Пряничні будиночки для виборця

Чим голосніші і красивіші обіцянки, тим нижча ймовірність їх виконання, - це прописна істина. Однак політична риторика, що апелює до надій і страхів народних мас, їх незадоволеності життям, заснована на протиставленні інтересів населення інтересам еліти, ллється суцільним потоком. Благо, в період військових дій, економічної кризи та політичної нестабільності є що обіцяти. Здавалося б, влітку країну чекає затишшя - політичні канікули. Але навряд чи. Настають місцеві вибори. До осені потрібно встигнути всім сподобатися.

ТОП-обіцянки

Найактивнішою фабрикою напівмістичних заяв у нас є Верховна Рада. Пік активності - вибори (незалежно від того, місцеві вони чи всеукраїнські, стартувала кампанія чи тільки обговорюється така ймовірність). Конвеєрним методом продукуються красиві заяви і «вимоги» поліпшити життя потенційному виборцю. Трибуна в сесійній залі до вересня для політиків закрита - канікули. Але тихо не буде - головний майданчик переміститься в ЗМІ.

Найпопулярнішими залишаться соціальні обіцянки. Це традиційно підняття рівня прожиткового мінімуму, розмірів зарплат і пенсій, зниження цін. Тут варто згадати найтиповіші обіцянки цього року.

Так активно обговорювалася необхідність зниження економічно необґрунтованих тарифів. Торпедувала тему «Батьківщина», її підтримували «радикали» Олега Ляшка та «Самопоміч». «За місяць, максимум за півтора, ми цю роботу зробимо, і вже ніхто не зможе виставити людям завищені тарифи на опалення в їхніх будинках, якщо у них немає лічильників», - заявляла в травні Юлія Тимошенко. Вже серпень наближається, а тарифи все ті ж.

Як немає змін у питанні зняття мораторію на індексацію зарплат і пенсій, яких, за словами лідера Радикальної партії Олега Ляшка, варто було чекати з 1 червня 20015 року. «Якщо в уряду немає можливості індексувати одразу на 20% пенсії і зарплати на рівень інфляції, давайте робити це щомісяця по 5%», - заявляв він у травні.

Але були й виконані обіцянки. Найяскравіша – схвалення парламентом законопроекту про перерахунок валютних кредитів за старим курсом. Поки економісти та фінансисти підбирали культурні слова для коментарів, ряд депутатів-коаліціянтів виправдовувалися і вибачалися, намагаючись відкликати голоси, частина обранців щосили горлала про перемогу, можливість повернути людям вкрадені у них же гроші.

Але якщо, наприклад, «радикали» або члени «Самопомочі» ніколи не обіймали керівні посади в уряді і поки можуть оперувати категоріями справедливо/несправедливо, то не у випадку з «тимошенківцями». Їхній лідер знає, що таке Кабмін. До того ж, за часів прем'єрства Юлії Володимирівни гривня серйозно девальвувала: долар почав коштувати не 5 грн, а 8 грн. Тоді всі камені летіли в бік НБУ. У Нацбанку теж не мовчали, говорили про відповідальність уряду за падіння курсу та за економічну кризу. Проведення економічної політики на засадах соціального популізму, зволікання з проведенням необхідних структурних реформ в економіці, консервація неефективної податкової системи, нерозважлива бюджетна політика - ось основні причини формування макроекономічних дисбалансів та накопичення кризового потенціалу.

З риторикою тих, хто відкрито позиціонує себе як опозиція, все ще гірше. Так «Опозиційний блок» зі своїм тіньовим урядом в надії, що дуже скоро повз пропливуть трупи ворогів, зайняв вичікувальну позицію. Про генерацію ідей не йдеться. Всі обіцянки про конструктивну роботу на економічне благо, інвестиційну привабливість, розвиток мирного Донбасу, боротьбу з бідністю, так помпезно озвучені на презентації «Опозиційного уряду», залишилися деклараціями. Активно вони хіба що регулярно критикують те чи інше рішення влади, нагадуючи про себе вірному електорату і тим, хто скоро настільки розчарується в нинішній владі, що готовий буде (нехай навіть назло) проголосувати за представників або союзників вигнанців.

Усвідомлення проблеми

Відзначимо, що самі парламентарі навіть не намагаються відхреститися від популізму, кажуть, що викорінити його неможливо. «Значення слова «популізм» - це «народ». Ми всі популісти за визначенням. Тільки тому що, як записано в Конституції, єдиним джерелом влади є народ. Слово «популізм» просто також популістично використовується тими чи іншими популістами. І хто каже, що ви популіст, теж популісти, тільки з іншого боку», - вважає глава парламентської фракції «Самопоміч» Олег Березюк, лише радячи розрізняти популізм і відверту брехню.

Є також думка, що політики дають свідомо нездійсненні обіцянки, оскільки знають - ніякої відповідальності не буде через коротку пам'ять виборців. «В Україні дуже погано з тривалою політичною пам'яттю, якої практично немає. Саме тому часто політичних банкрутів переобирають з року в рік», - упевнений народний депутат Борислав Береза.

Але така тенденція небезпечна і хибна. «Політики загралися з «красивими промовами». «Старожили» не розуміють, що молоді депутати, які вперше зайшли до парламенту, не будуть довго слухати популістські заяви і не мають наміру закривати очі на замовляння важливих проблем в суспільстві за відсутності політичної відповідальності за сказане і зроблене. Ті революційні події, які ми спостерігаємо на вулицях, можуть перекинутися і в стіни парламенту, якщо не зав'язати з популізмом», - вважає член фракції Радикальної партії Андрій Артеменко.

