Кому допоможе Порошенко

Минулі вихідні я намагалася надихнутися темою електронних петицій, тобто прямих звернень народу до нашого гаранта. Чи жарт: будь-яке звернення в електронному форматі – через певну вкладку на сайті Президента України – з 29 серпня, коли було дано старт формату електронних петицій, має шанс бути почутим Главою держави, якщо у відведений законом термін (90 днів) за нього проголосує щонайменше 25 тисяч громадян України.

Причому в такому разі Президент повинен сказати своє вагоме слово – чи то на підтримку, чи то навпаки – у триденний термін. Невже у нас в країні, де бал, незважаючи на всі заяви про боротьбу з корупцією, досі правлять родинно-кумівські зв'язки, підсолоджені грошовим еквівалентом, всерйоз вирішили прислухатися до голосу народу?

Саакашвілі призначити... Його ж звільнити? Визначтеся, громадяни!

Звернень, які в лічені дні встигли набрати необхідні 25 тисяч голосів, щоб на них звернула увагу спочатку Адміністрація Глави держави, до того моменту було вже три: законодавчо затвердити право громадян України на самозахист (на цей момент це звернення вже підтримали 36 тисяч 244 людини), скасування акцизу на імпорт машин (зараз це звернення підтримують вже 38 тисяч 326 громадян, тобто, саме за ним – пальма першості з підтримки серед українців) і призначення Міхеїла Саакашвілі Прем'єр-міністром України, яке зараз підтримують 32 тисячі 505 громадян.

Що найцікавіше, серед петицій є не тільки прохання призначити грузинського екс-президента нашим Прем'єром, але і – зовсім свіженька – відправити його у відставку з посади голови Одеської ОДА. Причому остання підкріплена розлогим листом, в якому перераховані його обіцянки і розглянуто, що ж він зробив насправді. Ось лише коротка цитата з цієї петиції: «Упродовж усіх 100 днів свого керівництва Саакашвілі критикував ситуацію, що склалася в портах Іллічівська та Одеси. Новий глава області говорив про контрабанду, яка там начебто процвітає, і використання офшорних схем. 23 липня Саакашвілі особисто привіз із Києва в Іллічівськ наказ про звільнення начальника порту. У результаті мало що змінилося – виконуючим обов'язки начальника порту став його колишній заступник. Всі схеми збереглися, потоки контрабанди йдуть, як і раніше». І так – по всіх позиціях, які глава Одеської ОДА, обвинувачений автором петиції в надмірній любові до власного піару і навіть у хуліганстві, анонсував як першочергові у своїй роботі. Не знаю,
чи звернуть на цю петицію увагу в Адміністрації Президента, бо її шанси набрати потрібну кількість голосів викликають сумнів, але в будь-якому разі був би вкрай цікавим результат перевірки по всіх позиціях, заявлених у цьому зверненні.

Добралися і до Шокіна

З найсвіжіших – вимога відкрити національний спортивний телеканал, звільнити Шокіна і призначити відкритий прозорий конкурс на посаду генпрокурора, а також фінансувати виборчі кампанії на території України лише за державні гроші, без залучення коштів приватних осіб і учасників виборів. Які у них шанси отримати потрібну кількість голосів за три найближчі місяці, поки можна лише будувати припущення, керуючись настроями в суспільстві і ситуацією в країні.

Окрема пісня – прохання школярів. Левова частка таких прохань стосується скасування тесту з англійської мови, який збираються ввести як обов'язковий з наступного року. Так, 14 вересня Дарина Карпенко пише, що, мовляв, «ми не готові здавати ЗНО з англійської мови, у зв'язку з невідповідністю якості та повноти освіти, що викладається у школах». Згодна, англійську в наших школах викладають вкрай погано, але особисто у мене викликає сумнів і готовність цих школярів складати ЗНО з української мови, яку, як я розумію, можна вивчити і самостійно, не вдаючись до допомоги репетиторів і навіть шкільних вчителів – були б підручники.

Є також пропозиція «перевірити роботу Міністерства сільського господарства», оскільки «фермерам невигідно працювати так, як це вигідно перекупникам і експортерам». Перевірити роботу і цього, і всіх інших міністерств, які є в нашій країні, дійсно було б непогано. Але тільки маленьке уточнення: авторам подібних звернень, перш ніж писати, варто уточнити хоча б назву структури, до якої у них є претензії.

До речі, крім тих петицій, які вже знаходяться на розгляді, 25-тисячний бар'єр подолали ще дві: це скасування грошової застави для корупціонерів, яка на вечір 14 вересня набрала вже 37 тисяч 715 голосів на свою підтримку, а також необхідність впровадити у Верховній Раді електронну систему голосування за відбитком пальців, яка на цей же час подолала позначку в 28 тисяч 246 голосів. На п'яти цим наступає петиція-дубль, яка також вимагає скасувати акциз на імпорт автомобілів (вона набрала вже 19 тисяч 98 голосів). Отже, якщо скласти голоси на підтримку першої та сьомої (за популярністю) петицій, виходить, що скасування акцизу на імпорт машин підтримують вже 57 тисяч 424 людини. Але що скаже з цього приводу наш гарант?

Вимагає суспільство і люстрації суддів та прокурорів, причому з публікацією результатів (14.946 голосів на підтримку), зняття депутатської недоторканності (14.880) та вилучення мандата в депутатів-прогульників (14.632 голоси). Причому за 76 днів, що залишилися, голоси, яких не вистачає для перетворення нардепів-небожителів у простих смертних, а також за дострокове припинення повноважень тих народних обранців, які тричі прогуляли пленарне засідання без поважної причини, і щоб закликати до справедливості наших прокурорів і суддів, думаю, наберуться.

