Ліворуч підеш - електорат знайдеш

Комуністам не скрізь нині у нас дорога. Відтепер їм офіційно закритий шлях на вибори, - є відповідне рішення Міністерства юстиції. У політиків з'явилася змога зайняти вільне місце. До того ж питання існування в Україні політичної сили, здатної мати хоча б вигляд дієвої альтернативи нинішньому ладу, назріло давно. І якщо на правому фланзі нові проекти постійно з'являються, то лівий був монополізований КПУ.

Вільне місце

Червоне світло в Мін'юсті увімкнули Комуністичній партії України, а також дрібнішим і маловідомішим - Комуністичній партії України (оновленій) та Комуністичній партії України робітників і селян (КПРС), яких часто називали сателітами КПУ.

«Накази Мін'юсту видані в розрізі ухваленого раніше «пакету про декомунізацію» (Закону «Про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів і заборона пропаганди їх символіки», - авт.). Навіть більше, новий закон про місцеві вибори, ухвалений нещодавно парламентом, також свідчить, що партії, які підпадають під чинність закону про декомунізацію, не можуть брати участь у виборах», - роз'яснив АСН законодавчі ходи член комітету Верховної Ради України з питань правової політики і правосуддя, народний депутат від фракції Блоку Петра Порошенка Олександр Черненко.

Водночас він зазначив, якщо ці партії поміняють свої комуністичні назви, то можуть і позмагатися за голоси свого електорату.

Обмежені бажання

Але перший секретар ЦК КПУ Симоненко й чути не хоче про перейменування КПУ, наприклад, у партію Петра Симоненка. А навіщо? Ми ні від кого не ховаємося. Ми чітко говоримо, в чому наші програмні положення полягають, які цілі і завдання ми ставимо. Ми не збираємося перейменовуватимуться, ховатися» - наголосів він.

У своїй традиційній манері Петро Симоненко розповів АСН не лише про політичну диктатуру і мародерство, утиск свобод народу і нехтування конституційних прав членів партії миру і конструктивних пропозицій, а й про найближчі плани.

«Комуністи обов'язково братимуть участь у виборах. Конституція і закони України це передбачають. Інакше її знімають із реєстрації. Так от партія (КПУ, - авт.) залишається зареєстрованою, юридично здійснює свою діяльність, тож вона не заборонена», - заявив він.

Заборонений піар

Євген МагдаДля КПУ та її сателітів справді принципово не перейменовуватися, залишатися «комуністичною», - упевнений зокрема політичний експерт Євген Магда. За його словами, в цьому питанні нас ще чекає багато юридичних маневрів, а нинішнє рішення Мін'юсту - найпевніше, піар міністра Петренка, ніж конкретне і потрібне рішення.

Він зазначив, що є противником заборони різноманітних політичних сил: вирок комуністам повинні винести наші співгромадяни-виборці. А подібні рішення призводять до ефекту забороненого плоду.

«Але справа навіть не в перейменуванні, а в тому, що найбільша ліва партія в країні - КПУ - не самостійна вітчизняна політична сила, а уламок радянської КПРС. Всі спроби створити на її основі націонал-комуністичну силу марні», - звернув увагу експерт, додавши, що в Україні існує протестний електорат і попит на ліву ідею.

Попит залежить від пропозиції

Заборону на участь у виборах варто розглядати не лише з боку відновлення історичної справедливості, а й у рамках розділу спадщини компартії України: як електоральної, так й ідеологічної.

Віктор Небоженко«Міністр Петренко просто добив стару КПРС на території України, поставив крапку в тому, що починалося 1991 року. Цим він  розчистив дорогу не лише Порошенку у використанні електорату комуністів, а й для нових проектів з лівою орієнтацією. Вони з'являться буквально найближчим часом. Але сьогодні заборона КПУ вкрай зручна «Опозиційному блоку», який збере голоси на сході України, а також БПП, що збиратиме ліві рухи в центрі і на заході країни», - пояснив своє бачення ситуації політолог Віктор Небоженко. За його словами, також спробує отримати частину спадщини КПУ партія «Свобода».

Що стосується нових лівих проектів, то Небоженко вважає, що добрим ґрунтом для появи нових проектів можуть стати місцеві вибори. Підживленням для них служитиме зубожіння населення, а риторика буде антиолігархічною. «Обов'язково з'являться вожді. Як правий, так і лівий рухи завжди грунтуються на певних напівхаризматичних особистостях і потужному піар-забезпеченні», - пояснив він.

Справа наліво

Зрозуміло, що незамінних людей і партій немає. І після смерті сучасної КПУ її нішу хтось займе. Вже сьогодні ліві ідеї активно використовуються навіть вкрай правими партіями. Наприклад, ідея боротьби з олігархами притаманна риториці Президента Петра Порошенка та представників його фракції у парламенті, прем'єра Арсенія Яценюка і його «Народного Фронту».

Інші три політичні сили, що мають фракції у парламенті і є де-юре у провладній коаліції, також люблять ліві ідеї. «Батьківщина» діє впевнено, не знижуючи темпів. Її лідер Юлія Тимошенко, в прямому сенсі - вся в білому, часто з'являється в ефірах, де солодким голосом розповідає про те, як потрібно відстоювати права громадян, посилюючи патерналізм держави. «Вона» вже давно і, судячи з останніх рейтингів, успішно використовує теми несправедливих цін і низьких зарплат і пенсій.

