Небездоганне Держбюро розслідувань. Як конкурс з обрання керівництва ДБР став "щепленням проти реформ"

Чи можливо в Україні сформувати орган настільки бездоганний, щоб він міг розкривати корупцію на найвищому рівні і при цьому користувався довірою і народу, і влади та міжнародної спільноти? Представники нинішньої влади, звичайно ж, скажуть, що можливо і що такий майже створили і він запрацює через рік і називається Державне бюро розслідувань.

Громадські ж активісти і експерти вказують на нехтування законодавством при створенні органу і ставлять під сумнів його дієвість і навіть легітимність.

Задумав Янукович, реалізовували за Порошенка

Біля витоків Державного бюро розслідувань, всупереч загальноприйнятій думці, стоїть зовсім не нинішня влада. Як і реформа правоохоронної системи, вона зародилася ще за часів "правління" Віктора Януковича. У своєму посланні до парламенту в 2013 році Янукович назвав "пріоритетним питання створення ДБР".

Спочатку створення ДБР планувалося в 2014 році, проте тепер терміни значно зрушилися - запрацює структура в кращому випадку в кінці 2018 року. За українською "традицією", чим важливіший орган, тим більше шансів, що його створення затягнеться, він не буде працювати як треба або не буде працювати взагалі.

Так вже сталося з Національним агентством з питань запобігання корупції: після старту, що затягнувся більш ніж рік, воно загрузло у внутрішніх скандалах і продемонструвало сміхотворний результат роботи.

Одночасно почало лихоманити і "старшого брата" ДБР - Національне антикорупційне бюро. Коли агентів НАБУ показово затримує ГПУ, а сам генпрокурор заявляє, що вони займають посади незаконно, оскільки не проходили конкурс, - чи це не частина сценарію із затягування старту ефективної роботи органу?

Можливо, ДБР чекає та ж доля, адже процес формування органу супроводжується численними порушеннями, виправляти які представники влади не поспішають. Більше того, на офіційному рівні цих недоліків, здається, навіть не помічають.

Почати з того, що сам закон про створення ДБР був підписаний президентом зі значним запізненням. Конституція вимагає від глави держави підписувати або відхиляти проголосовані Радою закони протягом 15 днів, в той час як Порошенко "думав" над його долею рекордних 64 дні. Через це багато хто запідозрив, що політичні весь цей час кулуарно домовлялися - як буде працювати ДБР і хто стане на чолі.

Далі - гірше. За півтора року від моменту підписання закону держава спромоглася лише створити конкурсну комісію, як останньої миті вибрала трьох керівників ДБР. Щоправда, керувати їм поки, по суті, нічим - самого бюро все ще немає.

Комісія небездоганних

Перше спірне питання щодо формування ДБР - сама конкурсна комісія. Процедура обрання директора Державного бюро розслідувань вкрай складна - він призначається президентом України, кандидатуру якого подає прем'єр-міністр, а тому, в свою чергу, їх надає комісія з проведення конкурсу. Двох заступників директора ДБР також пропонує комісія, а ось звільнити він може їх і сам.

Як бачимо, ключову роль у створенні найголовнішого слідчого органу країни відіграє саме комісія. Як прописано в законі - її члени повинні мати кришталево чисту репутацію і юридичну освіту.

Нагадаємо, до складу комісії, яка обирала керівництво ДБР, від уряду увійшли - перший заступник міністра юстиції Наталія Севостьянова, доцент Хмельницького університету управління та права Денис Монастирський і Іван Стойко - радник міністра МВС Арсена Авакова.

Верховну Раду в комісії представляли народні депутати Владислав Бухарєв - від "Батьківщини", Євген Дейдей - від "Народного фронту" і Микола Паламарчук від "Блоку Петра Порошенка". Президент же делегував у комісію професора КНУ імені Тараса Шевченка Романа Майданика і професора Віктора Самохвалова , а також - партнера юридичної фірми "Саєнко Харенко" Тетяну Сліпачук.

Імена всім відомі, але є два "але". Нікого з членів комісії не можна назвати таким, що представляє громадську думку, а кілька членів комісії, в порушення вимог закону, не мають навіть юридичної освіти, вказують експерти.

