Коаліція – публічне кохання

У нинішньому парламенті немає тонких кулуарних інтриг. Те, що відбувається, більше схоже на гладіаторські бої, притому не коаліції з опозицією, а «більшовиків» між собою. Популізм зашкалює. І часом здається, що хтось у запалі підведе голову і крикне глядачам: «Ті, хто йде на смерть, вітають тебе». Мимоволі побоюєшся, що незабаром вже пересічному українцеві, про якого нібито піклуються народні обранці, доведеться вирішувати, «відпустити» чи «добити». І дай Бог, це станеться на виборах.

Усе пропало

Ось чого тільки вартий останній пленарний тиждень (так і хочеться сказати забобонно - «крайній»). Він був феєричним. Варто згадати і складне голосування за реформу Національної поліції, прокуратури, органів внутрішніх справ. І схвалення «під завісу» скандального закону про реструктуризацію валютних кредитів №1558-1, який став ще одним каменем спотикання в коаліції і приводом для звинувачення депутатів у передвиборчому популізмі. (До речі, навіть Президент Петро Порошенко в одному з інтерв'ю зазначив, що голосування за закон про валютні кредити викликав стурбованість майбутнім коаліції та Верховної Ради).

Ситуація повинна була прояснитися після зустрічі «більшовиків» із главою ВРУ. Нагадаємо, спікер Ради Володимир Гройсман, анонсуючи проведення зборів, написав у Facebook, що в коаліції немає місця іграм «один хороший, всі погані» або «всі хороші, хтось один поганий». Глава ВР традиційно відзначив, що коаліція вже не раз знаходила рішення в надзвичайно складних питаннях. І нагадав: коли на передній план виходять політика та популізм - це глухий кут. Глухий кут не тільки для парламенту, а й для країни.

Проте до цього багато народних депутатів відкликали голоси за цей закон - мовляв, у метушні не зрозуміли, за що голосують.

Завдяки їм у збірці вітчизняних політичних анекдотів з'явилися нові: «Чоловіки масово відкликають підписи з РАГСів, аргументуючи тим, що, ставлячи їх, не розібралися», «тих, хто відкликав голоси за закон про валютні кредити більше, ніж представників депутатського корпусу» тощо.

Також багато хто запропонував парламентарям замислитися, що буде, якщо виборець скаже, що не розібрався і зажадає відкликати свій голос.

Йдучи – йди

А у шанувальника й істинного цінителя анекдотів Юрія Луценка (який очолює пропрезидентську фракцію в парламенті і заявляв раніше, що схвалення примусової конвертації всіх валютних кредитів у гривню стане катастрофою для країни) здали нерви. І він подав у відставку. Потім послідувала двогодинна зустріч із Президентом, на якій, згідно з офіційною інформацією, Петро Порошенко висловив підтримку Луценкові як лідеру фракції і запропонував повернутися на посаду.

Остаточне рішення Юрій Віталійович ще не озвучив, але сумнівно, що він все ж таки вирішить піти. До речі, його колега Ігор Кононенко вже не перший день віддувається за «відставника». То каже, що рішення було прийнято емоційно, то - що фракція визначиться, чи відпустити главу з посади, у четвер, 9 липня.

До речі, плодом того емоційного засідання Ради була і заява про можливе офіційне розлучення з коаліцією фракції «Самопоміч». Нардеп від якої Єгор Соболєв заявляв, що надалі його соратники не хочуть мати справи з клептократами, голосуючими з «Опозиційним блоком». Але ці слова на тлі прийдешніх місцевих виборів більше нагадували роботу на електоральний результат. Адже у «Самопомочі» тільки 31 багнет. А серйозною проблемою для існування коаліції може стати хіба що вихід представників БПП (144 депутати) або ж - «Народного фронту» (81 депутат), у яких таких планів немає.

