Андрей Магера: Власти нужно мужество, чтобы многое объяснить

Кадрові ротації у Центральній виборчій комісії України (ЦВК) – історія не нова. Щоразу звучать обіцянки про внесення Президентом у парламент кандидатур «вже у четвер» (щоправда, не уточнюється, у який). Паралельно йдеться про заміни прізвищ у поданнях та потребу формувати ЦВК лише з нових людей. І це все на фоні необхідності проведення тих чи інших виборів. Про те, які настрої панують у ЦВК, чи може вона приймати легітимні рішення або ж керується «телефонним правом», що буде, якщо Україна піде на проведення виборів на тимчасово окупованих територіях Донбасу, та багато іншого в інтерв’ю «Аналітичній службі новин» (АСН) розповів заступник голови Центральної виборчої комісії України Андрій Магера.

– Пане Андрію, що вам відомо про перспективи оновлення складу ЦВК? Вашу кандидатуру відкликають? Ні?

– Ще у листопаді 2015 року парламентські фракції запропонували Президентові свої кандидатури щодо 12 членів Центральної виборчої комісії, які має бути призначено на новий семирічний строк. Фракція «Народний фронт» запропонувала три кандидатури, зокрема і мою. Є повідомлення у ЗМІ з посиланням на голову фракції Максима Бурбака, які свідчать, що позиція «Народного фронту» залишилася незмінною. Іншої інформації у мене немає.

– Ви мали зустрічі з Максимом Бурбаком або Арсенієм Яценюком з цього приводу?

–  Ще торік, у листопаді. На засіданні фракції щодо моєї кандидатури.

– А з Петром Порошенком?

– Відтоді, як Петро Олексійович став Президентом України, у мене з ним не було жодної розмови – ні офіційної, ні неофіційної. Не думаю, що у Президента через занятість є час для того, щоб зустрічатися з кимось з претендентів на посаду члена ЦВК або з чинним заступником голови Центральної виборчої комісії. Понад те, з мого боку ініціювати таку зустріч було б дещо некоректно.

– Ви чули про позицію, що у ЦВК мають увійти лише зовсім нові люди? Тобто серед дванадцятьох кандидатур не має бути ні вас, ні Жанни Усенко-Чорної, яку висунула фракція «Батьківщина».

– Читав про це. Які мотиви? Важко сказати. Та не секрет, що можуть існувати сили, які не хочуть бачити мене у складі нової ЦВК. У найближчі тижні ситуація розвиватиметься, буде видно, хто, що і для чого. Не виключені найрізноманітніші несподіванки.

Звичайно, можуть бути різні точки зору. Та Центральна виборча комісія – орган, який не у вакуумі, а у межах нашої держави. І якщо виникає питання повного перезавантаження Центрвиборчкому, то за «А» неминуче доведеться сказати «Б».

Тут йдеться не про мене персонально, не про моїх колег. А про формування державного органу як такого та про засади процесу. Й може торкнутися Кабінету Міністрів України, Верховної Ради, всіх вищих інститутів влади, в яких чимало людей, які працювали у ті роки, у часи Януковича.

З тих пір, як Петро Олексійович став Президентом України, у мене з ним не було жодної розмови

– «Б» - це «люстрація» всіх, хто працював на різних посадах і позиціях з 2010-го по 2014 рік?

– Це ви сказали.

– А які зараз настрої серед членів Центрвиборчкому? «На валізах»? У пошуках іншої роботи?

– Кожен хоче визначеності. Адже неможливо планувати роботу на середньострокову чи далекострокову перспективу: ні свою, ні Центральної  виборчої комісії. Чи навіть якщо людина знайшла інше місце роботи, не може піти доти, доки не буде звільнена Верховною Радою з ЦВК. Кожен з нас є певним заручником цієї ситуації.

– Вам особисто вже пропонували іншу роботу?

– Були певні пропозиції, про які не говоритиму. Лише, що стосувалися далеко не рядової державної служби у нашій країні. Але наразі я не готовий працювати в органах виконавчої влади – має вирішитися ситуація з Центральною виборчою комісією.

У найближчі тижні ситуація розвиватиметься, буде видно хто, що і для чого. Не виключені найрізноманітніші несподіванки

– Питання ЦВК можуть «підвісити» до осені. Це впливає на легітимність рішень Центральної виборчої комісії?

– Ні. Жодним чином.

Нагадаю, навесні 2014 року мали місце зміни (до закону про ЦВК. - Авт.), завдяки яким Центральна виборча комісія продовжує працювати у легітимному складі, аж поки Верховна Рада не прийме рішення за поданням Президента.

