♈️ Овен (21 березня - 19 квітня)
Сьогодні Овнам варто звернути увагу на свої комунікаційні навички Будьте ясн....
Архів
Повернутись назад
29 Жовтня 2015
29 Жовтня
За кордоном
Колону сухопутних військ РФ помітили в Сирії
Британські журналісти Юліан Рьопке і Чарльз Лістер опублікували в Twitter фотографії колони російської бронетехніки і артилерії, яка прямувала селом в західній провінції Сирії Латакії.
Всупереч останніх заяв Володимира Путіна, сухопутні війська Росії беруть участь у бойових діях у Сирії.
На кадрах зафіксовано бронетранспортер, вантажівки КамАЗ і «Урал», що везуть солдатів ЗС РФ, і важку артилерію (гаубиця МСТА-Б).
Колону сухопутних військ РФ помітили в Сирії
Британські журналісти Юліан Рьопке і Чарльз Лістер опублікували в Twitter фотографії колони російської бронетехніки і артилерії, яка прямувала селом в західній провінції Сирії Латакії.
Всупереч останніх заяв Володимира Путіна, сухопутні війська Росії беруть участь у бойових діях у Сирії.
На кадрах зафіксовано бронетранспортер, вантажівки КамАЗ і «Урал», що везуть солдатів ЗС РФ, і важку артилерію (гаубиця МСТА-Б).
Блог:
Думки11:20
Політика
Ганна Маляр
Влада має відмовитися від методів революційної доцільності
Рішення суду Європейського союзу про анулювання заморожування активів екс-заступника глави Адміністрації президента Віктора Януковича Андрія Портнова виводить на якісно інший рівень переслідування чиновників тих часів. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловила кандидат юридичних наук, юрист-кримінолог Ганна Маляр.
За її словами, Янукович та його соратники користувалися послугами грамотних юристів, а тому формально довести їхню причетність до присвоєння або нецільового використання бюджетних коштів надзвичайно складно.
«Але це рішення не залишає іншого виходу для постреволюційної влади, окрім як працювати і доводити провину чиновників поваленого режиму. Дії Генпрокуратури навесні 2014-го зрозумілі: потрібно було терміново повертати в Україну вивезені колишніми чиновниками кошти. Тому юридичними формальностями ніхто не займався. Навмисно це зроблено чи через некомпетентність, можна лише здогадуватися», - зазначила юрист.
При цьому Ганна Маляр наголосила, що через юридичну неграмотність української сторони можуть з'явитися аналогічні рішення з інших одіозним чиновникам часів Януковича. Але згаяне можна надолужити зібраними за півтора року доказами провини колишніх чиновників, якщо, звичайно, розслідування велося не так, як у справі розстрілу Небесної сотні.
«А от відновити репутацію України після подібних випадків буде значно складніше, - вважає експерт. - І зняття санкцій через юридичне невігластво української сторони - лише перша «ластівка». Далі будуть рішення Європейського суду з прав людини про поновлення на посаді люстрованих чиновників. Просто ці скарги ще не пройшли всі судові інстанції в Україні». Вона також зауважила, що якщо Україна прагне визнання і рівноправного партнерства з цивілізованими країнами, влада має відмовитися від методів революційної доцільності і керуватися виключно нормами та принципами права.
Суспільство
В Україні відбудуться Дні культури Туркменістану
Президент Петро Порошенко і президент Туркменістану Гурбангули Бердимухамедов домовилися про проведення Днів культури Туркменістану в Україні, а також про проведення Днів культури України в Туркменістані. Про це повідомляє прес-служба глави держави.
Так, під час зустрічі в Ашхабаді президенти висловили переконання, що розвиток культурно-гуманітарних обмінів між Україною і Туркменістаном сприяє зміцненню дружби, поваги і взаєморозуміння між народами двох країн.
«Сторони підтвердили готовність розвивати і надалі поглиблювати двосторонні відносини в галузі культури, освіти, науки, туризму і спорту», - йдеться в повідомленні.
В Україні відбудуться Дні культури Туркменістану
Президент Петро Порошенко і президент Туркменістану Гурбангули Бердимухамедов домовилися про проведення Днів культури Туркменістану в Україні, а також про проведення Днів культури України в Туркменістані. Про це повідомляє прес-служба глави держави.
Так, під час зустрічі в Ашхабаді президенти висловили переконання, що розвиток культурно-гуманітарних обмінів між Україною і Туркменістаном сприяє зміцненню дружби, поваги і взаєморозуміння між народами двох країн.
«Сторони підтвердили готовність розвивати і надалі поглиблювати двосторонні відносини в галузі культури, освіти, науки, туризму і спорту», - йдеться в повідомленні.
Події
Міліціонер намагався пронести в СІЗО наркотики для ув'язненого
У Києві затримано молодшого інспектора Київського слідчого ізолятора при спробі пронести наркотики на територію установи.
Як повідомляє прес-служба столичної прокуратури, в особистих речах 33-річного старшого лейтенанта, який заступав на добове чергування, правоохоронці виявили дві пачки сигарет, в яких знаходилися наркотичні речовини. За словами інспектора, заборонені суміші він отримав від незнайомого йому раніше чоловіка для передачі одному з ув'язнених.
За цим фактом відомості внесено до ЄРДР за ч. 2 ст. 307 КК України (незаконне зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів). Проводяться слідчі дії.
Міліціонер намагався пронести в СІЗО наркотики для ув'язненого
У Києві затримано молодшого інспектора Київського слідчого ізолятора при спробі пронести наркотики на територію установи.
Як повідомляє прес-служба столичної прокуратури, в особистих речах 33-річного старшого лейтенанта, який заступав на добове чергування, правоохоронці виявили дві пачки сигарет, в яких знаходилися наркотичні речовини. За словами інспектора, заборонені суміші він отримав від незнайомого йому раніше чоловіка для передачі одному з ув'язнених.
За цим фактом відомості внесено до ЄРДР за ч. 2 ст. 307 КК України (незаконне зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів). Проводяться слідчі дії.
Події
У Росію намагалися незаконно перевезти 20 тонн українського сала
У Харківській області припинено спробу організації каналу контрабанди сала з України в Російську Федерацію.
Як повідомляє прес-служба СБУ, перевалочна база, де накопичувалися і зберігалися продукти харчування, розташовувалася в Сумській області. Після цього планувалося незаконно переправити до Росії частину продукції, а частину реалізувати в Україні. Після того як контрабандистам не вдалося перемістити товар через кордон у Сумській області, вони вирішили переправити товар через Харківську.
Співробітники СБУ припинили ці спроби на самому початку, коли зловмисники з вантажем сала прямували до державного кордону. Супроводжувальні документи на вантаж були підробленими, також не було документів ветеринарної служби.
Наразі відкрито кримінальне провадження за ст. 227 (умисне введення в обіг на ринку України (випуск на ринок України) небезпечної продукції) та ч. 1 ст. 358 (підробка, документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток штампів) Кримінального кодексу України. Незаконну продукцію загальною вагою 20 тонн вилучено з обігу.
У Росію намагалися незаконно перевезти 20 тонн українського сала
У Харківській області припинено спробу організації каналу контрабанди сала з України в Російську Федерацію.
Як повідомляє прес-служба СБУ, перевалочна база, де накопичувалися і зберігалися продукти харчування, розташовувалася в Сумській області. Після цього планувалося незаконно переправити до Росії частину продукції, а частину реалізувати в Україні. Після того як контрабандистам не вдалося перемістити товар через кордон у Сумській області, вони вирішили переправити товар через Харківську.
Співробітники СБУ припинили ці спроби на самому початку, коли зловмисники з вантажем сала прямували до державного кордону. Супроводжувальні документи на вантаж були підробленими, також не було документів ветеринарної служби.
Наразі відкрито кримінальне провадження за ст. 227 (умисне введення в обіг на ринку України (випуск на ринок України) небезпечної продукції) та ч. 1 ст. 358 (підробка, документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток штампів) Кримінального кодексу України. Незаконну продукцію загальною вагою 20 тонн вилучено з обігу.
Блог:
Думки14:14
Економіка
Євген Казьмін
Люди звикли до чорного ринку валюти
Обіцяного Нацбанком істотного зняття валютних обмежень найближчим часом чекати не варто. До того ж люди вже звикли до чорного ринку валюти, який пропонує більш привабливий її курс. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив економічний експерт Євген Казьмін.