"Відповідно до законодавства, конкурсна комісія повинна складатися з дев'яти членів, кожен з яких повинен мати юридичну освіту. Двоє членів взагалі не мають юридичної освіти. А саме - делегований від Верховної Ради Бухарєв і делегований від уряду Стойко. Тобто безпосередньо парламент, який ухвалив закон, і уряд, який очолює органи виконавчої влади, не здатні дотримуватися законодавства України", - вказує адвокат і голова Громадської ради з питань люстрації при Міністерстві юстиції України Тетяна Козаченко.

За словами експерта, такий сумнівний склад комісії та порядок її роботи унеможливлює об'єктивний і неупереджений конкурсний відбір кандидатів на посаду керівників Державного бюро розслідувань.

Якщо першому, "юридичному", критерію відповідала хоча б частина членів комісії, то як бути з другим - не менш важливим: делеговані в комісію особи повинні мати бездоганну репутацію.

Така вимога до чиновників для України нова. Тетяна Козаченко пояснює - бездоганна репутація зазвичай  підтверджується не відсутністю компроматів, а тим, що люди зробили заради суспільства, які у них є позитивні досягнення на цьому шляху. Вже хто-хто, а колишній головний люстратор України знає, про що говорить.

"При цьому членом конкурсної комісії є народний депутат Дейдей, за яким є корупційні правопорушення, що розслідуються Генеральною прокуратурою України. Навіть вносилося у парламент подання про зняття з нього недоторканності. Більше того, відповідно до даних розслідування "Слідство Інфо", яке провела Олена Козаченко, було оприлюднено інформацію про винесення вироку першої інстанції Дейдею щодо інкримінування йому насильницького злочину - він з групою осіб з використанням зброї відбирав у людей майно і гроші. Це все, що потрібно знати про склад конкурсної комісії", - констатувала Козаченко.

За її словами, це тільки окремі приклади, в той час як  кандидатура кожного з членів комісії мала бути піддана ґрунтовному аналізу. Адже від рішень цих дев'яти людей залежить ефективність боротьби з корупцією на найвищому рівні, а значить - і майбутнє всієї країни.

Суд вже "забракував" одного з членів комісії

Але поки що цей "фундамент боротьби" є лише хистким картковим будиночком, який, схоже, почав розвалюватися ще до закінчення будівництва. Так на 30 листопада Окружний адміністративний суд міста Києва заборонив члену Конкурсної комісії з проведення конкурсу на зайняття посад в Державному бюро розслідувань Владиславу Бухарєву здійснювати будь-які дії, пов'язані з організацією і проведенням конкурсу на посади в ДБР, а також виконувати будь-які інші повноваження, пов'язані з участю в Комісії.

Позивач посилався саме на те, що у Бухарєва немає вищої юридичної освіти. Крім цього, позивач просить суд скасувати всі рішення Комісії, ухвалені у складі шести членів Конкурсної комісії за участю Бухарєва, повідомила прес-служба суду.

Також відомо про позов, поданий в січні 2017 року на тих же підставах і в той же суд. Тут позивач вимагає застосувати подібні санкції вже не тільки до Бухарєва, а й ще до двох членів комісії - Дейдея і Стойка, оскільки  у них, як стверджується, також немає юридичної освіти.

Хороша людина - не професія

Офіційно на це рішення суду керівництво країни поки ніяк не відреагувало. Але сказати, що Бухарєв приховав відсутність у нього юридичної освіти, не можна. Наприклад, на адвокатський запит Тетяни Козаченко до керівництва парламенту щодо законності делегування кандидатури Бухарєва в комісію щодо ДБР відповіли, мовляв, зате він "має величезний досвід" боротьби з корупцією і отримав кілька нагород". 

Примітно, що Рада ще раніше не відреагувала і на зауваження і прем'єр-міністра Володимира Гройсмана, який рік тому офіційним листом попередив - якщо у даного члена комісії відсутня юридична освіта, це може в майбутньому спричинити непередбачувані наслідки - аж до оскарження в судах рішень всієї комісії. Гройсман звернувся тоді до керівництва парламенту з проханням представити іншу кандидатуру, чого зроблено не було. 

Втім, згадаймо слова Тетяни Козаченко - уряд і сам висунув у комісію кандидата без юридичної освіти, підклавши (свідомо чи ні) під реалізацію ідеї ДБР бомбу уповільненої дії. Маючи питання щонайменше щодо двох членів комісії, в будь-який момент можна поставити під сумнів і легітимність всього органу, і законність всіх його рішень.

