Ягеллонський ярмарок: курка по-люблінськи з українською приправою

Майстри та музиканти з України, Польщі, Білорусі, Литви, Словаччини та Угорщини 12-14 серпня приїхали до польського міста Люблін на традиційний Ягеллонський ярмарок.

Від самого ранку центр маленького містечка заповнений відвідувачами. Місцеві жителі й туристи прокидаються раніше, аби першими пробігтися між рядами у вузьких вуличках. Хтось шукає для себе унікальні речі ручної роботи, хтось - знайомих за минулими роками майстрів.

Оксана Когут та Остап Сойка приїхали до Любліна зі Львова. Вони - одні з кількох десятків майстрів, запрошених з України. Оксана і Остап привезли традиційну яворівську дерев'яну іграшку. Жовто-червоно-зелених пташок та янголят люди впізнають одразу. І купують.

«Деякі, звичайно, кажуть, що дорого, - розповідає Оксана. - Тобто дорожче за схожу польську. Ми знаємо, що в Польщі теж роблять дитячі іграшки, схожі на наші. Ми з Остапом вивчали їхнє походження. Виявилося, майстри, які починали робити подібні, були вихідцями з нашої місцевості, Яворівщини у Львівській області».

«А коли починаєш розповідати про це полякам, то вони відповідають: «Львів - це було польське місто». На такі заяви я відказую: «Ні, це Люблін - українське місто. Ось лишень тут про це забули», - каже Остап Сойка.

Кожен такий приїзд Оксани й Остапа на ярмарок - це не тільки можливість продати свої вироби, а й шанс придбати нові експонати для свого майбутнього музею дерев'яної іграшки.

Польський майстер Ян Пук багато років займається дерев'яною іграшкою. Нині гуркіт, стукіт, тріскіт його іграшок лунає по всьому ярмарку. Оксана щороку купує і у нього «забавки». Цього разу придбала Бабу Ягу, що крутиться. «До нього приїздять люди на майстер-класи, в тому числі з України. Він зберігає і вигадує такі унікальні механізми, яких ні в кого немає», - зауважує Оксана Когут.

Музикантів та майстрів ретельно відбирають організатори заздалегідь. А вже безпосередньо на ярмарку, в перший його день, спеціальна комісія приходить до наметів і дерев'яних будиночків з інспекцією. Особливо суворі до новачків, перевіряють, чи все на прилавках відповідає критеріям «унікальність», «самобутність», «ручна робота». Українка Тетяна, котра не перший рік живе в Любліні, каже, що кілька років брала участь у Ягеллонському ярмарку, а цьогоріч відбір не пройшла. «Сказали, що мої м'які іграшки не етнічні», - каже майстер. Тому цього року вона прийшла просто подивитися, що привезли її співвітчизники.

Треба сказати, що в середні століття Люблін був великим центром, через нього пролягав шлях від Чорного до Балтійського моря. Багато торговців проїжджали через нього. Тут же розташовувалися так звані люблінські торги. Саме їх уже вдесяте намагаються відновити організатори.

Символ Люблінського ярмарку - курка.

Вона і на афішах, і на буклетах. Але одна, мідна, просто гігантських розмірів пересувається вуличками старого міста. На цій курці сидить «наїзник» із величезним прапором Любліна, а супроводжують його жонглери та артисти. Вони їздять Любліном і під звуки середньовічної волинки запрошують людей відвідати ярмарок та знайомлять з програмою.

І людей приходить справді багато. Однією з центральних вулиць - Гродською - в деякі години пройти важко. Попитом користуються плетені кошики, паперові букети, дерев'яні іграшки, керамічні вироби.

За межами основної частини старого міста - дитяча галявина.

Там встановлено гігантські дерев'яні іграшки, головоломки, гойдалки. Поруч із малюками клоуни. Вони запрошують малечу взяти участь у конкурсах та змаганнях. В одному з них того, хто програв, обливають відром води. Головне - вчасно вислизнути.