«Точкове пом'якшення НБУ валютного режиму (оголошене минулого тижня) фактично не матиме істотного значення і впливу на валютний ринок, - зазначив експерт. - Адже ці заходи стосуються лише не надто важливих напрямів руху капіталу - заведення валюти в країну під приватизацію у вигляді грантів або спільних з Євросоюзом проектів. Що стосується зняття обмежень для продажу валюти фізособами, в умовах її дефіциту це обмеження не треба було вводити взагалі».
За його словами, зараз це навряд чи кардинально вплине на ситуацію, оскільки багато хто звик до чорного ринку. Але ключових послаблень правил, які б стосувалися найважливіших каналів надходження та провідних гравців вітчизняного бізнесу, не видно.
«Швидше за все, очікувати істотного зняття валютних обмежень до кінця року не варто. Якщо ж воно буде, це будуть поступові, досить обережні кроки. Адже незважаючи на те, що валютний ринок певним чином врівноважився, ця рівновага ще занадто хитка. Економічна ситуація, яка почала боязко вирівнюватися, поки що залишається складною», - вважає Євген Казьмін.
Експерт нагадав, що за підсумками дев'яти місяців поточного року промислове виробництво скоротилося на 17%, а експорт обвалився на 34%. Продовжує зростати заборгованість по зарплатах і досі зменшуються реальні зарплати українців.
«Ми бачимо подальше зниження внутрішнього попиту. З одного боку, до кінця року очікується зростання валютних надходжень від аграріїв, з іншого - істотне зростання закупівель енергоносіїв, для чого знову знадобиться валюта. Черговий перепочинок дасть рішення ЄБРР надати Україні 300 мільйонів доларів кредиту на закупівлю газу. Але через три роки його доведеться повертати», - наголосив економіст.
Однією з найважливіших, на його думку, проблем залишається виплата за російськими євробондами, яку Україна має здійснити до кінця року. Основні світові прогнози з приводу поведінки сировинних ринків також песимістичні.
«Наприклад, днями аналітики Goldman Sach спрогнозували чергове зниження цін на нафту. У будь-якому разі, зростання цін на основні позиції українського експорту найближчим часом ніхто не прогнозує. Це означає, що ми поки що не зможемо значно збільшити надходження до країни валюти і залежатимемо від милості міжнародних фінансових організацій, Євросоюзу та США. До того ж Нацбанк повинен узгодити зняття валютних обмежень з МВФ, і навряд чи міжнародні кредитори швидко дадуть добро на це. НБУ ще кілька місяців тому обіцяв, що з осені буде поступово пом'якшено вимоги. Очікувалися послаблення по кількох напрямах. По-перше, зниження нормативу із продажу валютної виручки експортерами. Нацбанк анонсував таке зниження, але поки що вирішив цього не робити. Збільшення термінів повернення валютної виручки в країну з 90 днів також точно найближчим часом не буде: в НБУ вважають, що у нас переважно сировинний експорт з низькою доданою вартістю, і він, мовляв, не потребує тривалих термінів повернення виручки. По-друге, банки очікували зменшення обмежень на зняття коштів з валютних депозитів. Без цього сподіватися, що населення почне повертати свої долари до фінустанов, неймовірно складно. Нагадаю, що хоч на початку вересня і було збільшено граничну суму видачі валютних вкладів на добу одному клієнту з еквівалента 15 тисяч гривень до 20 тисяч, усе одно ця сума навіть не перевищила тисячі доларів», - сказав Казьмін.
«Ще дуже важливий момент: не вирішено питання скасування заборони на виведення дивідендів за кордон. А нові інвестори не підуть до країни, не розуміючи, як вони зможуть перераховувати дивіденди за кордон», - зробив висновок експерт.
Блог:
Думки15:48
Економіка
Андрій Гордійчук
Бездумно знімати мораторій на продаж сільськогосподарських земель не можна
Українців з-поміж багатьох інших народів вирізняє особливе ставлення до землі, оскільки вона дозволила зберегти ідентичність. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив член «Першого національного аграрного кооперативу» Андрій Гордійчук.
«У нас земля - не просто інструмент виробництва, як це переважно заведено в європейських країнах. У нас поруч з матеріальним виміром її вартості завжди був і духовний чинник. В історії України ніколи не було тривалого періоду зі стійким земельним ринком. Хіба що за часів, коли наші землі були у складі Польщі чи Австро-Угорщини. І сьогодні в суспільстві відчувається очевидна неготовність бачити в землі виключно товар: лише близько 20% українців підтримують ідею продажу землі. При цьому понад 50% людей не усвідомлюють проблематику цього питання», - зазначив він.
Експерт стверджує, що ані суспільство, ані політичні еліти не готові зробити крок до запровадження ринку землі: держава боїться політичної відповідальності, а суспільство світоглядно не сприймає землю як звичайний товар. І тому розвиток українського ринку землі застиг на точці введення мораторію. «Це, можливо, і не досконалий правовий інструмент, але він зафіксував ситуацію на етапі, коли український селянин в основному зберіг свою землю, а агрохолдинги не скупили критичну частину земельних ресурсів держави, - пояснює Андрій Гордійчук. - Зараз ця рівновага зберігається. Адже агрохолдинги обробляють 13% сільськогосподарських земель. Ще 17% - в окремих фермерських господарствах, а 70% земель обробляють індивідуальні господарства. А це - ні багато ні мало - 30 мільйонів гектарів».
Водночас він зазначив, що про неприйнятність поспішних кроків із впровадження ринку земель свідчать соціальні та економічні фактори, а спроби механічно ввести ринок землі призведуть до наймасштабнішого в історії України обезземелювання селянства. «Держава має думати, як забезпечити людині гідні гроші за оренду її паю, а не про те, як цей пай у неї купити. І при цьому не зашкодити розвитку агросектора - нині перспективного напряму в державі», - переконаний експерт.
Також він зауважив, що держава до запровадження ринку землі не готова юридично: земельний кадастр не підготовано, електронну базу даних заповнено лише на 15%, не здійснено інвентаризацію, що є умовою створення кадастру. «І головне, - зазначив Гордійчук, - немає закону про обіг землі та прозорої системи правової оцінки землі».
Крім того, Андрій Гордійчук стверджує, що зараз селяни повинні максимально задіяти всі наявні економічні механізми, розвивати кооперативний рух, зміцнення якого стане запобіжником від негативних наслідків впровадження вільного обороту землі. За його словами, «зараз завдання політичних еліт - не допустити бездумного зняття мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення. Необхідною умовою є проведення загальнодержавного обговорення, а можливо, й референдуму».
Блог:
Думки16:08
За кордоном
Юрій Романенко
Безвізовий режим в українській ситуації абсолютно нічого не змінює
Якщо безвізовий режим з ЄС і допоможе двом мільйонам українців позбутися зайвої паперової тяганини при отриманні візи, то 80% наших громадян як не їздили до Європи, так ніколи і не поїдуть. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив політолог, директор Центру політичного аналізу «Стратагема» Юрій Романенко.
Він вважає, що за нинішньої економічної ситуації вкрай малий відсоток українців можуть дозволити собі поїздку до Європи.
«Люди, які мають кошти, аби з'їздити у відпустку, поїдуть туди й так, адже для них отримати візу - не проблема. З бізнес-візою ще простіше - її оформлює підприємство, - роз'яснює він. - А люди як сиділи у своїх селах, так і далі там сидітимуть. Більшість українців за все своє життя жодного разу не залишали країну. Це питання проблему взагалі не вирішує. Хіба що трохи спрощує життя тим двом-трьом мільйонам, котрі можуть собі це дозволити на регулярній основі».
Політолог наголосив, що безвізовий режим міг би бути корисним Україні лише за наявності вільних робочих місць у Європі. А на найближчі кілька років у ЄС усі вакансії буде зайнято новоприбулими сирійцями.
«То у чому ж панацея безвізового режиму? - перепитує Юрій Романенко. - Якщо ми не можемо організувати свій ринок праці, не можемо створити нові робочі місця, ми шукаємо підтримки у старшого брата - Європи. Думаємо не над тим, як би розв’язати ці дві нагальні проблеми, а про те, куди заслати безробітних».
Водночас експерт не бачить особливого завзяття і з боку українського МЗС. Він сумнівається, що зволікання у виконанні інструкцій ЄС виникло через тривале узгодження умов або нестачу людського ресурсу та бюджету на реформи. Як не бачить і особливої користі від цього нововведення для сьогоднішньої України, тому що воно, запевняє Романенко, в українській ситуації в цілому абсолютно нічого не змінює.
