Стеження по-особливому

Народні депутати вирішили підчепити на гачок недбайливих суддів і правоохоронців. Верховна Рада 230 голосами погодилася на те, щоб дати змогу слідчим брати дозвіл на проведення слідчих дій стосовно суддів і правоохоронців у судах сусідніх областей. Але чи набуде чинності це нововведення — останнє слово за Президентом.

Ще один удар по корупції

Ініціатива підкоригувати Кримінальний процесуальний кодекс належить голові фракції Блок Петра Порошенка, екс-главі МВС Юрію Луценку. Політик ще в березні цього року ратував за те, що потрібно змінити систему отримання дозволів на проведення негласних слідчих дій стосовно суддів і правоохоронців. Змінити так, щоб посилити боротьбу з корупцією серед людей у ​​формі і мантіях. Його нововведення полягає в тому, щоб надати слідчим і прокурорам право отримувати дозвіл на проведення негласних слідчих дій у судах за межами територіальної юрисдикції органу досудового розслідування.

«Що регулює цей закон? Цей закон регулює актуальну нині ситуацію, яка трапляється зі спробами залучити до кримінальної відповідальності суддів і прокурорів. Законом запропоновано брати дозвіл у суду на притягнення до відповідальності суддів та прокурорів в ІНШИХ областях з тим, щоб вони не знали про те, що по них ведуть оперативні заходи. Цей закон робить реалістичним притягнення до відповідальності корупціонерів у лавах суддів і прокурорів», — акцентував на актуальності свого закону Юрій Луценко.

Простіше пояснив важливість ухваленого закону голова Комітету Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Андрій Кожем'якін.

«Простими словами, якщо в одній області людина, яка вчинила злочин, працює в правоохоронних органах або в суді, то щоб у цей самий суд не йшли працівники оперативного підрозділу за отриманням дозволу на проведення оперативно-слідчих дій, щоб не було витоку інформації, зради, здачі, запропоновано таку норму», — уточнив він. Варте уваги те, що Кожем'якін за ухвалення цього закону агітував, але сам не голосував. Навіть більше, за це нововведення не голосували багато парламентарів-юристів. Зокрема, утрималися і не натиснули на зелену кнопку Сергій Власенко, Сергій Соболєв.

Диявол криється в деталях

Як кажуть експерти, народні депутати,  бажаючи уславитися борцями з корупцією, не зважили на процедурні моменти при написанні змін до Кримінального процесуального кодексу. В ухваленому документі задосить юридичних лазівок, через які тямущі люди можуть зробити з хорошого закону відмінний засіб для маніпуляцій.

«Комітет звертає увагу на те, що ця норма не описує процедури подання заяви про розгляд клопотання, підстав для подання такої заяви і способу територіальної юрисдикції, до якої можна буде подати зазначену заяву. Таким чином, невизначеність цієї процедури і повноважень суду може призвести до низки непорозумінь, суперечливого трактування норм або трактування на власний розсуд, а також до законодавчих колізій», — наголошує глава Комітету Верховної Ради з питань протидії корупції Єгор Соболєв.

З аналогічною критикою документа виступило Головне науково-експертне управління Верховної Ради. «Не зрозуміло, яким чином, наприклад, слідчий управління внутрішніх справ міста Бердичева (який здійснює досудове розслідування кримінального провадження, підозрюваним в якому є помічник судді Бердичівського міськрайсуду) буде звертатися з клопотанням про проведення негласних слідчих дій в Апеляційний суд міста Києва або Апеляційний суд Вінницької області і який саме апеляційний суд повинен у такому випадку вважатися тим «відповідним» судом, в який має бути подано клопотання», — зауважують юристи парламенту.

За словами народного депутата Вікторії Пташник, через брак у законі чіткого принципу, який визначає, в який саме суд подається клопотання, існує ризик зловживання особистими зв'язками суддів, працівників суду і правоохоронних органів. «Крім того, положення законопроекту не мають жодних обмежень щодо кількості клопотань, що може призвести до багаторазових звернень з аналогічними клопотаннями в декілька судів», — звертає увагу на юридичну деталь Пташник. Тобто великий ризик того, що слідчий може звернутися в два суди і скористається вердиктом того судді, який йому найбільше до вподоби.

Андрій Золотарьов«З одного боку, цей закон може стати засобом очищення суддівських лав, з іншого — засобом для примусу до зразкової поведінки», — розмірковує політолог Андрій Золотарьов. До того ж експерт стверджує, що «нові норми» закону йдуть у розріз із Конституцією, і припускає, що документ найближчим часом можуть оскаржити в Конституційному Суді представники Опозиційного блоку, які, до слова, не голосували за нього.

І знову розкол у коаліції

Та поки що «опозиціонери» не виступали із заявами звернутися до Конституційного Суду. Можливо, очікують реакції Президента. 20 липня 2015 року закон відправлено на підпис главі держави. У Петра Порошенка є два тижні, щоб або підписати закон, або ветувати.

І якщо буде вето Президента, то шанси, що закон запрацює, надзвичайно малі. Коаліція не знайде 300 голосів, щоб подолати президентське вето. Навіть більше, голосування за цей закон у другому читанні продемонструвало, що нинішня парламентська більшість не може організувати навіть 226 голосів для результативного голосування. І «стеження» за правоохоронцями та суддями фракції коаліції провалили б (у підсумку БПП, «Народний фронт», «Самопоміч», Радикальна партія і «Батьківщина» дали лише 210 голосів), якби на допомогу не зголосились позафракційні колеги.