Вечорниці на Маланку. Повір'я і звичаї

Напередодні Нового року за старим стилем і свята Маланки в будівлі столичної мерії відбулися «Українські вечорниці». У колонний зал КМДА запросили військових медиків і волонтерів, ветеранів АТО. Всіх посадили за столи, а розважали піснями і танцями, колядками та щедрівками, святковим вертепом.

«Традиція святкувати Старий Новий рік пішла через розбіжності світського Григоріанського календаря і церковного Юліанського. Ця різниця становить 13 днів. Тому Новий рік ми святкуємо двічі. Але в дохристиянські часи Новий рік відзначали навесні, і в наших традиціях збереглося безліч елементів з тих часів, пов'язаних з культом родючості», - говорить Юлія Осташевська, завідуюча відділом Національного музею історії України.

Обряд на Маланку - давня дохристиянська традиція, частково забута. «Ми намагаємося відновити її, щоб знати, як жили наші предки», - продовжує вона.

У колективі ряджених - кілька персонажів: орач, сіяч, баба, циган і циганка, ведмідь і Маланка.

Маланка - це переодягнений чоловік. У кожного героя смішні костюми, кожен з них у масці.

«Вважається, що справжня Маланка, стародавня богиня, випала з потойбічного світу, і за нею біжать злі духи, щоб її повернути, розлучити з її коханим Василем. І всі ці ряджені, які ходять по селах, намагаються відвернути увагу переслідувачів, щоб Маланка могла вступити в священний шлюб з Василем і дати нове життя всьому живому на землі. Ось і виходить, що 13 січня на Маланки - кінець старого року, а 14 січня на Василя - початок нового. Так вони об'єднуються і дають початок новому життю».

У всьому цьому дійстві дуже важливий образ кози, каже етнограф Осташевська: «Він символізує кругообіг у природі - так само як і природа, навесні коза оживає, а восени - вмирає».