Публікації16:32
Політика
День з політиком: Руде щастя Альони Шкрум
Альона Шкрум — народний депутат від фракції ВО «Батьківщина», голова підкомітету з питань державної служби та служби в органах місцевого самоврядування Комітету ВР з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування. Вона молода, освічена. Навчалася в Сорбоні й Кембриджі. Стажувалася в офісі депутата Палати Громад канадського парламенту. Працювала у Лондоні й Парижі. Але повернулася в Україну й сповнена віри, що подолати зашкарублі раритетні схеми в країні реально.
Дізнавшись про те, що «Аналітична служба новин» розпочинає проект «Один день з політиком», мета якого — дослідити, чим саме займаються народні обранці у непленарні тижні, Альона сама вийшла на зв'язок з нашим виданням. «Давайте завтра?» — запропонувала. Оскільки на «завтра» було заплановане спілкування за Олександром Черненком, довелося обирати інший день. Остаточно з’ясували, що й коли, під вечір післявиборчого понеділка, 26 жовтня. Тож саме вівторок й став днем спостереження за життям Альони Шкрум та її команди.
Зустрічаємося о 7:00 біля дому Альони. «Вибачте, що так рано. Головне, щоб я у вас після сьомої ранку не знеохотила проводити день із нардепом», — хвилюється Шкрум.
Відразу ж у таксі. Скоро ефір на одному з телеканалів. Дорогою вона швиденько наносить макіяж. Паралельно перевіряє пошту. Слідкує за ситуацією з виборами. Відповідає на зведення. І розповідає про себе:
— Жаль, сама не воджу. Треба виправляти ситуацію. Колись хотіла чесно здати на водійські права, сама, без хабарів. Отож їх у мене немає. Користуюся громадським транспортом. Та коли треба швидко, викликаю таксі. По роботі їжджу радівською машиною, та цього місяця я вже вибрала свій ліміт годин (депутатові можна 20 годин на місяць користуватися автомобілем з автопарку ВР) — був такий напружений період, що вже вичерпалися.
— Може, у когось із колег-депутатів залишилися години? Хай поділяться…
— Так не можна. Години «персональні». Рахуються з моменту виїзду машини з парку і повернення її назад. Тому ось ці 20 годин — вкрай відносна величина.
Кілька хвилин — і ми вже на вулиці Зоологічній, Альона біжить у студію. Прямий ефір. Тема розмови — вибори. Ми чекаємо.
8:03. Телефонний дзвінок. «Ви де? Я вас загубила?» — схвильований голос Альони, яка після ефіру не знайшла нас біля входу (нашу групу колеги в студію не пропустили, та й на вулиці не залишили: завели в тепле місце, пригостили кавою).
8:10. Ми вже знову в таксі. Переїзд у «ранковий офіс». Це невеличка кав’ярня.
— Вона єдина так рано відкривається. Можна кави випити й попрацювати швиденько, поки є час, — пояснює Альона.
Попри усі заперечення, пригощає нас кавою з круасанами:
— Не відмовляйтеся. До того ж важливо поснідати. Хтозна, чи встигнемо ще щось за день поїсти (для цікавих, рахунок на трьох становив близько 80 гривень, що для Києва справді недорого).
Поки готують каву, Альона дістає свій ноутбук, який увесь час носить із собою у звичайнісінькій червоній торбинці. Відповідає на листи. Читає свіжі новини. Коригує робочий графік.
Часом здається, що має вміння багаторукого Шиви і займає увесь простір: і фізичний, і віртуальний. Суцільна енергія і дія.
— Поки ніби все. Запитуйте. Що вам цікаво?
— Багато з тих, хто вперше став народним депутатом, зізнаються, що розчарувалися. Ви не шкодуєте? Ще й зарплата мізерна.
— Єдине, що поки не бачу результату. У бізнесі простіше: робиш — і швидко бачиш наслідки. Якщо за два роки я не бачитиму результатів, триватиме корупція, то запитаю у себе: навіщо це все, якщо можу заробляти. А поки що усі три мої законопроекти пройшли лише перше читання.
Про «два роки» Альона повторює часто. Каже, це не тому, що не вірить у життєздатність парламенту цього скликання чи має намір скласти мандат. Поставила собі такий часовий проміжок, за який має зробити щось, побачити результат, який — переконана — буде.
— А те, що увесь час тепер під мікроскопом? Усі стежать, яку сумочку маєте, чи дорогий одяг?
— Звісно, це неприємно. Та розумієте, депутатів ненавидять. Люди дуже бідні. І обов’язково будуть ті, хто скаже: кава за 20 гривень — це занадто дорого.
— Депутати ходять з охороною. У вас її немає?
— А навіщо? Я ж не голова Нацбанку?
— Але ж депутатів, як ви кажете, ненавидять. Ніколи не погрожували?
— Бувало. Та я не сказала б, що це серйозні погрози, хоч дуже неприємно, коли телефонують, пишуть, що горіти мені в пеклі, що зрадила державу, що не так голосувала. Це ненависть. Це наслідки кліше, що всі всіх зрадили. Психологічно важко. Абстрагуватися вкрай складно.
Розпитуємо Альону, що робить у фракції ВО «Батьківщина», яка, стверджують, фюрерського типу, і рішення ухвалює Юлія Тимошенко одноосібно:
— Це не так. Юлія Володимирівна — мудра жінка. І жодного разу вона не розповідала нам, що маємо голосувати тільки так, бо інакше — викреслять зі списків фракції. Жодного разу не кричала на нас. Але Юлія Володимирівна так класно переконує, бачить структуру, стратегічні аргументи. І голосуєш впевнено, думаєш, що саме так і треба.
— Тобто як у секті? І Тимошенко має силу як пастор? І люди їй занадто віддані?
— Пастор від нас пішов (сміється, — Авт.). Усі лідери, від Черчилля до Рузвельта, мали харизматичну силу. В нас усе ж демократія. За голосування з фракції не виганяють.
З Тимошенко, зазначає співрозмовниця, вона може спілкуватися не лише на засіданнях фракції, а й зателефонувавши (через приймальню). Та здебільшого листуються смсками. Альона також розповіла, що не має доплат у фракції чи додаткових гонорарів, приміром за голосування чи авторство лобістських законопроектів:
— Кажуть, в інших фракціях є доплати. У нас ніхто не пропонував, ніхто нічого не доплачує. Щоб гроші у валізах носили, я не бачила. Думаю, наразі корупція пішла з парламенту. Домовляються за голоси — це так. А про скуповування голосів не чула.
Найбільшою корупція завжди була у державних підприємствах, територіальних виконавчих органів, на рівні заступників та «смотрящих». Ось нині, приміром, призначено радників на Укрзалізницю, які є «смотрящими»: фактично забирають гроші й передають, куди треба. Мовляв, корупція де була, там і залишилася. Спонсорує партію Яценюка наразі.
А щодо законопроектів, то тут усе просто: приміром, реєструєте законопроект про заборону продажу алкоголю після 21:00 (до речі, якраз над цим працюю). З цього можна зробити справжній піар, заручитися підтримкою інших фракцій. А коли прийдуть великі компанії із наріканнями, що це вб’є їхній бізнес, назвати ціну за відкликання законопроекту. За бажання це робиться легко. Та я не для того йшла в політику. Якби я хотіла заробляти гроші, я залишилася б у Лондоні й робила це там. Не маю ні бажання, ні потреби так чинити. Але це — відкриті механізми. Бороти їх можна прозорістю роботи політиків, і засудженням навіть підозр у зловживання. Та у нас поки люди кажуть, що нічого страшного. Низькі очікування від депутата — це проблема.
Та вже 10:00. Час передислоковуватися. Йдемо пішки на Турівську, 13. Там офіс ВО «Батьківщина».
Дорогою до кабінету спілкуємося далі. Що з часом багатьох романтиків долав «вірус Верховної Ради», перетворював на сірого, слухняного кнопкодава. Альона каже, що від перетворення у парламентського зомбі рятують зустрічі з виборцями:
— Треба їздити у регіони, спілкуватися з людьми. Інакше втрачаєш відчуття реальності. Київ, ВР чи соціальні мережі — це не Україна, не реальність.
На Турівській Шкрум ділить кабінет із колегою по фракції Олексієм Рябчиним. Кабінет не дуже обжитий. Альона пояснює, що здебільшого працюють на Садовій, 3-а, в комітетах ВРУ. Тут — коли засідання фракції на Турівській. Саме сьогодні такий день. Потрібно обговорити вибори, стратегії, плани на пленарний тиждень.
