«Доїти по-новому». Як у Міністерстві агрополітики бачать розв'язання проблеми якості домашнього молока

Програму підтримки виробництва молока у приватних домогосподарствах на селі і їх переходу на європейські стандарти в Міністерстві аграрної політики обіцяли презентувати вже на цьому тижні. Очікувано, її головні тези - "кожній корові по тисячу гривень, а теляті  - по дві" проголосив на засіданні Кабінету Міністрів 7 лютого прем'єр Володимир Гройсман.

Також Кабмін пообіцяв невеликим фермерам дешеві кредити і часткову компенсацію на сільгосптехніку і посівний матеріал вітчизняного виробництва. У порівнянні з нічим це, звичайно, хороші ініціативи. Але якщо врахувати плачевний стан галузі та економіки в цілому - у ініціативи Кабміну є кілька слабких місць.

З чого все почалося

Судячи з досить напружених коментарів чиновників Мінагро минулого тижня і обтічних фраз прем'єра на сьогоднішньому Кабміні, детальна програма підтримки фермерства з точними цифрами статистики, аналітикою та прогнозами ще не готова. Але спішно давати обіцянки чиновників змусив галас, який здійнявся в пресі через можливу ​​заборону на закупівлю молока у селян. Спочатку про це писали лише окремі профільні видання, проте коли питання взяли на озброєння Ляшко і Тимошенко, уряду довелося терміново реагувати, щоб перетягнути "віжки" управління ситуацією на себе.

Перш за все чиновники пообіцяли, що ніхто не заборонить і не збирався забороняти закупівлю молока у селян, згадавши, що істерія у ЗМІ піднялася марно. Однак це не зовсім так.

Адже з 1 січня мали набрати чинності нові стандарти якості цільного коров'ячого молока, головна суть яких - в їжу не повинно потрапляти молоко другого ґатунку. Нагадаємо, саме до нього належить усе домашнє молоко, яке селяни здають заготівельникам. Тільки лише в останні дні грудня 2017 року Мінагро повідомило, що набрання чинності цими нормами перенесено на кілька місяців. Однак, поки ця новина дійшла до виробників, селян і прем'єр-міністра, всі встигли пережити низку стресів:

- Переробники молока нервували через те, що за більш якісну сировину їм доведеться і платити більше, та й на ринку його занадто мало - всім заводам просто не вистачить.

- Селяни подумки вирізали худобу, бо їм було б нікуди дівати надлишки молока з підсобних господарств.

- А Володимир Гройсман сердився, бо Кабміну, після зростання цін на продукти харчування і газ, залишилося тільки «посваритися» з селом.

Тому 17 січня під час засідання Кабінету міністрів прем'єр вперше за довгий час згадав про село, обурившись ідеєю заборони прийому молока у селян. Далі чиновники вищої та середньої ланки кинулися пояснювати, що не йдеться про заборону прийому молока, а лише про те, що його якість (якщо точніше - то способи зберігання) треба покращувати. Мовляв, необхідність підвищувати стандарти сировини, зокрема і молока та молочної продукції, - частина домовленостей з Європейським союзом.

Але ці норми, підкреслили в Міністерстві, - лише побажання, а не ультиматум і Україна має достатньо часу для того, щоб абсолютно безболісно почати «доїти по-новому».

«Ніякі зобов'язання України в межах імплементації договору про асоціацію не передбачають будь-яких змін. Молоко незбиране буде далі закуповуватися без змін», - заявив перший заступник Міністра аграрної політики та продовольства України Максим Мартинюк.

Тут же він звернувся до селян з порадою самим нагадати і закупщикам їхньої продукції про неприпустимість маніпуляцій інформацією, щоб «збити ціну» на молоко. Дійсно, раніше АСН розповідала про те, що деякі перекупники поспішили скористатися галасом і скуповували після нового року у селян молоко по 4-5 гривень за літр.

Втім, у самому Міністерстві підкреслили, що жодним чином не можуть впливати на ціну, яку пропонують селянам за їхню продукцію. Хоча і вважають, що 5-6 гривень за літр - дуже невигідна і навіть згубна для села ціна на молоко. Адже утримувати корову обходиться майже в два-три рази дорожче, ніж можна отримати за продаж її молока.

