кабінеті міністрів, повідомляє 112 Україна.

Раніше на урядовому порталі з’явилися деякі подробиці запропонованої Мінсоцполітики Пенсійної реформи, якими передбачається зменшення страхового стажу з 20 до 15 років і можливість  придбання цього стажу за 130 тис. грн.

Три рівні пенсійного забезпечення

А от третій варіант проекту Пенсійної реформи ще з травня 2016 року перебуває у Верховній Раді. В інтерв’ю «Урядовому кур’єру» за 7 лютого 2017 року віце-прем’єр-міністр України Павло Розенко назвав його однією зі складових пенсійної реформи.  У ньому, зокрема, йдеться про запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

«Недарма в чинному українському законодавстві передбачено запровадження трирівневої пенсійної системи: солідарної, накопичувальної й недержавної. Тобто в ідеалі пенсія кожного українця має складатися з трьох частин: 60% — солідарна, 30 — накопичувальна і 10 — недержавне пенсійне страхування. А проблема низьких пенсій полягає в тому, що фактично працює лише солідарна система», - зазначив Розенко в інтерв’ю.

Чому два відомства працюють над проектом Пенсійної реформи окремо та чому немає єдиної робочої групи з цього питання, незрозуміло. Наскільки ефективною буде така робота взагалі?

Над чим працює уряд

Водночас зі слів заступника голови Стратегічної групи радників при Кабінеті міністрів України Павла Кухти випливає, що нині уряд працює не стільки над кардинальною зміною пенсійної системи України, як над зміною лише деяких параметрів, які б дозволили не збільшувати дефіцит Пенсійного фонду.

«Зараз питання, до вирішення якого ми підходимо, чим займається і уряд, і МВФ, - це фактично вирішення питання впливу демографії в найближчі десятиріччя на стан пенсійної системи. Умовно кажучи, щоб зберегти частку в економіці пенсійних виплат на нинішньому рівні. Для цього потрібна зміна певних параметрів у системі, які дозволять утримати виплати в ній від роздмухування», - пояснив він.

Зокрема, з його слів, досягти такого результату можна за рахунок збільшення  пенсійного віку, збільшення мінімального трудового стажу, а також - суттєвого скорочення переліку професій з раннім виходом на пенсію. Нині в Україні 4,5% пенсіонерів ідуть на пенсію раніше за настання пенсійного віку.

Безробіття серед молоді складає 25%, серед людей похилого віку – 9%

Провідний науковий співробітник Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України Лідія Ткаченко вважає, що у піднятті пенсійного віку нічого страшного немає.

Аргумент більшості противників таких змін, що літні люди займуть робочі місця, яких і так не вистачає для молоді, науковець назвала стереотипом, адже у молоді та людей похилого віку різні пріоритети при виборі роботи і вони не займають ніші один одного. До того ж у перспективі в Україні прогнозується дефіцит робочої сили.   

«Молоді люди, які народилися в другій половині 90-х років - на початку 2000-х і вступають у ринок праці, – це дуже малочисельні покоління, у нас був дуже великий спад народжуваності. Тому якщо у нас не буде подальшого падіння економіки, то у нас, навпаки, буде дефіцит робочої сили. У нас всі демографічні прогнози показують, що кількість населення працездатного віку, якщо не переглядати межі, буде сильно скорочуватись», - зазначила Ткаченко.

За даними Держстату, серед молоді безробіття складає 22-25%, тоді як серед людей похилого віку 7-9%. Водночас в Інституті демографії прогнозують, що у 2050 році, якщо не відбудеться підняття пенсійного віку, частка людей віком понад 60 років серед населення України збільшиться з нинішніх 22% до 33%.

«Пенсійний вік у нас занизький у порівнянні з іншими країнами. Люди виходять на пенсію в 57-60 років, у Європі цей показник 65 років та більше. У 2020 році співвідношення кількості пенсіонерів і кількості працюючих погіршиться через демографічний стан. І якщо нічого не робити, то та кількість працюючих людей не потягне ту кількість пенсіонерів. Економіка не витримає», - наголосила заступник директора Центру економічної стратегії Марія Рибко. 