Перший, розумієш, млинець...

За словами заступника глави АП Дмитра Шимківа, електронні петиції виносять на поверхню важливий пласт питань, які турбують суспільство. «Ми отримали багато зворотного зв'язку. Для нас дуже важливо, щоб цей демократичний інструмент не був дискредитований», – заявив він, повідомивши, що відвідуваність сайту, починаючи із запуску проекту електронних петицій, постійно зростає. При цьому пальма першості – за киянами (34% від загальної кількості відвідувачів), далі йде Харків (7%), Львів (6%) і Одеса (4%). Щоправда, той же Дмитро Шимків вважає, що електронні петиції, навіть якщо вони отримують беззастережну підтримку суспільства, зовсім не обов'язкові для виконання, хоча при цьому є важливим елементом демократії і відображають суспільні настрої. Тому за яким принципом відбиратимуться ті, які гідні позитивної відповіді, поки незрозуміло. Можливо, чиновники з Адміністрації Президента на кавовій гущі стануть гадати, а може, крутитимуть рулетку...

Наприклад, письменник Андрій Кокотюха вважає, що перший млинець – через те, що підписи в Адміністрації Глави держави вирішили перевіряти на справжність (це стосується петиції голови Наглядової ради Української асоціації власників зброї Георгія Учайкіна про право на володіння зброєю), – вже грудкою. «Це – початок кінця, – впевнений Кокотюха. – Чергові похорони надій на те, що проблеми своєї країни можна вирішити максимум за три місяці, підписавшись якщо не під кожним зверненням до Президента, то хоча б під половиною – тими, які сподобалися. Наприклад, віддати під суд кожного, хто обіймав керівну посаду в Партії регіонів з березня 2010-го по лютий 2014 року. Виділити гроші на приведення в порядок не тільки стратегічних, а й взагалі всіх українських автодоріг, проконтролювавши виконання особисто. Або, як варіант, делегувавши ці повноваження пану Шимківу. Легалізувати проституцію за прикладом багатьох європейських держав. І так далі».

Один із варіантів розвитку подій, якими їх бачить письменник, виглядає так: підписи визнаються реальними, петиція приймається, пан Порошенко дає на неї відповідь. Знаєте, якою вона буде? Приблизно такою: «Я вдячний небайдужим громадянам і поважаю їхню думку. Але у нас парламентсько-президентська республіка. Тому надалі ця петиція повинна лягти в підмурівок законопроекту. І документ має схвалити Верховна Рада». Повернемося до петиції. Вона, за словами Андрія Кокотюхи, «йде в парламентську канцелярію і пропадає там назавжди. Громадськість хвилюється. З'являються лобісти, здатні перед черговими виборами таки довести готовий законопроект до голосування під своїми партійними стягами. Але – цей законопроект, швидше за все, проголосований не буде. Не запитуйте, чому. Не буде, і все. Така об'єктивна реальність нашого непростого часу».

Коли чекати великий електронний скандал

Скептично до майбутнього цього безумовно цікавого проекту ставляться і політологи. За словами директора соціологічної служби «Український барометр» Віктора Небоженка, «електронні петиції, як і все, що пов'язано з прозорістю та відкритістю, може собі дозволити лише чесна влада. У цій ситуації те, що Захід змушує нашу глибоко корумповану владу робити такі штуки, не йде їй на користь. Вона перша потрапляє під цей режим. Петиції – прихована форма критики влади. Наприклад, Президент говорить важливу промову, а по петицій видно, що все сказане не цікаво людям, їм потрібно щось інше». Виходить, що прохання людей вступають у конфлікт з офіційною повісткою дня української влади.

Чим це закінчиться? Небоженко вважає, що найбільш вірогідний сценарій розвитку подій – поломка сервера, коли «раптом» починається накрутка голосів, фіналом чого стане великий електронний скандал. Як скоро його чекати і чи чекати взагалі, сказати складно, але стверджувати, що його не буде, експерти не поспішають.

Як би там не було, поживемо – побачимо. А поки що правила, згідно з якими буде «просуватися» петиція, яка набрала 25 тисяч голосів на підтримку, приблизно такі: розгляд звернення президентською Адміністрацією буде здійснюватися впродовж 10 робочих днів з дня опублікування інформації про початок її розгляду. Для цього в АП створюватиметься спеціальна робоча група із залученням представників відповідних органів, а за необхідності – різного роду експертів. Причому комісія свою думку повинна сформувати за перші сім днів із десяти, після чого висновки комісії подаються на розгляд Главі держави.

Планується, що публічне оголошення про підтримку або не підтримку Президентом електронної петиції буде розміщуватися на його офіційному веб-сайті у спеціальному розділі з електронних петицій. Якщо Петро Порошенко вирішить підтримати ініціативу людей, АП отримає розпорядження готувати один з двох документів: або акта Президента, або відповідного законопроекту, який потім буде внесений на розгляд у парламент, про що і говорить Андрій Кокотюха. У будь-якому випадку, якщо комусь зопалу здалося, що вимога, викладена в петиції, навіть якщо вона отримала підтримку потрібної кількості українців, буде реалізована простим клацанням пальців, нехай навіть і президентських, він сильно помиляється: шлях від петиції до реалізації викладеного в ній прохання тривалий і тернистий. І не факт, що вдасться його подолати.