Радикали Олега Ляшка, окрім як влаштовуючи бійки і бешкети, «відстоюючи права» на землю, справедливість і свободу побратимів, також вміють «бути ближчими до народу». Лексика Ляшко у простих людей асоціюється з вилами, коровою у ВР, а у тих, хто бачить його часто,  з вишуканими костюмами, завжди бездоганним і зовсім не пролетарським виглядом, а побратими його не гребують і матюками. Знову ж, тільки хтось зважиться заговорити з людьми в розрізі лівих ідей, наприклад, що кожен має право володіти наділом землі, Ляшко і «Ко» швидко перехоплюють ініціативу, перетворюючи ідею на вимогу, приставляючи гучне: «Вже! Негайно!».

Найбільш лайт-ліві «більшовики» - це «Самопоміч». Вони теж намагаються «боротися з несправедливістю влади», говорити про індексацію зарплат і пенсій і повернення людям вкрадених чи то банкірами, чи то чиновниками грошей. Але спікери у них слабенькі. Олег Березюк у своїх промовах так хвацько закручує сюжет, що навіть галичани насилу розуміють, про що йдеться, і насправді він сказав «так» чи «ні». А розтяжне нявчання Єгора Соболєва - катування звуком.

Є лівизна й у нібито правого «Укропу». Чого тільки варті події на 205 виборчому окрузі в Чернігові. Кандидат у народні депутати, голова Політради «Українського об'єднання патріотів - УКРОП» Геннадій Корбан розповів, що народ й надалі зубожіє, а волонтери та фронтовики тримають на собі оборону. «Далі так тривати не може!» - сказав Геннадій Корбан в ефірі програми «Право на владу» на телеканалі «1+1». Він зауважив, що в Чернігові люди живуть за межею бідності, немає роботи, немає медичного обслуговування, вони не можуть дати освіту своїм дітям - простіше померти, ніж вижити... Знову ж таки, «Укроп» в прямому сенсі годує людей: роздають продпайки.

І радикально-правий «Правий сектор» часом ходить наліво, використовує принцип (не обговорюватимемо тут, на скільки чесно і прозоро) - забрати у багатих і віддати бідним.

Кожному за потребами

Але найбільші надії на протестний електорат і ліві настрої у «Опозиційного блоку». Вони активно грають на тому, що сьогодні жити гірше, ніж учора, плануючи зібрати голоси не лише «Партії регіонів», а й колишніх союзників - КПУ. Кажуть, якщо вони зберуть на місцевих виборах 20% «електоральних вершків», то зроблять все, щоб якнайскоріше відбулися дострокові парламентські вибори, що дадуть їм змогу провести більше своїх до Верховної Ради.

Але і КПУ поки що зарано хоронити як учасників виборів. Не унеможливлюймо того, що старі партійці скличуть таємний пленум ЦК (десь у затишному ресторані або на пікніку) і відправлять у відставку Симоненка. Призначать якогось молодого і перспективного керівника. І почнеться реальне переформатування КПРС у вітчизняну націонал-комуністичну силу. Або ж всі сили кинуть у проект об'єднаних лівих, куди увійдуть розгромлені залишки КПУ і партія Наталії Вітренко.

Не варто не зважати і на «Союз лівих сил». Василь Волга мав усі шанси стати зіркою на лівому фланзі. Хто знає, яку позицію в політичному рейтингу він посідав би зараз, якби його в 2012 році не запроторили до в'язниці. Але якщо він грамотно скористається звільненою нішею і настроями - має шанс красиво вийти з тіні, розігравши карту політичного мученика режиму Януковича і підлої зради лжекоммуніста Симоненка.

Ще однією лідеркою може стати Оксана Калетник, яка в травні 2014 року, покидаючи фракцію компартії України, заявляла: у цей складний для країни час партія повинна не займати аморфну позицію, а самоочищуватися від інертних функціонерів, які втратили волю до перемоги, що прагнуть ліше спостерігати за тим, що відбувається, а не діяти, щоб змінити ситуацію. Калетник говорила - продовжить політичну кар'єру. І навіть створила партію. Але вирішила взяти тайм-аут - подейкують, поки вона активно відпочиває.

Також є інформація, що Ігор Калетник, Микола Азаров, Андрій Клюєв, Артем Пшонка вирішили продовжити політичну кар'єру в Україні і створюють партію. Робоча назва проекту - «Альтернатива». Поки що незрозуміло, які електоральні перспективи у партії з лідерами-втікачами без проведення виборів на всьому Донбасі. Але продемонструвати вірним ідеям регіоналам і комуністам свою присутність вони можуть спробувати. Там є і грошові ресурси, і вміння жорстко домагатися свого.

Крім того, є ризик появи нових «червоних комісарів». Насаджувані Москвою ліві молодіжні терористичні проекти можуть прикриватися ідеєю, що потрібно боротися з українськими буржуями і капіталістами. Але їх успіх або провал - це вже зона відповідальності спецслужб.