Лісові пожежі в Чорнобильській зоні, або Гасіть паніку!

Лісові пожежі в Чорнобильській зоні не на жарт налякали багатьох. Оливи у вогонь підлили й ЗМІ: журналісти з тривогою повідомляли, скільки кілометрів вогню залишилося до саркофага. У соцмережах – спеціально чи через незнання - поширювалися чутки мало не про другий Чорнобиль. А політик Леся Оробець навіть написала, що спішно вивезла дітей з Києва.

Мимоволі згадався травень 1986-го. Як ми, діти з прикарпатського села, з відкритими ротами слухали страшну історію семирічної Іри з Києва: «Ми з мамою втекли від Радіації. Я не знаю, хто це, але мама сказала - вона страшна». І як у Криму дорослі шарахалися від дітей, евакуйованих з Київської області: побоювалися «заразитися радіацією».

Тоді ми не знали, що це таке - радіаційний фон. І взагалі, що ті події на ЧАЕС увійдуть у світову історію.

Минуло майже тридцять років. У наші дні щось приховати практично неможливо. Адже той же дозиметр - рідкість у 80-х - може собі дозволити майже кожен. Не кажучи вже про сучасні засоби комунікації, непідвладні цензурі. Але страх живучий, і радіофобія міцно засіла в умах українців.

Навіть ті, хто про Чорнобиль знає лише з розповідей старших або з документалістики, з легкістю повірили, що з лісовими пожежами в Зоні відчуження гряде апокаліпсис. А традиційний травневий шашличний дим з-під кожного куща в Києві й околицях багатьма був сприйнятий як радіоактивна біда з Чорнобиля. «Відчуваєте, димом тягне? Брешуть усі! Пожежу не загасили! Радіація!» - хвилювалися матусі й бабусі на лавочках.

Після енного за ліком запитання сусідів і родичів було прийнято рішення переконатися у всьому самостійно. Діставши старенький дозиметр «Прип'ять», перевірений колись під час одного з прес-турів в так званих «брудних» місцях зони, вирушаємо в дорогу.

Дорога Київ-Чорнобиль - саме та, якою все літо 86-го йшли нескінченні колони бетономішалок. Та, на якій ще два роки після аварії дозиметристи часто завертали приміські автобуси «на мийку», оскільки радіація «зашкалювала». Сьогодні вона тиха: за містечком Іванків транспорту майже немає.

Перша зупинка - старий міст через річку Тетерів. Бачимо - до Дніпра спускаються байдарочники. «Ви куди? Тут же радіація!» - гукнули ми їх. «Та не смішіть людей! Все нормально!» - відповіли хлопці.

Заміряємо фон - у межах норми: 15-28 мкР/год.

Наступна зупинка - «пам'ятник яйцю», який більше знають не як символ життя, а як орієнтир - ЧАЕС уже недалечко. Результат вимірювань практично той самий.

Контроль №3 – межа Чорнобильського району. До Зони відчуження 3 км, до станції – десь 35.

Цей замір уже трошки вищий, але теж у межах норми.

І тут помічаємо в кущах залишки радянського пам'ятника. Метал з нього зідраний вандалами. Але камінь пам'ятає 86-й. Фон у півтора рази вищий, аніж у кількох метрах поряд, - під 60 мкР/год.

І ось ми вже біля меж Зони відчуження. Далі без спецппрепустки нікого не пускають. Але нічим не здивуємо. Норма не перевищена.

На КПП «Дитятки» на нас звернув увагу правоохоронець.

Представляємось зацікавленими: «Та ось, радіацію міряємо. А то в Києві переполошилися. Навіть дітей вивозять». - «Куди вивозять? Дурниці! Чисто тут все», - сміється він.

Хлопець розповів, що пожежа повністю ліквідована, небезпеки немає. «Пожежні вже поїхали. Сказали, що там усе повністю погасили», - охоче ділиться міліціонер.

Повертаємося. На зворотному шляху натрапляємо на сліди недавньої пожежі. У повітрі важкий запах гару. До речі, він зовсім не схожий на аромати пікніків. Біля дороги - невеликий, на око метрів сто на двісті, сосновий лісок. Стовбури дерев повністю обгоріли. На землі - суцільний чорний килим з сажі. На жаль, розчаруємо панікерів, радіація невисока. Потенційна небезпека в іншому. Неподалік - дерев'яні будинки. Якби лісок не був обкопаний, біди не минути.

Відзначимо, що як і по всій країні, жителі при чорнобильських сіл, на жаль, суху траву звикли випалювати. Сліди такого прибирання всюди і вже заростають молодою травою.

Невідомо, хто підпалив ліс у Зоні відчуження: диверсанти, сталкери чи недбало кинутий недопалок, залишений кимось із місцевих. Але тамтешні жителі, як ніхто інший, повинні розуміти, що табличка з закликом «Бережіть ліс від вогню» встановлена тут не з чиєїсь примхи.