Від Мінська-2 до міні-Мінська-3

Хоч би як парадоксально це звучить, але на зустріч Тристоронньої контактної групи, яку вкотре зібрали у Мінську 21 липня, покладали серйозні надії. Передбачалося, що сторони домовляться про щось конкретне. Домовилися. Але чи буде за цим реалізація домовленостей?

Важка дипломатична артилерія

Про те, що зустріч 21 липня в Мінську стане не просто робочою, а певною мірою, підсумковою, свідчило багато чинників. Так, 17 липня без попередніх гучних анонсів відбулася телефонна розмова лідерів України, Росії, Німеччини та Франції (остання така бесіда була 30 квітня). Обговорювали реалізацію Мінського плану, тобто окреслювали подальші рішення Тристоронньої контактної групи. Цього самого дня стало відомо, що засідання групи в Мінську проходитиме під пильним поглядом «високого гостя» — глави ОБСЄ Івіци Дачича, що додавало політичної ваги зустрічі.

У понеділок, 20 липня Президент Петро Порошенко провів зустріч з нашим представником у Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання ситуації на Донбасі Леонідом Кучмою і представниками України в її робочих підгрупах з політичних питань, питань безпеки, соціально-економічних та гуманітарних питань. На ній глава держави озвучив цеу — завдання, які помри, але повинні реалізувати перемовники. Планку Порошенко поставив високу.

«Так звані «народні республіки» Донецька і Луганська повинні відмовитися від проведення власних псевдовиборів 18 жовтня і 1 листопада. І лише тоді можна говорити про виконання Мінських домовленостей», — озвучив завдання Порошенко і додав, що стратегічно важливо згадати про звільнення незаконно утримуваних у Росії українців, зокрема Надії Савченко та Олега Сенцова. Також Президент доручив обговорити питання відновлення водопостачання в Донецькій і Луганській областях. «Для нас пріоритетом є те, щоб полегшити життя українцям, які опинилися на окупованій території, і ці об'єкти можуть надалі разом використовуватися», — сказав Порошенко.

Ключові рішення за зачиненими дверима

Доленосні для України (та й східної Європи) рішення ухвалювали за зачиненими дверима мінського «Президент-готелю». Витоку інформації — нуль. Тому журналістам доводилося задовольнятися мізерними офіційними повідомленнями перемовників. Вони були короткими, але ємними. «Тристороння контактна група підготувала текст угоди про відвід зброї калібром до 100 мм. Необхідно поважати Мінські домовленості, повністю зупинити вогонь, відвести важке озброєння і почати повний політичний діалог», — заявив про перші підсумки зустрічі Дачич.

Як пізніше уточнив прес-секретар Президента Святослав Цеголко, згаданий документ являє собою «доповнення до Комплексу заходів з виконання Мінських угод від 12 лютого 2015 року в частині, яка стосується відведення танків, артилерійських озброєнь калібром до 100 мм і мінометів». Підписуватимуть його представники Тристоронньої контактної групи.
Невелика ремарка. За декілька годин до початку зустрічі Тристоронньої контактної групи в Мінську в «ДНР» голосно заявили, що завершили відведення техніки калібром до 100 мм, прибравши її від південно-західних околиць Горлівки. ОБСЄ в пух і прах розкритикували цю брехню.

«Восени очікується вирішальна подія — проведення місцевих виборів, які мають узгодити усі сторони — умови їх проведення, запрошення спостерігачів з боку БДІПЛ (Бюро з демократичних інститутів і прав людини)», — перераховував ключові домовленості глава ОБСЄ.
Досягнуто й гуманітарних домовленостей. За словами уповноваженого Президента з мирного врегулювання ситуації на Донбасі і глави підгрупи з гуманітарних питань в Тристоронній контактній групі Ірини Геращенко, в Мінську дійшли згоди в питаннях переведення ув’язнених з Донбасу і звільнення полонених.

«Якщо говорити про головні підсумки роботи нашої гуманітарної підгрупи, то ми звернулися до ОБСЄ і МКЧХ з проханням направити своїх представників до судів, що розпочнуться в Ростові над Надією Савченко та Олегом Сенцовим. Також домовилися про те, що Червоний Хрест може приєднатися до міжнародної процедури етапування засуджених, які відбувають покарання у в'язницях на окупованих територіях (вироки по яких ухвалювали українські суди і які набули чинності ще до окупації) в інших установах, що належать українській пенітенціарній системі», — відзвітувала Ірина Геращенко. Вона зазначила, що на підконтрольних бойовикам територіях знаходяться близько 10 тисяч засуджених ще до початку конфлікту на Донбасі, з них близько тисячі просять про те, щоб відбувати залишок терміну на території, підконтрольній українській владі.

«І працюємо далі над переговорами щодо звільнення наших героїв, які перебувають у полоні. Дуже сподіваємося на успіх. Нагадаю, за останні два тижні вдалося звільнити 10 українців», — додала парламентарій.

То чи будуть вибори?

Домовитися — мало, потрібно ще реалізувати домовленості. А з цим біда. В ОБСЄ стверджують, що до осені потрібно напрацювати правила проведення виборів на окупованих територіях Донбасу і щоб вони всіх влаштовували. Зважаючи на те, як ухвалювали виборче законодавство для підконтрольних Україні регіонів, до ворожки не ходи — «донбаський» законопроект точно посварить коаліцію і не збере необхідних 226 голосів. На сьогодні депутати чесно зізнаються, що немає чіткого бачення, як проводити там вибори і як зробити так, щоб не допустити до участі бойовиків й до того ж, щоб бойовики не запідозрили підступ. Місія нездійсненна. Ще одне актуальне, але, на жаль, відкрите питання, як гарантувати безпеку проведення таких виборів? Та й до 1 вересня народні депутати на канікулах, не до написання та ухвалення законів.

Що стосується відводу важкого озброєння, можна написати сотні меморандумів, як  відводити таку техніку, календарно все затвердити, але якщо не буде на те волі протилежної сторони, домовленості залишаться фільчиною грамотою, не більше. А волі на відведення важкої техніки представники «ДНР» і «ЛНР» не демонструють. Навпаки,  останніми днями кількість обстрілів із забороненої мінськими домовленостями зброї лише зростає.