Яка комісія, такий і конкурс

Прогнозовано процес відбору на керівника ДБР виявився не менш скандальним, ніж обрання конкурсної комісії. Насамперед через непрозорість методології відбору. Так комісія відсіяла цілком гідних кандидатів, наприклад - заступника начальника Головного слідчого управління - начальника управління спеціальних розслідувань Генпрокуратури Сергія Горбатюка, який розслідує вбивства на Майдані, а також - адвоката "Небесної Сотні" Віталія Титича.

Якими орієнтирами, принципами і мотивами керувалася комісія, вибираючи з 64 поданих кандидатур "достойних і недостойних", невідомо, так само як і принципи відбору майбутніх керівників ДБР. Тетяна Козаченко каже, що вона ще і як адвокат Віталія Титича направила в Кабмін кілька запитів на цю тему і на жоден не отримала зрозумілої відповіді.

"До цього часу невідома методологія, а саме - порядок, за яким вони нараховували бали кандидатам. Тобто неможливо перевірити, яким чином той чи інший кандидат отримав саме таку кількість балів, або чому саме він пройшов цей конкурс", - говорить Тетяна Козаченко.

Як найяскравіший приклад вона наводить ситуацію з переможцем конкурсу, нині вже призначеним головою ДБР - Романом Трубою: "Відповідно до опублікованих матеріалів, Роман Труба при проходженні тесту отримав найгірші результати щодо благонадійності його як державного службовця", - говорить Козаченко.

Більше того, кілька днів тому в Мін'юсті підтвердили - Роман Труба не проходив, хоча і повинен був, люстраційну перевірку, і зробити це він повинен. Директор департаменту з питань люстрації Міністерства юстиції Анастасія Задорожна заявила, що її відомство звернулося до Адміністрації Президента в зв'язку з необхідністю проведення люстраційної перевірки щодо нового директора ДБР.

"Оскільки він таку перевірку не проходив", - написала чиновниця, додавши до своєї заяви відповідний документ:

"Відмовники" оскаржують рішення комісії в судах

Тобто виходить, що чиновник, який уникнув люстрації, який набрав дуже мало балів при "тестуванні на благонадійність", перемагає в конкурсі на главу Державного бюро розслідувань.

А якщо за підсумками люстраційної перевірки Роман Труба не буде відповідати своїй посаді? А якщо і двоє його заступників також не проходили люстрацію, як того вимагає закон? Тих, у кого виникають подібні запитання, Мін'юст холоднокровно попросив не "шукати зраду там, де її немає". Мовляв, проходження люстраційної перевірки - це суто технічний момент і стандартна процедура. І зривом запуску ДБР вона не загрожує. Іншими словами, в чистоті Романа Труби там впевнені повністю і завчасно.

Тим часом кандидати, які не згодні з недопуском до участі в конкурсі, оскаржують це рішення в судах. Наприклад, Сергій Горбатюк, відмову якому в комісії аргументували недостатністю досвіду керівника.

"Він керує групою, яка розслідує найважчий, найстрашніший злочин в історії нашої країни - вбивство "Небесної Сотні", поранення людей, кримінальне провадження за яким складається з сотень епізодів. А його навіть не допустили до конкурсу, оскільки,  на думку комісії, деякі члени якої не мають юридичної освіти, він не має достатнього керівного стажу. Тобто людина, яка керує департаментом ув Генеральній прокуратурі, не має права навіть претендувати на членство в ДБР", - говорить юрист Тетяна Козаченко .

Також і адвокат Віталій Титич, що є ще й головою громадської ради доброчесності при відборі суддів Верховного суду України, оскаржив відмову йому в допуску до конкурсу, але зіткнувся з затягуванням його справи.

"Суди повинні розглядати такі справи як адміністративні, за один місяць - це вимога закону. Попри це суди більше року не виносять рішення. Комісія жодного разу не прийшла на жодне засідання. Відповідно до 2 ч. 71 ст. Кодексу адміністративного судочинства, саме уповноважений орган повинен у суді довести правомірність своїх рішень. Таким чином і кандидати, і суспільство залишилися без можливості ознайомитися з законністю дій конкурсної комісії", - заявляє Козаченко.