Об 11:00 депутат іде на закрите засідання фракції. Перед тим просить помічницю Іванну підготувати запит щодо прозорості конкурсу на директора Іллічівського порту, оскільки там на посаду можуть призначити людину, яка підпадає під люстрацію. За словами Шкрум, йдеться про відомого корупційними скандалами Крижановського.
Повертається за годину. І знову треба поспішати. На Грушевського підвозить Олексій Рябчин.
12:00 — нарада під головуванням очільника ВР Володимира Гройсмана. Вона стосується підготовки до проведення в парламенті дня розвитку економіки та дерегуляції. Для преси це засідання закрите, участь беруть депутати й урядовці. Триває понад годину. Потім з’являється Альона й каже, що маємо 20 вільних хвилин, можна перепочити. І… знову біжимо.
Біля парламенту на Шкрум чекає фотокореспондент. Маленька фотосесія. Її речі — незастібнута сумочка, комп’ютер, телефон — біля нас. Кажемо, що провели ревізію сумочки і повідомлень. Та Альона лише сміється, мовляв, знає, що це не так, до того ж їй немає чого приховувати.
«Перепочивши», повертаємося у будівлю парламенту, де о 14:00 розпочнеться рада коаліції щодо ситуації у Маріуполі й Красноармійську. Знову закрита для преси. Там присутні не тільки парламентарії, а й голова ЦВК Михайло Охендовський та один з його заступників, Жанна Усенко-Чорна.
Охендовський вийшов від депутатів з червоним обличчям. Й був геть не радий зустріти у кулуарах журналістів: намагався втекти сходами, поки їх зупиняв охоронець. Та все ж декілька слів таки сказав.
Альона з розумінням зачекала. А тоді повела нас в основний кабінет — на Садову, 3-а, дорогою забігши в касу отримати «депутатські», з яких, зокрема, доплачує помічникам.
Кабінет на четвертому поверсі. Маленький і затишний.
Є вази. Квіти у горщиках. Ажурні теки для паперу. Телевізор маленький. Простенька кавоварка.
А ось сейфа немає. Альона каже, що відмовилась від нього, оскільки лише місце займав:
— Вдома майже не буваю, то пропонувала свій телевізор сюди принести. Дівчата відмовляються, жартують, що його треба продати, а за отримані гроші придбати кавоварку. А давайте у кав’ярню сходимо? На 11-му поверсі є. Маленька. Але яка панорама! А я ще й пообідаю.
Піднімаємося на одинадцятий. Обідає депутат десь о 16:30. Вибір простий: картопляні зрази, зефір, кава з молоком. Рахунок — гривень тридцять.
О 17:00 Шкрум знову в кабінеті.
Працює над поправками у законопроект про держслужбу. Їх 1306. У паперовому вимірі — це пачка «А4».
Ми за той час перевіряємо шафи. Жаль — нічого цікавого: документи й канцелярія.
Часом у кабінет заходять інші депутати. Обговорюють законопроекти. Або просять підтримати той чи той запит.
О 18:20 Шкрум починає збиратися.
Перед тим, як піти, — декілька прохань помічницям (сказати «вказівок» — язик не повертається: спілкування рівне, без будь-якої зверхності чи неповаги).
У шафі — біла футболка з фото Надії Савченко:
— Надя скоро повернеться. Обов’язково запросіть її у ваш проект. Переконана, погодиться!
Йдемо на вулицю. Думали, будемо прощатися. Але ні. Попереду — ще одна зустріч. Вже неофіційна, але важлива. Із заступником Міністра Кабінету Міністрів директором Урядового офісу з питань європейської інтеграції Наталією Гнидюк. За кавою Шкрум і Гнидюк обговорюють два питання: напрацювання нового законодавства щодо держслужби й візової лібералізації.
Майже о 20:00 Альона каже, що на цьому її робочий день завершився.
І… запрошує познайомитися з кицею. Нас зустрічає руде чудо:
— Знайомтеся, це Гертруда. Ми її з пташиного ринку врятували. Вона сьогодні рада, оскільки я прийшла раніше з роботи, — мимохідь зазначає народний депутат, водночас цікавлячись, чи не було нам з нею надто нудно…
День з політиком: Руде щастя Альони Шкрум
Альона Шкрум — народний депутат від фракції ВО «Батьківщина», голова підкомітету з питань державної служби та служби в органах місцевого самоврядування Комітету ВР з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування. Вона молода, освічена. Навчалася в Сорбоні й Кембриджі. Стажувалася в офісі депутата Палати Громад канадського парламенту. Працювала у Лондоні й Парижі. Але повернулася в Україну й сповнена віри, що подолати зашкарублі раритетні схеми в країні реально.
Дізнавшись про те, що «Аналітична служба новин» розпочинає проект «Один день з політиком», мета якого — дослідити, чим саме займаються народні обранці у непленарні тижні, Альона сама вийшла на зв'язок з нашим виданням. «Давайте завтра?» — запропонувала. Оскільки на «завтра» було заплановане спілкування за Олександром Черненком, довелося обирати інший день. Остаточно з’ясували, що й коли, під вечір післявиборчого понеділка, 26 жовтня. Тож саме вівторок й став днем спостереження за життям Альони Шкрум та її команди.
Зустрічаємося о 7:00 біля дому Альони. «Вибачте, що так рано. Головне, щоб я у вас після сьомої ранку не знеохотила проводити день із нардепом», — хвилюється Шкрум.
Відразу ж у таксі. Скоро ефір на одному з телеканалів. Дорогою вона швиденько наносить макіяж. Паралельно перевіряє пошту. Слідкує за ситуацією з виборами. Відповідає на зведення. І розповідає про себе:
— Жаль, сама не воджу. Треба виправляти ситуацію. Колись хотіла чесно здати на водійські права, сама, без хабарів. Отож їх у мене немає. Користуюся громадським транспортом. Та коли треба швидко, викликаю таксі. По роботі їжджу радівською машиною, та цього місяця я вже вибрала свій ліміт годин (депутатові можна 20 годин на місяць користуватися автомобілем з автопарку ВР) — був такий напружений період, що вже вичерпалися.
— Може, у когось із колег-депутатів залишилися години? Хай поділяться…
— Так не можна. Години «персональні». Рахуються з моменту виїзду машини з парку і повернення її назад. Тому ось ці 20 годин — вкрай відносна величина.
Кілька хвилин — і ми вже на вулиці Зоологічній, Альона біжить у студію. Прямий ефір. Тема розмови — вибори. Ми чекаємо.
8:03. Телефонний дзвінок. «Ви де? Я вас загубила?» — схвильований голос Альони, яка після ефіру не знайшла нас біля входу (нашу групу колеги в студію не пропустили, та й на вулиці не залишили: завели в тепле місце, пригостили кавою).
8:10. Ми вже знову в таксі. Переїзд у «ранковий офіс». Це невеличка кав’ярня.
— Вона єдина так рано відкривається. Можна кави випити й попрацювати швиденько, поки є час, — пояснює Альона.
Попри усі заперечення, пригощає нас кавою з круасанами:
— Не відмовляйтеся. До того ж важливо поснідати. Хтозна, чи встигнемо ще щось за день поїсти (для цікавих, рахунок на трьох становив близько 80 гривень, що для Києва справді недорого).
Поки готують каву, Альона дістає свій ноутбук, який увесь час носить із собою у звичайнісінькій червоній торбинці. Відповідає на листи. Читає свіжі новини. Коригує робочий графік.
Часом здається, що має вміння багаторукого Шиви і займає увесь простір: і фізичний, і віртуальний. Суцільна енергія і дія.
— Поки ніби все. Запитуйте. Що вам цікаво?
— Багато з тих, хто вперше став народним депутатом, зізнаються, що розчарувалися. Ви не шкодуєте? Ще й зарплата мізерна.
— Єдине, що поки не бачу результату. У бізнесі простіше: робиш — і швидко бачиш наслідки. Якщо за два роки я не бачитиму результатів, триватиме корупція, то запитаю у себе: навіщо це все, якщо можу заробляти. А поки що усі три мої законопроекти пройшли лише перше читання.
Про «два роки» Альона повторює часто. Каже, це не тому, що не вірить у життєздатність парламенту цього скликання чи має намір скласти мандат. Поставила собі такий часовий проміжок, за який має зробити щось, побачити результат, який — переконана — буде.
