Вирвані з Донбасу. Кому з переселенців пощастило почати життя спочатку

Станом на середину жовтня, за інформацією Міністерства соціальної політики України, згідно з посиланням на управління соціального захисту населення в регіонах, взято на облік 1 млн 360 тис. 898 сімей вимушених переселенців із Криму та Донбасу.

З них 1 млн 14 тис. 545 сімей звернулися за отриманням соціальної допомоги для оплати оренди житла, а 936 тис. 54 сім'ям таку допомогу було призначено. За інформацією відомства, від початку поточного року на виплату соцдопомоги переселенцям спрямовано 2,67 млрд грн.  

Це суха статистика. Проте за нею -  конкретні людські долі, трагедії та виклики, з якими мають боротися ті, хто вимушений бігти від війни.  

"Ми кинули все: двоповерховий приватний будинок з новим ремонтом, всі меблі, техніку. Сіли з дружиною, яка теж працює лікарем, дітьми, зібрали якісь речі та просто виїхали на автівці, коли все тільки починалося", - розповів АСН 43-річний лікар-проктолог Віктор з Луганська.  

"Я залишив все. У Києві ми вимушені були починати з нуля. Не люблю говорити пафосні речі, але я особисто ненавиджу Путіна", - додав медик, у якого все добре в столиці. Він та його дружина без проблем знайшли роботу у приватній клініці. Винаймають житло. Та не відчувають упередженого ставлення киян.  

Очевидно, це пов'язано все ж з тим, що хороші руки лікаря потрібні усюди та завжди. Тобто висококваліфіковані кадри, які мали гроші та роботу "там", і "тут" почувають себе абсолютно комфортно.  

За проросійські погляди можуть не взяти на роботу  

Проте так не у всіх. 25-річна Христина, батьки якої залишилися у звільненому Слав'янську, так і не може знайти роботу у столиці. І хоча вона де-юре не є біженкою, в столиці "її постійно цькують за проросійські погляди", якихвона не приховує. Вона кілька разів намагалася повернутися до рідного міста, але там взагалі роботи немає...

"Вмію роботи манікюр. Але на роботу теж не так просто влаштуватися. Треба купу довідок, а це гроші", - розповіла вона.  

37-річний Сергій з Донецька, у якого там вбили і матір, і батька, пішов на фронт. Російськомовний хлопець, який прямо говорить, що завжди голосував за Януковича, захищав нас із вами майже 1,5 року зі зброєю в руках. До рідного міста повертатися і не думає. Навіть у разі звільнення від окупантів.

"Мене вже нічого не пов'язує з ними. Ми різні люди", - холодно говорить він.

Як в учасника АТО та ВПО, у нього особисто не було проблем з тим, щоб знайти роботу за своїм фахом програміста. Та все ж він, той, який стріляв у ворога, стверджує, що упереджене ставлення до "жителей Донбасса" насправді є і він його відчуває у побуті.  

"Ті, хто зі Сходу, сприймаються або як "крутелики" на джипах та з золотими ланцюжками "у палець". Або як "гопота" у спортивних штанях "абибас", яка займається лише крадіжками чи нюхає клей. Але ж це не так!" - впевнений Сергій.  

Хто не відчув себе прийнятим  

Яке ж насправді соціальне самопочуття тих, хто переїхав з анексованого Криму та окупованих частин Донецької та Луганської областей?  Так, правовий аналітик ВБФ "Право на захист" Валентина Кузик розповіла, що, відповідно до всеукраїнського опитування, яке проводилося у липні-серпні 2016 року Київським міжнародним інститутом соціології в усіх областях України (опитано 1500 мешканців приймаючих громад та 1003 внутрішньо переміщені особи), 61% переселенців не зазнають упередженого ставлення до себе.