Який вихід бачать у Мінагро

Не можна підвищити в наказовому порядку ціну на молоко, але можна поміняти саме молоко, кажуть у міністерстві. Адже, як правило, вироблене в домашніх господарствах молоко класифікується як «другосортне» - гіршої якості, ніж на фермах. І справа не в тому, що воно меншої жирності або не таке смачне.

Швидше навпаки - його смакові якості набагато кращі, але зберегти продукт в потрібному стані допомагає тільки моментальне охолодження, а найкраще - відсутність контакту з повітрям під час доїння. І якщо припустити, що у когось у селі досі немає холодильників, складно, то доїти молоко спеціальним апаратом дійсно можуть не всі селяни. Адже ці пристрої досить дорогі.

Колгосп по-новому

Мінагро пропонує селянам об'єднуватися в кооперативи і вже спільно розв'язувати питання із закупівлею обладнання та встановлення вищої ціни на їхню продукцію, мовляв, "разом і батька легше бити". Максим Мартинюк вважає, що з сільським кооперативом, який пропонує на ринку, наприклад, партію в 10 000 літрів молока за добу, захочуть мати справу безпосередньо вже і великі заводи. Так вдасться виключити з цього ланцюжка перекупників, а головне - підвищити вартість молока для селян.

Уже цього року кілька програм зі створення так званих молочних кооперативів буде запущено, обіцяють у міністерстві. В їх основі - певні стимули до об'єднання у вигляді допомоги держави в закупівлі обладнання. Скільки саме Мінагро готове дати грошей кожному селу на місцевий молочний кооператив, чиновники поки точно не говорять. Але, за їхніми словами, середня вартість обладнання для доїння та зберігання молока становить від 100 до 200 тисяч гривень.

Навіть якщо припустити, що держава компенсує хоча б 30% з цієї суми (стандартний розмір компенсацій в Україні), то середньому селу в 100 будинків з коровами доведеться вишукувати близько 140 тисяч гривень. По 1400 гривень на кожне подвір'я. А це - тільки на обладнання.

- Приплюсуємо сюди ще сплату податків і послуг бухгалтера, адже в Мінагро наполегливо уникають теми податкових пільг для селян.

- Додамо оплату праці працівникам комплексу зі зберігання молока.

- Плюс вартість роботи лабораторії якості молока, яка також повинна при ньому працювати.

- І врахуємо вартість технічного обслуговування комплексу та споживаної ним електрики.

В результаті сума практично подвоїться. І якщо навіть припустити, що селяни все-таки затягнуть паски і зможуть знайти по 1400 гривень одноразової виплати на закупівлю комплексу зберігання молока, то всі інші витрати - щомісячні, і платити їх доведеться постійно. Тому, навіть об'єднавшись у так звані кооперативи, вони все одно матимуть у доході ті ж 5-6 гривень за літр молока.

Який тут може бути вихід: держава за свій рахунок купує комплекс зі зберігання молока. Сільські кооперативи звільняються від сплати податків. Більше того, отримують право на отримання додаткових пільгових кредитів. Адже, швидше за все, багато селян готові відкривати свою справу, наприклад - виробництво сирів або масла, проте не мають на це оборотних коштів.

Проблема в тому, що зараз Кабмін говорить тільки про пільгове кредитування лише фермерських господарств - їм і дешеві кредити, і компенсації вартості сільгосптехніки. Селянам же - тільки дрібні одноразові дотації.

"Ми будемо компенсувати близько 1,5 тис грн на дійну корову на рік, щоб теж збільшувалися надої молока... Ми хочемо стимулювати підтримку поголів'я корів на селі. Щоб на селі молодняк утримувався протягом 12-ти місяців. Тому ми кожному такому домогосподарству і сім'ї за кожну голову заплатимо 2,5 тис. грн на рік", - анонсував прем'єр Гройсман.

Не багато, погодьтеся, враховуючи, що вартість утримання корови в домашньому господарстві, за минулорічними підрахунками АСН, стартує від 7000 гривень. А в цей же час місцевий фермер зможе претендувати на дуже дешеві кредити від держави - по 1-3% в гривні на три роки. Не секрет, що абсолютна більшість фермерів, які перебувають у профільних асоціаціях, вже мають техніку і поля, достатні для утримання та обслуговування нової ферми або декількох.

Хотілося б застерегти Кабмін від такого перекосу. Адже, швидше за все, непропорційний розподіл державної допомоги призведе до збільшення вже існуючих фермерських господарств, з якими нові змагатися просто не зможуть і не будуть.