— А те, що увесь час тепер під мікроскопом? Усі стежать, яку сумочку маєте, чи дорогий одяг?
— Звісно, це неприємно. Та розумієте, депутатів ненавидять. Люди дуже бідні. І обов’язково будуть ті, хто скаже: кава за 20 гривень — це занадто дорого.
— Депутати ходять з охороною. У вас її немає?
— А навіщо? Я ж не голова Нацбанку?
— Але ж депутатів, як ви кажете, ненавидять. Ніколи не погрожували?
— Бувало. Та я не сказала б, що це серйозні погрози, хоч дуже неприємно, коли телефонують, пишуть, що горіти мені в пеклі, що зрадила державу, що не так голосувала. Це ненависть. Це наслідки кліше, що всі всіх зрадили. Психологічно важко. Абстрагуватися вкрай складно.
Розпитуємо Альону, що робить у фракції ВО «Батьківщина», яка, стверджують, фюрерського типу, і рішення ухвалює Юлія Тимошенко одноосібно:
— Це не так. Юлія Володимирівна — мудра жінка. І жодного разу вона не розповідала нам, що маємо голосувати тільки так, бо інакше — викреслять зі списків фракції. Жодного разу не кричала на нас. Але Юлія Володимирівна так класно переконує, бачить структуру, стратегічні аргументи. І голосуєш впевнено, думаєш, що саме так і треба.
— Тобто як у секті? І Тимошенко має силу як пастор? І люди їй занадто віддані?
— Пастор від нас пішов (сміється, — Авт.). Усі лідери, від Черчилля до Рузвельта, мали харизматичну силу. В нас усе ж демократія. За голосування з фракції не виганяють.
З Тимошенко, зазначає співрозмовниця, вона може спілкуватися не лише на засіданнях фракції, а й зателефонувавши (через приймальню). Та здебільшого листуються смсками. Альона також розповіла, що не має доплат у фракції чи додаткових гонорарів, приміром за голосування чи авторство лобістських законопроектів:
— Кажуть, в інших фракціях є доплати. У нас ніхто не пропонував, ніхто нічого не доплачує. Щоб гроші у валізах носили, я не бачила. Думаю, наразі корупція пішла з парламенту. Домовляються за голоси — це так. А про скуповування голосів не чула.
Найбільшою корупція завжди була у державних підприємствах, територіальних виконавчих органів, на рівні заступників та «смотрящих». Ось нині, приміром, призначено радників на Укрзалізницю, які є «смотрящими»: фактично забирають гроші й передають, куди треба. Мовляв, корупція де була, там і залишилася. Спонсорує партію Яценюка наразі.
А щодо законопроектів, то тут усе просто: приміром, реєструєте законопроект про заборону продажу алкоголю після 21:00 (до речі, якраз над цим працюю). З цього можна зробити справжній піар, заручитися підтримкою інших фракцій. А коли прийдуть великі компанії із наріканнями, що це вб’є їхній бізнес, назвати ціну за відкликання законопроекту. За бажання це робиться легко. Та я не для того йшла в політику. Якби я хотіла заробляти гроші, я залишилася б у Лондоні й робила це там. Не маю ні бажання, ні потреби так чинити. Але це — відкриті механізми. Бороти їх можна прозорістю роботи політиків, і засудженням навіть підозр у зловживання. Та у нас поки люди кажуть, що нічого страшного. Низькі очікування від депутата — це проблема.
Та вже 10:00. Час передислоковуватися. Йдемо пішки на Турівську, 13. Там офіс ВО «Батьківщина».
Дорогою до кабінету спілкуємося далі. Що з часом багатьох романтиків долав «вірус Верховної Ради», перетворював на сірого, слухняного кнопкодава. Альона каже, що від перетворення у парламентського зомбі рятують зустрічі з виборцями:
— Треба їздити у регіони, спілкуватися з людьми. Інакше втрачаєш відчуття реальності. Київ, ВР чи соціальні мережі — це не Україна, не реальність.
На Турівській Шкрум ділить кабінет із колегою по фракції Олексієм Рябчиним. Кабінет не дуже обжитий. Альона пояснює, що здебільшого працюють на Садовій, 3-а, в комітетах ВРУ. Тут — коли засідання фракції на Турівській. Саме сьогодні такий день. Потрібно обговорити вибори, стратегії, плани на пленарний тиждень.
Об 11:00 депутат іде на закрите засідання фракції. Перед тим просить помічницю Іванну підготувати запит щодо прозорості конкурсу на директора Іллічівського порту, оскільки там на посаду можуть призначити людину, яка підпадає під люстрацію. За словами Шкрум, йдеться про відомого корупційними скандалами Крижановського.
Повертається за годину. І знову треба поспішати. На Грушевського підвозить Олексій Рябчин.
12:00 — нарада під головуванням очільника ВР Володимира Гройсмана. Вона стосується підготовки до проведення в парламенті дня розвитку економіки та дерегуляції. Для преси це засідання закрите, участь беруть депутати й урядовці. Триває понад годину. Потім з’являється Альона й каже, що маємо 20 вільних хвилин, можна перепочити. І… знову біжимо.
Біля парламенту на Шкрум чекає фотокореспондент. Маленька фотосесія. Її речі — незастібнута сумочка, комп’ютер, телефон — біля нас. Кажемо, що провели ревізію сумочки і повідомлень. Та Альона лише сміється, мовляв, знає, що це не так, до того ж їй немає чого приховувати.
«Перепочивши», повертаємося у будівлю парламенту, де о 14:00 розпочнеться рада коаліції щодо ситуації у Маріуполі й Красноармійську. Знову закрита для преси. Там присутні не тільки парламентарії, а й голова ЦВК Михайло Охендовський та один з його заступників, Жанна Усенко-Чорна.
Охендовський вийшов від депутатів з червоним обличчям. Й був геть не радий зустріти у кулуарах журналістів: намагався втекти сходами, поки їх зупиняв охоронець. Та все ж декілька слів таки сказав.
Альона з розумінням зачекала. А тоді повела нас в основний кабінет — на Садову, 3-а, дорогою забігши в касу отримати «депутатські», з яких, зокрема, доплачує помічникам.
Кабінет на четвертому поверсі. Маленький і затишний.
Є вази. Квіти у горщиках. Ажурні теки для паперу. Телевізор маленький. Простенька кавоварка.
А ось сейфа немає. Альона каже, що відмовилась від нього, оскільки лише місце займав:
— Вдома майже не буваю, то пропонувала свій телевізор сюди принести. Дівчата відмовляються, жартують, що його треба продати, а за отримані гроші придбати кавоварку. А давайте у кав’ярню сходимо? На 11-му поверсі є. Маленька. Але яка панорама! А я ще й пообідаю.
Піднімаємося на одинадцятий. Обідає депутат десь о 16:30. Вибір простий: картопляні зрази, зефір, кава з молоком. Рахунок — гривень тридцять.
О 17:00 Шкрум знову в кабінеті.
Працює над поправками у законопроект про держслужбу. Їх 1306. У паперовому вимірі — це пачка «А4».
Ми за той час перевіряємо шафи. Жаль — нічого цікавого: документи й канцелярія.
Часом у кабінет заходять інші депутати. Обговорюють законопроекти. Або просять підтримати той чи той запит.
О 18:20 Шкрум починає збиратися.
Перед тим, як піти, — декілька прохань помічницям (сказати «вказівок» — язик не повертається: спілкування рівне, без будь-якої зверхності чи неповаги).
У шафі — біла футболка з фото Надії Савченко:
— Надя скоро повернеться. Обов’язково запросіть її у ваш проект. Переконана, погодиться!
Йдемо на вулицю. Думали, будемо прощатися. Але ні. Попереду — ще одна зустріч. Вже неофіційна, але важлива. Із заступником Міністра Кабінету Міністрів директором Урядового офісу з питань європейської інтеграції Наталією Гнидюк. За кавою Шкрум і Гнидюк обговорюють два питання: напрацювання нового законодавства щодо держслужби й візової лібералізації.
Майже о 20:00 Альона каже, що на цьому її робочий день завершився.
І… запрошує познайомитися з кицею. Нас зустрічає руде чудо:
— Знайомтеся, це Гертруда. Ми її з пташиного ринку врятували. Вона сьогодні рада, оскільки я прийшла раніше з роботи, — мимохідь зазначає народний депутат, водночас цікавлячись, чи не було нам з нею надто нудно…
Публікації17:22
Політика
Чи повернеться Янукович в Україну?