Більше того, переконаний, що цей алгоритм потрібно залишити чинним і для наших наступників.

– Чому?

– Поясню. Уявіть ситуацію, що завершується семирічний термін щодо членів ЦВК і вони не можуть приймати рішення. А президент (абстрагуємося від прізвища, мова не йде про Петра Олексійовича) не хоче, щоб відбувалися, наприклад, вибори президента. І не вносить кандидатури. Тоді ми ризикуємо зайти в ситуацію, коли вибори не відбуваються лише тому, що члени ЦВК не призначені.

Якщо виникає питання повного перезавантаження Центрвиборчкому, то за «А» неминуче доведеться сказати «Б»

– Ви за те, щоб члени ЦВК працювали понад термін, так?

– Ні, не так. М’яко кажучи, дуже неприємний для держави варіант, коли два роки члени ЦВК продовжують виконувати свої обов’язки. Але є ризик набагато гіршої ситуації. А, нагадаю, крім ЦВК вибори ніхто не може проводити.

Я ж за те, що усі повинні добросовісно, належним чином виконувати свої посадові обов’язки за Конституцією України. Президент має внести відповідні кандидатури у парламент, а Верховна Рада – призначити членів ЦВК. Не випадково і президент, і народні депутати складають присягу у Верховній Раді, де вони зобов’язуються додержуватися Конституції та законів України.

– Та чимало розмов, що цей Центрвиборчком приймає рішення за дзвінком з Банкової. Зокрема, це стосується проміжних виборів на п'яти округах.

– Мені принаймні жодних дзвінків не було. І нагадаю, що по кожному з цих п’яти округів документи у Центральну виборчу комісію надійшли зі значним запізненням. За законом ЦВК мала призначити вибори в одномандатних округах протягом десяти днів з дня дострокового припинення повноважень депутата. Натомість документи у ЦВК надходять на 11-й день, а то й через чотири місяці. З формальної юридичної точки зору, є бездіяльність ЦВК, оскільки вона не приймає таке рішення у встановлений законом строк. Але тоді виникає запитання: чи є така бездіяльність протиправною? На мою думку, ні. Оскільки не з вини Центральної виборчої комісії документи з Верховної Ради могли йти місяцями. Чому так було? Я не знаю. Можливо, пошта погано працює.

Наразі я не готовий працювати в органах виконавчої влади – має вирішитися ситуація з Центральною виборчою комісією

– Та маємо вже сім округів, де призначено вибори на 17 липня 2016 року. Які основні проблемні моменти щодо них?

– Найбільшою проблемою є фінансова. У Законі «Про державний бюджет України на 2016 рік» передбачено кошти на проведення проміжних парламентських виборів у розрахунку чотирьох округів. Ми розділили кошти певною мірою пропорційно між сімома округами. Та цілком очевидно, що їх не вистачить. Особливо на етапі формування, створення виборчих комісій. Наявний дефіцит потрібно перекрити. 80% видатків – це заробітна плата членів окружних та дільничних виборчих комісій. Тому з метою забезпечення належного фінансування підготовки та проведення проміжних виборів народних депутатів України 17 липня 2016 року Комісія звернулася до Верховної Ради та Кабінету Міністрів щодо збільшення видатків державного бюджету України на 2016 рік за бюджетною програмою 6731020 «Проведення виборів народних депутатів України» на суму 12 млн. 500 тис. гривень.

– Пане Андрію, після призначення дати виборів подорожчала гречка. Жартують, що це «гречкосії» готуються до «чесного волевиявлення». Сміх сміхом, але підкуп виборців – реальна проблема. Чому вона нездоланна?

– На жаль, суспільство толерує корупцію. Соціологічні опитування засвідчують, що багато хто готовий платити і брати хабарі. У Польщі у 80-х роках та на початку 90-х була шалена корупція. Та який зараз рівень життя та довіри до інститутів влади у Польщі. Потрібно пояснювати людям, чому і як від таких «традицій» потрібно відмовитися, як це робили інші.

Окрім того, передумови для цього корупціоногенного чинника створює й існуюча виборча пропорційно-мажоритарна система. За нею половина депутатів обирається в одномандатних округах. А патологія мажоритарної виборчої системи в Україні у тім, що переможець отримує все, а щоб виграти, достатньо набрати на один голос більше, ніж суперник. При пропорційній системі схема підкупу не така ефективна. Адже купити голос у складі одного загальнодержавного округу, де 36 мільйонів виборців – це одне. А в одномандатному, де 160 тисяч виборців – інше. Мабуть, не випадково за часів режиму Януковича було прийнято рішення щодо повернення до неї.

