Останній скандал з німецькими автовиробниками почався з історії в тижневику Der Spiegel, який опублікував статтю про негласні виробничі домовленості Volkswagen, Daimler і BMW, які існували з початку 1990-х, пише The Bloomberg.
Der Spiegel розповів, як були сформовані робочі групи для визначення загальних стандартів і специфіки спільної роботи. Наприклад, як було придумано зробити резервуар дизельних двигунів досить маленьким для того, щоб більше місця під капотом було доступно, якщо покупець замовить дорожчу модифікацію.
Ця угода видається найбільш зловісною з усіх, адже менший розмір паливного бака двигуна означає більше забруднень навколишнього середовища, бо виробники не можуть змусити клієнтів міняти їх так часто, як це необхідно.
Тепер вважається, що саме цією угодою можна пояснити недавню катастрофу з викидами компанії Volkswagen, а також довгий список проблем з дизельними двигунами, які вже давно хочуть заборонити в деяких європейських містах.
Цей скандал став справжнім ударом для німців, які раніше пишалися своїм автопромом, адже на нього припадає 20% національного доходу і 18% експорту. Це удар і для Ангели Меркель, яка досить комфортно почувається на пантеоні німецької політики зараз, практично не маючи політичних конкурентів.
Партія Зелених, яка, найімовірніше, не пройде в Бундестаг на вересневих виборах, вже встигла розкритикувати Меркель і Християнсько-демократичний союз Німеччини, до якого вона належить. В першу чергу їх звинувачують у приховуванні автозмови.
Але, в чому саме полягає тут злочинна діяльність?
Ці компанії вже давно відкрито співпрацюють у багатьох сферах, включно з покупкою двірників для лобового скла, інвестування в розробку системи GPS і створення мережі зарядних станцій для електромобілів. Пошук угод і компромісів, щоб уникнути необґрунтованих витрат є частиною німецької культури, а не тільки практикою німецького бізнесу. Це та межа, яка допомагає суперникам об'єднуватися в ім'я загальнонаціональної мети.
Наприклад, коли в Німеччині скасували державне регулювання міжміських автобусних перевезень в 2013 році, компанії відразу об'єдналися в єдиного перевізника, Flixbus, який зараз контролює близько 71% ринку. В Італії, навпаки, подібна лібералізація призвела до сегментації ринку.
Звичайно, брак здорової конкуренції може привести до зловживань. Чотири європейських виробники вантажівок Volvo-Renault, Daimler, Iveco і DAF були оштрафовані минулого року Європейською комісією за те, що домовилися між собою, коли почнуть впроваджувати у виробництво технології зі зниження викидів шкідливих газів.
Три головних німецьких автовиробники ділять лише 36% всього європейського авторинку. Вони постійно конкурують з японськими, французькими, британськими, корейськими і американськими виробниками.
Якби вони всі були об'єднані в один німецький бренд, європейські регулятори не звернули б уваги на їхні внутрішні спроби стандартизувати виробництво, так само як вони не звертають увагу на концерн Volkswagen, який володіє Audi, Skoda, Seat і Porsche, і застосовує до них одні і ті ж стандарти.
Так, можливо, всім трьом компаніям варто об'єднатися в одну, наприклад, Deutsche Automobil AG, і всі формальності для виправдання співпраці втратять свою актуальність.