Віктор Янукович позивається проти України у Європейському суді, Олена Бондаренко виступає в прямому ефірі вітчизняного телеканала, а їхні соратники готуються зайняти керівні посади після місцевих виборів. Можливо, всі вони вже довели свою невинуватість? Ні, просто майже за два роки після Майдану Україна так і не побачила жодної завершеної справи проти екс-посадовців. Чому так сталося і чи означає це, що всі розслідування спущені на гальмах, а «колишні» можуть повертатися в Україну, як це було у 2005 році?
Знайти винних
Попри незадоволення експертів і громадських активістів ходом розслідування, говорити про розвал справ проти Януковича й соратників ще зарано. Адже всі ключові персоналії попередньої влади досі лишаються у статусі розшукуваних. Тож просто повернутися в Україну вони не можуть – проти них тут порушені справи. З іншого боку, популярне у ЗМІ порівняння слідства над «колишніми» з Нюрнберзьким трибуналом – доволі надумане. Адже ніякої загальної «справи Майдану», у якій як спільники проходила б уся команда Януковича, немає. Високопосадовці проходять по багатьох окремих провадженнях.
За даними бази розшуку МВС, у злочинах проти Майдану звинувачують лише безпосередньо причетних до цього посадовців. Передовсім це Віктор Янукович і колишній глава МВС Віталій Захарченко. Їх правоохоронці досі розшукують за умисне вбивство (хоч проти Януковича є й інші справи: щодо приватизації «Укртелекому» тощо). А ось колишньому главі СБУ Якименку інкримінували уже іншу статтю – перевищення влади або службових повноважень, як і Миколі Азарову. Дії під час Майдану лягли в основу звинувачень ще двох посадовців: Віктора Пшонки (зловживання службовим становищем) й екс-глави РНБО Андрія Клюєва (за перешкоджання публічним зібранням).
Решту ж соратників Януковича розшукують за суто економічні злочини попередніх років, не пов'язані з Майданом. До прикладу, Олену Лукаш і Олександра Лавриновича звинувачують зовсім не пособництві Януковичу, а в розтраті коштів Міністерства юстиції. Дмитру Табачнику закидають махінації із закупкою шкільних підручників, а Сергію Арбузову – розтрату 120 мільйонів нібито для фінансування телеканала Нацбанку. Лишається у списку і Раїса Богатирьова, яку підозрюють у розкраданні коштів, що виділялися для закупівлі ліків. Розтрату – але вже Аграрного фонду на суму понад 500 мільйонів – інкримінують і екс-міністрові АПК Миколі Присяжнюку. У розшуку досі й колишній глава Міненергетики Ставицький (той самий, у якого знайшли 42 кілограми золота), хоч він уже отримав ізраїльське громадянство.
Що об’єднує Сергія Клюєва, колишнього главу Мінфіну Юрія Колобова та радника Януковича Андрія Портнова? Виявляється, не лише спільне минуле, а й розшук саме за розтрату державних коштів. Міністр оборони Лебедєв потрапив під слідство теж не за спробу застосувати армію проти Майдану, а за розвал ЗСУ у попередні роки. Утім, майже всі вони перебувають за кордоном, тож судити їх не так і легко.
Ще одна відмінність від трибуналів минулого – розшук стосується не всіх. Так, із 24 міністрів уряду Януковича лише 13 перебувають у розшуку. Серед народних депутатів звинувачених іще менше. Зате прогрес тут помітніший. За даними Генпрокуратури, до суду вже передано матеріали щодо колишніх нардепів Олександра Єфремова, Сергія Гордієнка й Олександра Стояна у «справі законів 16 січня». Інші фігуранти справи поки що перебувають у розшуку. Йдеться лише про організаторів голосування – решті депутатів за діяльність у Раді нічого не загрожує. Тож Олена Бондаренко мала повне право виступати на «Свободі слова»: перед законом вона поки що чиста.
Тому що непослідовні
Головна претензія до правоохоронців цілком зрозуміла – відсутність результатів. Крім цього, розслідуванням іноді бракує послідовності і єдиних стандартів. Якщо правоохоронці порушили справу проти екс-очільника Києва Олександра Попова за розгін Майдану, то за цією ж логікою під підозру мало б потрапити керівництво, наприклад, Дніпропетровська і області, адже там з мирною акцією розправилися у схожому стилі (26 січня 2014 року).
Подібна ситуація – напади на мітингувальників і заяви активістів і ЗМІ щодо участі в цьому місцевої влади – була й у Запоріжжі, Одесі та Черкасах. У всіх цих випадках кримінальні справи порушено не було. Представники місцевої влади опинилися переважно «за кадром» правоохоронців, хоч заяви про їхню провину звучали досить часто. Також повністю уник слідства й багаторічний глава Адміністрації президента Януковича Сергій Льовочкін.
Не меншою проблемою розслідувань лишається й те, що заяви нерідко розходяться з реальними справами. Ще за часів президентства Януковича тодішня опозиція неодноразово звинувачувала у фальсифікаціях виборів 2010-го і 2012-го років Центральну виборчу комісію. Ще однією популярною темою для звинувачень були махінації під час Євро-2012 (лунало, зокрема, прізвище Бориса Колеснікова). Проте хоч зараз лідери тодішньої опозиції керують країною, жодного з цих звинувачень не було доведено до суду. І таких прикладів дуже багато. Приміром, у травні цього року глава МВС Арсен Аваков заявив про розслідування махінацій компанії Ostchem, що належить олігарху Дмитру Фірташу. У справі мали фігурувати Сергій Льовочкін, Владислав Каськів «та інші народні депутати». Ця історія також не мала продовження.
Судова загроза
У Генеральній прокуратурі причиною такого становища називають не політичні домовленості, а стан судової системи. За словами генпрокурора Віктора Шокіна, прокуратура не має впливу на рішення суддів, через які підозрювані часто тікають з країни, а справи істотно затягуються. Не вдається поки що масово застосувати й широко розрекламоване заочне засудження високопосадовців. Адже, відповідно до законодавства, воно можливе лише щодо осіб, які перебувають у міжнародному й міждержавному розшуку, а це – окрема складна процедура. Прокуратура пропонує змінити закон і судити заочно всіх чиновників. Та експерти сумніваються, що за теперішнього стану судочинства це зарадить справі.
«Насправді й суди, і прокуратура в нас перебувають в однаково жахливому стані, – розповів АСН експерт Реанімаційного пакету реформ Михайло Жернаков. – Тому є випадки, коли прокуратура винна у розвалі справи, а є – коли суд». За його словами, перш ніж розслідувати гучні справи, потрібно оновити суддівський корпус за зразком патрульної поліції.
Нарікання на суддів часто лунають у зв’язку зі штучним затягуванням справ. До прикладу, процес над мером Харкова Геннадієм Кернесом формально триває вже кілька місяців, але засідання весь час зриваються під надуманими приводами (приміром, відсутність світла). Проте затягують слідство на різних рівнях: так, справа знаменитих «вишок Бойка» тягнеться з квітня 2014 року, але істотних результатів поки немає. Більше року триває розслідування щодо Раїси Богатирьової. Хоча її заочно заарештували ще у березні, значного прогресу суспільство не бачить. Подібні затримки нерідко дають підозрюваним змогу втекти за кордон чи приховати свідчення.
Ще одне підтвердження недосконалості слідства – історія з екс-міністром екології Злочевським. Попри розшук за розкрадання держмайна, чиновник спочатку (у січні цього року) зміг розморозити власні активи на Заході завдяки бездіяльності ГПУ, яка не надала британцям відповідних даних, а потім навіть став власником елітного бутика Zlocci у центрі Києва!
На цьому етапі й криється основна загроза. Без змін у системі судів та кримінальної юстиції усі розслідування проти топ-посадовців з великою ймовірністю будуть затягуватися на тривалий час, а це дасть змогу розвалити справу. За такого сценарію досягти покарання винних буде вкрай складно. Повернутися на політичний олімп вони не зможуть, але лишитися при своїх активах і впливати на становище в Україні – цілком імовірно.
Їх (не) розшукує Інтерпол
Не увінчалися успіхом і спроби оголосити поплічників екс-президента у міжнародний розшук. До бази розшуку Інтерполу нині внесено лише одного (!) соратника Януковича – Сергія Арбузова. Решту – виключено зі списку, хоч Україна в різний час наполягала на розшуку більшості високопосадовців колишнього режиму. Причини цього – у специфіці діяльності самого Інтерполу. Для організації дуже важливо не допустити політичних переслідувань. Тож Інтерпол відмовляє в розшуку, якщо не надано максимально переконливих доказів злочину. Схоже, саме їх брак став причиною таких вердиктів. Прибрати зі списку особу можуть і на час скарги її адвокатів (так сталося з Раїсою Богатирьовою).
