Українська наука: як працюють, так і платять

3 листопада під стіни Верховної Ради та Кабінету Міністрів вкотре зі своїми вимогами прийшли українські науковці. Це вже третя подібна акція цього року. Вимоги щоразу одні і ті ж - достойні зарплати та збільшення фінансування Національної академії наук.

Академіки наголошують, через мізерне бюджетне асигнування нереально створювати наукові проекти та втілювати розробки в життя.

Разом з тим чимало аналітиків упевнені, наукова галузь, яку більшою мірою і представляє Національна академія наук України, досі залишається радянським рудиментом з малоефективною системою управління. А через це хороші і талановиті вчені залишають країну.

Українські науковці отримують майже вдвічі меншу зарплату, аніж робітники

Сьогодні в Україні оклад молодшого наукового співробітника складає 3742 грн. Тоді як середня зарплата в промисловості - 5972 грн. Тобто український науковець отримує майже вдвічі менше, аніж робітник.

У Національній академії наук України підрахували, що отримують менше за середньостатистичного українця.

«Сьогодні вся середня зарплата у нашій академії нижча майже на тисячу гривень, ніж середня за галузями економіки. Я вже не кажу про промисловість. В академії - 4 тисячі, по всій Україні - 5200 грн», - зазначив голова профспілки співробітників НАН України Анатолій Широков.

Однак науковці не отримують навіть затверджених окладів, а кожного підвищення зарплат взагалі бояться. Усе через те, що уряд, затверджуючи більші виплати, реального фінансування установ не збільшує, кажуть профспілківці. Анатолій Широков говорить, що лише в 2016 році фінансування Національної академії наук було скорочене на 12,2% порівняно з 2015 роком.

«Ганебною практикою останніх років є режим неповного робочого часу, вимушені відпустки без збереження заробітної плати і скорочення. А хіба могло бути інакше? На фонд оплати праці у нас не вистачало на весь квартал. Що буде наступного року, невідомо. Адже ці розрахунки робились ще до заяв прем’єр-міністра про підняття мінімальної зарплати до рівня 3200 грн, а ставки першого розряду до 1600 грн. Ми боїмося в академії, як чорт ладану, кожного підвищення зарплати», - наголосив він.

У 2017 році ситуація буде ще гірша, переконані науковці. Адже в бюджеті закладено лише трохи більше 4 млрд грн на науку. А це 0,16% від ВВП країни. Тоді як у розвинених країнах цей показник складає 1,5-3% від ВВП країни.

 В Національній академії наук порахували, що їм лише на виплату зарплат та комунальних послуг наступного року не вистачить понад 600 млн грн.

І це при тому, що, згідно з новою редакцію закону "Про наукову і науково-технічну діяльність", яка набрала чинності в січні цього року, передбачено, що вже з 2017 року поступово має зростати зарплата науковців, а у 2020-му фінансування науки повинно бути не менше ніж 1,7% від ВВП країни.

Немає грошей, нема й розробок

Власне, саме мізерним фінансуванням українські «світочі науки» пояснюють і, м’яко кажучи, свою неефективну роботу. Зокрема через брак коштів, запевняють науковці, вони не можуть впроваджувати прикладні проекти й отримувати результати, оскільки немає новітнього обладнання.

«Наприклад, реактив у біологічній сфері щоб купити, це може бути 200, 300 доларів, до тисячі доларів, потрібне обладнання – це сотні тисяч доларів. Після того, як ми отримали якийсь гарний результат, він має бути опублікований. Будь-яка нормальна стаття в цитованому журналі за кордоном коштує від 400 до 1000 доларів. Як науковий співробітник, отримуючи зарплату в 5 тисяч гривень, може заплатити за статтю?» -  обурюється старший науковий співробітник Інституту харчових технологій і геноміки Світлана Співак.

За даними ЮНЕСКО, ще у 2013 році річні видатки на одного науковця у світі в середньому складати 190 тисяч доларів. Так США один вчений обходиться у майже 300 тисяч доларів на рік, Південній Кореї – 200 тисяч доларів. В Європейському Союзі в середньому видатки на одного науковця на рік понад 160 тисяч доларів, а в Африці – 106 тисяч доларів. А от в Україні на одного науковця на рік припадає лише 9,3 тисячі доларів.