Знову ж таки, ризики посилюються тим, що під вплив популізму потрапили буквально всі: не тільки маси, а й активісти. «Неможливо відокремити соціальний популізм від загального. Зараз під впливом популізму перебувають не тільки широкі маси, але й еліта активістів, які нібито є пасіонарними, хвилюються за свою країну, намагаються щось в ній зробити безоплатно. Так от проблема - хвиля популізму накрила і їх. На жаль, під впливом війни, кризи і революції, яка йде і не закінчується ніяк, суспільство істерізоване. Але таке світосприйняття руйнує, причина цьому - популізм», - звернув увагу народний депутат від фракції «Батьківщина» Ігор Луценко.

Також є розуміння, що спекуляції на хвилюючих для людей темах під час проведення вимушених непопулярних реформ можуть спричинити соціальні хвилювання. «Це може змити всі реформи, і держава може опинитися в такій ситуації, що самі ж популісти висітимуть на стовпах. Необхідно це усвідомити і зрозуміти, що мінімум два роки в державі проходитимуть хворобливі процеси, і спроби набрати на цьому політичні бали - це не просто зрада, а злочин проти держави», - акцентував депутат від Блоку Петра Порошенка Володимир Ар'єв.

Більш невтішний прогноз у екс-комбата «Айдара» Сергія Мельничука. «Депутати почуваються не лише недоторканними, але і ніби безсмертними. Дозволяють собі такі заяви, що навіть не снилося, але вони, до речі, за них не несуть жодної політичної відповідальності. Якщо колеги не припинять бавитися з популізмом, то країну чекає катастрофа. Якщо вчора були вибухи біля дільниць міліції (у Львові 14 липня сталося два вибухи біля міліцейських відділень, - авт.), то вже завтра такі вибухи будуть в судах, прокуратурі, а післязавтра випадкові кулі можуть літати і в парламенті», - вважає Мельничук. За словами народного депутата, за такого сценарію розвитку подій вже не матиме значення, хто має рацію, а хто ні. У такому випадку, на думку, Мельничука, за політичну безвідповідальність доведеться відповідати всім.

Кожному за здібностями

Виходить, самі політики усвідомлюють наявність проблеми і можливі проблеми від таких «вимог». Але це не призводить до зниження популістського градусу. Експерти радять простим людям не дивуватися, а усвідомити, що саме попит породжує пропозицію.

«Увесь популізм фінансується за рахунок тих, на кого він спрямований. І оскільки вся ця когорта наших політиків принципово не здатна піти від хибних практик управління країною, то ми ходимо по замкнутому колу, проїдаючи все більшу кількість ресурсів. Ми зараз перебуваємо на межі колапсу і обвалу. І Тимошенко, і «Самопоміч», яка подавала надії, є винуватцями цього колапсу в тому числі», - вважає політолог Юрій Романенко.

Він звернув увагу, що слова «Опозиційного блоку» нічим не відрізняються від того, що говорить Тимошенко і всі інші. «Між ними немає ніякої різниці. Вони не є опозицією. Опозиція, яка голосує за урядові законопроекти, законопроекти президента і дає голоси в критичні моменти, як такою опозицією не є. У нас немає розмежувань в політиці, всі пов'язані між собою - зобов'язаннями, спільним бізнесом, дружинами, дітьми», - пояснив він.

Є також експерти, які вважають, що обіцянки нинішніх політиків навіть немає сенсу обговорювати. «Це як розмовляти з телевізором. Є політичні позиції, які оформляються владою у вигляді зобов'язань, програм та проектів рішень. В цьому випадку ми говоримо про позиції, закріплені у коаліційній угоді. Це і є те, що влада зобов'язується робити. І є позиція Президента, яка виражається в його посланнях, документах, пов'язаних з основами реформ, що теж можна розглядати як зобов'язання. Щоб політики не говорили - це чистої води популізм. Політик намагається сказати те, що від нього чекають в плані якихось обіцянок. А має бути те, які зобов'язання на себе бере реальна влада і як вона їх виконує», - упевнений політичний експерт Андрій Єрмолаєв.

Політолог вважає, що має місце обвал довіри до всіх інститутів влади - і до Президента, і до парламенту, і до провідних політичних сил: «Величезна кількість людей не в змозі визначитися, вони не визначилися, а нових кумирів, ми бачимо, немає. І, напевно, очікувати найближчим часом немає сенсу.

Виходить, популізму можна позбутися, коли виборець почне контролювати потік обіцянок. «Популізмом є не самі обіцянки, а ті, хто продумує механізми впливу таких обіцянок. Популіст ніколи нічого не робить. Але у нас виборці такі - хочуть, щоб їм щось говорили. І цим всі користуються. Відповідальність за популізм лежить як на політиках, так і, з іншого боку, - на виборцях, які голосують за таких політиків, а потім не контролюють їх дії», - пояснив політичний експерт Сергій Таран.

За його словами, у нас поки що тільки зародження демократії, у якої недостатньо інституцій, здатних дати людям впевненість, що все сказане і обіцяне буде зроблено. А популізм логічний, якщо він йде з боку сил, які не мали політичного впливу, тоді це нормальна передвиборна кампанія: «А якщо це йде від сил, які були при владі багато років і прекрасно могли виконати обіцянки... Зараз всі вдаряються в популізм, причому навіть партії, за якими стоять конкретні олігархи з величезними коштами».

На закінчення Таран акцентував, що відсутність реформ в країні - виклик, який стоїть перед усіма політиками. Він застеріг, що якщо люди розчаруються, країну знову може чекати серйозний відкат назад. У 2005 році була схожа ситуація. Після Кучми і Януковича прийшли люди, які були харизматичні і вміли добре говорити, але які потім лише змагалися за рейтинги і в риториці. До чого це призвело? Якщо не врахувати це, до влади прийдуть ті, хто взагалі не даватиме жодних обіцянок.