В одному селі мирно уживається не більше двох-трьох фермерів. На більшу кількість господарств в окремо взятому населеному пункті просто не вистачає землі.

Уже зараз фермери готові душу продати за новий взятий в оренду селянський пай і нескінченно займаються переманюванням селян один в одного. А минулої осені, будучи впевненими у швидкому старті ринку землі, деякі і зовсім вдарилися у всі тяжкі - неформально скуповували у селян паї, підписуючи договори оренди на 50 років.

А тут ще й великі аграрні холдинги хочуть перерозподілити на свою користь виділену вперше за довгий час державну підтримку малих ферм і залишити селян без засобів до існування. У цьому впевнений президент Асоціації фермерів і приватних землевласників України Іван Томич.

Як із такими суперниками змагатися звичайному селянинові з його коровою або навіть сільському кооперативу, який і існує поки тільки в уяві Міністерства агрополітики?

Запитання риторичне і дуже серйозне. Для села - це питання виживання і подальшого розвитку. Для агрогігантів - теж. Вони проти того, щоб під боком росли дрібні, але численні конкуренти. На чий бік стане міністерство?

Що можна зробити вже зараз

Так, щось потрібно робити вже зараз - поки село ще зимує на запасах, зібраних восени. Але прийде весна - час сіяти зерно, збирати сіно - постане вічне питання пального тощо. Але поки міністерство тільки дописує програми з підтримки села, а фінансисти вишукують - звідки взяти в них гроші у вічно дірявому бюджеті. Значить, швидше за все, результатів можна очікувати до кінця року.

А що робити до цього часу селянам, як виживати в умовах жорстокої економічної експлуатації? Немає відповіді на це запитання в міністерстві. Хоча там визнають - молоко у людей, а вони поставляють на молокозаводи більше 80% всієї сировини зараз, якісне. Але формально доїться і зберігається неправильно.

Так чому б не дотувати кожному подвір'ю з коровою по доїльному апарату? Ні, про таку ініціативу в міністерстві не заїкаються.

Ще одна слабка ланка ланцюжка поставок молока - його транспортування від селян до молокозаводу. Ви бачили на сільських дорогах хоча б один молоковоз із сучасною бочкою-рефрижератором? Ніхто не бачив! Тому що до сих пір його збирають по селах перекупники і самі заводи старими ГАЗонами з жовтими бочками. Холод у таких зберігають, кидаючи всередину заморожені 5-літрові пластикові бутлі з водою.

Беручи молоко у селян закупівельники контролюють на місці його щільність і жирність, часто приїжджають разом з лаборантами, які вибірково беруть молоко на пробу і проводять більш глибокі аналізи. Всі, у кого виявлять браковане молоко, від його здачі усуваються без пояснень.

Однак чому заводи продовжують скаржитися, що молоко від селян у підсумку все одно отримують погане, з бактеріями і розбавлене. Виявляється, тут грішать вже самі закупівельники. Вони часто розбавляють молоко, а щоб воно не втратило щільність - кидають кілька пачок солі в бочку. Селяни з-під Полтави розповіли нам, що бачили, як у молоковоз заливали воду просто з озера відрами.

Також закупівельники часто змішують молоко - холодне з теплим парним. Через це воно псується практично миттєво.

На запитання - чому в Міністерстві не хочуть ввести обов'язкові вимоги ще й до закупників молока, Максим Мартинюк, зневажливо посміхнувшись, відповів, що це не дасть жодного ефекту, лише помножить бюрократичні процедури.

Дивна позиція, враховуючи, що Міністерство хвилює той факт, як селяни доять і зберігають молоко, але не хвилює, як воно доставляється на молокозаводи. Якщо вже підвищувати стандарти - то для всіх, чи не так?

Ну і останнє, власне, про майбутнє кооперативів. За словами заступника міністра агрополітики, зараз в Україні налічується близько 800 таких об'єднань на селі. Однак "живих" із них - менше 20%. Все тому, що створені вони були "зверху", незрозуміло пояснив Мартинюк.

А може, вони "померли" тому, що держава не надала їм жодної допомоги? І, закликаючи селян знову об'єднуватися в колгоспи, потрібно обіцяти і давати щось більше, ніж жалюгідна часткова компенсація за холодильну установку та 42 долари за одну корову.