І - о диво. Виявилося, ніхто нікуди йти не збирався. Лідер фракції Олег Березюк пояснив, що Соболєв говорив дещо про інше, а саме - про необхідність розмовляти з людьми. Він також виправдався: опозиційна поведінка його «більшовицької» фракції викликана тим, що в парламенті немає кому діяти з конструктивною критикою. Ось і доводиться періодично опонувати, коли є деструктив.

І вовки ситі, і вівці цілі

Незважаючи на напругу і створення інтриги засідання у Гройсмана, яке відбулося 7 липня 2015-го, не стало останнім днем ​​більшості. Обійшлося без публічних скандалів. Усі в один голос заявляли про необхідність зберегти коаліцію і провести позачергові збори парламенту для прийняття дуже важливих законів. Зокрема тих, які стосуються патрульних поліцейських, які вже несуть службу, а також необхідних для отримання чергового траншу МВФ.

І - закону про місцеві вибори, щодо якого найбільше розбіжностей. Є вимоги зафіксувати в першій трійці списку лідерів партій і блоків, не запроваджувати двотуровість виборів мерів великих міст, прописати, що в перегонах можуть брати участь тільки ті проекти, яким не менше року.

Ранок вечора мудріший

Така ідилія розчулювала. Адже мужі нібито про державу думають, працювати понаднормово збираються. Якби не одне «але». Зібрати депутатів на позачергове засідання буде непросто. Адже не секрет, що часто вони приїжджають після «тижня роботи в округах» із хорошою морською засмагою.

До ранку виявилося - вже ніхто нікуди не поспішає. Депутати, які на морях, можуть знову розбирати валізи.

А у чому весь цимес?

Уночі було прийнято рішення не проводити позачергове засідання. Офіційна причина - необхідно якісніше підготувати порядок денний. Насправді причин дві.

Перша - немає голосів під закон про місцеві вибори. До нього є 1700 поправок. Деякі дуже конкретні. Наприклад, «радикали» готові голосувати за умови ліквідації можливості участі у виборах блоків, запровадження мінімального «віку» для партій-учасниць (не менше року з дня реєстрації), а також - що партія повинна брати участь у виборах у 2/3 округів по всій країні, а не лише в окремих «удільних князівствах». У «Самопомочі» основні зауваження також стосуються виборчих блоків, гарантії безпеки зберігання і транспортування бюлетенів, заборони політичної реклами і скорочення депутатського корпусу. У Юлії Тимошенко вимога - зафіксувати першу партійну трійку в списках, гарантувати партійним лідерам проходження в місцеві органи влади. Крім того, є спроби прибрати з проекту норму про проведення виборів мера в два тури, невигідну Віталієві Кличку та Андрієві Садовому (другий, кажуть, брав участь у засіданні коаліції у глави ВР).

І тут варто згадати про подію минулого місяця. А саме - як депутати відправили у відставку з поста глави СБУ Валентина Наливайченка. І про кулуарні розмови про договірне голосування. Нібито УДАРу та «Самопомочі» пообіцяли, що вибори мерів у великих містах (Київ, Львів) відбудуться в один тур. А Блок Тимошенко отримає крісло міністра екології, а також - фіксування першої трійки в партійних списках.

Друга причина - в Адміністрації президента вимагали повторно винести в зал і переголосувати скандальний закон про реструктуризацію валютних кредитів.

Але Юлія Тимошенко, Олег Ляшко та Олег Березюк категорично проти. Що недивно в переддень місцевих виборів і традиційної агресивно популістської манери поведінки політичних сил в кампаніях. Ясна річ, у випадку, якщо Президент ветує законопроект №1558-1, (який, до речі Національний банк України вимагав відхилити, попереджаючи, що той стане руйнівним для фінансової та банківської системи і принесе збитки на суму близько 100 млрд грн), з'явиться ще один козир у боротьбі з «соціальною несправедливістю».

Можна так самих себе перехитрити. Адже тих, хто потрапив у кабалу з валютними кредитами, набагато менше, ніж людей з чистою кредитною історією, незгодних брати на себе ризики інших, платити за їхніми рахунками.