На користь саме нестачі доказів свідчить останній вердикт Європейського суду в справі одіозного Андрія Портнова проти ЄС. Хоч Україна там представлена не була, суд вказав на прикметний факт: наша країна не надала чітких доказів провини Портнова, а покарання лише за співпрацю з Януковичем є неприпустимим. З цієї ж причини ЄС уже зняв санкції з кількох осіб, зокрема з Олександра Якименка й Олексія Азарова.
У майбутньому низька якість звинувачень загрожує Україні зняттям санкцій з усіх соратників Януковича, а далі й поразками від них у міжнародних судах. Це не просто унеможливить міжнародний розшук і видачу того ж Клюєва чи Портнова. Неважко здогадатися, як вплине визнання правоти Януковича на рівні ЄС на імідж України й міжнародну підтримку. Щоб цього уникнути, потрібно створити потужну доказову базу на кожного фігуранта.
Дещо кращими видаються наші позиції у Міжнародному кримінальному суді. «Нині Міжнародний кримінальний суд здійснює так званий попередній розгляд ситуації, яка мала місце під час Майдану, – повідомила «Аналітичній службі новин» директор Amnesty International Ukraine Тетяна Мазур. – Він визначає, чи може розслідувати ці злочини, чи здатні їх розслідувати у самій країні тощо. Україна визнала його юрисдикцію в подіях Майдану, тож навіть без ратифікації Римського статуту можна сподіватися на певний результат. Але цей процес досить тривалий».Процес на 24 роки
Навіть за найсприятливіших умов може минути не один рік, перш ніж прозвучать вироки винним у репресіях проти Майдану. Приміром, у Литві розслідування схожих на Євромайдан подій – штурму телецентру у Вільнюсі – почалося ще у 1991 році. За 5 років справу було передано до суду, однак цей процес триває й досі: нове засідання анонсували на 31 серпня аж цього року. Причому у балтійців немає тотальної судової корупції, та й політична ситуація на хід справи не впливає. Є й протилежні приклади: у Греції після повалення хунти у 1974 році судити колишніх керівників змогли вже через рік. Та наша ситуація ближча до литовської: чимало підозрюваних і свідків утекли за кордон.
Швидкого результату не дають і міжнародні трибунали: суд над лідером боснійських сербів Ратко Младичем почався у 2012 році, а його закінчення прогнозують не раніше 2017-го. Схожий процес над хорватським генералом Анте Готовиною тривав 4 роки. Тож і Україні не слід надмірно поспішати, а ставку треба робити на якість. Тоді ми побачимо справді вичерпні й бездоганні розслідування, а не політичні справи, які розваляться у першому ж міжнародному суді.
Чи повернеться Янукович в Україну?
Віктор Янукович позивається проти України у Європейському суді, Олена Бондаренко виступає в прямому ефірі вітчизняного телеканала, а їхні соратники готуються зайняти керівні посади після місцевих виборів. Можливо, всі вони вже довели свою невинуватість? Ні, просто майже за два роки після Майдану Україна так і не побачила жодної завершеної справи проти екс-посадовців. Чому так сталося і чи означає це, що всі розслідування спущені на гальмах, а «колишні» можуть повертатися в Україну, як це було у 2005 році?
Знайти винних
Попри незадоволення експертів і громадських активістів ходом розслідування, говорити про розвал справ проти Януковича й соратників ще зарано. Адже всі ключові персоналії попередньої влади досі лишаються у статусі розшукуваних. Тож просто повернутися в Україну вони не можуть – проти них тут порушені справи. З іншого боку, популярне у ЗМІ порівняння слідства над «колишніми» з Нюрнберзьким трибуналом – доволі надумане. Адже ніякої загальної «справи Майдану», у якій як спільники проходила б уся команда Януковича, немає. Високопосадовці проходять по багатьох окремих провадженнях.
За даними бази розшуку МВС, у злочинах проти Майдану звинувачують лише безпосередньо причетних до цього посадовців. Передовсім це Віктор Янукович і колишній глава МВС Віталій Захарченко. Їх правоохоронці досі розшукують за умисне вбивство (хоч проти Януковича є й інші справи: щодо приватизації «Укртелекому» тощо). А ось колишньому главі СБУ Якименку інкримінували уже іншу статтю – перевищення влади або службових повноважень, як і Миколі Азарову. Дії під час Майдану лягли в основу звинувачень ще двох посадовців: Віктора Пшонки (зловживання службовим становищем) й екс-глави РНБО Андрія Клюєва (за перешкоджання публічним зібранням).
Решту ж соратників Януковича розшукують за суто економічні злочини попередніх років, не пов'язані з Майданом. До прикладу, Олену Лукаш і Олександра Лавриновича звинувачують зовсім не пособництві Януковичу, а в розтраті коштів Міністерства юстиції. Дмитру Табачнику закидають махінації із закупкою шкільних підручників, а Сергію Арбузову – розтрату 120 мільйонів нібито для фінансування телеканала Нацбанку. Лишається у списку і Раїса Богатирьова, яку підозрюють у розкраданні коштів, що виділялися для закупівлі ліків. Розтрату – але вже Аграрного фонду на суму понад 500 мільйонів – інкримінують і екс-міністрові АПК Миколі Присяжнюку. У розшуку досі й колишній глава Міненергетики Ставицький (той самий, у якого знайшли 42 кілограми золота), хоч він уже отримав ізраїльське громадянство.
Що об’єднує Сергія Клюєва, колишнього главу Мінфіну Юрія Колобова та радника Януковича Андрія Портнова? Виявляється, не лише спільне минуле, а й розшук саме за розтрату державних коштів. Міністр оборони Лебедєв потрапив під слідство теж не за спробу застосувати армію проти Майдану, а за розвал ЗСУ у попередні роки. Утім, майже всі вони перебувають за кордоном, тож судити їх не так і легко.
Ще одна відмінність від трибуналів минулого – розшук стосується не всіх. Так, із 24 міністрів уряду Януковича лише 13 перебувають у розшуку. Серед народних депутатів звинувачених іще менше. Зате прогрес тут помітніший. За даними Генпрокуратури, до суду вже передано матеріали щодо колишніх нардепів Олександра Єфремова, Сергія Гордієнка й Олександра Стояна у «справі законів 16 січня». Інші фігуранти справи поки що перебувають у розшуку. Йдеться лише про організаторів голосування – решті депутатів за діяльність у Раді нічого не загрожує. Тож Олена Бондаренко мала повне право виступати на «Свободі слова»: перед законом вона поки що чиста.
Тому що непослідовні
Головна претензія до правоохоронців цілком зрозуміла – відсутність результатів. Крім цього, розслідуванням іноді бракує послідовності і єдиних стандартів. Якщо правоохоронці порушили справу проти екс-очільника Києва Олександра Попова за розгін Майдану, то за цією ж логікою під підозру мало б потрапити керівництво, наприклад, Дніпропетровська і області, адже там з мирною акцією розправилися у схожому стилі (26 січня 2014 року).
Подібна ситуація – напади на мітингувальників і заяви активістів і ЗМІ щодо участі в цьому місцевої влади – була й у Запоріжжі, Одесі та Черкасах. У всіх цих випадках кримінальні справи порушено не було. Представники місцевої влади опинилися переважно «за кадром» правоохоронців, хоч заяви про їхню провину звучали досить часто. Також повністю уник слідства й багаторічний глава Адміністрації президента Януковича Сергій Льовочкін.
Не меншою проблемою розслідувань лишається й те, що заяви нерідко розходяться з реальними справами. Ще за часів президентства Януковича тодішня опозиція неодноразово звинувачувала у фальсифікаціях виборів 2010-го і 2012-го років Центральну виборчу комісію. Ще однією популярною темою для звинувачень були махінації під час Євро-2012 (лунало, зокрема, прізвище Бориса Колеснікова). Проте хоч зараз лідери тодішньої опозиції керують країною, жодного з цих звинувачень не було доведено до суду. І таких прикладів дуже багато. Приміром, у травні цього року глава МВС Арсен Аваков заявив про розслідування махінацій компанії Ostchem, що належить олігарху Дмитру Фірташу. У справі мали фігурувати Сергій Льовочкін, Владислав Каськів «та інші народні депутати». Ця історія також не мала продовження.