За кількістю науковців на душу населення Україна - на рівні Албанії

Тож не дивно, що талановиті вчені залишають країну, не маючи можливості розвивати свій потенціал.

За кількістю науковців на душу населення ми скочуємось до рівня Албанії, де науки фактично немає.

«Згідно з даними ЮНЕСКО, за останні п’ять років кількість людей у науці у всьому світі збільшилась на 20%, а в нас за неповні два роки, минулий і цей, в НАН України скорочення відбулось більше ніж на 16%. За цей рік 4685 осіб полишило академію, а з врахуванням 2015 року це 6375», - констатував голова профспілки робітників НАН України Анатолій Широков.

Зі слів науковця, загалом за роки незалежності кількість людей, які працюють в науці, в Україні скоротилася більш ніж втричі.

Гроші тут ні до чого, проблема в управлінні

Однак достатнє фінансування науки, зокрема і НАН України, проблеми не вирішить. В цьому переконані як українські, так і закордонні науковці. Адже навіть ті недостатні кошти, які виділяються на фінансування Академії наук, ідуть не на фінансування власне наукових співробітників та їхніх проектів, а на утримання приміщень та величезного апарату НАН України.

Так до складу академії наук входять 169 наукових установ і 46 організацій дослідно-виробничої бази. Загальна кількість працівників НАН України становить більше 37 тисяч осіб, з них чверть - це люди, які не є вченими.

Самі ж науковці констатують, що НАН України має статус самоврядної структури, тож лише сама собі звітує щодо ефективності витрачених коштів. Суто наукові результати, отримані академією, та здебільшого й її прикладні розробки також не проходять будь-яку зовнішню експертизу. Тож виходить розробляти можна будь-що, навіть те, що не особливо й потрібне як українцям, так і державі?

Відповідно до звіту за 2014 рік, науковими установами НАН України впроваджено в різні галузі економіки України майже 1200 новітніх розробок. Однак ні пересічні громадяни, ні держава в цілому реальний результат вказаних наукових розробок не відчувають, а отримані досягнення більшою мірою не мають прикладного застосування, зазначають аудитори громадської організації «Публічний аудит». 

Один науковець НАН України на рік публікує лише одну свою роботу

У травні минулого року громадська організація оприлюднила результати аналізу діяльності НАНУ, згідно з якими«чистий» дохід від наукової діяльності Академії наук становив у 2014 році лише 70 млн грн. Це 2% від витрачених державою коштів на діяльність НАНУ.

Водночас аудитори підрахували, скільки ж було опубліковано наукових праць українськими вченими.

Отже, відповідно до даних SCOPUS (одна з найбільш авторитетних баз даних, яка дозволяє одержати інформацію про кількість публікацій і цитувань окремих учених, а також академічних інститутів, університетів та країн у цілому), станом на 26.03.2015 НАНУ має 25,9 тис. публікацій.

Здавалося б, чимало, однак, як випливає з простих підрахунків, на одного співробітника Академії наук припадає лише трохи більше однієї публікації. 

Гроші виділяють, а розробки залишаються на папері

Про неефективність роботи українських науковців у 2015 році говорив і тодішній прем’єр-міністр Арсеній Яценюк.

"Мільярдні кошти, які виділяються на наукові дослідження, просто пропадають, бо ми не бачимо реальних, практичних результатів цих досліджень. Під час підготовки закону про держбюджет ми будемо спільно дуже серйозно дивитися на те, яка ефективність витрачання мільярдів гривень – і чи це реально наукові дослідження, чи це макулатура, яка складається протягом останніх двох десятків роки", - обурювався Яценюк.

Як наслідок, такі низькі показники наукової діяльності опустили Україну у світовому рейтингу «наукових країн»  на 39 місце.  Тож не дивно, що, як випливає з висновків «Публічного аудиту», Національна академія наук України отримує найбільше прибутку не від наукової діяльності, як у всіх науково розвинених країнах світу, а від надання в оренду нерухомого державного майна.

