Напівсанкції, напівобман

Слідом за США і низкою європейських країн санкції проти Росії вирішила розширити й Україна. Уряд затвердив другий пакет економічних обмежень стосовно країни-сусідки. У «чорному списку» опинилися 1124 фізичні та 156 юридичних осіб Російської Федерації. Звучить, чи не так? Але на практиці більшість українських санкцій росіяни вміло обходять.

Показова презентація

Вітчизняна епопея із санкціями проти Росії розпочалася рівно рік тому. У серпні 2014 року уряд їх затвердив, а у вересні вони набули чинності. Тоді вводили заборону на в'їзд на територію нашої країни російським персонам нон-грата і виведення капіталу за межі України. Особам, які мають паспорт із «двоголовим орлом», також заборонялося брати участь у приватизації наших підприємств, пропонувалося суворе табу на експорт до РФ товарів військового призначення та подвійного використання, імпорт російських комплектуючих для української оборонки.

12 серпня уряд Арсенія Яценюка запустив другу хвилю санкцій - міністри схвалили розширення обмежень. Документ наразі передано на розгляд у РНБО. Про що вельми пафосно встиг повідомити прем'єр-міністр Яценюк і деякі міністри.

«Пакет санкцій України проти РФ пов'язаний з анексією Криму Росією», - уточнив міністр закордонних справ Павло Клімкін.

Варте уваги те, що на відміну від США і західних країн, Україна не розкриває перелік фізичних і юридичних осіб, проти яких запроваджено санкції. У Розпорядженні Кабміну № 808-р від 12 серпня позначено перелік санкцій, а ось Додатки, в яких містяться перелік імен і назв юросіб, засекречені - «для службового користування».

Росія не стала довго відмовчуватися. Глава уряду РФ Дмитро Медведєв того самого дня (12 серпня) повідомив, що в Білокам'яній прийнято рішення ввести продембарго на українські товари.

«Тепер до держав Європейського Союзу, Австралії, Канади, Норвегії та Сполучених Штатів Америки, з яких у серпні минулого року заборонено постачання деяких видів сільгосппродукції, ще додалася низка країн, а саме Албанія, Чорногорія, Ісландія і Ліхтенштейн, і на особливих умовах Україна», - заявив Медведєв і уточнив: під «особливими умовами» мається на увазі, що ембарго буде поширено на Україну тільки за умови набрання сили економічної частини асоціації з Євросоюзом.

Фільчина грамота

Урядові заяви про введення нових санкцій розкололи депутатський корпус надвоє: оптимістів і песимістів (реалістів).

Остап Семерак«Санкції проти Росії потрібно розширювати і поглиблювати. Лунає багато критики, але санкції насправді працюють. Україна мінімізувала торговельне співробітництво з Росією», - заявив АСН народний депутат Остап Семерак. Обмеження експортно-імпортних операцій, зокрема в оборонній галузі, підтвердив і народний депутат Сергій Пашинський.

Водночас парламентарій Віктор Балога розкритикував потуги чинного уряду запровадити дієві санкції проти країни-агресора.

«Не розумію, для кого ці байки про санкції. На мою думку, якщо на нашій території їх хтось й увів проти Росії, то це прості українці, бойкотуючи товари країни-агресора. А люди в кабінетах й досі заробляють на торгівлі з РФ цілком реальні і чималі гроші, - стверджує Балога. - Уряд ніби розширює їх (санкції) проти Росії, а за фактом - нарощує імпорт російської електроенергії. Вугілля ми купуємо з окупованих Росією територій, замість «санкційних» ковбас і сирів виробництва країн ЄС, намагаємося втюхати Москві побільше своєї продукції».

За словами екс-міністра економіки Володимира Ланового, попри падіння міждержавної торгівлі з Україною, Росія й надалі отримує прибуток від експортно-імпортного обміну з нашою країною в розмірі понад трьох мільярдів доларів на рік. Це, звичайно, в рази менше «мирних» часів, а проте.

Дотриматись чи обійти закон

Стверджувати, на чиєму боці правда - оптимістів або песимістів - не беремося. Але факти вперто говорять про те, що кожен із них може сміливо відстоювати свою правоту. Причина - у напівзаходах, які запроваджує Україна. Прикладів тому - безліч, але зупинимося на найяскравіших. Наприкінці липня Нацкомісія з цінних паперів заборонила п'ятьом російським банкам (Сбербанк, Проминвестбанк, ВТБ Банк, VS Банк і БМ Банк) діяльність на фондовому ринку.

«Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку анулювала ліцензії на ведення окремих видів діяльності на фондовому ринку п'ятьом банкам у зв'язку з російською структурою власності», - йдеться в повідомленні відомства.

Активно в ЗМІ тиражували інформацію, що підприємство «АвтоКрАЗ» переорієнтувалося на постачальників з європейських країн і з 2015 року повністю відмовилося від комплектуючих російського виробництва. Відтепер двигуни вітчизняному підприємству поставлятиме не Ярославський моторний завод, а Мінський моторний завод, компанії Deutz, Cummins, Daimler, Fiat, WEICHAI, Ford, Toyota. А поставки з Новолипецького меткомбінату «перекрила» «Запоріжсталь».

Схожими досягненнями похвалилися і у вітчизняному авіапромі.

«Зусилля з імпортозаміщення у нас йдуть реально дуже високими темпами. Той самий літак Ан-178 майже повністю складається або з українських, або з імпортних вузлів і агрегатів неросійського виробництва», - повідомив в межах 51-го Міжнародного авіаційного салону в Ле Бурже заступник міністра з економічного розвитку і торгівлі Руслан Корж (раніше імпорт комплектуючих з Росії становив до 70%).

Виходить, начебто Україна скрупульозно йде шляхом втілення санкцій проти Росії. На жаль. Цю ілюзію (або перші досягнення) руйнують самі ж чиновники. Буквально протягом тижня українці від високопосадовців почули, що без російського вугілля та електроенергії нам не перебути.

«Основний обсяг вугілля, ми очікуємо, завозитимуть морським шляхом із ПАР, Сполучених Штатів та інших країн. Крім того, очікую також, що завозитимуть вугілля з Росії. Це теж певний фактор ризику, але в межах підготовки до опалювального сезону я не бачу іншої змоги, окрім купувати вугілля у всіх постачальників, у яких ми можемо це зробити», - заявив глава Міненерго України Володимир Демчишин.

А ось електроенергію Україна готова купувати в агресора навіть з переплатою (за контрактом з «Інтер РАО»).

«Для покриття дефіциту потужності в енергосистемі України в серпні з Росії буде імпортовано 500 млн кВтг. При цьому електроенергію придбавають за ціною 1,7 грн/кВтг, тимчасом як тариф вітчизняної генерації становить 91 копійку», - розповідає голова «Незалежної профспілки гірників України» Михайло Волинець.

Обхідні шляхи

У режимі «оф-рекордс» парламентарії розповідають, щоб не осоромитися перед світовою громадськістю, Україна і Росія вдаються до хитрощів у реалізації «санкційних» розпоряджень.

«Є безліч юридичних механізмів, як обійти закон про санкції та розпорядження Кабміну. Найчастіше, російські підприємства  активно ведуть свою діяльність, перефарбувавшись у європейські компанії, а Україна через партнерів у ЄС веде торгівлю з Росією», - був відвертим один із парламентаріїв.

Підтверджуємо ці слова сухими фактами. Днями з'явилося повідомлення, що російський «Альфа Банк» за допомогою італійського «UniCredit» поглинає «Укрсоцбанк». Якщо НБУ освятить цю угоду, то сумарна частка активів українських банків під контролем російського капіталу, сягне майже 30%.

Очевидно, в пам'яті багатьох ще свіжі спогади, як активісти пікетували російські заправні станції «Лукойл». З квітня 2015 року ці заправки «покинули» український ринок. Вірніше, як покинули. Замість них з'явилися заправки «Amic». Офіційно «Лукойл» продав мережу своїх заправок австрійській компанії. Але у ЗМІ з'явилася інформація, що угода нібито фіктивна. Звідки такі підозри? По-перше, з'ясувалося, що статутний капітал фірми, що придбала український «Лукойл», становить 35 тисяч євро. А от сума угоди була 300 мільйонів доларів. По-друге, штат такої серйозної компанії, як стверджують колеги з журналістського цеху, аж одна людина. По-третє, всі три акціонери-австрійця мають «російський слід». Якщо не заглиблюватися в юридичні деталі, то виходить, що «Лукойл» викупив мережу заправок сам у себе.

Підсумовуючи ініціативи уряду ввести санкції проти Росії, мимоволі пригадується анекдот, як цар звірів Лев хотів розділити своїх підданих на два табори: розумних і красивих. «Що ж мені розірватися», - прорекла горезвісну фразу мавпа. Так само й Україна намагається бути одночасно «і розумною, і красивою». Так не можна. Щоб «не розірватися», потрібно визначатися: ми розумні чи красиві, воюємо чи торгуємо з Росією.