Однак експерти радять, якщо урядовці таки зважаться на підняття пенсійного віку, робити це повільно. Зокрема більшість країн розтягувала таке підняття на кілька поколінь, а не як у нас – на 10 років.

Чи бути накопичувальній пенсійній системі в Україні

Що ж стосується накопичувальних пенсійних фондів, створення яких передбачене проектом закону № 4608, про який ми згадували вище, то Лідія Ткаченко вважає, що такі фонди не повинні бути державними.

«Ці системи повинні бути ринковими, капіталістичними, і дуже добре, якщо б вони були корпоративними. Це зменшує індивідуальну відповідальність людей і адміністративні видатки такої системи. Тобто в ідеалі відповідальність на себе повинні взяти роботодавці, які переважну кількість внесків у накопичувальну систему мають сплачувати самі. Тому що, очевидно, ми не вийдемо в швидкій перспективі на  ті доходи, щоб люди могли самі абсолютно безболісно відкладати кошти на пенсію», - зазначила науковець.  

Запроваджувати їх зараз небезпечно, вважає Ткаченко, оскільки в Україні нині дуже слабкі фінансова і банківська системи, а найслабша - система нагляду.

На чому заробляють недержавні пенсійні фонди в Україні

Так званий 3-й рівень пенсійного забезпечення у формі недержавних пенсійних фондів в Україні вже діє. Зі слів члена Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики, зайнятості і пенсійного забезпечення Наталії Веселової, їх у нас налічується 66. Усім цим фондам українці довірили 2,5 млрд грн. Пенсійні фонди мали б використовувати ці кошти на фондових ринках або ж як інвестиції у рентабельні сфери. Однак в Україні все не так.

«Зараз у них дуже обмежений вибір – це депозити, цінні папери та банківські метали. Якщо трошки допомогти цим недержавним фондам і дозволити їм вкладати, наприклад, у виробництво, будівництво, то це не лише допоможе розвитку недержавних фондів і 2-му накопичувальному рівню, це розширить можливості фондових ринків і стимулюватиме економічне зростання в країні», -  вважає депутат.

Європейський досвід та сумні українські реалії

До прикладу, активи пенсійних фондів у Німеччині складають 216 млрд євро, в Угорщині – 4 млрд євро. До того ж у Європі кожен пенсіонер має можливість обирати: вкладати йому кошти в недержавний пенсійний фонд своєї країни чи будь-якої іншої європейської країни.

74 млн доларів активів недержавних пенсійних фондів України - це мізер порівняно з європейським ринком, вважає заступник директора Центру економічної стратегії Марія Рибко.

«25 років незалежності у нас нібито розвивався фондовий ринок. Всі ці роки ми дуже сильно захищалися від іноземного капіталу, Україна не дозволяла громадянам інвестувати за кордон. За оці 25 років протекціонізму індекс Української біржі має 5 ліквідних паперів. Індекс FTSE – це 7400 цінних паперів з 47 різних країн. Це те, у що мають змогу вкладати пенсіонери в країнах Європи», - пояснила експерт.

Рибко переконана, що Україні в питанні недержавних пенсійних фондів треба відкривати кордони і дозволити українцям робити пенсійні внески в закордонні фонди. Лише тоді ця система буде ефективною, вважає вона, і наводить приклад, як недержавні пенсійні фонди «працюють» в Україні.  

«Є завод, який створює собі пенсійну програму, він випускає 20-30-річні облігації під 2% річних і продає ці облігації Пенсійному фонду. Ці папери не мають жодного стосунку до ринку, ці папери не можуть бути продані, чи будуть вони погашені – це величезне питання. Це схоже на аналог банку «Михайлівський», - розповіла Рибко.

Для того, щоб в Україні запрацював прозорий ринок недержавного пенсійного забезпечення, потрібні системні зміни, зокрема у питанні верховенства права, дерегуляції та захисту права власності.

Однак, поки урядовці зосереджені на питанні зменшення дефіциту Пенсійного фонду, наведення ладу у вже діючих ланках трирівневої системи пенсійного забезпечення, швидше за все, відійде на другий план.