Сам Сергій Горбатюк прогнозує, що його позов завершиться нічим, хоча і збирається далі відвідувати засідання, наступне з яких призначено на 14 грудня.

"Останнє засідання було 13 грудня 2016 року. Після цього суддя Качур перейшов у письмове провадження. Ну а потім не було вже жодного реагування. Але кілька тижнів тому мені прийшла повістка на 14 грудня 2017 року. Але вже від іншого судді. Точно не знаю чому, але ніби в суд прийшло 16 нових суддів і їм передали частину справ. Але знову ж таки, якщо провадження письмове - то суддя все-таки повинен був винести рішення. Як на мене, це все - спосіб затягування", - говорить Горбатюк.

Також він припускає, що якщо його справу почне вести новий суддя, то і сам процес почнеться заново: "Найгірше, що вони там всі підконтрольні і робили все, щоб не було ніякого рішення до завершення конкурсу", - сказав Горбатюк. Водночас відповідає без оптимізму на запитання, що буде, якщо він виграє справу.

"Конкурс відбувся. Тому, напевно, що б там не було - в цьому вже не буде сенсу. Рішення не може бути виконано фактично".

І хоча всі гілки влади зберігають стоїчний спокій, а деякі заявляють про абсолютно чисту процедуру і призначення комісії, і обрання керівництва ДБР, у правозахисників є інша думка.

Через те, що учасники процесу не могли в законному порядку відстояти свої права, а громадяни не можуть перевірити правомірність дій конкурсної комісії - на підставі чого ті чи інші кандидати перемогли в конкурсі, не виникає жодних сумнівів, що цей конкурс не просто спотворений, але і його результати не мають юридичної ваги, стверджує Тетяна Козаченко.

Навіщо спотворювати конкурс

Такі факти нехтування законами наштовхують на висновки - через навіть 4 роки після Революції Гідності система все ще не здатна змінюватись. Вона продовжує призначати на ключові пости кандидатів, які дискредитували себе, і будувати з них фундамент нових органів. За таких обставин не є можливим прозорий і об'єктивний спосіб формування органу як незалежної структури, кажуть юристи.

Тетяна Козаченко вказує на ще одну обставину - ніхто з членів комісії не став протестувати проти того факту, що серед них є кілька кандидатів, які не відповідають вимогам закону. На її думку, це є ознакою монолітності структури, її "провладності і політизованості", а значить - упередженості.

"Цей конкурс можна назвати щепленням проти реформ. Хотіли незалежні органи, хотіли новий Верховний суд? А будь ласка, тримайте! Хотіли НАБУ і НАЗК - а будь ласка вам НАЗК! Хотіли забрати повноваження нагляду, а потім - досудового розслідування у органів прокуратури - нате вам ДБР!  Вони поки що навіть не усвідомлюють, як будуть працювати нові органи, і дуже бояться їх незалежності. Тому вони постійно блокують створення нових органів, заважають їм працювати, намагаються ввести туди своїх людей. Таким чином вони гарантують собі безпеку", - говорить Тетяна Козаченко.

Що робити з сумнівною комісією і головою ДБР?

"У нас через два роки вибори, і ніхто не піде проти народу і міжнародного співтовариства. Єдиний спосіб подолати цей опір - громадський резонанс. Але суспільство зараз вже дуже втомилося. Тому що маленькі перемоги нівелюються подальшою дискредитацією цих процесів владою", - резюмує Тетяна Козаченко.

Якими б аргументами не користувалися критики, всі причини таких дій влади зведуться до однієї - в Україні досі відсутня політична воля для ухвалення серйозних рішень і створення справді незалежних органів. Над нею поки превалює страх втрати контролю і безпеки, недоторканності. Однак рано чи пізно на такий крок доведеться піти. Добровільно або ж з громадського примусу. Вічно зберігати нинішній статус-кво не вийде все одно.

З огляду на вал критики і перше рішення суду щодо відсторонення від обов'язків одного з членів комісії, можливо, ще не надто пізно сформувати її заново, оголосити новий конкурс і  цього разу провести його відповідно до усіх вимог закону, публічно, відкрито, за участю громадськості? Адже набагато простіше визнати і виправити помилки на початковому етапі, ніж потім шукати виправдання порушень закону.