Судова загроза
У Генеральній прокуратурі причиною такого становища називають не політичні домовленості, а стан судової системи. За словами генпрокурора Віктора Шокіна, прокуратура не має впливу на рішення суддів, через які підозрювані часто тікають з країни, а справи істотно затягуються. Не вдається поки що масово застосувати й широко розрекламоване заочне засудження високопосадовців. Адже, відповідно до законодавства, воно можливе лише щодо осіб, які перебувають у міжнародному й міждержавному розшуку, а це – окрема складна процедура. Прокуратура пропонує змінити закон і судити заочно всіх чиновників. Та експерти сумніваються, що за теперішнього стану судочинства це зарадить справі.
«Насправді й суди, і прокуратура в нас перебувають в однаково жахливому стані, – розповів АСН експерт Реанімаційного пакету реформ Михайло Жернаков. – Тому є випадки, коли прокуратура винна у розвалі справи, а є – коли суд». За його словами, перш ніж розслідувати гучні справи, потрібно оновити суддівський корпус за зразком патрульної поліції.
Нарікання на суддів часто лунають у зв’язку зі штучним затягуванням справ. До прикладу, процес над мером Харкова Геннадієм Кернесом формально триває вже кілька місяців, але засідання весь час зриваються під надуманими приводами (приміром, відсутність світла). Проте затягують слідство на різних рівнях: так, справа знаменитих «вишок Бойка» тягнеться з квітня 2014 року, але істотних результатів поки немає. Більше року триває розслідування щодо Раїси Богатирьової. Хоча її заочно заарештували ще у березні, значного прогресу суспільство не бачить. Подібні затримки нерідко дають підозрюваним змогу втекти за кордон чи приховати свідчення.
Ще одне підтвердження недосконалості слідства – історія з екс-міністром екології Злочевським. Попри розшук за розкрадання держмайна, чиновник спочатку (у січні цього року) зміг розморозити власні активи на Заході завдяки бездіяльності ГПУ, яка не надала британцям відповідних даних, а потім навіть став власником елітного бутика Zlocci у центрі Києва!
На цьому етапі й криється основна загроза. Без змін у системі судів та кримінальної юстиції усі розслідування проти топ-посадовців з великою ймовірністю будуть затягуватися на тривалий час, а це дасть змогу розвалити справу. За такого сценарію досягти покарання винних буде вкрай складно. Повернутися на політичний олімп вони не зможуть, але лишитися при своїх активах і впливати на становище в Україні – цілком імовірно.
Їх (не) розшукує Інтерпол
Не увінчалися успіхом і спроби оголосити поплічників екс-президента у міжнародний розшук. До бази розшуку Інтерполу нині внесено лише одного (!) соратника Януковича – Сергія Арбузова. Решту – виключено зі списку, хоч Україна в різний час наполягала на розшуку більшості високопосадовців колишнього режиму. Причини цього – у специфіці діяльності самого Інтерполу. Для організації дуже важливо не допустити політичних переслідувань. Тож Інтерпол відмовляє в розшуку, якщо не надано максимально переконливих доказів злочину. Схоже, саме їх брак став причиною таких вердиктів. Прибрати зі списку особу можуть і на час скарги її адвокатів (так сталося з Раїсою Богатирьовою).
На користь саме нестачі доказів свідчить останній вердикт Європейського суду в справі одіозного Андрія Портнова проти ЄС. Хоч Україна там представлена не була, суд вказав на прикметний факт: наша країна не надала чітких доказів провини Портнова, а покарання лише за співпрацю з Януковичем є неприпустимим. З цієї ж причини ЄС уже зняв санкції з кількох осіб, зокрема з Олександра Якименка й Олексія Азарова.
У майбутньому низька якість звинувачень загрожує Україні зняттям санкцій з усіх соратників Януковича, а далі й поразками від них у міжнародних судах. Це не просто унеможливить міжнародний розшук і видачу того ж Клюєва чи Портнова. Неважко здогадатися, як вплине визнання правоти Януковича на рівні ЄС на імідж України й міжнародну підтримку. Щоб цього уникнути, потрібно створити потужну доказову базу на кожного фігуранта.
Дещо кращими видаються наші позиції у Міжнародному кримінальному суді. «Нині Міжнародний кримінальний суд здійснює так званий попередній розгляд ситуації, яка мала місце під час Майдану, – повідомила «Аналітичній службі новин» директор Amnesty International Ukraine Тетяна Мазур. – Він визначає, чи може розслідувати ці злочини, чи здатні їх розслідувати у самій країні тощо. Україна визнала його юрисдикцію в подіях Майдану, тож навіть без ратифікації Римського статуту можна сподіватися на певний результат. Але цей процес досить тривалий».Процес на 24 роки
Навіть за найсприятливіших умов може минути не один рік, перш ніж прозвучать вироки винним у репресіях проти Майдану. Приміром, у Литві розслідування схожих на Євромайдан подій – штурму телецентру у Вільнюсі – почалося ще у 1991 році. За 5 років справу було передано до суду, однак цей процес триває й досі: нове засідання анонсували на 31 серпня аж цього року. Причому у балтійців немає тотальної судової корупції, та й політична ситуація на хід справи не впливає. Є й протилежні приклади: у Греції після повалення хунти у 1974 році судити колишніх керівників змогли вже через рік. Та наша ситуація ближча до литовської: чимало підозрюваних і свідків утекли за кордон.
Швидкого результату не дають і міжнародні трибунали: суд над лідером боснійських сербів Ратко Младичем почався у 2012 році, а його закінчення прогнозують не раніше 2017-го. Схожий процес над хорватським генералом Анте Готовиною тривав 4 роки. Тож і Україні не слід надмірно поспішати, а ставку треба робити на якість. Тоді ми побачимо справді вичерпні й бездоганні розслідування, а не політичні справи, які розваляться у першому ж міжнародному суді.
Блог:
Думки18:47
За кордоном
Ярослав Макітра
ЄС більше стурбований сирійськими біженцями, ніж Україною
На сьогодні Євросоюз набагато більше турбують питання Сирії. До того ж політична нестабільність, що склалася в Україні, викликає у європейського суспільства сумніви щодо запровадження безвізового режиму. Таку думку «Аналітичній службі новин» (АСН) висловив політичний експерт Інституту соціальних технологій «Соціополіс» Ярослав Макітра.
За словами політолога, виконання вимог ЄС труднощів не становитиме. До моменту, коли питання сирійської міграції буде вичерпано, в Україні вже буде створено Антикорупційну прокуратуру, адже зараз це всього-на-всього питання часу.
«Європа кине всі свої трудові ресурси на допомогу сирійським біженцям, а для українців, на жаль, тепер просто не вистачить робочих місць. Тому можу припустити, що одержання безвізового режиму перестало бути питанням першорядної важливості. Ми можемо поступово і без поспіху виконувати інструкції, дані нам ЄС, і чекати, поки хвиля міграції вщухне і все стабілізується», - говорить Макітра.
Він вважає, що, можливо, незабаром певні обмеження і норми отримання візи послабляться з огляду на виконання Україною інструкцій, але до цілковитого здобуття безвізового режиму потрібно перечекати хвилю мігрантів та стабілізувати політичну ситуацію в країні.
«У першу чергу потрібно залагодити конфлікт на сході, адже це, з одного боку, є основним показником нестабільності, а з іншого, підтверджує, що наша влада не в змозі контролювати ситуацію, що склалася. Наступний крок - вичистити уряд і міністерства від корупціонерів та бюрократів», - наголосив він.
Але поки ми не приборкаємо корупцію, запевняє експерт, жодного реального руху до безвізового режиму з Україною з боку Європи не побачимо. Тим не менш, за словами Макітри, своє лояльне ставлення до України ЄС уже неодноразово виявляв, а міграція сирійців просто дає Україні більший зазор часу для виконання інструкцій.
♈️ Овен (21 березня - 19 квітня)
Сьогодні ваша пристрасть та рішучість можуть досягти нових висот Ви можете в....
У стресовій ситуації буває непросто взяти себе в руки та мислити об'єктивно Впоратися з таким станом вийде, як....
Впоратися з матеріальними труднощами і вигнати бідність зі свого життя під силу кожному Ефективні та прості об....
Ми живемо у вік технологій, але навіть не підозрюємо наскільки небезпечними можуть бути побутові прилади Щоб д....
/-1,342141866684-/
/-pc-/
Top