У Roshen розповіли, чому театр на Подолі "чорний"

Громадяни, близькі і далекі від культури, всі як один висловлювали обурення стосовно чорної споруди кубічної форми.

Хвиля обурення досягла таких масштабів, що навіть КМДА вирішила екстрено зібратися і поговорити, а чи так мав виглядати театр (хоча, за логікою речей, там повинні були заздалегідь знати, як виглядатиме будинок на історичній вулиці).

Першим на дивний вигляд нового театру відреагував журналіст і директор турфірми «Чорнобиль-ТУР» Ярослав Ємельяненко.

Він у Facebook опублікував фотографію нового архітектурного шедевра на Андріївському узвозі столиці.

«Поки тривало будівництво, всі були впевнені, що фасад тимчасовий, «монтажний». Однак настав час відкриття і завісу підняли. Виявилося, що будівлю театру, яка розташована в серці старовинного Києва, після реконструкції планується запустити в такому вигляді. Те, що ми побачили сьогодні, - це дизайн крематорію або промислової вентиляційної системи. Або 1-2 блоку ЧАЕС», - написав Ємельяненко.

Відновлений на київському Подолі театр, через зовнішній вигляд якого розгорівся скандал ще до його відкриття, насправді має фасад, що облицьований старою цеглою і за своїм духом відповідає навколишнім будівлям.

Про це АСН повідомила начальник відділу зі зв'язків з громадськістю та комунікацій компанії Roshen Катерина Македонська. За її словами, чорна обшивка театру, яка і викликала таке обурення громадськості, називається райнцинк і використовувалася спеціально, бо її основна властивість - надзвичайна легкість.

«Будівля театру стоїть на схилі, на хиткому ґрунті, до того ж все обладнання театру, світлові установки тощо, має дуже велику вагу, тому було головне завдання - максимально полегшити конструкцію. Ми коли робили реставрацію, проводили укріплення ґрунту не тільки під цією будівлею, а під усіма розташованими поруч», - сказала представник Roshen.

За словами пані Македонської, згодом темний колір райнцинку посвітлішає і набере ефекту патинування.

У будь-якому випадку, сказала вона, зараз розглядається кілька варіантів, як оформити темні боки будівлі.

Наприклад, вони можуть бути обсаджені кучерявими рослинами, такими як плющ, також на них можуть розміщуватися афіші майбутніх прем'єр.

На будівлі передбачена і красива вечірня підсвітка, поділилася представник Roshen.

Отже, що ж таке райнцинк або по-іншому - титан-цинк?

Це будівельний матеріал без горючих складових. Відповідає європейським вимогам протипожежної безпеки класу А1.

Буває кількох кольорів, наприклад - сіро-блакитний або графітовий. Особливістю матеріалу є його здатність «старіти» разом з будівлею. Але виробники пропонують можливість нанесення на нього патини відразу або ж, навпаки, - покрити плівкою, що захищатиме від окислення.

Будівельники полюбили матеріал за його легкість, дивовижну пластичність і глибокий колір. Хоча ідеальний матеріал для зовнішнього покриття будівель - цинк, але застосовувати його практично неможливо через крихкість. Проте змішаний з міддю і титаном цинк набув увсіх перерахованих вище властивостей.

Саме пластичність матеріалу спонукала багатьох архітекторів використовувати його при проектуванні сучасних будинків.

Однією з найкрасивіших ультрасучасних будівель, при будівництві яких використовувався титан-цинк, є штаб-квартира банку ING у Будапешті, спроектована майстром сучасної архітектури Еріком ван Егератом. На фото - дах будівлі.

Ще одна відома будівля - 10 тисяч квадратних метрів канадського аеропорту Едмонтона. 8-поверхова будівля немов повита «стрічками» райнцинку.

Однак, як бачимо, якщо зарубіжні архітектори щосили використовували пластичність матеріалу, то українські залишили його як є - прямим.

Втім, судячи з бурхливої ​​реакції киян, все тільки починається, оскільки вони ще не бачили, як виглядатиме будівля театру всередині. Вона геть позбавлена нальоту старовини, камерності або класики, сама зала - надзвичайно аскетична.

Тим часом в архітектурному бюро «Дроздов та партнери», що спроектувало цю споруду, заявили, що в процесі добудови театру (а його відбудувати намагалися з 90-х років) істотно змінився функціональний характер будівлі.

«Театр з «палацу» перетворився на «місце для всіх, в результаті чого значно спростилася взаємодія між самим простором театру, відвідувачами і містом», - пояснюють архітектори.

Задумка архітекторів зрозуміла, одне неясно - чому вони вирішили, що театр повинен стати чимось простим, «не палацом"? Адже, судячи з лавині критики, яка хлинула ще до того, як будівлю презентували, історичний театр, на думку киян, мав би виглядати дещо інакше.