Психотравми. Хто захистить захисників, поки будують центр реабілітації?

АТО на Донбасі триває вже третій рік. Для багатьох в прямому сенсі війна не закінчується з демобілізацією. Адже посттравматичний синдром, як зазвичай називають психологічні проблеми минулих жахів війни, проявляється у багатьох учасників АТО.

При цьому кваліфікована допомога та психологічна реабілітація воїнам АТО як не надавалася раніше, так і відсутня досі. Це вже офіційно визнали і в Кабміні. Так, заступник міністра охорони здоров'я Олександр Лінчевський впевнений, що наслідки війни всі ми будемо відчувати ще дуже довго.

"Як показує статистика, основні проблеми почнуться після війни. Ми виходимо з того, що добре для морського піхотинця США, те добре і для українського морського піхотинця... У США працює відповідний центр психологічної реабілітації. Тому він потрібен і нам. Крапка", - сказав він.  

Сама ідея створення такого центру не нова. Її обговорюють вже другий рік, - повідомила волонтер Товариства ветеранів АТО Наталя Зарецька. І лише 8 серпня 2016 року Кабмін затвердив план заходів щодо реалізації стратегії подолання бідності на 2016-2017 роки. Згідно з планом, Кабінет міністрів має намір створити державну установу "Національний центр психологічної реабілітації та психологічного захисту населення" до 2018 року (!). Відповідальними за реалізацію цього заходу визначено Міністерство соціальної політики, Міністерство охорони здоров'я, Міністерство фінансів і Державна служба у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції. Зараз обговорюється концепція і повноваження відповідного центру. Конкретні дати, дедлайни його створення все ще "висять у повітрі". Тобто на практиці "віз і нині там", поки герої на фронті втрачають не тільки руки і ноги, а й розум...

Страшні цифри: 80% психогенних втрат

Українські військові під час війни на Донбасі масово отримують психотравми, - визнає начальник Науково-дослідного центру гуманітарних проблем Міністерства оборони України Назім Агаєв. За його словами, сьогодні в Україні фіксується до 80% психогенних втрат серед наших військових, з них до 30% - це проблеми незворотного характеру, коли "психогенні втрати і травми, які отримують військові в зоні АТО, переходять у психіатричні проблеми і військові з зони АТО більше не можуть продовжувати службу, оскільки це може нести загрозу для інших військових", - повідомив він.

Така велика кількість психогенних травм військових у зоні АТО викликана кількома причинами, пояснюють експерти.

"У нас триває гібридна війна, що накладає свій відбиток. За всіма нормами, останній термін психічного виснаження військового, що перебуває в зоні військових дій, 35-40 днів. У нас же багато таких бійців перебувають там до чотирьох місяців без ротацій. Тому ми бачимо в результаті таку велику кількість психогенних проблем у наших військових", - додав він.

На жаль, за інформацією психологів, все частіше фіксуються випадки розпаду сімей військовослужбовців після їхнього повернення додому.

"Бійці не сприймають дружин і дітей як невід'ємну частину свого майбутнього. Часто військові через психотравми поводяться неадекватно, продовжуючи, по суті, поводитися не як удома, в мирних умовах, а як на війні... Тому ми повинні робити акцент не на боротьбі з негативними результатами, психотравмами військових, а на попередженні таких станів бійців", - розповіла одна з волонтерів-психологів.

З цією метою Міноборони вже розробило психологічну пам'ятку, яка поширюється серед військових. Вона містить інформацію про психологічні практики самодопомоги, першу психологічну допомогу, запобігання паніки тощо. Природно, бійці мають бути забезпечені такою інформацією, отримати хоча б елементарні навички, щоб кількість психогенних втрат у нас була менше. Але наскільки пам'ятка без комплексної допомоги з реабілітації працює, журналіст АСН запитав у самих атовців.  

Посттравматичний синдром очима атовців  

Учасник АТО Сергій Єфремов розповів АСН, як відслужив рік, починаючи з серпня 2014 року, в 24-му окремому штурмовому батальйоні "Айдар" (в/ч 2950), 2-ї штурмової "афганської" роти. "Зараз працюю в новинному онлайн-виданні. Психологічних проблем у себе не помічаю, хоча тут, можливо, потрібен погляд збоку. Дратівливим я був і раніше, навряд чи бойові дії вплинули", - зізнався він. При цьому Сергій підкреслив, що проблеми у побратимів дійсно спостерігав, але це було рідкісне явище і відбувалося на фронті, в мирному житті - не стикався.

«Щодо психологічної реабілітації або будь-якої допомоги від держави в цьому питанні, то я особисто її не отримував. Пам'ятаю, ще в 2014 році в частину приїжджали волонтери-психологи, з ними багато хто спілкувався. Але наскільки там були серйозні проблеми, не знаю. Можливо, просто хотілося спілкування з людиною не з армії... Тому оцінюю роботу держави в питанні надання психологічної допомоги на трієчку. Чому? Бо вона начебто є, але я її не бачив", - розповів він.

Ще один учасник АТО Володимир Шередега, служив в Пісках під Донецьком у складі добровольчого полку "Дніпро-1" загалом близько семи місяців, зараз теж працює журналістом. Він оцінив роботу держорганів з реабілітації на нуль за п'ятибальною шкалою. Бо в принципі її не бачив і не помічав.

У свою чергу Сергій Бугаєв, який прослужив рік і три місяці (2015-2016) в 79-й ОАМДБ на посаді заступника командира роти по роботі з особовим складом, впевнений, що посттравматичний синдром у атовців існує. "Приклад в нашій історії - Афган, після якого багато хто так і не зміг адаптуватися до нормального життя. Минулого року Ричкова (народний депутат БПП і волонтер. - Ред.) з компанією намагалася запустити ініціативу з підготовки військових психологів. Але, мабуть, відволіклася на інші питання. Сьогодні в армії нормальних психологів-практиків, готових зіткнуться з наслідками реального бою, немає", - розповів Бугаєв.

За його словами, немає нормальної підготовки із залученням зарубіжних фахівців з досвідом бойових дій. "По-друге, в армію, як і раніше йдуть ті, хто не знайшов себе у цивільному житті, а всередині ще один фільтр - кумівство і корупція. У підсумку роль психолога - теорія, навчальні фільми та тестування особового складу", - вважає учасник АТО.

У воїнів немає сумніву, що до питання треба підходити комплексно, починаючи з вирішення проблем, пов'язаних з втратами на полі бою через неготовність особового складу, надання компетентної допомоги в разі важких травм (наприклад, ампутації кінцівок), закінчуючи адаптацією до мирного життя. Останнє включає не тільки програми, які навчать жити по-новому "поза війною", але і можливість знайти роботу, що також є однією з нагальних проблем тих, хто повернувся з фронту.

"Перше - завдання мирних психологів і держпрограм з адаптації тих, хто воював. Друге - завдання військових психологів, які у нас суто номінальні і вчаться, в кращому випадку, за партами. А частіше - взагалі не вчаться", - вважає Сергій Бугаєв. Поки що психологічна допомога на полі бою зводиться до одного - роздають "пам'ятки" з переліком рекомендацій, як дати собі раду в разі психологічних травм на війні.