Аудитори констатують, що в умовах технічного та наукового розвитку в світі наукова галузь в Україні не осучаснюється. Це й не дивно, адже «Альма-матер» науковців НАН України очолює ще з радянських часів 98-річний Борис Патон, який керує нею вже п'ятдесят три роки, двадцять п'ять з яких говорить про реформування Академії. 

Реформувати НАН України мають іноземці

Однак справа досі не зрушила з місця. Професор Гарвардського університету (США) Григорій Грабович вважає, що реформу НАН України варто проводити після звільнення всіх її працівників, а навести лад в українській науці треба запросити закордонних фахівців. 

«Я б почав з Академії наук. Повністю розпустити її, починаючи з Патона та тих людей, які були при владі і за роки незалежності скомпрометували її та довели українську науку до того стану, в якому вона є зараз… І треба швидко призначити людей, які б тимчасово нею керували, щоб все не було розпродано і розгублено, як це було за часів приватизації на початку 90-х. Може, я неправильно це бачу, але я можу судити із тих малих відділів Академії наук, із якими маю справу», - наголосив професор.

Про реформу НАНУ на відкритті міжнародного економічного форуму говорив і прем’єр-міністр Володимир Гройсман.

"Нам потрібно реформувати нашу Академію наук. Нам потрібно стимулювати не просто стіни Національної академії наук, а національний науковий продукт, який може бути рушійним з точки зору розвитку нашої економіки і розв'язання багатьох сучасних проблем", - заявив він.

Коли ж настане така довгоочікувана реформа і якою вона буде, поки невідомо.

«Кожна академія наук хоче бути маленьким міністерством»

Приміром, у Міністерстві освіти та науки України пропонують збільшити обсяг фінансування академії за рахунок грандів.

Зокрема перший заступник міністра освіти і науки Володимир Ковтунець вважає, що зараз дуже важливо для українських науковців брати участь у Рамковій програмі ЄС з досліджень та інновацій «Горизонт-2020».

«Ми там є учасниками з дисконтом в 95%. Українські вчені можуть отримати дуже солідні гранди, і йдеться про розміри фінансування, які обчислюються мільйонами євро, хоча наш внесок трошки більше 6 мільйонів євро, з яких половина ще й повернеться нам. Є наука – є гроші, той, хто робить добру науку, живе дуже небідно, я вам скажу», - зазначив він.

А взагалі Ковтунець вважає, що українські академії наук повинні працювати спільно з університетами, завдяки яким, власне, і поповнюють кадровий потенціал.

«Кожна академія наук хоче бути маленьким міністерством. Так бути не повинно. Ці інститути мають ставати спільними установами академії й університетів. Всі успішні вчені з академії наук шукають собі молодь в університетах, якщо він не читає лекції в університетів, він не має перспектив формувати наукову школу. На превеликий жаль, багато наших людей хочуть проводити в державі реформи, у всій державі, крім свого колгоспу», - зазначив заступник міністра.

Деякі науковці пропонують об’єднати усі академії наук в одну, неефективні установи ліквідувати, частину роздутого адміністративного апарату скоротити. Гроші з бюджету виділяти лише на ті проекти, які принесуть користь суспільству та державі, а не просто залишаться на папері.

Світовий досвід

До прикладу, у Сполучених Штатах Америки академія наук існує лише в статусі консультативного органу, а трохи більше двох тисяч її членів працюють на громадських засадах.

Науковими ж розробками в США займаються в дослідницьких лабораторіях, інститутах, університетах, дослідницьких підрозділах великих корпорацій, а також у деяких приватних неприбуткових організаціях.

У Польщі Державна академія наук є установою, яка керує мережею державних наукових інститутів, в яких працює близько 2000 науковців, а витрати на їхнє утримання становлять лише 1/3 витрат державного бюджету Польщі на наукові дослідження.

Окрім цього, у самій польській академії нараховується 3505 найвидатніших вчених країни. Загалом у світовій практиці більшу частину витрат з фінансування наукових досліджень беруть на себе приватні установи. В обмін на це вчені проводять для них прикладні дослідження.