Тому можна скільки завгодно звинувачувати Міністерство внутрішніх справ, виборчі комісії у тім, що вони неефективно борються з підкупом. Але потрібно розуміти і долати наявність об’єктивних та суб’єктивних передумов.

– Ви – противник призначення виборів на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей. Офіційно законопроекту щодо них немає. Та кулуарно говорять, що їх аж три. Що вам відомо про це?

– У ЗМІ бачив повідомлення. Зазначу, у нас немає цілісного суб’єкту «окремі райони Донецької області» чи «окремі райони Луганської області». За Конституцією України, адміністративно-територіальний устрій складають області, райони, міста, села, селища, в окремих випадках - райони в місті. І не треба штучно створювати те, чого нема. Хіба хтось хоче втілити квазіобласний рівень.

Усі повинні добросовісно, належним чином виконувати свої посадові обов’язки за Конституцією України. Президент має внести відповідні кандидатури у парламент, а Верховна Рада – призначити членів ЦВК

Знову ж таки, коли читаю у ЗМІ про проекти законів, у яких російською мовою йдеться про проведення виборів у «деревнях», то чудово розумію, звідки ноги ростуть. Що це написано не в Україні. Адже у нас у російському перекладі не існує «деревень», а лише «села». Так само, як нема в Україні «главы муниципального района». Натомість ці посади є у держави, яка на північному сході від нас. Погоджуватися на такі пропозиції не можна.

– Та якщо рішення щодо проведення виборів на окупованому Донбасі буде?

– Моя позиція багатьом може не подобатися. І може бути однією з причин того, чому мене певні персони, які себе вважають наближеними до вищих посадових осіб держави, не хочуть бачити в новому складі Центральної виборчої комісії. Та боронь боже проводити зараз вибори на цих окупованих територіях.

Скажіть, чи можливо дотриматися загальновизнаних демократичних стандартів на виборах в окремих районах Донецької та Луганської областей, які нині окуповані, не перебувають під фактичним контролем Української влади? Кожен виборець мусить мати можливість проголосувати. Та чи зможуть це зробити внутрішньо переміщені особи? Хто їх туди допустить? Коли «лідери» тих так званих ЛНР та ДНР виставляють якісь вимоги, що голосувати зможуть лише ті, хто не залишив ці місцевості, то як бути із загальним виборчим правом?

Проводити імітацію виборів, а не вибори за суттю – це було б великою помилкою з боку Української держави

Також виборцям потрібно гарантувати право на вільний та поінформований вибір. Не повинне в ефірі бути лише російське телебачення, яке у зомборежимі спрямовує позицію у потрібному напрямку. Не мають права на існування рішення, які ЗМІ пускати на ці території, які – ні. За Конституцією України цензура, нагадаю, заборонена. І не ватажкам вирішувати, які партії братимуть участь у виборах. Також хто нині скаже, як гарантувати там таємницю голосування?

Є ще один чинник – технічний. Вже два роки на цих територіях відсутнє функціонування Державного реєстру виборців. Ми не знаємо, в якому стані приміщення, лінії зв’язку. Важливо створити належний захист від будь-якого стороннього втручання в роботу автоматизованих систем. В один момент це не відновити.

Так, Україна взяла на себе зобов’язання в розрізі Мінських домовленостей. І відзначу високий професіоналізм у відстоюванні позицій України нашими представниками: Леонідом Кучмою, Володимиром Горбуліним і Романом Безсмертним, який, на жаль, відійшов від цього процесу.  Але ж домовленості не мають виконуватися лише в односторонньому порядку. Погодьтеся, є питання контролю за українсько-російським кордоном, демілітаризації відповідних місцевостей, допуску українських ЗМІ та партій.

Знову ж таки Українська влада мусить мати мужність пояснити суспільству, що таке амністія і що без неї процес не зрушиться. Так, ця тема не популярна. Та не можна підозрювати, звинувачувати у скоєнні злочину більше мільйона людей. Безумовно, амністія не може поширюватися на тих, хто скоював злочини проти людства або воєнні злочини. Тих, хто вбивав, катував, калічив. Та є люди, які, не подумавши, брали участь у «референдумі» чи виходили на мітинги.  

Тобто для зрушення процесу з місця потрібен цілий комплекс заходів з обох сторін.

– На ваш погляд, коли вибори там можуть відбутися?

– Не раніше ніж через два роки. Проводити імітацію виборів, а не вибори за суттю – це було б великою помилкою з боку Української держави.