Лише кожен 5-й біженець говорив про "якесь не таке" ставлення до нього. 11% - все ж зазнають упередженого ставлення періодично, а 3% - постійно. Найчастіше "дискримінаційне ставлення" переселенці відчували від роботодавців чи орендодавців, які не хотіли брати на роботу чи здавати житло лише з причини статусу біженця. "Переважно про упереджене ставлення говорять старші люди, які переїхали з першими хвилями переселених. Також ті, хто проживає у невеликих селах та містах і в центральних областях та місті Києві", - зазначила керівник дослідження, співробітник Київського міжнародного інституту соціології Марина Шпікер.  

Зі свого боку мешканці приймаючих громад декларують переважно позитивне - 43% - або нейтральне - 44% - ставлення до ВПО.   Проте негатив також є. І основна причина - політичні погляди. Тобто водорозділ по лінії Крим – Донбас – Центр - Захід, на жаль, є.

Дослідження виявило, що майже третина мешканців приймаючих громад - 29% - вважає, що допомагати треба тільки переселенцям з проукраїнськими поглядами. А 27% - взагалі покладають на внутрішньо переміщених осіб провину за конфлікт на Донбасі.  

"Хоча люди, що поділяють ці погляди, - у меншості. Їхнє ставлення може підсилювати відчуття дискомфорту внутрішньо переміщених осіб у приймаючих громадах", - додала Шпікер.  

Експерти також відзначають, що "приймаюча сторона" негативно ставиться до переселенців з причини того, що це "звужує і без того вузькі можливості знайти роботу, а переселенці готові на будь-яку роботу та демпінг". Друга найпоширеніша причина – це погіршення криміногенної ситуації. "Наприклад, саме в Києві найчастіше згадують збільшення кількості крадіжок та злочинів, пов'язуючи чомусь не з економічною ситуацією в цілому, а лише з переселенцями", - говорить аналітик.  

Підтримка біженців владою – лише на словах  

Водночас опитування показало, що права третини біженців - 31% - систематично порушувалися. Найбільш типова сфера порушення прав пов'язана з отриманням соціальних виплат та пільг від держави. На другому місці - оренда житла. На третьому - сфера працевлаштування.  

Так, менеджер гуманітарних програм Internews Олена Виноградова констатувала, що, на привеликий жаль, держава, незважаючи на всі заяви про підтримку переселенців, відкриття центрів, сайтів, на практиці не забезпечує внутрішньо переміщених осіб у першу чергу безкоштовною вторинною правовою допомогою. "Єдиними помічниками переселенців залишаються громадські організації...

Попри усі заяви уряду щодо відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщені особи найбільш часто звертаються з питанням про шляхи відновлення порушеного права на соціальну допомогу та пенсії", - додала вона.  

Майже 50% усіх скарг внутрішньо переміщених осіб стосуються порушених прав, переважно з припинення соціальних виплат чи дискримінаційного ставлення до виплат.  

За її словами, від початку літа уряд запровадив новий механізм перевірок ВПО щодо інвентаризації для забезпечення соцвиплат. І хоча уряд обіцяв закінчити ці перевірки, деякі переселенці отримують виплати ще за січень минулого року.  

Друга категорія скарг стосується проблем усіляких оплат, починаючи з житлово-комунальних та інших, виплат пенсій та інших соціальних зобов'язань.   Третя найбільш розповсюджена категорія скарг ВПО стосується захисту порушених прав на землю, рухоме чи нерухоме житло. Також, за її словами, наразі не урегульовано питання щодо державної компенсації тим, хто втратив своє житло, будинки та майно через воєнні дії.    

Back in Donbas?  

Попри всі проблеми більшість переселенців - 58% - все ж не збирається змінювати місце проживання. Тільки 36% - сподіваються повернутися додому, якщо з'явиться така можливість.

"Шість із десяти внутрішньо переміщених осіб хотіли б бачити більше матеріалів у медіа, присвячених їхнім проблемам. На їхню думку, основний недолік у нинішній практиці - брак корисної інформації. Наприклад, половина опитаних й досі не знає, тобто третій рік як триває конфлікт, де можна отримати фінансову чи матеріальну допомогу в разі потреби", - сказала Шпікер.  

Тому наша спільна мета - працювати разом на те, щоб усім українцям жилося комфортно, незалежно від місця проживання. А головне, щоб повернути наші території.